ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/796/21(522/21418/17)Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.
за участі секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,
дослідивши матеріали справи
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-2013" (65014, м. Одеса, Деволанівський узвіз, 12, прим., 15Н, код ЄДРПОУ 34625935)
до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про стягнення грошових коштів
у відкритому судовому засіданні за участю
представників сторін:
від позивача: Бова Д.В. (приймала участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду);
від відповідача: не з`явився.
СУТЬ СПОРУ: про стягнення грошових коштів
Судове засідання 09.09.2024р. проведено в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Шанс-2013" (далі - ТОВ "Шанс-2013") звернулося до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою від 13.11.2017р. (вх. №118835/17 від 13.11.2017р.) до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1010 від 23.04.2014р. у розмірі 999 573 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 739 684, 02 грн., три проценти річних від простроченої суми за період з 01.01.2015р. по 25.09.2017р. у розмірі 81 992 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.04.2014р. між ТОВ "Шанс-2013" та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1010, згідно якого ТОВ "Шанс-2013" передало у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 , що складається в цілому з двох жилих кімнат, житловою площею 33, 83 кв.м, загальною площею 100, 08 кв.м, а ОСОБА_3 прийняв у власність дану квартиру та зобов`язався сплатити за неї 999 573 грн. до 31.12.2014р. з можливістю сплати зазначеної суми частками. Позивач повністю виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу, право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 23.04.2014р. у встановленому законом порядку, проте відповідач свої зобов`язання по оплаті вартості квартири не виконав.
У клопотанні від 19.02.2019р. позивач зазначив, що єдиним належним доказом, який би спростував доводи позовної заяви може бути лише банківський документ (виписка з рахунку, платіжне доручення, квитанція), що підтверджує сплату ОСОБА_4 за договором купівлі-продажу; фактом підтвердження повної оплати за вказаним договором буде договір про повний розрахунок, який підписується сторонами та є невід`ємною частиною цього договору, однак такого договору між сторонами укладено не було; жодного доказу на підтвердження оплати суми договору відповідачем не надано.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 02.10.2023р. та від 06.05.2024р. запропоновано відповідачу надати суду відзив на позов у порядку ст.165 ГПК України із доданням до нього доказів надсилання відзиву іншим учасникам справи, попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які відповідач очікує понести у зв`язку із розглядом даної справи, докази його надсилання іншим учасникам справи; викликано відповідача для участі у судовому засіданні.
Ухвалами Господарського суду Одеської області від 02.10.2023р., 05.06.2024р., 25.07.2024р., 05.08.2024р. викликано відповідача для участі у судовому засіданні.
Ухвали направлялися на електронну адресу представника ОСОБА_1 .
Однак, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався; у судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомляв.
Господарським судом за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвали від 02.10.2023р., 06.05.2024р., 05.06.2024р., 25.07.2024р. та від 05.08.2024р. були оприлюднені у вказаному реєстрі, тобто текст ухвал був у вільному доступі через мережу Інтернет та з ними мали можливість ознайомитись усі заінтересовані особи, в тому числі сторони та учасники даної справи.
При цьому, суд вказує, що за змістом ст. 2 Закону України „Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 ГПК України.
При цьому, суд враховує наступне.
З матеріалів справи вбачається повернення засобами поштового зв`язку процесуальних документів, надісланих ОСОБА_5 на адресу АДРЕСА_3 ; адреса постійного місця проживання - АДРЕСА_1 ; у судових засіданнях брали участь представники ОСОБА_1 .
У заяві про перегляд заочного рішення від 19.12.2018р. відповідач вказав про ненадання позивачем жодних доказів того, що ним не виконано зобов`язань, передбачених п. 2 договором купівлі-продажу від 23.04.2014р. Відповідач зазначає про виконання зобов`язання зі сплати грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується проведеною реєстрацією права власності за ОСОБА_2 ; зобов`язання повинні були виконані до 31.12.2014р., а позивач звернувся до суду лише 13.11.2017р.; позивачем не надано доказів направлення вимог відповідачу протягом майже трьох років з моменту закінчення строку виконання зобов`язання та до моменту звернення до суду; позивачем не надано виписки з банківського рахунку, відкритого на ТОВ «Шанс-2013», а тому не надано жодних допустимих та належних доказів для підтвердження обґрунтованості своїх позовних вимог.
У відзиві на позовну заяву від 02.06.2020р. відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Відповідач вказує, що договір купівлі-продажу квартири №12 є удаваним та укладався з метою «маскувати» правочини з передачі раніше оплаченої квартири за договором про дольову участь у будівництві, що укладався між ОСОБА_6 та ТОВ «Центр-Будінвест». У заяві свідка від 06.12.2019р. відповідач вказав, що 23.04.2014р. крім договору купівлі-продажу квартири №65 між ОСОБА_2 та ТОВ «Шанс-2013» підписано також договори купівлі-продажу квартир №№9 , 37 , 65 , які посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В. та придбані ним та ОСОБА_6 у ТОВ «Центр-Будінвест» за договорами про дольову участь у будівництві від 10.01.2006р., а об`єкти інвестування були повністю оплачені ними готівковими коштами, на підтвердження чого ТОВ «Центр-Будінвест» видано відповідні квитанції до прибуткових касових ордерів. З пояснень свідків та рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09.10.2014р. по справі №2-117/11 вбачається, що об`єкти інвестування, а саме квартири №№9 , 12 , 37 , 65 , які придбані 10.01.2006р. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 у ТОВ «Центр-Будінвест» за договорами про дольову участь у будівництві, не могли перейти в законний спосіб у власність ТОВ «Шанс-2013», оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на це своєї згоди не надавали, свої права, як інвесторів нікому не переуступали, в тому числі і ТОВ «Шанс-2013». Відповідач вказує, що укладаючи 23.04.2014р. оплатні договори купівлі-продажу №№9, 12, 37, 65 з відстрочкою оплати вартості, між сторонами насправді встановлюватися інші правовідносини - передача раніше оплачених квартир, без додаткових доплат.
На протязі розгляду справи з 15.11.2017р. Приморським районним судом м. Одеси вся кореспонденція направлялася відповідачу та його представнику на різні адреси: АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_3 ; представник відповідача брав участь у судових засіданнях, подавав відзиви, скарги.
Господарським судом Одеської області ухвали надсилались із врахуванням останньої відомої адреси, тобто відповідач був обізнаний про дату та місце судових засідань у справі.
Відомостей щодо припинення повноважень представника у порядку Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ч. 4 ст. 61 ГПК України, суду не надано.
Згідно з п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини "Пономарьов проти України" заява №3236/03 від 03 квітня 2008 року сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatismutandis, п.27 рішення "Олександр Шевченко проти України" заява №8371/02 від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" заява №50966/99 від 14 жовтня 2003 року).
Приморським районним судом м. Одеси 07.03.2018р. ухвалено заочне рішення по справі за позовом ТОВ "Шанс-2013" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, яким вирішено позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Шанс-2013" грошові кошти за договором купівлі-продажу, у розмірі 999 573,00 грн.; інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 739 684,02 грн.; три проценти річних від простроченої суми у розмірі 81 992,00 грн., а всього 1 821 249,02 грн.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 11.01.2019р. заяву ОСОБА_8 про перегляд заочного рішення - задоволено.
Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07.03.2018р. у справі за позовом ТОВ "Шанс-13" до ОСОБА_8 про стягнення грошових коштів - скасовано і призначено справу до судового розгляду.
Ухвалою Приморського районного суд м. Одеси від 12.11.2021р. поновлено провадження у справі №522/21418/17 за позовною заявою ТОВ "Шанс-13" до ОСОБА_8 про стягнення грошових коштів; клопотання арбітражного керуючого Бови Дарії Володимирівни задоволено; матеріали цивільної справи №522/21418/17 за позовною заявою ТОВ "Шанс-13" до ОСОБА_8 про стягнення грошових коштів, передано у порядку ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства до Господарського суду Одеської області в провадженні якого перебуває справа №916/796/21 про банкрутство ТОВ "Шанс-2013".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.11.2021р. (суддя - Лепеха Г.А.) прийнято до свого провадження справу №522/21418/17 за позовом ТОВ "Шанс-2013" до ОСОБА_1 про 1 821 249, 02 грн.; об`єднано в одне провадження справу за №522/21418/17 та №916/796/21; ухвалено заяву розглядати в межах справи № 916/796/21.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.09.2023р. суддею Лепехою Г.А. заявлено самовідвід від розгляду справи №916/796/21 про банкрутство ТОВ "Шанс-2013".
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2023р. суддею Грабован Л.І. прийнято справу №522/21418/17 до свого провадження для розгляду в межах справи № 916/796/21 про банкрутство ТОВ "Шанс-2013" за правилами Господарського процесуального кодексу України; виділено томи №10, №11 справи №916/796/21 у окремі томи та присвоєно справі №916/796/21 (522/21418/17); ухвалено розглядати справу №916/796/21 (522/21418/17) за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження в межах справи про банкрутство №916/796/21.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2023р. клопотання ТОВ "Шанс-2013" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бови Д.В. про перехід до загального позовного провадження - задоволено; ухвалено розглядати справу №916/796/21 (522/21418/17) за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку загального позовного провадження в межах справи про банкрутство №916/796/21; клопотання ТОВ "Шанс-2013" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бови Д.В. про зупинення провадження у справі - задоволено; провадження у справі №916/796/21 (522/21418/17) за позовом ТОВ "Шанс-2013" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів зупинено до вирішення справи №916/796/21 (916/4298/23), що розглядається в порядку господарського судочинства, до набрання законної сили судовим рішенням.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2024р. поновлено провадження у справі №916/796/21 (522/21418/17); призначено підготовче засідання суду.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.06.2024р. продовжено строк проведення підготовчого провадження з 05.07.2024р. на тридцять днів до 06.08.2024р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.08.2024р. закрито підготовче провадження у справі №916/796/21 (522/21418/17); призначено справу №916/796/21 (522/21418/17) до судового розгляду по суті.
Обставини, встановлені судом
23.04.2014р. між ТОВ «Шанс-2013» (Продавець) та ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1010, згідно п. 1 якого ТОВ «ШАНС-2013» передає у власність, а ОСОБА_1 приймає у власність та сплачує грошову суму відповідно до умов цього договору за квартиру під АДРЕСА_2 , що складається в цілому з двох жилих кімнат, житловою площею 33, 83 кв.м, загальною площею 100, 08 кв.м. Вказана квартира належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно (серії САК №579855), виданого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 24.03.2014р., індексний номер 19432720.
Згідно п. 2 вказаного договору продаж вчинено за 999 573 грн. з ПДВ. Грошові кошти у вказаній сумі покупець зобов`язується сплатити продавцю до 31.12.2014р. з можливістю сплати зазначеної суми частками. Фактом підтвердження повного розрахунку за договором буде договір про повний розрахунок, який підписується сторонами договору та є невід`ємною частиною цього договору. Сторони своїми підписами підтверджують відсутність будь-яких претензій фінансового характеру щодо розрахунку.
П. 3 зазначеного договору передбачено, що оціночна вартість нерухомого майна, що відчужується, згідно звіту №04/98 про оцінку жилої двохкімнатної квартири, виданого 22.04.2014р. ПП «Дельта-Консалтінг» (свідоцтво суб`єкта оціночної діяльності №16292/14 від 15.04.2014р.), складає 999 573 грн.
Відповідно до п. 9 вказаного договору вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм роз`яснено нотаріусом.
У п. 11 зазначеного договору купівлі-продажу сторони підтвердили дійсність намірів при його укладенні, а також те, що цей правочин не носить характер фіктивного та удаваного і не є зловмисним.
П. 12 вказаного договору встановлено, що право власності у покупця на зазначену квартиру виникає з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку: 361, контрагенти: ОСОБА_3 , замовлення: договір б/н (23.04.2014р.) за 01.04.2014р. - 21.09.2017р. ТОВ «Шанс-2013», обороти за дебетом - 999 573 грн., сальдо на кінець періоду за дебетом - 999 573 грн.
Відповідно до оборотно-сальдової відомості по рахунку: 361, контрагенти; замовлення за 23.04.2014р. - 31.01.2019р. ТОВ «Шанс-2013», субконто - ОСОБА_2, б/н від 23.04.2024р., обороти за дебетом - 974 178 грн., сальдо на кінець періоду за дебетом - 974 178 грн.
Позивачем надані виписки по особовим рахункам з 09.08.2017р. по 30.01.2019р., з яких вбачається відсутність оплати за договором купівлі-продажу від 23.04.2014р.
У довідці ТОВ «Шанс-2013» від 21.09.2017р. за підписом директора ОСОБА_9 та головного бухгалтера ОСОБА_10 зазначено, що згідно договору купівлі-продажу від 23.04.2014р., який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №1010 від 23.04.2014р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., заборгованість ОСОБА_1 на користь ТОВ «Шанс-2013» становить 999 573 грн.
Відповідачем надані заяви свідків, копії договорів про дольову участь у будівництві №51, №52, №79, укладені між ТОВ «Центр-Будінвест» та ОСОБА_6 та копії квитанцій до прибуткового касового ордеру.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №102339202 від 02.11.2017р. квартира за адресою АДРЕСА_2 належить ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.03.2024р. по справі №916/796/21 (916/4298/23) визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 16.07.2021р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фроловою Русланою Валеріївною зареєстрованим в реєстрі за №1869, укладений між ТОВ "Шанс-2013" та ОСОБА_13 ; стягнуто з ОСОБА_13 на користь ТОВ "Шанс-2013" 4962 грн. судового збору.
Вказані рішення суду набрало законної сили 03.04.2024р.
Норми права, що застосовуються судом. Висновки суду
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
21.10.2019р. введено у дію Кодекс України з процедур банкрутства, згідно ч.2 Прикінцевих і Перехідних Положень якого, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом втратив чинність з цього моменту.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими ГПК, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ГПК України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
У відповідності до положень ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно ч.ч.1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Ст. 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
Ч.1 ст.525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У відповідності до положень ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Ч.1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є сплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.
Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.
Договір купівлі-продажу є оплатним при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором, двосторонньо зобов`язуючим це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов`язків: продавець зобов`язаний передати покупцеві певну річ, але вправі вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, в свою чергу, зобов`язаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі йому проданої речі, а також консенсуальним, оскільки права та обов`язки сторін виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.
Таким чином, виходячи із правової природи договору купівлі-продажу, з моменту отримання товару у покупця одночасно виникає зустрічне зобов`язання по оплаті переданого товару.
Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Ч. 1 ст. 1087 ЦК України передбачено, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі.
Ст. 1088 ЦК України передбачено, що під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.
Згідно Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення № 637), касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Підпунктом 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. (чинне на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення № 88), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за
готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи). Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.
Згідно підпунктів 6.7. п. 6 Положення №88 зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За змістом ст. 1 зазначеного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.
Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.
До первинних документів, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов`язковою, згідно зі змістом договору купівлі-продажу (поставки) відносяться: накладні, акти приймання-передачі товару, специфікація, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які свідчать про реальність здійснення операції.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч.1, 2 ст.73, ч.ч.1, 3 ст.74 ГПК України).
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст.77, ч.ч.1, 2 ст.79 ГПК України).
Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що у строк, визначений договором купівлі-продажу для оплати за квартиру - 31.12.2014р. ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання виконані не були, що підтверджуються: виписками по особовим рахункам з 09.08.2017р. по 30.01.2019р., оборотно-сальдовими відомостями по рахунку; довідкою про заборгованість від 21.09.2017р. за підписом директора ТОВ «Шанс-2013» ОСОБА_15 та головного бухгалтера ОСОБА_10
Тобто, наявні докази щодо факту не отримання плати від відповідача за вказаним договором купівлі-продажу від 23.04.2014р.
Жодного із передбачених нормами чинного законодавства доказу сплати відповідачем суду не надано.
Тобто, в матеріалах справи відсутні докази перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Шанс-2013» та готівкою у розмірі 999 573 грн.
У договорі купівлі-продажу зазначено, що фактом підтвердження повної оплати за цим договором буде договір про повний розрахунок, який підписується сторонами та не є невід`ємною частиною цього договору, однак доказів укладення такого договору між сторонами не надано.
Відповідач доводи позивача про наявність у нього заборгованості не спростував, доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати коштів не надав.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 999 573 грн. підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача судом не приймаються, оскільки доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за договором купівлі-продажу від 23.04.2014р. не надано та позовні вимоги не спростовано. Докази, надані відповідачем, не приймаються судом до уваги, оскільки не обґрунтовано пов`язаність їх з предметом спору та спростування ними позовних вимог.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.01.2018 у справі №910/24266/16 вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Якщо кредитор приймає рішення вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, він має враховувати індекс інфляції за кожний місяць (рік) прострочення незалежно від того, чи був в якійсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція), а отже, сума боргу в цьому періоді зменшується.
Періодом, за який розраховуються інфляційні, є час прострочення з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
Згідно розрахунку позивача сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 739 684, 02 грн. за період з 01.01.2015р. - 25.09.2017р.
Загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 81 992 грн. (період нарахування із 01.01.2015 по 25.09.2017), згідно детального розрахунку. наданого позивачем.
Здійснивши перевірку розрахунків позивача по 3 % річних та індексу інфляції за спірний період, суд визнає їх такими, що виконані у відповідності до положень діючого законодавства, обґрунтованими та арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення нарахувань в указаних сумах підлягають задоволенню.
Судові витрати
Ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судові витрати покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В:
1.Задовольнити повністю позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс-2013" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів.
2.Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_9 ; АДРЕСА_10 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шанс-2013» (65014, м. Одеса, Деволанівський узвіз, 12, прим., 15Н; ЄДРПОУ 34625935) грошові кошти за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрований за №1010 від 23.04.2014р. у розмірі 999 573,00 грн.; інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 739684 (сімсот тридцять дев`ять тисяч шістсот вісімдесят чотири) грн., 02 коп., три проценти річних від простроченої суми у розмірі 81 992,00 грн., а всього 1 821 249 (один мільйон вісімсот двадцять одна тисяча двісті сорок дев`ять) грн., 02 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 318 (двадцять сім тисяч триста вісімнадцять), грн. 75 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено та підписано 19 вересня 2024р.
Копію рішення надіслати на електронну адресу: ТОВ "Шанс-2013" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Бові Д.В. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Копію рішення надіслати: ОСОБА_14 ( АДРЕСА_9 ).
Суддя Л.І. Грабован
Суд | Господарський суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 09.09.2024 |
Оприлюднено | 24.09.2024 |
Номер документу | 121724528 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу |
Господарське
Господарський суд Одеської області
Грабован Л.І.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні