Рішення

від 13.09.2024 по справі 461/6565/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/6565/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю:

секретаря судового засідання Штогрина В.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження у м.Львові цивільну справу позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа: Галицький відділ державної виконавчої сліжби у м. Львові (адреса: м. Львів, просп. Чорновола, 39, ЄДРПОУ:35009232) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

Свої вимоги обгрунтовує наступним. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.09.2020 року з відповідача на користь позивача присуджено стягувати аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з 27.04.2020 року і до закінчення нею навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку. 05.11.2020 року відповідно до вказаного вище рішення суду у Галицькому районному суді м. Львова позивачем було отримано виконавчий лист по справі № 461/3441/20 про стягнення аліментів на користь позивача. На підставі заяви позивача старшим державним виконавцем Галицького районного відділу державної виконавчої служби у м. Львові відкрито виконавче провадження № 63586525. Позивач зазначає, що відповідач сплачував аліменти несвоєчасно, у зв`язку з чим виникала заборгованість, яка станом на 22.07.2024 року становила 25 241 грн. 95 коп. Позивач вказує, що відповідач станом на 01.08.2024 року повністю погасив заборгованість по сплаті аліментів. Враховуючи положення ст. 193 СК України, позивач зазначає, що за період з 27.04.2020 року до 03.07.2024 року неустойка за несвоєчасну сплату аліментів відповідача на користь позивача становить 26600 грн. Крім того, зазанчає, що відповідач не брав участі у здійснення необхідних витрат для забезпечення належних умов життя, несвоєчасна оплата аліментів призвела до скрутного матеріального становища, яке істотно вплинуло на життєві можливості позивача. Тому просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.08.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача у судовому засіданні надала пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просила позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Відповідачу надсилались копія ухвали суду та копія позовної заяви з додатками рекомендованим поштовим відправленням за місцем реєстрації. Згідно з інформацією поштового відстеження лист повернувся за зворотною адресою у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.3 ст.223 ЦПК України у разі неявки в судове засідання учасника справи без поважних причин, суд розглядає справу за відсутності такого учасника.

Суд вважає, що справу можливо слухати у відсутності представника відповідача та представника третьої особи, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

Суд, заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, шо рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.09.2020 року у справі 461/3441/20 стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 гривень щомісячно, починаючи з 27.04.2020 року і до закінчення нею навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку. Зараховано грошові кошти, які були добровільно сплачені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , згідно квитанцій №7976891314 від 25.02.2020 року в сумі 2500 грн. та згідно квитанції №0.0.1655925398.1 від 20.03.2020 року в рахунок сплати аліментів, визначених рішенням суду. Стягнуто з ОСОБА_3 на корить ОСОБА_4 додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_2 , у розмірі 1/2 від вартості лікування, що становить 6343,34 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на корить держави судовий збір в розмірі 1681,60 гривень. В іншій частині позовних вимог- відмовлено.

05.11.2020 на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 03.09.2020 року у справі 461/3441/20 Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист.

З доводів позивача вбачається, що відповідач аліменти сплачувалися несвоєчасно у зв`язку з чим виникла заборгованість по сплаті алментів.

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах від 22.07.2024 року у виконавчому провадженні № 63586525 за виконавчим листом № 461/3441/20 від 05.11.2020 року розмір заборгованості ОСОБА_3 щодо сплати аліментів становить 25241,95 грн.

Позивач стверджує, що заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_3 була сплачена у повному розмірі 01.08.2024 року.

Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Частиною 1 статті 196 СК України передбачено, що, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

При цьому, за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У пункті 22 постанови Пленуму «Про застосування окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року Верховний Суд України роз`яснив, що, передбачена ст.196 СК відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Отже, відповідальність за прострочення сплати аліментів, оплати додаткових витрат на дитину визначена ст.196 СК України. Зазначеною нормою на боржника покладений обов`язок сплатити неустойку (пеню) у разі виникнення заборгованості зі сплати аліментів з його вини.

У постанові від 14 грудня 2020 року по справі №661/905/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду уточнив висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 серпня 2018 року у справі №572/1689/16-ц, зазначивши, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Зокрема, у вказаній постанові зазначено, що стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів. Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин, з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів, не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Окремо, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у вказаній постанові звернула увагу, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Тлумачення статті 8 СК України та частини першої статті 9 ЦК України дозволяє зробити висновок, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Таким чином, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Правилами статей 77,78,79,80 ЦПК України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказуваня. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обгрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень; суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем письмові документи, суд приходить до наступного висновку.

Надані позивачем рішення суду та виконавчий лист підтверджують присудження сплати аліментів ОСОБА_3 . Наданий суду розрахунок заборгованості підтверджує наявність станом на 22.07.2024 року у відповідача заборгованості по сплаті аліментів. Наданий позивачем розрахунок пені за прострочення сплати аліментів передбачає суму пені, яку бажає стягнути позивач з відповідача. Крім того, позивач зазначила, що станом на 01.08.2024 року заборгованість по сплаті аліментів повністю погашена відповідачем.

Однак, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності вини ОСОБА_3 щодо прострочення сплати аліментів. Позивачем належним чином необґрунтовано наявність правових підстав для стягнення неустойки з відповідача за прострочення сплати аліментів.

З урахуванням наведеного, суд приходить до переконання, що в діях відповідача відсутній умисел на ухилення від сплати аліментів.

Таким чином, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, у разі відмови у задоволенні позову, сплачена сума судових витрат, у тому числі судовий збір, не відшкодовується позивачеві.

Керуючись ст.ст. 259, 351 - 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), третя особа: Галицький відділ державної виконавчої сліжби у м. Львові (адреса: м. Львів, просп. Чорновола, 39, ЄДРПОУ:35009232) про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

Судові витрати залишити за позивачем.

Повний текст судового рішення складено 18.09.2024 р.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського Апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.Є. Радченко