Рішення

від 10.09.2024 по справі 911/554/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р. Справа № 911/554/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРРІ ВЕЛЛ ЦКБ" (04053, м. Київ, Киянівський провулок, буд. 3-7, прим. П-9А; код ЄДРПОУ 43165712),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „МІСЬКБУД (65005, м. Одеса, площа Михайлівська, буд. 1, офіс 508; код ЄДРПОУ 42459284),

про стягнення 419616,15 грн.

За участю представників сторін:

від позивача адвокат Чеховська Д.Р., ордер серія АІ № 1596608;

від відповідача адвокат Гаспарянц Д.М., ордер серія ВН № 1365504.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРРІ ВЕЛЛ ЦКБ" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „МІСЬКБУД про стягнення заборгованості у розмірі 419616,15 грн, з якої: 293955,52 грн сума основного боргу, 17656,20 грн сума пені, 2939,55 грн сума штрафу, 88110,70 грн сума інфляційних втрат та 16954,18 грн сума 3% річних. Судові витрати по сплаті судового збору позивач просить суд стягнути з відповідача.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.03.2024 у справі № 911/554/24 (суддя Смірнов О.Г.) передано матеріали позовної заяви за підсудністю до Господарського суду Одеської області.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2024, справу № 911/554/24 передано на розгляду судді Господарського суду Одеської області Нікітенку С.В.

Ухвалою суду від 01.04.2024 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРРІ ВЕЛЛ ЦКБ" до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/554/24. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 30.04.2024 о 10:30 год. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачу відзив на позовну заяву, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України - протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Копії письмових доказів, які подаються до суду, оформити відповідно до вимог ст. 91 ГПК України та п. 5.27 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 "Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації", затвердженого Наказом Держспоживстандарту України № 55 від 07.04.2003. Зобов`язано відповідача повідомити суду про наявність електронного кабінету в підсистемі ЄСІТС "Електронний суд". Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 30.04.2024 о 10:30 год. Повідомлено учасників справи про можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, можливість подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії в електронній формі, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Ухвалою суду від 30.04.2024 закрито підготовче провадження у справі № 911/554/24. Постановлено здійснити розгляд справи № 911/554/24 по суті впродовж розумного строку. Призначено справу до судового розгляду по суті на 04.062024 о 14:10 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 04.06.2024 о 14:10 год.

31 травня 2024 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

03 червня 2024 року до суду від відповідача у справі надійшло клопотання про призначення експертизи, клопотання про залучення третьої особи, клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.

У судовому засіданні 04.06.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 25.06.2024 о 09:15 год.

25 червня 2024 року судове засідання у справі не відбулось, через відсутність електроенергії в Господарському суді Одеської області, що підтверджується відповідною довідкою суду.

Ухвалою суду від 25.06.2024 призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 10.09.2024 о 14:00 год. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 10.09.2024 о 14:00 год.

25 червня 2024 року до суду від позивача у справі надійшли три заперечення на клопотання відповідача.

Вказані заперечення позивача суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 10.09.2024 суд протокольними ухвалами відмовив відповідачу у задоволенні клопотання (викладене у відзиві на позовну заяву) про визнання поважними причини пропуску строку на подання відзиву на позовну заяву та залишив відзив на позовну заяву без розгляду (вх. №21864/24 від 31.05.2024), відмовив у задоволенні клопотання (вх. №21940/24 від 03.06.2024) про призначення експертизи, відмовив у задоволенні клопотання (вх. №21943/24 від 03.06.2024) про залучення третьої особи, а також відмовив у задоволенні клопотання (вх. № 22076/24 від 03.06.2024) про повернення до стадії підготовчого провадження у справі № 911/554/24.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Представник позивача у судовому засідання 10.09.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.09.2024 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі, з підстав необґрунтованості.

У судовому засіданні 10.09.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представників сторін про орієнтовний час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Матеріали справи свідчать, що 19 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВЕРРІ ВЕЛЛ ЦКБ" (надалі - постачальник або позивач) і Товариством з обмеженою відповідальністю „БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ „МІСЬКБУД (надалі - покупець або відповідач) був укладений Договір поставки № 10 (надалі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується здійснювати поставку і передати у власність покупцю, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах та в порядку, визначених цим Договором. Постачальник зобов`язується поставити товар в кількості і асортименті, визначених у письмових та усних Заявках-Замовленнях (далі Заявках) покупця, переданих усно, електронною поштою або письмово представнику постачальника (Розділ 1 Договору).

Асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються в видаткових накладних. В ціну товару включені вартість тари, упаковки та транспортування товару, якщо інше не обумовлене Договором. Загальна сума за цим Договором складається з повної вартості Товару, переданого постачальником покупцю, та визначається шляхом складання всіх сум, вказаних у видаткових накладних (товарно-транспортних накладних) по всім партіям поставленого Товару, за весь період дії цього Договору, з чим сторони погоджуються (Розділ 2 Договору).

Відповідно до умов п. 4.11 Договору сторони дійшли згоди, що всі поставки здійснені після підписання даного Договору, здійснюються на виконання та на умовах цього Договору і посилання у видаткових накладних (видатковій накладній та інших видаткових документах) на даний Договір як підставу поставки є обов`язковою.

Покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у товаросупроводжувальній документації (видатковій накладній, податковій накладній), на умовах даного Договору, в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України (п. 5.1 Договору).

Згідно умов п. 5.2 Договору розрахунки за поставлену Постачальником першу партію товару здійснюються протягом 14 календарних днів з моменту отримання Товару згідно з виставленим Постачальником рахунком.

За недотримання умов даного Договору Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 7.1 Договору).

Відповідно до умов п. 7.2 Договору, за несвоєчасну оплату за даним Договором Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє Покупця від сплати основної суми заборгованості

Крім пені, передбаченої п. 7.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару понад 10 (десять) календарних днів, Покупець зобов`язаний сплатити штраф в розмірі 1 % від вартості неоплаченого товару (п. 7.3 Договору).

Згідно умов п. 8.1 Договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2021 року.

Відповідно до умов п. 8.2 Договору в разі, якщо за тридцять календарних днів до закінчення строку дії Договору жодна Сторона не виявить бажання розірвати його, про що Сторона повинна повідомити іншу Сторону письмово під розпис або рекомендованим листом, то дія Договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах без обмеження кількості таких пролонгацій.

Позивач зазначає, що у період з 30.12.2021 по 16.08.2022 позивачем було здійснено поставку товарів на користь відповідача на загальну суму розмірі 293955,52 грн, що підтверджується нижченаведеними видатковими накладними, а саме:

- видаткова накладна від 30.12.2021 № 4210 на суму 79567,44 грн;

- видаткова накладна від 21.01.2022 № 62 на суму 21525,70 грн;

- видаткова накладна від 24.01.2022 № 66 на суму 8272,71 грн;

- видаткова накладна від 25.01.2022 № 71 на суму 9095,80 грн;

- видаткова накладна від 26.01.2022 № 76 на суму 6626,50 грн;

- видаткова накладна від 27.01.2022 № 84 на суму 7449,60 грн;

- видаткова накладна від 28.01.2022 № 91 на суму 28933,58 грн;

- видаткова накладна від 31.01.2022 № 100 на суму 16545,34 грн;

- видаткова накладна від 01.02.2022 № 105 на суму 16545,34 грн;

- видаткова накладна від 02.02.2022 № 112 на суму 9095,80 грн;

- видаткова накладна від 03.02.2022 № 116 на суму 10742,00 грн;

- видаткова накладна від 04.02.2022 № 124 на суму 15722,27 грн;

- видаткова накладна від 06.02.2022 № 125 на суму 7449,60 грн;

- видаткова накладна від 07.02.2022 № 130 на суму 9095,80 грн;

- видаткова накладна від 08.02.2022 № 134 на суму 7449,60 грн;

- видаткова накладна від 08.02.2022 № 135 на суму 78351,92 грн;

- видаткова накладна від 09.02.2022 № 141 на суму 9095,80 грн;

- видаткова накладна від 10.02.2022 № 150 на суму 7449,60 грн;

- видаткова накладна від 11.02.2022 № 167 на суму 19056,45 грн;

- видаткова накладна від 14.02.2022 № 172 на суму 4980,33 грн;

- видаткова накладна від 15.02.2022 № 180 на суму 6640,44 грн;

- видаткова накладна від 16.02.2022 № 184 на суму 5967,22 грн;

- видаткова накладна від 17.02.2022 № 196 на суму 5967,22 грн;

- видаткова накладна від 18.02.2022 № 200 на суму 17901,66 грн;

- видаткова накладна від 21.02.2022 № 211 на суму 6831,03 грн;

- видаткова накладна від 22.02.2022 № 215 на суму 7449,60 грн;

- видаткова накладна від 22.02.2022 № 216 на суму 4569,46 грн;

- видаткова накладна від 23.02.2022 № 224 на суму 12798,23 грн;

- видаткова накладна від 16.08.2022 № 668 на суму 17013,10 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у відповідача перед позивачем існує заборгованість за Договором поставки № 10 у розмірі 293955,52 грн, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 08.10.2023, який підписаний обома сторонами.

30 листопада 2023 року позивач направив відповідачу лист-претензію № 30/01-23 з вимогою сплатити основну заборгованість. Проте відповідь на претензію відповідач не надав, заборгованість не погасив.

У зв`язку з порушенням відповідачем строків проведення розрахунків за поставлений товар, позивачем нараховані пеня у розмірі 17656,20 грн, штраф у розмірі 2939,55 грн, інфляційні втрати у розмірі 88110,70 грн та 3% річних у розмірі 16954,18 грн.

Оскільки відповідачем не виконані договірні зобов`язання, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 419616,15 грн, з яких: 293955,52 грн сума основного боргу, 17656,20 грн сума пені, 2939,55 грн сума штрафу, 88110,70 грн сума інфляційних втрат та 16954,18 грн сума 3% річних.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРРІ ВЕЛЛ ЦКБ" не підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Положеннями ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права і інтересу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина друга статті 712 Цивільного кодексу України).

Стаття 42 ГК України зазначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як встановлено судом під час розгляду даної справи, Договір поставки № 10 від 19.05.2021 є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань.

Як слідує зі змісту позовної заяви, предметом спору є стягнення заборгованості за поставлений на підставі договору поставки № 10 від 19.05.2021 відповідачу товар згідно вищезазначених видаткових накладних (т. 1, а.с. 32-59), на загальну суму 293955,52 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до умов п. 4.11 Договору сторони дійшли згоди, що всі поставки здійснені після підписання даного Договору, здійснюються на виконання та на умовах цього Договору і посилання у видаткових накладних (видатковій накладній та інших видаткових документах) на даний Договір як підставу поставки є обов`язковою.

Тобто згідно умов п. 4.11 Договору сторони встановили, що посилання у видаткових накладних (видатковій накладній та інших видаткових документах) на договір поставки № 10 від 19.05.2021, як підставу поставки є обов`язковою.

В цей же час, дослідивши вказані видаткові накладні (т. 1, а.с. 32-59), судом встановлено, що жодна з них не містить посилання на договір поставки № 10 від 19.05.2021.

Суд звертає увагу, на ті обставини, що у зазначених видаткових накладних в графі "Договір:" зазначено - "По заказам", в графі "Замовлення" зазначено - "Замовлення покупця № (номер) від (дата)".

Отже, проаналізувавши вказані видаткові накладні (т. 1, а.с. 32-59) та враховуючи умови п. п. 4.11 Договору, суд дійшов висновку, що жоден з цих доказів не підтверджує того факту, що поставка товару по цим накладним відбувалась саме на виконання умов договору поставки № 10 від 19.05.2021, так як у жодній з перелічених видаткових накладних відсутнє посилання саме на договір поставки № 10 від 19.05.2021. Це свідчить, що ці видаткові накладні абсолютно не стосуються Договору та не складені на виконання його умов.

Також наявні в матеріалах справи товарно-транспортні накладні (т. 1, а.с. 60-102), не підтверджують той факт, що поставка товару за видатковими накладними (т. 1, а.с. 32-59) відбувалась саме на виконання умов договору поставки № 10 від 19.05.2021.

Щодо наявного в матеріалах справи підписаного між сторонами Акту звірки взаємних розрахунків станом на 08.10.2023 (т.1, а.с. 30), в якому відповідач підтвердив заборгованість перед позивачем у розмірі 293955,52 грн, то цей документ не містить відомостей про те, що зазначена заборгованість виникла саме на підставі договору поставки № 10 від 19.05.2021.

Таким чином, твердження позивача, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки № 10 від 19.05.2021 у розмірі 293955,52 грн підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 08.10.2023, є абсолютно безпідставними.

Також наявний в матеріалах справи Гарантій лист (т.1, а.с. 103), в якому відповідач зазначає, що "ТОВ БК «Міськбуд» зобов`язується здійснювати платежі з 15 червня, згідно з актом звірки № 150 від 17.05.2023 р.", за висновком суду не підтверджує факт визнання відповідачем заборгованості у розмір 293955,52 грн за договором поставки № 10 від 19.05.2021.

Суд звертає увагу, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватись за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши у сукупності наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що поставка товару відповідачу за видатковими накладними (т. 1, а.с. 32-59) відбувалась саме на виконання умов договору поставки № 10 від 19.05.2021.

Таким чином, позивач не довів, що відповідач порушив зобов`язання, які виникли у останнього у зв`язку невиконанням умов договору поставки № 10 від 19.05.2021.

Проаналізувавши позовні вимоги з документальними доказами наданими в їх обґрунтування, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення суми основного боргу задоволенню не підлягає. У позові в частині стягнення суми основного боргу відмовлено за ознакою не доведення позивачем зазначених ним підстав вимог, змісту позову.

Також суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних, оскільки дані вимоги є похідними від вимоги щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 293955,52 грн, у задоволенні якої суд відмовив.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про відмову у задоволенні позову.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі Проніна проти України, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У відповідності до приписів статі 129 ГПК України, судові витрати пов`язані з розглядом справи покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, изначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 19 вересня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.