Постанова

від 14.11.2007 по справі 7/204-07-6/316/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем

України

14.11.07                                                                                      

Справа №7/204-07-6/316/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського

суду у складі:

Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко М.В.    , Кричмаржевський В.А.  , Хуторной В.М.

при секретарі Акімовій Т.М.

за участю представників:

позивача:         

ОСОБА_2, присутній без довіреності;

відповідача:     

не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу     

Приватного підприємця ОСОБА_1,

                                      м.

Апостолове Апостолівського району

Дніпропетровської області

на рішення                   господарського суду

Запорізької області від 20.09.2007р.

у справі                         № 7/204-07-6/316/07

за позовом                    Приватного підприємця

ОСОБА_1,

                                      м.

Апостолове Апостолівського району

Дніпропетровської області

до відповідача             Товариства з обмеженою

відповідальністю «Мобізв'язок»,

                                      м.

Запоріжжя

про                                 стягнення

50.000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємцем ОСОБА_2, м. Апостолове

Апостолівського району Дніпропетровської області було подано позов до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобізв'язок», м. Запоріжжя про

стягнення суми 50.000,00 грн. боргу за договором позики від 20.12.2006р.

Розглянувши справу по суті, господарський суд

Запорізької області своїм рішенням від 20.09.2007р. у справі №

7/204-07-6/316/07 (суддя Місюра Л.С.) в позові відмовив. Рішення суду

мотивоване тим, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження факту

передачі грошових коштів відповідачу, внаслідок чого договір позики від

20.12.2006р. є неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у

поданій апеляційній скарзі ПП ОСОБА_2, позивач у справі, вказує на те, що

рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає зокрема, що існування оформленого договору позики від 20.12.2006р. є

тим самим доказом, який підтверджує факт отримання позичальником грошей.

Зазначений договір належним чином не був визнаний судом неукладеним. Данні

бухгалтерського обліку не можуть слугувати належними та допустимими доказами

виконання зобов'язань за договором позики. Просить рішення господарського суду

Запорізької області від 20.09.2007р. у справі № 7/204-07-6/316/07 скасувати та

прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

ТОВ «Мобізв'язок», відповідач у справі, у відзиві на

апеляційну скаргу заперечує проти викладених в ній доводів. Зазначає зокрема,

що відповідач не одержував ніяких грошових коштів від позивача, документальним

підтвердженням чого є бухгалтерські документи підприємства за весь період

діяльності з 01.01.2006р. по теперішній час. Оскільки грошові кошти позивачем

відповідачу не були передані, то договір позики від 20.12.2006р. є неукладеним

і не створює для сторін ніяких юридичних наслідків.

Розпорядженням голови Запорізького апеляційного

господарського суду № 3020 від 14.11.2007р. справу призначено до розгляду у

складі колегії - Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кричмаржевського В.А.,

Хуторного В.М.

В судовому засіданні представник позивача підтримав

доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Відповідач законним правом на участь свого представника

в судовому засіданні не скористався. Про час та місце розгляду справи

повідомлений належним чином. Про причини неявки суду не повідомив. Колегія

суддів на підставі ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути апеляційну

скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності відповідача, оскільки його

неявка не перешкоджає вирішенню спору.

В судовому засіданні 14.11.2007р. за згодою представника

позивача оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної

інстанції.

Розгляд справи вівся без застосування засобів технічного

забезпечення фіксації судового процесу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних

обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при

винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не

підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, 20.12.2006р. між ПП

ОСОБА_2 (позикодавець) і ТОВ «Мобізв'язок» (позичальник) був підписаний договір

позики, згідно з п.1 якого позикодавець передає позичальнику в борг 50.000,00

грн. + 21 % річних, а позичальник зобов'язується повернути зазначену суму в

обумовлений строк.

Пунктом 2 договору передбачено, що повернення зазначеної

в цьому договорі суми має місце за бажанням позичальника на протязі 3-х місяців

рівновеликими долями, але останній внесок повинен бути зроблений не пізніше

20.03.2007р.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ним

на виконання договору позики були передані відповідачу грошові кошти у розмірі

50.000,00 грн., які останній в обумовлений договором строк не повернув. У

зв'язку з цим, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача

суми 50.000,00 грн. боргу за договором позики від 20.12.2006р. Позов

ґрунтується на приписах ст.ст. 526, 1046, 1047, 1049 ЦК України.

В основу позовних вимог позивачем покладений договір

позики від 20.12.2006р.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики

одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові)

грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник

зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму

позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей

або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст.1047 ЦК України, договір позики укладається

у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує

встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у

випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов

може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує

передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості

речей.

Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник

зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі

або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого

роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в

порядку, що встановлені договором.

Фактичні обставини справи свідчать про те, що позивачем

не передавались відповідачу грошові кошти в сумі 50.000,00 грн. на виконання

договору позики від 20.12.2006р. Позивачем не надано до суду жодного

документального доказу факту передачі відповідачу грошових коштів. Відповідач

заперечив факт отримання від позивача грошових коштів.

З наданих відповідачем до суду документів, а саме:

картки рахунків, виписок з касової книги, тощо вбачається, що до відповідача не

надходила спірна сума грошей.

Пунктом 5 договору позики передбачено, що цей договір

вважається укладеним з моменту фактичної передачі позикодавцем позичальнику

обумовленої суми.

Оскільки позикодавцем обумовлена договором сума грошей

позичальнику не передавалась, то згідно з п.5 договору позики, цей договір

вважається неукладеним, що узгоджується з ч.2 ст.1046 ЦК України.

Таким чином, позивачем не доведено неналежного виконання

відповідачем своїх договірних зобов'язань, і підстави для стягнення з

відповідача суми 50.000,00 грн. відсутні. З огляду на викладене, місцевий

господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні

позову.

Доводи скаржника про те, що договір позики від

20.12.2006р. належним чином не був визнаний судом неукладеним, є

необґрунтованими і спростовуються тим, що вимога про визнання угоди неукладеною

не може бути самостійним предметом спору, а спрямована на встановлення факту,

який має юридичне значення, але не на поновлення порушеного права та охоронюваного

законом інтересу. Встановлення факту неукладеності договору є лише елементом

оцінки фактичних обставин справи при існуванні та розгляді між сторонами

договору спору про право цивільне.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої

інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення

або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не

вбачається, підстави для скасування або зміни рішення місцевого господарського

суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального

кодексу України,  Запорізький апеляційний

господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Апостолове

Апостолівського району Дніпропетровської області залишити без задоволення, а

рішення господарського суду Запорізької області від 20.09.2007р. у справі №

7/204-07-6/316/07 - без змін.

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

 судді  Мірошниченко М.В. 

 Кричмаржевський

В.А.  Хуторной В.М.