Рішення

від 10.09.2024 по справі 904/2651/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2651/24

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бєлік В.Г. за участю секретаря судового засідання Голігорової Т.І., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-СВІТЛО УКРАЇНА", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажне проектне бюро "НОВИЙ ДІМ", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу № ССУ-064/0509 від 01.09.2023 у загальному розмірі 529 657,22 грн.

Представники:

від позивача: Піщанський О.В., адвокат;

від відповідача: не з`явився.

ПРОЦЕДУРА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-СВІТЛО УКРАЇНА" (надалі - Позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у які просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ ПРОЕКТНЕ БЮРО "НОВИЙ ДІМ" (надалі - Відповідач) заборгованість у загальному розмірі 529 657,22 грн., з яких: основний борг у розмірі 437 836,78 грн., пеня у розмірі 40 413,94 грн., 3% річних у розмірі 3 069,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 553,59 грн., штраф у розмірі 43 783,67 грн.

Також просить покласти на відповідача сплачений при подані позовної заяви судовий збір.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу протягом семи днів з дня вручення ухвали суду від 24.06.2024 усунути недоліки позовної заяви , а саме надати:

- докази сплати (доплати) судового збору у встановлених порядку та у розмірі 50,55 грн.;

- відомостей у порядку п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України щодо іншого учасника справи (представника позивача - адвоката) наявності електронного кабінету.

28.06.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-СВІТЛО УКРАЇНА" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про усунення недоліків.

Таким чином позивачем вимоги ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 24.06.2024 виконано.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 31.07.2024 о 10:30 год.

29.07.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання для можливості складання відзиву та забезпечення участі в судових засіданнях представника.

31.07.2024 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи доказів відправлення позовної заяви з додатками.

У призначене судове засідання 31.07.2024 представник відповідача не з`явився, відзив на позовну заяву та клопотання про поновлення строків надання відзиву не надав, строк на подання відзиву відповідачем сплив.

За змістом статей 165, 178 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, копії відзиву та доданих до нього документів відповідач надсилає позивачу, іншим відповідачам, а також третім особам, про що подає відповідні докази суду.

За частиною 1 статті 166 ГПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.

Ухвалою від 01.07.2024 відповідачеві встановлено строк за правилами ст. 165 ГПК України для подання відзиву з дня отримання ухвали, позивачу встановлено 15 дений строк з дня отримання відзиву на позов для подання відповіді на відзив.

Згідно довідки про доставку електронного листа, ухвала суду від 01.07.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 01.07.2024 о 17:01 год. Отже, строк для подання відзиву на позов сплив 16.07.2024.

Однак, відзив на позов відповідачем не надіслано до суду.

Таким чином, Відповідач пропустив строк, встановлений судом, на подання відзиву на позов, що має наслідок, передбачений ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

У підготовчому судовому засіданні 31.07.2024 представником позивача зазначено, що ним було надано всі можливі та допустимі докази по справі.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.07.2024 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 10.09.2024 о 10:40 год.

10.09.2024 до суду від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій просить стягнути з відповідача крім витрат судового збору, витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 20 000,00 грн.

У призначене судове засідання 10.09.2024, з розгляду справи по суті, представник відповідача не з`явився.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 10.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за Відповідачем обліковувалась заборгованість в розмірі 437 836,78 грн. перед Позивачем, яка виникла внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу № ССУ-064/0509 від 01.09.2023 щодо повної та своєчасної оплати отриманого від позивача товару.

Позиція відповідача

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

1 вересня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю СОЮЗ-СВІТЛО УКРАЇНА (далі - ПродавецьПозивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю БУДІВЕЛЬНО - МОНТАЖНЕ ПРОЕКТНЕ БЮРО НОВИЙ ДІМ, (далі - Покупець/Відповідач) був укладений Договір купівлі - продажу № ССУ-064/0509 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Позивач передавав у власність Відповідача товар, за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості згідно накладних, що є невід`ємними частинами Договору, а Відповідач зобов`язувався прийняти і оплатити такий товар(партію товару) згідно з умовами, передбаченими Договором. Загальна кількість товару, яка продається по Договору визначається протягом строку дії Договору, з урахуванням кількості та асортименту(номенклатури) такого товару переданого Відповідачу.

Зобов`язання Продавця по поставці товару згідно умов Договору виникає з моменту отримання Продавцем замовлення Покупця на конкретну партію Товару. Продавець протягом 24 годин з моменту отримання замовлення Покупця розглядає можливість виконання замовлення Покупця повністю або в частині. Після чого Продавцем оформлюється та направляється на адресу Покупця рахунок-фактура, яка є підтвердженням взяття замовлення до виконання (п. 1.2. Договору).

Замовлення можуть надсилатись Продавцю поштою або по факсу (п. 1.3. Договору).

Строки поставки Продавцем конкретної партії товару узгоджуються між Продавцем та Покупцем, який не повинен перевищувати 40 робочих днів від дати направлення Продавцем на адресу Покупця рахунку-фактури. Дострокова поставка товару допускається (п. 2.2. Договору).

Умови постачання товару за даним Договором регулюються положеннями Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів ІНКОТЕРМС у редакції 2020р., які мають обов`язковий характер для Сторін в рамках даного Договору. Якщо які-небудь пункти Договору суперечать вищезгаданим правилам, то діють пункти Договору (п. 2.3. Договору).

Продавець відповідно до п.2.4. Договору здійснює поставку товару на умовах DDР за адресою м. Дніпро пров. Давидова 2а ( пров. Родевський 2а).

Згідно п. 2.5. Договору передача (приймання-передача) товару відбувається:

- на базисі поставки - ЕХW: на складі Покупця по товаросупровідним документам. Датою поставки товару вважається дата фактичної передачі Продавцем товару Покупцеві, про що свідчить дата на накладних / товаро - транспортних накладних.

Продавець поставляє товар разом з усією товаросупровідною документацією на товар (п. 2.9. Договору).

Приймання товару здійснюється уповноваженими представниками Покупця. Повноваження представників Покупця на приймання товару повинні бути підтверджені довіреностями, оформленими відповідно до вимог діючого законодавства України (п. 2.10. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору узгодженою ціною на товар Сторони вважають ціну відображену в накладних, яка зазначається в національній валюті України (гривні).

Пунктом 3.6. Договору передбачено, що Покупець зобов`язаний сплатити за поставлений йому товар (партію товару) на умовах 100% попередньої оплати вартості товару.

Відповідно до п. 6.1. Договору право власності на товар переходить від Продавця до Покупця, коли Продавець виконав свої зобов`язання щодо поставки товару. Зобов`язання Продавця щодо поставки товару вважаються виконаними, ризики по його втраті (пошкодженню) переходять від Продавця до Покупця з моменту видачі та підписання Продавцем накладної на товар (п. 6.2. Договору).

Даний Договір, відповідно до п. 14.1. Договору, набирає чинності з дати його підписання повноважними представниками Сторін і діє по "31" грудня 2023 року (включно), У випадку невиконання Сторонами зобов`язань, обумовлених Договором, він діє до повного виконання Сторонами таких зобов`язань. Датою підписання даного Договору є дата, що вказана у правому верхньому куті першої сторінки даного Договору.

Позивач виконував прийняти на себе зобов`язання та поставив відповідачу товар.

Позивач стверджує, що після 28 грудня 2023 року, Відповідач припинив виконувати свої зобов`язання по сплаті отриманого товару.

Станом на 18 січня 2024 року, з урахуванням попередніх платежів, залишилися не сплаченими наступні партії товару:

1. За видатковою накладною № 118-0005 від 18.01.2024 р. - в розмірі 76 799,07 гривень.

2. За видатковою накладною № 216-0006 від 16.02.2024 р. - в розмірі 55 277, 88 гривень.

3. За видатковою накладною № 216-0007 від 16.02.2024 р. - в розмірі 113 825, 62 гривень.

4. За видатковою накладною №216-0008 від 16.02.2024 р. - в розмірі 71 063,99 гривень.

5. За видатковою накладною № 216-0009 від 16.02.2024 р. - в розмірі 62 739,79 гривень.

6. За видатковою накладною № 301-0003 від 01.03.2024 р. - в розмірі 58 130,62 гривень.

Разом, отриманого та не сплаченого товару на загальну суму: 76 799,07 гривень + 55 277, 88 гривень + 113 825, 62 гривень + 71 063, 99 гривень + 62 739, 79 гривень + 58 130, 62 гривень = 437 836, 78 гривень.

Станом на 11 червня 2024 року розрахунки за отриманий товар не проведені.

У зв`язку з чим, у Позивача виникла необхідність звернутися з цим позовом до господарського суду.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно зі статтями 11, 509 ЦК України, статті 174 ГК України виникають, зокрема, з договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, та обставини справи між позивачем та відповідачем виникли правовідносини поставки.

За змістом положень статей 655, 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 ЦК України).

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (стаття 193 ГК України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Як вже було зазначено вище, пунктом 6.3. договору сторони погодили, що остаточний розрахунок за фактично спожиту теплову енергію здійснюється до 20-ого числа місяця, наступного за місяцем споживання теплової енергії.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар у розмірі 437 836,78 грн.

Як вже було зазначено вище, пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що Покупець зобов`язаний сплатити за поставлений йому товар (партію товару) на умовах 100% попередньої оплати вартості товару.

Відповідно до п. 3.5. Договору датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний банківський рахунок Продавця у повному обсязі.

Між тим, в установлений договором строк, відповідач свої зобов`язання не виконав.

Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості за поставлений товар відповідачем відповідно до положень статей 13, 74 ГПК України не надано, а судом таких обставин не встановлено.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 437 836,78 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо суми пені та штрафу 1%

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.ст. 549, 551 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або iнше майно, якi боржник повинен передати кредиторовi у разi порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у вiдсотках вiд суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме i нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмiр встановлюється договором або актом цивiльного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.

Відповідно до ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом, або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

П. 7.2. Договору передбачена відповідальність Відповідача за несвоєчасне виконання зобов`язань у вигляді пені у розмірі 1 % від суми несплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

П. 7.2. Договору передбачена відповідальність Відповідача за несвоєчасне виконання зобов`язань у вигляді пені у розмірі 1 % від суми несплаченого товару за кожен день прострочення оплати.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, останнім до стягнення заявлені пеня за загальний період прострочення з 18.01.2024 по 11.06.2024 в сумі 40 413,94 грн. та штраф у сумі 43 783,67 грн за період з 01.03.2024 по 11.06.2024.

В силу п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Перевіривши розрахунки пені та штрафу судом встановлено, що дані розрахунки розраховані позивачем відповідно до вимог діючого законодавства та договору.

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача: пеню в сумі 40 413,94 грн. та штраф у сумі 43 783,67 грн.

Щодо суми 3% річних та інфляційних втрат

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 3 069,24 грн. за період з 18.01.2024 по 11.06.2024 та інфляційних втрат у розмірі 4 553,59 грн. за період з березня по квітень 2024 року.

Перевіривши здійснене позивачем нарахування, суд встановив, що розрахунки 3% річних та інфляційних втрат є вірними.

На підставі викладеного, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Положення ст. 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Щодо судового збору.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у сумі 7 944,85 грн.

Щодо витрат на правову (правничу) допомогу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 20 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Статтею 1 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем подано орієнтовний розрахунок розміру судових витрат, відповідно до якого позивач планував понести витрати у розмірі 20 000,00 грн на послуги адвоката.

Частинами 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн позивачем надано копії:

- договір про надання правничої допомоги № 03-10-23 від 03.10.2023, укладений між Позивачем та адвокатом Піщанським Олексієм Вячеславовичем;

- додаткова угода № 1 від 29.06.2024 до договору про надання правничої допомоги № 03-10-23 від 03.10.2023;

- акт приймання-передачі послуг № б/н від 29.08.2024 на суму 20 000,00 грн;

- рахунок-фактура № 3 від 29.08.2024 на суму 20 000,00 грн;

- платіжна інструкція № 1109 від 02.09.2024 на суму 20 000,00 грн;

- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АІ № 1627671 від 05.06.2024, виданий на ім`я адвоката Піщанського Олексія Вячеславовича на представлення інтересів ТОВ Союз-Світло Україна в Господарському суді Дніпропетровської області;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2639/10 (110) від 22.06.2004.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Статтею 1 Закону України Про судовий збір визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Слід зазначити, що ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених

Згідно приписів ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний розподілити судові витрати за наслідками розгляду господарського спору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем не надано до суду заперечення на заяву позивача про розподіл судових витрат у справі.

Як вже було зазначено вище, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України.

Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04). У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При цьому, критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема наданих у підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення підготовку позовної заяви як кваліфікований фахівець, сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин та участь у судових засіданнях, зважаючи на відсутність заперечень відповідача стосовно розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00грн. відповідає принципу співмірності та розумності, є співрозмірною з часом, витраченим на їх надання.

Враховуючи викладене, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. є обґрунтованими, та підлягають до стягнення з відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 123, 126, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНО-МОНТАЖНЕ ПРОЕКТНЕ БЮРО "НОВИЙ ДІМ" (49000, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 164-Б, код ЄДРПОУ 41416171) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "СОЮЗ-СВІТЛО УКРАЇНА" (03110, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 34а, офіс. 22, код ЄДРПОУ 35961869) основний борг у розмірі 437 836,78 грн., пеню у розмірі 40 413,94 грн., 3% річних у розмірі 3 069,24 грн., інфляційні втрати у розмірі 4 553,59 грн., штраф у розмірі 43 783,67 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 7 944,85 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 20.09.2024.

Суддя В.Г. Бєлік