Рішення

від 20.09.2024 по справі 904/2946/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2024м. ДніпроСправа № 904/2946/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім", м. Одеса

до Фізичної особи-підприємця Рожко Людмили Вікторівни, смт Петропавлівка(з), Петропавлівський р-н, Дніпропетровська обл.

про стягнення заборгованості у сумі 294 375 грн 26 коп.

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Рожко Людмили Вікторівни заборгованість у сумі 294 375 грн 26 коп., з яких: 251 581 грн 09 коп. - основний борг, 5 070 грн 76 коп. - інфляційні втрати, 3 567 грн 50 коп. - 3% річних та 34 155 грн 91 коп. - пеня, відповідно до умов договору зберігання ДП0323/03 від 06.09.2023.

Судові витрати позивач просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" свої зобов`язання перед Фізичною особою-підприємцем Рожко Людмилою Вікторівною згідно Договору зберігання №ДП0923/03 від 06.09.2023 виконало належним чином і в повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі від 06.09.2023, проте відповідач не виконав ані письмових зобов`язань перед позивачем щодо оплати отриманого за спірним договором товару, ані усних домовленостей щодо строків оплати за куплений товар до 31.12.2023 (закінчення строку дії спірного договору).

У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 09.07.2024 позовну заяву залишено без руху.

16.07.2024 позивачем через систему "Електронний суд" подано заяву про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду від 22.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 22.07.2024 завчасно надіслана відповідачу за його місцезнаходженням, згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

14.08.2024 на адресу суду повернувся конверт з копією ухвали від 22.07.2024, що направлялася на адресу відповідача, із відміткою відділення поштового зв`язку: адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

При цьому, господарським судом врахована правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування по справі є обставини укладання договору, факт передачі товару, строк повернення/викупу товару, наявність прострочення з поверненя/викупу товару, строк дії договору.

06.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" (далі - поклажодавець) та Фізичною особою-підприємцем Рожко Людмилою Вікторівною (далі зберігач) укладено договір зберігання № ДП0923/03 (далі договір) (а.с. 9), відповідно до п. 1.1 якого зберігати зобов`язується зберігати товари передані йому поклажодавцем і повернути такі товари у схоронності.

Назва, загальна кількість, розгорнута номенклатура товару, що передається на відповідальне зберігання визначається поклажодавцем у акті приймання-передачі товару (п. 1.2 договору).

Вартість переданого товару визначається в акті(ах) приймання-передачі, та не може перевищувати 251 581 грн 09 коп. (п. 1.4 договору).

Для зберігання товару зберігач виділяє 200 (двісті) м. кв. складських приміщень за адресою: Дніпропетровська область, смт. Петропавлівка, вул. Миру 104 (п. 1.5 договору).

Зберігач, окрім іншого, зобов`язаний після закінчення дії договору зберігання повернути товар поклажодавцю або викупити його у поклажодавця (пп. 6 п. 2.1 договору).

Згідно з п. 3.3 договору товар вважається переданим зберігачу (на зберігання) з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару.

Плата за зберігання продукції згідно даного договору становить 20 (двадцять) гривень з ПДВ, за один повний календарний місяць зберігання не залежно від кількості продукції, що передана на зберігання (п. 4.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання акту приймання-передачі (п. 7.1 договору).

Договір діє до 31.12.2023 року (п. 7.2 договору).

06.09.2023 сторонами підписано акт приймання-передачі до спірного договору (а.с. 10), відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" передало, а Фізична особа-підприємець Рожко Людмила Вікторівна прийняла товар, найменування, одиницю виміру товару та кількість, якого визначено в даному акті; вартість переданого майна становить 251 581 грн 09 коп.

Звертаючись з даним позовом, позивач вказує про те, що у грудні 2023 року сторони домовились, що згідно договору зберігач до кінця грудня 2023 року викупає у поклажодавця товар, переданий на зберігання за вартістю згідно акту приймання-передачі, а саме: 251 581 грн 09 коп., проте вказані кошти відповідач позивачу не передав, у зв`язку з чим, останній звернувся до відповідача з претензією №86/02 від 14.05.2024, в якій вимагав викупити спірний товар та сплатити заборгованість у сумі 251 581 грн 09 коп.

Вказана претензія була отримана відповідачем 20.05.2024 (а.с. 14-15), та залишена останнім без відповіді.

Відповідач спірний товар не викупив, що і є причиною даного спору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 та глави 66 Цивільного кодексу України (ЦК України), враховуючи укладений Договір зберігання № ДП0323/03 від 06.09.2023.

Такий договір є змішаним, по своїй суті є договором зберігання з елементами договору купівлі-продажу товару, оскільки містить умови щодо подальшого викупу переданого на зберігання товару.

Згідно із ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення (ч.ч. 1, 2 ст. 938 ЦК України).

Разом з тим сторони в межах свободи договору підпунктом 6 пункту 2.1 договору погодили, що після закінчення дії договору зберігання зберігач зобов`язаний повернути товар поклажодавцю або викупити його у поклажодавця.

Таким чином, після закінчення дії спірного договору 31.12.2023 у відповідача виник обов`язок повернути товари або викупити його у поклажодавця.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст. 632 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

В силу приписів ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Порушенням зобов`язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Доказів повернення або викупу спірного товару, вартість якого становить 251 581 грн 09 коп., відповідачем суду не надано.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені спірним договором, майново-господарські зобов`язання перед позивачем з викупу спірного товару, який позивачем був переданий останньому відповідно до акту приймання-передачі від 06.09.20232, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача заборгованості в сумі 251 581 грн 09 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховані та заявлені до стягнення 3% річних у сумі 3 567 грн 50 коп. за період з 01.01.2024 по 21.06.2024 та інфляційні втрати у сумі 5 070 грн 76 коп. за період з січня 2024 року по травень 2024 року.

Перевіркою розрахунку 3% річних та інфляційних втрат судом помилок не виявлено, у зв`язку з чим до стягнення підлягають 3% річних та інфляційні втрати у заявленому розмірі.

Крім того, позивачем заявлена до стягнення пеня у сумі 34 155 грн 91 коп. за загальний період 3 01.01.2024 по 21.06.2024.

За змістом частини 2 статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Отже, законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони не передбачили в умовах договору можливість сплати пені та не визначали її розмір. Разом з тим, частиною 6 статті 231 ГК України, визначено можливість встановлення у відсотках до облікової ставки НБУ розміру санкцій за порушення грошових зобов`язань, як одиницю вимірювання такої санкції. Однак, саме зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Відтак, господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення пені з відповідача у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не передбаченому законом.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Рожко Людмили Вікторівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перший Дім" (65048, м. Одеса, вул. Осипова, буд. 10, код ЄДРПОУ 35116943) 251 581 грн 09 коп. - основного боргу, 3 567 грн 50 коп. 3% річних, 5 070 грн 76 коп. інфляційні втрати та 3 122 грн 63 коп. - витрат зі сплати судового збору.

В решті заявлених позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 20.09.2024.

Суддя І.А. Рудь