Ухвала

від 19.09.2024 по справі 1.380.2019.005731

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 вересня 2024 року

м. Київ

справа №1.380.2019.005731

адміністративне провадження № К/990/31216/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Загороднюка А.Г.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

перевіривши касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, Офісу Генерального прокурора, Міністра оборони України про визнання протиправними рішення та дій, скасування пункту 11 наказу від 24 липня 2019 року № 408 та наказу від 08 серпня 2019 року №577к, в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1), Міністра оборони України (далі - відповідач 2), Військової прокуратури Західного регіону України (далі - відповідач 3), Генеральної прокуратури України (далі - відповідач 4), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову та заяви про збільшення позовних вимог просив:

- визнати протиправними рішення і дії Генеральної прокуратури України щодо підготовки, складання і підписання довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", стосовно ОСОБА_1 щодо застосування до нього заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади";

- визнати протиправними рішення і дії військової прокуратури Західного регіону України щодо підготовки, підписання і скерування в Генеральну прокуратуру України подання про звільнення ОСОБА_1 за статтею 26 частиною п`ятою пунктом 2 підпунктом "і" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- визнати протиправними рішення і дії Генеральної прокуратури України щодо підготовки, підписання і скерування в Міністерство оборони України подання про звільнення за статтею 26 частиною п`ятою пунктом 2 підпунктом "і" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- визнати протиправними рішення і дії Міністерства оборони України щодо підготовки і видання пункту 11 наказу Міністра оборони України від 24 липня 2019 року №408 (по особовому складу) про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 за статтею 26 частиною п`ятою пунктом 2 підпунктом "і" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- скасувати пункт 11 наказу Міністра оборони України від 24 липня 2019 року №408 (по особовому складу) про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади");

- скасувати наказ військової прокуратури Західного регіону України від 08 серпня 2019 року №577к про виключення зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_1 ;

- стягнути з військової прокуратури Західного регіону України на користь ОСОБА_1 середній заробіток з 09 серпня 2019 року по день фактичного розрахунку та виплати;

- відшкодувати Міністерству оборони України на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій щодо підготовки і видання пункту 11 наказу Міністра оборони України від 24 липня 2019 року №408 (по особовому складу) про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади");

- відшкодувати військовій прокуратурі Західного регіону України на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій військової прокуратури Західного регіону України щодо підготовки, складання і скерування документів задля звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади");

- відшкодувати Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій Генеральної прокуратури України щодо підготовки, складання і скерування документів задля звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади").

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України (м.Київ) щодо підготовки й складання довідки про результати перевірки, передбаченої Законом України "Про очищення влади", стосовно ОСОБА_1 щодо застосування до нього заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Визнано протиправними дії військової прокуратури Західного регіону України щодо складання і скерування в Генеральну прокуратуру України подання про звільнення ОСОБА_1 за статтею 26 частиною 5 пунктом 2 підпунктом "і" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо підготовки, підписання і скерування в Міністерство оборони України подання про звільнення ОСОБА_1 за статтею 26 частиною 5 пунктом 2 підпунктом "і" (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади") Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". Визнано протиправним і скасовано пункт 11 наказу Міністра оборони України від 24 липня 2019 року № 408 (по особовому складу) про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади"). Визнано протиправним і скасовано наказ військової прокуратури Західного регіону України від 08 серпня 2019 року № 577к про виключення зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України ОСОБА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року змінено, виключено з мотивувальної частини рішення суду абзац такого змісту:

"За таких обставин відсутні передбачені законом підстави для поновлення на військовій службі ОСОБА_1 . Такий спосіб захисту матиме декларативний характер і не забезпечить ефективне поновлення його порушених прав, оскільки закінчення строку трудового договору є підставою для його припинення в силу прямої вказівки закону.".

В решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 квітня 2023 року у справі №1.380.2019.005731 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року залишено без змін.

При новому розгляді справи позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив позовні вимоги вважати такими: відшкодувати Міністерству оборони України на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій щодо підготовки і видання пункту 11 наказу Міністра оборони України від 24 липня 2019 року № 408 (по особовому складу) про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади"); відшкодувати Міністру оборони України на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень, заподіяну внаслідок підготовки і незаконного видання пункту 11 наказу Міністра оборони України від 24 липня 2019 року № 408 (по особовому складу) про звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади"); відшкодувати Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Західного регіону на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 200000 гривень, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій військової прокуратури Західного регіону України щодо підготовки, складання і скерування документів задля звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади"); відшкодувати Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 шкоду - моральну шкоду в розмірі 200000 (двісті тисяч) гривень, заподіяну внаслідок незаконних рішень і дій Генеральної прокуратури України щодо підготовки, складання і скерування документів задля звільнення полковника юстиції ОСОБА_1 з військової служби у запас (у зв`язку із застосуванням заборони, передбаченої частиною третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади").

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, позов задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Ухвалами Верхового Суду від 01 травня 2024 року та від 22 травня 2024 року касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №1.380.2019.005731 повернуто особі, яка її подала.

31 травня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року, в якій скаржник просить скасувати рішення судів попередній інстанцій та увалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.

Суд першої інстанції розглянув цю справу за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2024 року визнано неповажними вказані Спеціалізованою прокуратурою в сфері оборони Західного регіону підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №1.380.2019.005731. Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №1.380.2019.005731 - залишено без руху.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2024 року касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №1.380.2019.005731 повернуто особі, яка її подала.

Також, роз`яснено, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

09 серпня 2024 року Спеціалізованою прокуратурою в сфері оборони Західного регіону вчетверте подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року визнано неповажними вказані Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону підстави для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі №1.380.2019.005731.

Касаційну скаргу Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, Офісу Генерального прокурора, Міністра оборони України про визнання протиправними рішення та дій, скасування пункту 11 наказу від 24 липня 2019 року № 408 та наказу від 08 серпня 2019 року №577к, в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди - залишено без руху.

Надано заявнику касаційної скарги строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини; уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.

Роз`яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження у встановлений судом строк у відкритті касаційного провадження буде відмовлено.

Також, роз`яснено, що в разі невиконання вимог цієї ухвали в частині подання уточненої касаційної скарги у встановлений судом строк касаційну скаргу буде повернуто.

16 вересня 2024 року Спеціалізованою прокуратурою в сфері оборони Західного регіону на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, скаржником подано уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та підстав для касаційного оскарження судових рішень.

Клопотання про поновлення строку обґрунтоване тим, що ухвалами Верховного Суду від 01 травня 2024 року, від 22 травня 2024 року та від 23 липня 2024 року касаційні скарги було повернуто, однак повернення касаційної скарги не позбавляє скаржника повторного звернення до суду.

Разом з тим, первинна касаційна скарга була подана в межах строку на касаційне оскарження, повторно подані касаційні скарги не просто подавались, а не зволікаючи вживались заходи щодо усунення недоліків касаційних скарг, що слугували підставою для їх повернення.

Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Тобто особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, цілком використовувати наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Отже, учасники процесу мають діяти вчасно та в належний спосіб, вони не мають допускати затримки та невиправданого зволікання під час виконання своїх процесуальних обов`язків.

Також згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслений характер процесуальної поведінки учасників справи, відповідно до якого особа, яка зацікавлена у поданні касаційної скарги, мусить діяти сумлінно, тобто виявляти добросовісне ставлення до наявних у неї прав і здійснювати їхню реалізацію в такий спосіб, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без невиправданих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, передусім щодо дотримання строку на касаційне оскарження. Для цього учасник справи повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати цілком наявні засоби та можливості, передбачені законодавством

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання касаційної скарги здійснюється судом касаційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на касаційне оскарження судового рішення.

Колегія суддів зауважує, що норми КАС України не містять виключень або підстав для звільнення учасників процесу від обов`язку надавати докази до суду та доводи ті обставини, які є підставами для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов`язаний з об`єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.

Водночас Суд звертає увагу, що та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Cуд зазначає, що невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги, не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Разом з тим ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2024 року надавалась оцінка щодо поважності причин пропуску строку після повернення касаційних скарг.

Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

У контексті наведеного, зважаючи на приписи вказаних правових норм законодавства, невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення цього строку.

Ураховуючи зазначене, зважаючи на те, що з моменту прийняття оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції до моменту подання повторної касаційної скарги пройшло понад три місяці, доводи клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є необґрунтованими та не можуть бути визнані судом поважною причиною пропуску строку, встановленого КАС України.

За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).

Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України заявник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правовий висновок з приводу підстав для відшкодування моральної шкоди викладений у постанові Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі №П/811/4240/14 щодо застосування статті 237-1 КЗпП України та статті 23 Цивільного кодексу України.

В той же час, Верховний Суд наголошує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки судів, рішення яких оскаржуються, із одночасним зазначенням положень (пункту, частини, статті) закону або іншого нормативно-правового акта, який застосований цими судами при прийнятті відповідного висновку. Це дозволяє суду касаційної інстанції на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмета позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно.

При вирішенні питання подібності правовідносин у судових справах, Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).

Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Верховний Суд проаналізувавши вказану підставу касаційного оскарження прийшов до висновку, що правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22 липня 2022 року у справі №П/811/4240/14, про які зазначає заявник, зроблені за інших фактичних обставин справи, установлених судами.

Так, у справі №П/811/4240/14 Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції, що оскільки в матеріалах справи відсутні докази щодо завдання моральної шкоди позивачу, а ОСОБА_2 не доведено в чому вона полягає, не доведено причинного зв`язку між неправомірними діями відповідачів та настанням будь-яких негативних наслідків для позивача, відсутні підстави для задоволення позову в цій частині. Водночас, позивачем не обґрунтовано, який орган державної влади завдав йому моральної шкоди: Верховна Рада через прийняття Закону України "Про очищення влади" від 16 вересня 2014 року №1682-VII чи Служба безпеки України, яка по суті виконувала вимоги цього закону.

Верховний Суд переглядаючи в порядку касаційного оскарження судові рішення у цій справі та направляючи справу на новий розгляд дійшов висновку, що зважаючи на те, що в межах розгляду цієї справи встановлено незаконність звільнення позивача, тому негативні емоції позивача внаслідок незаконного звільнення перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди. Проте, суд касаційної інстанції в силу положень частини другої статті 341 КАС України позбавлений можливості надавати оцінку доказам, наданим позивачем в підтвердження заподіяної моральної шкоди, а тому в цій частині справу направлено на новий розгляд.

Відтак, Верховний Суд у цій справі вже вирішив, що негативні емоції позивача внаслідок незаконного звільнення перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із діями відповідача, а відтак завдали йому моральної шкоди.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що скаржником не обґрунтовано наявності правових підстав для оскарження судового рішення, визначених пунктом 1 частиною четвертою статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу, що підстави касаційного оскарження викладені в уточненій касаційній скарзі ідентичні підставам попередньо поданої касаційної скарги. При цьому Верховний Суд в ухвалі від 04 вересня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху надав оцінку зазначеним підставам.

Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, у частині зазначення підстав касаційного оскарження рішень суддів попередніх інстанцій з урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України.

Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.

З огляду на викладене, зважаючи на те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними, наявні підстави для відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 329, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Визнати неповажними причини пропуску Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону строку на касаційне оскарження на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Спеціалізованої прокуратури в сфері оборони Західного регіону на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, Офісу Генерального прокурора, Міністра оборони України про визнання протиправними рішення та дій, скасування пункту 11 наказу від 24 липня 2019 року № 408 та наказу від 08 серпня 2019 року №577к, в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач судді А.Г. Загороднюк М.В. Білак О.А. Губська