Рішення
від 17.09.2024 по справі 755/2879/24
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 2-др/760/135/24

Справа № 755/2879/24

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.09.2024 м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва в складі головуючого судді - Зуєвич Л.Л., розглянувши заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом Садівничого об`єднання «Трудовик» /далі - СО «Трудовик»/ (код ЄДРПОУ: 23567169; адреса: 07412, Київська обл., Броварський р-н., с. Рожни, вул. Центральна, 1-А; e-mail: so_trudovik@ukr.net; адреса представника: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 28, офіс 103; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_3; РНОКПП представника /для пошуку в системі «Електронний суд»/: НОМЕР_2) до ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) про стягнення матеріальної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Рух справи

Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 22.08.2024 у задоволенні позову Садівничого об`єднання «Трудовик» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, - відмовлено (т. ІІ, а.с. 20-30).

28.08.2024 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника відповідача, датована 27.07.2024, в якій заявник просить суд (т. ІІ, а.с. 48-50):

- ухвалити додаткове рішення у справі № 755/2879/24;

- стягнути з Садівничого об`єднання «Трудовик» на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 35 000,00 грн.

До такої заяви, зокрема, додано квитанцію № 1591218 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету Користувача ЄСІТС з якої вбачається, що СО «Трудовик» отримано відповідну заяву разом з додатками 27.08.2024.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.08.2024 для розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 29.08.2024 заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення у справі додаткового рішення прийнято до розгляду; запропоновано Садівничому об`єднанню «Трудовик» у триденний строк з дня отримання даної ухвали надати до суду свої письмові міркування щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення (з одночасним направленням копії іншим учасникам справи).

Щодо доводів заявника

У заяві про ухвалення додаткового рішення стягнення витрат на правничу допомогу, зокрема, звертається увага на те, що:

- Відповідно до Договору про надання правничої допомоги № 028/1/06/2024 від 21.06.2024, укладеного між адвокатом Тукманом Ю.В. (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт), адвокатом надавалася правнича допомога у зв`язку із провадженням у справі №755/2879/24;

- Вартість правничої допомоги (гонорар) складає 35 000 (тридцять п`ять тисяч) гривень і є фіксованою (п. 4.1 Договору про надання правничої допомоги);

- На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру представником відповідача 16.07.2024 до суду через електронний кабінет було подано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у справі № 755/2879/24, розмір яких становить 35 000,00 грн, а також надані відповідні докази: копію договору про надання правничої допомоги № 028/1/06/2024 від 21.06.2024р.; банківську виписка з рахунку;

- Враховуючи те, що справа № 755/2879/24 розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження), представником відповідача у відзиві від 01.07.2024 на позовну заяву було зроблено відповідну заяву про відшкодування витрат та 16.07.2024 до суду подані детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, а також докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до вимог ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Щодо правової позиції відповідача

03.09.2024 через систему «Електронний суд» до суду надійшли заперечення сторони позивача від 30.08.2024 на заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення в яких заявник просить суд зменшити відшкодування судових витрат до 5 000,00 грн (т. ІІ, а.с. 80-82).

Позивач вважає, що заявлений розмір витрат на оплату послуг адвоката неспівмірний із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а тому повинен бути зменшений.

Представник позивача звертає увагу на те, що з наданого представником відповідача детального опису робіт випливає, що адвокатом надавались відповідачу дві усних консультації загальним часом 3 години. На думку позивача, цей час є неспівмірним зі складністю справи та є явно завищеним, оскільки такі консультації за часом можуть бути максимум півгодини.

Також, позивач зауважує, що в детальному описі вказано, що на ознайомлення з матеріалами справи витрачено 2 години, але матеріали справи фактично містили лише позовну заяву з додатками, на ознайомлення з якими, як вважає позивач, потрібна максимум 1 година.

Крім того, наголошує, що в детальному описі зазначено, що на аналітику законодавства та судової практики та підготовки правової позиції у справі № 755/2879/24 витрачено 3 години, а на складання відзиву - 6 годин. Однак, на думку позивача, аналіз законодавства та судової практики зводяться до прочитання декількох статей ЦК України та постанов Верховного Суду щодо загальних підстав відшкодування шкоди, які досвідченому адвокату заздалегідь повинні бути відомі, а відтак витрати часу на це взагалі не повинні враховуватись.

