Постанова

від 11.10.2024 по справі 420/29127/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/29127/24

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Осіпова Ю.В. та Турецької І.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 (його представника адвоката Дударенка С.) на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року (суддя Пекний А.С., м. Одеса, повний текст рішення складений 18.09.2024) про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 (Оперативне командування " ІНФОРМАЦІЯ_2 "), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

17.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовною заявою до в/ч НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у якій просив:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі посадових осіб 2-го відділу щодо не прийняття та розгляду заяви позивача про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі посадових осіб 2-го відділу щодо призову позивача на військову службу під час мобілізації;

- визнати протиправним та скасувати наказ ІНФОРМАЦІЯ_3 (2-го відділу) в частині призову на направлення для проходження військової служби позивача;

- визнати протиправним та скасувати наказ в/ч НОМЕР_1 про зарахування до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 на відповідну посаду;

- зобов`язати в/ч НОМЕР_1 в особі посадових осіб виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та направити його до ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі 2-го відділу для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі посадових осіб 2-го відділу прийняти та розглянути заяву ОСОБА_1 .

Одночасно позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій просив суд заборонити органам та посадовим особам в/ч НОМЕР_1 та будь-яким іншім особам здійснювати будь-які дії для переміщення (переведення) для подальшого проходження військової служби під час мобілізації на особливий період ОСОБА_1 для проходження подальшої військової служби до інших військових частин та інших підрозділів Міністерства оборони України, до моменту набрання законної сили рішенням у даній справі.

На переконання заявника військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці, тому наявні підстави для забезпечення позову згідно з пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову відмовлено.

Мотивуючи своє рішення суд вважав, що наведені представником позивача у заяві про забезпечення позову доводи не свідчать про реальний характер загрози правам та законним інтересам позивача до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлюють настання внаслідок невжиття таких заходів обставин, які б переважали пов`язані із цим наслідки, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою позивач (його представник) подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою вжити заходи забезпечення його позову.

За змістом апеляційну скаргу умовно можна поділити на три частини.

У перший частині апелянт повторює обставини, наведені ним у позовній заяві.

У другій частині апелянт цитує зміст оскарженої ним ухвали суду та дослівно зазначив: "Тобто, судом першої інстанції не вбачається явна загроза того, що якщо не застосувати заходи забезпечення позову, які вказані в заяві, є реальна можливість перемістити позивача до служби в іншій військовій частині, де він не матиме можливість на зв`язок, вільно пересуватись та реально виконати рішення суду не буде можливості. Звертаю увагу, що окрім того, переміщення позивача до інших військових частин явно затягніть розгляд справи по суті, оскільки військові частини необхідно буде долучати у якості відповідачів до справи та змінювати позовні вимоги по справі. З таким ставленням суду першої інстанції я не згоден, у зв`язку з чим й подано апеляційну скаргу".

У третій частини скарги повторюється зміст заяви позивача про забезпечення позову.

Судом першої інстанції спірне питання було розглянуто в порядку письмового провадження.

Справа розглянута апеляційним судом в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі, в тому числі, відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду колегія суддів дійшла таких висновків.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Відповідно до частини першої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Згідно із частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно із Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Таким чином, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані заявником для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні.

Як вбачається з матеріалів справи, заява про забезпечення позову мотивована тим, що військовозобов`язані, які були призвані на військову службу під час мобілізації, в особливий період, набувають нового юридичного статусу - військовослужбовці.

Разом з тим, яким чином зазначене ускладнить чи унеможливить виконати відповідачами рішення суду у разі задоволення позову ОСОБА_1 , заявником не наведено.

Таким чином, постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції дійшов вірного висновку про недоведення заявником того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначених висновків не спростовують та не дають підстав уважати, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з пунктом першим частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга представника позивача задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 (його представника адвоката Дударенка С.) залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 2 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідачВ.О.Скрипченко

СуддяЮ.В.Осіпов

СуддяІ.О.Турецька