Постанова

від 19.09.2024 по справі 160/23120/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 вересня 2024 року м. Дніпросправа № 160/23120/23Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Чабаненко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 року в адміністративній справі №160/23120/23 (суддя Лозицька І.О.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Продімпорт Дніпро до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Продімпорт Дніпро звернулося до Дніпровської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000147/1 від 09.08.2023 р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000147/1 від 09.08.2023 р. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Продімпорт Дніпро за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати, що складаються зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Дніпровської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000147/1 від 09.08.2023 р. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Продімпорт Дніпро за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці судові витрати, що складаються зі сплати судового збору у розмірі 2684,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду Дніпровська митниця звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що за результатами перевірки документів позивача та відомостей, доданих до митної декларації, встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості. Так, зокрема, зазначену декларантом при розрахунку додаткову складову митної вартості товару витрати на транспортування у розмірі 39300,00грн. не підтверджено документально та неможливо перевірити у відповідності до положень ст. 54 МК України. Так наданий до митного оформлення сертифікат аналізу від 26.12.2022 року містить посилання на номер партії SMP2212222, що не відповідає номеру партії зазначеної в інвойсі від 26.07.2023 року №3230843, де зазначено SMP2208146. Окрім того в інвойсі від 26.07.2023 року №3230843 зазначено номер завантаження 140232306/06.10.2022, проте номер завантаження в сертифікаті аналізу 6838 від 26.12.2022 року. Крім того, до митного контролю надано платіжні документи S.W.I.F.T від 13.07.2023 року, проте у наданих до митного контролю платіжних документах у гр. 70 зазначено лише посилання на контракт від 05.01.2021 року №FI/В/43 та не зазначено посилання на інвойс або специфікацію на підставі яких здійснюється платіж.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Так, на підставі контракту № FI/D/43 від 05.01.2021 р., ТОВ Продімпорт Дніпро придбало у компанії Desatec GmbH сировину для харчової промисловості - Метилат натрію порошковий в кількості 2640,00 кг на умовах поставки FCA-Lammel

Вищезазначені умови поставки, товар, кількість, ціна були визначені рахунком на попередню оплату (Proforma Invoice) постачальника № 372479 від 13.07.2023 р., відповідно до якого ціна товару становить 3 575,00 Євро/1000 кг., вартість партії - 9 438,00 Євро.

Вартість товару у вказаній сумі була сплачена ТОВ Продімпорт Дніпро платіжною інструкцією № 170JBKLN7 від 13.07.2023, в призначенні якої вказано в якості підстави Proforma Invoice № 372479 DD 13.07.2023 - тобто посилання на вищезазначений рахунок на попередню оплату.

Товар був відвантажений постачальником за накладною (Delivery Note) № 1403691 від 21.07.2023 р., яка містить вказівку на Proforma Invoice 372479 / 13.07.2023 р. містить вказівку на Delivery Note № 1403691 від 21.07.2023 р.

Поставка супроводжувалася рахунком (Invoice) № 3230843 від 26.07.2023 р., який містить вказівку на Delivery Note № 1403691 / 21.07.2023 р.

Усі вищевказані документи передбачають ціну товару 3 575,00 Євро/1000 кг., загальну вартість партії - 9 438,00 Євро.

Товар супроводжувався сертифікатом аналізу від 26.12.2022 р., виданим виробником German Saudi Industrial Co. на партію товару № SMP2212222.

Усі вищезазначені товаросупровідні документи містять посилання на партію товару №SMP2212222.

Перевезення товару від місця поставки до місця розвантаження на території у країни здійснювалося ТОВ Експресс-Транс на підставі договору з ТОВ Продімпорт-Дніро на перевезення вантажів № 08/06/2020-1 від 08.06.2020 р. та заявки на перевезення від 24.07.2023 р.

Перевезення товару було безпосередньо оформлено транспортною накладною CMR №DIS0053709, яка також містить посилання на вищезазначені товаросупровідні та розрахункові документи.

Відповідно до рахунка перевізника № 1017 від 07.08.2023 та акту виконаних робіт вартість перевезення становить: від пункту відправлення (Lommel, Бельгія) до державного кордону України (митний пост Рава Руська) - 39 300,00 грн. від державного кордону України (митний пост Рава Руська) до пункту розвантаження (м. Дніпро) - 24 703,84 грн.

Вказана вартість перевезення була сплачена ТОВ Продімпорт Дніпро платіжними інструкціями № 3462 від 10.08.2023р. та № 3473 від 22.08.2023р.

Складові митної вартості повністю підтверджуються контрактом, товаросупровідними, розрахунковими документами, документами на перевезення.

3 метою митного оформлення товару в режимі імпорту представник ТОВ Продімпорт Дніпро надав 08.08.2023 р. до Дніпровської митниці електронну митну декларацію 23UA110130016293U3, в якій визначено митну вартість товару 418 361,23 грн.

На підтвердження даних, вказаних у митній декларації, позивач надав відповідачу вищезазначені документи, що підтверджується вказівками у митній декларації.

Зазначена митна вартість була обрахована як сума контрактної вартості товару та вартості перевезення до державного кордону України, а саме: контрактна вартість товару: 9 438 Євро * 40,1633 (офіційний курс Євро до гривні станом на дату декларування) = 379 061,23 грн. вартість перевезення до державного кордону України: 39 300,00 грн. Тобто: 379 061,23 + 39 300,00 = 418 361,23 грн.

За результатами розгляду наданих позивачем документів відповідач направив позивачу повідомлення про необхідність надання додаткових документів впродовж 10 днів.

Підставами невизнання відповідачем митної вартості товару у вказаному повідомленні зазначено наступне: За ЕМД № 23UA110130016293U3 від 08.08.2023 товари постачаються на поставі зовнішньоекономічного договору від 05.01.2021 № FI/D/43, укладеного між ТОВ ПРОДІМТОРТ ДНІПРО та компанією DESATEC GmbH (Німеччина). Відповідно до п. 6 контракту від 05.01.2021 № FI/D/43 продавець має надати окрім іншого сертифікат аналізу. Наданий до митного оформлення сертифікат аналізу від 26.12.2022р. містить посилання на номер партії SMP2212222, що не відповідає номеру партії зазначеної в інвойсі від 26.07.2023р. № 3230843, де зазначено SMP2208146. Окрім того в інвойсі від 26.07.2023 №3230843 зазначено номер завантаження 140232306/06.10.2022, проте номер завантаження в сертифікаті аналізу 6838 від 26.12.2022. До митного контролю надано платіжні документи S.W.T.F.T від 13.07.2023. Проте, у наданих до митного контролю платіжних документах у гр. 70 зазначено лише посилання на контракт від 05.01.2021 № FID/43 та не зазначено посилання на інвойс або специфікацію на підставі яких здійснюється платіж. Відповідно до положень частини 2 статті 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі, якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Відповідно до пункту 2.2 Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 Про затвердження Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, платник заповнює реквізит Призначення платежу в іноземній валюті або банківських металах таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування бенефіціару коштів в іноземній валюті або банківських металів. Враховуючи вищезазначене, надані платіжні доручення в іноземній валюті не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару. Платіжне доручення без вказівки у ньому на рахунок-фактуру (інвойс), на підставі яких здійснено платіж (у разі коли відповідно до умов відповідних зовнішньоекономічних договорів такий авансовий платіж мав здійснюватися лише після отримання декларантом рахунку-фактури (інвойсу), не є доказом, достатнім для доведення митної вартості певної поставки товару. У наданих до митного контролю платіжних дорученнях відсутні печатки та інші відмітки банку.

Зазначені розбіжності не дають можливості однозначно ідентифікувати документальне підтвердження здійсненої оплати за товар. Відповідно до п. 6 контракту від 05.01.2021р. № FI/D/43 продавець має надати окрім іншого пакувальний лист (Packing List), проте до митного оформлення під кодом документа 0821 надано Delivery Note. Числове значення вартості товару зазначеної в митній декларації країни відправлення (9585,00 Євро) не відповідає сумі зазначеній в інвойсі 9438,00 Євро. Відповідно до п.2 договору на перевезення вантажів від 08.06.2020р. №08/06/2020-1 Замовлення на перевезення, документ в якому узгоджуються умови поставки, оплати та ін. Зазначений документ до митного оформлення не надано.

У повідомленні від 08.08.2023р. відповідач запропонував позивачу надати переклад товаросупровідних документів, складених іноземною мовою... та за власним бажанням... додаткові наявні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Позивач листом №9 від 09.08.2023 р. надав відповідачу додаткові документи, зокрема: коректний переклад інвойса №3230843 від 26.07.2023 р., прайс-лист постачальника, графік зміни цін на товар з мережі Інтернет, лист отримувача №08/08-23 від 08.08.2023, платіжну інструкцію №170JBKLN7 від 13.07.2023р.

Водночас листом №10 від 09.08.2023 р. позивач повідомив відповідача, що всі необхідні документи були надані, у зв`язку із чим, слід продовжити митне оформлення без вичікування 10-денного строку.

Однак, відповідачем була складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA110130/2023/000504, в якій продубльовано підстави, викладені у раніше направленому повідомленні, а також рішення про коригування митної вартості товарів №UA110130/2023/000147/1 від 09.08.2023, відповідно до якого визначена позивачем митна вартість товару 10 416,51 Євро (контрактна вартість з урахуванням перерахованої у Євро вартості перевезення) збільшена відповідачем до 13 219,80 Євро - тобто на 2 803,29 Євро.

Внаслідок чого обов`язкові платежі за митне оформлення товару, що підлягали сплаті позивачем, збільшилися на 29798.02 грн.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу).

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані усі документи для необхідності обчислення митної вартості товару.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 Митного кодексу України).

Таким чином, аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою обставиною, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 року в справі №809/1884/16.

Так, в рішенні №UA110130/2023/000147/1 від 09.08.2023 р., у ході коригування митної вартості товарів застосовано резервний метод визначення митної вартості.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Частинами 2,3 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4,5 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Стосовно доводів відповідача щодо ненадання позивачем на вимогу митного органу додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, суд зазначає наступне.

Позивач листом за № 9 від 09.08.2023р. надав відповідачу додаткові документи, в тому числі: ??переклад інвойсу № 3230843 від 26.07.2023р. (з виправленою технічною опискою); ??заявку на перевезення від 24.07.2023; ??прайс-лист постачальника та графік зміни цін на даний товар; ??лист № 08/08-23 від 08.08.2023 про підстави зниження цін на товар; ??платіжну інструкцію №170JBKLN7 від 13.07.2023 на переказ коштів за товар.

Копія листа №9 від 09.08.2023р. міститься в матеріалах справи.

Факт отримання відповідачем листа № 9 від 09.08.2023р. та додатків до нього стверджується зазначенням у графі 18, а саме: рішення про коригування митної вартості: ??листа № 9 від 09.08.2023; ??платіжної інструкції № 170JBKLN7 від 13.07.2023; ??заявки на перевезення від 24.07.2023; ??прайс-листа та графіка зміни цін на товар; ??листа № 08/08-23 від 08.08.2023 р.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що транспортні витрати підтверджені рахунком на перевезення №1017 від 07.08.2023 р., в якому викладено детальний розрахунок вартості перевезення, в т.ч. вартість перевезення до пункту перетину Державного кордону України, та вартість перевезення по території України.

Означені витрати підтверджуються заявкою на перевезення від 24.07.2023, в якій детально викладені умови перевезення.

Заявка від 24.07.2023 була надана позивачем у складі додаткових документів листом № 9 від 09.08.2023, та неодноразово зазначена у документах відповідача, в т.ч. у рішенні про коригування митної вартості (Графа 18, код 3007) тощо.

На підставі викладеного вище, суд зазначає, що з наданих до митного оформлення документів чітко вбачається, який саме товар перевозився та вартість його перевезення до України.

Вищезазначені документи не містять розбіжностей і у повній мірі дають змогу визначити, який товар перевозився, за яким маршрутом, хто здійснював перевезення, вартість транспортних витрат заявлених декларантом для митного оформлення.

Щодо того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 53 Митного кодексу України, право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку Митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку Декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі № 815/3400/17.

Крім того, суд звертає увагу, що застосована митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначеною митним органом за резервним методом.

Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 р. у справі №810/2839/17, від 22.08.2019 р. у справі № 810/2784/18, від 23.07.2019 р. у справі № 1140/3242/18, від 21.08.2019 р. у справі №520/9022/18.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що рішення №UA110130/2023/000147/1 від 09.08.2023 р. про коригування митної вартості товарів, є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, у зв`язку з чим підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції відсутні, тому, при таких обставинах, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 року в адміністративній справі №160/23120/23 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.12.2023 року в адміністративній справі №160/23120/23 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко