Ухвала

від 19.12.2024 по справі 924/222/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

УХВАЛА

19 грудня 2024 року

м. Київ

cправа № 924/222/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Берднік І. С., Случ О. В.

перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024

та рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024

у справі № 924/222/24

за позовом Керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Староушицької селищної ради

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРК"; 2) Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області; 3) ОСОБА_1

про витребування земельної ділянки

В С Т А Н О В И В:

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 28.11.2024 надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 (повний текст складено 20.09.2024) та рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 у справі № 924/222/24.

Згідно до протоколу передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 28.11.2024 зазначену касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Могил С.К. - головуючий (доповідач), Берднік І. С., Случ О.В.

Здійснивши перевірку матеріалів касаційної скарги, з урахуванням матеріалів справи, на відповідність вимогам Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Пунктом 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку справ з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у зазначеному вище пункті унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких та наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження.

Отже, учасники судового процесу мають розуміти, що визначені пп. "а", "б", "в", "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь - якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань сторони.

При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України покладається на скаржника.

За змістом ч. 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 встановлено у розмірі 3 028 грн.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 162 ГПК позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються або оспорюються.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 163 ГПК у позовах про визнання права власності на майно або його витребування ціна позову визначається вартістю майна.

Рішенням Господарський суд Хмельницької області від 27.05.2024 позов у справі № 924/222/24 задоволено. Витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю "Зарус-Інвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" в комунальну власність Староушицької селищної ради земельну ділянку, яка мала кадастровий номер 6822455800:05:006:0092 площею 2 га, що була передана ОСОБА_1 відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17.10.2017 №22-20621-СГ. Вказане рішення залишено без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024.

З процесуальних документів у цій справі вбачається, що предметом поданого у 2024 році позову у цій справі є витребування земельних ділянок, а ціна позову становить 60 954 грн. Із цієї ж вартості виходив суд першої інстанції, вирішуючи питання про стягнення судових витрат (пункт 3 резолютивної частини рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024), а також суд апеляційної інстанції, обраховуючи ставку судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги у справі №924/222/24 (ухвала Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.07.2024 про залишення апеляційної скарги без руху).

Отже, предметом позову у справі № 924/222/24 є витребування земельної ділянки вартістю 60 954 грн, що є менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (у 2024 році - 302 800 грн), а тому з урахуванням положень ГПК України ця справа є малозначною.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" в якості підстави касаційного оскарження постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 у справі № 924/222/24 посилається на п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а також зазначає, що:

- касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки судами попередніх інстанцій помилково було застосовано у даній справі правові позиції Великої Палати Верхового Суду;

- особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи, оскільки будь-які інші справи щодо спірного майна не розглядаються в судах;

- справа має виняткове значення для скаржника, оскільки як зазначає скаржник він намагається захистити своє право власності, яке він набув як добросовісний набувач.

Розглянувши доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм", викладені в касаційній скарзі, Суд зазначає, що посилання у касаційній скарзі на п. п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 287 не є доводами, які у розумінні пп. "а" - "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судове рішення таким, що підлягає касаційному оскарженню.

Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Верховний Суд звертається до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, що виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

Якісні показники характеризуються відсутністю сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема, невизначеністю на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватись як виключна правова проблема, відсутністю національних процесуальних механізмів вирішення виключної правової проблеми іншими способами ніж із використанням повноважень Великої Палати Верховного Суду тощо.

Такі критерії, серед іншого, можливо використовувати для визначення, чи має справа фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, адже останнє є оціночним поняттям.

Аргументи та доводи, викладені у касаційній скарзі, не відповідають вказаним вище критеріям, оскільки не містять доказів кількісного та якісного виміру щодо наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Таким чином, Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи та мотиви, викладені у касаційній скарзі, не є переконливими і достатніми, враховуючи критерії, визначені Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.12.2018 у справі № 922/6554/15, а наведені скаржником у касаційній скарзі доводи у контексті оскаржуваних судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Викладені скаржником доводи зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення та зводяться до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Разом з тим, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи щодо неможливості спростування обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням при розгляді інших справ, фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним судовим рішенням, а тому не можуть свідчити про наявність виключних обставин для касаційного перегляду цієї справи, адже на підтвердження вказаних доводів скаржником у скарзі не додано жодних доказів та не обґрунтовано, які саме обставини він буде позбавлений можливості спростувати при розгляді іншої справи та як саме вони вплинуть на вирішення спору у ній, а тому вказані твердження відхиляються Судом.

Суд зазначає, що використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Щодо виняткового значення цієї справи для скаржника, то Суд зауважує, що надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом, з огляду на що відсутні підстави для висновку про те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржника.

Також скаржник зазначає, що оскільки у цій справі місцевим господарським судом позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, то це виключає віднесення справи до тих, які не підлягають касаційному оскарженню.

Суд вбачає за необхідне зауважити, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 247 ГПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В ч. 3 ст. 247 ГПК України наведено критерії, які суд враховує при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження.

Водночас в ч. 4 цієї статті міститься перелік справ, які не можуть бути розглянуті у порядку спрощеного позовного провадження.

З аналізу змісту норм ст. 247 ГПК України вбачається, що справа з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути розглянута як в порядку загального, так і спрощеного, позовного провадження, і її розгляд саме в порядку загального позовного провадження не вказує на беззаперечну наявність виняткових випадків для касаційного оскарження судових рішень у цій справі, передбачених пп. "а" ? "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію п.п. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (п. 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)].

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, п. 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки з матеріалів касаційної скарги не вбачається, а скаржником не обґрунтовано випадків, зазначених у пп. "а"-"г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 у справі № 924/222/24, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 163, 234, 287, 293 ГПК України, Суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Агро-Ритм" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 27.05.2024 у справі № 924/222/24.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Берднік І. С..

Случ О. В.