Постанова

від 18.09.2024 по справі 640/20411/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/20411/22 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Чаку Є.В.,

суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю.

за участю секретаря Дудин А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «Магістральні газопроводи України» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України") звернулося до суду з адміністративним позовом до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування наказу від 15.09.2022 № 3112 «Про нарахування пені Акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України».

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 10 січня 2024 року відмовив у задоволенні позову.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт вказав, що сама наявність встановленого у Закону строку для сплати дивідендів не зобов`язує позивача спрямовувати дивіденди до державного бюджету України на підставі абз.5 ч.5 ст.11 Закону без відповідного рішення суб`єкта управління корпоративними правами держави. Відповідальність за своєчасність прийняття такого рішення, задля можливості реалізації позивачем положень абз.5 ч.5 ст.11 Закону щодо сплати дивідендів, покладена саме на суб`єкта управління корпоративними правами держави відповідно до п.9 Порядку №702. Також апелянт вважає, що відсутність у розпорядженні відповідача фінансової звітності позивача за 2021 рік вказує на порушення механізму нарахування відповідачем пені на суму дивідендів на державну частку, що зокрема, визначений пунктом 7 Порядку №725.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивача не надав. У судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Акціонерне товариство "Магістральні газопроводи України" є юридичною особою, що утворене як акціонерне товариство, сто відсотків акцій якого належить державі та повноваження з управління корпоративними правами якого здійснює Міністерство енергетики України.

03.08.2022 Акціонерним товариством "Магістральні газопроводи України" було проведено виплату дивідендів до державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності 2021 року у розмірі 208 430 тис. гривень.

15.09.2022 Мінекономіки видано Наказ № 3112 "Про нарахування пені АТ "Магістральні газопроводи України", яким відповідно до абз.7 ч.5 ст.11 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», пункту 2 Порядку формування та реалізації дивідендної політики держави, затвердженого постановою КМУ від 12 травня 2007 року №702, та п.7 Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток, паїв) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02 липня 2013 року №725, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 жовтня 1013 року за №1830/24362, нараховано позивачу пеню за несвоєчасно виплачені дивіденди до державного бюджету у розмірі 9 422 178,15 грн.

З розрахунку, доданого до наказу від 15.09.2022 №3112 вбачається, що відповідач здійснив нарахування пені за період з 02.07.2022 по 03.08.2022.

Не погоджуючись з вказаним наказом відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що сплативши дивіденди з порушенням встановленого абзацом 5 частини 5 ст. 11 Закону строку, позивачем допущено порушення Закону, яке зумовлює реалізацію повноважень Міністерства економіки України з нарахування пені, передбаченої абз.7 частини 5 ст.11 Закону. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" №185-V від 21.09.2006 (далі - Закон №185-V) управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Об`єктами управління державної власності є, зокрема, корпоративні права, що належать державі у статутних капіталах господарських організацій (ст. 3 Закону №185-V).

Суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства, інші органи виконавчої влади та державні колегіальні органи (ст. 3 Закону).

Згідно ч. 5 ст. 11 Закону №185-V (в редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) господарська організація, у статутному капіталі якої є корпоративні права держави, за підсумками календарного року зобов`язана спрямувати частину чистого прибутку на виплату дивідендів згідно з порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Колегія суддів зазначає, що єдиним порядком спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів, який затверджений Кабінетом Міністрів України як центральним органом виконавчої влади, і який поширюється на усі господарські товариства, є Порядок формування та реалізації дивідендної політики держави №702 від 12.05.2007.

У пункті 9 Порядку №702 вказано, що суб`єкти управління корпоративним правами держави забезпечують відповідно до затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році, реалізацію дивідендної політики держави шляхом здійснення заходів щодо прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями згідно з їх установчими документами та законодавством.

Тобто вказаний пункт передбачає обов`язок суб`єктів управління корпоративним правами держави забезпечити реалізацію дивідендної політики держави шляхом прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарськими організаціями.

При цьому зазначеною нормою не передбачено обов`язку господарських організацій самостійно спрямовувати дивіденди до державного бюджету України, а вказано на обов`язок суб`єкта управління корпоративними правами держави приймати відповідні рішення з урахуванням затверджених базових нормативів частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності господарських організацій у поточному фінансовому році.

Абзац 5 частини 5 статті 11 Закону №185-V зобов`язує господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, сплатити до державного бюджету України у строк до 1 липня року, що настає за звітним, дивіденди, нараховані пропорційно розміру державної частки у їх статутних капіталах.

Колегія суддів зазначає, що зазначеною нормою встановлено строк сплати таких дивідендів, проте не встановлено порядок їх сплати.

Як було зазначено вище, єдиним порядком спрямування частини чистого прибутку на виплату дивідендів є Порядок №702, норми якого не визначають обов`язку позивача самостійно, тобто до прийняття відповідного рішення, вирішувати питання щодо сплати дивідендів.

Колегія суддів зазначає, що фактично абзацом 5 частини 5 статті 11 Закону №185-V визначений строк (не пізніше 1 липня, що настає за звітним) для сплати лише тих дивідендів, які були нараховані станом на 1 липня, а не тих, що будуть нараховані після 1 липня, чого не було взято до уваги судом першої інстанції.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 26 липня 2022 (справа № 640/9680/19).

Крім того судом першої інстанції не взято до уваги те, що виплаті дивідендів має передувати прийняття відповідного рішення про виплату дивідендів.

Абзацом 4 ч. 5 ст. 11 Закону №185-V передбачено, що господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, до 1 травня року, що настає за звітним, приймають рішення про відрахування не менше 30 відсотків чистого прибутку на виплату дивідендів.

Про обов`язок суб`єктів управління корпоративними правами держави прийняття в межах корпоративних прав держави рішень про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів господарських товариств зазначено й у п. 9 Порядку №702 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства».

Судом встановлено, що позивач (на дату виникнення спірних правовідносин) був господарською організацією, що володіла корпоративними правами щодо ТОВ «Оператор ГТС України», яке, в свою чергу, є ліцензованим суб`єктом господарювання, що здійснює діяльність з транспортування природного газу.

Міністерство енергетики України, як єдиний акціонер АТ "Магістральні газопроводи України", вніс на розгляд Кабінету Міністрів України відповідний проект розпорядження Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Магістральні газопроводи України», яким передбачалося погодження Кабінетом Міністрів України спрямування за результатами фінансово господарської діяльності МГУ в 2021 році на виплату дивідендів 208 430 тис.

26 липня 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв розпорядження №646-Р про спрямування за результатами фінансово-господарської діяльності АТ "Магістральні газопроводи України" в 2021 році на виплату дивідендів 208 430 тис.грн.(а.с. 81)

У свою чергу, враховуючи вказане розпорядження КМУ, Міністерство енергетики України прийнято Наказ від 03.08.2022 №261, яким зобов`язало АТ "Магістральні газопроводи України" спрямувати за результатами фінансово-господарської діяльності Товариства у 2021 році 208 430 тис.грн. на оплату дивідендів до державного бюджету та здійснити вказані виплати не пізніше 08.08.2022 (а.с. 82).

Вказане розпорядження КМУ та Наказ Міністерства енергетики України були вчасно виконані позивачем, а саме 03.08.2022 Акціонерним товариством "Магістральні газопроводи України" було проведено виплату дивідендів до державного бюджету за результатами фінансово-господарської діяльності 2021 року у розмірі 208 430 тис. гривень.

Колегія суддів зазначає, що станом на 01.07.2018 ні Кабінетом Міністрів України ні Міністерства енергетики України не приймалось рішень про сплату Акціонерним товариством "Магістральні газопроводи України" до державного бюджету дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності 2021 року.

На переконання колегії суддів саме лише встановлення у Законі строку для сплати дивідендів не зобов`язує АТ "Магістральні газопроводи України" спрямовувати дивіденди до державного бюджету України на підставі абз. 5 ч. 5 ст. 11 Закону, без відповідного рішення Кабінету Міністрів України. Держава, будучи власником акціонерного товариства, має бути зацікавлена у вчасному прийнятті рішень, спрямованих на реалізацію дивідендної політики, зокрема щодо встановлення суми, порядку сплати дивідендів, у строки, встановлені законом, та порушення суб`єктом управління корпоративними правами держави строків прийняття такого рішення не може означати порушення норм Закону з боку акціонерного товариства.

Норми Закону №185-V та Порядку №702, не підтверджують наявності у відповідача підстав для прийняття ним спірного наказу, у зв`язку з чим наказ є неправомірним.

Фактично згідно пункту 9 Порядку №702 обов`язок прийняття рішення про визначення розміру, порядку та строків виплати дивідендів покладено не на позивача, а на суб`єкта управління корпоративними правами держави - Кабінет Міністрів України, а тому позивач не має нести відповідальність у вигляді пені за бездіяльність суб`єкта управління корпоративними правами держави через невиконання ним пункту 9 Порядку №702.

Враховуючи наведені вище висновки колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та вважає, що наказ від 15.09.2022 № 3112 «Про нарахування пені акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України» прийнятий без належного врахування норм чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.

Окрім наведеного колегія суддів зазначає наступне.

Згідно пунктів 3, 5 Порядку нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, несвоєчасно сплачених господарським товариством, у статутному капіталі якого є корпоративні права держави, та господарським товариством, 50 і більше відсотків акцій (часток) якого знаходяться у статутному капіталі господарського товариства, частка держави якого становить 100 відсотків (затверджено постановою КМ України № 725 від 02.07.2013; далі - Порядок) нарахування пені на суму дивідендів, несвоєчасно сплачених господарським товариством, здійснюється Мінекономіки на підставі документів, що подаються згідно з пунктом 3 цього Порядку, який включає:

- протокол загальних зборів господарського товариства, на яких прийнято рішення про виплату дивідендів;

- звіт про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) господарського товариства за відповідний рік згідно з формою, наведеною у додатку 1 до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 лютого 2013 року № 73, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 року за № 336/22868;

- платіжні доручення щодо перерахування господарським товариством суми дивідендів або частини суми дивідендів.

У позовній заяві та апеляційній скарзі позивач звертав увагу суду на відсутність звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) господарського товариства за відповідний рік. На переконання позивача відсутність у відповідача звіту перешкоджає вказаному суб`єкту нарахувати пеню, оскільки вказаний документ є необхідним для визначення правильності розрахунку пені, яка розраховується саме з сукупного доходу за рік, який вказується у ньому.

Колегія суддів погоджується з такими доводами позивача та зазначає, що прийняття спірного Наказу без врахування передбачених законодавством обов`язкових документів, зокрема звіту про сукупний дохід, свідчить про порушення відповідачем механізму нарахування пені на суму дивідендів на державну частку, який визначений пунктом 7 Порядку №725.

Колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.

По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.

Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

З огляду на викладене, враховуючи те, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" - задовольнити.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" до Міністерства економіки України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ від 15.09.2022 № 3112 «Про нарахування пені Акціонерному товариству «Магістральні газопроводи України».

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (код ЄДРПОУ 42795490) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства економіки України (код ЄДРПОУ 42795490) судовий збір у розмірі 54582 (п`ятдесят чотири тисячі п`ятсот вісімдесят дві) гривні.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 18.09.2024.

Головуючий суддя: Є.В. Чаку

Судді: Н.М. Єгорова

А.Ю.Коротких