Рішення

від 09.09.2024 по справі 916/164/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/164/23

Господарський суд Одеської області у складі:

судді С.В. Літвінова

при секретарі Т.О. Липі

розглянувши справу за позовом Керівника Роздільнянської окружної прокуратури (вул. Ярослава Мудрого, буд. 8,Роздільна,Роздільнянський район, Одеська область,67400) в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області (вул.Муніципальна,17,Роздільна,Роздільнянський район, Одеська область,67400) в особі Південний офіс Держаудитслужби (вул.Канатна,83,Одеса,Одеська область,65012) до відповідачів: Комунальної установи "Роздільнянський центр освіти" (вул. Муніципальна, 19,Роздільна,Роздільнянський район, Одеська область,67400) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12"(49031, ДНІПРОПЕТРОВСЬКА ОБЛ., ДНІПРО, ПР.ПОЛЯ ОЛЕКСАНДРА, БУДИНОК 59) про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів в сумі 192089,85 грн.

за участю представників:

від прокуратури: Страхова А.М.

від КУ "Роздільнянський центр освіти": не з`явився

від ТОВ "Квінтіс Пром 12": не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Керівник Роздільнянської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області, в особі Комунальна установа "Роздільнянський центр освіти", в особі Південного офісу Держаудитслужби до Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів в сумі 192089,85 грн.

24.03.2023 від Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №905/1907/21 Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою суду від 27.03.2023 справу за позовом Керівника Роздільнянської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Роздільнянської міської ради Роздільнянського району Одеської області в особі Комунальна установа "Роздільнянський центр освіти" в особі Південний офіс Держаудитслужби до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" про визнання додаткових угод до договору постачання електричної енергії недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів в сумі 192089,85 грн. зупинено до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду судового рішення у справі 905/1907/21.

20.02.2024 від Роздільнянської окружної прокуратури надійшло клопотання про поновлення провадження у справі.

Крім того, 19.03.2024 до суду від Роздільнянської окружної прокуратури надійшла заява про зміну предмету позову.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2024 поновлено провадження у справі №916/164/23 та призначено підготовче засідання.

05.04.2024 до суду від прокуратури надійшло клопотання у порядку ст.48 ГПК України, у якому остання просить суд замінити статус КУ РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЦЕНТР ОСВІТИ та залучити до справи № 916/5780/23 в якості співвідповідача КУ РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЦЕНТР ОСВІТИ.

Обґрунтовуючи подане клопотання, прокурор зазначає, що, враховуючи, що оскаржувані додаткові угоди підписані у добровільному порядку обома сторонами, а саме: ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю КВІНТІС ПРОМ 12) та КУ РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЦЕНТР ОСВІТИ, крім того у позовній заяві наявні вимоги щодо визнання додаткових угод недійними є необхідність у визначені КУ РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЦЕНТР ОСВІТИ співвідповідачем у вказаній справі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.05.2024р. клопотання прокурора було задоволено. Змінити процесуальний статус позивача - Комунальна установа "Роздільнянський центр освіти" (вул. Муніципальна, 19,Роздільна,Роздільнянський район, Одеська область,67400), залучивши його до участі у справі №916/164/23 в якості співвідповідача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10.06.2024р. підготовче провадження було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач1 в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом шляхом направлення ухвали до електронного кабінету.

Відповідач2 в судові засідання не з`являвся, про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за адресою яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та .

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідачі своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

За посиланнями прокурор, зазначає, що за опрацюванням даних оприлюднених на веб-порталі Prozorro - публічні закупівлі встановлено, що ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД РОЗДІЛЬНЯНСЬКОГО РАЙОНУ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ ЦЕНТР ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА ОБЛСЛУГОВУВАННЯ ЗАКЛАДІВ ТА УСТАНОВ ОСВІТИ» (далі КУ «РРЦЗОЗУО») 18.12.2020 оголосила про проведення відкритих торгів «Електрична енергія, код 09310000-5 - Електрична енергія за ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник» з очікуваною вартістю 1 110 000,00 грн.

Запланований обсяг електричної енергії складав 350 000 кВт*год.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" з ціновою пропозицією 606 450,60 грн. з ПДВ;ТОВ "Одеська обласна енергопостачальна компанія" (ТОВ "ООЕК")" з ціновою пропозицією 711 450,00 грн. з ПДВ; ТОВ "ЛУБНИГАЗ-ТРЕЙДИНГ" з ціновою пропозицією 1 102 5 00,00грн. з ПДВ.

За результатом розгляду тендерних пропозицій, згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій/пропозицій UА-2020-12-18-003662-а від 06.01.2021 переможцем визначено ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" з найменшою остаточною ціновою пропозицією 606 450,60 грн. з ПДВ.

