Постанова

від 18.09.2024 по справі 300/4107/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/4107/23 пров. № А/857/19382/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р. Й.,

суддів Гуляка В. В.,

Ільчишин Н. В.,

з участю секретаря судового засідання Ханащак С. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року(прийняту у письмовому провадженні в м. Івано-Франківську суддею Тимощуком О. Л.,; дата складення ухвали в повному обсязі не вказана) про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 300/4107/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

В С Т А Н О В И В :

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області, в якій просила суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення своєчасного розрахунку при звільненні позивача;

- стягнути з відповідача на свою користь середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.08.2022 по 10.02.2023 терміном 185 днів в сумі 176 262,45 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного розрахунку при звільненні.

Зобов`язано Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за шість місяців затримки розрахунку при звільненні, виходячи з середньоденного грошового забезпечення на день звільнення 09.08.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

15 липня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.

Заяву обґрунтовувала тим, що при вирішенні справи по суті судом не проведено розрахунку суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню, що дало змогу відповідачу на власний розсуд розрахувати таку суму, внаслідок чого відповідач протиправно самовільно зменшив середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні та визначив його в розмірі 118 339,60 грн, що підтверджується листом відповідача від 12.07.2024 № 40.07-316. Посилаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 13.09.2023 у справі № 560/11111/22 та від 29.03.2023 у справі № 260/2583/21, позивач зауважує, що передбачений статтею 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) спосіб захисту вимагає також, щоб орган, який вирішує спір щодо суми заборгованості при звільненні, зокрема суд, визначив також і суму, яка підлягатиме стягненню на користь позивача.

Відтак, позивач просить ухвалити додаткове судове рішення та стягнути з відповідача на свою користь середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30.11.2022 по 31.05.2023 терміном 183 календарних днів в загальній сумі 174 357,21 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 від 15 липня 2022 року про ухвалення додаткового рішення відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що заява ОСОБА_1 від 15.07.2022 про ухвалення додаткового рішення подана до суду без наявних на те правових підстав, а тому в задоволенні такої заяви та ухваленні додаткового рішення необхідно відмовити.

Не погодившись із зазначеною ухвалою, її оскаржила ОСОБА_1 , яка вважає, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального права, є необґрунтованою, ухвала судом без всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити додаткове судове рішення у справі № 300/4107/23.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що її позовна вимога про стягнення з відповідача на її користь середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10.08.2022 по 10.02.2023 терміном 185 днів в сумі 176 262,45 грн залишилася нерозглянутою. Покликаючись на судову практику, вказує, що передбачений статтею 117 КЗпП України спосіб захисту вимагає також, щоб орган, який вирішує спір щодо суми заборгованості при звільненні, зокрема суд, визначив також і суму, яка підлягатиме стягненню на користь позивача.

Проте, у вказаній справі суд не здійснив розрахунку суми середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, яка підлягає стягненню на її користь, що й було підставою для звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося.

Також за приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення (частина друга статті 252 КАС України).

Відповідно до частини третьої статті 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

За приписами частини четвертої статті 252 КАС України про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення (постанови чи ухвали), внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.

Стаття 252 КАС передбачає можливість ухвалення у справі додаткового судового рішення (постанови чи ухвали) з метою усунення такого недоліку, як неповнота судового рішення, тобто невирішеність якихось питань, які необхідно було вирішити у постанові чи ухвалі».

Тобто додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення у випадку, якщо не ухвалено рішення щодо однієї з позовних вимог, а не зміною такого рішення внаслідок переоцінки розглянутих позовних вимог.

Вказане узгоджується, зокрема, з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постанові від 22 жовтня 2019 року в справі № 9901/87/19.

Як видно із позовної заяви ОСОБА_1 в цій справі, позивач просила, серед іншого, стягнути з відповідача на її користь середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 10 серпня 2022 року по 10 лютого 2023 року терміном 185 днів в сумі 176 262,45 грн.

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у рішенні від 01 листопада 2023 року дійшов висновку, що позаяк остаточний розрахунок з ОСОБА_1 у зв`язку зі звільненням проведено виплатою відповідачем 31 травня 2023 року грошової компенсації на виконання постанови суду від 17 травня 2023 року, то позивач має право на середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні не більш як за шість місяців за затримку терміном 183 календарних дні (з 30 листопада 2022 по 31 травня 2023 року - день проведення остаточного розрахунку).

Відтак, рішенням від 01 листопада 2023 року суд позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

Визнав протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області щодо не проведення з ОСОБА_1 своєчасного розрахунку при звільненні.

Зобов`язав Територіальне управління Служби судової охорони у Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за шість місяців затримки розрахунку при звільненні, виходячи з середньоденного грошового забезпечення на день звільнення 09.08.2022 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 № 100.

У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Тобто Івано-Франківський окружний адміністративний суд у рішенні від 01 листопада 2023 року у справі № 300/4107/23 розглянув усі заявлені позовні вимоги та вирішив їх задовольнити - не у спосіб, визначений позивачем та не в повному обсязі, а частково та в спосіб, визначений у мотивувальній та резолютивній частинах.

З огляду на зазначене, колегією суддів не встановлено неповноту судового рішення, не вирішення однієї з позовних вимог та не ухвалення з приводу цієї вимоги рішення.

Водночас, як видно із мотивувальної та резолютивної частин цього рішення, суд сам не здійснював нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а зобов`язав здійснити такий розрахунок відповідача (нарахувати такий заробіток).

А зазначені заявником мотиви, викладені в заяві про ухвалення додаткового судового рішення, на переконання колегії суддів апеляційного суду складають підстави для оскарження такого рішення.

Також, якщо відповідач, на переконання позивача, здійснив неправильний розрахунок спірних сум, таке може бути предметом окремого судового оскарження.

Разом з тим, доводи апелянта про те, що всупереч судовій практиці Верховного Суду суд у цій справі не здійснив розрахунку суми середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, яка підлягає стягненню на її користь, що й було підставою для звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки стосуються правильності вирішення справи та пов`язані з ухваленням додаткового судового рішення.

Решта доводів апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не потребують додаткового дослідження та спростування.

За таких обставин колегія суддів погоджується висновками суду першої інстанції про відсутність передбачених частиною першою статті 252 КАС України підстав для ухвалення додаткового судового рішення в цій справі.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, ухвала суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2024 року про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 300/4107/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин Повне судове рішення складено 18.09.24