Ухвала
від 12.09.2024 по справі 705/2043/14-к
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/821/506/24 Справа № 705/2043/14-к Категорія: п.10 ч.2 ст.115, ч.3 ст.153, ч.1 ст.185 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаряОСОБА_5 прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

потерпілого ОСОБА_9

представника потерпілого ОСОБА_10

розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_9 , прокурора у кримінальному провадженні та захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_11 на вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2024 року, яким

ОСОБА_7

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дмитрушки, Уманського району, Черкаської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, працюючого приватним підприємцем, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_12 , 2005 р.н. та ОСОБА_13 , 2011 р.н., депутатом, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом не являється, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 153, ч. 1 ст. 185 КК України та призначено йому покарання:

-за п. 10 ч. 2 ст. 115 КК України у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі;

-за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції 2014 року) у вигляді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі;

-за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою обрати з моменту набрання вироком законної сили.

Початок терміну відбуття покарання ОСОБА_7 рахується з моменту затримання.

Зараховано обвинуваченому ОСОБА_7 строк попереднього ув`язнення з 08.01.2014 по 10.05.2017.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 моральну шкоду в сумі 700 000 грн. (сімсот тисяч гривень).

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_14 моральну шкоду в сумі 700 000 грн. (сімсот тисяч гривень).

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати за проведення по справі дактилоскопічної експертизи в сумі 195,60 грн., дактилоскопічної експертизи в сумі 391,20 грн., товарознавчої експертизи в сумі 146,70 грн., а всього на загальну суму 733,50 грн.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області № 705/38/14-к від 09.01.2014, на грошові кошти в сумі 4 176,00 грн. та передані на тимчасове зберігання до філії АТ «Укрексімбанк» м. Черкаси - скасований.

Вирішена доля речових доказів відповідно до вимог ст.100 КПК України.

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку районного суду ОСОБА_7 , визнаний винуватим та засуджений за те, що він 01.01.2014 року, близько 01 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 , поблизу будинку АДРЕСА_3 в напрямку будинку АДРЕСА_4 , порушуючи Правила дорожнього руху України здійснив дотикове зіткнення з пішоходом ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка рухалася по проїжджій частині в зустрічному йому напрямку руху. В послідуючому ОСОБА_7 , з метою приховання слідів кримінального правопорушення, а також подальшого розрахунку за пошкоджений його автомобіль, застосувавши силу та позбавивши ОСОБА_15 волі та вільного пересування до місця його проживання, помістив її на заднє пасажирське сидіння автомобіля «ВАЗ-21099» д.н.з. НОМЕР_1 , зі сторони водія та поїхав до лісосмуги, що розташована між селами Піківець - Гереженівка Уманського району Черкаської області.

Після чого, 01.01.2014 року, в період часу з 01 години 40 хвилин до 02 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, та знаходячись на задньому пасажирському сидінні автомобіля «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1 , на полі між селами Піківець - Гереженівка Уманського району Черкаської області, почувши в свою адресу зі сторони ОСОБА_15 відмову добровільно здійснити з ним статевий акт, діючи умисно та цілеспрямовано з метою подальшого насильницького задоволення своєї статевої пристрасті неприродним способом із останньою, позбавивши її волі та вільного пересування, застосувавши до неї фізичне насильство, яке виразилось в нанесенні їй ударів руками по обличчю та тулубу, утриманні силою, при цьому погрожуючи подальшою фізичною розправою, задовольняв свою статеву пристрасть неприродним способом, а саме вчиняв відносно неї садистські дії сексуального характеру, які виразилися в тому, що він неодноразово засовував у піхву статевого органу і прямої кишки пальці рук, що продовжувалось на протязі тривалого часу, чим спричинив потерпілій згідно висновку експерта № 12 від 10.02.2014 року, тілесні ушкодження у вигляді крововиливів під слизову оболонку присінку піхви, а також крововиливів під слизову оболонку прямої кишки в ділянці сфінктеру, заподіявши потерпілій ОСОБА_15 особливо тяжкі наслідки.

Він же, 01.01.2014 року, в період часу з 01 години 40 хвилин до 02 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, та знаходячись на задньому пасажирському сидінні автомобіля «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1 , на полі між селами Піківець - Гереженівка Уманського району Черкаської області, почувши в свою адресу відмову добровільно здійснити з ним статевий акт, діючи умисно та цілеспрямовано з метою позбавлення життя іншої людини, наніс ОСОБА_15 множинні удари руками в область голови, шиї, тулуба, що спричинили тілесні ушкодження у вигляді: комбінованої механічної асфікції (странгуляційна механічна асфікція від стиснення органокомплексу шиї (синець передньої поверхності середньої третини шиї, перелом щитоподібного хряща в ділянці з`єднання пластинок з крововиливами під слизову оболонку пластинок), компресійна механічна асфікція від стиснення грудної клітки (множинні переривчасті синюшно-багрові синці поверхні грудної клітки, перелом грудини в 4-му міжребір`ї, конструкційні переломи 7-го ребра зліва і 9-го ребра справа, множинні крововиливи під легеневу плевру та під зовнішню оболонку серця, повнокров`я внутрішніх органів, чергування ділянок ателектазів та гострої емфіземи легень, десквамація бронхіального епітелію; рани лівої тім`яно-потилично-скроневої ділянки голови, крововиливів в м`які покрови тім`яно-потилично-скроневої, правої лобно-тім`яної, правої потиличної ділянок голови, синця правої щоки, крововиливів в м`язи спини, синця та крововиливу поперекової ділянки, множинних синців верхніх та нижніх кінцівок, крововиливів під слизові оболонки піхви та прямої кишки, рани обличчя та передньої поверхні верхньої третини шиї з дефектом м`яких тканин обличчя, шиї та м`язів діафрагми рота, ампутації лівого великого ріжка під`язикової кістки, множинних подряпин обличчя, шиї, грудної клітки, кистей обох рук, множинних ділянок шкіри пергаментної щільності по передній поверхні грудної клітки, які згідно висновку судово - медичної експертизи № 12 від 10.02.2014 року відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя та спричинили настання смерті потерпілої.

Після умисного вбивства тіло ОСОБА_15 , ОСОБА_7 переніс в поле на ріллю між селами Піківець - Гереженівка Уманського району Черкаської області, де залишив, а сам з місця вчинення злочину зник.

Він же, 01.01.2014 року, близько 02 години 45 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, та рухаючись по автодорозі в напрямку м. Умань зі сторони с. Піківець Уманського району Черкаської області, на автомобілі «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1 , після умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_15 , діючи умисно та цілеспрямовано, з корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, таємно, викрав мобільний телефон «Nоkia 6700», вартістю 1 712 грн., в якому знаходилась сім-карта оператора мобільного зв`язку «Life» вартістю 10 грн., що належали ОСОБА_15 , заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1 722 грн.

Не погоджуючись з вироком суду, в своїх апеляційних скаргах:

- потерпілий ОСОБА_9 просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_16 визнати винуватим та засудити за п.10 ч.2 ст.115 КК України до довічного позбавлення волі; за ч.3 ст.153 КК України (в редакції 2014 року) до 15 років позбавлення волі; за ч.1 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.49 КК України звільнити ОСОБА_16 від призначеного покарання за ч.1 ст.185 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_14 задовольнити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_7 на користь кожного потерпілого 1 000 000 грн. У решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

В обгрутування своїх вимог потерпілий зазначає, що судом першої інстанції залишено без уваги ту обставину, що обвинувачений в силу ст.89 КК України вважається не судимим у зв`язку із погашенням судимості, в той же час він раніше вчинив подібний злочин, а саме згвалтування, за яке відбув покарання та знову вчинив більш тяжкий злочин - згвалтування та вбивство потерпілої і дану обставину слід було врахувати при постановленні вироку, як таку, що характеризує особу підсудного та вказує на те, що підсудний не є тією особою, яка може виправитись за певний час відбування покарання.

Вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди йому та дочці по 700 000 грн. кожному є недостатнім з урахуванням тяжкості заподіяних нам жорстоким вбивством дружини та матері страждань та переживань, а також того, що подія 01.01.2014 року значним чином змінила моє з дочкою життя.

Судом, під час призначення покарання достатньою мірою не врахований характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, який відповідно до належать до категорії особливо тяжкого, ставлення ОСОБА_7 до вчиненого злочину.

Не врахований в повній мірі спосіб, зухвалість і цинізм поведінки ОСОБА_7 , під час застосування насильства до потерпілої, яким їй було заподіяно значних страждань і принижень, самі по собі є достатніми підставами вважати, що вчинивши вбивство, ОСОБА_7 поставив життя потерпілої, яке є найвищою соціальною цінністю людини, нижче від своїх бажань.

Обставини скоєних ОСОБА_7 злочинів та його поведінка в суді під час розгляду справи ,зокрема намагання опорочити потерпілу, свідчать про наявність в нього вкрай жорстоких рис характеру , виключного цинізму, відсутність будь - якої поваги до права особи на життя і статеву свободу, що в свою чергу свідчить про свідоме нехтування ним цінностями людського життя і співіснування, відсутність у нього будь-якої поваги до людей, а отже про його високу суспільну небезпеку. Тому він не може знаходитись в суспільстві, а має бути ізольованим до кінця свого життя.

З урахуванням вищезазначеного, вважає, що ОСОБА_7 становить особливу небезпеку для суспільства, а тому йому необхідно призначити покарання у виді довічного позбавлення волі, що відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, та буде гарантувати безпеку для суспільства.

- прокурор в апеляційній скарзі та в доповненні до неї порушує питання про скасування вироку в частині призначеного покарання через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості. Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання за п. 10 ч, 2 ст. 115 КК України - довічне позбавлення волі, за ч. 3 ст. 153 КК України (в редакції 2014 року) - 15 років позбавлення волі, за ч. 1 ст. 185 КК України - 3 роки обмеження волі.

На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 185 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених п. 10 ч. 2 ст. 115 та ч. 3 ст. 153 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення воді.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування призначеного цим вироком покарання період його попереднього ув`язнення з 08.01.2014 по 10.05.2017 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, вважаю, що вирок стосовно обвинуваченого є незаконним і підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Обставини вчинення злочинів, зокрема їх спосіб, зухвалість і цинізм поведінки ОСОБА_7 , під час застосування насильства до потерпілої, яким їй було заподіяно значних страждань і принижень, самі по собі є достатніми підставами вважати, що вчинивши вбивство, ОСОБА_7 поставив життя потерпілої, яке є найвищою соціальною цінністю людини, нижче від своїх бажань.

Також судом першої інстанції не враховано і значну кількість прижиттєвих тілесних ушкоджень, які завдав обвинувачений потерпілій, їх кількість і локалізація, що свідчить про тривалий у часі період їх спричинення, та про значні у часі страждання, які зазнала потерпіла перед настанням її смерті. Проте, споглядаючи такі страждання і усвідомлюючи їх протягом тривалого часу, ОСОБА_7 не зупинив свої протиправні дії, що підтверджує їх свідоме немотивоване жодними обставинами спричинення.

Крім того не взято до уваги поведінку ОСОБА_7 , який протягом розгляду кримінального провадження по суті вину в інкримінованих злочинах не визнавав, вибачення за вчинене у потерпілих не попросив, неодноразово змінював свої показання, які прямо суперечать фактичним обставинам кримінального провадження, які містяться в письмових доказах, а також показаннях потерпілих і свідків, яких судом попереджено про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та приведено до присяги в судовому засіданні.

Судом при призначенні покарання ОСОБА_7 не враховано думку потерпілих, які просили призначити останньому покарання у виді довічного позбавлення волі, так як обвинувачений своїми протиправними діями завдав їм моральних страждань, а безповоротна втрата дружини (матері) має триваючий характер, ця втрата є для них непоправною та їх життя вже ніколи не буде таким, як раніше.

А тому тільки призначення ОСОБА_7 покарання у виді довічного позбавлення волі, відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, буде гарантувати безпеку для суспільства, є необхідним і достатнім для виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та іншими особами. Таке покарання відповідатиме вимогам справедливості щодо застосування покарання та відображатиме співмірність злочину та кари.

Крім того судом першої інстанції при призначені покарання не застосовано закон України про кримінальну відповідальність в частині дотримання вимог ст. 49 КК України.

Так, вироком суду ОСОБА_7 , окрім іншого, визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1

ст. 185 КК України, за вчинення якого передбачено максимально суворе покарання у виді обмеження волі.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального проступку і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі. Три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першої та другої цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 вчинив інкримінований йому кримінальний проступок 01.01.2014, тобто з часу вчинення обвинуваченим кримінального проступку минуло понад 10 років, а відтак він підлягає звільненню від призначеного покарання за вчинення даного кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, вважає, що на обвинуваченого поширюються положення ст.ст. 49, 74 КК України, що регламентують звільнення від кримінальної відповідальності (покарання) у зв`язку із закінченням строків даності.

Крім того в доповненнях до апеляційної скарги прокурор зазначає про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність в частині зарахування місцевим судом у строк покарання строку попереднього ув`язнення ОСОБА_7 .

Законом України від 26.11.2015 «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» (далі Закон № 838- VIII) внесено зміни до ч, 5 ст. 72 КК України і визначено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.08.2018 в справі № 663/537/17 сформовано правовий висновок щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання).

Відповідно до вказаного правового висновку, якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 , інкриміновані йому злочини обвинувачений вчинив 01.01.2014, тобто до 20.06.2017 та при вирішенні питання щодо зарахування судом строку попереднього ув`язнення, не залежно від періоду його застосування, в строк призначеного покарання у виді позбавлення волі, слід керуватись положеннями ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII.

Таким чином, строк тримання під вартою ОСОБА_7 з 08.01.2014 по 10.05.2017 слід зарахувати у строк покарання з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.

- захисник в інтересах обвинуваченого просить вирок стосовно ОСОБА_7 скасувати та ухвалити новий вирок, яким виправдати ОСОБА_7 за недоведеністю вини. Так, сторона захисту вважає недоведеним той факт, що вилучений телефон Нокіа 6700 у ОСОБА_7 під час обшуку 06.01.2014 р. проведеного за адресою АДРЕСА_1 належить потерпілій ОСОБА_15 , оскільки стороною обвинувачення не було надано суду будь-які документи (коробка, документи на покупку, інструкція, тощо) з яких би випливало, що власницею телефону «Нокія 6700» ІМЕІ НОМЕР_2 була саме ОСОБА_17 . До того ж даний телефон не був наданий на впізнання близьким та родичам потерпілої, які могли б візуально підтвердити або спростувати той факт, що вилучений у ОСОБА_7 телефон належить ОСОБА_15 . Даний телефон було тільки оглянуто слідчим, як значитися у протоколі від 07.01.2014 року і предметом огляду був не тільки телефон а й карта пам`яті на 1 ГБ, що була в даному телефоні, але з невідомих причин слідчій не став переглядати вміст даної карти, де б можливо могли зберігатися особисті фото або інші дані що б належали ОСОБА_15 і які б остаточно могли підтвердити що вилучений телефон належить потерпілій. Натомість слідчій лише констатував що ІМЕІ телефону що оглядається повністю співпадає з ІМЕІ телефоном, що було вилучено. В той же час відповідно до висновку експерта від 24.01.2014 року № 36 на телефоні взагалі відсутні будь-які сліди рук, що як на думку сторони захисту є неможливим, адже даний телефон вилучався, оглядався працівниками поліції тощо, до того ж якщо припустити, що ОСОБА_7 брав до рук той телефон, витягував з нього акумулятор та вчиняв будь-які дії з ним, на ньому би зберіглись його відбитки. Натомість ми маємо чистий мобільний телефон, як речовий доказ який не містить жодного сліду рук будь - якої людини взагалі.

Твердження суду, що доказом належності телефону потерпілій ОСОБА_15 є з`єднання оператора у Новоархангельському районі Кіровоградської області де його і було вилучено є нелогічним, оскільки сторона обвинувачення не надала доказів належності телефону «Нокіа 6790 ІМЕІ НОМЕР_2 саме потерпілій.

Таким чином висновок суду про належність потерпілій ОСОБА_15 вилученого у ОСОБА_7 телефона грунтується виключно на припущенннях і не підтверджується матеріалами справи.

Також слід звернути увагу на той факт, що стороною обвинувачення не було надано для огляду вилучений телефон, оскільки прокурору не відомо де перебуває даний речовий доказ, оскільки його було втрачено при невідомих йому обставинах. Зазначені обставини ставлять під сумнів той факт, що даний телефон дійсно існував та був вилучений у ОСОБА_7 під час обшуку.

Сторона захисту під час судового розгляду і в дебатах неодноразово наголошувала, що у сторони обвинувачення відсутні будь які докази, які підтверджують факт того, що ОСОБА_7 будучи на кермом автомобіля ВАЗ 21099 здійснив наїзд на потерпілу. Цей факт знайшов відображення і у свідченнях, що були дані ОСОБА_7 в судовому засіданні.

Скоєння ОСОБА_7 ДТП за адресою, вказаною в обвинувальному акті, також не доводиться будь якими доказами. В матеріалах справи міститься доручення, яким зобов`язано встановити коло свідків даного ДТП, таксистів або осіб, які проходили повз даною адресою, але доручення не виконано, свідків не встановлено.

Також не було вилучено жодного відбитку пальців з автомобіля ОСОБА_7 , що підтверджується висновком експерта від 22.01.2014 року. Крім того кров, що була знайдена в автомобілі обвинуваченого може належати як ОСОБА_7 так і ОСОБА_15 , оскільки вони мають одну групу крові III, що підтверджується експертизою № 34 від 14.02.2014 року.

Слід звернути увагу на те, що крові не було знайдено на одежі ОСОБА_7 , яку було вилучено.

Також в матеріалах справи не містяться докази які доводять версію сторони обвинувачення щодо способу вчинення дій сексуального характеру відносно потерпілої, оскільки версія слідства також не підтверджується результатами судових експертиз.

Так висновок експерта № 21 говорить нам про те, що при судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту рук ОСОБА_7 кров на епіталіальні клітини не містятся. Але суд в оскаржуваному вироку з цього приводу зазначає, що між скоєнням злочину та відібранням зразків у ОСОБА_7 пройшов досить довгий період часу, і тому на них вже не було виявлено крові та епітальальних клітин Потерпілої ОСОБА_15 . Дане твердження суду ґрунтується виключно на суб`єктивному сприйнятті даної ситуації і не підтверджується жодним висновком суду.

В той же час, суд не надає оцінку твердженням сторони захисту про те, що епітеліальні клітини обвинуваченого при такому способі згвалтування, як це визначається в обвинувальному акті, залишились би у потерпілої в області піхви та під нігтями, але їх виявлено не було, що підтверджується висновками судово-медичної експертизи №20.

За висновками суду викладеними в оскаржуваному вироку , огляд транспорного засобу «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1 проводився без порушень процесуального законодавства, про що свідчить заява ОСОБА_18 яка добровільно надає згоду на проведення даної слідчої дії. Але на думку сторони захисту такі висновки суду суперечать нормам чинного кримінального процесуального законодавства.

Так, під виглядом огляду автомобіля фактично відбувся обшук автомобіля під час якого було вилучено волосся з заднього сидіння авто, чохлів з заднього сидіння, кришка ручки відкривання дверей. Зазначені процесуальні дії було незаконно оформлено протоколом огляду транспортного засобу від 08.01.2014 року. Дійсно, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_19 від 06.01.14 року про те, що вона дозволяє огляд даного автомобіля, але ОСОБА_18 не є власником даного автомобіля і матеріали справи не містять доказів належності їй цього транспортного засобу, а саме свідоцтва про державну реєстрацію. Тому захисник вважає, що протокол огляду транспортного засову проведений 07.01.2014 є недопустимим доказом у розумінні ст. 87 КПК України.

Враховуючи зазначене, сторона захисту вважає, що обвинувачення ОСОБА_7 у скоєнні кримінальних правопорушень за п. 10 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 153, ч. 1 ст. 185 КК України не підтверджується зібраними у справі доказами. Висновки проведених у справі експертиз прямо суперечать пред`явленому обвинуваченню, відсутній речовий доказ у справі, а саме телефон «Нокіа 6700», який містить ІМЕІ НОМЕР_2 , який ніби то належав потерпілій, при проведенні слідчих дій було допущено грубе порушення кримінального процесуального законодавства.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи прокурора в підтримку своєї апеляційної скарги разом із доповненнями, думку потерпілого та його представника, які підтримали свою апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченого та його захисника в підтримку своєї апеляційної скарги, а проти інших апеляційних скарг заперечували, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги прокурора з доповненнями та потерпілого ОСОБА_9 та про залишення апеляційної скарги захисника в інтересах обвинуваченого без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ці вимоги закону місцевим судом виконані не в повному обсязі.

Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 при обставинах наведених у вироку відповідає фактичним обставинам справи і підтверджуються наведеними у вироку доказами, які судом першої інстанції досліджені всебічно, повно і об`єктивно.

Колегія суддів погоджується з кваліфікацією дій ОСОБА_7 судом першої інстанції, за п.10 ч.2 ст.115 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, поєднане із зґвалтуванням або сексуальним насильством;, ч.3 ст.153 КК України (в редакції 2014 року), як задоволення статевої пристрасті неприродним способом із застосуванням фізичного насильства і погрози його застосування, що спричинило особливо тяжкі наслідки; та ч.1 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Як свідчать матеріали кримінального провадження і дані журналу судового засідання, органом досудового розслідування й судом першої інстанції досліджено всі ті обставини, які мали значення для прийняття рішення у справі, а тому доводи захисника в інтересах обвинуваченого про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що стало причиною безпідставного визнання ОСОБА_16 винним в інкримінованих йому діяннях, не заслуговують на увагу.

Немає підстав вважати, що викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Ці заперечення обвинувачення були детально розглянуті судом першої інстанції та спростовані наведеними у його вироку доказами, а саме показами потерпілого ОСОБА_9 , який пояснив, що 01.01.2014 перебував на військовій службі у м. Донецьк. Останній раз розмовляв з дружиною та батьками по телефону відразу після Нового року 01.01.2014 року. 01.01.2014 року до нього подзвонили його батьки і сказали, що не можуть знайти його дружину ОСОБА_15 , що вона не прийшла додому. Він спробував зв`язатися з дружиною телефонним зв`язком, але її телефон був вимкнутий. Він телефонував всім знайомим, але вони ніякої інформації не мали. Батьки йому розповіли, що після того як вони зустріли Новий рік батько пішов проводжати його дружину додому, який знаходиться близько 1 км. від батьків, але батько на той час дуже погано ходив на милицях, він провів його дружину до краю їхнього дому і далі Інна пішла сама. Після того, як батько повернувся додому з номеру дружини на телефон батька був здійснений телефонний дзвінок, але не було чутно, батько почув лише чоловічий та жіночій голоси, що віддалено хтось розмовляв, і дзвінок перервався. Після цього батько намагався подзвонити його дружині на телефон, але телефон був вже вимкнутий. Зранку батьки пішли до них додому. Вдома дружини не було, по речам можна було зробити висновок, що вона додому не приходила. Після чого батьки подзвонили йому та звернулися до міліції. 04.01.2014 року він приїхав в м. Умань, приїхала дочка. На цей час їхні знайомі, до яких вони зверталися, почали проводити пошуки дружини, але пошуки на той час нічого не дали. 04.01.2014 року через соціальну мережу Інтернет почали шукати волонтерів, він звернувся до військової частини, щоб надали людей для проведення пошуку. Пошуки, які проводились 4-5 січня результатів ніяких не дали, були розклеєні листівки, оголошення на телебаченні. 05.01.2014 року до нього звернувся начальник карного розшуку та попросив надати від телефону, який належав його дружині коробку, документи. Він все це надав працівникам міліції. 06.01.2014 року до нього звернувся начальник міліції і попросив організувати людей для проведення пошуку, з його слів був затриманий підозрюваний, який вказав місце знаходження тіла. Він зібрав людей, вони прибули на пошук на те місце, яке було позначено працівниками міліції. Вони прибули на вказане місце, а вже після них туди прибули працівники міліції. На місці він бачив обвинуваченого ОСОБА_7 , який указав приблизне місце, де може знаходитися тіло його дружини. Коли розпочали пошуки, спочатку були знайдені елементи одежі, білизни, приблизно через 30 хвилин знайшли тіло.

На місці пошуку ОСОБА_7 задавалися питання. Були питання начальника карного розшуку до обвинуваченого, а саме: «Де можливо шукати тіло?» ОСОБА_16 вказав по направленню поля, лісосмуги, де пізніше було знайдено тіло його дружини. Він чув, як ОСОБА_7 казав, що він її не вбивав, привіз її сюди і десь там її кинув.

Він безпосередньо в пошуках тіла своєї дружини приймав участь.

Від того місця де починали пошук з траси - дорога на виїзді села Гереженівка, там знаходиться ресторан «Млин», піднімається до гори та вліво вздовж дороги і від цієї дороги відходить декілька лісосмуг, які йдуть паралельно цієї дороги в сторону села Гереженівки. Групи людей обходили лісосмуги, йому подзвонили на телефон і сказали, щоб він підійшов, знайдені елементи одежі жіночі і коли він підійшов, то впізнав рубашку та білизну дружини. Поки вони знаходились біля цієї білизни, група людей пішла далі, і вже пройшовши метрів 70-80, люди йому подзвонили і сказали, щоб він залишався на місці. Він особисто не підходив до місця, де виявили тіло дружини.

Був телефонний дзвінок на мобільний телефон батька з телефону дружини. Дзвінок відбувся після години ночі. Він надав начальнику карного розшуку упаковку від телефону, гарантійний лист, документи, які йдуть до телефону, це було 5-6 січня 2014 року.

Підозрюваного ОСОБА_7 він перший раз побачив на полі на наступний день, як передав коробку з під телефону. Дату точно він сказати не може. ОСОБА_7 на той час був вже затриманий, був в кайданках. До нього ввечері, напередодні звернувся по телефону начальник міліції, попросив під`їхати, він під`їхав, і начальник міліції сказав, що якщо є можливість, треба зібрати людей та вести пошуки на дуже великій території і пояснив йому, що є затриманий підозрюваний, який указав місце, але треба цю територію дослідити. На наступний день він сказав людям, на яке місце треба під`їхати, щоб проводити пошук, після того, як він з людьми приїхали на місце, туди приїхали працівники поліції. Десь через годину, після того, як зібралися, працівники поліції привезли підозрюваного ОСОБА_7 . ОСОБА_7 показав напрямок куди викинув його дружину. ОСОБА_7 казав: «Я її не вбивав, тільки викинув з машини». Тіло знайшли в тому напрямку, куди показував ОСОБА_7 .

Згідно показів потерпілої ОСОБА_14 , яка пояснила, що станом на 01.01.2014 року вона жила в м. Києві. 01.01.2014 року зникла її мама ОСОБА_15 , вона перестала виходити на зв`язок. Вона з татом її шукали шість днів. У обвинуваченого ОСОБА_7 знайшли мамин телефон і він показав на те місце, де знаходилось тіло мами. Зі слів дідуся ОСОБА_20 та бабусі ОСОБА_21 вона знає, що її мама ОСОБА_15 була у них у новорічну ніч і коли поверталась додому, вона перестала виходити на зв`язок, вони їй дзвонили. Перед тим, як телефон виключився, мама набрала по телефону дідуся та бабусю, вони взяли трубку і чули чоловічі голоси, це було між 24 год. та 1 год. ночі. Бабуся з дідусем чули чоловічі голоси, мамин голос вони не чули. Цивільний позов підтримує. Дідусь з бабусею казали, що мама їх набрала і вони там чули саме один чоловічий голос, а не декілька.

Відповідно до аудіозапису судового засідання від 25.09.2014 року, який було досліджено в суді першої інстанції допит свідка ОСОБА_20 . Уманським міськрайонним судом Черкаської області, який в судовому засіданні пояснив, що їх невістка пообіцяла прийти до них на Новий рік годин. Вона прийшла до них приблизно в 11 вечора, без чогось 12 годин, вони посиділи, дивились телевізор до часу ночі. Невістка в час ночі сказала, що піде додому. Його дружина запропонувала їй залишитися до ранку, але вона відмовилися. Він зібрався провести невістку додому. Провів він її до базарчику, до краю свого дому, невістка сказала, щоб він повертався додому, що вона саме піде додому і коли прийде передзвонить. Він подивився, що нікого немає, і вирішив повернутися додому. Коли він прийшов додому задзвонив телефон. Він взяв телефон та почув чоловічий голос і десь подалі було чутно жіночій голос. Тривав виклик приблизно пів хвилини, не більше і телефон відключився. Його дружина набрала на телефон невістки, пару секунд був зв`язок, потім він припинився, більше додзвонитися на її телефон вони не могли. Він сказав що зранку сходить до невістки на квартиру. Він подумав, що невістка прийшла додому, включила телевізор, і що в телефонній трубці він чув звуки телевізора. Вранці він пішов до ОСОБА_22 додому, дзвонив у двері, ніхто не відкрив, у нього були ключі від квартири, відчинив двері, побачив, що дома невістки не було, всі речі лежали на своїх місцях. Він подзвонив до сусіда по квартирі, запитав у нього, чи приходила ОСОБА_23 . Сусід сказав, що годин до 3-х ночі відмічав Новий рік, але він не чув, щоб ОСОБА_23 приходила додому, ніхто не приходив, після чого він пішов додому. Потім він вирішив з`їздити до лікарні, в лікарні повідомили, що до них така жінка не надходила.

Коли він повернувся додому, після того, як провів невістку, дзвінок з телефону Інни надійшов на його мобільний телефон. Висвітився номер телефону Інни. Він чув чоловічий голос, та десь далеко - жіночій голос.

Дружина потім дзвонила невістці, виклик йшов секунди 2-3, а потім зв`язок пропав. Потім ще декілька разів дзвонили, але зв`язку не було.

Відповідно до аудіозапису судового засідання від 25.09.2014 року, який було досліджено в суді першої інстанції, а саме допит свідка ОСОБА_21 покази якої узгоджуються з показами свідка ОСОБА_20 , який є її чоловіком.

Крім того винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень за п.12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.153, ч.1 ст.185 КК України підтверджується:

- даними протоколу проведення слідчого експеременту від 07.01.2014 року з додатком до нього DVD - R диском, за участю ОСОБА_7 в ході якого було виявлено труп гр. ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з ознаками насильницької смерті. (Том 1 а.м.к.п. 74-77);

Судом досліджено DVD - R диск, який доданий до протоколу слідчого експерименту на якому зафіксовано, як ОСОБА_7 надає покази про обставини скоєння ДТП, як він не справився з керуванням транспортного засобу та скоїв наїзд на жінку. Також ОСОБА_7 пояснив, що побачивши, що жінка мертва він поклав її до салону автомобіля. Потім він детально розповів маршрут руху його автомобіля, як проїхав с. Піковець, зліва побачив в`їзд в лісосмугу, в`їхав в посадку і там залишив труп жінки і втік звідти. По дорозі, коли він їхав назад, він побачив, що жінка загубила телефон модель «Нокія», який лежав позаду в автомобілі, він його дістав, витягнув сім картку, яку витягнув по дорозі, а телефон залишив собі. Після цього він детально розповів подробиці скоєння ДТП, як клав потерпілу до салону автомобіля, потім розповів як їхав з місця ДТП з м. Умань до с. Піковець. ОСОБА_7 розповів, як витягнув жінку з автомобіля і поклав на землю. Жінка не подавала ознаки життя. Потім він розповів маршрут повернення додому. ОСОБА_7 підтвердив, що труп жінки, який був знайдений в ході проведення слідчого експерименту на відстані близько 1000 метрі від водонасосної станції, на полі, що розташоване між селами Піківець - Герженівка Уманського району, Черкаської області є та сама жінка, яку він збив автомобілем ВАЗ 21099 та залишив у вказаному місці (Том 1 а.м.к.п. 77);

- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 09.01.2014 року за участю ОСОБА_7 з DVD-R диском під час його підозрюваний ОСОБА_7 розповів обставини події, які трапилися в ніч з 31.12.2013 року на 01.01.2014 рік, а саме обставини при якому здійснив наїзд на потерпілу ОСОБА_15 , під час якого було складено план-схему (Том 2 а.м.к.п.19-22);

Судом досліджені DVD-R диски з відеозаписом проведення слідчого експерименту від 09.01.2014 року за участю підозрюваного ОСОБА_7 , який відмовився від участі адвоката при проведенні слідчого експерименту. На першому DVD-R диску знаходиться відеозапис проведення слідчого експерименту від 09.01.2014 року. На диску зафіксовано, як перед початком проведення слідчого експерименту підозрюваний ОСОБА_24 відмовляється від послуг адвоката та надав пояснення, про події які сталися в ніч 01.01.2014 року після 24 години, а саме, що він приїхав з дружиною додому після святкування Нового року. Дружина була за кермом автомобіля, заїхала в гараж і після чого пішли до хати. Дружина пішла спати, а він вийшов покурити сів в автомобіль ВАЗ 21099 білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , взяв пляшку горілки і поїхав в сторону м. Умані. В подальшому ОСОБА_24 розповів як рухався автомобіль та обставини ДТП, при якому наїзд на потерпілу ОСОБА_15 , показав розташування автомобіля, рух автомобіля, місце знаходження автомобіля.

На другому DVD-R диску знаходиться відеозапис проведення слідчого експерименту від 09.01.2014 року зафіксовано, як підозрюваний ОСОБА_7 розповідає, яким чином він до свого автомобіля поклав потерпілу ОСОБА_15 , розповів напрямок його руху автомобілем. Зауважив, що по дорозі він вимагав від потерпілої гроші, так як вона йому розбила автомобіль. Він її роздягнув, до неї приставав зняв з неї верхній одяг. За допомогою статиста ОСОБА_7 продемонстрував, які дії він проводив з потерпілою. Потерпіла наче не відпиралася, але щось говорила, що вона говорила, він не звертав уваги. Удари наносив однією рукою у передню частину тіла, в голову, груди, в основному долонею удари наносив, ну може і були удари кулаком. Кількість ударів він не пам`ятає. Потім він зняв з неї штани. Далі ОСОБА_7 детально розповідає які насильницькі дії здійснював з потерпілою. Він знаходився в такому стані, що не міг нічого продовжувати далі. Він сказав потерпілій, якщо не хочеш, забирайся та забирай свої речі. Після чого він виштовхнув її з машини. Вона почала одягатися, він сказав, що тут не далеко, доберешся. Він сів в автомобіль, закрив двері і поїхав.

- даними протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 07.01.2014 року зі схемою до протоколу огляду місця події ДТП , відповідно до якого місце дорожньо-транспортної пригодм знаходиться по АДРЕСА_3 . Наявність слідів зіткнення транспортного засіб з навколишніми предметами: на бордюрному камені виявлено подряпину довжиною 43 см, всотою 12 см. бордюрного каменю. З місця пригоди вилучені: уламки бордюрного каменю в кількості 3 шт. з наявністю нашарування речовини чорного та світлого кольорів, які поміщено до пакету експертної служби (Том 1 а.м.к.п. 79-82);

- даними протоколу огляду місця події від 07.01.2014 з фототаблицею до протоколу, згідно якого під час огляду території поля між селами Піківець - Гереженівка Уманського району Черкаської області виявлено труп ОСОБА_15 в напівроздягненому вигляді з наявними тілесними ушкодженнями, неподалік від трупа особисті речі, що належали ОСОБА_15 (Том 1 а.м.к.п. 87-97);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 12 від 10.02.2014, згідно якого при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_15 виявлені механічні тілесні ушкодження у вигляді: комбінованої механічної асфікції (странгуляційна механічна асфікція від стиснення органокомплексу шиї (синець передньої поверхності середньої третини шиї, перелом щитоподібного хряща в ділянці з`єднання пластинок з крововиливами під слизову оболонку пластинок), компресійна механічна асфікція від стиснення грудної клітки (множинні переривчасті синюшно-багрові синці поверхні грудної клітки, перелом грудини в 4-му міжребір`ї, конструкційні переломи 7-го ребра зліва і 9-го ребра справа, множинні крововиливи під легеневу плевру та під зовнішню оболонку серця, повнокров`я внутрішніх органів, чергування ділянок ателектазів та гострої емфіземи легень, десквамація бронхіального епітелію; рани лівої тім`яно-потилично-скроневої ділянки голови, крововиливів в м`які покрови тім`яно-потилично-скроневої, правої лобно-тім`яної, правої потиличної ділянок голови, синця правої щоки, крововиливів в м`язи спини, синця та крововиливу поперекової ділянки, множинних синців верхніх та нижніх кінцівок, крововиливів під слизові оболонки піхви та прямої кишки, рани обличчя та передньої поверхні верхньої третини шиї з дефектом м`яких тканин обличчя, шиї та м`язів діафрагми рота, ампутації лівого великого ріжка під`язикової кістки, множинних подряпин обличчя, шиї, грудної клітки, кистей обох рук, множинних ділянок шкіри пергаментної щільності по передній поверхні грудної клітки.

Комбінована механічна асфікція у ОСОБА_15 виникла внаслідок дії тупих твердих предметів, з напрямком травмуючої сили спереду назад, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, за ознакою небезпеки для життя та стоїть в причинному зв`язку з її смертю.

Беручи до уваги умови в яких перебував труп, а також характер трупних явищ на період секції трупа в морозі (08.01.2014 09-00 год. - 12-00 год.), можливо стверджувати, що смерть ОСОБА_15 настала за 5-9 діб до моменту секції трупа та могла настати 01.01.2014.

При судово-медичній експертизі ОСОБА_15 не виявлено механічних тілесних ушкоджень, виникнення яких характерне за умов дорожньо-транспортної пригоди. Комплекс виявлених у ОСОБА_15 тілесних ушкоджень не міг утворитись за умов дорожньо-транспортної пригоди.

Виявлені у ОСОБА_15 тілесні ушкодження у вигляді крововиливів під слизову оболонку присінку піхви, а також корововиливи під слизову оболонку прямої кишки в ділянці сфінктеру, відповідно умовному циферблату годинника утворилися прижиттєво, внаслідок дії тупого предмету (предметів), якими також являється ерегований статевий член людини, пальці рук людини.

Виявлені у ОСОБА_15 тілесні ушкодження у вигляді овальних синюшно-багрових синців по передньо-внутрішній поверхні правого стегна, у верхній та середній третинах, округлих і овальних синюшно-багрових синців по передньо-внутрішній поверхні лівого стегна, у верхній третині, на межі середньої та нижньої третини і по передній поверхні, у верхній третині, могли утворитися від здавлювання шкіри вказаних ділянок пальцями для розведення стегон в сторони.

Тілесні ушкодження ОСОБА_15 у вигляді округлих та овальних синюшно-багрових синців на тильній поверхні правого передпліччя, в середній третині, на тильній поверхні лівого передпліччя, у верхній третині, в нижній третині, на тильній поверхні лівої кисті, могли утворитися при спробі захисту руками від наносимих їй ударів (Том 1 а.м.к.п. 100-107);

- даними протоколу огляду трупа від 08.01.2014 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого був оглянутий труп ОСОБА_15 , виявлений 07.01.2014 року на полі поблизу с. Піківець Уманського району (Том 1 а.м.к.п.108-114);

- даними протоколу огляду місця події від 03.01.2014 року, відповідно до якого за добровільною згодою ОСОБА_21 , було проведено огляд квартири АДРЕСА_5 та виявлено та вилучено зубну щітку, розчіску, білизну на поверхнях меблів виявлено та вилучено 4 сліди пальців рук, які від копійовані на фрагменти липкої стрічки. Виявлені сліди та предмети упаковані в експертні упаковки (Том 1 а.м.к.п.6);

- даними протоколу обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 ( АДРЕСА_2 ) від 06.01.2014, під час проведення якого виявлено та вилучено: два мобільних телефони «Нокіа», наволочку з плямами бурого кольору та дорогоцінності (Том 1 а.м.к.п. 27-28);

- даними протоколу обшуку приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_1 від 06.01.2014 з фототаблицею до протоколу, під час проведення якого виявлено та вилучено: мобільний телефон «Нокіа 6700»; батарея до мобільного телефону, мобільний телефон «Нокія - 101», стартовий пакет «Київстар», грошові кошти 4176,00 грн., різним номіналом та дві дерев`яні палиці, зв`язані між собою мотузкою, в сумці виявлено грошові кошти в сумі 4 176,00 грн., а також біля приміщення даного магазину виявлено та вилучено автомобіль «Мерседес - Бенс» - 310 D, д.н.з. НОМЕР_3 , кузов якого синього кольору (Том 1 а.м.к.п. 32-41);

- даними протоколу відібрання зразків для експертизи від 06.01.2014 року відповідно до якого, в ході відібрання зразків нігтів було проведено зрізи нігтів з обох рук ОСОБА_7 та зрізи нігтів були поміщені до окремих двох паперових конвертів, клапани яких заклеєні та нанесено пояснювальні надписи (Том 1 а.м.к.п. 46);

- даними заяви ОСОБА_18 від 06.01.2014 року, згідно якої вона просить начальника Уманського МВ УМВС України в Черкаській області, приєднати до матеріалів перевірки належні їй: чорні брюки, коричневу кофту, чорну синтепонову куртку, чорні осінні черевики та належні її співмешканцю ОСОБА_7 чорні кросівки, чорні джинсові брюки, 2 (дві) шкіряні куртки та светр (Том 1 а.м.к.п.51);

- даними заяви ОСОБА_18 про надання добровільного дозволу працівникам міліції на огляд та вилучення належного їй автомобіля ВАЗ 21099, д.н.з. НОМЕР_1 (Том 1 а.м.к.п. 58);

- даними протоколу огляду транспортного засобу від 07.01.2014 з фототаблицею до протоколу, згідно якого під час проведення огляду автомобіля «ВАЗ 21099» д.н.з НОМЕР_1 виявлено зовнішні механічні пошкодження. В салоні автомобіля, а саме: з внутрішньої сторони під заднім правим сидінням, виявлено темне волосся різної довжини. На чохлі заднього сидіння, біля шву задньої частини, виявлено залишки речовини бурого кольору схожої на кров. На лівій задній дверці, а саме на полімерній кришці ручки відкривання дверей, виявлено пляму бурого кольору, схожу на кров. на чохлі сидіння та внутрішній стороні дверки виявлено плями темно-бурого кольору (Том 1 а.м.к.п. 59-72);

- даними протоколу огляду предмету від 07.01.2014 року з фототаблицею до нього, згідно якого були оглянуті: жіночий грудний бюстгальтер білого кольору, виготовлений з полімерного матеріалу; щітка для чищення ротової порожнини, що виготовлена з полімерного матеріалу, білого та синього кольорів, на ручці щітки наявний напис «Aquafresh»; чотири сліди пальців рук, які від копійовані за допомогою липкої прозорої стрічки «скотч», та наклеєні на аркуш білого паперу формату А4; жіночу щітку для розчісування волосся, виготовлену з полімерного матеріалу чорного та зеленого кольорів, по обидві сторони наявні щітки для розчісування волосся, довжиною близько 3 см, на сторонах яких наявні волосся темного кольору (Том 1 а.м.к.п. 115-120);

- даними огляду предмету від 07.01.2014 року з фото таблицею до нього, згідно якого було оглянуто: мобільний телефон «Nokia-101» IMEI №1 телефону: НОМЕР_4 , IMEI №2 телефону: НОМЕР_5 ; мобільний телефон «Nokia-101» IMEI №1 телефону: НОМЕР_6 , IMEI №2 телефону: НОМЕР_7 ; батарея BL-5CB «Nokia», 3,7 V; сім-картка оператора мобільного зв*язку «Київстар»; зворотні кришки від мобільних телефонів марки «Nokia» (Том 1 а.м.к.п. 123-126);

- даними протоколу огляду предмету від 07.01.2014 року з фототаблицею до нього, згідно якого був проведений огляд батареї BL-6Q «Nokia», 3,7V. (Том 1 а.м.к.п.127-129) ;

- даними протоколу огляду предмету від 07.01.2014 з фототаблицею до протоколу, згідно якого був оглянутий мобільний телефон «Нокіа 6700-с1», на поверхні якого наявні дефекти у вигляді забруднення (Том 1 а.м.к.п. 133-135);

- даними протоколу огляду предмету від 07.01.2014, згідно якого були оглянуті чоловічі кросівки чорного кольору та чоловічі джинсові штани синього кольору, на яких наявні сліди грунтового покриття (Том 1 а.м.к.п. 136);

- даними протоколу огляду предмету від 07.01.2014 року, згідно якого були оглянуті жіночі брюки чорного кольору, на яких знаходяться плями сірого кольору (зовні схожі на грунтове покриття); також оглянуті жіноча кофта, з вирізом, в поперечну смужки, сірого зелених кольорів; чорні сапоги марки «Monarch», 39 розміру малюнок низу взуття видно не чітко, оскільки малюнок заповнений грунтовим покриттям;синтезована куртка чорного та зеленого кольору марки «North star», на даній куртці знаходяться плями темного кольору, в нижній частині куртки (місце резинки) знаходяться плями коричневого кольору (зовні схожа на ґрунтоване покриття). Ліва зовнішня кишеня розірвана, на лівому рукаві на висоті 15 см від кінця рукава та 10 см від внутрішньої частини куртки розміщено поріз у вигляді прямої лінії яка йде з гори вниз довжиною 2,5 см, на висоті 35 см від кінця рукава та 10 см від внутрішньої частини куртки розміщена дірка розміром 2,5 см, на висоті 5 см від вказаної дірки та 13 см від внутрішньої частини куртки розміщені слід бурого кольору розміром 1,5 см 1 см. (Том1 а.м.к.п. 137);

- даними протоколу огляду предмету від 07.01.2014 року з фототаблицею до нього, згідно якого було оглянуто аркуш паперу білого кольору прямокутної форми, розмірами 21 х 10 сантиметрів. З лівої сторони відкопійовано за допомогою прозорої липкої стрічки два сліди рук. Розмір липкої стрічки 4,5 х 5,3 сантиметрів )Том 1 а.м.к.п. 147-149);

- даними протоколу огляду предмету від 07.01.2014 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого оглянута використана серветка, яка має деформовану форму. Вся серветка в плямах бурого кольору, а на деяких частина серветки наявні згустки бурого кольору (Том 1 а.м.к.п. 150-152);

- даними протоколу огляду предмету від 07.01.2014 року з фототаблицею до нього, відповідно до якого оглянутий клаптик бинту, який має деформовану форму. На поверхні бинту наявні сліди забруднення та плями бурого кольору (Том 1 а.м.к.п. 153-155);

- даними протоколу огляду предмету від 07.01.2014 з фототаблицею до протоколу, згідно якого була оглянута ручка від дверей автомобіля, що виготовлена з полімерного матеріалу чорного кольору. Ручка прямокутної форми та має отвір також прямокутної форми. Біля отвору на відстані близько 3 сантіметрів наявна пляма бурого кольору, розмірами близько 1 х 2,5 мм. На відстані близько 5 сантиметрів від даної плями наявна ще одна пляма бурого кольору, розмірами близько 1 х 2 мм. Зворотна частина ручки в нашаруванні пилу (Том 1 а.м.к.п. 156-158);

- даними протоколу огляду предмету від 07.01.2014 року з фото таблицею до нього, згідно якого оглянуто чоловічу шкіряну куртку марки «Sam Ji», чоловічу шкіряну куртку, чорні джинси, чоловічий светр, при огляді даного предмету слідів пошкодження та сторонніх плям не виявлено, на чоловічих кросівках чорного кольору виявлено сліди ґрунтованого покриття (Том 1 а.м.к.п. 159-162);

- даними протоколу огляду предмету від 07.01.2014 з фототаблицею до протоколу, згідно якого був оглянутий чохол автомобіля марки Ваз 2109, сірого та чорного кольору. Даний чехол має малюнок у вигляді ромбів, які складаються з смуг які розміщені по діагоналі сірого кольору, на чорному фоні, довжина становить 150х50 см. При огляді вказаного чехла було встановлено, що він складається з матеріалу тканинного походження в центрі, по краях та боків, обшитий матеріалом із шкірозамінника. Під час огляду на матеріалі із шкірозамінника було виявлено сліди бурого кольору зовні схожі на кров (Том 1 а.м.к.п. 165-166);

- даними протоколу огляду предмету від 07.01.2014 з фототаблицею до протоколу, згідно якого були оглянуті: килим, на якому виявлено сліди бурого кольору, які розміщені на висоті 185 см та 5 см від правого боку килиму, дані плями мають округлу форму та розміри 3,5 см х 2 см; шматок картонної коробки, жовтого кольору, на якій було виявлено слід бурого кольору, плями бурого кольору та сліди грунтового покриття, сірого кольору; шматок тканини білого кольору (наволочка) на якій виявлено пляму бурого кольору та згусток бурого кольору (Том 1 а.м.к.п. 167-169);

- даними протоколу огляду предмету від 07.01.2014 року з фототаблицею до нього, згідно якого було оглянуто: коробка з-під мобільного телефону марки «Siemens", коробка з-під мобільного телефону марки «Nokia-101», коробка з-під мобільного телефону «Nokia-1280», картка з полімерного матеріалу синього кольору з-під сім-картки «Kyivstar», картка з полімерного матеріалу синього кольору з-під сім-картки «Kyivstar», зарядний пристрій до мобільного телефону марки «Nokia», паперова коробка, в які знаходиться ланцюжок (біжутерія) з підвіскою білого кольору, коробка з прозорого полімерного матеріалу жовтого кольору в якій знаходяться жіночі шпильки чорного кольору - 3 штуки та сім-карта оператора мобільного зв`язку «Джинс», шкіряний ремінь чорного кольору з металевими вставками, комплект жіночих сережок - 2 штуки, комплект жіночих сережок - 2 штуки, комплект жіночих сережок - 2 штуки, жіноча сережка - 1 штука, жіночі зажими - 2 штуки, фіолетовий прозорий мішечок, дві частини срібного ланцюжка, хрестик жовтого та білого кольорів, жіночий комплект: ланцюжок з підвіскою, браслет з підвіскою, дві сережки з камінням фіолетового кольору, дев`ять каблучок, дві різні жіночі сережки та дві частини (уламки) )(Том 1 а.м.к.п. 170-179);

- даними протоколу огляду предметів від 08.01.2014 року згідно якого були оглянуті джинсові штани синього кольору та олімпійка білого кольору, що були вилучені 08.01.2014 року під час проведення розтину гр. ОСОБА_15 . На джинсових штанях виявлено сліди коричневого кольору (зовні схоже на грунтове покриття). На олімпійці білого кольору «Adidas» було виявлено, що її поверхня повністю вкрита слідами коричневого кольору (зовні схоже на грунтове покриття) та плями бурого кольору (Том 1 а.м.к.п. 181);

- даними огляду предметів від 09.01.2014 року згідно якого було оглянуто: пара кросівок білого кольору, по всій поверхні кросівок наявні сліди коричневого кольору (зовні схоже на грунтове покриття); упаковка вологих серветок; сумка жіноча білого кольору, по всій поверхні наявні сліди коричневого кольору (зовні схоже на грунтове покриття) (Том 2 а.м.к.п. 23);

- даними протоколу огляду предметів від 09.01.2014 року, згідно якого були оглянуті дві прозорі стрічки розмірами 16х9,6 см., склеєні між собою, та між якими наявне волосся темного кольору (Том 2 а.м.к.п.24);

- даними протоколу огляду предметів від 09.01.2014 року, згідно якого був оглянутий поліетиленовий пакет чорного кольору, на якому наявні сліди коричневого кольору (зовні схоже на грунтове покриття) (Том 2 а.м.к.п. 25);

- даними протоколу огляду предметів від 09.01.2014 року, згідно якого був оглянутий бюстгальтер червоно кольору із синтетичного матеріалу, майка чорного кольору, колготи сірого кольору, труси блакитного кольору. На внутрішній стороні правої частини бюстгальтера наявні сліди коричневого кольору (зовні схоже на грунтове покриття). Майка чорного кольору із синтетичного матеріалу - розірвана. Колготи сірого кольору із синтетичного матеріалу - із правої сторони дані колготи надірвані. Ліва частина колгот повністю відірвана від загальної частини колгот. Спідня білизна, а саме труси блакитного кольору, на задній частині яких наявні сліди коричневого кольору (зовні схоже на грунтове покриття) (том 2 а.м.к.п. 26);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 25 від 05.02.2014, в якому зафіксовано, що у ОСОБА_7 виявлено множинні садна тилу лівої кисті, садно тильної поверхні лівого променево-зап`ястного суглоба, садна тильної поверхні правої кисті, що утворилися від дії тупих твердих предметів і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. На долонній поверхні другого пальця лівої кисті дві рани, що виникли від дії тупих твердих предметів і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я (Том 2 а.м.к.п. 32-34);

- даними висновку судово-медичної експертизи № 34 від 14.02.2014, згідно якого кров потерпілої ОСОБА_15 відноситься до групи Ва (ІІІ). Кров ОСОБА_7 відноситься до групи Ва (ІІІ). В слідах нашарування із заднього сидіння автомобіля «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1 , слідах нашарування із спинки заднього правого сидіння автомобіля «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1 , слідах на серветці, слідах на чохлі, слідах на килимі знайдена кров людини та виявлений ОСОБА_25 слідах на ручці дверки автомобіля «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1 знайдена кров людини та виявлені антигени А і В. Антиген В, виявлений в слідах крові людини нашарування із заднього сидіння автомобіля «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1 , нашарування із заднього правого сидіння автомобіля, серветці, чохлі, килимі міг походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові Ва (ІІІ). Походження крові від потерпілої ОСОБА_15 та ОСОБА_7 не виключається. Антиген А і Б, виявлені в слідах крові людини у змиві ручки дверки автомобіля «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1 могли походити за рахунок крові особи (осіб) з групою крові АВ (ІУ) чи змішування крові осіб з групами Ав (ІІ), Ва (ІІІ) і АВ (ІУ). В даному випадку домішка крові потерпілої ОСОБА_15 та ОСОБА_7 не виключається (Том 2 а.м.к.п. 37-42);

- даними протоколу отримання зразків для експертизи від 14.01.2014 року згідно якої у підозрюваного ОСОБА_7 відібрано зразки крові для проведення судово-медичних експертиз (Том 2 а.м.к.п. 50);

- даними висновку товарознавчої експертизи № 61/30 від 03.02.2014, згідно якого залишкова вартість мобільного телефону «Нокіа 6700» з акумуляторною батареєю до нього, станом на 01.01.2014, могла складати 1 712,00 грн. (при умові, що виріб знаходився у технічно справному та робочому стані, без урахування вартості зарядного пристрою) (Том 2 а.м.к.п. 88-91);

- даними опису речей і документів, які були вилучені з додатками до нього, а саме 2 CD-R диска, згідно якого оперуповноважений СКР Уманського РВ УМВС ОСОБА_26 на підставі ухвали слідчого судді Уманського міськрайнного суду Черкаської області ОСОБА_27 № 705/911/14-к від 17.02.2014 року отримав у представника «Київстар» ОСОБА_28 інформацію про з`єднання абонента ( НОМЕР_8 ) за період часу з 00 год. 00 хв. 30.12.2013 року по 08 год. 00 хв. 06.01.2014 року на 1-му CD-R диску «ANV» за вих. №2037/1/кт від 17.03.2014 року (Том 2 а.м.к.п. 113-116).

Судом досліджені DVD-R диски на яких міститься таблиця телефонних з`єднань з номерів НОМЕР_8 та НОМЕР_9 за період часу з 00 год. 00 хв. 30.12.2013 року по 08 год. 00 хв. 06.01.2014 року. Так на першому диску знаходиться таблиця телефонних з`єднань номеру НОМЕР_8 , де останній вхідний дзвінок 01 січня 2014 року зафіксований о 00 годині 07 хвилин 54 секунди.

На другому диску знаходиться таблиця телефонних з`єднань номеру НОМЕР_10 , де зафіксований ісходящий телефонний дзвінок 01.01.2014 року о 01 годині 55 хвилин, та вхродящий дзвінок на даний номер телефону - 01.01.2014 року о 01 годині 57 хвилин. В подальшому телефон був вимкнений та відбувалася переадресація викликів.

Колегія суддів вважає, що при дослідженні доказів, суд першої інстанції дотримався вимог ст.94 КПК України, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, тому прийшов до обгрунтованого висновку, що докази в своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_7 в інкримінованих діяннях.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_16 про його непричетність до злочинів, колегія суддів розцінює як спосіб захисту та намагання уникнути кримінальної відповідальність за скоєне.

Місцевим судом надано повний та об`єктивний аналіз доказів, які мають значення для встановлення істини по справі і є достатніми для прийняття рішення щодо доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих діяннях.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги сторони захисту в інтересах обвинуваченого про відсутність доказів, що вилучений телефон Nokia 6700 ІМЕІ НОМЕР_2 у ОСОБА_7 належить потерпілій ОСОБА_15 .

Згідно матеріалів кримінального провадження на телефон Nokia 6700 ІМЕІ НОМЕР_2 , який належав потерпілій ОСОБА_15 вказав її чоловік ОСОБА_9 , ще будучи допитаний, як свідок, тобто тоді коли ще небуло відомо про смерть його дружини ОСОБА_15 . Він пояснив, що на момент зникнення його дружини ОСОБА_15 в неї був при собі телефон Nokia 6700 ІМЕІ НОМЕР_2 з сім картою Лайф, який на даний час знаходиться в стані виключення.

Разом з тим, згідно інформації отриманої від оператора мобільного зв`язку «Київстар» про з`єднання абонента НОМЕР_8 та НОМЕР_9 за період часу з 00 год. 00 хв. 30.12.2013 року по 08 год. 00 хв. 06.01.2014 року. На першому диску знаходиться таблиця телефонних з`єднань номеру НОМЕР_8 , де останній вхідний дзвінок 01 січня 2014 року зафіксований о 00 годині 07 хвилин 54 секунди.

На другому диску знаходиться таблиця телефонних з`єднань номеру НОМЕР_10 (номер потерпілої ОСОБА_15 ), де зафіксований ісходящий телефонний дзвінок 01.01.2014 року о 01 годині 55 хвилин, та входящий дзвінок на даний номер телефону - 01.01.2014 року о 01 годині 57 хвилин. В подальшому телефон був вимкнений та відбувалася переадресація викликів.

Крім того як убачається із даної таблиці телефонних дзвінків, яка була досліджена в судовому засіданні в суді першої інстанці та яка знаходиться на DVD-R диску, з мобільного телефону, який належав потерпілій ОСОБА_15 02.01.2014, 03.01.2014 були з`єднання з Новоархангельського району Кіровоградської області і саме в тому районі був вилучений мобільний телефон «Нокіа - 6700» у ОСОБА_7 .

З урахуванням цих даних слідчим суддею Уманського міськрайонного суду 06.01.2014 було надано дозвіл слідчому на проведення обшуку приміщення магазину в якому здійснював підприємницьку діяльність ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 і де зрештою було знайдено мобільний телефон НОМЕР_11 , ІМЕІ НОМЕР_2 , який співпадає з раніше вказаним Клочком ІМЕІ, який належав потерпілій ОСОБА_15 .

Крім того належність мобільного телефона марки Nokia6700, ІМЕІ НОМЕР_2 саме потерпілій ОСОБА_15 підтверджується даними показами обвинуваченого ОСОБА_7 під час проведення слідчого експеременту від 07.01.2014 року з його участю, який пояснив, що побачивши, що жінка мертва він поклав її до салону автомобіля. Потім він детально розповів маршрут руху його автомобіля, як проїхав с. Піковець, зліва побачив в`їзд в лісосмугу, в`їхав в посадку і там залишив труп жінки і втік звідти. По дорозі, коли він їхав назад, він побачив, що жінка загубила телефон модель «Нокія», який лежав позаду в автомобілі, він його дістав, витягнув сім картку, а телефон залишив собі.

Твердження обвинуваченого, що під час досудового розслідування до нього були застосовані недозволені методи розслідування, які виражались у залякуванні та погрозах, не знайшло свого підтвердження під час розгляду матеріалів кримінального провадження.

Перевіркою досудового розслідування, згідно постанови старшого слідчого СВ прокуратури Черкаської області від 30.09.2015 року кримінальне провадження закрито за відсутністю в діях співробітників Уманського МВ УМВС України в Черкаській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.365 КК України і дана постанова є чинною.

Не заслуговують на увагу доводи захисника в інтересах обвинуваченого про відсутність будь-яких доказів, які підтверджують факт того, що ОСОБА_16 будучи за кермом автомобіля здійснив наїзд на потерпілу. При цьому сторона захисту наполягає на тому, що ОСОБА_16 не скоював наїзд на потерпілу ОСОБА_15 .

Згідно обвинувального акту ОСОБА_16 не обвинувачується в скоєнні наїзду і спричинення цим тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_15 .

Відповідно до пред`явленого ОСОБА_7 обвинувачення, ОСОБА_7 01.01.2014 року, близько 01 години 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та керуючи автомобілем «ВАЗ 21099», д.н.з. НОМЕР_1 , поблизу будинку АДРЕСА_3 в напрямку будинку АДРЕСА_4 , порушуючи Правила дорожнього руху України здійснив дотикове зіткнення з пішоходом ОСОБА_15 .

Тобто вказане зазначено у формулюванні обвинувачення, як обставину розвитку подальших подій між потерпілою ОСОБА_15 та обвинуваченим ОСОБА_7 ..

Згідно пред`явленого обвинувачення ОСОБА_16 не обвинувачується в скоєнні злочину, передбаченого ст.286 КК України, тому твердження захисника з приводу відсутності доказів скоєння ОСОБА_7 ДТП, є безпідставними.

При цьому згідно даних судово-медичної експертизи №12 від 10.02.2014 комплекс виявлених у ОСОБА_15 тілесних ушкоджень не міг утворитися за умов дорожньо-транспортної пригоди.

По справі зібрано достатньо доказів, які підтверджують вину ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченого п.10 ч.2 ст.115, ч.3 ст.153, ч.1 ст.185 КК України, тому доводи обвинуваченого та його захисника щодо його невинуватості у вчиненні кримінальних правопорушень спростовуються вище наведеними доказами, яким надана обгрунтована юридична оцінка.

Згідно даних протоколу проведення слідчого експерименту від 09.01.2014 року за участю ОСОБА_7 , який чітко та послідовно розповідає про обставини події, які могли бути відомі лише йому, в ніч з 31.12.2013 року на 01.01.2014 рік, який відмовився від участі адвоката при проведенні слідчого експерименту та надав пояснення, про події які сталися в ніч 01.01.2014 року після 24 години, а саме, що він приїхав з дружиною додому після святкування Нового року. Дружина була за кермом автомобіля, заїхала в гараж і після чого пішли до хати. Дружина пішла спати, а він вийшов покурити сів в автомобіль ВАЗ 21099 білого кольору д.н.з. НОМЕР_1 , взяв пляшку горілки і поїхав в сторону м. Умані. В подальшому ОСОБА_24 розповів як рухався автомобіль та обставини ДТП, при якому наїзд на потерпілу ОСОБА_15 , показав розташування автомобіля, рух автомобіля, місце знаходження автомобіля.

Далі підозрюваний ОСОБА_7 розповідає, яким чином він до свого автомобіля поклав потерпілу ОСОБА_15 , розповів напрямок його руху автомобілем. Зауважив, що по дорозі він вимагав від потерпілої гроші, так як вона йому розбила автомобіль. Він її роздягнув, до неї приставав зняв з неї верхній одяг. За допомогою статиста ОСОБА_7 продемонстрував, які дії він проводив з потерпілою. Потерпіла наче не відпиралася, але щось говорила, що вона говорила, він не звертав уваги. Удари наносив однією рукою у передню частину тіла, в голову, груди, в основному долонею удари наносив, ну може і були удари кулаком. Кількість ударів він не пам`ятає. Потім він зняв з неї штани. Далі ОСОБА_7 детально розповідає які насильницькі дії здійснював з потерпілою. Він знаходився в такому стані, що не міг нічого продовжувати далі. Він сказав потерпілій, якщо не хочеш, забирайся та забирай свої речі. Після чого він виштовхнув її з машини. Вона почала одягатися, він сказав, що тут не далеко, доберешся. Він сів в автомобіль, закрив двері і поїхав.

Разом з тим вина ОСОБА_16 підтверджується показами потерпілого ОСОБА_9 допитаного в суді першої інстанції, які є послідовними, логічними, узгоджені між собою та з іншими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження. Під час проведення огляду місця події 07.01.2014 ОСОБА_7 показав напрямок куди викинув тіло його дружини та яке знайшли в тому напрямку, куди показував ОСОБА_7 . При цьому сам ОСОБА_7 казав, що він її не вбивав, тільки викинув з машини.

Згідно показів свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , які пояснили, що після того, як їх невістка пішла додому, з її телефону був вхідний дзвінок і вони чули чоловічий та жіночий голоси, після чого дзвінок перервався.

Також вина ОСОБА_16 у вчиненні інкримінованих діяннях підтверджується рядом судово-медичних експертиз, протоколом обшуку, протоколами слідчих експериментів за участю ОСОБА_7 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість доводів сторони захисту, що висновки судових експертиз не підтверджують того факту, що відносно потерпілої були здійснені дії сексуального характеру, оскільки відповідно до висновку експерта № 21 від 24.01.2014 при судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту рук свідка ОСОБА_7 кров та епітеліальні клітини не виявлено. Місцевим судом вірно зазначено про тривалий проміжок часу між тим коли сталася подія - 01.01.2014 і відібранням зразків нігтів та зрізи нігтів з обох рук ОСОБА_7 було проведено - 06.01.2014, тому велика вірогідність того, що на них вже не було виявлено крові та епітеліальні клітини потерпілої ОСОБА_15 .

Доводи захисника в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції поклав в основу обвинувачення протокол огляду транспортного засобу «ВАЗ 21099» д.н.з. НОМЕР_1 від 07.01.2014, який є недопустимим доказом, оскільки був проведений з порушенням вимог статей 237,233 КПК України - є необґрунтованими. При проведенні даної слідчої дії, яка була проведена із застосуванням цифрової фотокамери, за участю спеціаліста та понятих, були дотримані вимоги кримінального процесуального закону в повному обсязі, були дотримані права учасників та жодних зауважень не надходило.

За змістом статей 214, 223, 237 КПК огляд є слідчою (розшуковою) дією, спрямованою на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні, яка проводиться в межах досудового розслідування кримінального провадження.

З матеріалів кримінального провадження вбачається що після отримання дозволу 06.01.2014 від ОСОБА_29 на огляд та вилучення належного їй автомобіля ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1 , слідчим СВ Уманського МВ УМВС ОСОБА_30 07.01.2014 був проведений огляд даного транспортного засобу.

Захисник зазначає про недопустимість вищевказаного протоколу через незаконне проникнення слідчим до автомобіля, а ОСОБА_19 , яка нібито дозволила огляд даного автомобіля не є власником даного транспортного засобу.

Колегія суддів не може погодитись із цими твердженнями захисника.

За статтею 30 Конституції України не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку.

Відповідно до вимог ст. 13 КПК не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім як у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім як у випадках, установлених ч. 3 цієї статті.

Наведені гарантії щодо недоторканності житла чи іншого володіння особи спрямовані на реалізацію захисту прав особи від зловживань правоохоронних органів, які здійснюють проникнення.

Разом з цим вказані гарантії забезпечують насамперед дотримання прав саме володільця/користувача вказаним житлом чи майном, а не третіх осіб, які до вказаного житла чи майна не мають ніякого відношення.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що відповідно до заяви ОСОБА_18 від 06.01.2014, остання дала добровільний дозвіл працівникам поліції на огляд та вилучення належного їй автомобіля ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1 . Крім того згідно протоколу допиту ОСОБА_7 в якості свідка від 06.01.2014, який повідомив, що автомобіль ВАЗ 21099 д.н. НОМЕР_1 належить його цивільній дружині ОСОБА_18 .

Сторона захисту не навела жодних доводів на обґрунтування того, як проведення слідчим огляду транспортного засобу 07.01.2014 вплинуло на права його підзахисного на недоторканість житла чи іншого володіння.

При цьому колегія суддів бере до уваги те, що ОСОБА_18 ні під час досудового розслідування, ні в ході судового розгляду не скаржилась на порушення її прав у цьому аспекті.

Згідно із ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Згідно з ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Частиною 1 ст.86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Колегія суддів враховує, що усталена практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (Рішення ЄСПЛ від 10.07.2001 року у справі «Авшар проти Туреччини» - п. 282). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЕСПЛ від 14.08.2008 року у справі «Кобець проти України» - п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п. 86, «Яллох проти Німеччини»). У справах «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 р. та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» від 06.12.1998 p., «Бочаров проти України» Європейський Суд вирішив, що «суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи «поза розумним сумнівом» і така «доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

На підставі досліджених матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що обвинувачення ОСОБА_7 поза розумним сумнівом доведено.

Доводи апеляційної скарги прокурора про незастосування місцевим судом закон України про кримінальну відповідальність в частині дотримання вимог ст.49 КК України є обгрунтованими.

Оскаржуваним вироком окрім іншого, ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.185 КК України за вчинення якого передбачено максимально суворе покарання у виді обмеження волі.

Положеннями ч. 5 ст. 74 КК України регламентовано, що особа може бути звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 КК України.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 вчинив інкримінований йому кримінальний проступок 01.01.2014, тобто з часу вчинення обвинуваченим кримінального проступку минуло понад 10 років, а відтак він підлягає звільненню від призначеного покарання за вчинення даного кримінального проступку.

Колегія суддів вважає, що на обвинуваченого поширюються положення ст.ст. 49, 74 КК України, що регламентують звільнення від кримінальної відповідальності (покарання) у зв`язку із закінченням строків даності.

Що стосується доводів доповнень до апеляційної скарги прокурора про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність в частині зарахування місцевим судом строку попереднього ув`язнення у строк відбутого покарання, то колегія суддів зазначає про таке.

Законом України від 26.11.2015 «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» (далі Закон № 838 - VIII) внесено зміни до ч. 5 ст. 72 КК України і визначено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, в якому до особи було застосовано попереднє ув`язнення, проводиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У подальшому, Законом України від 18.05.2017 «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» (далі - Закон № 2046-VIII), який набрав чинності 21.06.2017, знову змінено ч. 5 ст. 72 КК України та викладено в новій редакції, згідно з якою зарахування судом строку попереднього ув`язнення в строк відбування покарання у виді позбавлення волі здійснюється день за день.

Велика Палата ВС констатувала, що якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).

Якщо особа вчинила злочин до 20.06.2017 (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21.06.2017, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VІІІ. В такому разі Закон № 838- VIII має переважаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотнz дія Закону № 2046- VIII, як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_7 інкриміновані йому злочини вчинив 01.01.2014, тобто до 20.06.2017, тому при вирішенні питання щодо зарахування судом строку попереднього ув`язнення, не залежно від періоду його застосування, в строк призначеного покарання у виді позбавлення волі, слід керуватись положеннями ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VІІІ.

Таким чином, строк тримання під вартою ОСОБА_7 з 08.01.2014 по 10.05.2017 слід зарахувати у строк відбутого покарання з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.

Апеляційні скарги прокурора та потерпілого в частині м`якості призначеного ОСОБА_7 покарання задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 50 КК покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Водночас згідно із ч. 2 зазначеної норми покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 65 КК суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації це покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують та обтяжують.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, місцевий суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним особливо тяжких кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який в силу ст.89 КК України раніше не судимий, на спеціальних обліках не перебуває, вину у вчиненні інкримінованих діяннях не визнав, що свідчить про його відношення до скоєного, має позитивну характеристику за місцем проживання, має на утриманні двох неповнолітніх дітей. Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнав вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння. Обставин, що пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Тому, місцевий суд в межах санкцій п.10 ч.2 ст.115 КК Укаїни та ч.3 ст.153 КК Україхни із застосуванням положень ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначив ОСОБА_7 остаточне покарання у вигляді 15 років позбавлення волі.

Призначаючи саме такий вид і розмір покарання ОСОБА_7 , місцевий суд дав належну оцінку встановленим обставинам злочинів, які належать до злочинів проти життя та здоров`я особи, а також проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, повною мірою врахував суспільно небезпечний характер цих дій, їх наслідки і дані, що характеризують засудженого та дійшов обґрунтованого висновку про те, що призначене ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 15 років є достатнім та необхідним для виправлення засудженого та забезпечить мету покарання у виді виправлення засудженого та запобігання вчинення нових злочинів.

Застосування від імені держави до особи, визнаної винною, заходу примусу відноситься до дискреційних повноважень суду, які було реалізовано при постановленні вироку в цьому провадженні.

Тому, призначаючи таке покарання, місцевий суд діяв у межах розсуду, наданого йому законодавством, і виходив при цьому з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації. Правових підстав уважати призначене обвинуваченому покарання явно несправедливим через м`якість, колегія суддів не вбачає.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд, відповідно до вимог статей 50, 65 КК ухвалив обґрунтоване рішення про призначення засудженому ОСОБА_7 покарання у виді 15 років позбавлення волі, яке є справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Думки потерпілих, які наполягали на призначенні найсуворішого виду покаранні не є обов`язковими для суду. Думка потерпілої сторони щодо даного питання сама по собі не може бути вирішальною, оскільки це відноситься до дискреційних повноважень суду.

Переконливих аргументів, які б свідчили про порушення судом приписів статей 50, 65 КК України, або доводили явну несправедливість призначеного ОСОБА_7 покарання через його м`якість, в апеляційних скаргах не міститься.

Відповідно до роз`яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 29.06.1990 року із змінами і доповненнями «Про виконання судами України законодавства і ППВСУ з питань судового розгляду справ і постановлення вироку», необхідно мотивувати у вироку вирішення цивільного позову в кримінальній справі, керуючись відповідними нормами ЦПК України, роз`ясненнями ПВСУ №3 від 31.03.1989 року.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вказані вимоги КПК України та Пленуму Верховного Суду України при постановлені вироку в частині розв`язання цивільних позовів виконані в повному обсязі, а тому апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_9 в частині збільшення суми моральної шкоди до 1 000 000 гривень кожному задоволенню не підлягає.

Крім того, колегія суддів погоджується із частковим задоволенням моральної шкоди в розмірі 700 000 гривень кожному потерпілому, яка стягнута з ОСОБА_7 на користь потерпілих: ОСОБА_31 та ОСОБА_14 , яка достатньо мотивована та відповідає вимогам закону.

Обгрунтовуючи стягнену моральну шкоду на користь потерпілих, суд першої інстанції вірно врахував душевні страждання останніх, які були завдані в зв`язку із втратою рідної людини, а також погіршення стану їх здоров`я внаслідок пережитого стресу, що призвели до втрати потерпілими душевного спокою, тому враховуючи принцип розумності та справедливості, суд першої інстанції вірно визначив саме таку суму розміру компенсації за моральну шкоду, що відповідає розміру моральних страждань потерпілих.

Згідно ст.404 КПК України, вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.

З огляду на викладене, ураховуючи, що суд першої інстанції не застосував закон України про кримінальну відповідальність в частині дотримання вимог ст.49 КК України та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність в частині зарахування місцевим судом у строк покарання строку попереднього ув`язнення, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України є підставою для зміни судового рішення щодо ОСОБА_7 , а відтак апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченого слід залишити без задоволення, апеляційну скаргу прокурора з доповненнями та апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 задовольнити частково.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 404, 405, ч.1 п.2 ст. 407, 408, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора з доповненнями та апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 - задовольнити частково.

Вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 - змінити в частині призначеного покарання та зарахування в строк відбутого покарання терміну попереднього ув`язнення.

На підставі ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді 3 років обмеження волі у зв`язку із закінченням строків давності.

При призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання на підставі ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень виключити покарання за ч.1 ст.185 КК України у виді 3 років обмеження волі.

Вважати ОСОБА_7 засудженим за п.10 ч.2 ст.115 КК України до покарання у виді 15 років позбавлення волі, за ч.3 ст.153 КК України (в редакції 2014 року) до покарання у виді 14 років позбавлення волі, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим до остаточного покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі.

На підставі ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування призначеного вироком покарання період його попереднього ув`язнення з 08.01.2014 по 10.05.2017 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

В решті вирок Соснівського районного суду м. Черкаси від 19 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити - без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Головуючий - суддя -

Судді -


Суд	Черкаський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення	12.09.2024
Оприлюднено	23.09.2024
Номер документу	121747922
Судочинство	Кримінальне
Категорія	Злочини проти життя та здоров'я особи Умисне вбивство

Бащенко С. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Ухвалавід 12.09.2024 по справі 705/2043/14-кЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —705/2043/14-к

Ухвала від 12.09.2024

Ухвала
від 12.09.2024 по справі 705/2043/14-к
ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД