Ухвала

від 12.09.2024 по справі 753/10389/24

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/10389/24

провадження № 1-кс/753/2531/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2024 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м. Києва ОСОБА_1 з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023105020001725,

В С Т А Н О В И В:

09.09.2024 адвокат ОСОБА_3 як представник ОСОБА_4 (далі також - заявниця) в її інтересах звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що був накладений ухвалою слідчого від 31.05.2024 у кримінальному провадженні № 12023105020001725.

Клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_4 правомірно, на підставі договору купівлі-продажу набула право власності на майно, яке належало продавцю, на той момент не було відкритих кримінальних проваджень щодо цього майна та будь-яких заборон чи обтяжень, тобто вона є добросовісним набувачем майна і його законним власником. До того ж заявниця не має жодного відношення до кримінального провадження та статусу підозрюваної, обґрунтування належності майна до речових доказів у клопотанні прокурора та в ухвалі слідчого судді відсутні, а тому арешт накладено необґрунтовано і підстави для його збереження відсутні.

В судовому засіданні ОСОБА_3 клопотання підтримав пославшись на наведені у ньому обставини та обґрунтування.

Прокурор ОСОБА_5 , за клопотанням якого було арештоване майно, в судове засідання не з`явився, проте за змістом частини другої статті 174 КПК України його неявка не перешкоджає розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Заслухавши представника заявниці та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити з таких підстав.

Підстави, умови та порядок накладення арешту на майно у кримінальному провадженні визначені нормами глави 17 КПК України.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 170 КПК України підставою для постановлення ухвали про арешт майна є наявність підстав чи розумних підозр вважати, що майно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правого характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з частиною третьою даної норми у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (забезпечення збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Стаття 98 КПК України дає визначення речових доказів як матеріальних об`єктів, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

За приписами статті 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Питання скасування арешту майна врегульовані статтею 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Аналіз наведених норм кримінального процесуального закону в їх сукупності дає підстави для висновку, що розгляд клопотання про скасування арешту майна, поданого особою, яка не була присутня при розгляді клопотання про арешт майна, фактично є поновленням розгляду даного клопотання, а процедура розгляду такого клопотання подібна до процедури здійснення кримінального провадження за нововиявленими обставинами.

Наведене означає, що власник або володілець майна, який звертається з клопотанням про скасування арешту майна з підстав необґрунтованості його накладення, повинен подати слідчому судді або суду докази, які не досліджувались судом при розгляді клопотання про арешт майна, проте могли б призвести до іншого результату судового розгляду.

Арешт одинадцяти об`єктів нерухомого майна, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі і належної заявниці квартири АДРЕСА_3 , був накладений ухвалою слідчого судді від 31.05.2024 за результатами розгляду клопотання прокурора, поданому у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 27.07.2023 під № 12023105020001725 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 358 КК України.

Досудовим розслідуванням у цьому кримінальному провадженні виявлено факт підроблення ухвали Гребінківського районного суду Полтавської області, на підставі якої за ОСОБА_6 було зареєстровано право власності на нежиле приміщення № 120 (в літ. А) за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 388 м2.

У подальшому за ланцюжком відчужень право власності на вказаний об`єкт нерухомого майна переходило у відповідній послідовності до ОСОБА_7 , ТОВ «Домінант Девелопмент», ОСОБА_8 і нарешті до ТОВ «Соломон Кепитал».

Згідно з отриманим ТОВ «Соломон Кепитал» висновком щодо технічних можливостей експлуатації об`єкта нерухомого майна № 445 від 27.06.2021 було змінено загальну площу об`єкта нерухомого майна з 388 м2 на 590,6 м2 та цільове призначення приміщення з нежитлового на житлове - квартиру АДРЕСА_4 .

На підставі висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна № 446-456 від 05.07.2021 квартиру № 120 було поділено на одинадцять окремих квартир, серед яких квартира АДРЕСА_3 , яка за договором купівлі-продажу від 13.03.2023 перейшла у власність ОСОБА_4 .

Зі змісту ухвали слідчого судді про арешт майна вбачається, що арешт на одинадцять квартир, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 , у тому числі і належну заявниці квартиру АДРЕСА_5 , було накладено з метою забезпечення збереження речових доказів, тобто з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України.

При прийнятті рішення про арешт майна слідчий суддя виходив із наявності достатніх підстав вважати вказані квартири об`єктом кримінально протиправних дій та існуванні потреби запобігти потенційній можливості їх відчуження.

До таких висновків слідчий суддя дійшов за результатами оцінки установлених досудовим розслідуванням фактів і обставин, жодних доказів, які б спростовували обставини кримінального провадження і могли б вплинути на результати розгляду клопотання прокурора, заявницею не надано, а відтак арешт на майно накладено обґрунтовано.

Доводи клопотання щодо відсутності у заявниці процесуального статусу підозрюваної у кримінальному провадженні та безпідставності обмеження її прав власника не заслуговують на увагу, оскільки при арешті майна з метою забезпечення збереження речових доказів перевіряється лише доказове значення майна, на яке накладається арешт, при цьому добросовісність набувача такого майна не є перешкодою для його арешту на цій підставі (частина десята статті 170 КПК України).

З огляду на те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні триває, обставин, які б свідчили про недотримання стороною обвинувачення вимог розумного строку досудового розслідування, при розгляді цього клопотання не установлено, а ризик відчуження належної заявниці квартири як складової об`єкта кримінально протиправних дій продовжує існувати, підстав для перегляду цього заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя також не вбачає.

Керуючись статтею 174 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12023105020001725.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: