Постанова
від 10.09.2024 по справі 917/1951/19
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року м. Харків Справа № 917/1951/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Тихий П.В.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача Жирний С.О.

відповідача Хоруженко С.Г.

третьої особи - не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" (вх. № 1311П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.06.2023 у справі № 917/1951/19 (повний текст якого складено та підписано 22.06.2023 в приміщення господарського суду Полтавської області суддею Безрук Т. М.)

за позовною заявою Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг

про стягнення 20 012 794,22 грн

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" про стягнення 20 012 794,22 грн, з яких: 16 458 130,75 грн основної заборгованості за послуги балансування природного газу за договором транспортування природного газу № 1702000583 від 03.01.2017, 2 441 389,23 грн - пені, 339 570,40 грн - 3% річних, 773 703,84 грн - інфляційних втрат.

Постановою Верховного Суду від 23.06.2022 у цій справі рішення господарського суду Полтавської області від 13.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 скасовано, а справу № 917/1951/19 передано на новий розгляд до господарського суду Полтавської області (т.5 а.с.139-153).

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21.06.2023 у справі № 917/1951/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, буд. 26 А; ідентифікаційний код 05524660) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код 30019801) 8 484 842 грн 63 коп. основного боргу, 491 820 грн. 77 коп. відшкодування витрат з оплати судового збору по справі.

В іншій частині у позові відмовлено.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1; ідентифікаційний код 30019801) на користь приватного акціонерного товариства "Гадячгаз" (37300, Полтавська область, м. Гадяч, вул. Будька, буд. 26 А; ідентифікаційний код 05524660) 259 365 грн 81 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору по справі.

АТ "Укртрансгаз" із вказаним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 21.06.2023 у справі № 917/1951/19 в частині відмови АТ «Укртрансгаз» у стягненні з ПрАТ «Гадячгаз» 7 973 288,12 грн основного боргу, 2 441 389,23 грн пені, 773 703,84 грн інфляційних втрат та 339 570,40 грн 3% річних та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги акціонерного товариства «Укртрансгаз» задовольнити в повному обсязі. Витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при оскарженні судового рішення у даній справі та витрати у суді першої інстанції, покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог скарги заявник зазначає, що не погоджується з оскаржуваним судовим рішенням в частині відмови у задоволені позовних вимог у стягненні 7 973 288,12 грн основного боргу, 2 441 389,23 грн пені, 773 703,84 грн інфляційних втрат, 339 570,40 грн 3% річних та 668 133,88 грн відшкодування витрат з оплати судового збору по справі, оскільки вважає його в цій частині незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте при неповному з`ясуванні судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, встановленим обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Щодо незаконності та необґрунтованості оскаржуваного рішення в частині висновків суду першої інстанції про неправильне застосування позивачем при визначенні вартості послуг балансування коефіцієнту компенсації 1,2 апелянт зазначає, що відповідач, як замовник послуг транспортування, у спірні газові місяці через точку входу до газотранспортної системи не подав обсягів природного газу, однак, при цьому, здійснив відбір природного газу з точки виходу з газотранспортної системи, що склали обсяги його негативних місячних небалансів за відповідні періоди, для врегулювання яких були надані послуги балансування.

Таким чином, обсяг природного газу, відібраного відповідачем з газотранспортної системи в спірні газові місяці склав 100 % розмірі його небалансу, внаслідок чого при визначенні вартості наданих послуг балансування було застосовано саме коефіцієнт 1,2.

Позивач при визначенні розміру коефіцієнту компенсації, що застосований при розрахунку вартості наданих відповідачу послуг балансування обсягів природного газу для врегулювання негативних небалансів відповідача виходив з умов п. 9.2 Договору, згідно з яким передбачено, що при розмірі небалансу до 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1, а в інших випадках встановлено використання коефіцієнту 1,2.

За умовами п. 9.2 Договору йдеться саме про необхідність співвідношення небалансу відповідача та його відбору у певному газовому місці із газотранспортної системи для встановлення коефіцієнту компенсації при визначенні вартості послуги балансування.

Відповідач у спірних правовідносинах є замовником послуг транспортування виключно стосовно обсягів природного газу, які він відбирає для власного споживання, у зв`язку з чим відповідач і здійснює відбір саме таких обсягів природного газу з газотранспортної системи.

Відповідач жодним чином не здійснює відбір природного газу інших замовників послуг транспортування, адже, у протилежному випадку, такі дії порушили б права інших суб`єктів ринку природного газу.

Відібрані обсяги природного газу враховуються в розрізі кожного замовника послуг транспортування (постачальника природного газу), а тому відібрані іншими замовниками обсяги через газорозподільну мережу відповідача враховуються при визначенні співвідношення небалансу кожного конкретного замовника.

Обсяги відбору будь-якого замовника (постачальника), споживачі якого спожили газ через газорозподільну мережу відповідача, використовуються для вирахування небалансу такого замовника (постачальника) та не можуть бути повторно використані для розрахунку небалансу відповідача.

Врахування обсягів відбору відповідача разом з обсягами відборів усіх інших замовників у газорозподільній мережі при визначенні співвідношення небалансу відповідача призводить до задвоєння вже врахованих показників відбору, як наслідок - необґрунтованого збільшення загального показника відбору, у зв`язку з чим результатом такого розрахунку є безпідставне заниження показника відсотку співвідношення небалансу на фоні загального обсягу відбору.

Крім того, апелянт посилається на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, а саме: «Верховний Суд мотивує свій висновок тим, що питання обґрунтованості застосування коефіцієнту 1 або 1,2 цілком залежить від аналізу позивачем наданих йому відповідачем звітів про алокацію, на підставі яких позивачем було виставлено відповідачеві первісні рахунки-фактури вартості послуг балансування».

Тому на думку апелянта, позивачем позивач вірно встановив, що розмір небалансу відповідача у спірних правовідносинах складає більше 5 % від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи.

Крім того, апелянт зазначає, що вартість наданих відповідачу позивачем послуг балансування обсягів природного газу за спірний період по коефіцієнту 1 становить 16 852 375,44 грн., сума оплати Відповідачем склала 4 165 206,09 грн. а також шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог було погашено заборгованість в сумі 37 120,63 грн., враховуючи вищевикладене, залишок заборгованості відповідача за надані позивачем послуги балансування за спірний період з урахуванням коефіцієнту 1 та з урахуванням сплачених відповідачем коштів становить 12 650 048,72 грн. а не 8 484 842,63 грн., як зазначено судом в оскаржуваному рішенні.

Щодо здійснених відповідачем оплат, за рахунок субвенцій з державного бюджету затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 апелянт зазначає, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог, в частині стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат не було враховано висновки, викладені у постанові Верховного суду від 09.04.2019 по справі № 903/394/18 та від 22.11.2019 по справі № 916/2286/18. Так, апелянт зазначає, що постанова КМУ № 256 врегульовує інші правовідносини та встановлює механізм фінансування видатків місцевих бюджетів відмінний від механізму визначеного постановою КМУ № 20 (втратила чинність). Постанова КМУ № 256 не передбачає укладання сторонами будь-яких угод, спільних рішень і т.д., а тому жодним чином не впливає на укладений договір, а тим більше не може його змінювати. Так зокрема, як вбачається зі змісту абз. 3 п. 8-1 постанови КМУ № 256 відповідні суб`єкти господарювання можуть розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд та спрямовувати їх в рахунок оплати вартості природного газу або в оплату вартості послуг з транспортування природного газу чи на сплату загальнодержавних податків та зборів до бюджету. Таким чином, з вищезазначеного вбачається, що відповідач може на власний розсуд розпоряджатися грошовими коштами, що надходять на його рахунок відповідно до постанови КМУ № 256. Більше того, постанова КМУ № 256 та затверджений нею «Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету» не забороняють відповідачу сплачувати існуючу заборгованість в будь-який інший спосіб, ніж в Порядку затвердженому Постановою КМУ № 256. І, до речі, таких застережень не містить укладений між сторонами Договір. Так, на думку апелянта, не врахування вказаних вище висновків Верховного Суду під час винесення судом першої інстанції оскаржуваного рішення призвело до порушення норм матеріального права, щонайменше ст. 625 ЦК України, що і призвело до безпідставної відмови у стягненні 2 441 389,23 грн. пені, 773 703,84 грн. інфляційних втрат та 339 570,40 грн. 3% річних.

Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянт зазначає, що рішення суду від 13.10.2020 у справі № 917/1951/19 в оскаржуваній його частині не відповідає вимогам ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.236 ГПК України, ст.ст.73-80, 86 ГПК України, що свідчить про те, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не надав відповідної (належної) правової оцінки доказам (доводам) позивача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укртрансгаз" (вх. № 1311П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.06.2023 у справі № 917/1951/19 та призначено до розгляду.

31.07.2023 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, а оскаржуване рішення залишити без змін.

18.09.2023 від ПрАТ "Гадячгаз" надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку об`єднаною палатою КГС у складі ВС справи № 918/686/21.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.09.2023 оголошено про перерву у розгляді справи.

20.10.2023 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.10.2023 зупинено апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укртрансгаз" (вх. № 1311П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.06.2023 у справі № 917/1951/19 до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №918/686/21 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі № 918/686/21. У вказаній ухвалі суд зазначив, що сторони мають невідкладно повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду в касаційному порядку справи №918/686/21.

19.06.2024 АТ "Укртрансгаз" через систему "Електронний суд" подало заяву (вх.№8254), в якій, зазначаючи, що постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі № 918/686/21 касаційна скарга АТ "Рівнегаз" залишена без задоволення, просить поновити провадження у справі №917/1951/19 та призначити судове засідання.

Ухвалю Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 клопотання АТ "Укртрансгаз" про поновлення апеляційного провадження у справі №917/1951/19 задоволено. Поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укртрансгаз" (вх. №1311П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.06.2023 у справі №917/1951/19. Справу призначено до розгляду на 30.07.2024.

26.07.2024 від відповідача надійшло клопотання про поновлення строків для подання доказів, в якому він просить поновити ПрАТ «Гадячгаз» строк для подання доказів та долучити їх до матеріалів справи № 917/1951/19, а саме: копію адвокатського запиту від 29.01.2024, копію листа АМКУ від 02.02.2024, копію листа АМКУ від 08.02.2024, копію Рішення АМКУ від 28 грудня 2023 р. № 398-р, заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що посилається на те, що зазначені докази (адвокатський запит, відповіді АМКУ за № 300-29.4/01-1213е від 02.02.2024, № 300-29.4/01-1468е від 08.02.2024, Рішення АМКУ від 28 грудня 2023 р. № 398-р, заява про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог вих. № 1448/1049/06 від 27.06.2024 та докази направлення до АТ «Укртрансгаз») не подавалися у строк, встановлений ч. 2 ст. 80 ГПК України, у зв`язку з тим, що зазначені докази були відсутні.

Між тим, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично буде порушувати принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, оскільки відповідно до статті 124, 129 Конституції України, статей 7, 13 ГПК України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Поруч із цим, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 статті 13 ГПК України).

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №913/479/18.

Колегія суддів акцентує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №922/2187/20.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відхилення клопотання відповідача про долучення нових доказів у справі.

Ухвалю Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 оголошено про перерву у розгляді справи до 10.09.2024.

05.09.2024 від представника відповідача надійшли додаткові пояснення у справі.

09.09.2024 від представника позивача надійшли додаткові пояснення.

09.09.2024 від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили остаточним судовим рішенням у справі № 917/1399/24 за позовом АТ «Укртрансгаз» до ПрАТ «Гадячгаз» про визнання недійсним одностороннього правочину.

В обґрунтування зазначеного клопотання заявник посилається на те, що обставини, які є предметом розгляду у справі № 917/1399/24, мають значення та можуть істотно вплинути на результати розгляду справи № 917/1951/19.

09.09.2024 від представника позивача надійшли заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

Розглянувши вказане клопотання колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 5. ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликано настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

При цьому, наразі склалась стійка практика Верховного Суду, згідно з якою під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Ураховуючи положення пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Дана позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.05.2021 у справі № 922/2838/20.

Оскільки об`єктивна неможливість розгляду справи № 917/1951/19 у даному випадку відсутня, а зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, підстави для задоволення вищезазначеного клопотання відповідача відсутні.

В судове засідання, призначене на 10.09.2024, з`явились представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання.

Ухвала апеляційного господарського суду від 30.07.2024 була надіслана до електронних кабінетів учасників справи та отримана ними 30.07.2024.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав, належним чином повідомлено сторін про час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності зазначеного представника.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, між Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" (далі оператор, позивач, АТ "Укртрансгаз") та Приватним акціонерним товариством "Гадячгаз" (далі замовник, відповідач ПАТ "Гадячгаз") укладено договір транспортування природного газу №1702000583 від 03.01.2017 (далі Договір; т.1 а.с.16-26).

Надалі Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" змінило назву на Акціонерне товариство "Укртрансгаз", відомості про що внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За умовами цього Договору оператор (Акціонерне товариство Укртрансгаз) надає замовнику (Приватному акціонерному товариству "Гадячгаз) послуги транспортування природного газу, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг (п. 2.1.).

Пунктом 2.2. договору передбачено, що послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі газотранспортної системи, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором.

У п. 2.3 договору сторонами погоджено перелік послуг, які можуть бути надані замовнику, а саме: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з газотранспортної системи; послуги фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до газотранспортної системи і відбираються з неї.

Обсяг послуг, що надаються за цим договором, визначається підписанням додатка 1 (розподіл потужності) та/або додатка 2 (транспортування) до цього договору (пункт 2.4 договору).

Пунктами 2.5.-2.7. договору визначено, що

- приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюється відповідно до вимог Кодексу;

- замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі;

- оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів.

У пункті 4.1 договору сторони погодили, що замовник, зокрема, зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість наданих йому послуг, а також вчасно врегульовувати небаланси.

Згідно з пунктом 5.1. договору, порядок комерційного обліку природного газу (у тому числі приладового) та перевірки комерційних вузлів обліку, а також порядок приймання-передачі природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи та визначення і перевірки параметрів якості в цих точках здійснюється сторонами відповідно до вимог Кодексу та з урахуванням цього Договору.

Окремим додатком 3 до цього договору між оператором та замовником, який є оператором газорозподільної системи /прямим споживачем/ газовидобувним підприємством /виробником біогазу, інших видів газу з альтернативних джерел, визначається перелік комерційних вузлів обліку газу, встановлених на всіх точках входу / виходу до відповідного замовника (пункт 5.4. договору).

Відповідно до пунктів 7.1.-7.3. договору, вартість послуг балансування розраховується за фактичною вартістю, яка визначається відповідно до порядку, встановленого Кодексом. Оператор розміщує інформацію про чинні тарифи та базову ціну газу на своєму веб-сайті: www/utg/ua. Тарифи, передбачені пунктом 7.1., є обов`язковими для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо їх встановлення. Визначена на їх основі вартість послуг застосовується сторонами при розрахунках за послуги згідно з умовами цього договору.

Умовами пунктів 9.1.-9.4 договору визначено, що у разі виникнення у замовника негативного місячного небалансу та неврегулювання ним негативного місячного небалансу відповідно до Кодексу в строк до дванадцятого числа місяця наступного за газовим місяцем, замовник зобов`язаний сплатити оператору за послуги балансування. Негативний місячний небаланс замовника визначається відповідно до Кодексу.

Вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою:

В балансування = БЦГ х К х QБГ,

де БЦГ - базова ціна газу; QБГ - обсяг негативного місячного небалансу замовника послуг транспортування; К - коефіцієнт компенсації, що дорівнює 1,2. При розмірі небалансу до 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи, застосовується коефіцієнт, що дорівнює 1.

Базова ціна газу визначається оператором відповідно до Кодексу. Оператор визначає базову ціну газу щомісяця у строк до десятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, та розміщує її на своєму веб-сайті.

Оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абзаці другому цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів, починаючи від дати отримання замовником рахунку-фактури. Рахунок-фактура надсилається цінним листом з описом вкладення.

Відповідно до пункту 11.4. договору послуги балансування оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг негативного місячного небалансу, неврегульованого замовником відповідно до Кодексу та розділу ІХ цього договору.

Пунктом 17.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня його укладання на строк до 31.12.2017. Цей договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов.

Позивач, як Оператор ГТС, здійснив процедуру алокації та встановив наявність у відповідача негативних місячних небалансів природного газу в січні в обсязі 167,585 тис. куб. м., в лютому в обсязі 204,118 тис. куб. м., в квітні обсязі 102,315 тис. куб. м., в червні в обсязі 32,206 тис. куб. м., в липні в обсязі 20,304 тис. куб. м., в серпні в обсязі 22,842 тис. куб. м., в жовтні в обсязі 40,741 тис. куб. м., у листопаді в обсязі 204,705 тис. куб. м., в грудні в обсязі 286,881 тис. куб. м. (2018 рік), у січні 2019р. в обсязі 298,442 тис. куб. м. та у лютому 2019р. - 215,667 тис. куб. метрів.

акт № 01-18-1702000583-БАЛАНС від 31.01.2018 на обсяг негативного місячного небалансу 167,585 тис. куб. м., загальною вартістю послуг балансування 1965274,13 грн з ПДВ (т.1 а.с.58),

акт № 02-18-1702000583-БАЛАНС від 28.02.2018р. на обсяг негативного місячного небалансу 204,118 тис. куб. м., загальною вартістю послуг балансування 2599942,40 грн з ПДВ (т. 1 а.с.61),

акт № 04-18-1702000583-БАЛАНС від 30.04.2018 на обсяг негативного місячного небалансу 102,315 тис. куб. м., загальною вартістю послуг балансування 1303231,99 грн з ПДВ (т. 1 а.с.64),

акт № 06-18-1702000583-БАЛАНС від 30.06.2018р. на обсяг негативного місячного небалансу 32,206 тис. куб. м., загальною вартістю послуг балансування 410222,24 грн з ПДВ (т. 1 а.с.67),

акт № 07-18-1702000583-БАЛАНС від 31.07.2018 на обсяг негативного місячного небалансу 20,304 тис. куб. м., загальною вартістю послуг балансування 258621,14 грн з ПДВ (т. 1 а.с.70),

акт № 08-18-1702000583-БАЛАНС від 31.08.2018р. на обсяг негативного місячного небалансу 22,842 тис. куб. м., загальною вартістю послуг балансування 328172,23 грн з ПДВ (т. 1 а.с.73),

акт № 10-18-1702000583-БАЛАНС від 31.10.2018 на обсяг негативного місячного небалансу 40,741 тис. куб. м., загальною вартістю послуг балансування 603771,25 грн з ПДВ (т. 1 а.с.76),

акт № 11-18-1702000583-БАЛАНС від 30.11.2018 на обсяг негативного місячного небалансу 204,705 тис. куб. м., загальною вартістю послуг балансування 2833140,46 грн з ПДВ (т. 1 а.с.79),

акт № 12-18-1702000583-БАЛАНС від 31.12.2018 на обсяг негативного місячного небалансу 286,881 тис. куб. м., загальною вартістю послуг балансування 3856654,20 грн з ПДВ (т. 1 а.с.82),

акт № 01-19-1702000583-БАЛАНС від 31.01.2019 на обсяг негативного місячного небалансу 298,442 тис. куб. м., загальною вартістю послуг балансування 3766424,47 грн з ПДВ (т. 1 а.с.85),

акт № 02-19-1702000583-БАЛАНС від 28.02.2019 на обсяг негативного місячного небалансу 215,667 тис. куб. м., загальною вартістю послуг балансування 2297396,00 грн з ПДВ (т. 1 а.с.88).

До вказаних актів позивач склав додатки розрахунок вартості послуг балансування (т.1 а.с.58-90).

Вказані акти та розрахунки були надіслані відповідачу разом з рахунками на оплату та звітами по точкам входу/виходу супровідними листами позивача від 16.02.2018, від 20.03.2018, від 18.05.2018, від 17.07.2018, від 15.08.2018, від 19.09.2018, від 15.11.2018, від 18.12.2018, від 16.01.2019, від 18.02.2019, від 15.03.2019 (т. 1 а.с.33-57).

Як вказує позивач, в порушення взятих на себе зобов`язань відповідач не сплатив вартість послуг балансування у повному обсязі.

Згідно з п. 13.5 договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

На цій підставі позивач нарахував відповідачу пеню за прострочення зобов`язань у розмірі 2 441 389, 23 грн.

Також позивач нарахував 3% річних у сумі 339 570, 40 грн та інфляційні втрати у сумі 773 703, 84 грн.

Надаючи правову кваліфікацію правовідносинам, які склалися сторонами, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарським кодексом України в статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 Господарського кодексу України).

Взаємовідносини, які виникають у процесі укладення договорів транспортування природного газу, регулюються Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом ГТС, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор), від 30.09.2015 №2493, та Типовим договором транспортування природного газу, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2497.

За змістом частин першої і другої статті 32 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому Кодексом ГТС та іншими нормативно-правовими актами. За договором транспортування природного газу оператор ГТС зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору ГТС встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу. Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором.

Відповідно до постанови НКРЕКП від 30.09.2015 №2497 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Типовий договір транспортування природного газу містить додатки до нього, а саме: додаток 1 розподіл потужності, додаток 2 транспортування, додаток 3 перелік комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.

Кодекс ГТС (тут і далі застосовується в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) є регламентом функціонування ГТС України та визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування ГТС України. Дія цього Кодексу поширюється на всіх суб`єктів ринку природного газу України: операторів суміжних систем, газовидобувні підприємства, замовників, споживачів та постачальників природного газу незалежно від підпорядкування та форми власності.

Пункт 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором ГТС та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор ГТС надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору ГТС вартість отриманих послуг (послуги).

Відповідач у відзиві вказує, що непідписання додатків № 1, № 2, № 3 до Договору свідчить про неузгодженість усіх істотних умов договору.

У договорі сторони узгодили, що обсяг послуг, що надаються за цим Договором, визначається з підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та додатка 2 (транспортування), які згідно з пунктом 2.8 Договору є його невід`ємною частиною. При цьому додаток 3 укладається у випадку, коли замовником послуг є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газодобувне підприємство або виробник біогазу.

Як встановлено колегією суддів, додатки 1 та 2 до Договору сторонами не укладались.

У цій справі ухвалою Верховного Суду від 03.02.2022 зупинялось провадження до перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду судових рішень у справі № 918/450/20 (т.5 а.с.22-28).

Суди обох інстанцій у справі № 918/450/20, виходили зокрема з того, що оскільки сторони не укладали додатки 1, 2, 3, то як наслідок, сторони фактично не погодили предмет договору (потужність та обсяг транспортування газу), що є істотною умовою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 18.02.2022 у справі № 918/450/20 (т.5 а.с.84-92) зазначила таке.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 918/450/20 дійшла висновку, що відсутність відповідних додатків, які самі сторони в договорі визнали його невід`ємною частиною, тобто такими, що за змістом є обов`язковими, а отже й істотними в контексті предмету договору, за звичайних обставин мала б свідчити про неукладеність договору. До того ж обов`язковість названих додатків до договору транспортування, виходячи з наведених приписів законодавства, передбачена й безпосередньо законом.

Водночас не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону (пункт 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 Господарського кодексу України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.

Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11.10.2018 у справі № 922/189/18.

Під час первісного розгляду справи у відзиві на позов (т.1 а.с.150-164) Приватне акціонерне товариство Гадячгаз визнавало факт укладення договору, належне виконання зобов`язань за договором Акціонерним товариством Укртрансгаз та існування частково заборгованості. При цьому Приватне акціонерне товариство Гадячгаз вказувало на необґрунтоване застосування при визначенні суми заборгованості позивачем коефіцієнту 1,2 замість 1. З урахуванням викладеного, відповідач вважав, що сума основної заборгованості за договором має становити не 16 458 130, 75 грн, а 12 687 169, 35 грн, надавши відповідний контррозрахунок.

Під час повторного розгляду справи відповідач у відзиві (т.6 а.с.25) зазначив, що подані відповідачем під час первісного розгляду справи заяви по суті справи ним підтримуються.

Верховний Суд у постанові від 23.06.2022 у цій справі (т.5 а.с.139-153) визнав необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції в частині того, що оскільки сторони не укладали додатки 1, 2, 3, то як наслідок, сторони фактично не погодили предмет договору (потужність та обсяг транспортування газу), що є істотною умовою.

Крім того, у постанові від 18.02.2022 у справі № 918/450/21 Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виклала таку правову позицію.

Закон України "При ринок природного газу" та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.

За змістом Договору послуги, які можуть бути надані замовнику: послуга замовленої потужності в точках входу та виходу до/з ГТС; послуги фізичного транспортування природного газу ГТС на підставі підтверджених номінацій; послуги балансування обсягів природного газу, які подаються до ГТС і відбираються з неї (пункт 2.3).

Отже, послуги балансування системи безпосередньо пов`язані із послугою транспортування природного газу.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС оператор ГТС визначає місячний небаланс для кожного місяця як різницю між обсягом природного газу, який замовник послуг транспортування передав у точках входу і отримав з ГТС у точках виходу за цей газовий місяць.

Місячний небаланс розраховується оператором ГТС до 10-го числа наступного місяця на підставі фактичних даних, одержаних у процесі алокації, яку здійснює оператор ГТС (пункт 2 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС).

Згідно з пунктом 2 розділу XIII Кодексу ГТС замовники послуг транспортування зобов`язані своєчасно врегульовувати свої небаланси.

У главі 3 розділу XIV Кодексу ГТС передбачено порядок урегулювання замовником небалансів. Так, у разі негативного значення небалансу замовник послуг транспортування до 12-го числа наступного місяця: здійснює купівлю природного газу в інших замовників послуг транспортування; здійснює відбір природного газу шляхом подання оператору газосховища балансуючої номінації для врегулювання остатнього небалансу за цей газовий місяць (пункт 4 зазначеної норми).

Відповідно до підпункту 2 пункту 7 глави 3 розділу XIV Кодексу ГТС негативний місячний небаланс, який виник у замовника послуг транспортування та не був врегульований у строк до 12-го числа наступного місяця, врегульовується оператором ГТС за рахунок надання природного газу замовнику послуг транспортування в рамках послуги балансування для покриття ним неврегульованого обсягу природного газу.

Підставою для проведення розрахунку послуг балансування є односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу, оформлений оператором ГТС відповідно до умов договору транспортування природного газу. Оператор ГТС до 14-го числа місяця, наступного за звітним, надає замовнику послуг транспортування односторонній акт про надання послуг балансування на обсяги природного газу, місячного небалансу замовника послуг транспортування, що був не врегульований ним відповідно до пунктів 3 5 глави 3 цього розділу, рахунок на оплату, звіт по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (що має містити деталізацію по споживачах замовника послуг транспортування на точках виходу). Замовник послуг транспортування повинен здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів з дня отримання ним зазначених документів (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС).

Отже, за законом та Договором достатньою підставою для оплати послуг балансування є існування місячного негативного небалансу, який доводиться алокаціями (звітами), складеними оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. При цьому зазначена інформація є нерозривно пов`язаною із звітністю сторін щодо надання послуг з транспортування газу безпосередньо.

Позивач у позові зазначає, що обсяги небалансів були визначені на підставі даних, вказаних у Алокаціях (звітах) Приватного акціонерного товариства Гадячгаз за спірні місяці.

Як свідчать матеріали справи, Приватне акціонерне товариство Гадячгаз склало Алокації (звіти) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ Гадячгаз, між замовниками послуги транспортування (постачальниками), за січень, лютий, квітень, червень, липень, серпень, жовтень, листопад, грудень 2018 року, за січень, лютий 2019 року (т.1 а.с.91-125), а також Звіти по точкам входу/виходу замовника послуг транспортування (оператора газорозподільних систем) за вказані місяці 2018р. та 2019 р. (т. 1 а.с.126-136).

Кодекс ГТС у розділі ХІІ детально регламентує здійснення алокації (на яких даних ґрунтується, порядок здійснення тощо). Так, у межах процедури алокації передбачено, що підписані щомісячні акти приймання-передачі газу відповідно до положень пункту 2 глави 7 розділу III цього Кодексу, що містять інформацію про щомісячні обсяги природного газу, визначені комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, поданого до ГТС, є основою для формування інформації, що передається оператору ГТС для здійснення ним алокації (пункт 5 глави 1 розділу ХІІ Кодексу ГТС).

Оплата послуг балансування має бути здійснена замовником у разі надсилання оператором ГТС такому замовнику рахунку на оплату, звіту по точках входу/виходу замовника послуг транспортування (пункти 3 і 4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС), відсутності доказів самостійного врегулювання небалансу.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.06.2022 у цій справі, направляючи справу на новий розгляд, вказала, що для правильного вирішення спору за відсутності узгодженої позиції сторін щодо надання послуг балансування судам належало встановити обставини, пов`язані з наданням послуг власне транспортування газу, дослідити складені сторонами на виконання відповідних умов Договору акти приймання-передачі природного газу в спірний період, у тому числі з метою встановлення обсягів природного газу, визначених комерційними вузлами обліку у фізичних точках входу/виходу, як то передбачено Кодексом ГТС. Разом з тим ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції не перевірили обставини щодо складання і підписання сторонами відповідних актів приймання-передачі природного газу. Як наслідок суди попередніх інстанцій не перевірили відповідності складених позивачем односторонніх актів щодо послуг балансування актам приймання-передачі природного газу.

Відповідно до ст. 316 ГПК України на виконання вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у цій справі, під час нового розгляду справи встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, акти приймання-передачі природного газу між позивачем та відповідачем не складалися та не підписувалися.

Позивач вказує, що надходження природного газу з газотранспортної системи до газорозподільної системи ПАТ "Гадячгаз" і навпаки здійснюється шляхом заміщення через віртуальні точки входу та виходу, якою є точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, на якій відбувається передача природного газу.

Відповідач у відзиві зазначає, що актом перевірки від 04.03.2021 № 136, що проводилась НКРЕКП підтверджено, що в зоні ліцензованої діяльності ПрАТ "Гадячгаз" відсутні фізичні точки входу та виходу з/до газотранспортної системи, а також відсутні магістральні трубопроводи оператора газотранспортної системи. Відповідач вказує, що жодних обсягів природного газу позивач відповідачу не передавав, акти приймання-передачі газу не складалися.

Відповідно до абзацу шістнадцятого пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС віртуальна точка - це точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 глави 2 розділу II Кодексу ГТС у газотранспортній системі виділяються, зокрема, віртуальні точки входу з невизначеним фізичним розташуванням (далі - віртуальна точка):

- точки входу з газорозподільної системи чи групи газорозподільних систем (місце надходження газу від газодобувних підприємств чи виробників біогазу, підключених до газорозподільної системи);

- точки входу в газосховище чи групу газосховищ;

- точки входу з групи газовидобувних підприємств;

- точка входу, в якій відбувається передача природного газу.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 глави 2 розділу II Кодексу ГТС у газотранспортній системі виділяються, зокрема, віртуальні точки виходу з невизначеним фізичним розташуванням:

- точка виходу до газорозподільної системи:

- точки виходу у підключенні з газосховищами або з групами газосховищ;

- точка виходу, в якій відбувається передача природного газу;

- точка виходу для операцій оператора газотранспортної системи, пов`язаних із закупівлею оператором газотранспортної системи природного газу для власних потреб та виробничо-технологічних витрат.

ПАТ "Гадячгаз" є оператором газорозподільної системи (оператор ГРМ) - суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

НКРЕКП 16.04.2025 видала ПАТ "Гадячгаз" ліцензію на здійснення діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ видана (т.1 а.с.165).

Позивач під час розгляду справи по суті прохав врахувати правові висновки та обставини, викладені у постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у cправі № 917/1285/21.

У постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у cправі № 917/1285/21 та у постанові Східного апеляційного господарського суду від 14.12.2022 у справі № 917/1285/21 встановлені наступні обставини:

- газорозподільна система, оператором якої є ПАТ «Гадячгаз», не є безпосередньо приєднаною до газотранспортної системи, оператором якої є позивач, у зв`язку з чим природний газ з газотранспортної системи до вказаної газорозподільної системи і навпаки фізично не надходить, на відміну від газорозподільних систем, які безпосередньо приєднані до газотранспортної системи, надходження природного газу між якими здійснюється через фізичні точки входу/виходу між ними;

- надходження природного газу з газотранспортної системи до газорозподільної системи ПАТ "Гадячгаз" і навпаки здійснюється шляхом заміщення через віртуальні точки входу та виходу, якою є точка в газотранспортній системі з невизначеним фізичним розташуванням, на якій відбувається передача природного газу;

- у даному випадку фізичне надходження природного газу до газорозподільної системи ПАТ "Гадячгаз" здійснюється від газовидобувних підприємств АТ "Укргазвидобування" та АТ "Укрнафта", об`єкти яких безпосередньо приєднані до газорозподільної системи ПАТ "Гадячгаз".

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року у cправі № 917/1285/21 вказано, що з огляду на вищевикладені встановлені обставини та приписи Кодексу ГТС, суд дійшов висновків про те, що:

- газовидобувні підприємства, підключені до газорозподільної системи, можуть подавати природний газ до газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через віртуальну точку входу з газорозподільної системи, оператором якої є ПАТ "Гадячгаз";

- АТ "Укргазвидобування" та АТ "Укрнафта" фізично, подаючи природний газ до газорозподільної системи ПАТ "Гадячгаз", фактично здійснюють подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи позивача через віртуальну точку входу з газорозподільної системи ПАТ "Гадячгаз";

- у свою чергу, природний газ з газотранспортної системи до газорозподільної системи ПАТ "Гадячгаз" надходить через віртуальну точку виходу з газотранспортної системи шляхом заміщення природного газу, фізично поданого АТ "Укргазвидобування" та АТ "Укрнафта" до газорозподільної системи ПАТ "Гадячгаз";

- ПАТ "Гадячгаз", як оператор ГРМ та споживачі, що отримують природний газ з газорозподільної системи ПАТ "Гадячгаз", отримують доступ до газотранспортної системи позивача без безпосереднього приєднання до неї та мають можливість завдяки цьому набувати відповідні обсяги природного газу шляхом їх транспортування газотранспортною системою до віртуальної точки виходу з газотранспортної системи, яка є одночасно точкою входу в газорозподільну систему ПАТ "Гадячгаз".

Щодо відсутності складених між сторонами актів приймання передачі позивач у поясненні (т.6 а.с.31-43) зазначає, що у спірних правовідносинах фізичне надходження природного газу до газорозподільної системи відповідача здійснюється від газовидобувного підприємства АТ «Укргазвидобування», об`єкти кого безпосередньо приєднані до газорозподільної системи відповідача. Відповідно до приписів Кодексу ГТС газовидобувні підприємства, підключені до газорозподільної системи, можуть подавати природний газ до газотранспортної системи, оператором якої є позивач, через віртуальну точку входу з газорозподільної системи, оператором якої є відповідач. Виходячи з такого, АТ «Укргазвидобування» фізично подаючи природний газ до розподільної системи відповідача фактично здійснює подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи позивача через віртуальну точку входу з газорозподільної системи відповідача. В свою чергу, природний газ з газотранспортної системи до газорозподільної системи відповідача надходить через віртуальну точку виходу з газотранспортної системи шляхом нищення природного газу, фізично поданого АТ «Укргазвидобування» до газорозподільної системи відповідача. Таким чином, відповідач, як Оператор ГРМ, та споживачі, що отримують природний газ з газорозподільної системи відповідача, отримують доступ до газотранспортної системи позивача без безпосереднього приєднання до неї та мають можливість завдяки цьому набувати відповідні обсяги природного газу шляхом їх транспортування газотранспортною системою до віртуальної точки виходу з газотранспортної системи, яка є одночасно точкою входу в газорозподільну систему відповідача.

Відповідач жодних доказів у спростування вищевикладеного до матеріалів справи не надав.

Відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 32 Закону України «Про ринок природного газу» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за договором транспортування природного газу оператор газотранспортної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги транспортування природного газу на період та умовах, визначених у договорі транспортування природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газотранспортної системи встановлену в договорі вартість послуг транспортування природного газу.

Кодекс ГТС визначає договір транспортування як договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу (замовлення розподілу потужності, замовлення транспортування природного газу, послуга балансування) на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги) (пункт 5 глави 1 розділу I).

На виконання вказаних положень позивач та відповідач уклали договір транспортування природного газу № 1702000583 від 03.01.2017.

Твердження відповідача про те, що він не отримував послуги з транспортування природного газу спростовується такими доказами як складеними Приватним акціонерним товариством Гадячгаз алокаціями (звіти) про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ Гадячгаз, між замовниками послуги транспортування (постачальниками) за спірний період (т.1 а.с.91-104), звітами про поділ фактичного обсягу (об`єму) природного газу, відібраного з точки виходу ПАТ Гадячгаз, між замовниками послуги транспортування (постачальниками) в розрізі їх контрагентів (т.1 а.с.105-125), частковими оплатами, проведеними відповідачем, заявою ПрАТ «Гадячгаз» (№342/274/06 від 13.03.2020) про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

За доводами позивача спірні обсяги негативних небалансів природного газу виникли у Приватного акціонерного товариства Гадячгаз внаслідок безпідставного відбору ним з газотранспортної системи природного газу для покриття його власних виробничо-технічних витрат без подання таких обсягів природного газу до газотранспортної системи.

Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), оператор газорозподільної системи укладає договір (договори) на закупівлю природного газу для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній мережі для забезпечення фізичного балансування газорозподільної мережі та власної господарської діяльності.

Разом з тим й Акціонерне товариство Укртрансгаз як оператор газотранспортної системи для забезпечення власної господарської діяльності (у тому числі для балансування, власних виробничо-технічних потреб, покриття витрат та виробничо-технологічних витрат) придбаває природний газ у власника природного газу (у тому числі у газовидобувного підприємства, оптового продавця, постачальника) на загальних підставах та ринкових умовах.

Отже, відповідно до вимог чинного законодавства Приватне акціонерне товариство Гадячгаз як оператор газорозподільної системи мав би або закупити природний газ для покриття об`ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат, або оплатити цей газ шляхом оплати послуг балансування Акціонерним товариством Укртрансгаз; у свою чергу, Акціонерне товариство Укртрансгаз для оплатного балансування має використовувати природний газ, який придбаний ним.

З огляду на наведене Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 23.06.2022 у цій справі, направляючи справу на новий розгляд, вказала, що належить встановити факт закупівлі позивачем природнього газу, що використовувався для балансування в спірний період.

Відповідно до ст. 316 ГПК України на виконання вказівок, що містяться у постанові Верховного Суду від 23.06.2022 у цій справі, під час нового розгляду справи суд встановив наступне.

Згідно з положеннями пункту 2.3. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного газу, затверджених постановою НКРЕКП від 16 лютого 2017 року № 201, при провадженні ліцензованої діяльності оператор ГТС повинен, зокрема:

-здійснювати балансування та функції оперативно-диспетчерського управління газотранспортною системою в економний, прозорий та недискримінаційний спосіб (підпункт 24 пункту 2.3. Ліцензійних умов);

-визначати розмір плати за небаланси замовників, виходячи із обґрунтованих та реальних витрат ліцензіата, пов`язаних із здійсненням балансування, відповідно до правил щодо балансування, прийнятих згідно з вимогами, встановленими Законом України «Про ринок природного газу» (підпункт 43 пункту 2.3. Ліцензійних умов).

Позивач на підтвердження реальності вчинення балансуючих дій та понесення пов`язаних з цим витрат до матеріалів справи надав копії договорів про закупівлю природного газу у АТ «НАК Нафтогаз України», ТОВ «Акспо Україна», ТОВ ДТЕК Трейдінг», у ТОВ «ЕРУ Трейдінг», ТОВ «Євроенерготрейд», ТОВ Північгазресурс», ТОВ «Трфігара Юкрейн», зокрема і для забезпечення балансуючих дій та потреб, укладених за період 15.12.2017 - лютий.2019 (т.6 а.с.44-228), копії актів приймання-передачі природного газу від вказаних продавців, в яких вказано, що газ передається зокрема і для забезпечення балансуючих дій та потреб (т.6 а.с.229-250; т. 7 а.с.1-60), копії платіжних доручень на оплату природного газу за вказаними договорами (т.7 а.с.61-137), копії виписок банку про проведення оплат природного газу за вказаними договорами (т.7 а.с.138-149), довідку про списання газу на балансування 01.01.2018 28.02.2019 (т.7 а.с.150), звіти про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ПАТ «Укргазвидобування» за період лютий 2018 березень 2019 (т.7 а.с.151-190), звіти про власний видобуток, транспортування та передачу природного газу ПАТ «Укрнафта» за період січень 2018 березень 2019 (т.7 а.с. 191-231).

ПрАТ «Гадячгаз» є оператором ГРМ, тобто суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників). Розподіл природного газу полягає у його переміщенні газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам (що не включає постачання природного газу) (пункти 17, 35 ч.І ст.1 Закону «Про ринок природного газу»).

У матеріалах справи відсутні докази щодо закупівлі відповідачем природного газу в необхідних обсягах для покриття виробничо-технологічних витрат (ВТВ).

Згідно з пунктами 1-4 глави 4 розділу XIV Кодексу ГТС (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) підставою для проведення розрахунку послуг балансування є:

- односторонній акт про надання послуг балансування обсягів природного газу;

- рахунок на оплату;

- звіт по точках входу/виходу замовника послуг транспортування.

Відповідно до пункту 11.4. договору в зв`язку із нездійсненням відповідачем заходів щодо самостійного врегулювання негативних небалансів за вказані періоди в порядку, встановленому Кодексом ГТС, позивач надав відповідачу послуги балансування для врегулювання небалансів за вказані періоди на загальну суму 20 222 850, 51 грн, про що позивач оформив односторонні акти про надання таких послуг: акт № 01-18-1702000583-БАЛАНС від 31.01.2018 (т.1 а.с.58), акт № 02-18-1702000583-БАЛАНС від 28.02.2018р. (т. 1 а.с.61), акт № 04-18-1702000583-БАЛАНС від 30.04.2018 (т. 1 а.с.64), акт № 06-18-1702000583-БАЛАНС від 30.06.2018р. (т. 1 а.с.67), акт № 07-18-1702000583-БАЛАНС від 31.07.2018 (т. 1 а.с.70), акт № 08-18-1702000583-БАЛАНС від 31.08.2018р. (т. 1 а.с.73), акт № 10-18-1702000583-БАЛАНС від 31.10.2018 (т. 1 а.с.76), акт № 11-18-1702000583-БАЛАНС від 30.11.2018 (т. 1 а.с.79), акт № 12-18-1702000583-БАЛАНС від 31.12.2018 (т. 1 а.с.82), акт № 01-19-1702000583-БАЛАНС від 31.01.2019 (т. 1 а.с.85), акт № 02-19-1702000583-БАЛАНС від 28.02.2019 (т. 1 а.с.88). До вказаних актів позивач склав додатки розрахунок вартості послуг балансування (т.1 а.с.58-90).

Вказані акти та розрахунки були надіслані відповідачу разом з рахунками на оплату та звітами по точкам входу/виходу супровідними листами позивача (т. 1 а.с.33-57).

Таким чином, саме односторонні акти про надання послуг балансування (разом із рахунками на оплату та звітами по точках входу/виходу замовника послуг транспортування) фіксують визначений за результатами процедури алокації обсяг небалансу замовника послуг транспортування, містять розрахунок вартості наданих послуг балансування та кореспондують обов`язку замовника послуг транспортування здійснити оплату наданих послуг.

алокація (звіт) за січень 2018 року, де, зокрема, вказаний фактичний обсяг природного газу за місяць всього 7509,499 тис. куб. м, а в розділі VІІ «ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства» 167,585 тис. куб. м (т.1 а.с.91);

алокація (звіт) за лютий 2018 року, де, зокрема, вказаний фактичний обсяг природного газу за місяць всього 6836,539 тис. куб. м, а в розділі VІІ «ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства» 204,118 тис. куб. м (т.1 а.с.92);

алокація (звіт) за березень 2018 року, де, зокрема, вказаний фактичний обсяг природного газу за місяць всього 6957,310 тис. куб. м, а в розділі VІІ «ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства» 298,730 тис. куб. м (т.1 а.с.93);

алокація (звіт) за квітень 2018 року, де, зокрема, вказаний фактичний обсяг природного газу за місяць всього 2162,551 тис. куб. м, а в розділі VІІ «ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства» 102,315 тис. куб. м (т.1 а.с.94);

алокація (звіт) за травень 2018 року, де, зокрема, вказаний фактичний обсяг природного газу за місяць всього 759,700 тис. куб. м, а в розділі VІІ «ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства» 65,124 тис. куб. м (т.1 а.с.95);

алокація (звіт) за червень 2018 року, де, зокрема, вказаний фактичний обсяг природного газу за місяць всього 801,149 тис. куб. м, а в розділі VІІ «ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства» 32,206 тис. куб. м (т.1 а.с.96);

алокація (звіт) за липень 2018 року, де, зокрема, вказаний фактичний обсяг природного газу за місяць всього 806,969 тис. куб. м, а в розділі VІІ «ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства» 20,304 тис. куб. м (т.1 а.с.97);

алокація (звіт) за серпень 2018 року, де, зокрема, вказаний фактичний обсяг природного газу за місяць всього 842,863 тис. куб. м, а в розділі VІІ «ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства» 22,842 тис. куб. м (т.1 а.с.98);

алокація (звіт) за вересень 2018 року, де, зокрема, вказаний фактичний обсяг природного газу за місяць всього 1408,572 тис. куб. м, а в розділі VІІ «ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства» 178,140 тис. куб. м (т.1 а.с.99);

алокація (звіт) за жовтень 2018 року, де, зокрема, вказаний фактичний обсяг природного газу за місяць всього 2730,688 тис. куб. м, а в розділі VІІ «ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства» 40,741 тис. куб. м (т.1 а.с.100);

алокація (звіт) за листопад 2018 року, де, зокрема, вказаний фактичний обсяг природного газу за місяць всього 5444,478 тис. куб. м, а в розділі VІІ «ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства» 204,705 тис. куб. м (т.1 а.с.101);

алокація (звіт) за грудень 2018 року, де, зокрема, вказаний фактичний обсяг природного газу за місяць всього 5918,735 тис. куб. м, а в розділі VІІ «ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства» 286,881 тис. куб. м (т.1 а.с.102);

алокація (звіт) за січень 2019 року, де, зокрема, вказаний фактичний обсяг природного газу за місяць всього 6561,579 тис. куб. м, а в розділі VІІ «ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства» 298,442 тис. куб. м (т.1 а.с.103);

алокація (звіт) за лютий 2019 року, де, зокрема, вказаний фактичний обсяг природного газу за місяць всього 4997,386 тис. куб. м, а в розділі VІІ «ВТВ, нормовані втрати газорозподільного підприємства» 215,667 тис. куб. м (т.1 а.с.104).

Відповідно до п. 9.2 договору вартість послуг балансування за газовий місяць визначається на підставі даних про негативний місячний небаланс замовника за формулою:

В балансування = БЦГ х К х QБГ,

Колегія суддів враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 23.12.2022 у справі № 909/35/19,про те що:

« 8.23. Аналіз наведених положень законодавства, зокрема Кодексу ГТС, дає підстави для висновку, що для визначення коефіцієнту компенсації (за визначеною в пункті 9.2 договору формулою), що підлягає застосуванню коли визначається вартість послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника.

8.24. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 916/1807/16, від 04.12.2018 у справі № 927/276/18, від 05.03.2019 у справі №923/351/18, від 27.03.2019 у справі № 906/110/18, від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, від 09.10.2019 у справі № 922/1382/18, від 28.10.2020 у справі № 917/1641/19, на які посилається скаржник як на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, від якої суд касаційної інстанції не вбачає підстав для відступу.

8.25. Верховний Суд вважає, що скаржником не наведено вагомих та достатніх аргументів, які свідчили б про обґрунтовану необхідність для відступу від позицій Верховного Суду на підставі якої вже сформована усталена практика і від якої пропонується відступити.

8.26. Отже, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, обґрунтовано здійснив розрахунок коефіцієнту компенсації, в якому врахував відсоток небалансу до загального обсягу природного газу у газорозподільну мережу відповідача з газотранспортної системи позивача.

8.27. З урахуванням вказаного, суди дійшли правильного висновку, що для визначення вартості послуг балансування за січень - червень 2018 необхідно застосувати коефіцієнт компенсації 1,0, оскільки судами встановлено, що обсяг небалансу відповідача становив у відповідних періодах менше 5 % загального обсягу природного газу, що надійшов у газорозподільну мережу».

Також колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що коефіцієнт компенсації слід розраховувати виходячи із співвідношення небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише з того, що був відібраний відповідачем для власного споживання для покриття виробничо-технічних витрат, як вважає позивач.

При цьому колегія суддів опирається на чіткий і зрозумілий зміст п. 9.2. договору сторін, де зазначено: коефіцієнт 1,2 застосовується у випадку, коли негативний небаланс перевищує 5% від загального обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи. Наведена норма договору не містить посилань на необхідність врахування лише того газу, який відібраний відповідачем на власні виробничі потреби.

Здійснивши аналіз наданих сторонами розрахунків, колегія суддів встановила, що небаланс у спірних періодах, віднесений позивачем на відповідача, складав менше 5% від обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи. Таким чином, під час здійснення розрахунку вартості послуг з балансування слід застосовувати коефіцієнт 1.

Позивачем проведено розрахунок послуг з балансування обсягів природного газу з урахуванням коефіцієнту компенсації 1,2, що призвело до збільшення вартості таких послуг та покладання на відповідача додаткових витрат щодо оплати послуг балансування газу. З урахуванням викладеного, колегією суддів встановлено, що сума заборгованості за надані послуги балансування за вказані позивачем періоди, обрахована з застосуванням коефіцієнту компенсації 1 склала 12 687 169,35 грн.

Відповідач за послуги балансування за даним договором здійснив оплату в сумі 4 165 206,09 грн. за рахунок субвенції у порядку, передбаченому постановою КМУ № 256 від 04.03.2002, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких знаходяться у матеріалах справи (том 2, а.с.14-22).

Позивач вважає, що за спірний період сплачено 3 764 719 грн., оскільки ним було здійснено списання частини коштів на погашення заборгованості за 2017 рік, з урахуванням коригуючих актів за січень та квітень 2017 року. Колегія суддів відхиляє доводи позивача у цій частині, оскільки надіслання коригуючих актів надання послуг балансування обсягів природного газу, додатків до них у вигляді розрахунку вартості послуг балансування після проведення коригування, рахунків-фактур зі скоригованими даними не ґрунтується на законодавстві та суперечить умовам договору (вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 924/447/18). Не зазначення у платіжних дорученнях від 02.05.2018 та 30.05.2018 призначення платежу за який місяць здійснена оплата не змінює вищенаведеного висновку колегії суддів, оскільки не свідчить про можливість здійснювати коригування вже наданих послуг балансування.

У поданих під час первісного розгляду справи поясненнях від 18.03.2020 відповідач також стверджує, що внаслідок надіслання позивачу письмової вимоги № 312/250/06 від 05.03.2020. та № 342/274/06 від 13.03.2020 про зарахування сплачених коштів у розмірі 37 120,63 грн. у рахунок погашення заборгованості за договором транспортування природного газу № 1702000583 від 03.01.2017 на підставі та в порядку ст. 601 ЦК України відбулося припинення зобов`язання у цій частині, відтак основний борг відповідача перед позивачем зменшився ще на 37 120,63 грн. Відповідач пояснює, що дані кошти були сплачені на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 15.08.2019 по справі № 917/691/19 як частковий платіж поряд з поданням заяви про розстрочення виконання вищезазначеного рішення. Однак, вказане судове рішення було виконано у примусовому порядку, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження ВП № 61393220 від 02.03.2020 та платіжним дорученням № 61393220/1 від 02.03.2020, відтак вказані грошові кошти у сумі 37 120,63 грн. кваліфіковані відповідачем як майно, що без належної правової підстави збережено позивачем. Заявою про припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 13.03.2020 №342/274/06 відповідач в порядку ст..601 ЦК України повідомив позивача про припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог 37 120,63 грн. грошових зобов`язань ПРАТ «Гадячгаз» перед АТ «Укртрансгаз» за договором транспортування природного газу №1702000583 від 03.01.2017 та грошових зобов`язань за повернення надміру сплачених коштів в розмірі 37 120,63 грн. АТ «Укртрансгаз» перед ПРАТ «Гадячгаз», після чого грошові зобов`язання у цій сумі вважаються припиненими (заява т.2 а.с.227, докази направлення позивачу т.2 а.с.228). При цьому відповідач вказує на те, що оскільки строк виконання зустрічного зобов`язання позивачем настав 13.03.2020, то відповідні докази не могли бути подані під час підготовчого провадження у справі, оскільки їх фактично не існувало на той момент.

Ці пояснення відповідач підтримав під час нового розгляду справи та наполягав на врахуванні письмової вимоги № 312/250/06 від 05.03.2020 та № 342/274/06 від 13.03.2020 про зарахування сплачених коштів у розмірі 37 120,63 грн. у рахунок погашення заборгованості за договором транспортування природного газу № 1702000583 від 03.01.2017 на підставі та в порядку ст. 601 ЦК України.

Згідно ст.601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Встановивши подання заяви про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог відповідачем, отримання якої не заперечує позивач, суд погоджується з твердженнями відповідача про припинення грошового зобов`язання у вказаній сумі.

Верховний Суд, направляючи справу на новий розгляд, у постанові від 23.06.2022 у справі, у цій частині не зробив висновку про неправильність застосування вказаних норм права при первісному розгляді справи, вказані вище обставини не були підставою для направлення справи на новий розгляд.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу у розмірі 8 484 842 грн 63 коп.

Стосовно стягнення пені, річних та інфляційних:

Згідно п.9.4 договору, оператор до 14 числа місяця, наступного за газовим місяцем, надає замовнику на його електронну адресу розрахунок вартості послуг балансування та рахунок-фактуру. Замовник, крім вартості послуг, вказаних в абз.2 цього пункту, зобов`язаний здійснити оплату у строк, що не перевищує 5 банківських днів, починаючи від дати отримання замовником рахунку-фактури. Оплата послуг балансування оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам проводиться у строки та за процедурою, передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20, у сумі, що не перевищує вартості послуг розподілу фактично спожитого природного газу зазначеними споживачами за розрахунковий період.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що розрахунки з оплати послуг по балансуванню обсягів природного газу за період січень 2018р. квітень проводилися за рахунок виділених субвенцій з державного бюджету, відповідно до постанови КМУ №256 від 04.03.2002.

Згідно з положеннями частин першої третьої статті 12 Господарського кодексу України держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК Нафтогаз України та ПАТ Укртрансгаз. Наведене регулювання визначено постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (яка втратила чинність з 01.01.2018р. з одночасним внесенням змін до Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затв.Постановою КМУ від 04.03.2002р. №256).

Виходячи з абзацу 4 пункту 5 Порядку №256 (введений в дію з 01 січня 2018 року), підприємства, установи, організації, що надають послуги, в тому числі транспортування природного газу (позивач по справі), готують реєстри обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг, що підлягають перерахуванню, відповідно до фактичних обсягів спожитих енергоносіїв та наданих послуг (замість довідки згідно Порядку №20) і надсилають їх протягом місяця, але не пізніше 10-го числа місяця, що настає за звітним періодом, фінансовим органам райдержадміністрації, виконавчих органів міських рад (міст республіканського АРК та обласного значення), об`єднаних територіальних громад та головним розпорядникам коштів місцевих бюджетів, які узагальнюють реєстри та надають їх Головним управлінням Казначейства. Згідно абз. 13 вказаного пункту (введеного в дію у новій редакції з 01 січня 2018 року) Казначейство перераховує протягом місяця, але не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом, субвенцію для виплати пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема послуг з транспортування природного газу.

Порядок проведення розрахунків органами Казначейства встановлюється Мінфіном. Так наказом Мінфіну від 04.01.2018 за №1, зареєстрованого в МЮУ 16.01.2018 за №64/31516 було затверджено Порядок проведення органами Казначейства розрахунків, передбачених пунктом 8-1 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 року №256, та взаємодії учасників таких розрахунків.

Для проведення розрахунків відповідно до пункту 8-1 Порядку №256 всі учасники так само відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання в органах Казначейства. Усі учасники розрахунків, що проводяться згідно із цим пунктом, у графі "Призначення платежу" платіжних доручень додатково зазначають "постанова Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. №256" та вказують вид послуги (енергоносія), за який проводиться розрахунок. Казначейство не пізніше ніж протягом наступного операційного дня після надходження платіжних доручень учасників розрахунків, передбачених цим пунктом, здійсню їх виконання.

Таким чином, з огляду на те, що з 01 січня 2018 року витратив чинність Порядок № 20, який встановлював механізм перерахування субвенцій з державного бюджету на оплату пільг, субсидій, компенсацій, в тому числі щодо послуг з постачання природного газу, на підставі якого учасниками розрахунків складались акти звіряння по обсягу наданих послуг та спільні протокольні рішення щодо порядку їх оплати, - був введений новий механізм проведення відповідних розрахунків, учасниками якого з огляду на зміст Порядку №256 є АТ "Укртрансгаз" (оператор газотранспортної системи) та ПрАТ "Гадячгаз" (оператор газорозподільної системи).

Тобто, відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №904/1858/16, від 18.04.2018 у справі №906/790/16 та від 22.05.2018 у справі №926/2733/16.

Оплата за послуги балансування у даній справі проводилася відповідачем, в тому числі, за рахунок коштів, виділених у вигляді субвенцій на оплату пільг та житлових субсидій населенню щодо послуг з транспортування природного газу згідно з Порядком № 256 (з урахуванням внесених до нього змін).

Висновки позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача суми пені, 3% річних та втрат від інфляції не відповідають висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 24.07.2018 у справі №918/553/18, від 05.03.2020 у справі №926/19/19, від 03.04.2019 у справі №906/278/18 згідно яких зазначено, що механізм перерахування сум субвенцій в Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256, фактично визначає інший порядок розрахунків, ніж передбачений сторонами в договорі. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулюючого впливу Держави, якою приймаються законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. А тому на виконання таких законодавчих актів Державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти.

Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава буде компенсувати за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), і застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови.

З огляду на зазначене, позивачем не доведено порушення відповідачем установлених саме для нього строків здійснення розрахунків з позивачем, що унеможливлює застосування до нього наслідків неналежного виконання зобов`язання, відтак суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, річних та інфляційних за періоди, вказані позивачем у позові; іншого розрахунку позивач суду не надав. Оскільки у задоволенні позовної вимоги про стягнення пені відмовлено з наведених підстав, позовна давність до вимог у цій частині не застосовується.

Щодо тверджень апелянта про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення в частині висновків суду першої інстанції про неправильне застосування позивачем при визначенні вартості послуг балансування коефіцієнту компенсації 1,2 колегія суддів зазначає наступне.

АТ «Укртрансгаз» оскаржуючи висновки суду першої інстанції щодо неправильного застосування позивачем при визначенні вартості послуг балансування коефіцієнту компенсації 1,2 посилається на положення п. 9.2 Договору та на висновки, наведені Верховним Судом у справі № 903/394/18.

Так, при визначені розміру небалансу позивачем у Звітах по точкам входу/виходу вказано, що він складає 100%, та відповідно до наданих письмових пояснень таке процентне співвідношення пов`язане із відсутністю номінації у відповідача на кількість газу, використаного у межах виробничо-технологічних витрат.

На думку колегії суддів АТ «Укртрангсаз» неправомірно при розрахунку вартості небалансу застосував коефіцієнт « 1,2», позаяк протягом спірного періоду розмір небалансу у процентному співвідношенні склав:

- у січні 2018 року 2,2 %;

- у лютому 2018 року 2,99 %;

- у квітні 2018 року 4,73 %;

- у червні 2018 року 4,02 %;

- у липні 2018 року 2,51 %;

- у серпні 2018 року 2,71 %;

- у жовтні 2018 року 1,49 %;

- у листопаді 2018 року 3,76 %;

- у грудні 2018 року 4,85 %;

- у січні 2019 року 4,55 %;

- у лютому 2019 року 4,31 %, що є меншим ніж 5%.

Відповідно до пункту 9.2 Договору сторони погодили, що коефіцієнт 1,2 застосовується у випадку, коли негативний небаланс перевищує 5% від загального обсягу природного газу, відібраного з газотранспортної системи. Коефіцієнт компенсації розраховується, виходячи з співвідношення небалансу до загального обсягу газу, відібраного з газотранспортної системи, а не лише того, що був відібраний відповідачем для власного споживання для покриття виробничо-технічних витрат, як вважає позивач.

Аналіз положень законодавства та умов Договору дає підстави зробити висновок, що для визначення коефіцієнта компенсації за визначеною в пункті 9.2 договору формулою, підлягаючою застосуванню при визначенні вартості послуг з балансування обсягів природного газу (при негативному місячному небалансі), процентне співвідношення розміру небалансу обраховується (визначається) від обсягу природного газу, відібраного замовником з газотранспортної системи - з врахуванням всіх обсягів газу у розрізі кожного замовника послуг транспортування, переданого до газотранспортної системи та відібраного з газотранспортної системи, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 р. у справі № 916/1807/16, від 04.12.2018 р. у справі № 927/276/18, від 05.03.2019 р. у справі № 923/351/18, від 27.03.2019 р. у справі № 906/110/18 та від 09.04.2019 р. у справі № 903/394/18).

Отже, доводи апелянта в цій частині необґрунтованими, а отже не можуть братися до уваги.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками, які викладені у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 № 927/276/18, від 04.09.2018 № 916/1807/16, від 05.03.2019 № 923/351/18, від 27.03.2019 № 906/110/18, від 24.12.2019 № 908/1533/19 які, з огляду на положення ч. 4 ст. 236 ГПК України підлягають застосуванню у цій справі.

Щодо посилання апелянта на висновки Верховного Суду наведені у п. 52 постанови від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, колегія суддів зазначає, що Верховним Судом у справі № 903/394/18 надано оцінку правовідносинам, що склалися за інших фактичних обставин та за інших застосовуваних норм права (спірні правовідносини між АТ «Укртрансгаз» та ПАТ «Волиньгаз» виникли за лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, листопад, грудень 2016 року та січень-грудень 2017 року), тоді ж як спірні відносини у даній справі № 917/1951/19 склалися протягом січня-лютого, квітня, червня-серпня, жовтня-грудня 2018 року, січня-лютого 2019 року.

Крім того, колегія суддів вважає передчасним посилання АТ «Укртрансгаз» на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, оскільки у справі № 903/394/18 Верховний Суд дійшов висновку про можливість коригування відповідних актів, розрахунків вартості балансування, рахунків-фактур, однак за умови, що замовником у звітні дані було внесено помилкові відомості, про що стало відомо сторонам спору після надіслання замовником на адресу оператора відповідних рахунків-фактур.

Аналогічних висновків дотримується і Верховний Суд у постанові від 27.06.2023 у справі № 915/1786/18 (п. 5.38.) зробив наступний правовий висновок:

« 5.38. При цьому апеляційний господарський суд послався на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 903/394/18.

Верховний Суд у зазначеній справі не погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо принципової неможливості коригування відповідних актів, розрахунків вартості балансування, рахунків-фактур.

Верховний Суд виходив із суті договірних відносин між сторонами спору, в силу яких відповідні рахунки-фактури складаються позивачем на підставі даних, що їх надано йому відповідачем, та з принципів справедливості, добросовісності та розумності, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд у справі № 903/394/18 констатував, що подальше коригування виконавчих документів у силу зазначеної норми можливе, якщо відповідачем у звітні дані було внесено помилкові відомості, про що стало відомо сторонам спору після надіслання відповідачем на адресу позивача відповідних рахунків-фактур.

Водночас Верховний Суд зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій таких фактів не встановили, і щодо повноти розгляду справи у цій частині скарги у позивача відсутні.

Натомість, у даній справі таких фактів не було встановлено, позивач під час розгляду справи протилежного не доводив.

Щодо коригуючих актів позивач зазначає, що за спірний період сплачено 3 764 719 грн., оскільки ним було здійснено списання частини коштів на погашення заборгованості за 2017 рік, з урахуванням коригуючих актів за січень та квітень 2017 року.

Слід зазначити, що позивач внаслідок виставлення коефіцієнту компенсації 1,2 та виставлення коригуючих актів нібито на погашення заборгованості за 2017 рік (не є спірним періодом у даній спорі) штучно збільшив суму заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 27.06.2023 у справі № 915/1786/18 повторне здійснення балансування на підставі додаткових або коригуючих актів не передбачене положеннями Договору транспортування природного газу та Кодексу ГТС, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за коригуючими актами (подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №924/447/18 та від 12.06.2019 у справі №920/344/18, постановах від 14.07.2022 у справі № 904/2334/18, від 18.06.2019 у справі № 922/1580/18).

Ризики невірної кваліфікації спірних обсягів газу несе АТ «Укртрансгаз». Це витікає з доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яку вже застосовував касаційний господарський суд (постанова Верховного Суду від 17.11.2018 у справі № 911/205/18).

Щодо посилання апелянта на правові позиції наведені у п. 4.6, п. 4.7, п. 4.11 та п. 4.13 постанови Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18 колегія суддів зазначає наступне.

Постановою Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 916/2286/18, постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 і рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2019 у частині закриття провадження у справі в частині позовних вимог АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про стягнення з КП «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго» основного боргу у сумі 4 173 702,61 грн. і в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 3 565 302,27 грн. залишено без змін.

У решті постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2019 і рішення господарського суду Одеської області від 13.02.2019, а також додаткове рішення господарського суду Одеської області від 06.03.2019 скасовано, справу № 916/2286/18 передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

За результатом нового розгляду, рішенням господарського суду Одеської області від 19.01.2021 в задоволенні позову відмовлено повністю та здійснено розподіл судового збору за розгляд справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12 квітня 2021 р. апеляційну скаргу АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» - залишено без задоволення. Рішення господарського суду Одеської області від 19.01.2021 у справі № 916/2286/18 залишено без змін.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2021 у справі № 916/228/18 залишаючи апеляційну скаргу АТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» без задоволення зазначив наступне:

«Положення норм постанов Кабінету Міністрів України є обов`язковими для учасників розрахунків, виходячи з їх змісту. Отже, строки та порядок здійснення розрахунків за природний газ, у тому числі за його транспортування, визначаються саме нормами наведеної постанови.

Саме такі висновки викладені в постановах Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду 21.01.2021 у справі №927/704/19 та від 11.11.2019 у справі № 927/587/18.

З урахуванням наведеного господарський суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для нарахування пені, інфляційних та річних на частину заборгованості, яка повинна сплачуватись відповідно до Порядків № 20 та № 256, незалежно від порушення встановлених Договором строків, оскільки відповідач відповідну частину боргу сплачував з дотриманням зазначених Постанов.

Щодо посилання АТ «Укртрансгаз» на те, що суд першої інстанції не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у п. 55, п. 57, п. 58, п. 59 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 903/394/18, колегія суддів зазначає наступне.

У наведеній справі АТ «Укртрансгаз» звернулося до господарського суду Волинської області з позовом до ПАТ «Волиньгаз» (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ПАТ «НАК «Нафтогаз України») про стягнення 69 914 553, 89 грн, з яких: 37 848 923, 24 грн заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу, 20 987 597, 12 грн пені, 2 240 852, 54 грн - 3 % річних, 8 837 180, 99 грн інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.10.2018, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018, у задоволенні позову відмовлено.

Так, у даній справі суди попередніх інстанцій обмежилися посиланням на застосування до спірних правовідносин положень Порядку від 04.03.2002 № 256, згідно з яким, як зауважили суди, змінено умови договору у частині порядку та строків розрахунку за природний газ, і не навели правового обґрунтування такого висновку із зазначенням відповідної норми та встановлених відповідних обставин справи.

Натомість, Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі № 903/394/18 також не викладав власної правової позиції щодо застосування статті 625 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин.

Разом з тим, у п. 62. Постанови від 09.04.2019 у справі № 903/394/18 Верховний Суд вказав наступне: «З урахуванням наведеного, оскільки оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги Акціонерного товариства «Укртрансгаз» і про залишення без змін постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2018 та рішення Господарського суду Волинської області від 09.10.2018 у справі № 903/394/18 з мотивів, викладених вище».

Таким чином, наведені АТ «Укртрансгаз» підстави щодо неврахування вказаних вище висновків Верховного Суду під час прийняття рішення судом першої інстанції оскаржуваного рішення, які на думку Позивача призвели до порушення норм матеріального права та призвело до безпідставної відмови у стягненні 2 441 389,23 грн. пені, 773 703,84 грн. інфляційних втрат та 339 570,40 грн. 3 % річних не знайшли свого підтвердження.

Щодо тверджень позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи порушення судом першої інстанції норм процесуального права апелянт посилається на те, що рішення суду у даній справі в оскаржуваній його частині не відповідає вимогам ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст.236 ГПК України, ст.ст.73-80, 86 ГПК України, що свідчить, на його думку, про те, що суд при прийнятті оскаржуваного рішення не надав відповідної (належної) правової оцінки доводам Позивача.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.

В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів зазначає, що апелянтом не надано жодних достатніх та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі.

Зважаючи на вказане, колегія судів зазначає, що доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують встановлених обставин справи, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, як наслідок не можуть прийматися судом апеляційної інстанції до уваги.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі рішення ЄСПЛ «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, прийнятого з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу АТ "Укртрансгаз" (вх. № 1311П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.06.2023 у справі № 917/1951/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.06.2023 у справі № 917/1951/19 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 20.09.2024

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя Н.В. Гребенюк

Суддя П.В. Тихий


Суд	Східний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	10.09.2024
Оприлюднено	23.09.2024
Номер документу	121752396
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв

Слободін Михайло Миколайович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 10.09.2024 по справі 917/1951/19СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —917/1951/19

Постанова від 10.09.2024

Постанова
від 10.09.2024 по справі 917/1951/19
СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД