Постанова

від 16.09.2024 по справі 924/222/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2024 року Справа №924/222/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

роглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 (суддя Муха М.Є., повний текст рішення складено 05.06.2024)

за позовом Керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Староушицької селищної ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів:

1) Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРК"

2) Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області

3) ОСОБА_1

про витребування земельної ділянки

за участю представників:

прокуратури - Гіліс І.В.,

позивача - не з`явився,

відповідача-1 - Сергійчука Ю.В.,

відповідача-2 - не з`явився,

третіх осіб - не з`явились,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 позов задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" в комунальну власність Староушицької селищної ради земельну ділянку, яка мала кадастровий номер 6822455800:05:006:0092 площею 2 га, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20621-СГ.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка незаконно вибула із державної власності (на даний час - комунальної власності в силу вимог п.24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України), оскільки уповноважений орган виконавчої влади - Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо її відведення від 14.06.2017 №22-11571-СГ, що є обов`язковою складовою процедури її приватизації, не приймав.

З огляду на викладене, наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20621-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, яка мала кадастровий номер: 6822455800:05:006:0092, є незаконним.

Аналізуючи чинне законодавство та правові позиції Верховного Суду, враховуючи встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на їх вибуття, суд дійшов висновку, що у позивача виникли правові підстави для витребування спірної земельної ділянки в порядку ст.388 ЦК України, а тому відповідна позовна вимога є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалите нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апелянт, зокрема, вказує, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 14.06.2017 №22-11571-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною виду цільового призначення, що підтверджується Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам України, у якому міститься заява ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки, з відміткою про її прийняття. Разом з тим, ані у зазначеному вище проекті землеустрою, ані у матеріалах справи, не міститься відмови ОСОБА_1 у розробці проекту землеустрою.

Вважає, що не реєстрація відповідного наказу в системі електронного документообігу "ДОК. ПРОФ ТМ Степ 2.0" є формальним та не спростовують факт наявності заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 13.06.2017 року, яка зареєстрована в системі електронного документообігу, а також відсутність будь-якої відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою.

Крім того, скаржник зазначає, що оскільки наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 14.06.2017 №22-11571-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" прийнятий правомірно, враховуючи рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області у справі №676/1920/20, тому відсутні підстави для задоволення вимоги про витребування земельної ділянки у добросовісних набувачів.

У відповідності до ст.263 ГПК України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, у якому вважає, що посилання апелянта на рішення Кам`янець-Подільського суду Хмельницької області від 28.11.2023 у справі № 676/1920/20 як на преюдицію у даній справі не заслуговують на увагу, оскільки у зазначеному рішенні судом вказано на неналежний спосіб захисту та віднесення даного спору до юрисдикції господарського суду без дослідження всіх обставин справи (встановлення фактів) та законності чи незаконності видачі спірних наказів.

Звертає увагу, що згідно отриманої інформації ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (лист від 04.04.2024) заява ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою до Головного управління не надходила та не реєструвалась.

Враховуючи, що наказ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області не приймався, що є обов`язковою процедурою приватизації, прокурор вказує на незаконність наказу №22-20621-СГ від 17.10.2017, та як наслідок на незаконність вибуття спірної земельної ділянки із державної власності.

Прокурор просив апеляційну скаргу ТОВ "Зарус-Інвест" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 07.05.2024 без змін.

Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області також подало відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, зазначає, що наказ від 14.06.2017 року №22-11571-СГ приймався, але для іншої громадянки ОСОБА_2 . Відтак, ОСОБА_1 земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:006:0092 набута протиправно та підлягає поверненню у власність держави.

При цьому, враховуючи п.24 розділу X "Перехідні положення", вважає, що належним є витребування у ТОВ "Зарус-Інвест" та ТОВ "Агро-Еко-Ритм" на користь держави в особі Староушицької селищної ради земельної ділянки.

У судове засідання, призначене на 16.09.2024 року, позивач, відповідач-2 та треті особи не забезпечили явку уповноважених представників, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання (т.1, а.с.237-241).

Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги належне повідомлення учасників справи про розгляд справи та той факт, що їх явка в судове засідання обов`язковою не визнавалася, зважаючи на заяви Староушицької селищної ради (т.1, а.с.250) та ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області (т.1, а.с.243) про розгляд справи без участі їх представників, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача, відповідача-2 та третіх осіб.

Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзиви на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20621-СГ затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, кадастровий номер: 6822455800:05:006:0092 (т.1, а.с.47).

21.10.2017 року зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на надану земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Держаного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (т.1, а.с.21-22).

На підставі договору купівлі-продажу від 26.10.2017, ОСОБА_1 відчужила на користь ТОВ "Форк" вказану земельну ділянку (т.1, а.с.33).

Право приватної власності ТОВ "Форк" на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0092 зареєстровано 26.10.2017 (т.1, а.с.21-22).

Відповідно до інформації відділу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області спірну земельну ділянку, яка мала кадастровий номер 6822455800:05:006:0092 об`єднано разом з іншими земельними ділянками та сформовано земельну ділянку площею 42 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114.

ТОВ "Форк" на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2017 відчужило земельну ділянку кадастровий номер 6822455800:05:006:0114 для ТОВ "Зарус-Інвест" (т.1, а.с.34-35).

Згідно інформації відділу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0114 було здійснено поділ раніше сформованих земельних ділянок, в результаті чого були утворені земельні ділянки з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0120 та 6822455800:05:006:0121.

Згідно Національної кадастрової системи, на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 6822455800:05:006:0120 та 6822455800:05:006:0121 здійснено об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, в результаті чого утворено земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0130, площею 42 га, що підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 10-22-0.501-303/2-24 від 19.01.2024.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, 24.08.2022 державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) на земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0130, а саме про реєстрацію права приватної власності на вказану земельну ділянку за ТОВ "Зарус-Інвест".

Окрім того, 24.08.2022 внесено зміни в інше речове право по вказаній земельній ділянці та вказано, що земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0130 передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" .

Згідно акта перевірки інформації від 23.04.2019 (т.1, а.с.49-60) встановлено, що у ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області в "Автоматизованій системі діловодства "ДОК ПРОФ тм Степ 2.0" - 14.06.2017 за №22-11571-СГ в дійсності зареєстровано наказ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою гр. ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки у власність із зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення із земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0009, площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської сільської ради) Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області (т.1, а.с.48) та зазначено, що на підставі неіснуючого наказу з аналогічними реквізитами (від 14.06.2017 за № 22-11571-СГ) Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі незаконного наказу від 17.10.2017 №22-20621-СГ затверджено проект землеустрою та надано ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 6822455800:05:006:0092 площею 2 га у власність за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець - Подільського району.

Керівник Кам`янець-Подільської окружної прокуратури вважаючи, що наявні порушення інтересів держави під час отримання в приватну власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а також, що витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння є ефективним способом захисту порушених прав позивача, як розпорядника земельних ділянок, звернувся з даним позовом до суду.

Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 80 Земельного кодексу України (далі ЗК України) встановлено, що самостійними суб`єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з ч.1 ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад. Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування (ст.80 ЗК України).

У п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України, який набрав чинності 27.05.2021, визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель наведених у пп. а) е).

Відтак, як вірно вказав суд першої інстанції, із дня набрання чинності п.24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, спірна земельна ділянка належать до земель комунальної власності та її розпорядником є Староушицька селищна рада, оскільки знаходяться за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 30.01.2024 Кам`янець-Подільська окружна прокуратура звернулась до Староушицької селищної ради з проханням надати інформацію про вжиття заходів, у тому числі судового характеру, щодо повернення земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0092, загальною площею 2 га у комунальну власність та намір реалізувати їх у подальшому (т.1, а.с.64-65).

У відповідь на вказаний лист, Староушицька селищна рада листом від 06.02.2024 просила прокуратуру вжити заходи представницького характеру на захист інтересів держави та повернення у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0092, у зв`язку з відсутністю коштів (т.1, а.с.66).

12.02.2024 Кам`янець-Подільська окружна прокуратура повідомила Староушицьку селищну раду про встановлення підстав та намір здійснення представництва інтересів держави в суді (т.1, а.с.67).

Колегія суддів враховує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов`язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги отримання відповіді Староушицької селищної ради про невжиття заходів претензійно-позовного характеру, у зв`язку зі скрутним матеріальним становищем, та прохання вжити заходи представницького характеру для витребування земельної ділянки, що фактично свідчить про усунення селищної ради від реалізації повноважень по захисту інтересів держави, а також зважаючи на відсутність заперечення уповноваженого органу на повідомлення про намір здійснювати представництво, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо дотримання прокурором порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Поряд з цим, колегія суддів також звертає увагу, що при поданні цього позову прокурор не замінює позивача та не є його альтернативою, а виконує субсидіарну роль, щоб інтереси держави, які в цьому випадку збігаються із публічним інтересом, не були незахищені. Участь прокурора в цій справі, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, є виправданою, не порушує справедливого балансу та зумовлена захистом державного інтересу.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

До позовів про права на нерухоме майно у контексті ч.2 ст.16 ГПК України, відносяться позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, зокрема, віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

Зміст приписів ст.388 ЦК України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як то факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в натурі у відповідача та ін. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.

Із вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння за правилами як статті 387 так і статті 388 ЦК України, може звертатися лише особа, яка є власником майна, чи належним його володільцем, відтак до кола предмету доказування в даному випадку входить доведення належності позивачу на праві власності або володінні, за законом чи договором, спірного нерухомого майна.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України врегульовано порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Частинами 6, 7, 9 ст. 118 ЗК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Такі докази матеріали справи не містять.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, обов`язковою умовою прийняття рішення про передачу у власність земельної ділянки є надання органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розробленого на підставі рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення відповідної земельної ділянки.

Враховуючи те, що спірна земельна ділянка сільськогосподарського призначення знаходиться за межами населеного пункту, відповідно до ч.4 ст.122 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) прийняття рішення щодо розпорядження нею, у тому числі передачі у приватну власність для ведення особистого селянського господарства, відносилось до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, оскільки здійснювало розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності в межах Хмельницької області.

Пунктом 8 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (на час виникнення спірних правовідносин), затвердженого наказом Держгеокадастру №308 від 17.11.2016 передбачено, що Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Відповідно до наказу Державного агентства земельних ресурсів України від 29.10.2013 №453, запроваджено електронний обмін документами на базі програмного забезпечення "Автоматизована система діловодства "ДОК ПРОФ тм Степ 2.0" між центральним апаратом Держземагентства та Головним управлінням Держземагентства у Хмельницькій області з 16.12.2013, відповідно до наказу №393 від 01.12.2014 Державного агентства земельних ресурсів України з 01.12.2014 запроваджено електронний обмін документами в управліннях та відділах Держземагентства Хмельницької області.

Таким чином, станом на час видачі наказів "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" та "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність" у 2017-2018 у Головному управлінні Держземагентства Хмельницької області впроваджено електронний документообіг та всі накази, які видаються Головним управлінням, наявні в електронній та паперовій копіях.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04.04.2019 №81 "Про утворення комісії для проведення перевірки" із змінами, внесеними наказом Головного управління від 16.04.2019 №86 у службовому листі начальника відділу організаційного та господарського забезпечення Управління адміністративно-організаційного забезпечення Головного управління Данилюк Т.С. від 03.04.2019 №1105/3-19-0.82, створеною комісією було проведено перевірку та складено відповідний акт (т.1, а.с.49-60).

Згідно зі змісту акта від 23.03.2019 вбачається, що комісією звірено копії наказів про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою Головного управління, які містяться в наданих копіях документацій із землеустрою (наявних в НКС), щодо виділення земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Староушицької селищної та Колодіївської сільських рад Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області із наказами про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, які містяться в базі програмного забезпечення "Автоматизована система діловодства "ДОК ПРОФ тм Степ 2.0".

За результатами такої звірки комісією встановлено, що наказ №22-20621-СГ від 17.10.2017, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність гр. ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822455800:05:006:0092, виданий на підставі неіснуючого наказу Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 14.06.2017 №22-11571-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Разом з тим, вказано, що на підставі дійсного наказу з такими реквізитами (від 14.06.2017 № 22-11571-СГ) Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із зміною виду цільового призначення в межах категорії земель за основним цільовим призначенням - землі сільськогосподарського призначення із земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:03:001:0009, площею 2 га, яка розташована за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради (Китайгородської сільської ради) Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області.

Судом також враховується, що листом від 04.04.2024 (т.1, а.с.136) ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області повідомило прокуратуру, що згідно даних системи електронного документообігу «АСУД «ДОК ПРОФ 3» заява гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою до Головного управління не надходила. При цьому, за №Р-1008/0/238-17 від 13.06.2017 зареєстрована заява гр. ОСОБА_2 .

Натомість, апелянт не погоджується з вказаними обставинами посилаючись на те, що ОСОБА_1 13.06.2017 року було подано та зареєстровано в Головному управлінні Держгеокадастру у Хмельницькій області заяву про надання дозволу на розробку проекту землеустрою (т.1, а.с.103). Звертає увагу суду на відсутність у матеріалах справи відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 , що свідчить про погодження такої заяви.

Також вказує, що наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 14.06.2017 №22-11571-СГ "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (т.1, а.с.102), що підтверджується Проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність громадянам України, згідно додатку для ведення особистого селянського господарства загальною площею 42,0000 га на території Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області (т.1, а.с.98-101).

Оцінюючи вказані доводи апелянта, а також надаючи оцінку встановленим обставинам справи згідно акта перевірки від 23.03.2019, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи, зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц.

Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Враховуючи, що наказ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою №22-11571-СГ від 14.06.2017 виданий ОСОБА_1 в базі програмного забезпечення Автоматизована система діловодства ДОК ПРОФ тм Степ 2.0, незареєстрований, а лише наявний в матеріалах проектної документації, приймаючи до уваги лист ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 04.04.2024 (т.1, а.с.136) щодо відсутності зареєстрованої у Головному управлінні заяви ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою, а також заперечення уповноваженого органу щодо видачі відповідного наказу саме ОСОБА_1 , що підтверджується актом перевірки 23.04.2019, зважаючи на неможливість видачі наказів про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою двом різним особам з однаковими реквізитами (номером та датою), колегія суддів із врахуванням приписів ст.79 ГПК України дійшла висновку, що вказані докази є більш вірогідними в підтвердження відповідних обставин, ніж докази, надані апелянтом в їх спростування.

Отже, враховуючи встановлену обставину ненадання дозволу уповноваженим органом виконавчої влади - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області на розроблення проекту землеустрою гр. ОСОБА_1 , що є обов`язковою складовою процедури приватизації земельної ділянки, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17.10.2017 № 22-20621-СГ, яким затверджено документацію із землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Староушицької селищної ради Кам`янець-Подільського району, Хмельницької області, яка мала кадастровий номер: 6822455800:05:006:0092, є незаконним, що відповідно свідчить про незаконне вибуття спірної земельної ділянки із власності держави.

Доводи апелянта про те, що накази ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-20621-СГ від 17.10.2017 та №22-11571-СГ від 14.06.2017 прийняті правомірно, враховуючи рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28.11.2023 у справі №676/1920/20, не заслуговують на увагу та не приймаються судом, оскільки у зазначеному рішенні судом вказано на неналежний спосіб захисту та віднесення даного спору до юрисдикції господарського суду без дослідження всіх обставин справи (встановлення фактів) та законності чи незаконності видачі спірних наказів.

Таким чином, в рішенні Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28.11.2023 у справі №676/1920/20 не встановлювались преюдиціальні обставини щодо законності чи незаконності видачі ОСОБА_1 відповідних наказів, які мали би правове значення та були би обов`язковими при розгляді даної справи в силу ст.75 ГПК України, про що вірно вказав суд першої інстанції.

Колегія суддів враховує, що у відповідності до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (п.3 ч.1 ст.388 ЦК України).

З огляду на зазначене, беручи до уваги аналіз чинного законодавства та правові позиції Верховного Суду, дає підстави для висновку, що встановлення факту вибуття спірних земельних ділянок поза волею їх власника є достатнім для того, щоб у позивача виникли правові підстави для витребування спірної земельної ділянки в порядку статті 388 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав (постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 по справі №911/3749/17, від 14.11.2018 по справі № 183/1617/16, від 21.11.2018 по справі №444/1786/15).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, кінцевими володільцями спірної земельної ділянки (яка згідно листа ГУ Держгеокадастру від 19.01.2024 № 10-22-0.501-303/2-24 розташовується в межах земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0130) на даний час є ТОВ "Зарус-Інвест", яке зареєстроване як її власник, та ТОВ "Еко-Агро-Ритм", яке використовує ділянку на умовах договору оренди, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.01.2024 № 363621988.

Враховуючи приписи ст.387, 388 ЦК України, а також встановлену судом обставину про те, що спірна земельна ділянка на даний час перебуває у власності ТОВ "Зарус-Інвест" та в оренді ТОВ "Еко-Агро-Ритм", прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту інтересів держави та обґрунтовано заявлено вимогу про витребування спірної земельної ділянок саме від вказаних відповідачів як останніх набувачів майна.

При цьому, встановлені у даній справі обставини підтверджують, що спосіб, в який земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:006:0092 в розмірі 2 га вибула із власності держави, свідчать про низку послідовних дій щодо отримання в приватну власність з державної власності земельної ділянки з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення такої земельної ділянки (об`єднання, поділ земельних ділянок з метою присвоєння нового кадастрового номера, зміна конфігурації).

Згідно ч.13 ст.79-1 ЗК України, яка кореспондується з абз.2 ч.10 ст.24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується, зокрема, в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Водночас, колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.07.2018 у справі №640/8456/16-ц, згідно якої у разі об`єднання земельних ділянок не відбувається виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, фактично та юридично відбувається заміна кількох правовстановлюючих документів на один новий, яким засвідчено право власності на те саме майно, що й у попередніх документах. Залишаються попередніми як правові, так і фізичні характеристики об`єднаних ділянок, зокрема, не відбувається зміна їх цільового призначення, розташування тощо.

Крім того, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, в тому числі шляхом витребування таких земельних ділянок (п.56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц).

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822455800:05:006:0130 площею 42 га, утворена за рахунок неодноразового поділу/об`єднання земельних ділянок, в тому числі і спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0092 площею 2 га, яка вибула з володіння позивача поза його волею, апеляційний суд вважає, що об`єднану земельну ділянку не слід вважати іншим, новоствореним майном, яке неможливо витребувати від відповідача за правилами ст.388 ЦК України.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на їх вибуття, вірним є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822455800:05:006:0092 з незаконного володіння відповідачів на підставі ст.388 ЦК України на користь Староушицької селищної ради з урахуванням п.24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.

У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" задоволенню не підлягає.

Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 у справі №924/222/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "20" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.