Постанова

від 17.09.2024 по справі 932/15730/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/3606/24 Справа № 932/15730/19 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Демченко Е.Л.,

при секретарі Керімовій-БандюковійЛ.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Братцевої Надії Сергіївни на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа Управління-служби у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користування майном, шляхом вселення, поновлення на реєстраційному обліку, -

В С Т А Н О В И Л А :

У жовтні 2019 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_1 , Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, третя особа Управління-служби у справах дітей адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради про усунення перешкод у користування майном, шляхом вселення, поновлення на реєстраційному обліку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вважаються зареєстрованими та є співвласниками квартири АДРЕСА_1 .

Також у вказаній квартирі, зареєстрованими є: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Позивачі зазначають, що 12 квітня 2018 року право власності на вказану квартиру, яка є предметом договору іпотеки, було зареєстровано, з застосуванням позасудового механізму звернення стягнення на іпотечне майно, за ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», яким, 20 квітня 2018 року вчинено дії спрямовані на позбавлення права користування позивачів квартирою, що виразилося у зміні замків та винесенні речей з нерухомості.

З огляду на те, що запис про право власності ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» щодо квартири АДРЕСА_1 ; наразі скасовано за рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2021 року (справа №200/12998/19) та виходячи з того, що на час дії мораторію на стягнення майна громадян України наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не підлягає виконанню вимога як в частині звернення стягнення на предмет іпотеки так і в частині виселення.

Враховуючи викладене, позивачі просили усунути перешкоди у користуванні майном, шляхом вселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до квартири АДРЕСА_1 ; та поновити на реєстраційному обліку ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 за вказаною адресою.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року позовні вимоги задоволено частково, а саме, усунуто перешкоди у користуванні майном ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , шляхом вселення до квартири розташованої за адресою: АДРЕСА_2 та поновлено на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішене питання розподілу судових витрат між сторонами.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Братцева Н.С. посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, так як на момент відчуження майна (предмету іпотеки) були виконані всі вимоги чинного законодавства стосовно посвідчення вказаного договору та реєстрації права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна. Апелянт вказує, що основною метою даного позову є намагання у незаконний спосіб позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_1 з двома неповнолітніми дітьми у протиправний спосіб єдиного житла.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Так, матеріалами справи та судом першої інстанції встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 22 жовтня 1998 року за №2/2032-98, квартира АДРЕСА_3 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .

Згідно копії договору про надання споживчого кредиту №11021828000 від 24 липня 2006 року сторонами якого є АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , останній отримав у кредит 30 000,00 доларів США.

Відповідно до копії договору іпотеки №11021828000/1 від 24 липня 2006 року, з метою забезпечення належного виконання умов споживчого кредиту №11021828000, в іпотеку було передано квартиру АДРЕСА_3 .

Згідно копії договору про відступлення права вимоги від 26 січня 2018 року, ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» набуло право вимоги за договором іпотеки №11021828000/1 від 24 липня 2006 року.

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 17 квітня 2018 року, за ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» на підставі договору про відступлення права вимоги від 26 січня 2018 року, зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_3 .

Відповідно до копії відповіді директора Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР Пономарьова А. від 28 грудня 2021 року та заяв про зняття з реєстрації місця проживання поданих представником ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , з адреси: АДРЕСА_2 , було проведено 19 квітня 2018 у зв`язку з відчуженням нерухомого майна.

Відповідно до рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2021 року ухваленого за результатами розгляду справи №200/12998/18, яке набрало законної сили та залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду і постановою ВС від 18 січня 2023 року, визнано протиправним та скасовано запис про право власності ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» № 25747512 від 12 квітня 2018 року на об`єкт нерухомого майна № 1532288412101 квартиру АДРЕСА_3 , внесений на підставі рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Іларіонівської селищної ради Синельниківського району Дніпропетровської області Скороход О. О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 40661490 від 17 квітня 2018 року. Витребувано від ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 вищезазначену квартиру.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2021 року витребувано вищезазначену квартиру на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , що вказує на належність зазначеної нерухомості останнім, тобто наділяє їх правами притаманними власнику та з огляду на те, що знайшов підтвердження факт наявності в останніх перешкод у користуванні вказаним майном (проживання ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_3 ), суд вважав, що заявлені вимоги щодо усунення перешкод ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 шляхом вселення, підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, порядок реєстрації та зняття з реєстрації осіб, у період виниклих спірних правовідносин, регулювався ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

Згідно п.п. 4, 6, 10, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Орган реєстрації виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради.

Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Зняття з реєстрації - внесення інформації про зняття з реєстрації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 даного Закону, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства; підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту; підстав на право користування житловим приміщенням.

Відповідно до п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету України від 02 березня 2016 року №207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника за формою згідно з додатком 11; рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про зняття з реєстрації місця проживання особи, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть; повідомлення територіального органу або підрозділу ДМС із зазначенням відповідних реквізитів паспорта померлої особи або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку; інших документів, які свідчать про припинення: підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства (інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи скасування дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання в Україні); підстав для перебування бездомної особина обліку/для отримання бездомною особою соціальних послуг у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту (письмове повідомлення соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту); підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Зняття з реєстрації місця проживання на підставах, визначених в абзацах восьмому та дев`ятому цього пункту, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи спеціалізованої соціальної установи, закладу соціального обслуговування та соціального захисту або за заявою власника/наймача житла або їх представників.

Разом із заявою особа подає: документ, до якого вносяться відомості про зняття з реєстрації місця проживання. Якщо дитина не досягла 16 років, подається свідоцтво про народження; квитанцію про сплату адміністративного збору; військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).

Тобто з аналізу вищезазначених приписів вбачається, що відповідно до п. 26 вищезазначених Правил зняття з реєстрації особи відбувається у зв`язку із зміною власника, однак за заявою не нового власника, а тієї особи, яка бажає знятись з місця реєстрації. Заява подається особисто, або її уповноваженим представником. Зазначене підтверджується і самим текстом заяви про зняття з реєстрації місця проживання.

Пунктами 28, 29 Правил реєстрації місця проживання передбачено, що реєстрація місця проживання/перебування особи або зняття з реєстрації місця проживання скасовуються в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства. У разі підтвердження зазначених порушень реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи підлягає скасуванню.

Встановивши, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та законні представники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 особисто не подавали заяв про зняття з реєстрації місця проживання, а також врахувавши відсутність судових рішень щодо втрати права користування житловим приміщенням, виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зняття останніх з реєстрації місця проживання, у зв`язку з чим заявлені вимоги стосовно поновлення їх прав підлягають задоволенню, оскільки спрямовані на захист порушеного права та відновлення становища, яке існувало до порушення.

При цьому, врахувавши відсутність доказів реєстрації ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_2 , та зняття його з реєстрації за вказаною адресою, суд вважав, що позовні вимоги в частині поновлення ОСОБА_2 на реєстраційному обліку задоволенню не підлягають.

Вирішуючи позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні майном, суд вірно виходив з наступного.

У статті 321 ЦК України закріплено конституційний принцип непорушності права власності. За частинами першою та другою цієї статті ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не суперечать закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його в особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню у випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Аналіз даних норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

В пункті 33 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав» роз`яснено, що відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не понизаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Керуючись вказаними нормами права, а також встановивши, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2021 витребувано вищезазначену квартиру на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , що вказує на належність зазначеної нерухомості останнім, тобто наділяє їх правами притаманними власнику, а також врахувавши факт наявності в останніх перешкод у користуванні вказаним майном (проживання ОСОБА_1 у спірній квартирі), суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних в частині усунення перешкод ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , шляхом вселення.

Доводи апелянта в скарзі про те, що ОСОБА_1 є добросовісним набувачем, так як на момент відчуження майна (предмету іпотеки) були виконані всі вимоги чинного законодавства стосовно посвідчення вказаного договору та реєстрації права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна, а також те, що основною метою даного позову є намагання у незаконний спосіб позбавити ОСОБА_1 та ОСОБА_1 з двома неповнолітніми дітьми у протиправний спосіб єдиного житла, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 листопада 2021 року витребувано вищезазначену квартиру на користь ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , що вказує на належність зазначеної нерухомості останнім, а не ОСОБА_13 та його родині.

Інші доводи апелянта колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення суду.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Рішення, як таке, що відповідає нормам матеріального та процесуального права повинне бути залишене без змін, а апеляційна скарга без задоволення.

В зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 141 ЦПК України, сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Братцевої Надії Сергіївни залишити без задоволення.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 31 жовтня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

Е.Л. Демченко