Постанова

від 11.09.2024 по справі 161/6313/23

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/6313/23 Головуючий у 1 інстанції: Крупінська С. С. Провадження № 22-ц/802/793/24 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,

з участю секретаря судового засідання Ганжи М.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, цивільну справу за клопотання представника позивача адвоката Кінах Яни Валеріївни про призначення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Б`ЮТІ-АРТ» про захист прав споживачів, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Б`ютіАрт», в інтересах якого діє його представник ОСОБА_2 , на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2024 року,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Луцького міськрайонного суду перебуває названа цивільна справа.

03.06.2024 року від представника позивача - адвоката Кінах Я.В. надійшло клопотання про призначення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування щодо надання медичної послуги лікарем ТзОВ «Б`юті-Арт»- ОСОБА_4 та іншими медпрацівниками закладу охорони здоров`я, які проводили втручання пацієнтові ОСОБА_3 . Своє клопотання обґрунтовує тим, що на звернення до Управління охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації, останні не змогли провести клініко-експертну оцінку якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування, оскільки відповідач поштову кореспонденцію не отримує та документи для проведення даної оцінки не надає.

У зв`язку з цим просить призначити та доручити Управлінню охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації проведення клініко - експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування щодо надання медичної послуги позивачу лікарем ТзОВ «Б`юті-Арт» ОСОБА_4 та іншими медпрацівниками закладу охорони здоров`я, які проводили операційне втручання пацієнтові ОСОБА_3 ..

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2024 року призначено та доручено Управлінню охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації проведення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування щодо надання медичної послуги лікарем ТзОВ «Б`юті-Арт» ОСОБА_4 та іншими медпрацівниками закладу охорони здоров`я, які проводили оперативне втручання пацієнтові ОСОБА_3 .. На вирішення якої постановлено ряд питань. Провадження по справі зупинено до закінчення проведення експертизи.

В апеляційній скарзі відповідачі ТОВ «Б`юті-Арт», в інтересах якого діє його представник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а ухвалу суд першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши представників, як позивача так і відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України визначено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 та 2 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах, не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

За змістом статей 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Верховний суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 зробив наступний правовий висновок: «обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі випести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним, обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 43 ЦПК України передбачено право учасників справи подавати докази та брати участь у їх дослідженні, подавати заяви та клопотання.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у ч.ч.2 та 3 ст.83 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 81 ЦПК України передбачено, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За змістом позовної заяви вбачається, що предметом даного спору є відшкодування шкоди, як майнової так і моральної, які на думку ОСОБА_3 були завдані йому неправомірними діями лікарів ТОВ «Б`ЮТІ-АРТ», що полягало у невдалому на думку позивача наданні медичних послуг даної клініки, які в подальшому виправлялись іншим лікарем. При цьому позивач вказує, що звертався до Управлінню охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації про проведення клініко-експертної оцінки наданої послуги, однак відповідачем не було подано Управлінню охорони здоров`я Волинської обласної державної адміністрації медичної документації за вказаним фактом, що призвело до неможливості отримання відповідного висновку.

Аналізуючи зміст заявленого клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що позивач фактично просить суд сприяти створенню нового доказу, а не витребувати існуючий доказ, який він не може здобути сам, можливість чого передбачено приписами ч. 7 ст. 81 ЦПК України на яку він посилається.

Передбачене статтями 12, 13, 49 ЦПК України право сторони на подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості щодо обставин, які мають значення для вирішення справи, кореспондується з обов`язком суду сприяти здійсненню їхніх, прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Однак суд не наділений повноваженням для створення нового доказу, або сприяти створенню такого доказу. Суд вправі забезпечити витребування доказів або ж призначити експертизу за відповідним клопотанням.

За змістом поданого представником позивача клопотання ( а.с.59-61) та тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що при призначенні клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування суд керувався положеннями ст. 104-113 ЦПК України, які регулюють порядок призначення експертизи, при тому що можливість призначення такого роду дослідження приписами вказаних норм не передбачена.

Орган якому доручено проведення клініко-експертної оцінки є консультативно-дорадчим органом, а не експертною установою, а відповідно спеціалісти вказаного органу не можуть бути попереджені про кримінальну відповідальність за відмову від проведення дослідження або за завідомо неправдивий висновок, як це передбаченого нормами процесуального закону на які послався суд.

Окрім того поставлені питання є неконкретними та більшість з них не стосуються предмету доказування.

Колегія суддів звертає вагу на те, що відповідно до правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 30 листопада 2022 року № 344/3764/21 «суд звертає увагу на специфіку тягаря доказування у справах щодо надання медичних послуг. Мають пред`являтися пропорційні вимоги до ступеня деталізації обставин справи, які надаються пацієнтами. Від пацієнтів не можна очікувати та вимагати точного володіння медичними знаннями. Вони не мають точного розуміння процесів лікування та необхідної кваліфікації для аналізу та надання обставин справи, що становлять предмет спору. З метою належної участі в цивільному процесі сторона не повинна мати професійні медичні знання. У зв`язку з цим сторона процесу, яка є пацієнтом, має право обмежитися доповіддю, що дасть змогу припустити про порушення зі сторони обслуговуючого персоналу в силу наслідків, що настали для пацієнта. Тому, з урахуванням принципу розумності, пацієнту, який звернувся до суду за захистом порушених прав, що полягають у завданні шкоди здоров`ю, слід тільки вказати на порушення, а далі тягар доказування покладається на медичну установу чи на лікаря. При цьому вказане не призводить до порушення принципу диспозитивності судового процесу, а навпаки слугує для забезпечення процесуальної рівності сторін».

Пунктом 6 частини 1 ст. 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для її скасування із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367-369, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Б`ютіАрт», в інтересах якого діє його представник ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2024 року в даній справі скасувати.

В задоволенні клопотання про призначення клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги та медичного обслуговування відмовити, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий-суддя:

Судді: