Постанова

від 02.12.2024 по справі 489/2337/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.12.24

22-ц/812/1558/24

Провадження № 22-ц/812/1558/24

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 листопада 2024 року м. Миколаїв

справа № 489/2337/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Кушнірової Т.Б., Шаманської Н.О.,

із секретарем Лівшенком О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса)

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 14 серпня 2024 року суддею Кокорєвим В.В. в приміщенні цього ж суду, (повний текст рішення складено 02 вересня 2024 року), у цивільній справі за позовом

ОСОБА_1 до

Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арешту нерухомого майна,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У квітні 2024 року ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Медюка О.О., звернулася до суду з вказаним вище позовом.

Позивачка зазначала, що у січні 2024 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна довідалася про арешт належного їй майна, що був накладений на підставі постанови Ленінського ВДВС ММУЮ від 29 листопада 2009 року. На запит Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) повідомив про неможливість встановлення та повідомлення номеру виконавчого провадження та виконавчого документа, на підставі яких обтяження було внесено до Державного реєстру.

Посилаючись на відсутність інформації про виконавче провадження (його номер, дата, підстава відкриття, розмір боргу, стягувача, тощо), за яким накладено арешт на належне їй майно, отже обтяження вчинено без достатньої правової підстави, позивачка просила скасувати арешт належного їй нерухомого майна.

Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у своєму відзиві на позовну заяву зазначав, що відповідно до інформації, наявної в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо боржника ОСОБА_1 , обтяження накладено постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Кравчук А.О. від 20 листопада 2012 року в межах виконавчого провадження №31694018.

Також представник відповідача зазначав, що з Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що у відділі ДВС знаходилися виконавчі провадження:

1) № 35819092 відкрите на підставі виконавчого листа № 6-1188/09 виданого 04.09.2009 Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Альфа-Банк" кредитної заборгованості у розмірві 15 128,18 грн та судових витрат 200 грн. Постановою від 19 вересня 2014 року державний виконавець Ленінського ВДВС ММУЮ Пєрєвєрзєва Н.М. повернула виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016).

2) № 36277642 відкрите на підставі виконавчого листа №2/1414/498 виданого 15.02.2012 Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитної заборгованості у розмірі 31 859, 92 грн, державного мита у розмірі 318,60 грн та витрат на ІТЗ 120 грн. Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ Пєрєвєрзєвої Н.М. від 19 вересня 2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016).

3) № 48812680 відкрите на підставі виконавчого листа № 2/1414/498 виданого29.12.2012Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитної заборгованості у розмірі 32 297, 80 грн. Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ Пєрєвєрзєвої Н.М. від 23 червня 2016 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016).

4) ВП № 41301370 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-861 виданого 15.02.2012 Ленінським районним суд м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "СЕБ Банк" кредитної заборгованості у розмірі 309 158, 89 грн, судового збору у розмірі 1 700 грн та інформаційно-технічного збору у розмірі 120 грн. Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ Пєрєвєрзєвої Н.М. від 19 вересня 2014 року виконавчий документи повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016).

5) № 52161261 відкрите на підставі виконавчого листа № 2/1414/498 виданого 22.09.2013 Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитної заборгованості у розмірі 32 297, 80 грн.23червня 2016року державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУ Ю у Миколаївській області Сагайдак А.Д. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016).

Крім цього, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Миколаївській області перебувало виконавче провадження № 31694018, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-861/11 виданого 16.08.2011 Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "СЕБ Банк" кредитної заборгованості у грошові одиниці доларах США, що в еквіваленті складало 309 158, 89 грн, а також 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на ІТЗ. 24.10.2013 року державний виконавець Кравчук А.О. повернув виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилаючись на те, що арешт майна боржника було вчинено на підставі відкритих виконавчих проваджень, де позивачка ОСОБА_1 була боржником; повернення виконавчих документів на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачає зняття арешту з майна боржника; а позивачкою не надано доказів погашення кредитної заборгованості, представник Інгульського ВДВС у м. Миколаєві ПМУМЮ (м. Одеса) просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 серпня 2024 року позов задоволено, скасовано арешт нерухомого майна, накладений постановою державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції від 29 листопада 2009 року, без номеру, на все нерухоме майно, невизначене майно, що належить ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ), реєстраційний номер обтяження - 11440961. З Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань стягнуто 1211,2 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за приписами частин першої-другої статті 57 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції до 05.10.2016) зазначено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах;винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї;винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Наявність протягом тривалого часу не скасованого арешту на майно позивача, за умови відсутності виконавчих проваджень, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішень, якими накладено арешт на майно позивача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Нескасований арешт майна ОСОБА_1 при відсутності даних щодо виконавчих проваджень, в межах якого він накладався, та будь яких майнових претензій до нього, є порушенням закріпленого Конституцією України (стаття 41) права кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності та ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі представник Інгульського ВДВС Тарасенко К.В., посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тими ж доводами, якими відповідач заперечував проти задоволенні позовних вимог.

При цьому представник відповідача наполягав на тому, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Узагальнені доводи інших учасників

Правом подання відзиву на апеляційну скаргу позивачка не скористалася, проте її представник приймав участь у судових засіданнях суду апеляційної інстанції, де просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. При цьому представник посилався на ті ж обставини, якими обґрунтовував позовні вимоги.

2.Мотивувальна частина

У частинах першій, другій та п`ятійстатті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначеним вище критеріям рішення суду першої інстанції не відповідає, тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що на виконанні Інгульського (ленінського) ВДВС у місті Миколаєві знаходилися виконавчі провадження:

1) № 35819092 відкрите на підставі виконавчого листа № 6-1188/09 виданого 04.09.2009 Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ "Альфа-Банк" кредитної заборгованості у розмірі 15 128,18 грн та судових витрат 200 грн. Постановою від 19 вересня 2014 року державний виконавець Ленінського ВДВС ММУЮ Пєрєвєрзєва Н.М. повернула виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016).

2) № 36277642 відкрите на підставі виконавчого листа №2/1414/498 виданого 15.02.2012 Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитної заборгованості у розмірі 31 859, 92 грн, державного мита у розмірі 318,60 грн та витрат на ІТЗ 120 грн. Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ Пєрєвєрзєвої Н.М. від 19 вересня 2014 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016).

3) № 48812680 відкрите на підставі виконавчого листа № 2/1414/498 виданого29.12.2012Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитної заборгованості у розмірі 32 297, 80 грн. Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ Пєрєвєрзєвої Н.М. від 23 червня 2016 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016).

4) ВП № 41301370 відкрите на підставі виконавчого листа № 2-861 виданого 15.02.2012 Ленінським районним суд м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "СЕБ Банк" кредитної заборгованості у розмірі 309 158, 89 грн, судового збору у розмірі 1 700 грн та інформаційно-технічного збору у розмірі 120 грн. Постановою державного виконавця Ленінського ВДВС ММУЮ Пєрєвєрзєвої Н.М. від 19 вересня 2014 року виконавчий документи повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016).

5) № 52161261 відкрите на підставі виконавчого листа № 2/1414/498 виданого 22.09.2013 Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" кредитної заборгованості у розмірі 32 297, 80 грн.23червня 2016року державним виконавцем Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУ Ю у Миколаївській області Сагайдак А.Д. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції до 05.10.2016).

Крім цього, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Миколаївській області перебувало виконавче провадження № 31694018, відкрите на підставі виконавчого листа № 2-861/11 виданого 16.08.2011 Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "СЕБ Банк" кредитної заборгованості у грошові одиниці доларах США, що в еквіваленті складало 309 158, 89 грн, а також 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на ІТЗ. 24.10.2013 року державний виконавець Кравчук А.О. повернув виконавчий документ стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Обтяження, про скасування якого просить позивачка, накладено постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Кравчук А.О. від 29 листопада 2009 року в межах виконавчого провадження № 11440961.

Пославшись на те, що всі виконавчі листи повернуті стягувачу без виконання, в межах якого виконавчого провадження було накладено арешт на майно позивачки, а представник Інгульського ВДВС у м. Миколаєві не зазначив жодних правових підстав для продовження існування арешту нерухомого майна та існування відповідних записів у державних реєстрах, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Позиція апеляційного суду

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17Закону України"Провиконання рішеньта застосуванняпрактики Європейськогосуду зправ людини"від 23лютого2006року за№3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до статей 1,3ЦК України та статей 2, 4-5, 12-13,1 9 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому,в порядкуцивільного судочинства,виходячи ізйого загальнихзасад пронеприпустимість свавільноговтручання усферу особистогожиття людини;судовий захистцивільного правата інтересу; справедливість,добросовісність тарозумність,перш завсе регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 статті 15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до пункту 2 розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах ДВС та приватними виконавцями, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 07 червня 2017 року №1829/5, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву ДВС, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання становить один рік.

Пунктом 1 Порядку визначено, що передані до архіву органу ДВС, приватного виконавця та виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився, підлягають знищенню.

Відповідно до частини 1 статті 12ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами 1, 2 статті 4ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

У статті 447 Розділу VII "Судовий контроль за виконанням судових рішень" ЦПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, Розділом VII ЦПК України встановлено спеціальний порядок, за яким здійснюється судовий контроль за виконанням судових рішень.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19) викладено висновок, що "боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред`являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі №369/3757/20 (провадження № 61-3588св21) зазначено, що "у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України "Про виконавче провадження". Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди попередніх інстанцій не врахували того, що вона не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України. А за таким позовом позивач має бути відповідачем у справі. При цьому суд першої інстанції вірно послався на постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі №204/2494/20, проте не звернув уваги на те, що у наведеній справі суди саме відмовили у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядали спір по суті".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 вересня 2021 року у справі №234/18525/19 (провадження №61-10369св20) та від 20 жовтня 2021 року у справі №236/789/21 (провадження №61-11689св21) вказано, що "в разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України "Про виконавче провадження". Установивши, що позивач є боржником у виконавчому провадженні, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували того, що ця особа не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, суди попередніх інстанцій помилково розглянули справу по суті та не врахували того, що арешт накладено на майно позивача, який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, а отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №904/51/19 (провадження №12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільногосуду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18 (провадження №61-4726сво19), у постанові Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20 (провадження №61-882св21) та у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі №369/3757/20 (провадження №61-3588св21), підстав відступити від зазначених висновків судом не встановлено".

У справі, яка переглядається, суд встановив, що позивачка ОСОБА_1 була боржником у численних виконавчих провадженнях, зокрема, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, 20 листопада 2012 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Миколаївській області Кравчук А.О. в межах виконавчого провадження № 31694018 винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони його відчуження.

Встановивши зазначені обставини, колегія суддів вважає, що провадження у справі слід закрити, оскільки законом передбачений інший спосіб судового захисту оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому Розділом VII ЦПК України, а не в позовному провадженні.

Такий висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27 березня 2024 року у справі №303/6292/20 (провадження №61-8454св21), у постанові від 01 грудня 2021 року у справі №201/6486/20 (провадження № 61-19066св20).

За вказаних обставин, враховуючи вимоги статті 377 ЦПК України, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з закриттям провадження у справі, а апеляційна скарга Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) частковому задоволенню.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 14 серпня 2024 року скасувати.

Провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.Б.Кушнірова

Н.О.Шаманська

---------------------------------

Повну постанову складено 02 грудня 2024 року