Постанова

від 16.12.2024 по справі 461/6565/24

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/6565/24 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В. Є.

Провадження № 22-ц/811/3058/24 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючої судді Мікуш Ю.Р.,

Суддів Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.,

Секретар Салата Я.І.

розглянувши у м. Львові в порядку спрощеного провадження без участі у часників справи цивільну справу №461/6565/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 13 вересня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа: Галицький відділ державної виконавчої служби у м. Львові про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів,-, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.09.2020 року з відповідача на користь позивача присуджено стягувати аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 грн. щомісячно, починаючи з 27.04.2020 року і до закінчення нею навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку. 05.11.2020 року відповідно до вказаного вище рішення суду у Галицькому районному суді м. Львова позивачем було отримано виконавчий лист по справі № 461/3441/20 про стягнення аліментів на користь позивача. На підставі заяви позивача старшим державним виконавцем Галицького районного відділу державної виконавчої служби у м. Львові відкрито виконавче провадження № 63586525. Позивач зазначає, що відповідач сплачував аліменти несвоєчасно, у зв`язку з чим виникала заборгованість, яка станом на 22.07.2024 року становила 25 241 грн. 95 коп. Позивач вказує, що відповідач станом на 01.08.2024 року повністю погасив заборгованість по сплаті аліментів, разом з тим вважає, що за період з 27.04.2020 року до 03.07.2024 року неустойка за несвоєчасну сплату аліментів відповідача на користь позивача становить 26600 грн. Крім того, зазначає, що відповідач не брав участі у здійснення необхідних витрат для забезпечення належних умов життя, несвоєчасна оплата аліментів призвела до скрутного матеріального становища, яке істотно вплинуло на життєві можливості позивача. Тому просить позовні вимоги задовольнити. Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову відмовлено.

Рішення оскаржила позивач. В апеляційній скарзі зазначає, що не погоджується з рішенням, вважає, що таке ухвалено без належного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не враховано, що відповідач не оскаржував розрахунок заборгованості таким чином стверджує, що нею доведений факт несвоєчасної оплати відповідачем аліментів, відповідач не довів відсутності вини у несвоєчасній сплаті аліментів. Судом не враховано, що в даній категорії справ обов`язок доведення відсутності вини покладається на платника аліментів, тому суд дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Вважає, що суд голослівно посилається на те, що боржник сплатив суму заборгованості 01 серпня 2024 року, оскільки такі докази в матеріалах справи відсутні. Зазначає, що за цивільно-правовими нормами стягнення пені є своєрідним покаранням за допущене правопорушення, чого суд першої інстанції не врахував. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове,яким позов задовольнити.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.

Відповідно доч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи те, що ціна позову у даній справі менша тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення в межах позовних вимог та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Відповідно доч.1,2ст.367ЦПК судапеляційної інстанціїпереглядає справуза наявнимив нійі додатковоподаними доказамита перевіряєзаконність іобґрунтованість рішеннясуду першоїінстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Судапеляційної інстанціїдосліджує докази,що стосуютьсяфактів,на якіучасники справипосилаються вапеляційній скарзіта (або)відзиві нанеї.

Згідно із ст.76,77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення .

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Судом встановлено такі обставини.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 03.09.2020 року у справі 461/3441/20 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 2500 гривень щомісячно, починаючи з 27.04.2020 року і до закінчення нею навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцятитрьохрічного віку. Зараховано грошові кошти, які були добровільно сплачені ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , згідно квитанцій №7976891314 від 25.02.2020 року в сумі 2500 грн. та згідно квитанції №0.0.1655925398.1 від 20.03.2020 року в рахунок сплати аліментів, визначених рішенням суду. Стягнуто з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_3 додаткові витрати на утримання доньки ОСОБА_1 , у розмірі 1/2 від вартості лікування, що становить 6343,34 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на корить держави судовий збір в розмірі 1681,60 гривень. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

05.11.2020 на виконання рішення Галицького районного суду м. Львова від 03.09.2020 року у справі 461/3441/20 Галицьким районним судом м. Львова видано виконавчий лист.

Згідно з розрахунком заборгованості по аліментах від 22.07.2024 року у виконавчому провадженні № 63586525 за виконавчим листом № 461/3441/20 від 05.11.2020 року розмір заборгованості ОСОБА_2 щодо сплати аліментів становить 25241,95 грн.

У позовній заяві позивач зазначає, що заборгованість по сплаті аліментів ОСОБА_2 була сплачена у повному розмірі 01.08.2024 року, однак вважає , що має право на стягнення пені за період з 27.04.2020 року по 03.07.2024 року в розмірі 26600 грн. Також у позовній заяві наводить формулу за якою проводиться розрахунок пені, однак самого розрахунку у позові чи у додатку до нього не надає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів наявності вини ОСОБА_2 щодо прострочення сплати аліментів. В діях відповідача відсутній умисел на ухилення від сплати аліментів.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків

від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Частиною першою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Неустойка (пеня) це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

Її завдання сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц зауважила, що розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачуються аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1%. При цьому, згідно положень ч.1 ст. 196 СК пеня не може перевищувати 100% заборгованості.

Отже, розрахунок пені має здійснюватися щодо кожного місяця окремо.

Натомість позивачка не надала суду розрахунків пені.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З розрахунку заборгованості судом встановлено, що боржник періодично допускав заборгованість за два місяці , однак і періодично існувала переплата, що свідчить про вісутність факту ухилення від сплати аліментів.

Суд також враховує те, що на час звернення позивачки з позовом заборгованість повністю сплачена.

Наведені обставини свідчать про неможливість стверджувати про те, що заборгованість була допущена з вини боржника, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що докази сплати заборгованості у справі відсутні є безпідставним, оскільки на а.с.2 позовної заяви зазначено, що заборгованість станом на 01.08.2024 року повністю погашена відповідачем.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи те, що судом першої інстанції всебічно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено законне і обґрунтоване рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.

«Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року.

Згідно з ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що у задоволенні позову відмовлено підстав для стягнення в користь позивачки судових витрат на правоу допомогу за заявою від 02 грудня 2024 року немає.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 13 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складений 16 грудня 2024 року

Головуюча суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В. Савуляк