Рішення

від 23.12.2024 по справі 916/796/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/796/21(522/3841/17)Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.

за участі секретаря судового засідання Васильєвої К.О.,

дослідивши матеріали справи,

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 (65014, м. Одеса, Деволанівський узвіз, 12, прим., 15Н, код ЄДРПОУ 34625935),

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ),

про стягнення грошових коштів,

у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін та учасників:

від позивача: не з`явилась;

від відповідача: не з`явились.

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ШАНС-2013» 28.02.2017 р. звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором купівлі-продажу, трьох процентів річних та інфляційного збільшення суми боргу (з урахуванням заяви про зміну предмету позову та збільшення позовних вимог від 06.07.2017 р. (т.1 а.с.28-33) та уточнення позовних вимог від 20.10.2017 р. (т.1 а.с.85-88).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.04.2014 р. між ТОВ Шанс-2013 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрований в реєстрі за № 1007, згідно якого ТОВ Шанс-2013 передало у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_3 , що складається в цілому з двох жилих кімнат, житловою площею 34,02 кв.м, загальною площею 100,83 кв.м, а ОСОБА_3 прийняв у власність дану квартиру та зобов`язався сплатити за неї 1 000 738,00 грн. до 31.12.2014 р. з можливістю сплати зазначеної суми частками. Позивач повністю виконав свої зобов`язання за договором купівлі-продажу, право власності на квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 23 квітня 2014 р. у встановленому законом порядку, проте відповідач свої зобов`язання по оплаті вартості квартири не виконав.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28.11.2017 р. позовні вимоги ТОВ Шанс-2013 задоволені у повному обсязі (т.1 а.с.98-100).

Ухвалою суду від 26.12.2018р. заочне рішення від 28.11.2017р. скасоване, а справу ухвалено розглядати у порядку загального позовного провадження в підготовчому засіданні.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02.04.2021р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів задоволено; стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 грошові кошти за договором купівлі-продажу, посвідченим 23.04.2014р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрованим за №1007, у розмірі 1 000 738,00 грн.; інфляційне збільшення суми боргу за період з 01.01.2015р. по 05.07.2017р. в розмірі 711421,39 грн.; три проценти річних від простроченої суми за період з 01.01.2015р. по 05.07.2017р. в розмірі 75425,49 грн.; стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 суму сплаченого судового збору у розмірі 28413,88 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13.06.2024р. апеляційну скаргу адвоката Рублевського Антона Павловича, діючого від імені ОСОБА_1 , задоволено частково; рішення Приморського районного суду міста Одеси від 02.04.2021р. скасовано; провадження у справі №522/3841/17 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів закрито; повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 про те, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду; роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 про право протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали звернутися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією; попереджено Товариство з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 про те, що у разі неподання заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, після закінчення строку на її подання матеріали справи будуть повернуті до суду першої інстанції.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 02.09.2024р. передано справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.09.2024р. для подальшого розгляду справи №522/3841/17 було визначено суддю Грабован Л.І.

У провадженні Господарського суду Одеської області знаходиться справа №916/796/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс-2013.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.04.2021р. (суддя Лепеха Г.А.) відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ „Шанс-2013; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів; введено процедуру розпорядження майном ТОВ „Шанс-2013; розпорядником майна ТОВ „Шанс-2013 призначено арбітражного керуючого Бову Д.В.

Постановою Господарського суду Одеської області від 07.10.2021р. визнано банкрутом ТОВ „Шанс-2013; відкрито строком на дванадцять місяців ліквідаційну процедуру; ліквідатором призначено арбітражного керуючого Бову Д. В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.10.2023р. справу №916/796/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 прийнято до свого провадження суддею Грабован Л.І.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2024р. прийнято справу №522/3841/17 до свого провадження для розгляду в межах справи № 916/796/21 про банкрутство ТОВ Шанс-2013 за правилами Господарського процесуального кодексу України; ухвалено розглядати справу №916/796/21(522/3841/17) за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження в межах справи про банкрутство №916/796/21 з викликом сторін.

Щодо належного повідомлення та виклику учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 р. справу №916/796/21(522/3841/17) вирішено розглядати за правилами Господарського процесуального кодексу України в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі №916/796/21(522/3841/17) призначено на "09" грудня 2024 р. об 11:10 год., про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 р. підготовче провадження у справі №916/796/21(522/3841/17) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 до відповідача ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів закрито. Справу №916/796/21(522/3841/17) призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на "23" грудня 2024 р. об 11:00 год., про що повідомлено учасників справи.

Ухвалами Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 р., 21.10.2024 р., 21.11.2024 р. та 09.12.2024 р. ОСОБА_1 викликано для участі у судовому засіданні.

Разом з тим, відповідачу запропоновано надати суду відзив на позов у порядку ст. 165 ГПК України із доданням до них доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзивів і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.

Ч. 5 ст. 242 ГПК України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвали Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 р., 21.10.2024 р., 21.11.2024 р. та 09.12.2024 р. були надіслані ОСОБА_4 на адресу АДРЕСА_4 та повернуті за зворотньою адресою суду засобами поштового зв`язку з вказівкою адресат відсутній за вказаною адресою, за закінченням терміну зберігання.

Також, ухвали суду направлялися на електронну адресу представника Мархасіна Міхіля.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 ГПК України щодо подання відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, не скористався.

Копію ухвали Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 р. суду було доставлено ліквідатору ТОВ Шанс-2013 арбітражному керуючому Бові Д.В. до її електронного кабінету користувача підсистемою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи - "Електронний суд", про що свідчить наявна в матеріалах справи довідка секретаря судового засідання.

Положеннями ч.ч. 5-6 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 1416-IX від 27.04.2021; в редакції Закону № 3200-IX від 29.06.2023) визначено, що Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Відповідно до п. 6 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Представник ОСОБА_1 Рублевський А.П. був повідомлений про призначення даної справи до розгляду по суті шляхом направлення копії вказаної ухвали на електронну адресу представника, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Господарським судом за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що ухвала Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 р. була оприлюднена у вказаному реєстрі, тобто текст ухвали був у вільному доступі через мережу Інтернет та з нею мали можливість ознайомитись усі заінтересовані особи, в тому числі сторони та учасники даної справи.

При цьому, суд вказує, що за змістом ст. 2 Закону України „Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

При цьому, господарським судом з метою додаткового повідомлення про дату, місце та час судового засідання по справі №916/796/21(522/3841/17) за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 до ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості в розмірі 1 000 738 грн., інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 711 421, 39 грн., три проценти річних в розмірі 75 25, 49 грн., витрат по сплаті судового збору, розміщено відповідне повідомлення на сторінці Господарського суду Одеської області (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/).

На протязі розгляду даної справи Приморським районним судом м. Одеси, Одеським апеляційним судом, Верховним Судом вся кореспонденція направлялася відповідачу та його представнику на різні адреси: м. Одеса, вул. Бреуса, 61/8, кв. 15; АДРЕСА_4 ; м. Одеса, вул. Осипова, буд. 6, оф. 2; представник відповідача брав участь у судових засіданнях, подавав відзиви, скарги.

Господарським судом Одеської області ухвали надсилались із врахуванням останньої відомої адреси, тобто відповідач був обізнаний про дату та місце судових засідань у справі.

Відомостей щодо припинення повноважень представника у порядку Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність та ч. 4 ст. 61 ГПК України, суду не надано.

Згідно з п. 41 рішення Європейського Суду з прав людини Пономарьов проти України заява №3236/03 від 03 квітня 2008 року сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див. mutatismutandis, п.27 рішення Олександр Шевченко проти України заява №8371/02 від 26 квітня 2007 року, та Трух проти України заява №50966/99 від 14 жовтня 2003 року).

Таким чином, ухвала Господарського суду Одеської області від 09.12.2024 р. була надіслана у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства, а тому усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду даної справи по суті.

22.12.2024 р. секретар судового засідання доповів суду, що учасники справи №916/796/21(522/3841/17) у судове засідання не з`явились.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

П. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи те, що жодних доказів, які унеможливлюють розгляд справи за відсутності учасників справи, які не з`явилися, суду не надано, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за їх відсутністю.

Обставини справи, встановлені судом.

Згідно п. 2 договору купівлі-продажу від 23.04.2014 р. продаж вчинено за 1 000 738,00 грн. з ПДВ. Грошові кошти у вказаній сумі покупець зобов`язується сплатити продавцю до 31 грудня 2014 р. з можливістю сплати зазначеної суми частками. Фактом підтвердження повного розрахунку за договором буде договір про повний розрахунок, який підписується сторонами договору та є невід`ємною частиною цього договору. Сторони своїми підписами підтверджують відсутність будь-яких претензій фінансового характеру щодо розрахунку.

