Постанова

від 19.09.2024 по справі 140/2166/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 140/2166/18

касаційне провадження № К/9901/35490/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 (суддя - Мачульський В.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 (головуючий суддя - Святецький В.В., судді - Гудим Л.Я., Довгополов О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комо Україна" до Офісу великих платників податків ДФС про скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Комо Україна" (далі - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - Офіс, відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 30.07.2018 №0006764814.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач послався на протиправність і безпідставність висновків акта фактичної перевірки щодо порушення позивачем порядку оприбуткування готівки (не оприбуткування готівки в касі), що покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення. Позивач зазначає, що під час проведення перевірки Товариства перевіряючим було надано КОРО №3000088492р/4, всі операції у якій були обліковані відповідно до пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637 (далі - Положення №637), а саме: була здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках, які були належним чином проклеєні до Книги обліку розрахункових операцій (далі КОРО). Позивач вважає безпідставним твердження відповідача про те, що платником порушено пункти 3.1, 7.39 Положення №637, оскільки на підтвердження сплати платником готівкових коштів в сумі 43770,03 грн відповідачу під час проведення перевірки були надані всі документи, які свідчать про вартість витрат, здійсненних у зв`язку із відрядженням та проживанням працівників Товариства.

Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 26.12.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019, позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Офісу від 30.07.2018 №0006764814.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем було дотримано процедуру оприбуткування готівки в касі (роздруковані фіскальні чеки та своєчасно здійснено записи в книзі обліку розрахункових операцій на підставі відповідних Z-звітів), відтак, висновок контролюючого органу про не оприбуткування позивачем у касі підприємства готівкових коштів є необґрунтованим та спростовується матеріалами справи. Крім того, суди встановили, що Товариством були надані контролюючому органу квитанції до прибуткових касових ордерів, готельні рахунки, свідоцтва платників єдиного податку надавачів послуг, які підтверджують сплату працівниками Товариства готівкових коштів.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, Офіс подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги відповідач цитує норми матеріального та процесуального права, стверджує, що позивачем не були належним чином оприбутковані готівкові кошти у книзі обліку розрахункових операцій, що є порушенням вимог пункту 2.6 глави 2 Положення №637. Також, скаржник зазначає про ненадання Товариством належних та допустимими доказів звітування працівниками за отримані ними під звіт грошові кошти, що є порушенням пункту 2.11 глави 2 Положення №637.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.01.2020 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18.09.2024 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 19.09.2024.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2016 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 11.06.2018 №102/28-10-48-14/39507437 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог пункту 2.6 глави 2, пунктів 3.1, 7.39 Положення №637, зокрема, підприємством несвоєчасно оприбутковано готівкові кошти в загальній сумі 44731,84 грн та відсутні платіжні документи на сплату готівкових коштів в розмірі 43770,03 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.07.2018 №0006764814, яким до позивача за порушення вимог пункту 2.6, пунктів 3.1, 7.39 Положення №637 та згідно з Указом Президента України ,,Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 №436/95 (далі - Указ №436/95) застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 267429,23 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначені Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (далі Закон №265/95-ВР, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За правилами пункту 5 частини першої статті 3 Закону №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Положенням №637 визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті регулюється Законом №265/95-ВР, та Положенням №637.

Так, пунктом 1.2 Положення №637 визначено, що оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій

Згідно з пунктом 7.3 Положення №637 відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.

Згідно з пунктом 7.15 вказаного Положення вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (РК).

Матеріалами справи підтверджується, що грошові кошти у сумі 44731,04 грн. згідно Z-звіту № 0748 від 19.08.2016 були своєчасно оприбутковані у розділі 2 КОРО № 3000088492р/14, зареєстрованій 20.04.2016, копія якої наявна у матеріалах справи. Доказів на спростування наведених обставин матеріали справи не містять. Не додано таких доказів і до касаційної скарги.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність порушення позивачем вимог пункту 2.6 Положення №637.

Так, в акті перевірки було вказано, що касових звітів, авансових звітів (з квітня 2016 по липень 2017), перевіркою достовірності розрахункових документів, що додаються до авансових звітів про використання коштів на відрядження та інші потреби, - контролюючим органом встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 43770,03 грн..

За визначенням, наведеним у абзаці 15 статті 2 Закону № 265/95-ВР, розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Відповідно до пункту 2.1 Положення № 637 підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України), іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.

Згідно з пунктом 2.12 Положення № 637 фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного спеціального платіжного засобу або особистого спеціального платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

За змістом пункту 3.1 Положення № 637 касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

В силу приписів пункту 7.39 Положення № 637 під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачем були надані до перевірки авансові звіти підзвітних осіб з доданими підтверджуючими документами, а саме: квитанції до прибуткових касових ордерів, готельні рахунки, свідоцтва платників єдиного податку, свідоцтва платників податку на додану вартість, виписки з єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (копії яких наявні в матеріалах справи).

З огляду на викладене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені в акті перевірки працівники Товариства, які отримували готівкові кошти під звіт на господарські потреби, під час складання авансових звітів додали усі необхідні та належним чином оформлені підтверджуючі документи про використання цих готівкових коштів на господарські потреби, з огляду на що позивач не допустив порушення вимог пунктів 3.1, 7.39 Положення № 637.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за мотивами, викладеними у цій постанові.

Відповідач у доводах касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права. Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 26.12.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19.11.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.П. Юрченко Р.Ф. Ханова