Постанова

від 17.09.2024 по справі 924/203/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року Справа № 924/203/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Розізнана І.В. , суддя Грязнов В.В.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників:

позивача - Савченко О.В.

відповідача - Прядун Р.В.

розглянувши у відритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024, а також апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024

у справі №924/203/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Гольдхофер Юкрейн

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2024 у справі №924/203/24 у позові відмовлено.

Вказане рішення мотивоване тим, що ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" належним чином не обґрунтувало, у чому саме полягає порушення або невизнання його права чи законного інтересу і на якій саме нормі закону чи договору ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" підтверджує свої вимоги до ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" щодо повернення бракованих деталей.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі №924/203/24 заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" про ухвалення додаткового рішення та відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" 7 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення мотивоване тим, що враховуючи фактичні обставини справи, предмет спору, критерії співмірності складності справи та обсягу і складності виконаної адвокатом (представником ТОВ "Гольдхофер Юкрейн") роботи, пояснень та значимості таких дій у справі, виходячи з її конкретних обставин, суд першої інстанції повважав, що зазначені представником ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн є завищеними, та дійшов висновку про стягнення цих витрат у розмірі 7 000,00 грн.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" звернулося до суду із апеляційною скаргою через Електронний суд, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2024 у справі №924/203/24 і ухвалити нове рішення, яким позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" до товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" про зобов`язання вчинити дії задовольнити. Скасувати додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі № 924/203/24 в частині задоволення заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" на користь заявника витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн і ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 7 000 грн. Усі судові засідання в рамках розгляду апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" у справі № 924/203/24, призначені у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду, проводити в режимі відеоконференцій поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС "Електронний суд".

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" відшкодовано на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" повну вартість деталей (деталі 810055 Деталь Kupplungskopf та 810054 Деталь Kupplungskopf загальною вартістю 212 286,16 грн), вказане свідчить про наявність у товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" обов`язку щодо повернення таких деталей ТОВ "Техно-Смарт ЛТД";

- спірні деталі не повернуто позивачу;

- відповідач не звільняється від обов`язку щодо повернення вказаних деталей у стані, які існували на момент їх передачі (в свою чергу, відповідач не позбавлений можливості виготовити вказані деталі, відновити їх до попереднього стану тощо - у разі формування відповідачем позиції щодо їх утилізації);

- в результаті діяння відповідача останній: отримав від позивача надані останнім послуги (які не сплачені відповідачем) з обробки деталей, отримав від позивача повне відшкодування вартості деталей у грошовій формі та надалі залишається фактичним володільцем відповідних деталей, що по суті для позивача є потрійною відповідальністю у вигляді понесених позивачем збитків;

- позивач не може нести індивідуальний тягар за протиправні діяння відповідача;

- у зв`язку із добровільним невиконанням відповідачем дій щодо повернення позивачу деталей, товариство з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" звертається до суду із відповідною позовною заявою;

- беручи до уваги час на підготовку матеріалів для подання відзиву на позовну заяву, незначну складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, на переконання ТОВ "Техно-Смарт ЛТД", заявлений до стягнення розмір витрат на оплату правничої допомоги не є співмірними із складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), а також обсягом наданих адвокатом послуг, що свідчить про відсутність підстав для стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 7 000 грн;

- всупереч зазначеним вище вимогам ч. 3 ст. 126 ГПК України, ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" не надано до суду процесуального документа - детального опису робіт (надання послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат;

- ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" не надано суду попереднього розрахунку суми судових витрат (разом із першим документом - відзивом на позовну заяву)

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" звернулося до суду із апеляційною скаргою чере систему Електронний суд, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі №924/203/24 змінити. Стягнути із ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" на користь ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" витрати на правничу допомогу адвоката, понесені у суді першої інстанції, у розмірі 20 000 грн. Вирішити питання судових витрат в апеляційному провадженні.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник зазначає наступне:

- суд дійшов безпідставного висновку про зменшення витрат на надання правничої допомоги, не обґрунтувавши належним чином свої висновки про те, із яких саме причин такий розмір підлягає зменшенню;

- гонорар був внесений у повному обсязі, тобто понесені Стороною витрати є реальними, а також розумними та обґрунтованими, доказів протилежного до суду не надано.

