Рішення

від 18.09.2024 по справі 754/55/24

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Номер провадження 2-др/754/44/24

Справа №754/55/24

РІШЕННЯ

Іменем України

18 вересня 2024 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - Галась І.А.

при секретарі - Кирилова А.А.

за відсутності сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні питання ухвалення додаткового рішення

в цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Лісова Казка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованост,

В С Т А Н О В И В:

Представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Лісова Казка» адвокат Бондар Інна Павлівна звернулась до Деснянського районного суду м. Києва з заявою про постановлення додаткового рішення про стягнення витрат на правову допомогу в цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Лісова Казка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Вимоги заяви обґрунтовані наступним.

У провадженні Деснянського районного суду м. Києва розглядалася справа №754/55/24 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Лісова Казка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 04 березня 2024 року позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Лісова Казка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Отже, в ході розгляду даної справи адвокатом Бондар І.П. було надано своєму клієнту на підставі укладеного договору про надання правничої допомоги від 28.12.2023 року, актом про надання правової допомоги від 06.03.2024 року, квитанцією №944 від 06.03.2024 року про оплату правової допомоги згідно Акту від 06.03.2024 року на загальну суму 5 000 грн.

19.07.2024 року Представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Лісова Казка» адвокат Бондар Інна Павлівна через підсистему «Електронний суд» подано уточнення до заяви про ухвалення додаткового рішення.

Відповідно до якої зазначили, що Позивач поніс додаткові витрати на правову допомогу, пов`язані з переглядом заочного рішення у справі та повторним розглядом справи у суді першої інстанції у розмірі 6000 грн. (додатково). Та надали договір про надання правничої допомоги від 28.12.2023 року, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 08.05.2024 року, акт про надання правової допомоги від 16.07.2024 року, квитанцію №1334 від 16.07.2024 року про оплату правової допомоги згідно Акту від 16.07.2024 року на загальну суму 6 000 грн.

З огляду на викладене просять ухвалити додаткове рішення про стягнення витрат на правову допомогу к розмірі 11000 грн.

18.09.2024 року представником відповідача ОСОБА_1 , адвокатом Баладигою С.П. через підсистему «Електронний суд» подано клопотання про не визнання та заперечення щодо ухвалення додаткового рішення. Розгляд справи просять проводити у їх відсутності.

Згідно п.3 ч.1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК Україниу разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Протягом судового розгляду представник позивача - Березіна С.Г. заяву про стягнення витрат на правову допомогу підтримала та заперечувала проти заяви відповідача.

Відповідач за первісним позовом та третя особа до суду не з`явилися, повідомлялися належним чином, від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд заяви без участі відповідачки та її представника.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про часткове задоволення заяви та постановлення додаткового рішення у справі з таких підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оцінюючи аргументи, викладені в позовній заяві суд в тому числі керується прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, № 303-A, параграф 29).

Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року було задоволено позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Лісова Казка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, 08 квітня 2024 року відповідачем до Деснянського районного суду м. Києва подано заявупро перегляд зазначеного заочного рішення.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.06.2024 року Заяву про перегляд заочного рішення суду від 04 березня 2024 року в цивільній справі № 754/55/24 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Лісова Казка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Скасовано заочне рішення Деснянського районного суду міста Києва від 04 березня 2024 року в цивільній справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Лісова Казка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15.07.2024 року позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Лісова Казка» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК Лісова Казка» заборгованість у розмірі 13042 гривні 07 копійок, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684 гривні.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3)пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 №13-рп/2000 та від 30.09.2009 №23-рп/2009.

Зі змісту статті 58 ЦПК України слідує, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Так, у відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 року № 5076-VI (далі - Закон № 5076) встановлено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076 до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

При цьому, за визначенням п. 6 ст. 1 Закону № 5076 інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9 ст. 1 Закону № 5076).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Відповідно дост.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витратина підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем долучено: договір про надання правничої допомоги від 28.12.2023 року, укладений між Адвокатом Бондар Інною Павлівною та Позивачем Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Лісова Казка» в особі голови Синківського Олександра Валерійовича, акт про надання правової допомоги від 06.03.2024 року, квитанцію №944 від 06.03.2024 року про оплату правової допомоги згідно Акту від 06.03.2024 року на загальну суму 5 000 грн., договір про надання правничої допомоги від 28.12.2023 року, укладений між Адвокатом Бондар Інною Павлівною та Позивачем Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Лісова Казка» в особі голови Синківського Олександра Валерійовича, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги від 08.05.2024 року, акт про надання правової допомоги від 16.07.2024 року, квитанцію №1334 від 16.07.2024 року про оплату правової допомоги згідно Акту від 16.07.2024 року на загальну суму 6 000 грн.

З урахуванням критеріїв співмірності складності справи і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд вважає що зазначені стороною позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 11000 гривень є завищеною та не є належним чином обґрунтованою, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заявлені представником вимоги витрат на правничу допомогу є завищеними та не є належним чином обґрунтовані, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст. 18, 203 ЦК України, Законом України "Про нотаріат", Законом України "Про виконавче провадження", суд -

У Х В А Л И В:

Постановити додаткове рішення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЖК «Лісова Казка» витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 гривень.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

.

Суддя: