Рішення

від 18.09.2024 по справі 521/5977/24

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 521/5977/24

Номер провадження № 2-о/521/286/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року

Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Бобуйка І.А.

секретаря судового засідання - Скрипченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі справу окремого провадження за заявою ОСОБА_1 (адреса реєстраці: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Одеська міська рада (адреса розташування: м. Одеса, Думська площа, 1) про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

15.04.2024 року заявник звернувся суду із заявою, в якій просить: встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала зі своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім?єю не менш як п?ять років до дати смерті ОСОБА_3 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 07.05.2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 12.06.2024 року клопотання заявника про витребування доказів задоволено та витребувано у Суворовської державної нотаріальної контори м. Одеси копії матеріалів спадкової справи №586/2023 від 04.12.2023 року та у Суворовської державної нотаріальної контори м. Одеси матеріали спадкової справи №587/2023 від 04.12.2023 року.

08.07.2024 року державний нотаріус Суворовської державної нотаріальної контори м. Одеси надав до суду належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи №587/2023 від 04.12.2023 року та належним чином завірені копії матеріалів спадкової справи №586/2023 від 04.12.2023 року.

12.09.2024 року представник заявника подала до суду уточнену заяву про встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач, зокрема, вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно ч. 5 ст. 49 ЦПК України, у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частинами третьою, четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Враховуючи, що представник заявника не надала суду докази направлення копій такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, а тому суд повертає заяву про уточнення заявлених вимог представнику заявника.

Учасники судового процесу в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлялись належним чином та своєчасно. Представник заявника подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її особистої участі.

Відповідно до вимог ч. 2ст. 247 ЦПК Україниу разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі матеріали справи, суд вважає, що заява про встановлення факту належності документів підлягає задоволенню з наступних підстав.

Заявник - ОСОБА_1 звернувся до Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса для оформлення спадкових прав на майно, а саме на квартиру площею 49 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , з яких 1/2 частка належала батьку заявника - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкоємцями якого були син померлого - ОСОБА_1 , дружина померлого - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , та син померлого ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , які прийняли спадщину, але не оформили своїх спадкових прав, та 2/3 частки належали ОСОБА_3 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем якого була мати померлого - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Отже судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 помер ОСОБА_4 , про що в книзі реєстрації актів про смерть 04.10.1999 року, зроблено запис за №8127, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 04.10.1999 року. ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про смерть, 18.10.2004 року, зроблено запис за №9250, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 віл 18.10.2004 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , про що 06.10.2015 року, зроблено актовий запис за №10302, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 06.10.2015 року.

Суворовською державною нотаріальною конторою у місті Одеса за заявою заявника була заведена спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 батька заявника - ОСОБА_4 за №586/2023 від 04.12.2023 р., який залишив на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , в рівних частках кожному, заповіт, посвідчений Десятою одеською державною нотаріальною конторою 29.12.1994 року за реєстровим №2-8707.

Суворовською державною нотаріальною конторою у місті Одеса за заявою заявника заведена спадкова справа до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 матері заявника ОСОБА_2 за №587/2023 від 04.12.2023 р.

Судом встановлено, що Суворовською державною нотаріальною конторою у місті Одеса відмовлено заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 5/6 (п?ять шостих) часток квартири під АДРЕСА_3 , з яких 1/2 частка належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкоємцями якого були син померлого - ОСОБА_1 , який прийняв спадщину та є живим, дружина померлого ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , та син померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , які прийняли спадщину, але не оформили своїх спадкових прав, та 2/3 частки належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем якого була мати померлого - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 та прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

За даними спадкового реєстру станом на 04.12.2023 року (дата відкриття спадкової справи №587/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , та по теперішній час спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 не відкривалася.

У Постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії №719/02-31 від 19 березня 2024 року щодо спадкової справи №587/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_2 , державний нотаріус Суворовської державної нотаріальної контори у місті Одеса Мойсеєва С.О. запропонувала заявнику звернутися до відповідного суду для вирішення питання встановлення факту проживання однією сім?єю більше п?яти років, оскільки згідно з п.п. 4.4 п. 4 Глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, факт проживання спадкоємців однією сім?єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, встановлення факту проживання померлого брата - ОСОБА_3 разом із матір?ю - ОСОБА_2 має для заявника юридичне значення, оскільки такий факт необхідний для отримання свідоцтва про право на спадщину. Мета встановлення факту спільного проживання померлого брата - ОСОБА_3 разом із матір?ю - ОСОБА_2 , зумовлена необхідністю реалізації права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки, а чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Судом встановлено, що заявник, його покійний батько та покійна мати - ОСОБА_2 проживала разом із ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім?єю більше п?яти років, з огляду на наступні обставини справи.

Судом встановлено, що підтвердженням спільного проживання ОСОБА_2 , ОСОБА_4 з померлими сином ОСОБА_3 більше п?яти років, є факт спільного володіння нерухомим майном, ведення спільного господарства, місця реєстрації та проживання за однією адресою.

25.04.1975 року у Другому відділі реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси зареєстровано шлюб громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , що підтверджується актовим записом №277 та 31.07.1991 року у Другому відділі реєстрації актів цивільного стану Малиновського районного управління юстиції м. Одеси зареєстровано розірвання зазначеного шлюбу, запис акта № 361, що підтверджується довідкою Відділу реєстрації актів цивільного стану Одеського обласного управління юстиції № 3839-08-44 від 08.06.2006 року

02.09.1995 року Відділом реєстрації актів громадянського стану виконавчого комітету Іллічівської районної Ради народних депутатів м.Одеси зареєстровано шлюб між громадянином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та громадянкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №446, що підтверджується свідоцтвом про одруження серія НОМЕР_4 від 02.09.1995 року.

В зазначеному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_10 народилася дитина - ОСОБА_1 , про що у книзі реєстрації актів про народження 01.08.1975 рок зроблено запис №871, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_5 від 01.08.1975 року.

В зазначеному шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_11 народилася друга дитина - ОСОБА_3 , про що у книзі реєстрації актів про народження 06.08.1980 року зроблено запис №702, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_6 від 06.08.1980 року.

Судом встановлено, що громадянину ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві приватної спільної часткової власності належала квартира загальною площею 49 кв.м., яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , в рівних частках кожному, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_7 від 04.07.1995 року та Витягу № 8147414 від 25.08.2005 року КП «ОБТІ та РОН» про реєстрацію права власності на нерухоме майно .

Розпорядженням управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради № 463 від 10.08.2005 року внесено зміни у дублікати: розпорядження органу приватизації №64572 від 04.07.1995 року та у свідоцтво № 7-6718 від 04.07.1995 року про право власності на житло в частині написання адреси вказавши: « АДРЕСА_2 ".

Згідно зі ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1276 ЦК України, перехід права на прийняття спадщини» якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов?язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

Так після смерті батька ОСОБА_4 , брата ОСОБА_3 та матері - ОСОБА_2 першочергове право на спадкування за законом отримав їх син та брат ОСОБА_1 .

Згідно з ч.1 ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом встановленого строку не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Згідно спадкової справи №586/2023 та №587/2023 виявилося, що ОСОБА_1 не оформив своїх спадкових прав на 5/6 (п?ять шостих) часток квартири під АДРЕСА_3 , з яких з яких 1/2 частка належала ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , спадкоємцями якого були син померлого - ОСОБА_1 , який прийняв спадщину та є живим, дружина померлого ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 , та син померлого ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , які прийняли спадщину, але не оформили своїх спадкових прав, та 2/3 частки належали ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкоємцем якого була мати померлого - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_7 та прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав.

Факт належності вищевказаної квартири на праві приватної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_3 підтверджується вищезазначеним свідоцтвом про право власності на житло № НОМЕР_7 від 04.07.1995 року та Витягом №8147414 від 25.08.2005 року КП «ОБТІ та РОН» про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно заповіту від 29.12.1994 року зареєстрованого Державним нотаріусом десятої Одеської Державної нотаріальної контори в реєстрі за номером № 2-8707, ОСОБА_7 на випадок смерті зробив розпорядження, у якому вказано, що усе моє майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що на день смерті буде належати ОСОБА_7 і на що віг законом матиме право, ОСОБА_7 заповів: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 в рівних частинах кожному

Згідно довідки від 29.11.2005 року Одеського національного університету ім. Мечникова, засвідчено, що у відповідністю з правилами української орфографії правильними є такі написання: ОСОБА_7 , ОСОБА_11 . Написання ОСОБА_12 . ОСОБА_13 , ОСОБА_13 є неправильними, вони виникли під впливом російської мови, але їх треба вважати варіантами правильних написань. Таким чином, написання ОСОБА_12 і ОСОБА_14 . ОСОБА_15 і ОСОБА_13 , ОСОБА_16 і ОСОБА_13 є рівнозначними стосовно однієї і тої ж особи.

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер батько заявника - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер брат заявника - ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати заявника - ОСОБА_2 , що підтверджується вищезазначеним свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 04.10.1999 року, серія НОМЕР_2 від 18.10.2004 року, серія НОМЕР_3 від 06.10.2015 року.

Доказом того, що заявник є сином громадянина ОСОБА_4 та громадянки ОСОБА_2 є вищезазначене свідоцтво про народження ОСОБА_1 Серія НОМЕР_5 від 01.08.1975 року, в якому вони записані, як його батько та мати.

Доказом того, що заявник є братом громадянина ОСОБА_3 є вищезазначене свідоцтво про народження брата, серія НОМЕР_6 від 06.08.1980 року, в якому батьком вказано ОСОБА_4 та матір - ОСОБА_2 .

Зі змісту вищезазначеного заповіту випливає, що раніше згадана квартира була частиною спадщини, яку громадянин ОСОБА_1 фактично прийняв, однак не встиг оформити, а отже наразі ОСОБА_1 має першочергове право на її успадкування після смерті батька, брата та мати.

Судом встановлено, що підтвердженням того, що ОСОБА_2 проживала зі сином - ОСОБА_1 , зі своїм чоловіком - ОСОБА_4 та своїм сином - ОСОБА_3 однією сім?єю більше 5 років, а саме з 23.08.1962 року по день смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_8 , сина 17.10.2004 року та фактично прийняла спадщину, є наступні документи.

Відповідно до Довідки №Д1-5714-ю/о від 10.01.2024 року Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради, листа № 3195H/01-22 від 11.01.2024 року Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради та листа №3196H/01-22 від 11.01.2024 року Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради місце проживання:

- ОСОБА_4 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 09.10.1996 року по 03.10.1999 року (дата смерті);

- ОСОБА_2 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 23.08.1962 року по 06.10.2015 року (дата смерті);

- заявника ОСОБА_1 зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 07.08.1991 року року;

- ОСОБА_3 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 з 24.05.1996 року по 07.10.1996 року та на день смерті зареєстрованим не значився.

Згідно ст. 163 Кодексу про шлюб та сім?ю України Української РСР від 20 червня 1969 року №2006-VII, реєстрація народження провадиться за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них, а в разі смерті батьків або неможливості для них з інших причин зареєструвати народження - за заявою родичів, інших осіб або адміністрації лікувального закладу, в якому перебувала мати під час народження дитини.

У зв?язку з вищезазначеним, суд вбачає, що ОСОБА_3 як дитина проживав з матір?ю ОСОБА_2 та батьком, які були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .

Підтвердженням спільного проживання на дату смерті ОСОБА_3 за однією адресою з матір?ю є лікарське свідоцтво про смерть НОМЕР_8 від 18.10.2024 року, виданого Одеським обласним патологоанатомічним бюро, згідно якого встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою АДРЕСА_1 , від захворювання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 проживала однією сім?єю зі своїм сином ОСОБА_3 , за місцем її реєстрації, а саме за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 1, виданою 04.04.2024 року КП ЖКС «Хмельницький», в якій зазначається, що ОСОБА_3 фактично проживав з ОСОБА_2 з народження по день смерті за адресою: АДРЕСА_1

Також, доказом проживання за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина ОСОБА_3 однією сім?єю зі своїм братом слугують довідки №141 від 11.10.2023 року та №145 від 11.10.2023 року, що видані Одеською гімназією №18, в яких зазначено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 навчалися в Одеській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №18, яка розташована за адресою м. Одеса, вул. Прохорівська, буд. 46, яка знаходиться біля вул. Степової, та слугує фактом спільного проживання однією сім?єю, з 01.09.1982 року по 11.06.1990 р. та з 01.09.1987 по 09.06.1995 року.

Громадянин ОСОБА_1 проживав однією сім?єю зі своїм батьком та матір`ю та ОСОБА_4 , за місцем його реєстрації, а саме за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками № б/у, виданою 18.09.2023 року КП ЖКС «Хмельницький», в якій зазначається, що ОСОБА_1 зареєстрований та мешкає з 1975 р. за адресою АДРЕСА_1 , та що разом з ОСОБА_1 проживав і був зареєстрований батько ОСОБА_4 , та в якій зазначено, що разом з ОСОБА_1 проживала і була зареєстрований мати - ОСОБА_2 .

Також, доказом проживання громадянина ОСОБА_1 однією сім?єю зі своєю матір`ю слугує витяг з розпорядження голови Малиновської районної адміністрації №101/-1-06 від 10.03.2016 року, в якому зазначено, що договір найму з ОСОБА_2 на 2х27,50 кв.м., розірвано у зв?язку зі смертю, та що необхідно укласти договір найму з сином - ОСОБА_1 на дві кімнати житловою площею 27,50 кв.м., ізольованої квартири АДРЕСА_4 .

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 фактично вступили у володіння спадковим майном після смерті чоловіка та батька - ОСОБА_4 (дата смерті 1999 рік), а саме утримання квартири, сплати комунальних платежів, проведення ремонтних робіт, власниками якої були ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Про відсутність заборгованості та сплати комунальних платежів підтверджують наступні документи, а саме: квитанції АТ «Ощадбанк» №4, №5, №6, №7 від 11.08.2023 року, квитанції АТ «Ощадбанк» №5, №6, №7. №8 від 06.07.2023 року. В даних квитанціях ОСОБА_1 сплачує за комунальні послуги за квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

У ст. 549 ЦК УРСР 1963 року, встановлювалося, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Під фактичним вступом у володіння спадковим майном розуміються будь-які дії спадкоємця з управління, розпорядження і використання майна, підтримання його в належному стані, сплати податків, страхових внесків, інших платежів, здійснення за рахунок спадкового майна витрат, погашення боргів спадкодавця та ін. Причому цей перелік не є вичерпним.

Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_1 зі своїм батьком ОСОБА_4 , маір`ю ОСОБА_2 та братом ОСОБА_3 проживали однією сім?єю та були пов?язані спільним побутом, мали спільний сімейний бюджет, який витрачали на продукти харчування, одяг та інші сімейні потреби, мали взаємні права та обов?язки як члени сім?ї, разом здійснювали купівлю майна для спільного користування та брали участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надавали взаємну допомогу один одному, що засвідчує реальність сімейних відносин не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини.

У зв?язку з вищезазначеним, враховуючи обставини, спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_2 суд вважає за можливе встановити факт спільного проживання їх однією сім?єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов?язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов?язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України, у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Водночас кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття (ч. 2 ст. 1258 ЦК України).

За даними спадкового реєстру спадкова справа до майна, померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 не відкривалася.

Статтею 1264 ЦК визначено, що у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім?єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з ч. 1 ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених

Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_3 за місцем реєстрації ОСОБА_2 не може бути доказом того, що він не проживав із нею, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані Заявником.

Згідно зі ст. 1276 ЦК України, перехід права на прийняття спадщини» якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов?язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).

У п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім?єю не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім?ю складають особи, які спільно проживають, пов?язані спільним побутом, мають взаємні права та обов?язки. Зазначений п?ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім?єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім?єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов?язані спільним побутом, мали взаємні права та обов?язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім?ї, тощо.

Відповідно до п. 9 листа Вищого спеціалізованного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13. Так, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім?єю, постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, факту прийняття спадщини.

У п. 6 рішення від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що до членів сім?ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв?язках. Обов?язковою умовою для визнання їх членами сім?ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Для набуття права на спадкування за законом на підставі ст. 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім?єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п?ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім?єю.

Обов?язковою умовою для визнання осіб членами сім?ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п?ять років до часу відкриття спадщини.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім?ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім?ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім?ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов?язки осіб, які об?єдналися для спільного проживання.

Відповідно до п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» № 5 від 31.03.1995 року, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв?язку із втратою годувальника.

Згідно ч. 7 ст. 19 ЦПК України, окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно частини першої статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Установлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених. невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосудля, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов?язковість рішень суду до виконання.

Судом роз`яснюється, що це рішення є достатнім документом для підтвердження юридичного факту, про встановлення якого просив заявник, та не потребує вчинення додаткових дій щодо його виконання.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 29, 1216, 1223, 1258, 1261-1265 1276 ЦК України, ст. ст. 19, 293, 263, 315, 319, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, СУД

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 (адреса реєстраці: АДРЕСА_1 ), заінтересована особа: Одеська міська рада (адреса розташування: м. Одеса, Думська площа, 1) про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала зі своїм сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім?єю не менш як п?ять років до дати смерті ОСОБА_3 , а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

СУ Д Д Я: І.А. Бобуйок