19.07.2024 матеріали справи №924/203/24 надійшли до суду апеляційної скарги.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі №924/203/24. Розгляд апеляційної скарги призначений на "17" вересня 2024 р. об 11:30год. Запропоновано учасникам справи у строк до 28.08.2024 надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмові відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст. 263 ГПК України, та докази надсилання копії відзивів та доданих до них документів іншим учасникам справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.07.2024 відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі №924/203/24. Об`єднано для спільного розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі №924/203/24 з раніше поданою апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі №924/203/24. Розгляд апеляційної скарги призначений на "17" вересня 2024 р. об 11:30 год.

18.07.2024 на адресу суду від ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" надійшло клопотання про долучення доказів у справі №924/203/24, в якому заявник просить поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи копію платіжної інструкції №515 від 28.06.2024 про оплату юридичних послуг із надання ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" правничої допомоги.

18.07.2024 на адресу суду від ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить апеляційну скаргу ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі №924/203/24 без змін.

25.07.2024 на адресу суду від ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому заявник просить апеляційну скаргу ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" залишити без задоволення, судове рішення без змін. Поновити строк на подання доказів до апеляційного суду, долучити до матеріалів справи докази згідно додатку (Договір купівлі-продажу від 12.06.2024, видаткова накладна №17 від 12.06.2024, товаро-транспортна накладна від 12.06.2024, ліцензія ТОВ "Сеталсервіс", рахунок на оплату №3 від 12.06.2024, платіжна інструкція від 24.06.2024). Вирішити питання витрат в апеляційному порядку. Зазначає, що орієнтовний витрат на професійну правничу допомогу становить 10 000,00 грн.

17.09.2024 на адресу суду від ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" надійшло клопотання, в якому заявник просить продовжити скаржнику строк на подання письмових доказів у справі №924/203/24 та приєднати до матеріалів справи заяву про ухвалення додаткового рішення, витяг ухвали від 01.07.2024 у справі №924/177/23.

В судовому засіданні 17.09.2024 в режимі відеоконференції представник ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" підтримала доводи апеляційної скарги. Заперечила доводи апеляційної скарги ТОВ "Гольдхофер Юкрейн".

В судовому засіданні 17.09.2024 в режимі відеоконференції представник ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" підтримав доводи апеляційної скарги. Заперечив доводи апеляційної скарги ТОВ "Техно-Смарт ЛТД".

Щодо поданого клопотання про долучення додаткових доказів ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" (Договір купівлі-продажу від 12.06.2024, видаткова накладна №17 від 12.06.2024, товаро-транспортна накладна від 12.06.2024, ліцензія ТОВ "Сеталсервіс", рахунок на оплату №3 від 12.06.2024, платіжна інструкція від 24.06.2024) суд зазначає наступне.

Згідно з ч. ч. 1, 2 та 3 ст. 80 ГПК України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. ч. 4 та 5 ст. 80 ГПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу; у випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

У розумінні наведених положень докази, які підтверджують заявлені вимоги, мають бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи у суді першої інстанції, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена суду та належним чином обґрунтована.

Частиною 4 статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, враховуючи вимоги процесуального закону, відповідач зобов`язаний був подати всі наявні у нього докази разом з відзивом на позовну заяву у встановлений судом строк.

Поряд з цим, відповідачем не було повідомлено суд першої інстанції про неможливість подання доказів у встановлений законом строк.

Частиною 8 статті 80 ГПК України передбачено, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом (ч. 2 ст. 118 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Наведена норма пов`язує можливість поновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Якщо відновлення процесуального строку здійснюється за заявою сторони, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього.

Закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Водночас, відповідач, подаючи додаткові докази до суду апеляційної інстанції, не наводить обґрунтувань поважності пропущення строку подання доказів та причин неподання до суду першої інстанції, а тому слід відмовити у задоволенні клопотання про поновлення процесуального строку для подання доказів.

Щодо клопотання про долучення доказів ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" (копія платіжної інструкції №515 від 28.06.2024 про оплату юридичних послуг із надання ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" правничої допомоги) та ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" (заява про ухвалення додаткового рішення, витяг ухвали від 01.07.2024 у справі №924/177/23) колегія суддів зазначає наступне.

Суд звертає увагу, що Господарський процесуальний кодекс України допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона.

Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19.

За висновками Верховного Суду у постанові від 11.09.2019 у справі №922/393/18 така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових (нових) доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної вище норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже, системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення ухвалене 13.06.2024, а платіжна інструкція №515 датована 28.06.2024, заява про ухвалення додаткового рішення у справі №924/177/23 подана до суду апеляційної інстанції 13.06.2024, ухвала у справі №924/177/23 постановлена 01.07.2024.

За таких обставин, враховуючи, що вказані докази не існували на момент ухвалення рішення суду першої інстанції, колегія суддів згідно ст. 269 ГПК України відмовляє у задоволенні клопотання позивача та відповідача про поновлення, продовження строку для подання доказів та про долучення доказів.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановлені оскаржуваного рішення суду, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 04.01.2021 між ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" (виконавець) та ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" (замовник) укладено договір про виготовлення продукції з давальницької сировини №04/01-2021.

На виконання умов договору на підставі видаткових накладних №24 від 05.07.2022 та №24 від 05.07.2022 замовник передав виконавцю на механічну обробку товар на загальну суму 212 286,16 грн.

Після здійснення механічної обробки деталей виконавцем передано замовнику, зокрема, результати наступних виконаних ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" робіт (послуг): механічна обробка деталі 810055 Деталь Kupplunqskopf - Акт надання послуг № 501 від 27 грудня 2022 року (п. 1); механічна обробка деталі 810054 Деталь Kupplunqskopf - Акт надання послуг № 501 від 27 грудня 2022 року (п. 2).

ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" звернулося з позовом до господарського суду з вимогою стягнути з ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" 2000802,17 грн заборгованості, з яких 113244,59 грн на підставі договору поставки № 11-05/2020 від 11.05.2020 та 1887557,58 грн на підставі договору про виготовлення продукції з давальницької сировини № 04/01-2021 від 04.01.2021 ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" звернулося до суду із зустрічним позовом, у якому просило суд стягнути з ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" 865 939,36 грн.

Рішенням господарського суд Хмельницької області від 06.06.2023 по справі №924/177/23 позов ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" до ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" про стягнення 2000802,17 грн заборгованості задоволено. Стягнуто з ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" на користь ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" 2 000 802,17 грн заборгованості, 30012,03 грн судового збору. Зустрічний позов ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" до ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" про стягнення 865 939,36 грн збитків задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" на користь ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" 544 711,00 грн збитків, що є вартістю неповернутих деталей, 8170,67 грн судового збору. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог про стягнення збитків у розмірі 321 228,36 грн відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 по справі №924/177/23 апеляційну скаргу ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2023 у справі №924/177/23 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2023 у справі №924/177/23 задоволено частково. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.06.2023 у справі №924/177/23 в частині відмови у стягненні з ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" 212286,16 грн скасовано. Прийнято нове рішення про задоволення позову в цій частині. Викладено резолютивну частину рішення за результатами розгляду зустрічного прозову в наступній редакції: "Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" про стягнення 865939,36 грн збитків задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" 756997,16 грн збитків, 11354,96 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 4776,43 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити".

04.10.2023 на виконання рішень у справі №924/177/23 між ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" та ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" укладено договір про зустрічне зарахування грошових зобов`язань.

Відповідно до п. 4. та п.5. вказаного договору на підставі ст. 601 ЦК України Сторони здійснили часткове зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, а саме, домовились про зарахування грошових вимог ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" у сумі 803 128,55 грн в рахунок часткового погашення зустрічних грошових вимог ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" на суму 2 030 814,20 грн. В наслідок проведення зустрічного зарахування грошових вимог ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" зобов`язане сплатити ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" залишок боргу у розмірі 1 227 685,65 грн протягом п`яти робочих днів з дня укладання даного Договору.

15.12.2023 ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" звернувся з претензію до ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" з вимогами протягом 10 (десяти) днів з моменту отримання даної претензії повернути ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" деталі (810055 Деталь Kupplungskopf та 810054 Деталь Kupplungskopf загальною вартістю 212 286,16 грн), які були передані ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" на користь ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" згідно із складеного між вказаними сторонами акта надання послуг №501 від 27.12.2022 та забезпечити завантаження (завантажити) вказаного майна на транспорт товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД".

Оскільки відповідачем не було вчинено дій щодо повернення позивачу майна осатаній звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У частині другій статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено осіб, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До таких осіб зазначена норма відносить юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушенням є такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке. Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушеного права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та / або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постановах від 19 вересня 2019 року у справі № 924/831/17, від 28 листопада 2019 року у справі №910/8357/18.

Способи захисту цивільних прав і законних інтересів осіб, прав та законних інтересів суб`єктів господарювання визначені у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частин другої та третьої статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Отже, визначені у статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України переліки способів захисту порушених прав та інтересів не є вичерпними.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, та, зокрема викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі №923/876/16, від 31 серпня 2021 року у справі №903/1030/19, від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц та інших.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 лютого 2020 року у справі №923/364/19, від 16 червня 2020 року у справі №904/1221/19, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові у від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 зазначила про те, що за частиною другою статті 5 Господарського процесуального кодексу України суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у своєму рішенні спосіб захисту, який не встановлений законом, лише за умови, що законом не встановлено ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу. Отже, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної у позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №910/3009/18, від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19, від 16 лютого 2021 року у справі №910/2861/18.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.

Аналогічна позиція Верховного суду викладена у постанові колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2019 року у справі № 910/6642/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/1159/19).

Суд також звертається до правової позиції, викладеної у пункті 42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19 в якій вказано, що, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах його позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Як вже встановлено судом, 04.01.2021 між ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" (виконавець) та ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" (замовник) укладено договір про виготовлення продукції з давальницької сировини №04/01-2021.

Згідно п. 2.1 Договору продукція виготовляється з давальницької сировини, право власності на яку належить замовникові. Всі відходи, в т.ч. металобрухт, є також власністю замовника і виконавець зобов`язаний їх повернути замовнику.

Відповідно до п. 3.1 Договору результатом виконаних виконавцем робіт є готова продукція, вироблена згідно креслень, наданих замовником у кількості відповідно до замовлення (специфікація). Право власності на готову продукцію належить замовникові.

Отже, спірні деталі виготовлені із давальницької сировини, яка належить відповідачу на праві власності.

Суд звертає увагу, що за умовами Договору ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" не набувало права власності на спірні деталі. Згідно умов договору ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" лише переробило давальницьку сировину на готову продукцію, право власності на яку належить ТОВ "Гольдхофер Юкрейн".

Крім того, судом не встановлено, а матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" просило передати спірні деталі відповідача позивачу ні під час розгляду справи №924/177/23, ні під час укладення договору про зустрічне зарахування грошових вимог.

Таким чином, ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" належним чином не обґрунтувало, у чому саме полягає порушення або невизнання його права чи законного інтересу, не навело норму закону чи договору, якими ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" підтверджує свої вимоги до ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" щодо повернення бракованих деталей.

Інші доводи скаржника не спростовують наведених висновків суду.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

Щодо додаткового рішення колегія суддів зазначає наступне.

17.06.2024 до суду надійшла заява представника ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення із позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

19.06.2024 представником ТОВ "Техно-Смарт ЛТД" подано письмові пояснення, у яких просить розмір заявлених витрат зменшити до 1 000,00 грн, заяву ТОВ „Гольдхофер Юкрейн про відшкодування витрат на професійну допомогу залишити без задоволення.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Пунктом 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №910/743/23.

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно із частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Подібний висновок викладений у додаткових постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 910/743/23, 06.02.2024 у справі № 904/1270/22, від 30.04.2024 у справі №922/1812/23.

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат передбачене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Подібний висновок викладений у додаткових постановах Верховного Суду від 27.02.2024 у справі № 910/743/23, від 04.07.2023 у справі №924/295/22.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи із принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (пункт 268), від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір обґрунтованим.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії чи бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.04.2024 у справі №913/50/22, від 09.04.2024 у справі №910/11443/22, від 14.03.2024 у справі №904/141/20.

З урахуванням викладеного колегія суддів зазначає, що відповідач заявив про понесені витрати на правничу допомогу у порядку та у строки, визначені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

На підтвердження надання ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" адвокатом Прядуном Р.В. адвокатських послуг у Господарському суді Хмельницької області при розгляді справи №924/203/24 надано копії: Договору про надання правової допомоги від 02.03.2024, який укладений між ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" та адвокатом Прядун Р.В.; додаткової угоди від 02.03.2024; ордеру на надання правової допомоги №1064174 від 02.03.2024; Акту приймання-передачі наданих послуг від 14.06.2024.

Відповідно до п. 1. договору від 02.03.2024 Адвокат надаватиме Клієнту правову допомогу у справі №924/203/24 про зобов`язання вчинити дії.

02.03.2024 між сторонами договору було укладено Додатковий договір, за умовами п.1. якого на виконання договору про надання правової допомоги, укладеного між адвокатом та клієнтом 06.06.2023р. у справі №924/203/24 про зобов`язання вчинити дії, Клієнт зобов`язаний сплатити Адвокату гонорар в сумі 20 000,00 грн.

Відповідно до п. 2. Акту прийому-передачі наданих послуг, сторони погодили, що загальний розмір фіксованого гонорару за надання професійної правничої допомоги становить 20 000,00 грн. Узгоджена Сторонами сума гонорару підлягає сплаті протягом п`яти днів.

Отже, відповідачем доведено реальність надання професійної правничої допомоги.

Щодо доводів про не надання відповідачем детального опису робіт (наданих послуг) колегія суддів зазначає наступне.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів слід зазначити, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише не зазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Також слід зауважити, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Отже враховуючи вище викладене слід дійти висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Як вбачається із Акту приймання-передані наданих послуг від 14.06.2024, відповідачем достатньо деталізовано обсяг наданих послуг для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Крім того, не заслуговують на увагу доводи позивача, що ТОВ "Гольдхофер Юкрейн" не надано суду попереднього розрахунку суми судових витрат. Судом встановлено, що у відзиві на позовну скаргу, відповідачем заявлено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Суд також зауважує, що за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Колегія суддів зазначає, що визначаючи розмір суми за надані послуги з професійної правової допомоги адвоката, судом встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу представника відповідача безпідставно окремими пунктами включено витрати за послуги:

- ознайомлення з позовною заявою та доказами, дослідження правової проблеми клієнта, вивчення та аналіз законодавства, яке регулює відповідні правовідносини, аналіз судової практики у подібних правовідносинах за схожих обставин;

- надання клієнту правової інформації, консультації і роз`яснень по суті справи, визначення правової позиції по справі.

Вказані послуги за змістом та характером правової допомоги охоплюються та дублюють послугу з підготовки та подання до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву з додатками.

Отже, розглянувши наведені у клопотанні обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, з урахуванням поданих доказів на підтвердження надання такої допомоги, врахувавши заперечення позивача щодо відшкодування витрат на правничу допомогу, суд з огляду на результати розгляду цієї справи, враховуючи критерії реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності та необхідності), співмірності та розумності їх розміру, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано частково задоволено заяву представника відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Натомість, скаржниками не надано достатніх належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст. 75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, судова колегія зазначає, що доводи скаржників, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, а тому не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі №924/203/24 слід залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Судові витрати апеляційний суд розподіляє з урахуванням положень ст.ст. 123, 129 ГПК України та покладає на скаржників.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Смарт ЛТД" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2024 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі №924/203/24 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гольдхофер Юкрейн" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі №924/203/24 залишити без задоволення.

3. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 13.06.2024 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.06.2024 у справі №924/203/24 залишити без змін.

4. Справу №924/203/24 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "19" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Розізнана І.В.

Суддя Грязнов В.В.