Постанова

від 18.09.2024 по справі 380/2207/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/2207/24 пров. № А/857/11814/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Гудима Л.Я., Гінди О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного підприємства «ШИПШИНА» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі №380/2207/24 за адміністративним позовом Приватного підприємства «ШИПШИНА» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними дій (головуючий суддя першої інстанції Сподарик Н.І., час ухвалення - за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Львів, дата складання повного тексту 19.04.2024),-

В С Т А Н О В И В:

ПП «ШИПШИНА» звернулось в суд із позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає оскаржувану постанову безпідставною та необґрунтованою, оскільки в приватного підприємства «ШИПШИНА» є усі необхідні документи передбачені статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Відповідно приписів статті 48 Закону №2344-ІІІ, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Таким чином, перелік необхідних документів не є вичерпним, оскільки у статті 48 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи необхідні для внутрішніх перевезень вантажів. Зазначив, що обов`язок водія мати одночасно такі документи як картку водія чи роздруківку з цифрового тахографу чинним законодавством України не передбачено, тим більше за усі 28 днів, тому, достатньо мати один з вищезазначених документів. Водій надав усі необхідні документи визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», в тому числі протокол перевірки та адаптації тахографа та картку водія, а також роздруківку за 24.11.2023.

Також звернув увагу про допущені в акті перевірки виправлення, незрозумілу та недостовірну інформацію. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що судом не виконано вимоги щодо об`єктивності, всебічності та повноти розгляду справи, не надано належної та обґрунтованої оцінки доказам і фактичним обставинам справи, що потягло за собою прийняття незаконного рішення із грубим порушенням норм чинного законодавства України та призвело до порушення прав та інтересів ПП «ШИПШИНА».

Зазначає, що відповідно до п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 р. № 385, у водія повинна бути картка чи роздруківка даних роботи цифрового тахографа. Обов`язок водія мати одночасно такі документи як картку водія чи роздруківку з цифрового тахографу чинним законодавством України не передбачено, тому, достатньо мати один з вищезазначених документів. Водій надав усі необхідні документи визначені ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», в тому числі протокол перевірки та адаптації тахографа, картку водія та роздруківку на паперовому носії за 24.11.2023р.

Вказує, що висновки суду першої інстанції про те, що «судом встановлено, що долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення роздруківки на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія на момент складання акта про проведення перевірки, а також дотримання усіх вимог» є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та дійсності, адже копію роздруківки Скаржник надав суду разом із позовною заявою, а під час перевірки 23.11.2023 р. - інспекторам.

Крім цього, апелянт зазначає про недобросовісність Відповідача, адже не чекаючи набрання чинності рішенням та безпідставно останній подав заяву та Постанову від 10.01.2024 р., яка є предметом оскарження у цій справі, до Залізничного ВДВС у м. Львів Західного МРУЮ на примусове стягнення спірного штрафу, а останній, в свою чергу, вже здійснив примусове стягнення суми штрафу та виконавчого збору, навіть не направивши постанову про відкриття виконавчого провадження, що є грубим порушенням норм чинного законодавства України, а також прав та законних інтересів Скаржника. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апелянтом подано клопотання про доповнення або зміну апеляційної скарги. Звертає увагу суду на те, що карта цифрового тахографа зчитується спеціалізованим обладнанням, яким забезпечують державних інспекторів (п. 16 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) Затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006р. № 1567).

Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Позивачем подана відповідь на відзив на апеляційну скаргу. Зазначає, що відповідач покликається на судову практику у справах, які не є аналогічними цій справі. Вказує, що будь-яких дій, спрямованих на зчитування інформації працівниками Укртрансбезпеки вчинено не було, відповідачем не спростовано належними доказами пояснення водія, щодо наявності в нього картки водія з інформацією, але відсутність в нього технічної можливості роздрукувати дані з тахографу. Також зазначає, що відповідач неправильно трактує часовий пояс UТС і як він співвідноситься із часовим поясом України, враховуючи, у даному випадку, зимовий час. Адже, коли у розташуванні Україна, 12.03.2024 р., наприклад, 11:00, то у розташуванні UТС - 09:00. Україна має час на 2 години попереду, ніж UТС. Саме тому, роздруківка на паперовому носії, яка датується 24.11.2023 р. о 10:11 була зроблена під час перевірки, оскільки, у розташуванні Україна це була 12:11 година, а по UТС - 10:11 година. Тобто, у водія була як карта водія, так і роздруківка на паперовому носії на час перевірки 24.11.2023 р. Тому, твердження Відповідача, що у водія була відсутня роздруківка на паперовому носії на час перевірки 24.11.2024 р. є хибним та таким, що суперечить фактичним обставинам справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено і з матеріалів справи слідує, що Приватне підприємство «ШИПШИНА» зареєстровано як юридична особа з присвоєнням ідентифікаційного коду 35145549. Місцезнаходження: Україна, 79040, Львівська область, місто Львів, вул. Городоцька, будинок 357.

Видами діяльності є: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (основний); 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 45.40 Торгівля мотоциклами, деталями та приладдям до них, технічне обслуговування і ремонт мотоциклів; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 52.21 Допоміжне обслуговування наземного транспорту; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів; 73.12 Посередництво в розміщенні реклами в засобах масової інформації; 73.11 Рекламні агентства; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 01.50 Змішане сільське господарство; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 38.11 Збирання безпечних відходів; 38.12 Збирання небезпечних відходів; 38.21 Оброблення та видалення безпечних відходів; 38.22 Оброблення та видалення небезпечних відходів; 52.10 Складське господарство.

24.11.2023 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №НР000229 від 20.11.2023 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють міжнародні перевезення вантажів.

Водій транспортного засобу марки Mercedes-Benz/Sсhmitz, номерний знак НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки:

- посвідчення водія серії НОМЕР_3 ;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , серії НОМЕР_4 ;

- свідоцтво про реєстрацію причепа марки Sсhmitz, номерний знак НОМЕР_2 , серії CУС № 852128;

- НОМЕР_5 від 20.11.2023.

За результатами проведеного заходу 24.11.2023 складений акт № АР008249 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Зафіксовано в акті порушення ст.34 Закону України «Про автомобільний транспорт» водієм ОСОБА_1 транспортного засобу, що належить ТзОВ «Перша Львівська Експедиція», під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія роздруківкою на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія, передбаченого п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом МТЗУ від 07.06.2010 №340, наказом МТЗУ від 24.06.2010 №385 у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз 3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Пояснення водія про причини порушень: відмовився.

На адресу Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області від ТзОВ «Перша Львівська Експедиція» надійшов лист, в якому повідомлено що ТзОВ «Перша Львівська Експедиція» не було автомобільним перевізником в перевезенні, яке зазначено в акті проведення перевірки №АР 008249 від 24.11.2023, а експедитором, фактичним автомобільним перевізником був власник тягача та напівпричепа ПП «ШИПШИНА», на підтвердження чого долучено заявку №2023-013025 від 22.11.2023 до договору №1329, та договір на перевезення №1329.

Листом від 21.12.2023 №100076/31/24-23, відповідачем повідомлено позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 10.01.2024 о 09:00 год.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнято постанову №ПШ017868 від 10.01.2024 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.

Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що позивач, який є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», не забезпечив водія роздруківкою на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції вірними та погоджується з ними з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (Положення).

Згідно з пунктом 1 Положення, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Пунктом 4 Положення передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до абзацу першого пункту 8 Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2021 року №1579-р «Про оптимізацію діяльності територіальних органів Державної служби з безпеки на транспорті» утворені територіальні органи Державної служби з безпеки на транспорті як структурні підрозділи апарату Служби за переліком згідно з додатком, зокрема, Відділ державного нагляду (контролю) у Тернопільській області.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) здійснює функції з управління автомобільними дорогами загального користування та має право вимагати дотримання законодавчих та нормативних актів з питань дорожнього руху.

Відповідно до пункту 4 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року (Порядок №1567) рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Пунктом 14 Порядку №1567 визначено, що рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до пункту 12 Порядку №1567 рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Відповідно до пункту 15 Порядку №1567 одними із питань, що перевіряється при проведенні рейдової перевірки є: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктом 21 Порядку №1567 передбачено, що у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до пункту 22 Порядку №1567 у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. При оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити: дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення; вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті); транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто; пункти завантаження і розвантаження.

Аналізуючи наведену норму, колегія суддів зазначає, що вказаний у цій статті перелік документів не є вичерпним, тобто законодавцем передбачено можливість його доповнення іншими визначеними законодавством документами.

Статтею 2 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (Закон №2344-ІІІ) визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень. Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов`язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Відповідно до статі 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен, зокрема виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно - правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Згідно з статтею 2 Закону України «Про транспорт» від 10.11.1994 №232/94-ВР нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов`язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Отже, обов`язок позивача щодо дотримання вимог підзаконного нормативного акту передбачено чинним законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (Положення), яке розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух» та встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (водії) та порядок його обліку.

Вимоги цього Положення пункт 1.3 поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (ТЗ).

Відповідно до пункту 1.4 Положення, це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: сільськогосподарськими підприємствами або підприємствами лісового господарства, якщо ці перевезення виконуються тракторами або іншою технікою, призначеною для місцевих сільськогосподарських робіт чи робіт у галузі лісового господарства, та слугують виключно для цілей експлуатації цих підприємств.

Відповідно до пункту 1.1 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затверджену Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (Інструкції №385) її положення розроблені відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (далі ЄУТР), Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, ратифіковані державою Україна, а також відповідно до Законів України «Про автомобільний транспорт» та «Про дорожній рух».

Відповідно до пункту 1.4. Інструкції №385 тахограф - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Відповідно до пункту 3.1. Інструкції №385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та пости сервісного обслуговування тахографів використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Згідно з пунктом 3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом зокрема: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі; протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до пункту 3.6 Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також, наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності чинної особистої картки водія для цифрового тахографа.

Тож у водія транспортного засобу, обладнаного цифровим тахографом, на момент перевірки має бути в наявності чинна особиста картка водія, він повинен використовувати її у відповідному слоті цифрового тахографа кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом та надавати уповноваженим посадовим особам роздруківку даних роботи тахографа. Перевізник повинен дотримуватись усіх вимог законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі щодо використання діючого та повіреного тахографа.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 визначено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Відповідно до пункту 27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Як уже зазначалось вище та встановлено судом, відповідно до вказаного вище Акту, зафіксовано порушення ст.34 ЗУ «Про автомобільний транспорт» водієм ОСОБА_1 , транспортного засобу, що належить ТзОВ «Перша Львівська Експедиція», під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія роздруківкою на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія, передбаченого п.6.1 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом МТЗУ від 07.06.2010 №340, наказом МТЗУ від 24.06.2010 №385 у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз 3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».

Водій відмовився від надання пояснень та підписання акту, про що зазначено в акті.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що долучені до матеріалів адміністративного позову документи не свідчать про пред`явлення роздруківки на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія на момент складання акта про проведення перевірки, а також дотримання усіх вимог.

При складанні Акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, водій ОСОБА_1 в Акті не зазначив жодних заперечень, застережень, будь якого непогодження щодо проведення перевірки в частині пред`явлення ним документів, а навпаки відмовився від пояснення причин порушення та від підпису.

Як уже зазначалось вище, відповідно до пункту 3.3. Інструкції №385, водій транспортного засобу обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має присобі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Згідно з пунктами 3.5, 3.6 розділу III Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР (994 016) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку.

Правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР).

Згідно пункту 6.1 Положення № 340, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.

На момент проведення перевірки та складання акту рейдової перевірки oб 11 год. 50 хв. 24.11.2023, посадовою особою Укртрансбезпеки було встановлено відсутність роздруківки даних роботи водія транспортного засобу ОСОБА_1 чим порушено вимоги Інструкції № 385, статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частиною 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Доказів наявності необхідних документів на момент перевірки, їх неприйняття перевіряючими та заперечень, застережень з цього приводу, позивачем не надано.

Таким чином, всупереч зазначених вище норм, позивач, який є перевізником в розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт», не забезпечив водія роздруківкою на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія.

Також суд першої інстанції вірно висновував, що виявлене правопорушення є похідним від обов`язку перевізника забезпечити водія усіма необхідними документами для здійснення перевезення вантажів, який встановлений п. 3.5 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385.

Отже, порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт знайшло своє підтвердження в акті перевірки від 24 листопада 2023 року № АР008249.

Санкція визначена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344-ІІІ передбачає відповідальність за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Нормами даної статті чітко визначено, що перевізники несуть відповідальність за відсутність документів, визначених, зокрема ст. 48 Закону, саме на момент перевірки, а не по факту.

Відсутність визначених законом документів під час здійснення перевезення вантажу вже є підставою для застосування адміністративно-господарського штрафу до перевізника.

Щодо допущених виправлень в акті перевірки, то апеляційний суд погоджується із виселком суду першої інстанції та вважає, що внесення виправлень посадовими особами Укртрансбезпеки в Акт перевірки щодо місця проведення перевірки не заслуговують на увагу, оскільки вказані виправлення не впливають на суть виявленого правопорушення і не спростовують його вчинення.

Крім цього, листом ТзОВ «Перша Львівська Експедиція» повідомлено Відділ державного нагляду (контролю) у Львівській області, що ТзОВ «Перша Львівська Експедиція» не було автомобільним перевізником в перевезенні, яке зазначено в акті проведення перевірки №АР 008249 від 24.11.2023, а експедитором, фактичним автомобільним перевізником був власник тягача та напівпричепа ПП «ШИПШИНА», на підтвердження чого долучено заявку №2023-013025 від 22.11.2023 до договору №1329, та договір на перевезення №1329.

Апеляційний суд зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

З урахуванням наведених вище обставин справи, зокрема на зафіксовані в акті перевірки порушення, а саме відсутність у водія під час здійснення перевірки роздруківки на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017868 від 10.01.2024 винесена відповідачем в межах наданих йому повноважень із дотриманням процедури її розгляду та прийняття та у відповідності до норм Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку №1567, а розмір штрафу, накладений на позивача постановою №ПШ017868 від 10.01.2024 у сумі 17000 грн відповідає встановленому абзацом третім частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ розміру.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що оскаржена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017868 від 10.01.2024 вказаним вимогам відповідає, тому відсутні підстави для визнання її протиправною та скасування.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «ШИПШИНА» - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року у справі №380/2207/24 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді Л. Я. Гудим О. М. Гінда