Відповідно до п. 9 договору купівлі-продажу вимоги законодавства щодо змісту й правових наслідків правочину, що укладається сторонами, їм роз`яснено нотаріусом.

У відповідності до п.п. 11-12 укладеного правочину сторони підтвердили дійсність намірів при його укладенні, а також те, що цей правочин не носить характер фіктивного та удаваного і не є зловмисним. Право власності у покупця на зазначену квартиру виникає з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації.

Таким чином, право власності на квартиру було зареєстроване за ОСОБА_2 у встановленому законом порядку 23 квітня 2014 р., а ТОВ Шанс-2013 виконало свої зобов`язання за договором купівлі-продажу від 23 квітня 2014 р. в повному обсязі.

У строк, визначений та погоджений сторонами договору купівлі-продажу, відповідачем взяті на себе зобов`язання, а саме щодо оплати вартості квартири не виконано

Зазначені обставини підтверджуються: довідкою про заборгованість від 21.09.2017 р. за підписом директора ТОВ Шанс-2013 ОСОБА_5 та головного бухгалтера ОСОБА_6 (т. 1, а.с.79); оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період з 01.04.2017 року по 21.09.2017 року (т. 1, а.с.80); виписками по рахункам ТОВ Шанс-2013 у ПАТ АБ «Південний» за період з 30.08.2017 року по 25.01.2019 року та у Філії ВАТ «Укрексімбанк» м. Вінниця за період з 23.04.2017 року по 03.01.2019 року (т. 2, а.с.1-203); оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 361 за період з 23.04.2014 року по 31.01.2019 року (т. 1 а.с.141).

Разом з тим, погоджуючи укладений правочин, а саме п. 2 договору купівлі-продажу від 23.04.2014 р. сторони встановили, що фактом підтвердження повного розрахунку за договором буде договір про повний розрахунок, який підписується сторонами договору та є невід`ємною частиною цього договору. Вказаний договір, а також будь-які інші докази на підтвердження оплати відповідачем за договором купівлі-продажу від 23.04.2014 р., ОСОБА_2 суду не надано.

Відповідач, зловживаючи своїми правами, здійснив відчуження спірної квартири спочатку за договором дарування від 15.07.2016 р. своїй дружині, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 02.02.2017 року (т. 1 а.с.12-13), а в подальшому ОСОБА_7 здійснила відчуження цієї квартири за договором купівлі-продажу від 24.02.2017 р., посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А., р/н 306, на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 04.04.2017 р. (т. 1, а.с.35-36).

Норми права, що застосовуються судом

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Ч. 6 ст. 12 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

З 21.10.2019р. набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства.

Відповідно до ч. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність: Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до ст. 41 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними ГПК України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

Ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

У відповідності до положень ч.1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Ст. 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Ч.1 ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ч.1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є сплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, а у продавця виникає зобов`язання передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов`язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов`язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Договір купівлі-продажу є оплатним при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві ціну речі, яка обумовлена договором, двосторонньо зобов`язуючим це обумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов`язків: продавець зобов`язаний передати покупцеві певну річ, але вправі вимагати за це сплати певної ціни, а покупець, в свою чергу, зобов`язаний сплатити ціну, але вправі вимагати передачі йому проданої речі, а також консенсуальним, оскільки права та обов`язки сторін виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами.

Таким чином, виходячи із правової природи договору купівлі-продажу, з моменту отримання товару у покупця одночасно виникає зустрічне зобов`язання по оплаті переданого товару.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ч. 1 ст. 1087 ЦК України передбачено, що розрахунки за участю фізичних осіб, не пов`язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, можуть провадитися у готівковій або безготівковій формі.

Ст. 1088 ЦК України передбачено, що під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту. Сторони у договорі мають право обрати будь-який вид безготівкових розрахунків на свій розсуд. Безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків. Порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

Згідно Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320 (чинне на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення № 637), касові документи - документи (касові ордери та відомості на виплату грошей, розрахункові документи, квитанції програмно-технічних комплексів самообслуговування, відомості закупівлі сільськогосподарської продукції, інші прибуткові та видаткові касові документи), за допомогою яких відповідно до законодавства України оформляються касові операції, звіти про використання коштів, а також відповідні журнали встановленої форми для реєстрації цих документів та книги обліку.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1. п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р. (чинне на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення № 88), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2. 2.4, 2.5 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи). Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Згідно підпунктів 6.7. п. 6 Положення №88 зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерських звітів і балансів, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом ст. 1 зазначеного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Таким чином, фактом підтвердження отримання товару або послуг є виключно первинні документи, які відображаються в регістрах бухгалтерського обліку відповідно до вимог діючого законодавства.

До первинних документів, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обов`язковою, згідно зі змістом договору купівлі-продажу (поставки) відносяться: накладні, акти приймання-передачі товару, специфікація, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, які свідчать про реальність здійснення операції.

З огляду на існування у відповідача заборгованості в розмірі 1 000 738,00 грн. за договором купівлі-продажу квартири № 9 від 23.04.2019р. , що встановлено вищевказаним судовим рішеннями у справі №522/3841/17, відповідно відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення процентів річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Тим більш за змістом норм статей 526, 599, 611, 625 ЦК України чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання. Наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, у тому числі від відповідальності, передбаченої статтями 549, 550, 625 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція щодо відповідальності боржника за невиконання грошового зобов`язання за рішенням суду викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р. у справі №127/15672/16-ц (провадження №14-254цс19) з посиланням на правову позицію Великої Палати Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 р. у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) та від 04.06.2019 р. у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).

За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

При цьому, суд зазначає, що індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказані положення Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ч.ч. 1-2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.76, ч.1 ст. 77, ч.ч. 1, 2 ст.79 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ч.ч. 1, 2 ст. 91 ГПК України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Висновки суду.

Отже, виходячи з вищенаведеного, судом встановлено, що у відповідача існує невиконане зобов`язання у вигляді грошового зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю Шанс-2013, що виникло згідно договору купівлі-продажу від 23.04.2014 р.

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Так, дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% та інфляційних втрат за період з 01.01.2015 р. по 05.07.2017 р. , судом встановлено, що вказаний розрахунок є обґрунтованим, відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, а отже, нараховані позивачем до стягнення 3% річних у сумі 75 425,49 грн та інфляційні втрати у сумі 711 421,39 грн. підлягають стягненню у повному обсязі, а позов задоволенню.

Суд зазначає, що інформація викладена в апеляційних та касаційних скаргах не може розглядатись судом як докази наявності заперечень на позов у встановленому ГПК порядку, зазначені у позові обставини, відповідачем не спростовано.

Судові витрати.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що судові витрати у даній справі складаються із судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду із даною позовною заявою, у розмірі 28 413,88 грн. (16 611,17 грн. при поданні позовної заяви та 11 802,71 грн. при поданні заяви про збільшення позовних вимог), що підтверджується наявним у матеріалах справи квитанціями№11585511 від 27.02.2017 р. та №12952993 від 06.07.2017 р.

Положення п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 підлягають задоволенню у повному обсязі, витрати позивача, пов`язані із сплатою судового збору покладаються на відповідача, внаслідок повного задоволення позову судом.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 (65014, м. Одеса, Деволанівський узвіз, 12, прим., 15Н, код ЄДРПОУ 34625935) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення грошових коштів задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_1 ;; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Шанс-2013 (65014, м. Одеса, Деволанівський узвіз, 12, прим., 15Н; ЄДРПОУ 34625935) грошові кошти за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Білоусовою Н.В., зареєстрований за №1007 від 23.04.2014р. в розмірі 1 000 738 (один мільйон сімсот тридцять вісім гривень) 00 коп.; 3% річних від простроченої суми за період з 01.01.2015 р. по 05.07.2017 р. в розмірі 75 425 (сімдесят п`ять тисяч чотириста двадцять п`ять гривень) 49 коп.; інфляційне збільшення суми боргу за період з 01.01.2015 р. по 05.07.2017р. в розмірі 711 421 (сімсот одинадцять тисяч чотириста двадцять дев`ять гривень) 39 коп. та витрати пов`язані із сплатою судового збору в розмірі 28 413 (двадцять вісім тисяч чотириста тринадцять гривень) 88 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у порядку ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 24 грудня 2024 р.

Копію рішення надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": ліквідатору ТОВ Шанс-2013 арбітражному керуючому Бові Д.В.

Копію рішення надіслати на електронну адресу: представника Мархасіна Міхіля Рублевського А.П. ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Копію рішення надіслати: ОСОБА_10 ( АДРЕСА_2 ).

Суддя Л.І. Грабован