Постанова

від 12.09.2024 по справі 909/203/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 909/203/20 (909/1009/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г., суддів: Картере В. І., Огородніка К. М.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

учасники справи:

представник Коломийської міської ради - Максим`юк В. Я.,

представник АТ НАК "Нафтогаз України" (кредитор) - Саранюк В. М.,

арбітражний керуючий Пурій Р. П. - особисто в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Коломийської міської ради

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023

у складі колегії суддів: Матущака О.І. (головуючий), Бойко С. М., Скрипчук О. С.

у справі № 909/203/20 (909/1009/22)

за заявою Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія"

до відповідачів: 1) Коломийської міської ради;

2) Виконавчого комітету Коломийської міської ради

про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія" на його засновника та власника - Коломийську міську раду та Виконавчий комітет Коломийської ради; стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради на користь Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія" 33 012 190,98 грн

в межах справи № 909/203/20

про банкрутство Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія"

ВСТАНОВИВ

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 18.09.2012, на підставі рішення Коломийської міської ради Івано-Франківської області №1287-24/2012 від 11.09.2012, проведено державну реєстрацію суб`єкта господарювання Комунального підприємства "Коломиятеплоенергія" (далі - КП "Коломиятеплоенергія"), про що у Єдиний державний реєстр осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесено запис № 11211020000001629.

2. Згідно з даними ЄДР єдиним засновником КП "Коломиятеплоенергія" є Коломийська міська рада, розмір її внеску до статутного капіталу становить 2 932 940,50 грн.

3. Судом першої інстанції встановлено, що 11.09.2012 Коломийською міською радою затверджено статут КП "Коломиятеплоенергія", а рішенням сорок сьомої сесії від 14.11.2014 внесено до нього зміни.

4. Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до п. 1.1 статуту КП "Коломиятеплоенергія", підприємство є комунальним підприємством, яке засновано на комунальній власності територіальної громади міста Коломиї і входить до сфери управління Коломийської міської ради. Засновником КП "Коломиятеплоенергія" та власником майна є Коломийська міська рада. Оперативне управління майном КП "Коломиятеплоенергія" здійснює відділ управління комунальним майном (1.4 статуту).

5. Згідно з п. 1.5 статуту, КП "Коломиятеплоенергія" несе відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах належного йому майна згідно з чинним законодавством. КП "Коломиятеплоенергія" не несе відповідальності за зобов`язаннями засновника. Засновник не несе відповідальності за зобов`язаннями підприємства.

6. У розділі ІІІ статуту "Майно підприємства" зазначено, що міська рада наділяє підприємство статутним капіталом у розмірі 1 167 760,39 грн. Згодом до цього розділу статуту неодноразово вносились зміни щодо збільшення розміру статутного капіталу до розміру 2 932 940,50 грн. Споруди виробничого призначення, котельні, ЦТП, теплові мережі тощо є власністю Коломийської територіальної громади і передаються відділом управління комунальним майном підприємству безоплатно на праві господарського відання на підставі рішення виконкому. Здійснюючи право господарського відання, Підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майно на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту. (пункт 3.2 статуту).

7. Відповідно до п. 5.2 статуту управління Підприємством щодо господарського використання свого майна здійснюється засновником.

8. 14.07.2020 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області відкрито провадження у справі № 909/203/20 про банкрутство КП "Коломиятеплоенергія", визнано грошові вимоги ініціюючого кредитора НАК "Нафтогаз України" у сумі 17 509 205,27 грн, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Книш З. І.

9. Як вказали суди, підставою відкриття провадження у справі про банкрутство боржника було невиконання боржником рішень суду, винесених у справах №909/478/14 від 10.06.2014, №909/162/16 від 05.05.2016, №909/252/15 від 05.05.2015, №909/575/16 від 26.09.2016, №909/163/16 від 11.05.2016, №909/929/19 від 28.11.2019, №909/931/19 від 28.11.2019, про стягнення заборгованості в зв`язку з невиконанням боржником зобов`язань в частині оплати поставленого газу за період 2012-2015 років та нарахованих пені, 3%, інфляційних втрат, у зв`язку з несвоєчасним виконанням грошового зобов`язання.

10. 30.09.2020 ухвалою господарського суду першої інстанції визнано конкурсними кредиторами боржника АТ "НАК Нафтогаз України" у сумі 30 072 326,74 грн та Головне управління ДПС в Івано-Франківській області на суму 71 828,62 грн.

11. 19.11.2020 постановою господарського суду першої інстанції боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором арбітражного керуючого Пурія Р. П.

12. 19.05.2021 ухвалою суду додатково визнано поточні грошові вимоги у сумі 2 783 009,69 грн Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, та ухвалою від 07.10.2021 у сумі 85 025,93 грн поточні вимоги АТ "НАК "Нафтогаз України", тому загалом вимоги кредиторів у цій справі про банкрутство складають суму 33 012 190,98 грн.

13. Суд першої інстанції встановив, що матеріали справи містять фінансові звітності банкрута за період з 2014 по 2017 роки, з яких випливає, що у банкрута обліковувалась дебіторська заборгованість, інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника, з якої встановлено зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0754 га, відповідь міської ради за вих. №40/01.2-38/734 від 15.03.2021 з переліком запасів боржника, виписки з рахунків боржника, згідно яких на рахунках боржника наявні кошти в сумі понад 50 тис. грн (виписки з рахунків боржника містять також реквізити осіб, які здійснювали оплату наданих боржником послуг, з посиланням, як на договори, так і на рахунки, які виставлялись, а відповідно, містять інформацію про контрагентів божника, які оплачуючи надані боржником послуги їх акцептували).

Короткий зміст заяви про покладення субсидіарної відповідальності та заперечень

14. Ліквідатор боржника арбітражний керуючий Пурій Р. П. подав до господарського суду першої інстанції заяву про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника на його власника - Коломийську міську раду і виконавчий орган засновника - Виконавчий комітет Коломийської міської ради; стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради - 33 012 190,98 грн.

15. Обґрунтовуючи заяву, ліквідатор вказував, що з огляду на результати проведеного аналізу фінансово-господарської діяльності КП "Коломиятеплоенергія" за 2015-2017 роки встановлено наявність ознак доведення комунального підприємства до банкрутства. Так, розпорядником майна було встановлено, що у 2016 році змінився рівень забезпечення зобов`язань кредиторів за період, що аналізується, в гіршу сторону. Якщо на кінець 2015 року розмір чистих активів становив 5568,5 тис.грн, то на кінець 2016 року такий розмір становив вже від`ємне значення (-5 030,5 тис.грн.). Відповідно, на кінець 2015 року коефіцієнт забезпечення зобов`язань боржника усіма його активами становив 1,41, а на кінець 2016 року - 0,74.

16. Такі зміни, насамперед, за доводом ліквідатора, зумовлені прийняттям виконавчим органом засновника КП "Коломиятеплоенергія" (виконавчим комітетом Коломийської міської ради) рішення №60 від 23.02.2016, на підставі якого було проведено безоплатну передачу основних засобів, балансовою вартістю 3 808 319,78 грн (залишкова вартість 2 099 639,04 грн), іншого невстановленого обладнання вартістю 143 085,80 грн та документації на суму 120 242,22 грн з балансу КП "Коломиятеплоенергія" на баланс відділу управління майном Коломийської міської ради, що підтверджується актом приймання-передачі від 25.02.2016.

17. Крім того, на підставі рішення Виконавчого комітету ради №241 від 27.09.2016, проведено безоплатну передачу основних засобів, балансовою вартістю 1 328 988,66 грн (залишкова вартість 462 551,79 грн), з балансу КП "Коломиятеплоенергія" на баланс відділу управління майном Коломийської міської ради, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.10.2016.

18. Відтак, згідно з висновками, викладеними у Звіті за результатами аналізу фінансово-господарської діяльності КП "Коломиятеплоенергія" за 2015-2017 роки, на думку ліквідатора, зазначені рішення засновника КП "Коломиятеплоенергія" значно змінили рівень забезпечення зобов`язань кредиторів боржника, що призвело до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим боржник став фінансово неспроможним задовольнити вимоги кредиторів, що дає підстави вважати про наявність ознак доведення до банкрутства.

19. Також ліквідатор вказував, що ні керівником боржника, ні його засновником не вчинялися заходи по відновленню платоспроможності підприємства та не ініціювалося питання про ліквідацію.

20. Таким чином, на думку ліквідатора, вчинення Коломийською міською радою дій та прийняття рішень, спрямованих на вилучення у підприємства майнових активів, що забезпечували його господарську діяльність шляхом передачі їх на баланс відділу управління комунальним майном Коломийської міської ради, фактично призвели КП "Коломиятеплоенергія" до стану банкрутства.

21. Коломийська міська рада щодо заяви заперечила та вказала на безпідставність вимог, відсутність причинно - наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю міської ради та наслідками у вигляді доведення боржника до банкрутства. Міська рада зазначила, що борги у "КП "Колмиятеплоенергія" виникли задовго до прийняття рішень виконавчим комітетом щодо передачі комунального майна, а зазначені рішення стали наслідком неплатоспроможності комунального підприємства і були прийняті виконавчим комітетом виключно з метою забезпечення функціонування закладів освіти міста Коломия. Майно, яке було передано з балансу боржника, на підставі рішень міської ради №60 від 23.02.2016 та № 241 від 27.09.2016, в силу положень ч. 7 ст. 61 КУзПБ, не могло бути включене до ліквідаційної маси і повинно було бути передано територіальній громаді, як об`єкти житлової та комунальної інфраструктури. Міська рада також звернула увагу, що виконавчий комітет не є юридичною особою, а відповідно, не може бути стороною у справі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

22. 09.05.2023 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області у справі №909/203/20 (909/1009/22) у задоволенні заяви ліквідатора КП "Коломиятеплоенергія" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями КП "Коломиятеплоенергія" на його засновника та власника - Коломийську міську раду; виконавчий орган засновника КП "Коломиятеплоенергія" - Виконавчий комітет Коломийської міської ради та стягнення солідарно з Коломийської міської ради та Виконавчого комітету Коломийської міської ради 33 012 190,98 грн - відмовлено.

23. Суд першої інстанції вказав, що беручи до уваги відсутність документів, які мали бути складені ліквідатором боржника в силу ст. 61 КУзПБ, на підтвердження дій суб`єктів відповідальності з доведення до банкрутства та те, що міська рада не мала права, як власник втручатись в господарську діяльність боржника, а виконавчий комітет Коломийської міської ради не є юридичною особою, відповідно, не наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю і, як наслідок, не може мати цивільні права та обов`язки, заява ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника та його виконавчий орган, стягнення з них солідарно суми, що становить різницю між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, є передчасною.

24. Суд також вказав, що у нього не має можливості встановити суму ліквідаційної маси, різниця між якою і кредиторськими вимогами підлягала би до задоволення, у разі встановлення обставин, за яких настав би такий наслідок, як субсидіарна відповідальність засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

25. 05.10.2023 постановою Західного апеляційного господарського суду (повний текст постанови складено 13.11.2023) ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2023 у справі № 909/203/20 (909/1009/22) скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву задоволено. Покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями КП "Коломиятеплоенергія" на його засновника та власника - Коломийську міську раду і на виконавчий орган Коломийської міської ради - Виконавчий комітет. Стягнуто солідарно з Коломийської міської ради та з Виконавчого комітету Коломийської міської ради на користь КП "Коломиятеплоенергія" суму 33 012 190,98 грн. Стягнуто з Коломийської міської ради на користь КП "Коломиятеплоенергія" 1 342 грн витрат на оплату судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції. Стягнуто з Виконавчого комітету Коломийської міської ради на користь КП "Коломиятеплоенергія" 1 342 грн витрат на оплату судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

26. Суд апеляційної інстанції вказав, що Коломийська міська рада вчинила прийнятими рішеннями від 23.02.2016 і від 27.09.2016 про вилучення основних фондів і оборотних активів з балансу боржника дії, спрямовані на позбавлення кредиторів законного права на одержання коштів за рахунок майна боржника, на які вони мали правомірні очікування, в силу положень ст. 78, 133, 136, 139, 140, 213 ГК України та ст. 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (чинним на той час) та згідно ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), чинної на час подання та судового розгляду цієї заяви.

27. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у даних спірних правовідносинах є доведеною заявником належними і допустимими доказами наявність усіх чотирьох складових частин цивільного правопорушення у діях як органу місцевого самоврядування, так і його виконавчого органу, які виразилися у: 1) наявності шкоди - непогашені вимоги кредиторів і можливості такого погашення відсутні; 2) протиправній поведінці - прийняття двох рішень виконавчим комітетом про вилучення усіх активів у боржника всупереч вимог чинного законодавства; 3) причинному зв`язку виходячи із зворотного: якщо б не були вилучені у боржника активи, він міг би повністю або часткового погасити вимоги кредиторів; 4) вині - саме орган місцевого самоврядування та його виконавчий орган діяли паралельно, протиправно позбавляючи активів боржника.

28. Доводи про те, що виконавчий орган Виконавчий комітет Коломийської міської ради не може бути відповідачем у такій справі оскільки не є юридичною особою, апеляційний суд відхилив із посиланням на п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", п. 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 та постанову Верховного Суду у п. 96 у справі № 924/1351/20 (924/214/22) від 25.05.2023.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29. 29.12.2023 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Коломийською міською радою подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 909/203/20 (909/1009/22) та залишити в силі ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2023 у цій справі.

30. Скаржник стверджує, що судом апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваної постанови застосовано норми ч. 10 ст. 78, ст. 136, ст. 215 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства без врахування правових висновків щодо застосування даних норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 5024/1002/2012, у справі № 927/1191/14 від 14.02.2018, у справі № 904/5948/16 від 08.05.2018, у справі № 905/2727/16 від 23.05.2018, у справі № 904/4863/13 від 06.06.2018, від 16.06.2020 у справі №910/21232/16, від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі №902/318/16.

31. За доводом скаржника, апеляційний господарський суд не врахував, що рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради від 23.02.2016 № 60 "Про передачу комунального майна" та від 27.09.2016 року № 241 "Про передачу комунального майна", були прийняті вже під час стійкої неплатоспроможності КП "Коломиятеплоенергія", а відтак, у даному випадку не можуть бути тими діями власника боржника та обставинами (у розумінні положень ч. 1 ст. 619 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства), що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з доведенням боржника до банкрутства.

32. В матеріалах справи відсутні документи, які би підтверджували факт дотримання ліквідатором вимог ст. 61 КУзПБ, Порядку проведення інвентаризації врегульовано Положенням про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом N 879 від 02.09.2014 Міністерства фінансів України, зокрема звільнення керівника банкрута, створення ним, як особою, яка з дня його призначення виконує функції з управління, розпорядження майном боржника, інвентаризаційної комісії та складання ним за наслідками фіксування активів, зокрема активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом, відповідних інвентаризаційних актів.

33. Коломийська міська рада звертає увагу, що Виконавчий комітет Коломийської міської ради не є юридичною особою і не може бути позивачем чи відповідачем в господарських судах.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

34. 25.03.2024 від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Пурія Р. П. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити без змін постанову суду апеляційної інстанції, а касаційну скаргу - без змін. Ліквідатор стверджує, що суд апеляційної інстанції належним чином врахував наявність причинного зв`язку між діями відповідачів та доведенням боржника до банкрутства та обґрунтовано задовольнив заяву про покладення субсидіарної відповідальності.

35. 25.03.2024 від АТ "НАК "Нафтогаз України" (кредитор) надійшла заява (відзив), в якій кредитор просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. Кредитор стверджує, що дії власника (засновника) банкрута з безоплатної передачі майнових активів з балансу боржника на баланс виконавчих органів Коломийської міської ради призвели до неможливості виконання боржником своїх зобов`язань, а ліквідатором за результатом аналізу фінансово-господарської діяльності боржника встановлено наявність ознак доведення до банкрутства.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

36. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

37. Предметом касаційного перегляду у цій справі постало питання про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства на засновника - міську раду та виконавчий комітет міської ради.

38. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

39. Колегія суддів Верховного Суду звертається до висновків, викладених в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21), до закінчення перегляду якої було зупинено касаційне провадження у цій справі та які, відповідно до частини 4 статті 300 ГПК України, враховуються під час касаційного розгляду цієї справи.

40. Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

41. Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

42. Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.

43. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.

44. У вказаній постанові судова палата зазначила, що однією з обов`язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою. Саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності. Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.

45. Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга статті 47 КУзПБ).

46. Водночас допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя, п`ята статті 59 та частина четверта статті 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта статті 45 цього Кодексу).

47. Що ж до такого показника як ліквідаційна маса, то Суд зазначає про таке.

48. Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об`єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.

49. Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:

- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (пункт 5 частини другої статті 12, частина перша статті 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша статті 63 КУзПБ) та вартість її реалізації / продажу (розділ V КУзПБ) можуть (як правило) відрізняються;

- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов`язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга статті 42, частина перша статті 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб`єктів субсидіарної відповідальності (абзац третій частини другої статті 61 КУзПБ).

50. Що ж до вартості ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності (пункт 9.13), її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації.

51. У цьому висновку Суд звернувся до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20), відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою статті 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (стаття 22 ЦК України, пункт 80).

52. Отже, буквальне прочитання абзаців першого та другого частини другої статті 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб`єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами.

53. Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.

54. Таким чином, право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.

55. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у cправі № 908/3468/13.

56. Суд зазначив, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб`єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов`язаннями боржника у межах об`єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.

57. Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб`єктів та суб`єктивної сторони відповідного правопорушення.

58. Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора / кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом.

59. Суд першої інстанції у цій справі встановив, що в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджували б дотримання ліквідатором вимог Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом № 879 від 02.09.2014 Міністерства фінансів України, зокрема створення інвентаризаційної комісії та складання ним за наслідками фіксування активів, зокрема активів, які належать іншим підприємствам і обліковуються поза балансом, відповідних інвентаризаційних актів.

60. Поряд з цим, місцевий господарський суд встановив, що матеріали справи містять фінансові звітності банкрута за період з 2014 по 2017 роки, з яких випливає, що у банкрута обліковувалась дебіторська заборгованість, яка з урахуванням ймовірності отримати вигоду та наявності можливості достовірно визначити суму дебіторської заборгованості, є активом (Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 "Дебіторська заборгованість"), інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника, з якої встановлено зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою площею 0,0754 га, відповідь міської ради за вих. №40/01.2-38/734 від 15.03.2021 з переліком запасів боржника, виписки з рахунків боржника, згідно з якими на рахунках боржника наявні кошти в сумі понад 50 тис. грн.

61. Місцевий господарський суд вказав, що за таких обставин не має можливості встановити суму ліквідаційної маси, різниця між якою і кредиторськими вимогами підлягала би до задоволення, у разі встановлення обставин, за яких настав би такий наслідок як субсидіарна відповідальність засновників боржника.

62. Верховний Суд враховує, що задовольняючи заяву ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності, суд апеляційної інстанції вказав на наявність усіх складових частин цивільного правопорушення у діях органу місцевого самоврядування та його виконавчого органу, проте, судом апеляційної інстанції не було спростовано встановлених судом першої інстанції обставин щодо не визначення остаточного обсягу ліквідаційної маси.

63. Поряд з цим, висновки суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності та стягненні заявленої ліквідатором суми субсидіарної відповідальності з підстав передчасності такої вимоги через не завершення формування ліквідаційної маси узгоджуються із висновками, викладеними в постанові Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20(906/1113/21) та не спростовані судом апеляційної інстанції.

64. Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції у цій справі про задоволення заяви ліквідатора про покладення субсидіарної відповідальності на засновника боржника не відповідає положенням статей 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об`єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності та не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин справи та висновків про передчасність подання ліквідатором вказаної заяви.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

65. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

66. Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (стаття 312 Господарського процесуального кодексу України).

67. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 4 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Коломийської міської ради підлягає залишенню без задоволення, а прийнята у справі постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 4 частини першої статті 308, статтею 312, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу Коломийської міської ради задовольнити.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 у справі № 909/203/20 (909/1009/22) скасувати.

3. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 09.05.2023 залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді В. Картере

К. Огороднік