Ухвала

від 13.09.2024 по справі 760/22238/24

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/22238/24 1-кс/760/10084/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2024 року м. Київ

Слідчий суддя Солом`янського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 (свідоцтво РН № 2138 від 29.07.2022р. про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги та ордер), підозрюваного ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ, Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні доньок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює менеджером зі збуту ТОВ «Мобайл Хеві Машинері», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Перевіривши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 22023101110000545 від 28.06.2024р., у рамках якого було подано клопотання, та, дослідивши докази по даних матеріалах, заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, -

В С Т А Н О В И В:

До Солом`янського районного суду надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в кримінальному провадженні № 22023101110000545 від 28.06.2024р., яке відповідає вимогам ст.ст. 183, 184 КПК України.

Документом, що підтверджує надання підозрюваному копії клопотання та матеріалів, які його обґрунтовують, є розписка.

Підозрюваний ОСОБА_5 доставлений до суду під вартою.

Подане клопотання обґрунтовується тим, що слідчим СУ Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області, в ході досудового розслідування встановлено, що після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України, ОСОБА_5 у період з жовтня 2022 року, перебуваючи у невстановленому місці і достовірно знаючи, що на території України введено воєнний стан, а також про введення в дію Указів Президента щодо накладення санкцій на фізичних та/або юридичних осіб, які ведуть господарську діяльність з державою агресором або їй допомагають (у будь-якій формі), усвідомлюючи, що будь-яка допомога представникам держави-агресора, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, в тому числі передача нерухомого майна є незаконною і буде використовуватись в тому числі для військових потреб держави-агресора, вирішив в обхід законодавчої заборони передати приналежні йому об`єкти нерухомого майна, тим самим допомагати представникам держави-агресора, забезпечувати потреби представникам держави-агресора, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, а відтак сприяти у здійсненні військової агресії проти України, яка спрямована на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні, зміну меж території і державного кордону України.

Крім того, встановлено, що у ОСОБА_5 , виник злочинний умисел, направлений на пособництво державі-агресору, тобто вчинення умисних дій з передачі нерухомого майна представникам держави-агресора, збройним формуванням, окупаційній адміністрації, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом сприяння у добровільній передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді об`єктів нерухомого майна представникам держави-агресора.

Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати злочинний умисел, спрямований на пособництво державі-агресору і вчинення умисних дій з передачі об`єктів нерухомого майна представникам держави-агресора, збройним формуванням, окупаційній адміністрації, спрямованого на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом сприяння у добровільній передачі матеріальних ресурсів та інших активів неможливо, ОСОБА_5 вступив у попередню змову з громадянами України, які знаходяться на тимчасово окупованій території ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і які мають зв`язки серед окупаційної влади Запорізької області, а також ОСОБА_11 та іншими невстановленими особами, які володіють організаторськими здібностями, здатні вирішувати поставлені завдання, успішно організовують та забезпечують ведення результативної роботи, володіють професійними знаннями і навичками, мають необхідний досвід роботи для виконання організаційно-розпорядчих та управлінських функцій щодо ведення господарської діяльності, які за взаємною згодою погодились приймати участь у протиправній діяльності.

Вищевказані особи, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно небезпечних дій, добровільно домовились про спільне вчинення злочину, а саме здійснення пособництва державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.

Реалізуючи злочинний умисел ОСОБА_5 , діючи умисно, за попередньою змовою з указаними особами та іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, збройним формуванням, окупаційній адміністрації, у період з 10.10.2022 по 20.10.2022 вчинив умисні дії з передачі об`єктів нерухомого майна комплексу будівель (житлових і нежитлових), які розташовані за адресами: АДРЕСА_3 (площа 1016,2 м2); АДРЕСА_4 (площа 12235 м2); АДРЕСА_5 (площа 1025,8 м2, площа земельної ділянки 1094 м2); АДРЕСА_7 (площа 11935 м2) для використання їх «Военно-гражданской администрацией Запорожской области».

З цією метою, ОСОБА_5 починаючи з 10.10.2022, з метою підтвердження права власності та передачі власного нерухомого майна збройним формуванням держави-агресора та окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме комплексу будівель (житлових і нежитлових), які розташовані за адресами: АДРЕСА_3 (площа 1016,2 м2); АДРЕСА_4 (площа 12235 м2); АДРЕСА_5 (площа 1025,8 м2, площа земельної ділянки 1094 м2); АДРЕСА_7 (площа 11935 м2), звернувся із заявою до Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області щодо надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вищевказаних об`єктів нерухомого майна.

В ході досудового розслідування встановлено, що за невставлених під час досудового розслідування обставин, у період з 10.10.2022 по 20.10.2022 ОСОБА_5 за допомогою свого власного мобільного пристрою (Iphone 12 Pro Max imei НОМЕР_1 ) використовуючи доступ до всесвітньої мережі інтернет та невстановлену програму для обміну повідомленнями передав директору ТОВ «Бердянські ковбаси» (ЄДРПОУ 25480722) ОСОБА_9 копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вищевказаних об`єктів нерухомого майна, а також свідоцтво про власності на них.

У подальшому, 20.10.2023 директор ТОВ «Бердянські ковбаси» (ЄДРПОУ 25480722) ОСОБА_9 , доводячи до кінця спільний злочинний умисел ОСОБА_5 , спрямований на завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою передачі вищевказаних об`єктів нерухомого майна у користування збройним та воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території Запорізької області, звернувся із відповідною заявою до голови ради міністрів військово-цивільної адміністрації Запорізької області («Военно-гражданской администрацией Запорожской области») ОСОБА_12 та надав копії вищевказаних документів.

Указані комплекси будівель використовувалися окупаційною адміністрацією держави-агресора, у тому числі на військові потреби держави-агресора.

Внаслідок зазначених вище протиправних дій, у період з жовтня 2022 на потреби представників держави-агресора передано у користування комплекс будівель (житлових і нежитлових), які розташовані за адресами: АДРЕСА_3 (площа 1016,2 м2); АДРЕСА_4 (площа 12235 м2); АДРЕСА_5 (площа 1025,8 м2, площа земельної ділянки 1094 м2); АДРЕСА_7 (площа 11935 м2), які використовуються у тому числі військовими формуваннями та сприяє у здійсненні військової агресії проти України, яка спрямована на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні, зміну меж території і державного кордону України.

13 вересня 2024 року о 16.30год. ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

13 вересня 2024р. ОСОБА_5 було повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 111-2 КК України, у пособництві державі-агресору, тобто вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді об`єктів нерухомого майна представникам держави-агресора.

У клопотанні слідчим постановлено питання про застосування ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначенням застави, оскільки останній звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, який відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у виді 12 років позбавлення волі, та у зв`язку із існуванням ризиків, передбачених ст. 177 КПК України: переховування від органів досудового розслідування та суду, знищення, схову або спотворення речових доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення та ризику продовження кримінального правопорушення.

Під час судового розгляду прокурор підтримав подане клопотання та просив його задовольнити з підстав, зазначених у клопотанні.

Захисник ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_5 заперечували проти задоволення клопотання та просили відмовити у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки органами досудового розслідування не доведено існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому просили застосувати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистої поруки та надали суду заяву поручителя ОСОБА_13 про передачу підозрюваного на поруку.

Згідно ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів кримінального провадження.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання та надані в суді документи, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, тобто, у пособництві державі-агресору, тобто вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді об`єктів нерухомого майна представникам держави-агресора.

Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі кримінального провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах дані, слідчий суддя приходить для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального передбачення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_5 до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, в клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої йому підозри.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28.10.1994, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.09.1990).

На обґрунтування пред`явленої ОСОБА_5 підозри, слідчим надані зібрані під час досудового розслідування докази, які на думку слідчого судді, обґрунтовано свідчать про причетність підозрюваного до вчинення кримінального правопорушення, яке розслідується.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Так, у рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») 31315/96 від 25.04.2000, Страсбурзький суд визнав достатнім мотивування чеських судів, що прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що заявникові загрожувало відносно суворе покарання.

Під час судового розгляду клопотання встановлено існування ризиків переховування від органів досудового розслідування, оскільки з моменту повідомлення ОСОБА_5 про підозру пройшов незначний проміжок часу, він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 12 років, тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого йому правопорушення, може переховуватися від слідства та суду.

Крім того, прокурор було доведено існування ризику продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, з метою пособництва державі-агресору, у добровільній передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді об`єктів нерухомого майна представникам держави-агресора, тому підозрюваний з метою продовження вчинення пособництва державі-агресору, може продовжувати вчиняти аналогічне правопорушення, в якому підозрюється.

Також прокурором було доведено існування ризику знищення, схову або спотворення речових доказів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки органом слідства не проведено ще всі слідчі-розшукові дії, та не вилучено частину документів, які мають значення для досудового розслідування, тому підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи на більш м`якому запобіжному заході може вчиняти дії з метою знищення, спотворення чи схову даних документів.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

У справі «Амбрушкевич проти Польщі» (Ambruszkiewicz v. Poland N 7/03 від 04.05.2006) Європейський суд з прав людини наголошує, що не викликає протиріч те, що в деяких особливих випадках позбавлення свободи може бути єдиним засобом, який дозволяє гарантувати явку обвинуваченого до суду, зокрема, з урахуванням його особистості та характеру злочину, а також тяжкості ймовірного покарання. Крім того, Європейський суд з прав людини вважає за необхідне, щоб підстави, наведені владою на обґрунтування застосування запобіжного заходу у вигляді позбавлення свободи, були доповнені конкретними фактами стосовно підозрюваного, а мотиви за обставинами справи могли вбачатися переконливими та відповідними.

Виходячи з практики Європейського суду з прав людини та враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , який раніше не судимий, його майновий та сімейний стан (одружений, має на утриманні доньок ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює менеджером зі збуту ТОВ «Мобайл Хеві Машинері»), обставини вчиненого ним кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, що має суспільний резонанс, оскільки дане правопорушення вчинене в період дії воєнного стану України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України та вимог ч. 6 ст. 176 КПК України, відповідно до яких, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, зокрема, передбачених ст. 111-2 КК України, може бути застосований запобіжний захід лише у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя приходить до висновку, що відносно ОСОБА_5 , який звинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, не може бути застосований інший запобіжний захід, в тому числі і у вигляді особистої поруки, крім як тримання під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя вважає необхідним застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який, на думку слідчого судді, буде достатнім для завершення досудового розслідування в даному кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

Відповідно до абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Слідчий суддя, враховуючи підстави та обставини, які враховувалися при застосуванні до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вчинений ним злочин під час дії воєнного стану в Україні у сфері проти основ національної безпеки України (ст. 111-2), вважає необхідним не визначати розмір застави в даному кримінальному провадженні.

За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 184, 192-194, 196, 197, 202, 206, 207, 208, 209, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжній захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, взявши його під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 13 вересня 2024 року 16.30год.

Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується о 16.30год. 11 листопада 2024 року.

В задоволенні заяви ОСОБА_13 про передачу підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на поруки - відмовити.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Київську обласну прокуратуру.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.

Слідчий суддя: ОСОБА_1