Крім того, позивач вважає, що оскільки на 90% текст відзиву складається з цитувань чинного законодавства та рішень судів, то витрати часу на складання відзиву не може перевищувати 3 години.

Також, зазначає, що в детальному описі вказано, що на складання заперечень на відповідь на відзив адвокатом витрачено 2 години, однак, як вважає позивач, усі зазначені у запереченнях аргументи повністю дублюють те, що вже було викладено у відзиві, а тому реальний час на складання заперечень не може бути більшим ніж півгодини.

Що стосується усіх адвокатських запитів та клопотань про долучення та витребування доказів, то, на думку позивача, вони не є розумними та необхідними та жодним чином не впливають на з`ясування обставин справи, що було підтверджено ухвалою суду від 22.08.2024, де зазначено, що суд не вбачає достатніх правових підстав для задоволення клопотання представника відповідача про витребування визначених ним доказів. Відтак, як вважає позивач, такі витрати часу не можуть бути включені до судових витрат.

Крім того, позивач зауважує, що справа є нескладною, розглядалася за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, судових засідань не проводилось. Таким чином, на думку позивача, загальний час на надання правової допомоги, з врахуванням розумності, необхідності, обґрунтованості та співмірності, складає загалом 5 годин, відтак, якщо брати за вартість однієї години адвоката навіть 1 000,00 грн, то відшкодуванню підлягає не більше 5 000,00 грн.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне:

«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду вважає, що посилання представника позивачки, що документи по суті справи підписувалися та подавалися до суду безпосередньо ОСОБА_1 , що, на його думку, ставить під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги адвокатом Лісовським Р. А. не підтверджено, оскільки відповідачкою доведено реальність надання правничої допомоги.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».

Суд враховує, що відповідно до ч. 1, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У відзиві на позов зокрема, вказувалось, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складають витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 35 000,00 грн (т. І а.с. 160).

На підтвердження надання послуг з правничої допомоги та їх розміру до матеріалів справи долучено:

-копію ордеру № 1457879 від 21.06.2024 на право представлення інтересів ОСОБА_1 адвокатом Тукман Ю.В. (т. І, а.с. 185; т. ІІ, а.с. 51);

-копію договору про надання правничої допомоги № 028/1/06/2024 від 21.06.2024, укладеного між адвокатом Тукман Юрієм Вікторовичем та ОСОБА_1 , за змістимо п. 4.1 якого за надання Адвокатом правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 35 000,00 грн, який є фіксованим (т. ІІ, а.с. 53-58);

-копію детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом у справі № 755/2879/24 відповідно до договору про надання правничої допомоги № 028/1/06/2024 від 24.06.2024 станом на 27.08.2024 (т. ІІ а.с. 52), за змістом якого: 21.06.2024 - надання усної консультації з правових питань щодо предмету позову у справі № 755/2879/24 (2 год); 24.06.2024 - ознайомлення з матеріалами справи № 755/2879/24 (2 год); 25.06.2024 - аналітика законодавства та судової практики, підготовка правової позиції у справі № 755/2879/24 (3 год); 25.06.2024 - складання і направлення до суду зави про розгляд справи № 755/2879/24 з повідомленням сторін (1 год); 25.06.2024 - надання усної консультації з правових питань щодо правової позиції у справі і доказування № 755/2879/24 (1 год); 28.06.2024 - складання і направлення адвокатського запиту ФОП ОСОБА_2 щодо отримання інформації і копії документів (1 год); 28.06.2024 - складання і направлення адвокатського запиту до ОСОБА_3 щодо надання інформації і копії документів (1 год); 01.07.2024 - складання відзиву на позовну заяву у справі № 755/2879/24 (6 год); 05.07.2024 - складання клопотання про доручення доказів у справі № 755/2879/24 (1 год); 10.07.2024 - складання і направлення адвокатського запиту до ТОВ «Епіцентр К» щодо надання інформації і копії документів (1 год); 11.07.2024 - складання і направлення адвокатського запиту до СО «Трудовик» (1 год); 16.07.2024 - складання заперечень на відповідь на відзив (2 год); складання клопотання про доручення доказів у справі № 755/2879/24 (1 год); 25.07.2024 - складання клопотання до суду про витребування доказів у СО «Трудовик» (2 год); 09.08.2024 - складання і направлення до суду клопотання про доручення доказів до справи № 755/2879/24 (1 год);

-роздруківку акту від 27.08.2024 про надання послуг до договору про надання правничої допомоги № 028/1/06/2024 від 24.06.2024, яка підписів Адвоката та Клієнта не містить (т. ІІ, а.с. 62)

Суд бере до уваги, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

У постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19 вказано, що розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 17.01.2024 у справі № 910/1692/23).

