Ухвала

від 09.12.2024 по справі 760/22238/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №760/22238/24 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1 апеляційне провадження №11-сс/824/6410/2024 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5

прокурора: ОСОБА_6

підозрюваного: ОСОБА_7

захисника: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 з доповненнями на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ, Запорізької області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, який має на утриманні доньок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , працює менеджером зі збуту ТОВ «Мобайл Хеві Машинері», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України, у кримінальному провадженні №22023101110000545 від 28 червня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2024 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_13 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжній захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, взявши його під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановлено рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 13 вересня 2024 року 16.30 год.

Визначено, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується о 16.30 год. 11 листопада 2024 року.

У задоволенні заяви ОСОБА_14 про передачу підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на поруки - відмовлено.

Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Уважає оскаржувану ухвалу слідчого судді такою, що постановлена з ознаками неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам справи.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що фактично єдиний документ, який, на думку слідства, вказує не на можливі протиправні дії взагалі, а саме на ознаки можливої причетності ОСОБА_7 до протиправної діяльності, отриманий з істотним порушенням прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а саме внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов.

При цьому зауважує, що здобуття інформації зі смартфону Iphone 12 Pro Max, який має на меті систему логічного захисту, та вилучався заблокованим, повинно було здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді.

Вказує, що слідчим і прокурором не надано жодного належного і допустимого доказу користування ОСОБА_7 вказаним смартфоном у 2022 році, яким за інформацією, вказаною у протоколі огляду, датовано листування в месенджері «Telegram» та інші відомості в телефоні.

Уважає, що прокурором не було у передбачений законодавством спосіб доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зауважує, що ОСОБА_7 ніхто не затримував, він самостійно прибув до слідчого.

На переконання сторони захисту, слідчим суддею не враховано у повній мірі міцність соціальних зав`язків підозрюваного ОСОБА_7 , а саме наявність постійного місця проживання, родини й утриманців: дружини та двох малолітніх доньок, з яких старша потребує дороговартісного лікування, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, а також необхідність матеріально утримувати сім`ю та забезпечувати лікування дитини.

Безпосередньо у судовому засіданні захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав доповнення до апеляційної скарги, в яких зазначає, що категорично не погоджується з оскаржуваною ухвалою, не вважає за доцільне висловлювати конкретні доводи на її спростування, оскільки строк вказаної ухвали закінчився у зв`язку з тим, що з дати обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою пройшло вже два з половиною місяці і цей запобіжний захід ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 08 листопада 2024 року продовжено.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів судового провадження, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22023101110000545 від 28 червня 2024 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України.

Досудовим розслідуванням установлено, що після початку повномасштабного вторгнення ЗС РФ на територію України ОСОБА_7 у період з жовтня 2022 року, перебуваючи у невстановленому місці і достовірно знаючи, що на території України введено воєнний стан, а також про введення в дію Указів Президента щодо накладення санкцій на фізичних та/або юридичних осіб, які ведуть господарську діяльність з державою агресором або їй допомагають (у будь-якій формі), усвідомлюючи, що будь-яка допомога представникам держави-агресора, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, в тому числі передача нерухомого майна є незаконною і буде використовуватись в тому числі для військових потреб держави-агресора, вирішив в обхід законодавчої заборони передати приналежні йому об`єкти нерухомого майна, тим самим допомагати представникам держави-агресора, забезпечувати потреби представникам держави-агресора, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, а відтак сприяти у здійсненні військової агресії проти України, яка спрямована на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні, зміну меж території і державного кордону України.

Крім того, встановлено, що у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на пособництво державі-агресору, тобто вчинення умисних дій з передачі нерухомого майна представникам держави-агресора, збройним формуванням, окупаційній адміністрації, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом сприяння у добровільній передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді об`єктів нерухомого майна представникам держави-агресора.

Усвідомлюючи, що самостійно реалізувати злочинний умисел, спрямований на пособництво державі-агресору і вчинення умисних дій з передачі об`єктів нерухомого майна представникам держави-агресора, збройним формуванням, окупаційній адміністрації, спрямованого на допомогу державі-агресору (пособництво), з метою завдання шкоди Україні шляхом сприяння у добровільній передачі матеріальних ресурсів та інших активів неможливо, ОСОБА_7 вступив у попередню змову з громадянами України, які знаходяться на тимчасово окупованій території ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які мають зв`язки серед окупаційної влади Запорізької області, а також ОСОБА_17 та іншими невстановленими особами, які володіють організаторськими здібностями, здатні вирішувати поставлені завдання, успішно організовують та забезпечують ведення результативної роботи, володіють професійними знаннями і навичками, мають необхідний досвід роботи для виконання організаційно-розпорядчих та управлінських функцій щодо ведення господарської діяльності, які за взаємною згодою погодились приймати участь у протиправній діяльності.

Вищевказані особи, усвідомлюючи наслідки своїх суспільно небезпечних дій, добровільно домовились про спільне вчинення злочину, а саме здійснення пособництва державі-агресору, з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора.

Реалізуючи злочинний умисел ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою з указаними особами та іншими невстановленими органом досудового розслідування особами, з метою завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, збройним формуванням, окупаційній адміністрації, у період з 10 жовтня 2022 року по 20 жовтня 2022 року вчинив умисні дії з передачі об`єктів нерухомого майна комплексу будівель (житлових і нежитлових), які розташовані за адресами: Запорізька область, с. Луначарське, АДРЕСА_4 (площа 1016,2 м2); Запорізька область, м. Бердянськ, АДРЕСА_5 (площа 12235 м2); Запорізька область, м. Бердянськ, АДРЕСА_6 (площа 1025,8 м2, площа земельної ділянки 1094 м2); Запорізька область, м. Бердянськ, АДРЕСА_7 1, 1-а, 1-б, 1-в, 1-г, АДРЕСА_3 , 1-е, 1-ж (площа 11935 м2) для використання їх «Военно-гражданской администрацией Запорожской области».

З цією метою ОСОБА_7 , починаючи з 10 жовтня 2022 року, з метою підтвердження права власності та передачі власного нерухомого майна збройним формуванням держави-агресора та окупаційній адміністрації держави-агресора, а саме комплексу будівель (житлових і нежитлових), які розташовані за адресами: Запорізька область, с. Луначарське, АДРЕСА_4 (площа 1016,2 м2); Запорізька область, м. Бердянськ, АДРЕСА_5 (площа 12235 м2); Запорізька область, м. Бердянськ, АДРЕСА_8 (площа 1025,8 м2, площа земельної ділянки 1094 м2); Запорізька область, м. Бердянськ, АДРЕСА_7 1, 1-а, 1-б, 1-в, 1-г, 1-д, 1-е, 1-ж (площа 11935 м2), звернувся із заявою до Богородчанської селищної ради Івано-Франківської області щодо надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вищевказаних об`єктів нерухомого майна.

В ході досудового розслідування встановлено, що за невставлених під час досудового розслідування обставин, у період з 10 жовтня 2022 року по 20 жовтня 2022 року ОСОБА_7 за допомогою свого власного мобільного пристрою (Iphone 12 Pro Max imei НОМЕР_1 ), використовуючи доступ до всесвітньої мережі інтернет та невстановлену програму для обміну повідомленнями, передав директору ТОВ «Бердянські ковбаси» (ЄДРПОУ 25480722) ОСОБА_15 копії витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вищевказаних об`єктів нерухомого майна, а також свідоцтво про власності на них.

У подальшому, 20 жовтня 2023 року директор ТОВ «Бердянські ковбаси» (ЄДРПОУ 25480722) ОСОБА_15 , доводячи до кінця спільний злочинний умисел ОСОБА_7 , спрямований на завдання шкоди Україні шляхом передачі матеріальних ресурсів та інших активів представникам держави-агресора, збройним формуванням та окупаційній адміністрації держави-агресора, з метою передачі вищевказаних об`єктів нерухомого майна у користування збройним та воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території Запорізької області, звернувся із відповідною заявою до голови ради міністрів військово-цивільної адміністрації Запорізької області («Военно-гражданской администрацией Запорожской области») ОСОБА_18 та надав копії вищевказаних документів.

Указані комплекси будівель використовувалися окупаційною адміністрацією держави-агресора, у тому числі на військові потреби держави-агресора.

Внаслідок зазначених вище протиправних дій, у період з жовтня 2022 на потреби представників держави-агресора передано у користування комплекс будівель (житлових і нежитлових), які розташовані за адресами: Запорізька область, с. Луначарське, АДРЕСА_4 (площа 1016,2 м2); Запорізька область, м. Бердянськ, АДРЕСА_5 (площа 12235 м2); Запорізька область, м. Бердянськ, АДРЕСА_6 (площа 1025,8 м2, площа земельної ділянки 1094 м2); Запорізька область, м. Бердянськ, АДРЕСА_7 1, 1-а, 1-б, 1-в, 1-г, 1-д, 1-е, 1-ж (площа 11935 м2), які використовуються у тому числі військовими формуваннями та сприяє у здійсненні військової агресії проти України, яка спрямована на насильницьку зміну, повалення конституційного ладу і захоплення державної влади в Україні, зміну меж території і державного кордону України.

13 вересня 2024 року о 16.30 год. ОСОБА_7 затримано у порядку статті 208 КПК України.

13 вересня 2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру за частиною першою статті 111-2 КК України, а саме у пособництві державі-агресору, тобто вчиненні умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництво), вчинене громадянином України з метою завдання шкоди України шляхом добровільної передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді об`єктів нерухомого майна представникам держави-агресора.

13 вересня 2024 року до Солом`янського районного суду надійшло клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні №22023101110000545 від 28 червня 2024 року.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 вересня 2024 року клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах слідчого управління Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_13 , погоджене прокурором відділу Київської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено.

Застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжній захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, взявши його під варту в залі суду.

Строк тримання під вартою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановлено рахувати з моменту фактичного затримання, тобто з 13 вересня 2024 року 16.30 год.

Визначено, що строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закінчується о 16.30 год. 11 листопада 2024 року.

У задоволенні заяви ОСОБА_14 про передачу підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на поруки - відмовлено.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Згідно частин першої, другої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України.

Обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України, підтверджується наявними у матеріалах доказами, детальний перелік яких наведено у клопотанні, та які дослідженні безпосередньо в судовому засіданні під час його розгляду, інформація з яких може вказувати на те, що ОСОБА_7 причетний до дій, пов`язаних із здійсненням за попередньою змовою групою осіб умисних дій, спрямованих на допомогу державі-агресору (пособництві) з метою завдання шкоди Україні шляхом добровільного збору, підготовки та передачі матеріальних ресурсів представникам окупаційної адміністрації держави-агресора.

Також, слідчим суддею обґрунтовано встановлено, що прокурором доведена наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, а саме: можливості переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки з моменту повідомлення ОСОБА_7 про підозру пройшов незначний проміжок часу, він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, який відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 12 років; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки органом слідства не проведено ще всі слідчі-розшукові дії, та не вилучено частину документів, які мають значення для досудового розслідування, тому підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на більш м`якому запобіжному заході може вчиняти дії з метою знищення, спотворення чи схову даних документів; продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, оскільки підозрюваний ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення проти основ національної безпеки України, з метою пособництва державі-агресору, у добровільній передачі матеріальних ресурсів та інших активів у вигляді об`єктів нерухомого майна представникам держави-агресора, тому підозрюваний з метою продовження вчинення пособництва державі-агресору, може продовжувати вчиняти аналогічне правопорушення, в якому підозрюється.

Окрім того, слідчим суддею враховано особу підозрюваного ОСОБА_7 , який раніше не судимий, його майновий та сімейний стан (одружений, має на утриманні доньок ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ), працює менеджером зі збуту ТОВ «Мобайл Хеві Машинері», обставини вчиненого ним кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, що має суспільний резонанс, оскільки дане правопорушення вчинене в період дії воєнного стану України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, тому з урахуванням наявних ризиків, передбачених статтею 177 КПК України та вимог частини шостої статті 176 КПК України, відповідно до яких під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються у вчиненні злочинів, зокрема, передбачених статтею 111-2 КК України, може бути застосований запобіжний захід лише у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з чим дійдено висновку, що відносно ОСОБА_7 не може бути застосований інший запобіжний захід, у тому числі у вигляді особистої поруки, крім як тримання під вартою.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Також місцевим судом обґрунтовано обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави з посиланням на частину четверту статті 183 КПК України, згідно якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109 - 114-2, 258 - 258-6, 260, 261, 402 - 405, 407, 408, 429, 437 - 442 КК України.

З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв`язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 111-2 КК України.

Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то, з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

З наведених підстав, доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що фактично єдиний документ, який, на думку слідства, вказує не на можливі протиправні дії взагалі, а саме на ознаки можливої причетності ОСОБА_7 до протиправної діяльності, отриманий з істотним порушенням прав і свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, а саме внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; здобуття інформації зі смартфону Iphone 12 Pro Max, який має на меті систему логічного захисту, та вилучався заблокованим, повинно було здійснюватися на підставі ухвали слідчого судді, а також, що слідчим і прокурором не надано жодного належного і допустимого доказу користування ОСОБА_7 вказаним смартфоном у 2022 році, яким за інформацією, вказаною у протоколі огляду, датовано листування в месенджері «Telegram» та інші відомості в телефоні, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою для обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Викладені в апеляційній скарзі доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, колегія суддів уважає безпідставними та такими, що не спростовані стороною захисту.

У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).

Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України.

Аргументи скаржника про те, що ОСОБА_7 ніхто не затримував, він самостійно прибув до слідчого, а також що слідчим суддею не враховано у повній мірі міцність соціальних зав`язків підозрюваного ОСОБА_7 , а саме наявність постійного місця проживання, родини й утриманців: дружини та двох малолітніх доньок, з яких старша потребує дороговартісного лікування, наявність у підозрюваного постійного місця роботи, а також необхідність матеріально утримувати сім`ю та забезпечувати лікування дитини, не є достатньою підставою для застосування щодо підозрюваного більш м`якого запобіжного заходу.

Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.

Окрім того, згідно з вимогами статті 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Станом на час розгляду апеляційної скарги строк дії ухвали слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року закінчився.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись статтями 176-178, 183, 194, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 з доповненнями - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 13 вересня 2024 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_2

Судді ОСОБА_3

ОСОБА_4