Рішення
від 09.09.2024 по справі 922/885/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2024м. ХарківСправа № 922/885/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Рильової В.В.

при секретарі судового засідання Бойко О.Н.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Керівника Дергачівської окружної прокуратури (місцезнаходження: 62303, Харківська область, Харківський район, місто Дергачі, вулиця 1 Травня, будинок 63; код ЄДРПОУ:02910108) в інтересах держави, в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (місцезнаходження: 61002, місто Харків, вулиця Сумська, будинок 64; код ЄДРПОУ: 23912956) 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до 1) Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (місцезнаходження: 61165, місто Харків, вулиця Космічна, будинок 21, поверх 8-9; код ЄДРПОУ: 39792822) , 2) Дергачівської міської ради (місцезнаходження: 62303, Харківська область, Харківський район, місто Дергачі, площа Перемоги, будинок 5; код ЄДРПОУ: 04059496) , 3) Фермерського господарства "Зорі Дергачівщини" (місцезнаходження: 62303, Харківська область, Харківський район, село Руська Лозова, вулиця Слобожанська, будинок 7; код ЄДРПОУ:40345786) про усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом визнання недійсним договору оренди, скасування державної реєстрації земельних ділянок та зобов`язання повернути земельні ділянки за участю представників:

прокуратури: Пєскова Ю.В.(службове посвідчення №072829 від 01.03.2023);

позивача: Баранчук О.Б.(самопредставництво);

1-го відповідача: Горбунова Ю.О.(самопредставництво);

2- го відповідача: не з`явився;

3 - го відповідача: Тітов І.Б. (ордер серії АХ №1167391 від 13.05.2024, свідоцтво про

право на заняття адвокатською діяльністю №1182 від 02.03.2012);

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області в інтересах держави в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до першого відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, другого відповідача - Дергачівської міської ради, третього відповідача - Фермерського господарства "Зорі Дергачівщини" про:

1) усунення перешкод власнику - державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом:

- визнання недійсним Договору оренди землі від 31 травня 2016 року, укладеного між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та Фермерським господарством «Зорі Дергачівщини»;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6322081500:05:000:1383, загальною площею 6,3631 га, розташованої за межами населених пунктів на території Харківського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав на неї;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за Дергачівською міською радою Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04059496) та права оренди Фермерського господарства «Зорі Дергачівщини» (Код ЄДРПОУ: 40345786), на земельну ділянку з кадастровим номером 6322081500:05:000:1383, загальною площею 6,3631 га, розташованої за межами населених пунктів на території Харківського району Харківської області, з припиненням речових прав Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04059496) та Фермерського господарства «Зорі Дергачівщини» (Код ЄДРПОУ: 40345786), і з закриттям розділу Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6322081500:05:000:1384, загальною площею 93,6706 га, розташованої за межами населених пунктів на території Харківського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав на неї;

- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за Дергачівською міською радою Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04059496) та права оренди Фермерського господарства «Зорі Дергачівщини» (Код ЄДРПОУ: 40345786), на земельну ділянку з кадастровим номером 6322081500:05:000:1384, загальною площею 93,6706 га, розташованої за межами населених пунктів на території Харківського району Харківської області, з припиненням речових прав Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04059496) та Фермерського господарства «Зорі Дергачівщини» (Код ЄДРПОУ: 40345786), і з закриттям розділу Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

А також про:

2) зобов`язання Дергачівську міську раду Харківського району Харківської області та Фермерське господарство «Зорі Дергачівщини» (Код ЄДРПОУ: 40345786), повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956), земельну ділянку з кадастровим номером 6322081500:05:000:1383, загальною площею 6,3631 га, розташовану за межами населених пунктів на території Харківського району Харківської області;

3) зобов`язання Дергачівську міську раду Харківського району Харківської області та Фермерське господарство «Зорі Дергачівщини» (Код ЄДРПОУ: 40345786), повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956), земельну ділянку з кадастровим номером 6322081500:05:000:1384, загальною площею 93,6706 га, розташовану за межами населених пунктів на території Харківського району Харківської області.

Крім того, в позовній заяві, Керівник Дергачівської окружної прокуратури Харківської області просив суд залучити до участі у справі у якості третьої особи на стороні позивача НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що вибуття спірних земельних ділянок з державної власності до комунальної власності відбулось у порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. 77, 84, 117, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), оскільки спірні земельні ділянки знаходяться в межах прикордонної смуги, відносяться до земель оборони, можуть перебувати виключно у державній власності, а їх використання для ведення сільськогосподарської діяльності можливо лише з дозволу НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ).

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.04.2024 позовну заяву Керівника Дергачівської окружної прокуратури Харківської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/885/24; призначено підготовче засідання на 22 квітня 2024 року о 12:00; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ); встановлено відповідачам п`ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено 3-й особі строк: на подання пояснення щодо позову - 15 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

04.04.2024 до Господарського суду Харківської облсті від 3-ї особи на стороні позивача надійшли письмові пояснення (вх.№9040 від 04.04.2024) щодо позовних вимог, відповідно до яких НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) повністю підтримує позовні вимоги прокурора (Т.1, а.с.204-221).

05.04.2024 до Господарського суду Харківської області від 1-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№9085 від 05.04.2024), в якому він просить відмовити в позові повністю посилаючись зокрема на те, що прокурором не надано жодних належних і допустимих доказів приналежності спірних земельних ділянок до земель оборони станом на дату укладення договору оренди, на момент формування земельних ділянок та їх реєстрації, а надано лише посилання на редакцію постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим", яка була прийнята пізніше. У разі задоволення позову 1-й відповідач просить відмовити у позові у зв`язку зі спливом позовної давності (Т.1 а.с.228-240).

09.04.2024 до Господарського суду Харківської області від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№9334 від 09.04.2024), в яких він повністю підтримує позовні вимоги прокурора. Як вказує позивач, спірні земельні ділянки 6322081500:05:000:1383 площею 6,3631 га; 6322081500:05:000:1384 площею 93,6706 га; знаходяться в межах прикордонної служби, а відтак такі землі належать до земель оборони та можуть перебувати виключно у державній власності в силу положень ст. 77, 84, 117, 122 Земельного кодексу України. Земельні ділянки державної власності, що відносяться до категорії земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення можуть надаватися у користування лише за рішенням відповідного органу влади, який наділений достатнім обсягом таких повноважень, передбачених ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України, та з урахуванням Закону України «Про використання земель оборони». Проте ХОД(В)А не приймалось рішення щодо зміни категорії спірних земельних ділянок. Розташування спірних земельних ділянок в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаних ділянок до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих в межах прикордонної смуги. При цьому відсутність встановленої Земельним кодексом України документації з оформлення права користування вказаними земельними ділянками не позбавляє їх статусу земель оборони. Факт приналежності спірних земельних ділянок до категорії земель оборони визначений, в першу чергу, місцем їх розташування (в межах прикордонної смуги). Таким чином, на переконання позивача, вибуття спірних земель із державної власності та передача їх у комунальну власність відбулося всупереч вимогам земельного законодавства.(Т.2, а.с.1-5).

15.04.2024 Дергачівською окружною прокуратурою було надано до суду відповідь на відзив 1-го відповідача (вх.№9880 від 15.04.2024). У наданій відповіді прокурор, заперечуючи проти доводів відповідача, зазначив, що на момент вибуття спірної земельної ділянки з державної власності чинним законодавством було визначено ширину прикордонної смуги в межах території Харківської області у 5 кілометрів від лінії державного кордону. Спірна земельна ділянка розташована впритул до Державного кордону України з Російською Федерацією і відповідно до вимог законодавства має використовуватися для цілей, пов`язаних із захистом кордону. Спірні правовідносини за своїм характером є негаторними. А негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення. Отже, зазначений позов заявлено в межах позовної давності.(Т.2, а.с.23-30).

19.04.2024 до Господарського суду Харківської області надійшов відзив 2-го відповідача(вх.№10391 від 18.04.2024), в якому останній проти позову заперечує, вважає себе добросовісним набувачем права комунальної власності на спірну земельну ділянку, а ФГ "Зорі Дергавчівщини" - добросовісним набувачем права оренди, оскільки спірну земельну ділянку було передано в комунальну власність на виконання Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад". Також, 2-й відповідач вважає посилання прокурора на вимогу щодо ширини прикордонної смуги у 5 кілометрів помилковим, оскільки ані на момент укладення договору оренди, ані на момент передачі спірної ділянки у комунальну власність вказане положення не було відображено у постанові Кабінету Міністрів України "Про прикордонний режим" від 27.07.1998 №1147 (в редакції чинній на момент передачі спірної земельної ділянки в комунальну власність селищній раді). Крім того, 2-й відповідач вказує, що прокуратура, виконуючи функцію представництва інтересів держави в суді, могла подати відповідний позов у встановлений статтею 257 ЦК України строк, однак вказані дії вчинено не було, з чого випливає висновок про сплив строку позовної давності.(Т.2, а.с.39-42).

27.05.2024 до Господарського суду Харківської області від 3-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву разом із клопотанням про поновлення процесуального строку на його подання (вх.№ 13592/24 від27.05.2024). Заперечуючи проти позовних вимог, 3-й відповідач зазначає, що прокурором не доведено факт того, що земельні ділянки за кадастровими номерами 6322081500:05:000:1383 та 6322081500:05:000:1384, які були створені в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 6322081500:05:000:0880, були набуті в результаті неправомірних дій в момент їх набуття, а саме в 2014 році. Крім того посилання прокурора з приводу того, що прикордонна смуга має бути завширшки 5 км., на думку відповідача є помилковим, оскільки базується на постанові КМУ №1147 в редакції від 27.08.2021, тобто після 2014 року. За твердженням 3-го відповідача у Харківської обласної державної (військової) адміністрації ніколи не виникало право власності, то відповідно в позивача та прокурора, який діє в інтересах ХОДВА, не може виникнути права на подання негаторного позову.(Т.2, а.с.147-157).

Процесуальний рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Присутні у судовому засіданні 09.09.2024 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги повністю, просили позов задовольнити.

Присутні у судовому засіданні 09.09.2024 представники 1-го та 3-го відповідачів просили в позові відмовити повністю, у разі задоволення позову просили застосувати позовну давність.

Представники 2-го відповідача та третьої особи в у судове засідання 09.09.2024 не з`явились, про дату, час та місце цього засідання повідомлені належним чином ухвалою суду від 08.07.2024 в порядку статей 120-121 ГПК України.

Заявою від 27.08.24 ( вх.№ 21431) 2-й відповідач просив суд розглянути справу без учаті представника Дергачівської міської ради, позицію, викладену у відзиві, підтримав та просив відмовити в задоволенні позоу повністю.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення прокурора, позивача, 1-го та 3-го відповідачів, господарським судом встановлено наступне.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26.02.2024 за № 367415039 за Державою в особі Держземагентства України зареєстровано право власності на земельну ділянку кадастровий номер 6322081500:05:000:0880, площею 100,0337 га, з цільовим призначенням землі сільськогосподарського призначення.

Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням голови Дергачівської районної державної адміністрації від 06.08.2013 №272 "Про надання дозволу на інвентаризацію земель сільськогосподарського призначення державної форми власності" розроблено технічну документацію, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 6322081500:05:000:0880 внесена до державного земельного кадастру 31.10.2013.

На підставі вищезазначеного розпорядження, 31.05.2016 між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки площею 100,0337 га (далі договір оренди).

Згідно з п. 1 договору оренди Орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення,яка знаходиться за межами населенних пунктів Проходівської сільської ради на території Дергачівського району Харківсьакої області.

Відповідно до умов п. 2 договору оренди в оренду передається земельна ділянка загальною площею 100,0337 га.(рілля).

Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір укладено на 49 років.

Відповідно до п.14 Договору Земельна ділянка передається в оренду для ведення фермерського господарства.

Пунктом 15 Договору сторони погодили, що цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення, сільськогогосподарськи угіддя (рілля).

Згідно з п. 17 договору оренди передача земельної ділянки в оренду здійснюється відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №126-СГ від 22.01.2015.

Відповідно до п.27 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря дотримання режиму водоохоронних зон, прибрежних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються.

Актом прийому - передачі земельної ділянки, Головне управління Держгеокадастру передало, а ОСОБА_1 прийняв земельну ділянку загальною площею 100,0337 га.

Актом встановлення та погодження меж земельної ділянки від 03.04.2015 року, встановлено межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) та погоджено складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку ОСОБА_1 ..

Згідно інформації Державного земельного кадастру вищезазначені земельні ділянки на момент реєстрації перебували у державній власності.

Додатковою угодою від 14.06.2016 про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 31.05.2016, укладеною між Головним Управлінням Держгеокадастру у Харківській області, ОСОБА_1 - як попереднім орендарем, та Фермерським господарством "Зорі Дергачівщини" - як новим орендарем, змінено преамбулу договору та викладено її в наступній редакції: Орендодавець - Головне управління Держгеокадастру, орендар - Фермерське господарство "Зорі Дергачівщини".

В подальшому наказом Головного Управління Держгеокадастру у Харківській області №21453-СГ від 14.12.2016 Про надання згоди на поділ земельної ділянки ФГ "Зорі Дергачівщини" надано дозвіл на поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6322081500:05:000:0880 площею 100,0337 га., яка перебуває у користуванні ФГ "Зорі Дергачівщини" на підставі договору оренди землі та додаткової угоди від 24.06.2016. площею 100,0337 га

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №353976962 від 10.11.2023 та №353978597 від 10.11.2023 на підставі вказаного вище наказу, Фермерським господарством «ЗорітДергачівщини» здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 6322081500:05:000:0880 на дві окремі земельні ділянки: земельна ділянка з кадастровим номером 6322081500:05:000:1383, площею 6,3631 га та земельна ділянка з кадастровим номером 6322081500:05:000:1384, площею 93,6706 га.

В подальшому, на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», право власності на земельні ділянки з кадастровим номером 6322081500:05:000:1383, площею 6,3631 га та з кадастровим номером 6322081500:05:000:1384, площею 93,6706 га, перейшло до Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області, якою проведено державну реєстрацію зазначеного права 01.12.2021, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відомості про право комунальної власності Дергачівської міської ради Харківської області на земельну ділянку кадастровий номер 6322081500:05:000:1383 площею 6,3631 га. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.12.2021 за №2526316763120.

Відомості про право комунальної власності Дергачівської міської ради Харківської області на земельну ділянку кадастровий номер 6322081500:05:000:1384 площею 93,6706 га. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01.12.2021 за №2526369763120.

Прокурор вважає, що вибуття спірних земельних ділянок з державної власності до комунальної власності відбулось у порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. 77, 84, 117, 122 Земельного кодексу України, оскільки спірні земельні ділянки знаходяться в межах прикордонної смуги, відносяться до земель оборони, можуть перебувати виключно у державній власності, а їх використання для ведення сільськогосподарської діяльності можливо лише з дозволу НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ).

Отож, на думку прокурора, Головне Управління Держгеокадастру не мало повноважень щодо передачі спірних земельних ділянок із земель державної власності до земель комунальної власності, а Дергачівська міська рада не правомочна приймати спірні земельні ділянки до земель комунальної власності та в подальшому передавати їх суб`єкту господарювання в оренду.

За наведених обставин, прокурор вважає, що наявність відомостей щодо спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі в подальшому унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої мають перебувати спірні земельні ділянки, оскільки реєстрація цих земельних ділянок з категорією землі сільськогосподарського призначення відносить їх до земель комунальної власності, що не відповідає дійсності, адже ці землі відносяться до земель оборони.

Надаючи правову кваліфікацію доказам та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 1 ст. 116 Земельного Кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Земельного Кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 20 Земельного Кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України "Про використання земель оборони".

Відповідно до ст. 65 Земельного Кодексу України землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 77 Земельного Кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності. Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 84 Земельного Кодексу України, у редакції чинній на момент винесення розпорядження від 06.08.2013, у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відповідно до закону.

Відповідно до п. б ч. 3 ст. 84 ЗК України, у редакції чинній на момент винесення розпорядження від 06.08.2013, до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Частинами 2, 3 ст. 115 ЗК України та ч. ч. 1, 4 ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про використання земель оборони" землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Відповідно до п.6 розділу II "Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України" №1468/32920 від 26.12.2018 оформлення та набуття в постійне користування земельних ділянок в межах визначеної ділянки відповідальності віднесено до компетенції органів охорони державного кордону.

Згідно з п.5 вищезазначеного Положення органами охорони державного кордону є прикордонний загін, окремий контрольно-пропускний пункт та авіаційна частина.

Питання оформлення та набуття в постійне користування земельних ділянок, які перебувають у межах прикордонної смуги на ділянці кордону на території Дергачівської міської ради віднесено до компетенції НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, що підтверджується листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №71/24-23-вих від 25.12.2023 (т.1, арк.спр. 86).

Статтею 22 Закону України "Про державний кордон України" передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони. Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно зі ст. 23 Закону України "Про державний кордон України" у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Отже, встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Прокурор стверджує, що на момент вибуття спірної земельної ділянки з державної власності у комунальну відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" було установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Суд погоджується з відповідачами що прокурор не вірно посилається на вказану вище редакцію постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 "Про прикордонний режим", яка була прийнята пізніше вибуття спірних ділянок з державної у комунальну власність.

Однак не можна погодитись з доводами відповідачів про неналежність спірних земельних ділянок до земель оборони з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим" (в редакції від 10.07.2013, чинній на момент на прийняття розпорядження від 06.08.2013) установлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу у межах прилеглих до кордону територій селищних і сільських рад, де запроваджується прикордонний режим. З урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації Державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України "Положення про прикордонний режим" прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

Розпорядженням Харківської обласної адміністрації від 20.04.2016 № 138 "Про додаткові заходи щодо забезпечення дотримання прикордонного режиму в межах території Харківської області" Дергачівській районній державні адміністрації доручено привести у відповідність до постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147 "Про прикордонний режим" та цього розпорядження раніше видані розпорядження з питань прикордонного режиму (т.3, арк.спр.5).

Розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 14.09.2018 № 522 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" визначено ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд (т.3, арк.спр.4).

Надалі, розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 01.11.2021 № 539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області" визначено ширину прикордонної смуги вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм - 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд (т.3, арк.спр.6) .

Знаходження спірних земельних ділянок упритул прикордонної смуги візуально підтверджується:

- схемою розташування земельних ділянок в прикордонній смузі;

- додатком 1 до Договору між Україною і Російською Федерацією про українсько-російський державний кордон - Описом проходження державного кордону між Україною та Російською Федерацією;

- викопіюванням з Публічної кадастрової карти України.

Зокрема, з викопіювання з кадастрової карти України убачається, що земельна ділянка кадастровий номер 6322081500:05:000:1383 розташована у найвіддаленішій точці менше 50 метрів до державного кордону. Зі сходу вся земельна ділянка розташована упритул до державного кордону.

Земельна ділянка кадастровий номер 6322081500:05:000:1384 до Державного кордону, якщо вимірювати зі сходу земельна ділянка знаходиться у найвіддаленішій точці менше 800 метрів.

Зі Схеми розташування земельних ділянок у прикордонній смузі вбачається, що спірні земельні ділянки перебувають у межах орієнтовної тилової межі прикордонної смуги (5 км від державного кордону).

Отже, спірні земельні ділянки розташовані в межах до Державного кордону України з Російською Федерацією і відповідно до вимог законодавства мають використовуватися для цілей, пов`язаних із захистом кордону, відносяться до земель оборони, можуть перебувати виключно у державній власності, а їх належним користувачем є НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ).

Згідно інформації НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) №06.2/8797-23 від 22.12.2023, наданої на запит Дергачівської окружної прокуратури №57-109-4715вих-23 від 11.12.2023, вищевказані земельні ділянки знаходяться повністю в межах прикордонної смуги.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України "Про державний кордон України" та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 "Про прикордонний режим".

Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц та від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц.

При цьому, відповідні розміри та ширина прикордонної смуги в межах території Харківської області визначено також вказаним вище розпорядженням Харківської обласної державної адміністрації від 01.11.2021 № 539 "Про визначення ширини прикордонної смуги в межах території Харківської області".

З огляду на викладене, ураховуючи, що землі в межах прикордонної смуги належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки незаконно передані у комунальну власність.

Про те, що землі оборони, зокрема землі у межах прикордонної смуги, не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, свідчить судова практика Верховного Суду.

Зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.

Постановою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

При цьому, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим посилання прокурора на рішення органів державної влади (місцевого самоврядування) про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема постанови обласної Рада депутатів Трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946, якою в межах Волинської області встановлено 2 - кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги.

Аналогічними чином постановою Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №297/1408/15-ц також визнано обґрунтованим посилання на рішення органів державної влади про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, постанову Закарпатського обласного виконавчого комітету від 28.09.1946 "Про введення 800 метрової прикордонної смуги в межах Закарпатської області". У постанові Верховного Суду від 23.07.2020 у справі № 910/19932/17 зазначено, що "Колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про її належність до земель оборони."

Згідно з частинами 1, 2, 6, 7 статті 20 Земельного Кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ст. 188 Земельного Кодексу України державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснюється відповідно до закону.

Частиною 5 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Так, постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності.

Відповідно до п.6 розділу II Положення про орган охорони державного кордону прикордонної служби України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.12.2018 за №1468/32920, оформлення та набуття у постійне користування земельних ділянок в межах земель прикордонної смуги віднесено до компетенції органів охорони державного кордону.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про розмежування земель державної та комунальної власності", у редакції чинній на момент винесення розпорядження від 31.07.2007, при розмежуванні земель державної та комунальної власності не можуть передаватися до земель комунальної власності землі оборони крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення.

Ураховуючи вищенаведене, спірні земельні ділянки, які знаходяться в межах прикордонної смуги (впритул до державного кордону), відносяться до земель оборони, можуть перебувати виключно у державній власності, а їх використання для ведення сільськогосподарської діяльності можливе лише з дозволу НОМЕР_4 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ), а тому надання дозволу на розробку технічної документації з землеустрою та передача в оренду ФГ "Зорі Дергачівщини" спірних земельних ділянок відбулась незаконно, оскільки право надання дозволу на їх використання належить до компетенції НОМЕР_4 прикордонного загона Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_2 ).

Ураховуючи те, що ГУ Держгеокадастру було неправомочно передавати спірні земельні ділянки в оренду та не мало повноважень щодо їх передачі із земель державної власності до земель комунальної власності, а Дергачівська міська рада не правомочна приймати спірні земельні ділянки до земель комунальної власності та в подальшому передавати їх суб`єкту господарювання в оренду, то фактично така передача не відбулась, статус цих земельних ділянок не змінився до теперішнього часу.

Згідно ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Статтями 13-14 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типовий договір оренди землі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади, прийнятого у порядку, передбаченому ЗК України, або за результатами аукціону (ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 21 ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з ст. 210 ЗК України угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, ренти, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.

Згідно з вимогами ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

За змістом ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, частиною 1 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Пунктами г, д ч. 3 ст. 152 ЗК України в якості способів захисту прав на землю передбачено: визнання недійсними рішень органів виконавчої влади; визнання угоди недійсною; застосування інших, передбачених законом, способів.

Пунктами 2, 4, 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України в якості способів захисту цивільних прав передбачено: визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі №б/н від 31.05.2016 спірних земельних ділянок на підставі ч.1 ст.203, ст. 215 ЦК України.

Щодо позовних вимог про скасування державної реєстрації спірних земельних ділянок в Державному земельному кадастрі, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державною реєстрацією земельної ділянки є внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 1 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ч. 1 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За приписами ст. 3 Закону України "Про Державний земельний кадастр" основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Під час формування та реєстрації спірних земельних ділянок невірно визначено їх категорію як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказані земельні ділянки належать до земель оборони.

За наведених обставин, наявність відомостей щодо спірних земельних ділянок у Державному земельному кадастрі в подальшому унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої мають перебувати спірні земельні ділянки, оскільки реєстрація цих земельних ділянок з категорією землі сільськогосподарського призначення відносить їх до земель комунальної власності, що не відповідає дійсності, адже ці землі відносяться до земель оборони.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; а також якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Положення аналогічного змісту закріплені також у ч. 10 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно достатті 11 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Згідно із пунктами 1, 2 частини 3статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомоїстатті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Верховним Судом у постановах від 30.06.2020 у справі №922/3130/19 та від 20.08.2020 у справі №916/2464/19 наведено висновок про застосуваннястатті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", згідно з яким пред`явлення позову про скасування рішення державного реєстратора є належним способом захисту порушеного права.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (ст. 173 ГПК України).

Виходячи з встановлених у даній справі обставин, позовні вимоги прокурора про скасування державної реєстрації земельних ділянок: кадастровий номер 6322081500:05:000:1383 площею 6,3631 га, кадастровий номер 6322081500:05:000:1384 площею 93,67061 га в Державному земельному кадастрі, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Дергачівської міської ради та ФГ "Зорі Дергачівщини" повернути у державну власність в особі Харківської обласної військової адміністрації спірні земельні ділянки, суд зазначає наступне.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 ГПК України.

Фізичне зайняття обмежено оборотоздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Навіть у випадку оформлення права приватної або ж комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.

Отже, у разі фізичного зайняття обмежено оборотоздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

З огляду на викладене порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом зобов`язання ФГ "Зорі Дергачівщини" (останнього користувача спірними земельними ділянками) усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження спірними земельними ділянками.

Посилання 2-го та 3-го відповідачів на повернення ФГ "Зорі Дергачівщини" земельної ділянки з кадастровим номером 6322081500:05:000:1383 площею 6,3631 га до комунальної власності у зв`язку з добровільною відмовою та на розпорядження Дергачівської міської військової аміністрації № 131 від 26.01.2024 "Про припинення права оренди земельної ділянки ФГ "Зорі Дергачівщини"" не може бути прийнято судом як підстава для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки ні 2-м ні 3-м відповідачем суду не надано доказів в підтвердження виконання вказаного розпорядження, а саме, не надано доказів укладення додаткової угоди про припинення договору оренди, доказів реєстрації такого припинення права оренди та акту приймання-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 6322081500:05:000:1383 площею 6,3631 га з оренди.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги прокурора щодо зобов`язання Дергачівської міської ради та ФГ "Зорі Дергачівщини" повернути у державну власність в особі Харківської обласної військової адміністрації земельні ділянки: кадастровий номер 6322081500:05:000:1383 площею 6,3631 га, кадастровий номер 6322081500:05:000:1384 площею 93,6707 га, підлягають задоволенню.

Щодо клопотання відповідачів про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.

Стаття 256 ЦК України позовну давність визначає, як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй матеріальне право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Суд звертає увагу на те, що спір стосується земельних ділянок, які відносяться до земель прикордонної смуги, такі землі перебувають під посиленою правовою охороною держави. Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, зокрема без належного дозволу уповноваженого на те органу (Кабінету Міністрів України), може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. Незаконне набуття у власність земель оборони приватними особами без відповідного рішення Кабінету Міністрів України є неможливим, їх розташування свідчить про неможливість виникнення приватної власності без згоди Уряду України.

Положеннями ст. 15, 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме: шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодоздійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.

Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому, поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

Спірні земельні ділянки на цей час перебувають у комунальній власності Дергачівської міської ради Харківської області та надані в оренду Фермерському господарству "Зорі Дергачівщини", проте в силу наведених вище вимог законодавства вони не можуть перебувати у приватній чи комунальній власності.

З огляду на викладене, суд наголошує, що позовні вимоги, які є предметом розгляду у цій справі, що спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном, слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 06.03.2018 у справі №607/15489/15-ц, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується, оскільки правопорушення є таким, що триває у часі, а тому цей позов може бути пред`явлений власником майна протягом всього часу, поки триває порушення.

На підставі викладеного, позовна давність до вимог за негаторним позовом не застосовується.

Обраний прокурором спосіб захисту порушених прав держави є ефективним, відповідає змісту порушеного права та інтересу, призведе до реального відновлення інтересів держави та попередить загрозу порушення права на землі державної власності.

Щодо порушень інтересів держави у даному спорі та підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача у цій справі, суд зазначає наступне.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з частиною 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, правовий аналіз частини третьої ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченогост. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Велика Палата Верховного Суду у п. 36 постанови від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19 уточнила висновки, викладені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 927/246/18, від 16.04.2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17.04.2019 та 18.04.2019 у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13.05.2019 у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 року у справі № 0440/6738/18 та зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченомуст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення (п. 39. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, провадження № 12-194гс19).

Так, в обгрунтування підстав для звернення до суду з цим позовом прокурором зазначено, що земля є унікальним обмеженим природним та базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства, а отже, розподіл землі особливо чутливий до принципів справедливості, розумності й добросовісності (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Передання спірних земельних ділянок до земель комунальної власності та подальше надання їх в оренду, які у комунальній власності перебувати не можуть та є власністю держави і використовуються для захисту державного кордону, беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це зачіпає інтереси Українського народу. Захист від порушень права власності Українського народу безперечно належить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури. В умовах сьогоднішньої повномасштабної війни з Російською Федерацією та запровадженого воєнного стану питання забезпечення безпеки нашої держави набуває надзвичайно критичного значення. Створення перешкод у користуванні земельними ділянками прикордонної смуги для органів Прикордонної служби України призводить до зволікання у спорудженні захисних об`єктів на кордоні з ворогом нашої Держави, що може привести до фатальних наслідків. З огляду на викладене, прокурор вважає, що для інтересів держави важливим є питання збереження земель оборони та їх використання для забезпечення безпеки держави.

Крім того, прокурором зазначено, що питання законності використання майна та земельних ділянок оборони, перебуває на особливому контролі держави. У цьому випадку звернення прокурора з позовом зумовлено тим, що внаслідок передачі земельних ділянок до земель комунальної власності і подальше надання їх в оренду, які згідно наведених вище вимог законодавства не можуть перебувати у комунальній власності, держава протиправно позбавлена будь-якої можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна. Пред`явлення цього позову зумовлене виключно необхідністю поновлення прав і законних інтересів держави, порушених внаслідок неправомірної передачі у комунальну власність земельної ділянки державної форми власності, яка відноситься до земель оборони.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 ЗК України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 5 ст. 122 ЗК України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За таких обставин, уповноваженим органом на захист інтересів держави у даному спорі є Харківська обласна військова адміністрація.

Харківська обласна військова адміністрація згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями оборони, які перебувають виключно у державній власності.

Отже, держава як власник земель оборони делегувала Харківській обласній військовій адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

На виконання ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Дергачівською окружною прокуратурою на адресу Харківської обласної військової адміністрації було скеровано повідомлення №57/1-109-4706вих-23 від 11.12.2023 про виявлені порушення земельного законодавства та повідомлено, що якщо не будуть вживатись заходи позовного характеру щодо усунення перешкоду у користуванні вказаними землями, то такі заходи будуть вживатись органами прокуратури в інтересах держави в особі обласної адміністрації.

З відповіді Департаменту агропромислового комплексу Харківської обласної державної адміністрації, наданої за дорученням Харківської обласної воєнної адміністрації від №08-30/04/2503 від 21.12.2023 убачається, що остання з позовами про повернення вищезазначених земельних ділянок не зверталась.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначено, що сам факт не звернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що у вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення з позовом до суду, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що прокурором дотримано вимоги ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та у позовній заяві відповідно до вимог ст. 53 ГПК України обгрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також правильно зазначено орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Харківської обласної військової адміністрації, яка повідомила, що не має наміру самостійно звертатись до суду з відповідним позовом.

Крім того, суд зазначає , що відповідно до Зкону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками.

Зокрема, розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель оборони (п.п. "б").

Отже, землі оборони віднесені до земель державної форми власності.

Щодо дотримання принципів правомірного втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою, суд зазначає наступне.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Чи ґрунтувалося на законі втручання у право мирного володіння спірною земельною ділянкою?

Згідно зі ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення ї економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оборону України" підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення охорони державного кордону України.

Статтею 2 Закону України "Про державний кордон України" визначено, що захист державного кордону України є невід`ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організаціям порядок діяльності яких визначаються законом.

Таким чином, до інтересів держави безпосередньо належить захист та охорона державного кордону України, в тому числі й охорона прикордонної смуги, яка встановлюється вздовж державного кордону, а протиправне заволодіння чи використання земель в межах прикордонної смуги в умовах повномасштабної війни проти України підриває обороноздатність держави.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 14 Конституції України земля, її надра, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

За таких обставин, охорона та використання земель, зокрема державної форми власності, також становить державний інтерес, оскільки протиправне заволодіння державними землями суперечить основним принципам та засадам використання земель, закріпленим у Конституції України.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень про надання земель, угод щодо земельних ділянок (пункти а і б статті 21 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За частиною першою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що відсутність договірних відносин між сторонами до моменту укладення договору не означає, що на переддоговірній стадії сторони не несуть жодних обов`язків. Обидві сторони правочину, починаючи зі стадії, яка передує його вчиненню, мають поводитися правомірно, зокрема, добросовісно. Добросовісність та розумність належать до фундаментальних засад цивільного права (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Отже, і на переддоговірній стадії сторони повинні діяти правомірно, зокрема, поводитися добросовісно, розумно враховувати інтереси одна одної, утримуватися від недобросовісних дій чи бездіяльності. Прояви таких обов`язків та недобросовісної чи нерозумної поведінки є численними і не можуть бути визначені у вичерпний спосіб (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункти 37, 38), від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20 (пункт 40), від 06 липня 2022 року справі № 914/2618/16 (пункт 52)).

Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки в оренду зумовлене інтересом особи в отриманні цієї земельної ділянки, за відсутності для цього визначених законом перешкод (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (пункт 42)). Наявність таких перешкод унеможливлює реалізацію відповідного інтересу. Пропозиція нерозумних умов договору, тобто таких, які завідомо є неприйнятними через існування законодавчих заборон і обмежень, а також прийняття іншою стороною таких умов може підтверджувати недобросовісність поведінки обох сторін договору.

З огляду на те, що спірні земельні ділянки не могли бути передані в оренду, оскільки для цього існували законодавчі перешкоди, про які сторони оспорюваного договору знали чи повинні були знати, адже спірні земельні ділянки взагалі знаходяться впритул до державного кордону, отож поведінка обох його сторін не була добросовісною.

Отже, втручання у право орендаря мирно володіти цією ділянкою здійснюється відповідно до закону.

Підсумовуючи викладене, суд вважає позовні вимоги прокурора законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності власної правової позиції. Спір повинен вирішуватись на користь тієї сторони, яка за допомогою відповідних процесуальних засобів переконала суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Відповідно до принципу змагальності сторони, інші особи, які беруть участь у справі, якщо вони бажають досягти бажаного для себе, або осіб, на захист прав яких подано позов, найбільш сприятливого рішення, зобов`язані повідомити суду усі юридичні факти, що мають значення для справи, вказати або надати докази, які підтверджують чи спростовують ці факти, а також вчинити інші передбачені законом дії, спрямовані на те, аби переконати суд у своїй правоті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Так, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідачів.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Усунути перешкоди власнику - державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони.

Визнати недійсним Договір оренди землі від 31 травня 2016 року, укладений між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та Фермерським господарством «Зорі Дергачівщини»(Код ЄДРПОУ: 40345786).

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6322081500:05:000:1383, загальною площею 6,3631 га, розташовану за межами населених пунктів на території Харківського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності за Дергачівською міською радою Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04059496) та права оренди Фермерського господарства «Зорі Дергачівщини» (Код ЄДРПОУ: 40345786), на земельну ділянку з кадастровим номером 6322081500:05:000:1383, загальною площею 6,3631 га, розташовану за межами населених пунктів на території Харківського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ: 04059496) та Фермерського господарства "Зорі Дергачівщини»( код ЄДРПОУ:40345786), із закриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6322081500:05:000:1384, загальною площею 93,6706 га, розташованої за межами населених пунктів на території Харківського району Харківської області, з припиненням усіх речових прав на неї.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності за Дергачівською міською радою Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04059496) та права оренди Фермерського господарства «Зорі Дергачівщини» (Код ЄДРПОУ: 40345786), на земельну ділянку з кадастровим номером 6322081500:05:000:1384, загальною площею 93,6706 га, розташованої за межами населених пунктів на території Харківського району Харківської області, з припиненням речових прав Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області (код ЄДРПОУ 04059496) та Фермерського господарства «Зорі Дергачівщини» (Код ЄДРПОУ: 40345786), і з закриттям розділу у Державному реєстрі усіх речових прав на нерухоме майно.

Зобов`язати Дергачівську міську раду Харківського району Харківської області та Фермерське господарство «Зорі Дергачівщини» (Код ЄДРПОУ: 40345786), повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956), земельну ділянку з кадастровим номером 6322081500:05:000:1383, загальною площею 6,3631 га, розташовану за межами населених пунктів на території Харківського району Харківської області.

Зобов`язати Дергачівську міську раду Харківського району Харківської області та Фермерське господарство «Зорі Дергачівщини» (Код ЄДРПОУ: 40345786), повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956), земельну ділянку з кадастровим номером 6322081500:05:000:1384, загальною площею 93,6706 га, розташовану за межами населених пунктів на території Харківського району Харківської області.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, м. Харків, 61165, ідентифікаційний код 39792822) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 7065,33 грн.

Стягнути з Дергачівської міської ради Харківського району Харківської області (місцезнаходження: 62303, Харківська область, Харківський район, місто Дергачі, площа Перемоги, будинок 5; код ЄДРПОУ: 04059496) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 7 065,33 грн.

Стягнути з Фермерського господарства "Зорі Дергачівщини" (місцезнаходження: 62303, Харківська область, Харківський район, село Руська Лозова, вулиця Слобожанська, будинок 7; код ЄДРПОУ:40345786) на користь Харківської обласної прокуратури (61001, місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, буд. 4, код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 7 065,33 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "19" вересня 2024 р.

СуддяВ.В. Рильова

Справа № 922/885/24


Суд	Господарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення	09.09.2024
Оприлюднено	23.09.2024
Номер документу	121725298
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника

Рильова В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 09.09.2024 по справі 922/885/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —922/885/24

Рішення від 09.09.2024

Рішення
від 09.09.2024 по справі 922/885/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