Ухвала

від 18.09.2024 по справі 420/29127/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/29127/24

УХВАЛА

18 вересня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про визнання протиправними бездіяльності та дій, визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач), в інтересах якого діє адвокат Дударенко Сергій Віталійович, звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі відповідач 1, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач 2, ВЧ НОМЕР_1 ), третя особа Військова частина НОМЕР_2 Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (далі третя особа, ВЧ НОМЕР_2 ), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі посадових осіб 2-го відділу щодо не прийняття та розгляду заяви ОСОБА_1 про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі посадових осіб 2-го відділу щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_4 (2-го відділу) в частині призову на направлення для проходження військової служби ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ Військової частини НОМЕР_1 в частині зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на відповідну посаду;

- зобов`язати відповідача Військову частину НОМЕР_1 в особі посадових осіб виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та направити ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 в особі 2-го відділу для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі посадових осіб 2-го відділу прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 ;

- визначити спосіб, строки і порядок виконання рішення, у тому числі, але не зокрема, з покладанням обов`язків щодо забезпечення виконання рішення на відповідних суб`єктів владних повноважень щодо поновлення законних прав і інтересів ОСОБА_1 .

Разом із позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову, у якій останній просить заборонити органам та посадовим особам Військової частини НОМЕР_1 та будь-яким іншім особам здійснювати будь-які дії для переміщення (переведення) для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період, ОСОБА_1 , для проходження подальшої військової служби до інших військових частин та інших підрозділів Міністерства оборони України, до моменту набрання законної сили рішенням у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_4 , Військової частини НОМЕР_1 , третя особа Військова частина НОМЕР_2 (Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 ») про визнання протиправними дій, скасування наказів та зобов`язання вчинити певні дії.

Заява обґрунтована тим, що 22.08.2024 позивач особисто пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ), що є відділом ІНФОРМАЦІЯ_6 , отримав 26.08.2024 військово-обліковий документ за №200420210640315600009 та поступив на очну денну форму навчання у Відокремлений структурний підрозділ «Первомайський фаховий коледж Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова». 31.08.2024 позивач був затриманий у м. Теплодар працівниками поліції ОРУП №2 (м. Біляївка) та доставлений до ТЦК. Позивач не підлягає мобілізації, оскільки має право на відстрочку на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто здобуває рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».

Пунктом 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Отже, на переконання позивача, наявна підстава для забезпечення позову, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 150 КАС України.

Відповідно до частин 1 - 5 статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Ураховуючи наведене, суд розглядає подану позивачем заяву про забезпечення позову в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи).

Оцінюючи наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю (ч.2 ст.150 КАС України).

Згідно ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.

За змістом ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та доведеності належними доказами обставин, на які посилається заявник в заяві; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи наявна хоча б одна з вищенаведених обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи з забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Із наведеного випливає, що вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, представником позивача в обґрунтування заяви про забезпечення позову вказано, що позивач не підлягає мобілізації, оскільки має право на відстрочку на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З долучених до позовної заяви додатків не встановлено підстав, які б свідчили про те, що невжиття судом заходів забезпечення позову створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду даної справи.

Суддя зауважує, що надання оцінки правомірності дій ІНФОРМАЦІЯ_4 та Військової частини НОМЕР_1 можливо лише під час розгляду справи по суті на підставі оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Тобто, на даному етапі суддя позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідачів. Крім того, встановлення ознак протиправності дій відповідачів є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи предмет позову, що є неприпустимим на даній стадії судового процесу.

З огляду на викладене, враховуючи специфіку військової служби та умови воєнного стану, введеного на всій території України, мотиви, наведені представником позивача у заяві про забезпечення позову, не свідчать про реальний характер загрози правам та законним інтересам позивача до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання внаслідок невжиття таких заходів обставин, які б переважали пов`язані із цим наслідки, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Вищезазначене в сукупності дає підстави для висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки викладені заявником у заяві доводи не надають суду підстав для вжиття заходів забезпечення позову, передбачених статтею 150 КАС України.

Керуючись ст.ст.150, 151, 152, 154, 248 КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя А.С. Пекний