справа № 756/11053/20 головуючий у суді І інстанції Жук М.В.
провадження № 22-ц/824/9802/2024 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
11 вересня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Фінагеєва В.О.,
суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,
за участю секретаря Кияшко К.О.,
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К5» на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року та на додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К5» до ОСОБА_1 , державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича, Міністерства юстиції України, третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора речових прав та скасування запису про право власності,-
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2020 року ОСББ «К5» звернулося до суду із позовом та просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича І.В. від 24 липня 2017 року, індексний номер рішення: 36283658, щодо внесення змін до інформації про об`єкт нерухомого майна, зміну інформації про право власності на об`єкт нерухомого майна 663344280000; скасувати запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про зміну інформації про об`єкт нерухомого майна, зміну інформації про право власності на об`єкт нерухомого майна, індексний номер рішення:36283658, щодо квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 663344280000, зроблений державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Новозаводське», Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповичем І.В. від 24 липня 2017 року щодо збільшення її площі на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КВ 141171910206 від 10 липня 2017 року, видавник ДАБІ м. Києва.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_1 , яка за рахунок площі технічного 26 поверху, що є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, без їх відома та згоди, збільшила загальну площу своєї квартири на 377,6 кв. м. Оскільки державним реєстратором 24 липня 2017 року внесено до реєстру речових прав на нерухоме майно запис про зміни об`єкта нерухомого майна, згідно яких відомості про загальну площу квартири ОСОБА_1 збільшено на 377,6 кв.м. за рахунок площі технічного 26 поверху без відома та згоди на це її власників - співвласників житлового будинку, яким ця площа належить на праві спільної сумісної власності, а також враховуючи, що підставою для проведення вищевказаної реєстраційної дії стала декларація про готовність об`єкта до експлуатації серії КВ № 141171910206 від 10 липня 2017 року, що була скасована 02 серпня 2017 року.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСББ «К5» відмовлено.
Додатковим рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішенняОСББ «К5» відмовлено. Заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Черкашина О.А. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ОСББ «К5» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 2 750грн.
В апеляційній скарзі ОСББ «К5» просить скасувати рішення суду першої інстанції через неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що підставою для звернення із цим позовом до суду стала необхідність захисту права співвласників будинку щодо якого позивач здійснює управління (питання захисту суспільних інтересів або інтересів необмеженого кола осіб), яке порушено саме внаслідок протиправного рішення державного реєстратора, в результаті якого відомості про загальну площу квартири відповідача 1 було збільшено на 377,6 кв.м. за рахунок 26-го технічного поверху (який на момент приєднання його до 2-ярусної квартири був допоміжним приміщенням та не підлягав відчуженню без дотримання відповідної процедури отримання погодження від співвласників згідно із спеціальними законами «Про ОСББ» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (у редакції чинній на момент здійснення оскаржуваної реєстраційної дії) та саме такі рішення державного реєстратора порушують право співвласників багатоквартирного будинку на користування, розпорядженням приміщеннями технічного 26-го поверху, що всупереч процедурі, визначеній законом були приєднанні до квартири АДРЕСА_2 . Судом першої інстанції не взято до уваги, що навіть до моменту створення ОСББ існувала визначена законом процедура відчуження спільного майна, яка визначена спеціальними Законами України «Про Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29.11.2001 № 2866-ІІІ та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 №417-VIII. Отже, незалежно від того, чи існувало ОСББ у будинку, процедура відчуження спільного майна чітко була і є врегульована Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 № 417-VIII, із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 14 червня 2016 року № 1413-VIII яка діяла у період, коли відбулось відчуження спільного майна по цій справі. Всупереч вимог, встановлених цим законом відбулось відчуження спільного майна на користь відповідача-1 відсутні передбачені законом письмові згоди співвласників, відсутні протоколи проведення загальних зборів, на яких би виносилось питання про відчуження місць загального користування (допоміжних приміщень, приміщень технічного 26-го поверху) на користь відповідача-1 чи будь-яких інших осіб. Крім того, суд першої інстанції не надав оцінку тому факту, що в акті введення будинку в експлуатацію взагалі відсутні житлові площі на 26 поверсі секції АДРЕСА_3 (що підтверджується Сертифікатом закінченого будівництвом об`єкта житлового будинку та міститься у матеріалах справи), які були приєднані відповідачем-1 в якості 3-го житлового поверху до 2-х ярусної (поверхової) квартири площею 377,6 кв.м.
У відзиві на апеляційну скаргу Міністерство юстиції України, вказує, що доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими та безпідставними в частині вимог до Міністерства юстиції України, яке є неналежним відповідачем у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача 1 зазначає, що доводи апеляційної скарги є не обґрунтованими, безпідставними, такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що 20 листопада 2013 року забудовник ПАТ «Енергополь-Україна» видав акт готовності будинку по АДРЕСА_4 до експлуатації (т. 1 а.с. 40).
Сертифікатом серії IV № 165133260200, виданим ДАБІ м. Києва будинок прийнято в експлуатацію (т. 1 а.с. 44).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 11 травня 2017 року, укладеного між ПАТ «Енергополь-Україна» та ОСОБА_1 , остання набула право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 202,8 кв.м., житлова площа 100,6 кв. м. (т. 1 а.с. 181-185).
Відповідно до акту приймання передачі квартири від 11 травня 2017 року ПАТ «Енергополь-Україна» передало, а ОСОБА_1 прийняла квартиру АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 195).
15 травня 2017 року між ПАТ «Енергополь-Україна» та ОСОБА_1 укладено інвестиційний договір № 3/421, об`єктом якого є приміщення, що розташоване над квартирою інвестора з подальшим оформлення у власність цього об`єкту шляхом приєднання до квартири (т.1 а.с. 191-194).
Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого 15 червня 2017 року ТОВ «Укрконсалтбудпроект» квартира посімейного, спільного заселення розташована на 24-26 поверхах 26 поверхового будинку складається з 5 кімнат житловою площею 286,3 кв.м., загальна площа 580,4 кв. м (т. 1 а.с. 187-188).
08 червня 2017 року Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва зареєстрував за № КВ 082171594547 декларацію ОСОБА_1 про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » (т. 2 а.с. 143-144).
Відповідно до повідомлення № 311 від 18 липня 2017 року ПАТ «Енергополь-Україна» не заперечує про внесення змін щодо квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 190).
Відповідно до картки прийому заяви № 92651747 державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Пулинського району, Житомирської області Осиповичем І.В. 24 липня 2017 року прийнято заяву від ОСОБА_1 про внесення змін до Державного реєстру прав разом із копією паспорта та ІПН, витягом з державного реєстру речових прав, договором купівлі-продажу, актом приймання-передачі нерухомого майна, листом (згодою) від ПАТ «Енергополь-Україна», технічним паспортом, виданим ТОВ «Укрконсалтбудпроект», інвестиційним договором та декларацією про готовність об`єкта до експлуатації серія та номер: КВ 141171910206, виданий ДАБІ м. Києва, на підставі чого державним реєстратором прийнято рішення про внесення змін до запису державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо площі квартири, а саме: загальна площа 580,4 кв.м., житлова 286,3 кв.м. (т. 1 а.с. 176, 203).
Станом на 24 липня 2017 року декларація про готовність об`єкта до експлуатації № КВ 141171910206 містилось у відповідному реєстрі Державної архітектурно-будівельної інспекції України (т. 1 а.с. 184).
Наказом департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 02 серпня 2017 року скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » від 08 червня 2017 року № КВ 082171594547 та реєстрацію декларації про готовність об`єкта до експлуатації «Реконструкція квартири АДРЕСА_1 » від 10 липня 2017 року № КВ 141171910206 (т. 1 а.с. 50).
Згідно виписки з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСББ «К5» створено 18 червня 2019 року (т. 1 а.с. 170).
Відповідно до висновку експерта, складеного судовим експертом Галієвою О.М. № 06/02-2021 від 06 вересня 2021 року за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи на замовлення ОСББ «К5» фактичне планування 26 поверху секції № 3 багатоповерхового житлового будинку по АДРЕСА_4 повністю відповідає плануванню 26 поверху, зображеному на поверхневому плані технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Профі П.Л.Ю.С.» на замовлення ПрАТ «Енергополь-Україна» станом на 15 квітня 2015 року; фактичне планування частини 26 поверху секції № 3, яка була приєднана до квартири АДРЕСА_2 не відповідає технічному паспорту, виготовленому ТОВ «Укрконсалтбудпроект» станом на 15 червня 2017 року; кількість та місце розташування стояків та трубопроводів систем водопровід та каналізація - ВК та опалення та вентиляція - ОВ на 26 та 27 поверхах житлового будинку АДРЕСА_5 в частині їх кількості та місця розташування, повністю відповідає виконавчим кресленням робочої документації проекту 350-12/09/2.6 «Будівництво житлово-офісного комплексу з об`єктами соціально-побутового, торгівельного призначення та підземним паркінгом на АДРЕСА_6 ІІ черга будівництва. Житловий будинок АДРЕСА_7 ; в частині приміщень 26 поверху секції № 3, які були приєднані до квартири АДРЕСА_2 , за даними технічного паспорту, виготовленому ТОВ «Укрконсалтбудпроект» на замовлення ОСОБА_1 станом на 15 червня 2017 року розташовані інженерні комунікації, що обслуговують житловий будинок в цілому, в тому числі квартири житлового будинку, розміщені на 3-25 поверхах; у зв`язку із тим, що в результаті приєднання переважної частини 26 поверху секції № 3 до квартири АДРЕСА_2 змінює техніко-економічні показники всього будинку, визначені актом готовності об`єкта до експлуатації від 20 листопада 2013 року, приєднання переважної частини 26 поверху до квартири АДРЕСА_1 є реконструкцією житлового будинку, а не квартири; частина приміщень 26 поверху секції АДРЕСА_3 , які було приєднано до квартири АДРЕСА_2 є підсобними (т. 2 а.с. 49-76).
Згідно висновку експерта складеного судовим експертом Гуменюк Л.В. № 18/21 від 18 листопада 2021 року за результатами будівельно-технічної експертизи з визначення функціонального призначення на замовлення ОСОБА_1 досліджувані приміщення № 21-35 загальною площею 371,5 кв.м. квартири АДРЕСА_8 , об`ємно-планувально відокремлені від інших приміщень 26-го поверху та забезпечені окремими входами. В приміщеннях № 21-35, на змонтованих загально будинкових інженерних мережах не встановлена будь-яка запірна та регулювальна арматура (вентелі, випускні крани, засувки, щибери тощо), а відтак не відносяться до приміщень загального користування (т. 2 а.с. 123-138).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповичем І.В. прийнято рішення на підставі належних документів та відповідно до чинного законодавства, а скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації після реєстрації права власності на такий об`єкт не є підставою для скасування запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того, на дату прийняття державним реєстратором спірних рішень про державну реєстрацію прав не було та не могло бути порушено прав позивача у даній справі, оскільки такої юридичної особи як ОСББ «К5» не існувало.
Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 ст.16 ЦК України установлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.
Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 ст. 215 ЦК України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.ст. 16, 203, 215 ЦК України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці (постанови Верховного Суду України від 25.12.2013 р. у справі №6-78цс13, від 11.05.2016 р. у справі №6-806цс16).
Отже, правом оспорювати правочин ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи».
Вимоги заінтересованої особи про визнання правочину недійсним спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати (висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 р. по справі №638/2304/17).
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, відповідно до Сертифікату до готовності об`єкта до експлуатації серія ІV №165133260200 від 21 листопада 2013 року, загальнобудинкового технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна: багатоквартирний будинок з об`єктами соцiально-побутового торгівельного призначення, виготовлений на останню дату інвентаризації, за адресою: АДРЕСА_4 , виготовленого ТОВ «ПРОФІ П.Л.Ю.С.» з по поверховими планами та експлікаціями приміщень, а саме: Технічного паспорту на приміщення громадського призначення, вбудовані в житловий будинок, виготовленого ТОВ «ПРОФІ П.Л.Ю.С.» на замовлення ПрАТ «Енергополь-Україна» від 04 лютого 2015 року, інвентаризаційна справа №ПП26/14-20/14К, Технічного паспорту частини житлового будинку (групи нежитлових приміщень МЗК) секцій №№ НОМЕР_1 , АДРЕСА_9 від 04 лютого 2015 року, Технічного паспорту частини житлового будинку (житлові приміщення секції АДРЕСА_9 , виготовленого ТОВ «ПРОФІ П.Л.Ю.С.» від 25 березня 2014 року, та висновку судового експерта Галієвої О.М. № 06/02-2021 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складеного 06 вересня 2021 року - 26 поверх будинку АДРЕСА_5 є технічний поверх.
Відповідно Технічного паспорту частини житлового будинку, 26 поверх секції № 3 є технічним, площа якого становить 430,8 кв.м. Технічний поверх обмежений зовнішніми стінами та стінами і перегородками, що відокремлюють центральну частину, в який влаштовані ліфтові шахти з ліфтовим холом, сходи та коридори з виходом до зовнішнього незадимлюваного переходу (балкону). Площа сходів І складає 13,0 кв.м., коридорів II, IV та V 5,4 кв.м., 9,4 кв.м. та 23,1 кв.м., ліфтового холу III 5,8 кв.м. Інший простір ?І площею 374,1 кв.м. є єдиним, без перегородок та відокремлення будь-яких частин. На поверсі в наявності віконні прорізи.
Також, із висновку судового експерта Галієвої О.М. № 06/02-2021 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, складеного 06 вересня 2021 року, вбачається, що вказаний верхній 26 технічний поверх використовується для проходження інженерних комунікацій, систем побутової каналізації, стояків холодного та гарячого водопроводу, стояків системи опалення, радіаторів, повітроводів системи вентиляції.
Апеляційний суд не приймає до уваги надані відповідачем-1 в якості доказу копію Технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 , виготовленого ТОВ «Укрконсалтбудпроект» станом на 15 червня 2017 року та висновок експерта Гуменюк Л.В. від 18 листопада 2021 року №18/21, який було складено за результатом будівельно-технічної експертизи з визначення функціонального призначення приміщень на замовлення ОСОБА_1 , оскільки висновок експерта Гуменюк Л.В від 18 листопада 2021 року №18/21 та технічний паспорт, виготовлений ТОВ «Укрконсалбудпроект» від 15 червня 2017 року на замовлення відповідача-1, містять суперечливі відомості та ніяким чином не спростовують висновку судового експерта Галієвої О.М. № 06/02-2021 у відповідності до якого, 26-й технічний поверх використовується для проходження інженерних комунікацій, систем побутової каналізації, стояків холодного та гарячого водопроводу, стояків системи опалення, радіаторів, повітроводів системи вентиляції.
Згідно даних технічного паспорту, виготовленого ТОВ «Укрконсалбудпроект» на замовлення відповідача-1, технічним паспортом від 15 червня 2017 року визначено, що квартира АДРЕСА_1 , виготовленого 15.06.2017 року ТОВ «Укрконсалтбудпроект» квартира посімейного, спільного заселення розташована на 24-26 поверхах 26 поверхового будинку та складається з 5 кімнат житловою площею 286,3 кв.м., загальна площа 580,4 кв.м.
При цьому у технічному паспорті виготовленому ТОВ «ПРОФІ П.Л.Ю.С.» на замовлення ПрАТ «Енергополь-Україна» станом на 15 квітня 2015 року, визначено в обсязі поверху в наявності ліфтовий хол, чотири коридори, сходова клітка з виходом до незадимлюваного переходу (балкону) та інше приміщення без стін та перегородок, в якому розміщені інженерні комунікації.
Тобто, частина приміщень 26 поверху секції АДРЕСА_3 , які були приєднанні до квартири АДРЕСА_2 , у відповідності до обов`язкового додатку Б ДБН В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення», є підсобними та згідно ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є підсобними (допоміжними) приміщеннями будинку, оскільки: приміщення не мають окремого, від інших приміщень будинку, входу; у приміщеннях розташовані інженерні комунікації, що обслуговують житловий - будинок в цілому, в тому числі всі квартири секції № 6 житлового будинку, розміщені на 3-25 поверхах; десять стояків системи побутової каналізації К1; чотири спуски від водостічних воронок системи дощової каналізації К2 з трубопроводами, прокладеними на висоті 2,75 м. від підлоги; сім стояків холодного водопроводу (система В1) та гарячого водопроводу (система Т3) з прокладанням трубопроводів на висоті 2,40 м. від поверхні підлоги.
Отже, висновок експерта Гуменюк Л.В від 18 листопада 2021 року №18/21 та технічний паспорт виготовлений ТОВ «Укрконсалтбудпроект» від 15 червня 2017 року не доводять, що приєднані відповідачем-1 приміщення, які є предметом інвестиційного договору, є нежитловими приміщеннями та не є спільною сумісною власністю власників багатоповерхового будинку.
За змістом положень п. 2 ч.1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку є приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Відповідно до положень п. 6 ч. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», допоміжні приміщення є спільним майном багатоквартирного будинку і належать його власникам (власникам квартир та нежитлових приміщень у будинку) на праві спільної сумісної власності.
Зазначені положення закону «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кореспондуються з положеннями частини 2 статті 382 ЦК України, згідно змісту якої усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Частиною 1 ст. 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст.317 ЦК України, власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституції ЦК України наділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи їх статус як «заінтересовані особи» (статті 215, 216 ЦК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 серпня 2019 року у справі №914/843/17 вказано, що допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що з самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, що не підпадають під правовий режим допоміжних приміщень.
Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку і нежитлове приміщення є різними приміщеннями, критерії їх розмежування є досить чіткими, а тому відсутні підстави стверджувати, що одне і те ж приміщення може одночасно відноситися до допоміжного та бути нежитловим.
На підставі вказаних вище норм закону апеляційний суд дійшов висновку, що спірні приміщення, які розташовані на 26 поверсі 3 (третьої) секції, є допоміжними приміщеннями, складовою частиною житлового будинку АДРЕСА_4 та не можуть бути передані у користування або у власність іншим особам без згоди всіх співвласників зазначеного будинку.
Пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За змістом наведеної норми, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019р. у справі №911/3594/17, Об`єднаної Палати Верховного Суду від 24.01.2020р. у справі №910/10987/18, а також у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018р. у справі №925/1121/17.
Згідно пункту 9 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», реєстраційна дія - державна реєстрація прав, внесення змін до записів Державного реєстру прав, скасування державної реєстрації прав, а також інші дії, що здійснюються в Державному реєстрі прав, крім надання інформації з Державного реєстру прав.
Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.
Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», скасування рішення про державну реєстрацію прав та записів про проведену державну реєстрацію прав здійснюється на підставі рішення суду.
Пункти 1, 2 ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачають, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Серед підстав для відмови в державній реєстрації прав, передбачених ч.1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені наступні: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
Частина 2 цієї статті передбачає, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.
Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).
Згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», скасування рішення про державну реєстрацію прав як документу, на підставі якого проведено державну реєстрацію прав, є необхідною передумовою та підставою для внесення запису про скасування державної реєстрації прав.
Частиною 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено підстави державної реєстрації права власності та інших речових прав.
Подання та отримання документів за заявою про внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснюється відповідно до Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 40 Порядку, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.
Згідно з п. 6 Порядку, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.
Пунктом 45 Порядку передбачено, що для державної реєстрації права власності у зв`язку із зміною суб`єкта такого права в результаті реконструкції об`єкта нерухомого майна, у тому числі в результаті переведення об`єкта нерухомого майна із житлового у нежитловий або навпаки, подаються:
1) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);
2) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;
3) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;
4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на реконструйований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);
5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, реконструкція якого здійснювалась у результаті спільної діяльності).
Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.
У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав (ч. 2 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно Технічного паспорту частини житлового будинку 26 поверх секції № 3 є технічним, площа якого становить 430,8 кв.м. Технічний поверх обмежений зовнішніми стінами та стінами і перегородками, що відокремлюють центральну частину, в який влаштовані ліфтові шахти з ліфтовим холом, сходи та коридори з виходом до зовнішнього незадимлюваного переходу (балкону). Площа сходів І складає 13,0 кв.м., коридорів II, IV та V 5,4 кв.м., 9,4 кв.м. та 23,1 кв.м., ліфтового холу III 5,8 кв.м. Інший простір VІ площею 374,1 кв.м. є єдиним, без перегородок та відокремлення будь-яких частин. На поверсі в наявності віконні прорізи.
При цьому, в технічному паспорті, виготовленого ТОВ «Укрконсалтбудпроект» на замовлення відповідача-1, визначено, що квартира АДРЕСА_2 розташована на 24-26 поверхах 26-ти поверхового житлового будинку, загальна площа квартири становить 580,4 кв.м., в тому числі житлова 286,3 кв.м. Квартира обладнана, п`ятьма житловими кімнатами, вісьмома санвузлами, одинадцятьма кухнями-нішами, двома коридорами, сходами, гардеробною, двома балконами по 0,4 кв.м. кожний (з урахуванням К-0,3) та чотирма лоджіями площами 5,7 кв. м., 5,7 кв., 5,2 кв.м., 5,2 кв.м., (3 урахуванням К-1), що свідчить про невідповідність даних.
Крім того, лист ПрАТ «Енергополь-Україна» від 18 липня 2017 року №311 не є згодою (погодженням) власника на проведення реконструкції квартири АДРЕСА_1 та не є згодою співвласників на відчуження місць загального користування на користь відповідача-1.
З матеріалів справи вбачається, що державним реєстратором Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповичем І.В. було прийнято рішення № 36283658 від 24 липня 2017 року про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 663344280000, за результатом внесених змін площа квартири відповідача-1 становить 580,4 кв.м, житлова площа 286,3 кв.м.
Зазначене також підтверджується витягом з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №101689665 від 26 жовтня 2017 року.
Таким чином, під час розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення змін до Державного реєстру прав та прийняття оскаржуваного рішення від 24 липня 2017 року, індексний номер рішення: 36283658, щодо внесення змін до інформації про об`єкт нерухомого майна, зміну інформації про право власності на об`єкт нерухомого майна 663344280000, відповідачем-2 було допущено неналежне виконання обов`язків та належним чином не перевірено документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмови в реєстрації прав не прийнято, та не прийнято рішень в порушення вимог частин 1, 2 і 3 ст.10, п. 1 ч. 1 ст. 23, п. 4 ч.ч. 1, 2 ст. 24, ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Оскільки відповідач-1 зареєструвала за собою на праві власності частину 26 поверху будинку без належних на це правових підстав, зважаючи на те, що спірне майно, відповідно до наявних в справі доказів, є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, позивач мав право вимагати усунення перешкод у здійсненні співвласниками будинку права користування та розпоряджання своїм майном відповідно до ст. 391 ЦК України.
Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та прийшов до помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Щодо вимог до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича, Міністерства юстиції України, апеляційний суд зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018р. у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018р. у справі № 823/2042/16 (провадження №11-377апп18) зазначено, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.
Звертаючись з позовом до суду, позивач заявив вимоги до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Мартинівської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича, Міністерства юстиції України. Проте, оскільки спір у цій справі стосується цивільних прав ОСОБА_1 на спірне майно (приміщення 26 технічного поверху), то належними відповідачами у справі є особи, право на майно яких оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме: ОСОБА_1 .
Оскільки відповідачі 2, 3, до яких позивачем пред`явлено позов, не є належними відповідачами у цій справі - підстав до задоволення позову до вказаних відповідачів немає.
Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, що у відповідності до ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та прийняття постанови по суті вимог позивача.
Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За змістом частин першої, п. 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Відповідно до частин четвертої-шостої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 38 500,00 грн. та витрати на проведення будівельно-технічної експертизи у розмірі 25 000,00 грн.
Витрати позивача на правову допомогу підтверджуються копією договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 04 січня 2024 року, додатковою угодою № 5 від 05 березня 2024 року до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 04 січня 2024 року, актом № 1 надання правової (правничої) допомоги до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1 від 04 січня 2024 року, копією рахунку № 15/03/2024 від 15 березня 2024 року, копією платіжної інструкції від 20 березня 2024 року.
Відповідачем не подано доказів невідповідності заявленої до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу критерію реальності адвокатських витрат, неспівмірності понесених позивачем витрат на адвокатські послуги, необхідності. Підстав до зменшення витрат на правову допомогу відповідач суду не вказала.
Визначаючи суму витрат на правову допомогу, яка підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує, що за результатами апеляційного розгляду, апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивачем підтверджено належними та допустимими доказами розмір витрат понесених на правову допомогу, а відповідач не заявляла про їх неспівмірність складності справи чи обсягу виконаної адвокатом роботи, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених представником позивача витрат на професійну правничу допомогу та необхідність їх стягнення з відповідача на користь позивача у розмірі 19 250 грн. та 12 500 грн. витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав до часткового задоволення апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 5 255 грн.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К5» задовольнити частково.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року та Додаткове рішення Оболонського районного суду міста Києва від 25 січня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К5» до ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Національні інформаційні системи», про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора речових прав та скасування запису про право власності задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича І.В. від 24 липня 2017 року, індексний номер рішення: 36283658, щодо внесення змін до інформації про об`єкт нерухомого майна, зміну інформації про право власності на об`єкт нерухомого майна 663344280000.
В задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К5» до державного реєстратора Київської філії комунального підприємства «Новозаводське» Новозаводської сільської ради Пулинського району Житомирської області Осиповича Ігоря Віталійовича, Міністерства юстиції України відмовити.
В задоволенні решти позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К5» до ОСОБА_1 відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_10 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К5», місце знаходження: м. Київ, вул. Юрія Кондратюка, 5, ідентифікаційний код 43065369, судовий збір у розмірі - 5 255 (п`ять тисяч двісті п`ятдесят п`ять) гривень та 12 500 (дванадцять тисяч п`ятсот) гривень - витрат на проведення судової будівельно-технічної експертизи.
Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_10 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «К5», місце знаходження: м. Київ, вул. Юрія Кондратюка, 5, ідентифікаційний код 43065369, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19 250 (дев`ятнадцять двісті п`ятдесят) гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повне судове рішення складено 18 вересня 2024 року.
Головуючий Фінагеєв В.О.
Судді Кашперська Т.Ц.
Яворський М.А.
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 11.09.2024 |
Оприлюднено | 23.09.2024 |
Номер документу | 121737290 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про комунальну власність щодо реєстрації або обліку прав на майно |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Фінагеєв Валерій Олександрович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні