Рішення

від 14.08.2024 по справі 489/2337/24

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/2337/24

Номер провадження 2/489/1258/24

РІШЕННЯ

Іменем України

14 серпня 2024 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого судді Кокорєва В. В.,

за участю секретаря судового засідання Ковальової С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач) про скасування арешту нерухомого майна

встановив

Представник позивача звернувся до суду з позовом про скасування арешту нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в січні 2024 року ОСОБА_1 отримала відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна дізналась про наявність запису в реєстрі про арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 11440961, зареєстровано 28.07.2011, реєстратором зазначено Миколаївську філію державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України, підстава обтяження - постанова б/н від 29.11.2009 Ленінським ВДВС ММУЮ, об`єкт обтяження - невизначене майно, все нерухоме майно. В листі №25247 від 09.02.2024 Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив про неможливість встановлення та повідомлення номеру виконавчого провадження, номера та дати виконавчого документа на підставі якого було внесене зазначене обтяження до Державного реєстру. Таким чином, на момент звернення в Інгульському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відсутня інформація про виконавче провадження (його номер, дата, підстава відкриття, розмір боргу тощо) по якому накладено арешт постановою Ленінського ВДВС ММУЮ від 29.11.2009, №б/н, відсутня інформація про стягувача та про існування будь-якого боргу у ОСОБА_1 перед невстановленим стягувачем та стан його погашення.

Представник позивача вказує на те, що ОСОБА_1 було виявлено існуюче обтяження на її майні - арешт, що існує поза межами встановлених процедур та правових підстав передбачених чинним законодавством України в рамках неіснуючого виконавчого провадження і при відсутності боргових зобов`язань по вказаному провадженню №б/н. Представник позивача просить скасувати арешт нерухомого майна накладений постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 29.11.2009, б/н, на все нерухоме майно, невизначене майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), реєстраційний номер об`єкта обтяження 11440961. Крім того, представник позивача просить стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати.

Від представника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшов до суду відзив в якому зазначено, що відповідно до відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника ОСОБА_1 внесено обтяження, зокрема, 1) тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 11440961, підстава обтяження: постанова, б\н, 29.11.2009, Ленінський ВДВС ММУЮ, власник: ОСОБА_1 , код: НОМЕР_1 , обтяжувач: Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції; 2) тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 13273439, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП №31694018, 20.11.2012, старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Кравчук А.О., власник: ОСОБА_1 , код: НОМЕР_1 , обтяжувач: Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області.

У відзиві зазначено, що згідно з відомостями з Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_1 на виконанні у відділі перебували наступні виконавчі провадження: 1) № 35819092 відкрите на підставі виконавчого листа № 6-1188/09 виданого 04.09.2009 Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 15128,18 грн., судові витрати по сплаті третейського збору 200,00 грн. 19.09.2014 керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016), державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Пєрєвєрзєвою Н.М. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу; 2) № 36277642 відкрите на підставі виконавчого листа №2/1414/498 виданого 15.02.2012 Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.01.2006 у сумі 31859,92 грн., держмито у сумі 318,60 грн., та 120 грн. витрат на ІТЗ. 19.09.2014 керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016), державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Пєрєвєрзєвою Н.М. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу; 3) № 48812680 відкрите на підставі виконавчого листа № 2/1414/498 виданого 29.12.2012Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в розмірі 32297,80 грн. 23.06.2016 керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016), державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Пєрєвєрзєвою Н.М. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу; 4) ВП № 41301370 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-861 виданого 15.02.2012 Ленінським районним суд м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "СЕБ Банк" заборгованість за Кредитним договором № 304-4/41 від 29.05.2008 в сумі 309158,89 грн., судовий збір 1700,00 грн., інформаційний збір 120,00 грн. 19.09.2014 керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016), державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції Пєрєвєрзєвою Н.М. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві; 5) № 52161261 відкрите на підставі виконавчого листа № 2/1414/498 виданого 22.09.2013 Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в розмірі 32297,80 грн. 23.06.2016керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016), державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Сагайдак А.Д. винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу. Крім того, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області перебувало виконавче провадження № 31694018 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-861/11 виданого 16.08.2011 Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "СЕБ Банк" заборгованість за договором від 29.05.2008 за № 304-в/41, яка складається із: простроченої заборгованості по кредиту в сумі 4476,21 дол. США, що за офіційним курсом НБУ еквівалентно 35422,49 грн., строкової заборгованості по кредиту в розмірі 26477,38 дол. США або 209528,75 грн., процентів 6521,68 дол. США або 51609,31 грн. та пені в сумі 12598,34 грн., що в загальній сумі складає 309158,89 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1700 грн., та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн. 24.10.2013 керуючись п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016) державним виконавцем Кравчук А.О. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

Представник Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вказує на те, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав передбачених нормами п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», зняття арешту з майна боржника не передбачено. Таким чином, відповідно до законодавства державний виконавець був зобов`язаний накласти арешт на майно боржника та при поверненні виконавчого документа стягувачу згідно з п.2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016), п.2 ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» не мав підстав для його зняття. ОСОБА_1 не надано жодних доказів повного та фактичного виконання виконавчих документів на підставі яких відкривалися виконавчі провадження на користь стягувачів: ПАТ "СЕБ Банк", АТ КБ «ПриватБанк», ЗАТ "Альфа-Банк", як в рамках виконавчих проваджень, так і після їх завершення. Отже, в даному випадку мова йде про повернення виконавчого документа саме стягувачу. Відповідно до законодавства, за таких обставин, виконавче провадження не є закінченим, після якого могли б настати правові наслідки, передбачені ч.2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016), ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження». Крім того, у відзиві зазначено, що Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не може бути відповідачем за даною категорією справ, тому позивач зазначив не належного відповідача.

Представник Інгульськоговідділу державноївиконавчої службиу містіМиколаєві Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Одеса)вважає,що позивачне довівнезаконність накладеногоарешту,та ненадав жодногодоказу якийпідтверджував бивиконання рішеннясуду,а якнаслідок необхідністьскасування арешту,тому необхідновідмовити взадоволенні позовнихвимог ОСОБА_1 .

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення вимог та просив відмовити в їх задоволенні. При цьому вказав, що дійсно на сьогодні не можливо встановити в межах якого виконавчого провадження та за яким виконавчим листом накладено арешт.

Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.

З відомостей з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна вбачається, що накладено арешт нерухомого майна на невизначене майно, все нерухоме майно ОСОБА_1 (реєстраційний номер обтяження 11440961; підстава обтяження: постанова, б/н, 29.11.2009, Ленінський ВДВС ММУЮ; обтяжувач та заявник: Ленінський відділ державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції).

Відповідно до копії відповіді з Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №25247 від 09.02.2024 згідно інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відносно ОСОБА_1 наявне обтяження на все нерухоме майно №11440961, зареєстроване 28.07.2011 реєстратором Миколаївської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Підставою обтяження зазначено постанову б/н від 29.11.2009, видану Ленінським ВДВС ММУЮ. Шляхом пошуку в Автоматизованій системі виконавчих проваджень неможливо встановити номер виконавчого провадження, номер та дату видачі виконавчого документу, на підставі якого було внесено вищезазначене обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З копії відповіді з Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) №47737 від 11.03.2024 вбачається, що Шляхом пошуку в Автоматизованій системі виконавчих проваджень неможливо встановити номер виконавчого провадження, номер та дату видачі виконавчого документу, на підставі якого було внесено вищезазначене обтяження до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Додатково повідомлено, що згідно відомостей АСВП на виконанні у відділі перебували виконавчі провадження, а саме: 1) ВП № 35819092 з примусового виконання виконавчого листа № 6-1188/09 від 04.09.2009 виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Альфа-Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 15128,18 грн., судові витрати по сплаті третейського збору 200,00 грн., а всього - 15328,18 грн. 19.09.2014 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону до 05.10.2016) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу; 2) ВП № 36277642 з примусового виконання виконавчого листа №2/1414/498 від 15.02.2012 виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в розмірі 32297,80 грн. 19.09.2014 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону до 05.10.2016), винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу; 3) ВП № 48812680 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1414/498 від 22.09.2013виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в розмірі 32297,80 грн. 23.06.2016 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону до 05.10.2016) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу; 4) ВП № 52161261 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1414/498 від 22.09.2013 виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованості в розмірі 32297,80 грн. 29.06.2017на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу; 5) ВП № 41301370 з примусового виконання виконавчого листа № 2-861 від 15.02.2012 виданого Ленінським районним суд м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "СЕБ Банк" заборгованість за Кредитним договором № 304-4/41 від 29.05.2008 в сумі 309158,89 грн., судовий збір 1700,00 грн., інформаційний збір 120,00 грн. 19.09.2014 на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції закону до 05.10.2016) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу. Таким чином, станом на 11.03.2024 відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника та вилучення обтяження №11440961 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно дост.41Конституції Україникожен маєправо володіти,користуватися ірозпоряджатися своєювласністю,результатами своєїінтелектуальної,творчої діяльності. Правоприватної власностінабувається впорядку,визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд . Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власностіє непорушним.Ніхто неможе бутипротиправно позбавленийцього правачи обмеженийу йогоздійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 344/12223/19 від 05.10.2022).

Згідно зст.1Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яку ратифіковано Україною 17.07.1997 та яка набрала чинності для України 11.09.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до п.2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

З ч.1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції до 05.10.2016) вбачається, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч.1 ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції до 05.10.2016).

В ч.ч. 1, 2 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції до 05.10.2016) зазначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Як зазначає позивач, наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно позивача, за умови відсутності виконавчих проваджень, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішень якими накладено арешт на майно позивача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Слід зазначити, що наявність записів про арешт нерухомого майна позбавляє позивача права набувати, володіти та повноцінно користуватися, як власнику, майном.

Окрім того, відповідачем не зазначено будь яких правових підстав для продовження існування арешту нерухомого майна та існування відповідних записів про обтяження (арешти) у державних реєстрах.

У постанові Верховного Суду від 12 жовтня 2022 року в справі № 203/3435/21 (провадження № 61-5467св22) зазначено, що «наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном».

В даному випадку, неможливо встановити ні номер виконавчого провадження, в межах якого було накладено обтяження, ні стягувача в інтересах кого накладався арешт. Тому позивач правомірно звертає свої вимоги саме до Інгульського ВДВС у м. Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Відтак, не скасований арешт на майно ОСОБА_1 при відсутності даних щодо виконавчих проваджень, в межах якого він накладався, та будь яких майнових претензій до нього, є порушенням закріпленого Конституцією України (стаття 41) права кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відповідно до якої - кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні «Стретч проти Сполученого Королівства» від 24 червня 2003 року Європейський Суд з прав людини вказав, що згідно з усталеною практикою Суду при здійсненні будь-якого втручання має забезпечуватися «справедливий баланс» між необхідністю забезпечення загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основоположних прав відповідної особи. Вимога забезпечення такого балансу знаходить своє відображення у всій структурі статті 1 Першого протоколу.

Для дотримання загального правила, викладеного у першому реченні пункту 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції, таке втручання повинно встановлювати «справедливий баланс» між потребами загального інтересу суспільства та вимогами захисту прав окремої особи. Отже, має бути забезпечено належне пропорційне співвідношення між використаними засобами та поставленими цілями.

Суд вважає допустимим заявлення вимог до Інгульського ВДВС і зазначення його відповідачем, оскільки не можливо встановити в межах якого виконавчого провадження накладено арешт, хто є стягувачем.

Суд враховує відсутність будь-яких даних щодо виконавчих проваджень, в межах яких було накладено арешт на майно позивача та ту обставину, що арешт існує поза межами виконавчих проваджень, та приходить до висновку, що в даному контексті це є втручанням у мирне володіння та користування майном ОСОБА_1 , а оскільки воно є невиправданим то є таким, що підлягає судовому захисту.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Керуючись ст. ст. 2-13, 141,259,263-265 ЦПК України, суд

вирішив

Позовні вимоги задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна накладений постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 29.11.2009, без номеру, на все нерухоме майно, невизначене майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), реєстраційний номер обтяження - 11440961.

Стягнути з Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,2 грн.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 34993225, адреса: 54056, м. Миколаїв, просп. Миру, 54 В, корп. 4.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.09.2024.

Суддя В. В. Кокорєв