Ухвала

від 18.09.2024 по справі 915/1111/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

УХВАЛА

18 вересня 2024 року м. Миколаїв Справа № 915/1111/24

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ільєвої Л.М., розглянувши матеріали позовної заяви (вх. № 10984/24 від 13.09.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю Управлінське товариство УЛФ (03115, м. Київ, пр. Берестейський, 121, корп. В, оф. 107; код ЄДРПОУ 35428975) та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дружба (37721, Полтавська область, Оржицький район, с. Круподеринці) до TNA Corporate Solutions LLC (ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС) (610 W. Broadway, Suite 201, Jackson, Wyoming 83001, USA/610 Бродвей, офіс 201, м. Джексон, штат Вайомінг, 83001, США) про визнання недійсним договору про задоволення вимог заставодержателя, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Управлінське товариство УЛФ та Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дружба звернулись до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до TNA Corporate Solutions LLC (ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС) про визнання недійсним договору від 08.11.2019 р. про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю Млинівський комплекс укладеного між позивачами та відповідачем, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. та зареєстровано в реєстрі за №6149.

В обґрунтування позову заявник посилається на те, що 08.11.2019 р. між ТОВ Управлінське Товариство УЛФ (заставодавець 1), СТОВ Агрофірма Дружба (заставодавець 2), ТОВ Млинівський комплекс (компанія) та ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС (заставодержатель) укладено договір застави частки. В подальшому до договору було внесено ряд змін. Відповідно до умов договору в якості забезпечення повного і своєчасного виконання зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору та інших фінансових документів, зазначених у договорі застави, заставодавці передали заставодержателю у першочергову заставу частки в статутному капіталі ТОВ Млинівський комплекс у розмірі 100,00 %, що відповідає 50000,00 грн. В подальшому 08.11.2019 р. між ТОВ Управлінське Товариство УЛФ (заставодавець 1), СТОВ Агрофірма Дружба (заставодавець 2) та ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС (заставодержатель) було укладено договір про задоволення вимог заставодержателя шляхом відступлення частки у статутному капіталі ТОВ Млинівський комплекс, що посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник О.І. та зареєстрований в реєстрі за № 6149. За наслідками виконання вимог договору про задоволення вимог заставодержателя, ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС (TNA Corporate Solutions LLC) набула права власності на належні ТОВ Управлінське Товариство УЛФ та СТОВ Агрофірма Дружба частки в статутному капіталі ТОВ Млинівський комплекс загальною вартістю 50000,00 грн.

Так, позивачі вважають, що укладений 08.11.2019 р. договір про задоволення вимог заставодержателя підлягає визнанню недійсним, оскільки вчинений з недотриманням норм чинного законодавства, а саме ст. 203 ЦК України, у т. ч. оспорюваний договір не містить відомостей про те, на погашення яких саме вимог по кредитному договору (основного зобов`язання, відсотків за користування кредитними коштами, штрафних санкцій за невиконання кредитних зобов`язань) звертається стягнення на предмет застави; в якому розмірі погашаються невиконані зобов`язання, шляхом позасудового звернення стягнення на предмет застави; на підставі чого встановлювалась вказана вартість часток. Також позивачі стверджують, що договір про задоволення вимог заставодержателя укладено до моменту настання строку виконання основного зобов`язання; порушено терміни, встановлені для укладення договору про задоволення вимог заставодержателя після отримання повідомлення про невиконання боржником зобов`язання; порушено порядок визначення вартості часток, що передаються за оспорюваним договором; недотримано вимоги ст. 19 Закону України Про заставу, а саме не визначено всі істотні умови договору про задоволення вимог заставодержателя; оспорюваний договір суперечить вимогам Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Дослідивши позовну заяву із додатками, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв`язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

В силу приписів ч. 2 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Як випливає зі змісту позовної заяви, позивачі посилаються на те, що спірний договір не містить відомостей про те, на погашення яких саме вимог по кредитному договору звертається стягнення на предмет застави, також вказаний договір укладено до моменту настання строку виконання основного зобов`язання Однак, заявниками не надано відповідного кредитного договору, в забезпечення виконання зобов`язань по якому укладено договір застави та спірний договір про задоволення вимог заставодержателя. Відтак, заявниками не надано докази, на які вони посилаються в обґрунтування позовних вимог.

Щодо правового статусу вказаної позивачами в якості відповідача іноземної юридичної особи суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 365 Господарського процесуального кодексу України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 74 Закону України Про міжнародне приватне право процесуальна правоздатність і дієздатність іноземних осіб в Україні визначаються відповідно до права України. На вимогу суду, який розглядає справу, іноземна юридична особа має представити оформлений з урахуванням ст. 13 цього закону документ, що є доказом правосуб`єктності юридичної особи (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).

Відповідно до статті 26 Закону України "Про міжнародне приватне право" цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначається особистим законом юридичної особи. При цьому стаття 25 цього Закону встановлює, що особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи (тобто право держави, у якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави).

Відповідно до частин першої, третьої статті 8 Закону України "Про міжнародне приватне право" при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі. Особи, які беруть участь у справі, мають право подавати документи, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень, іншим чином сприяти суду чи іншому органу у встановленні змісту цих норм.

З метою дотримання вимог законодавства щодо правосуб`єктності сторін даного спору господарський суд має вживати заходів для встановлення статусу іноземного підприємства чи організації, яка є учасником судового процесу. При цьому доказом правосуб`єктності юридичної особи є сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачі в якості доказів, що підтверджують правовий статус відповідача TNA Corporate Solutions LLC (ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС), як юридичної особи за законодавством країни, де її створено, зокрема США, надає афідевіт від 27.11.2023 року в оригінальній мові з апостильованим перекладом, який свідчить про реєстрацію відповідача за законодавством Сполучених Штатів Америки за адресою: 610 Бродвей, офіс 201, м. Джексон, штат Вайомінг, 83001. Проте, відповідних доказів існування юридичної особи станом на теперішній час заявником не надано.

Відтак, відсутність вказаних документів унеможливлює встановлення судом статусу відповідача як іноземної юридичної особи, що в свою чергу унеможливлює встановлення наявність процесуальної право- та дієздатності іноземної юридичної особи як учасника господарського процесу на момент звернення позивача до суду із заявленим позовом, адже це є обов`язком господарського суду під час вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст.164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;

2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, господарський суд звертає увагу позивачів, що ними не дотримані вимоги щодо подачі до суду належних доказів на підтвердження направлення на адресу відповідача доданих до позовної заяви документів.

Згідно з частиною 1 статті 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов`язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

Вказані приписи норм мають на меті забезпечення, як конституційних засад змагальності сторін та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом (пункти 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України), так і аналогічних приписів статей 7, 13 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки відповідач є нерезидентом та не зареєстрований за законодавством України, обов`язок у останнього зареєструвати електронний кабінет відсутній, то позивач, у свою чергу, має обов`язок щодо направлення копії позовної заяви з доданими до неї документами листом з описом вкладення.

Так, позивачем на підтвердження надсилання відповідачу копії позову із додатками додано до позову квитанцію № 1679362 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС Маковей О.Г., оскільки позивачам відомо, що представлення інтересів відповідача на підставі договору про надання професійної правничої допомоги від 02 листопада 2020 року здійснює адвокат Маковей Олег Григорович (свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю № 4738 від 29.11.2011 року).

Однак, дана квитанція не є належним доказом направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів в розумінні вищенаведених положень ГПК України з огляду на те, що обізнаність позивачів про наявність вказаного договору про надання професійної правничої допомоги від 02.11.2020 р. не підтверджує факт здійснення МаковейО.Г. представництва інтересів TNA Corporate Solutions LLC (ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС) на теперішній час. Тим більш, строк дії вказаного договору про надання професійної правничої допомоги від 02.11.2020 становить 4 роки, тобто спливає 02.11.2024. З огляду на вказані обставини, позивачі не звільняються від обов`язку щодо направлення копії позовної заяви з додатками саме відповідачу.

Також суд зазначає, що, незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя, у зв`язку з чим процесуальний обов`язок позивача щодо направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу є невід`ємною частиною процесуального механізму та не може бути скасовано в умовах можливості вжиття інших заходів на виконання норм процесуального закону.

До того ж заявниками до позову не додано документів, які б підтверджували сплату ними судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

В ч. 2 ст. 174 ГПК України передбачено, якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

При цьому порядок сплати та розмір судового збору визначені Законом України Про судовий збір від 08.07.2011 р. (зі змінами і доповненнями). В силу приписів ч. 1 ст. 4 вказаного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Також згідно підпунктів 1, 2 пункту 2 ч. 2 ст. 4 цього Закону ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у 2024 році - 3028 грн.

Згідно абз. 1, 2 ч. 7 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, якщо позов подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір обчислюється з урахуванням загальної суми позову і сплачується кожним позивачем пропорційно долі поданих кожним з них вимог окремим платіжним документом.

У разі, коли позов немайнового характеру подається одночасно кількома позивачами до одного або кількох відповідачів, судовий збір сплачується кожним позивачем окремим платіжним документом у розмірах, установлених статтею 4 цього Закону за подання позову немайнового характеру.

Враховуючи те, що заявниками у позові заявлено одну немайнову вимогу, відповідно судовий збір за поданий позов має бути сплачено кожним заявником окремо як за вимогу немайнового характеру (3028 грн.).

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Товариством з обмеженою відповідальністю Управлінське товариство УЛФ та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дружба при зверненні до господарського суду з поданою позовною заявою не виконано вимоги ст.ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до приписів ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст.ст. 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Управлінське товариство УЛФ та Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дружба до TNA Corporate Solutions LLC (ТНА Корпорейт Солюшнз ЛЛС) про визнання недійсним договору про задоволення вимог заставодержателя залишити без руху.

2. Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю Управлінське товариство УЛФ та Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дружба 10-денний строк для усунення виявлених недоліків при поданні позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю Управлінське товариство УЛФ та Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Дружба, що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається заявникам.

Ухвала набирає законної сили 18.09.2024 року та оскарженню не підлягає.

Суддя Ільєва Л. М.