Ухвала

від 19.09.2024 по справі 200/1060/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

19 вересня 2024 року справа №200/1060/24

м. Дніпро

Суддя Першого апеляційного адміністративного судуСіваченко І. В., розглянувши апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 200/1060/24 за ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

До Першого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 200/1060/24, в якій, зокрема, заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

За приписами ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

За приписами ч. 3 статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Апеляційна скарга на рішення місцевого суду від 01 травня 2024 року подана до апеляційного суду засобами поштового зв`язку 31 серпня 2024 року, тобто із порушенням 30-денного строку.

Апелянт щодо поважності причин пропуску строку зазначає таке.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2024 апеляційну скаргу повернуто відповідачу, причина не усунення визначених судом недоліків, а саме недолучення документу про оплату судового збору, що відбулося внаслідок невиділення державою коштів на ці потреби у зв`язку з обмеженням видатків на потреби, не пов`язані з забезпеченням сил та засобів відсічі збройної агресії. З квітня по серпень кошти для сплати фінансування судового збору розпорядником не проводилось.

15 серпня 2024 року сплачено судовий збір, після чого апеляційна скарга подається повторно.

Так, судом встановлено, що ухвала про повернення первинної апеляційної скарги (яка була залишена без руху 05 червня 2024 року) від 25 червня 2024 року була доставлена в електронному кабінеті 25 червня 2024 року, сплачено судовий збір 15 серпня 2024 року за подання апеляційної скарги на рішення від 01 травня 2024 року. З повторною апеляційною скаргою апелянт звертається 31 серпня 2024 року, що не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на звернення до суду з апеляційною скаргою.

На переконання суду апеляційної інстанції, проміжок часу, який сплинув з моменту ухвалення судом першої інстанції рішення (01 травня 2024 року) до часу звернення апелянта зі скаргою є досить тривалим, значно перевищує процесуальний строк встановлений КАС України та вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника в апеляційному перегляді судового рішення у цій справі.

В цьому випадку слід зазначити, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Такий підхід до визначення категорії поважності причин пропуску процесуального строку окреслено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №9901/546/19, у якій акцентувалась увага й на тому, що нормами статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Суд зазначає, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішніх процедур. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і устатті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбаченихКодексом адміністративного судочинства Українипевних процесуальних дій.

Згідно з частиною першоюстатті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, враховуючи тривалість часу, який минув після ухвалення оскаржуваного судового рішення, поновлення пропущеного в цьому випадку строку оскарження судового рішення беззаперечно є порушенням принципу правової визначеності, тому відповідно до правил процесуального закону апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для надання до суду апеляційної інстанції заяви, в якій навести пояснення з наведених вище обставин та зазначити поважні причини пропуску строку.

Суд апеляційної інстанції зауважив і на тому, що факт попереднього звернення до суду з апеляційною скаргою не є підставою для поновлення строку звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки надання особі, яка бере участь у справі права на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою, не звільняє таку особу від дотримання встановленого законом строку на подання апеляційної скарги та не передбачає зупинення строку на апеляційне оскарження для нього та можливості у зв`язку з цим у подальшому свавільно розпоряджатися часом на апеляційне оскарження.

Щодо посилання скаржника на введення воєнного стану на території України, колегія суддів зазначає, щоУказом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України,Закону України "Про правовий режим воєнного стану"введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022, який діє на теперішній час.

Відповідно до частини другоїстатті 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»в умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їмКонституцією України, цим та іншими законами України.

Колегія суддів зауважує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 09.02.2023 року у справі № 240/3354/21.

В даному випадку судом не встановлено обставин, що перешкоджали відповідачу через запровадження в Україні воєнного стану звернутись до суду із апеляційною скаргою вчасно, а сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо апеляційну скаргу подає суб`єкт владних повноважень і не наводить належного обґрунтування причин, які унеможливили подання апеляційної скарги у більш стислий строк.

Відповідач, що діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від фінансових та/або організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі і щодо реалізації свого права на апеляційне оскарження судових рішень в порядку, встановленому законом.

В контексті вищевикладеного суд вважає також за необхідне вказати на те, що поновлення строку не є обов`язком суду, а є предметом його оцінки (розсуду) залежно від встановлених обставин, доводів і доказів сторін.

Зазначені обставини тягнуть за собою залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення виявлених недоліків.

Керуючись статтями 169, 298, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суддя,

У Х В А Л И В :

У задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження відмовити.

Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 травня 2024 року у справі № 200/1060/24 - залишити без руху.

Встановити строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали шляхом надання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших поважних причин та наданням доказів.

Роз`яснити апелянту, що при невиконанні вимог цієї ухвали в частині надання заяви про поновлення строку з наведенням поважних причин, у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою буде відмовлено.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та відповідно до ст.ст. 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Сіваченко