В подальшому, КУ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЦЕНТР ОСВІТИ» укладено договір із ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" № 1 від 20.01.2021 про закупівлю електроенергії у постачальника на суму 606 450.60 грн.

Предметом вказаного договору є: електрична енергія, ДК 021:2015 під кодом: 09310000-5 «електрична енергія», за ціною 1,732716 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, за обсяг електричної енергії: 3 5 0 000 кВт*год, загальною вартістю 606 450,60 грн.

27.01.2021 КУ «РРЦЗОЗУО» реорганізовано у КОМУНАЛЬНУ УСТАНОВУ "РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЦЕНТР ОСВІТИ" (далі КУ "РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЦЕНТР ОСВІТИ")

Відповідно до п. 13.1 Договір набирає чинності з моменту погодження Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника. Якщо договір укладається в письмовій формі - то він набирає чинності з моменту підписання договору сторонами.

Згідно з п. 13.2 Договору істотні умови не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань Сторонами, крім випадків, одним з яких є: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання цін такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в Договорі про закупівлю - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадку зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ми) (листом(ми)) (завіреними копіями цих довідок або листів відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, або інформацією з веб-сайту ДП «Оператор ринку». Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, в якому відбулись такі зміни.

Пунктом 5.5 Договору встановлено, що розрахунковим періодом, за цим договором є календарний місяць.

на час підписання основного договору № 1 від 20.01.2021 ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" підписало вищевказаний Договір, чим засвідчило, що має можливість та погоджується виконати домовленість, вказану у Договорі та додатках до нього, тобто добровільно взяв на себе зобов`язання поставити Споживачу електричну енергію обсягом 3 5 0 000 кВт*год, загальною вартістю 606 450,60 грн.

Однак у подальшому до договору № 1 від 20.01.2021 між Сторонами у порушення вимог ст. 5, ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. 180 ГК України, ст. 653 ЦК України укладено ряд додаткових угод, якими зменшено обсяги електричної енергії та збільшено її вартість.

Так, 08.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до Договору № 1 від 20.01.2021.

Згідно вказаної додаткової угоди сторонами було викладено пункти 2.1 договору у новій редакції, відповідно до якого кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 318 210,745 8 кВт*год відповідно до додатку З до договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу»;

Слова та цифри в Додатку 2 «Комерційна пропозиція» «Ціна електричної енергії за 1 кВт*год становить - 1,732716 грн. з ПДВ» змінено на «Ціна електричної енергії за 1 кВт*год становить - 1,905814332 грн. з ПДВ»

Тобто, обсяг електроенергії зменшено з 350 000 кВт*год до 318 210,7458 кВт*год, а ціну за 1 кВт*год. підвищено з 1,732716 грн. до 1,905814332 грн., яка на 9,99 % більше ніж передбачено первинним договором.

На підтвердження підстав для укладення додаткової угоди № 2 для збільшення ціни за одиницю товару ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» надає експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 235/21 від 01.02.2021.

Відповідно до експертного висновку Харківської торгово- промислової палати № 235/21 від 01.02.2021 ціна на електричну енергію на майданчику РДН за періоди з 01.01.2021 по 10.01.2021 становила 1 149,44 грн. за 1 МВт.год тобто (1 149,44 /1 000) 1,149 грн. за 1 кВт.год., ціна з 21.01.2021 по 31.01.2021 становила 1 622,23 грн. за 1 МВт.год тобто (1 622,23 / 1 000) 1,622 грн. за 1 кВт.год., яка є нижчою ніж ціна, що передбачена первинним договором у 1,732716 грн. за 1 кВт.год.

Прокурор зазначає, що експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 23 5/21 від 01.02.2021 не містить відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, в ній відсутній аналіз вартості електричної енергії на конкретну дату укладання додаткової угоди № 2 від 08.02.2021 у порівнянні з попередніми періодами від дати укладання договору № 1 від 20.01.2021, у зв`язку з чим не містить належного обгрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 13.2 договору.

Таким чином, прокурор вважає, що жодного належного обгрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" не надало, та, як наслідок, укладання Додаткової угоди №2 до Договору №1 від 20.01.2021 про постачання електричної енергії, якою збільшено ціну електричної енергії є безпідставною. Та з урахуванням вимог чинного законодавства вказана додаткова угода підлягає визнанню недійсною.

Також, 23.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 3 до Договору № 1 від 20.01.2021.

Згідно вказаної додаткової угоди сторонами було викладено пункти 2.1 договору у новій редакції, відповідно до якого кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 289 308,7975 кВт*год відповідно до додатку З до договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу»;

Слова та цифри в Додатку 2 «Комерційна пропозиція» «Ціна електричної енергії за 1 кВт*год становить - 1,905814332 з ПДВ» змінено на «Ціна електричної енергії за 1 кВт*год становить - 2,09620518 з ПДВ»

Тобто, обсяг електроенергії зменшено з 318 210,7458 кВт*год до 289 308,7975 кВт*год, а ціну за 1 кВт*год. підвищено з 1,905814332 грн. до 2,09620518 грн., яка на 20,97 Побільше ніж передбачено первинним договором.

Прокурор зазначає, що відповідно до експертного висновку Харківської ТТП № 266/21 від 04.02.2021 ціна на електричну енергію на майданчику РДН за періоди з 26.01.2021 по 31.01.2021 становила 1 568,87 грн. за 1 МВт.год тобто (1 568,87 / 1 000) 1,568 грн. за 1 кВт.год., ціна за період з 01.02.2021 по 05.02.2021 становила 1 736,93 грн. за 1 МВт.год тобто (1736,93 /1000) 1,736 грн. за 1 кВт.год., яка є нижчою ніж ціна, що передбачена додатковою угодою № 2 від 08.02.2021 у 1,905814332 грн.

Прокурор зазначає, що зазначений експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 266/21 від 04.02.2021 не підтверджує наявність факту коливання ціни товару на ринку електричної енергії, оскільки зміна ціни за одиницю товару застосована не з початку розрахункового періоду, у якому відбулися зміни, в ньому відсутній аналіз вартості електричної енергії на конкретну дату укладання додаткової угоди № 3 від 23.02.2021 у порівнянні з попередніми періодами ані від дати укладання додаткової угоди № 2 від 08.02.2021, ані від дати укладення первинного договору, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 13.2 договору.

Крім того, додатковою угодою № 3 ціну за 1 кВт.год. збільшено на 20,97 % у порівнянні з первинним договором, що є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також вона ґрунтується на додатковій угоді № 2, яка є недійсною.

Прокурор вважає, що жодного належного обгрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору ТОВ ЕКОТЕХНОІНВЕСТ не надало, та, як наслідок, укладання Додаткової угоди №3 до Договору №1 від 20.01.2021 про постачання електричної енергії, якою збільшено ціну електричної енергії є безпідставною. Таз урахуванням вимог чинного законодавства вказана додаткова угода підлягає визнанню недійсною.

Крім того, додатковою угодою № 3 ціну за 1 кВт.год. збільшено на 33,06 % у порівнянні з первинним договором, що є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також вона ґрунтується на додатковій угоді № 3, яка є недійсною.

24.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до Договору № 1 від 20.01.2021.

Згідно вказаної додаткової угоди сторонами було викладено пункти 2.1 договору у новій редакції, відповідно до якого кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 263 031,9098 кВт*год відповідно до додатку 3 до договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу».

Слова та цифри в Додатку 2 «Комерційна пропозиція» «Ціна електричної енергії за 1 кВт*год становить - 2,09620518 з ПДВ» змінено на «Ціна електричної енергії за 1 кВт*год становить - 2,305616077 з ПДВ»

Тобто, обсяг електроенергії зменшено з 289 308,7975 кВт*год до 263 031,9098 кВт*год, а ціну за 1 кВт*год. підвищено з 2,09620518 грн. до 2,305616077 грн., яка на 33,06 % більше ніж передбачено первинним договором.

На підтвердження підстав для укладення додаткової угоди № 4 для збільшення ціни за одиницю товару ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» надало експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 325/21 від 10.02.2021 відповідно до якого зміна середньозваженої ціни на РДН за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 до розрахункової середньозваженої ціни РДН ОЕС за період з 01.02.2021 по 10.02.2021 становить + 16,15%.

Прокурор вважає, що зазначений експертний висновок Харківської ТТП № 325/21 від 10.02.2021 не підтверджує наявність факту коливання ціни товару на ринку електричної енергії, оскільки зміна ціни за одиницю товару застосована не з початку розрахункового періоду, у якому відбулися зміни, в ньому відсутній аналіз вартості електричної енергії на конкретну дату укладання додаткової угоди № 4 від 24.02.2021 у порівнянні з попередніми періодами від ані від дати укладання додаткової угоди № 3 від 23.02.2021, ані від дати укладення первинного договору, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 13.2 договору.

Також прокурор зазначає, що відповідно до експертного висновку Харківської ТТП № 325/21 від 10.02.2021 ціна на електричну енергію на майданчику РДН за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 становила 1 462,52 грн. за 1 МВт.год тобто (1 462,52 / 1 000) 1,462 грн. за 1 кВт.год., ціна за період з 01.02.2021 по 10.02.2021 становила 2 3 71,24 грн. за 1 МВт.год тобто (1 698,79 / 1 000) 1,698 грн. за 1 кВт.год., яка є нижчою ніж ціна, що передбачена додатковою угодою № 3 від 23.02.2021 у 2,09620518 грн. за 1 кВт.год. та первинним договором у 1,732716 грн. за 1 кВт.год.