Особливістю фіксованого розміру адвокатського гонорару є те, що визначення саме такої форми в договорі виключає обов`язок зазначення відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної наданої послуги (вчиненої дії) в детальному описі робіт (наданих послуг) або в акті приймання-передачі наданих послуг. У цьому випадку встановлення сторонами в умовах договору про надання правової допомоги вартості послуг (гонорару) з надання правової допомоги клієнту в у фіксованому розмірі виключає необхідність зазначення адвокатом відомостей щодо витраченого часу та вартості кожної дії виконаної ним на захист інтересів свого клієнта.

Відповідні висновки викладено в додатковій постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19 та постанові Верховного Суду від 22.02.2022 у справі № 916/893/21.

Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Крім того, судом враховується, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.10.2020 у справі № 910/15191/19).

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається ч. 1 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору. Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, провадження № 12-14гс22).

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (див. постанову Верховного Суду від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21).

Суд бере до уваги те, що, як вже зазначалось, позивач скористався своїм правом на подачу письмових пояснень та подав заяву від 30.08.2024 в якій просить зменшити відшкодування судових витрат до 5 000,00 грн.

Суд вважає доводи, викладені у відповідній заяві сторони позивача переважно слушними та обґрунтованими.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02. 2020 у справі № 755/9215/15-ц, додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

У постановах від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц та від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

У пункті 268 рішення від 23.01.2014 у справі «East / West Alliance Limited» проти України» за заявою № 19336/04 ЄСПЛ також нагадав, що згідно з практикою Суду заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення (див. постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.09.2024 у справі № 170/499/23, провадження № 61-697 св 24).

На думку суду, значна частина послуг, вказаних в детальному описі робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом у справі № 755/2879/24 відповідно до договору про надання правничої допомоги № 028/1/06/2024 від 24.06.2024 станом на 27.08.2024, у даній конкретній справі не була дійсно необхідною та неминучою/неодмінною, тобто не відповідає критерію реальності адвокатських витрат.

Оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених судових витрат, предмет позову, категорію та складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ступінь врахування судом при прийнятті рішення правової позиції представника відповідача, а також з урахуванням доводів заяви позивача про зменшення витрат на правничу допомогу, суд вважає, що заявлений представником відповідача розмір витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню у сумі 5 000,00 грн.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 914/2848/22, провадження № 12-66гс23).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 133, 137, 141, 263-265, 268, 270, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 755/2879/24, - задовольнити частково.

Стягнути з Садівничого об`єднання «Трудовик» (код ЄДРПОУ: 23567169; адреса: 07412, Київська обл., Броварський р-н., с. Рожни, вул. Центральна, 1-А; e-mail: so_trudovik@ukr.net) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 5 000 ,00 грн (п`ять тисяч гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ст. 354 ЦПК України).

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу

Суддя Л. Л. Зуєвич

СудСолом'янський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення17.09.2024
Оприлюднено23.09.2024
Номер документу121728862
СудочинствоЦивільне
КатегоріяЗаява про ухвалення додаткового рішення

Судовий реєстр по справі —755/2879/24

Ухвала від 15.11.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рейнарт Ійя Матвіївна

Ухвала від 15.10.2024

Цивільне

Київський апеляційний суд

Рейнарт Ійя Матвіївна

Рішення від 17.09.2024

Цивільне

Солом'янський районний суд міста Києва

Зуєвич Л. Л.

Ухвала від 29.08.2024

Цивільне

Солом'янський районний суд міста Києва

Зуєвич Л. Л.

Рішення від 22.08.2024

Цивільне

Солом'янський районний суд міста Києва

Зуєвич Л. Л.

Ухвала від 22.08.2024

Цивільне

Солом'янський районний суд міста Києва

Зуєвич Л. Л.

Ухвала від 22.08.2024

Цивільне

Солом'янський районний суд міста Києва

Зуєвич Л. Л.

Ухвала від 27.03.2024

Цивільне

Солом'янський районний суд міста Києва

Зуєвич Л. Л.

Ухвала від 19.02.2024

Цивільне

Дніпровський районний суд міста Києва

Галаган В. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні