Ухвала

від 18.09.2024 по справі 120/12094/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

18 вересня 2024 р. Справа № 120/12094/24

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13.09.2024 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у неналежному розгляді заяви позивача від 28.12.2023, та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 28.12.2023.

Ознайомившись з вказаною позовною заявою та доданими до неї матеріалами, приходжу до висновку, що таку заяву належить залишити без руху.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недодержання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Щодо сплати судового збору.

Згідно з ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі Закон № 3674-VI).

Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

В силу вимог ч. 1 ст. 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру ставка судового збору для фізичної особи становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону № 3674-VI).

Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" з 01.01.2024 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлений на рівні 3028,00 грн.

Отже, ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову немайнового характеру дорівнює 1211,20 грн за кожну немайнову вимогу.

Позивач фактично заявив одну позовну вимогу немайнового характеру (про визнання бездіяльності відповідача протиправною та, як наслідок, зобов`язання його до вчинення певних дій).

Відтак розмір судового збору, що підлягає сплаті при зверненні до адміністративного суду з такою позовною вимогою становить 1211,20 грн.

До позовної заяви не додано документа про сплату судового збору у вищезазначеному розмірі. Разом з тим позивач заявив клопотання, у якому просить звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на відсутність у нього необхідних для сплати судового збору коштів.

Вирішуючи вказане клопотання, суд виходить з таких мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача-фізичної особи за попередній календарний рік.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір").

Отже, в силу приписів закону суд може звільнити позивача від сплати судового збору за його клопотанням і однією з підстав для цього є майновий стан особи.

Водночас визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити визначену суму судового збору. Тому визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

При цьому звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати належить дискреційних повноважень суду.

З наведеного висновується, що підставою для звільнення заявника від сплати судового збору може бути незадовільний майновий стан і обґрунтування цих обставин, що свідчать про неможливість слати судового збору, покладається саме на сторону, яка звертається з відповідним клопотанням до суду. Тобто саме заявник має переконливо довести наявність зазначених обставин та надати суду належні документи на підтвердження факту об`єктивної відсутності можливості сплатити судовий збір через свій складний майновий стан.

До поданої заяви позивачем додано довідку Головного управління Пенсійного фонду України від 10.04.2023 № 1302/0200-0206-11, з якої слідує, що позивач станом на 10.04.2023 не отримує житлову субсидію на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови № 848 від 21.10.1995 "Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива".

Втім, суд зауважує, що вказана довідка не свідчить про відсутність або незначний розмір доходу позивача, а тому не може вважатися підставою для звільнення від сплати судового збору.

Також позивачем додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 24.07.2023, з яких слідує, що за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року інформація щодо джерел/сум нарахованого (виплаченого) доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору в Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків відсутня.

Разом з тим суд зауважує, що згідно з процитованими вище положеннями п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", для оцінки майнового стану сторони в цілях вирішення питання про звільнення від сплати судового збору має враховуватися річний дохід позивача-фізичної особи за попередній календарний рік.

Отже, надана суду довідка про доходи за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року не є належним доказом незадовільного майнового стану позивача.

Будь-яких інших переконливих документів, які б підтверджували викладені у клопотанні обставини про відсутність доходу заявника та, відповідно, неможливість у зв`язку з цим сплатити судовий збір за подання адміністративного позову (наявність у позивача статусу малозабезпеченої особи, відсутність задовільних умов проживання, тимчасова непрацездатність, наявність потреби у лікуванні тощо) до позовної заяви не додано.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність достатніх правових та фактичних підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Відтак позивачу необхідно:

1) додатково обґрунтувати клопотання та надати суду належні й допустимі докази на підтвердження свого майнового стану та неможливості сплати судового збору за подання позову, або ж:

2) надати суду документ про сплату судового збору в розмірі 1211,20 грн за наступними реквізитами:

одержувач: ГУК у Він.обл./м.Вінниця/22030101,

код ЄДРПОУ 37979858,

банк: Казначейство України (ЕАП),

рахунок: UA028999980313181206084002856,

призначення платежу: *;101;(код ЄДРПОУ для юридичних осіб, РНОКПП або серія та номер паспорта громадянина України для фізичних осіб); судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд.

Щодо строку звернення до адміністративного суду.

Згідно з п.п. 3, 5 ч. 1 ст. 171 КАС України після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи подано позов у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.

В силу вимог ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

За правилами, визначеними ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

Отже, закон обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.

Крім того, установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень (див. постанову Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19).

Таким чином, висновуючись на основі аналізу положень частини першої-третьої статті 122 КАС України, суд зазначає, що за загальним правилом строк звернення фізичної та юридичної особи до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин становить шість місяців та обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів у спірних правовідносинах.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України:

"…для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Звернувшись до суду з цим позовом, позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо належного розгляду його заяви від 28.12.2023.

Водночас, як зазначено у позовній заяві, відповідь Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № П-487/025/332 від 28.12.2023 на вказану заяву було отримано позивачем 15.01.2024.

У свою чергу, не погоджуючись з такою відповіддію, з цією позовною заявою позивач звернувся до суду лише 13.09.2024, тобто з пропущеннням шестимісячного строку звернення до суду.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, при цьому не додав до матеріалів позову заяви (клопотання) про його поновлення та докази поважності причин його пропуску, що є порушенням вимог ч. 6 ст. 161 КАС України.

Щодо ненадання доказів, якими підтверджуються обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

За змістом ч. 1 ст. 160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Крім того, в силу приписів ч. 4 ст. 161 КАС України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Наведені обов`язки позивача при оформленні та поданні до суду позовної заяви узгоджуються з його обов`язками як учасника справи, визначеними у статті 77 КАС України.

Так, згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів (ч. 5 ст. 77 КАС України).

Отже, разом з позовною заявою позивач повинен надати суду докази на підтвердження тих обставини, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги і за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав та інтересів суб`єктом владних повноважень.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає, що 28.12.2023 він звернувся до Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з заявою про надання йому безоплатної вторинної правової допомоги, однак йому було відмовлено з посиланням на необхідність надати належно завірені копії окремих документів.

Разом з тим, на підтвердження вказаної обставини, а саме факту звернення позивача до відповідача з заявою про надання безоплатної вторинної правової допомоги, до позовної заяви не додано.

Щодо подання та засвідчення копій документів, їх оформлення.

До позовної заяви додано копію довідки Головного управління Пенсійного фонду України від 10.04.2023 № 1302/0200-0206-11, копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 24.07.2023, копію відповіді Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги № П-487/025/332 від 28.12.2023 та копію довіреності від 04.05.2023, відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважує ОСОБА_2 бути його представником.

Водночас вказані документи не завірені та подані суду у вигляді звичайних копій.

Суд зауважує, що вимоги до оформлення документів, які додаються до позовної заяви, установлені статтею 94 КАС України.

Так, частиною другою статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Отже, у разі надання суду копії документа, такий документ повинен бути засвідчений учасником справи, наприклад у спосіб написання слів "Згідно з оригіналом", та проставлення особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її власного імені та прізвища, дати засвідчення копії.

Зазначеним способом повинна засвідчуватись кожна сторінка документа, поданого суду у копії.

Разом з тим, в порушення наведених нормативних приписів, додані до позовної заяви документи не засвідчені із урахуванням вищезазначених правил.

Крім того, позовна заява та окремі додатки до неї (приміром, копія відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 24.07.2023) надруковані на чернетках, зворотній бік яких містить інформацію, що не має відношення до цього адміністративного позову, а також виправлення і закреслення тексту.

Суд зауважує, що за своєю правовою природою позовна заява є однією із заяв по суті справи, тобто офіційним документом та процесуальним засобом реалізації права особи на звернення до суду. У позовній заяві позивач повинен викладати свої вимоги та їх обґрунтування щодо предмета спору. Процесуальний закон не обмежує право позивача на виготовлення позовної заяви як із одностороннім так із двостороннім використанням паперового носія інформації, однак у випадку двостороннього друку документа, інформація розміщена на носії, зокрема листі формату А4, повинна стосуватися поданого позову.

Натомість подання позовної заяви на чернетках свідчить як про неналежне ставлення до реалізації процесуальних прав особи, яка подає позов, так і про довільне сприйняття встановлених правил щодо ініціювання судового процесу.

Щодо незазначення обов`язкових реквізитів сторін.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.

При цьому суд наголошує, що жодних винятків з правила щодо обов`язку позивача вказати у позовній заяві дані щодо ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача-суб`єкта закон не містить.

Водночас у позовній заяві не зазначено ідентифікаційного коду відповідача як юридичної особи та не надано жодних пояснень щодо незазначення цього обов`язкового реквізиту.

Отже, в цій частині позовна заява також не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України.

Крім того, у позовній заяві зазначено наступний реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача ОСОБА_1 НОМЕР_1 .

Однак згідно з доданими до позовної заяви документами, а саме довідкою Головного управління Пенсійного фонду України від 10.04.2023 № 1302/0200-0206-11 та відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, позивач має інший РНОКПП НОМЕР_2 .

Таким чином, зазначені у позовній заяві відомості щодо позивача в частині його реєстраційного номера облікової картки платника податків не відповідає номеру, який зазначений в додатках до позовної заяви (офіційних документах), що потребує уточнення, оскільки в іншому разі може зумовити описку у судовому рішенні.

З наведених мотивів позовна заява не відповідає вимог п.п. 4, 5 ч. 5 ст. 160, ч. 4 ст. 161 КАС України.

Висновки суду. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 КАС України, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, достатній для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

З огляду на викладене та враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви, про які зазначено в цій ухвалі.

Керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 169, 171, 256, 293, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

1. Залишити без задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

2. Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині цієї ухвали, протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Суддя Сало Павло Ігорович