Крім того, додатковою угодою № 4 ціну за 1 кВт.год. збільшено на 33,06 % у порівнянні з первинним договором, що є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також вона ґрунтується на додатковій угоді № 3, яка є недійсною.

Таким чином, прокурор вважає, що жодного належного обгрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" не надало, та, як наслідок, укладання Додаткової угоди № 4 до Договору №1 від 20.01.2021 про постачання електричної енергії, якою збільшено ціну електричної енергії є безпідставною. Таз урахуванням вимог чинного законодавства вказана додаткова угода підлягає визнанню недійсною.

26.02.2021 між сторонами укладено додаткову угоду № 5 до Договору № 1 від 20.01.2021.

Згідно вказаної додаткової угоди сторонами було викладено пункти 2.1 договору у новій редакції, відповідно до якого кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 239 141,65 82 кВт*год відповідно до додатку З до договору «Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії Споживачу»;

Слова та цифри в Додатку 2 «Комерційна пропозиція» «Ціна електричної енергії за 1 кВт*год становить - 2,305616077 з ПДВ» змінено на «Ціна електричної енергії за 1 кВт*год становить - 2,535947122 з ПДВ»

Тобто, обсяг електроенергії зменшено з 263 031,9098 кВт*год до 239 141,6582 кВт*год, а ціну за 1 кВт*год. підвищено з 2,305616077 гри. до 2,535947122 гри., яка на 43,35 % більше ніж передбачено первинним договором.

На підтвердження підстав для укладення додаткової угоди № 5 для збільшення ціни за одиницю товару ТОВ «ЕКОТЕХНОІНВЕСТ» надало експертний висновок Харківської торгово-промислової палати № 396/21 від 15.02.2021 відповідно до якого зміна розрахункової середньозваженої ціни РДН ОЕС станом на 08.02.2021 до розрахункової середньозваженої ціни РДН ОЕС станом на 15.02.2021 становить + 10,16%.

Прокурор вважає, що зазначений експертний висновок Харківської ТТП № 396/21 від 15.02.2021 не підтверджує наявність факту коливання ціни товару на ринку електричної енергії, оскільки зміна ціни за одиницю товару застосована не з початку розрахункового періоду, у якому відбулися зміни, в ньому відсутній аналіз вартості електричної енергії на конкретну дату укладання додаткової угоди № 5 від 26.02.2021 у порівнянні з попередніми періодами від ані від дати укладання додаткової угоди № 4 від 24.02.2021, ані від дати укладення первинного договору, у зв`язку з чим не містить належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», п. 13.2 договору.

Також прокурор зазначає, що відповідно до експертного висновку Харківської ТТП № 396/21 від 15.02.2021 ціна на електричну енергію на майданчику РДН станом на 08.02.2021 становила 1 633,23 грн. за 1 МВт.год тобто (1 633,23 / 1 000) 1,633 грн. за 1 кВт.год., ціна станом на 15.02.2021 становила 1 799,22 грн. за 1 МВт.год тобто (1 799,22 / 1 000) 1,799 гри. за 1 кВт.год., яка є нижчою ніж ціна, що передбачена додатковою угодою № 4 від 24.02.2021 у 2,305616077 грн. за 1 кВт.год.

Крім того, додатковою угодою № 5 ціну за 1 кВт.год. збільшено на 43,35 % у порівнянні з первинним договором, що є порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а також вона ґрунтується на додатковій угоді № 4, яка є недійсною.

Таким чином, прокурор вважає, що жодного належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору ТОВ ЕКОТЕХНОІНВЕСТ не надало, та, як наслідок, укладання Додаткової угоди № 5 до Договору №1 від 20.01.2021 про постачання електричної енергії, якою збільшено ціну електричної енергії є безпідставною. Таз урахуванням вимог чинного законодавства вказана додаткова угода підлягає визнанню недійсною.

За посиланнями прокурора на підставі вищевказаних додаткових угод до договору №1 від 20.01.2021 та відповідно до Звіту про виконання договору про закупівлю ПА-2020-12- 18-003 662-а від 01.02.2022 строк дії Договору № 1 від 20.01.2021 закінчився 31.12.2021 та за договором здійснено оплату у сумі 606 450,60 грн. за 239 141,6582 кВт*год спожитої електроенергії.

Посилаючись на ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічну закупівлі, прокурором було зазначено суду, що ключовим для збільшення ціни за одиницю товару після підписання договору є коливання ціни такого товару на ринку.

Так, як вказує прокурор, станом на момент підписання договору № 1 від 20.01.2021 сторонами було погоджено всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" .

За посиланнями прокурора, у жодній додатковій угоді не міститься належного обґрунтування необхідності внесення змін до договору №1 від 20.01.2021, так само відсутнє посилання на належний документ, який би підтверджував факт коливання ціни товару на ринку.

Отже, як стверджує прокурор жодного документу, який містить відомості щодо динаміки ціни на електричну енергію, аналіз вартості ціни електричної енергії на дату укладення Договору та додаткових угод, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку немає, у зв`язку з чим немає належного обґрунтування для зміни істотних умов Договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі.

Крім того, як зазначає прокурор згідно з підпунктом 2 пункту 13.2 Договору наявність факту коливання ціну товару на ринку підтверджується довідкою(ми) (листом(ми)) (завіреним копіями цих довідки(ок) або листа(ів відповідних органів, установ, організації, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку, або інформацією з вебсайту ДП Оператор ринку (https://www.oree.com.ua) (згідно з ч.6, 9 ст.67 Закону України Про ринок електричної енергії, з урахуванням листа Мінекономрозвитку України від 14.08.2019 р. № 3304-04/33869-06 Щодо зміни ціни у договорах постачання електричної енергії) для документального підтвердження факту коливання ціни електричної енергії на ринку. Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду в якому відбулися такі зміни.

Таким чином, на переконання прокурора, жодного належного обґрунтування та документального підтвердження факту підвищення (коливання) ціни за період дії договору Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» не надало, та, як наслідок, укладання Додаткових угод №2, № 3, №4, №5 до Договору № 1 від 20.01.2021 про закупівлю електричної енергії у постачальника, якими збільшено ціну електричної енергії є безпідставними. Та з урахуванням вимог чинного законодавства вказані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

При цьому, вказані додаткові угоди вчинені з порушенням частини 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, які суперечать інтересам держави та потребують негайного вжиття необхідних і достатніх заходів реагування, спрямованих на їх усунення, а тому мають бути визнані судом недійсними.

Щодо повернення надмірно сплачених коштів, прокурор зазначав, що недійсність цих додаткових угод не означає відсутність між сторонами договірних відносин, адже відносини між ними врегульовані Договором, тобто зобов`язання є договірним.

Посилаючись на ч. 2 ст. 712, ст. 655, 669 Цивільного кодексу України, прокурором було зазначено суду, що фактично КУ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЦЕНТР ОСВІТИ» на користь ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ за Договором № 1 від 20.01.2021 здійснено оплату у сумі 606 450,60 грн. за 239 141,6582 кВт*год спожитої електроенергії, але мало сплатити: 239 141,6582 кВт*год х 1,7327 грн = 414 360,75 грн.

Отже, прокурор вважає, що загальна сума переплати складає 192 089,85 грн.(606 450,60 грн. - 414 360,75 грн.)

Отже посилаючись на вищенаведені обставини, Керівник Роздільнянської окружної прокуратури звернувся до суду з відповідним позовом за захистом порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Частиною 1 статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною 3 статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

При цьому частина 4 статті 53 ГПК України визначає, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

В Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування (стаття 7 Конституції України).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в України місцеве самоврядування в Україні це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Статтею 4 Закону України Про місцеве самоврядування в України одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до статті 10 Закону України Про місцеве самоврядування в України сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом (частини 1, 4 та 8 статті 60 Закону України Про місцеве самоврядування в України).

При цьому частина 1 статті 62 Закону України Про місцеве самоврядування в України передбачає, що держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб. У випадках, коли доходи від закріплених за місцевими бюджетами загальнодержавних податків та зборів перевищують мінімальний розмір місцевого бюджету, держава вилучає із місцевого бюджету до державного бюджету частину надлишку в порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Водночас Великою Палатою Верховного Суду у справі № 905/1907/21 зауважено, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес і стосується прав та інтересів великого кола осіб мешканців області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна й інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади області.

Відповідно до приписів статті 7 Закону України Про публічні закупівлі центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснює контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією, цим Законом та іншими законами України.

Здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (стаття 1 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні).

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні унормовано положеннями Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні та приписами Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою КМУ від 03.02.2016 р. № 43 (Положення).

Статтею 2 цього Закону визначено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів, за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Згідно з частиною 2 статті 2 Закону державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення аудиту, інспектування, перевірки та моніторингу закупівлі.

При цьому статтею 3 Закону передбачено, що державний фінансовий аудит є різновидом державного фінансового контролю і полягає у перевірці та аналізі органом державного фінансового контролю фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи комунальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціонування системи внутрішнього контролю. Результати державного фінансового аудиту та їх оцінка викладаються у звіті.

Статтею 5 Закону визначено, що контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель, який згідно зі статті 2 цього Закону є одним з головних завдань органу державного фінансового контролю, здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України Про публічні закупівлі, проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.

Так, пунктом 10 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, пунктів 3,4,9 частини 4 Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства тощо.

Враховуючи викладене, Державна аудиторська служба України є центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, зокрема, при здійсненні державних закупівель.

Згідно пунктів 1, 3, 13 Положення, Південний офіс Держаудитслужби підпорядковується Держаудитслужбі та є її міжрегіональним територіальним органом. Офіс є юридичною особою публічного права. Основним завданням Офісу є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників, Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі.

У складі Офісу утворюються як структурні підрозділи управління в Миколаївській, Херсонській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (далі - управління), які здійснюють свої повноваження на території адміністративно-територіальної одиниці за їх місцезнаходженням відповідно.

На території Одеської області реалізацію державного фінансового контролю здійснює апарат Офісу.

За змістом частин 1,3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 р. у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 р. у справі № 924/1237/17).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (пункт 37).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (пункт 38).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (пункт 39).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (пункт 40).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43).

Враховуючи викладене, господарським судом встановлено, що Прокурором надано розумний строк для звернення як Ради (особи, якою укладено Договір разом із оспорюваними Додатковими угодами та сплачено відповідну суму коштів), так і Офісу (особи, на яку покладено обов`язок із здійснення державного фінансового контролю) для відновлення порушених прав та інтересів, проте останніми з моменту отримання повідомлень в порядку статті 23 Закону України Про прокуратуру не вчинено спрямованих на захист порушених інтересів дій, відтак, господарський суд доходить до висновку, що Прокурором підтверджено наявність підстав для представництва інтересів Ради та Офісу.

Так, предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або відсутність підстав для визнання недійсними зазначених у прохальній частині позовної заяви прокурора додаткових угод, укладених між Комунальною установою "Роздільнянський центр освіти" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" та стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 192089,85 грн.

Як з`ясовано судом, 20.01.2021р. між Комунальною установою "Роздільнянський центр освіти" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12", як постачальником, було укладено Договір №1 про закупівлю електричної енергії у постачальника.

Відповідно до умов договору та додатків до нього, предметом вказаного договору є: Предметом вказаного договору є: електрична енергія, ДК 021:2015 під кодом: 09310000-5 «електрична енергія», за ціною 1,732716 грн. з ПДВ за 1 кВт*год, за обсяг електричної енергії: 3 5 0 000 кВт*год, загальною вартістю 606 450,60 грн.

Судом встановлено, що Додатковою угодою № 2 від 08.02.2021, на підставі якої з обсяг електроенергії зменшено з 350 000 кВт*год до 318 210,7458 кВт*год, а ціну за 1 кВт*год. підвищено з 1,732716 грн. до 1,905814332 грн., яка на 9,99 % більше ніж передбачено первинним договором; Додатковою угодою № 3 від 23.02.2021, на підставі якої з обсяг електроенергії зменшено з 318 210,7458 кВт*год до 289 308,7975 кВт*год, а ціну за 1 кВт*год. підвищено з 1,905814332 грн. до 2,09620518 грн., яка на 20,97% більше ніж передбачено первинним договором; Додатковою угодою № 4 від 24.02.2021, на підставі якої з обсяг електроенергії зменшено з 289 308,7975 кВт*год до 263 031,9098 кВт*год, а ціну за 1 кВт*год. підвищено з 2,09620518 грн. до 2,305616077 грн., яка на 33,06 % більше ніж передбачено первинним договором; Додатковою угодою № 5 від 26.02.2021, на підставі якої з обсяг електроенергії зменшено з 263 031,9098 кВт*год до 239 141,6582 кВт*год, а ціну за 1 кВт*год. підвищено з 2,305616077 гри. до 2,535947122 гри., яка на 43,35 % більше ніж передбачено первинним договором.

Закон України Про публічні закупівлі визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад. Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно до ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Згідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 653 Цивільного кодексу України, у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 334 Цивільного кодексу України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Положеннями п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Із системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України Про публічні закупівлі вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 Цивільного кодексу України та п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

В іншому випадку не досягається мета Закону України Про публічні закупівлі, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Наведене підтверджується також історичним тлумаченням норм пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII. У цьому Законі в редакції до 19 квітня 2020 року норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 була викладена в статті 36 та мала такий зміст: "Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі".

Отже, вказана норма Закону №22-VIII в редакції до 19 квітня 2020 року не дозволяла зміни ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю, проте не обмежувала сторони в можливості багато разів змінювати (не було обмежень щодо строків зміни ціни) таку ціну протягом дії договору в межах встановлених 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Зазначена норма була змінена Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення публічних закупівель" №114-IX від 18 вересня 2019 року (далі - Закон №114-IX), яким Закон №922-VIII було викладено в новій редакції. У новій редакції зазначена норма була викладена в пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII та доповнена умовою, що така зміна ціни в бік збільшення не може відбуватись частіше ніж один раз на 90 днів, крім закупівлі бензину, дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, в новій редакції норма пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII не змінила свого змісту щодо розміру зміни ціни за одиницю товару (не більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами при укладенні договору про закупівлю), проте була доповнена умовою, яка обмежила строки зміни такої ціни, а саме не частіше ніж один раз на 90 днів.

Як вбачається з пояснювальної записки до проєкту Закону №114-IX, метою його прийняття було удосконалення системи публічних закупівель, спрямованої на розвиток конкурентного середовища та добросовісної конкуренції у сфері закупівель, а також забезпечення виконання міжнародних зобов`язань України у сфері публічних закупівель, у тому числі протидії "ціновому демпінгу" коли учасник процедури закупівлі пропонує значно занижену ціну товару, щоб перемогти, а потім через додаткові угоди суттєво збільшує ціну товару та відповідно зменшує обсяг закупівлі, чим нівелює результати публічної закупівлі.

За такої мети очевидно, що зміни, внесені законодавцем Законом №114-IX у вказану норму пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, не були спрямовані на те, щоб дозволити учасникам публічних закупівель використовувати "ціновий демпінг" з подальшим збільшенням ціни за одиницю товару більше ніж на 10 % від ціни, визначеної сторонами за результатами процедури закупівлі та при укладенні договору про закупівлю.

Правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024р. по справі №922/2321/22.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних доказів та документів, які б передували укладанню спірних додаткових угод з підтвердженням відповідної необхідності зміни ціни договору, не доведено жодних обставин, які б засвідчували неможливість виконання постачальником умов договору по запропонованій на процедурі закупівлі ціні, також відсутні будь-які докази, що виконання зобов`язань постачальником за ціною, що була узгоджена у договорі є неможливим та підвищення ціни було непрогнозованим для постачальника станом на час укладення договору.

У постанові від 18.06.2021 у справі № 927/491/19 ОП ВС зазначила, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. Верховний Суд звертає увагу на невірне тлумачення скаржником висновків суду апеляційної інстанції. Постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Отже, як з`ясовано судом, укладаючи 20.01.2021р. Договір №1 про закупівлю електричної енергії у постачальника - Комунальною установою "Роздільнянський центр освіти" та Товариством з обмеженою відповідальністю " Квінтіс Пром 12» було узгоджено ціну за електричну енергію у розмірі 1,7327 грн. за 1 кВт*год та укладаючи у подальшому додаткові угоди № 2, № 3, № 4, №5 до Договору було підвищено ціну на електричну енергію.

Отже, дослідивши обставини спору, суд приходить до висновку, що відбулось збільшення ціни товару, шляхом укладання додаткових угоди № 2 від 08.02.2021, № 3 від 23.02.2021, № 4 від 24.02.2021, № 5 від 26.02.2021, що суперечить п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про закупівлю та не відповідає принципам здійснення публічних закупівель, визначеним у ст. 5 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення вимог прокурора у даній частині та визнання недійсними додаткові угоди № 2 від 08.02.2021, № 3 від 23.02.2021, № 4 від 24.02.2021, № 5 від 26.02.2021.

Щодо стягнення безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів в сумі 192089,85 грн.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 669 ЦК України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється в договорі купівлі-продажу в відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Частиною 1 статті 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Згідно ч. 3 ст. 66 Закону, відповідний двосторонній договір має встановлювати: предмет договору; ціну електричної енергії, визначену у грошових одиницях; обсяг електричної енергії та графіки погодинного обсягу купівлі-продажу електричної енергії; строки та порядок постачання електричної енергії; порядок повідомлення про договірні обсяг купівлі-продажу електричної енергії за укладеним двостороннім договором; порядок та форму розрахунків; строки та порядок оформлення актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії; права, обов`язки та відповідальність сторін; строк дії договору.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГК України).

Згідно з статтею 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Таким чином, обов`язок з повернення грошової суми, сплаченої за кількість товару, який не був поставлений покупцеві, врегульований нормами Глави 54 ЦК України "Купівля-продаж".

Відповідно до частини першої статті 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Як вбачається з матеріалів справи, фактично КУ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЦЕНТР ОСВІТИ» на користь ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ за Договором № 1 від 20.01.2021 здійснено оплату у сумі 606 450,60 грн. за 239 141,6582 кВт*год спожитої електроенергії, але мало сплатити: 239 141,6582 кВт*год х 1,7327 грн = 414 360,75 грн.

Отже, суд вважає, що загальна сума переплати складає 192 089,85 грн.(606 450,60 грн. - 414 360,75 грн.), а тому різниця вказаних сум 192089,85 грн. була сплачена безпідставно отже має бути повернута до бюджету, з урахуванням визначеного господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення майнової вимоги прокурора та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Квінтіс Пром 12" до бюджету Роздільнянської міської ради грошових коштів у розмірі 192089,85 грн.

Додатково суд наголошує, що така позиція є сталою та послідовною, підтримана у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі № 903/383/22, яка ухвалена саме за наслідками розгляду спору щодо дотримання вимог Закону України Про публічні закупівлі (в редакції після 19.04.2020) при виконанні сторонами договору постачання електроенергії.

Іншого учасниками справи не доведено.

При цьому, суд звертає увагу сторін на те, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЧ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів… мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. І хоча п.1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суду обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Саме такі висновки викладені у рішенні ЕСПЧ від 10.02.2010р.у справі "Серявін та інші проти України".

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно зі ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно зі ст.78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст.79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Результатом процесу мотивування судового рішення є формування обґрунтованих висновків у справі та прийняття одного з встановлених процесуальним законом рішень (повне або часткове задоволення позову, відмова у задоволенні позову).

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Суд наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №911/2243/18, від 18.05.2021 у справі №916/2255/18, від 05.11.2019 у справі №915/641/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 26.02.2019 у справі №914/385/18 та від 05.02.2019 у справі №914/1131/18.

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №916/2620/20, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 18.11.2019 у справі №902/761/18 та від 23.10.2019 у справі №917/1307/18.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Керівника Чорноморської окружної прокуратури є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, судові витраті по сплаті судового збору покладаються на відповідачів.

Згідно положень ч. 3 ст. 6 Закону України „Про судовий збір за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Так, як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем заявлено 1 вимогу майнового характеру та чотири вимоги немайнового характеру, отже, позивач за подання даного позову, з урахування заявлених позовних вимог, має сплатити в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 13617,35 грн.

Однак, прокурором сплачено 13420грн.

Таким чином, прокурор за подання даного позову, з урахування заявлених позовних вимог, має доплатити в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 197,35грн.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Керівника Роздільнянської окружної прокуратури задовольнити повністю.

2. Визнати недійною додаткову угоду № 2 від 08.02.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №1 від 20.02.2021 між КУ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЦЕНТР ОСВІТИ» (Код СДРПОУ 38302654) та ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12») (Код ЄДРПОУ 34933742).

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 23.02.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №1 від 20.01.2021 між КУ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЦЕНТР ОСВІТИ» (Код ЄДРПОУ 38302654) та ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" » (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12») (Код ЄДРПОУ 34933742).

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 24.02.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №1 від 20.01.2021 між КУ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЦЕНТР ОСВІТИ» (Код ЄДРПОУ 38302654) та ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" » (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12») (Код ЄДРПОУ 34933742).

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 26.02.2021 до Договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №1 від 20.01.2021 між КУ «РОЗДІЛЬНЯНСЬКИЙ ЦЕНТР ОСВІТИ» (Код ЄДРПОУ 38302654) та ТОВ "ЕКОТЕХНОІНВЕСТ" » (нова назва Товариство з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12») (Код ЄДРПОУ 34933742).

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» (Код ЄДРПОУ 34933742, 49031, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Поля Олександра, б. 59.) на користь Роздільнянської міської ради (Код ЄДРПОУ 33356925, вул. Муніціпальна, 17, м. Роздільна, Роздільнянський район, Одеська область, 67400) безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 192 089,85 грн.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КВІНТІС ПРОМ 12» (Код ЄДРПОУ 34933742, 49031, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Поля Олександра, б. 59.) витрати на сплату судового збору у сумі 8249,35 гривень на користь Одеської обласної прокуратури та перерахувати його на № UА808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552 (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3).

8. Стягнути з Комунальної установи "Роздільнянський центр освіти" (Код ЄДРПОУ 38302654, вул. Муніципальна, 19, Роздільна, Роздільнянський район, Одеська область,67400) витрати на сплату судового збору у сумі 5368 гривень на користь Одеської обласної прокуратури та перерахувати його на № UА808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552 (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3).

9. Стягнути з Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3 ) до Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК в Од.обл./Приморський р-н/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37607526; банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.); рахунок отримувача: UA928999980313171206082015758; код класифікації доходів бюджету: 22030101) судовий збір у розмірі 197,35 грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 19 вересня 2024 р.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Літвінов