Ухвала

від 20.09.2024 по справі 904/3986/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

20.09.2024м. ДніпроСправа № 904/3986/24

Суддя Скриннікова Н.С., розглянувши матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ З УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ "ІМІДЖ ФІНАНС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАБОРАТОРІЯ БАНКРУТСТВА" про визнання недійсним договору

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс» (код ЄДРПОУ 38323522) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему (підсистема Електронний суд) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Лабораторія Банкрутства (код ЄДРПОУ 40107663) про визнання недійсним договору про надання юридичних послуг від 01.07.2021 року № 01/07-02-21, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторія банкрутства».

17.09.2024 року своєю ухвалою Господарський суд Дніпропетровської області залишив позовну заяву без руху, встановив п`ятиденний процесуальний строк на усунення недоліків з дня вручення ухвали про залишення без руху.

18.09.2024 року позивач через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему (підсистема Електронний суд) надіслав заяву про усунення недоліків з додатками.

Дослідивши матеріали позовної заяви, заяву про усунення недоліків і додані до неї документи (докази) суд встановив, що товариством «КУА «Імідж Фінанс» не усунуто недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 року, а тому відповідно до частини 4 статті 174 ГПК України заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою з огляду на таке.

Позивач, реалізуючи своє право на судовий захист, визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, зважаючи на власне суб`єктивне уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

У свою чергу, суд перевіряє доводи позивача і, залежно від встановленого, вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

У постанові від 09.02.2022 у справі № 910/6939/20 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. При цьому суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Суд здійснив перевірку поданої 10.09.2024 року позовної заяви на відповідність вимогам статей 162, 164, 172 ГПК України та встановив наявність недоліків, які перешкоджали відкриттю провадження.

У своїй ухвалі про залишення без руху від 17.09.2024 року Господарський суд Дніпропетровської області зазначив, що договір який позивач просить визнати недійсним до позовної заяви не доданий. Так, за даними першої сторінки, останньої сторінки простої копії договору про надання юридичних послуг від 01.07.2021 № 01/07-02-21 та додатку №1 до договору, він укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю Лабораторія Банкрутства та ТОВ Імідж Фінанс. Заразом найменування позивача у скороченому виді зазначено як ТОВ «КУА «Імідж Фінанс». Відтак суд встановив очевидні невідповідності, що зумовило дійти до висновку про неподання до суду самого договору, який позивач просить визнати недійсним, що є порушенням вимог частини 4 статті 164 ГПК України.

Суд, не вдаючись до оцінки поданого позивачем доказу на стадії вирішення питання про відкриття провадження, в ухвалі про залишення без руху від 17.09.2024 року, звернув увагу позивача на те, що для встановлення того, що саме позивач є стороною договору, такий договір, як доказ, має бути наданий суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, як це встановлено частиною 1 та 2 статті 91 ГПК України.

З огляду на вказане, суд зобов`язав позивача подати до суду оригінал або належним чином завірену копію договору про надання юридичних послуг від 01.07.2021 року № 01/07-02-21, який позивач просить визнати недійсним та надати підтвердження того, що саме позивач є стороною цього договору.

За даними позовної заяви від 18.12.2024 року (дата яка не настала на день подання цієї позовної заяви), поданої разом із заявою про усунення недоліків, позивач підтвердив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лабораторія банкрутства» укладено договір про надання юридичних послуг від 01.07.2021 року № 01/07-02-21 з додатком № 1 до нього. Також позивач підтвердив, що оригінал цього договору з додатком знаходиться у позивача, скорочена назва ТОВ «КУА «Імідж Фінанс».

Заразом судом встановлено, що на завіреній 18.09.2024 року адвокатом Кузьмічовим О.Д. копії поданого суду договору про надання юридичних послуг від 01.07.2021 року №01/07-02-21 та додатку № 1 до договору зазначено як сторону договору у якості «Замовника» Товариство з обмеженою відповідальністю «Імідж Фінанс», така саме назва зазначена у реквізитах сторін із проставленими печатками. На відбитках поставлених на договорі та додатку до нього печаток міститься назва іншої юридичної особи, а саме - Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс».

Суд також урахував наявність у завіреній копії згідно з оригіналом договору (із різними найменуваннями Замовників) коду ЄДРПОУ юридичної особи 383235522, який не співпадає із кодом ЄРПОУ позивача, а також поставлені печатки на завіреній копії договору та додатку до нього юридичної особи із найменуванням позивача, зазначення інших ідентифікуючих ознак, які стосуються позивача. При цьому, на простій копії наданого суду позивачем договору та додатку такі недоліки відсутні. Однак суд бере до уваги доказ, наданий позивачем у якості офіційного документа, який завірений підписом згідно з оригіналом представником позивача, а не просту копію договору. Оскільки засвідчення копії написом згідно з оригіналом є належним підтвердженням того, що саме в такій редакції цей документ наявний у позивача в оригіналі.

З огляду на викладене суд дійшов до висновку, що позивачем на виконання ухвали суду про залишення без руху від 17.09.2024 року подано завірену адвокатом копію договору із зазначенням найменування сторони «Замовника», яка не співпадає із найменуванням позивача. Тобто позивач подав до суду завірену «згідно з оригіналом» копію договору та додатку до нього з іншим найменуванням сторони договору, де у якості Замовника зазначено ТОВ «Імідж Фінанс», а не ТОВ «КУА «Імідж Фінанс» та з іншим кодом ЄДРПОУ.

Разом із заявою про усунення недоліків позивачем подано до суду просту копію договору про надання юридичних послуг від 01.07.2021 року № 01/07-02-21 та додатком № 1 до нього із назвою сторони договору Замовника - ТОВ «КУА «Імідж Фінанс».

Отже позивачем подано до суду тотожні за змістом договори, але з різними найменуваннями сторін у якості Замовника (у завіреній копії найменування вказано ТОВ «Імідж Фінанс», інший код ЄДРПОУ, а у простій копії найменування вказано ТОВ «КУА «Імідж Фінанс», код ЄДРПОУ позивача), із позовною вимогою про визнання договору недійсним.

В межах вирішення питання про усунення недоліків або їх не усунення за для прийняття рішення про відкриття провадження у справі, суд не надає оцінку поданим позивачем доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, не мотивує відхилення або врахування кожного доказу, не перевіряє їх на предмет допустимості, належності, достовірності чи вірогідності, не вирішує інші питання, що мають вирішуватись судом на інших стадіях провадження.

Закон пов`язує можливість відкриття провадження із відсутністю підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Відтак суд має виключити наявність зазначених вище підстав із врахуванням вимог частини 5 статті 174, частини 1 статті 175, статті 43 ГПК України, а також вдатися до перевірки заяви про усунення недоліків на предмет усунення/неусунення всіх недоліків, встановлених ухвалою суду про залишення без руху, в тому числі, перевірити подання доказів на виконання вимог частини 4 статті 164 ГПК України, що підтверджують вказані обставини та встановити правові підстави позову.

Суд урахував, що позовна заява містить відомості, які не стосуються предмету та підстав позову, а також наявність тверджень позивача, не підтверджених доказами, але ці відомості не вплинули на рішення суду про повернення позову без розгляду.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Наявність у матеріалах позову двох тотожних договорів із зазначенням від`ємних найменувань сторони договору у якості Замовника, в разі вирішення справи в межах кримінального судочинства, вимагало б від суду вдатися до їх оцінки за принципом «поза розумним сумнівом».

Відтак, подавши до суду два договори без пояснення обставин їх укладення або існування, без зазначення причин їх подання, позивач не міг не усвідомлювати можливість настання для нього негативних наслідків, які судом кваліфіковано як зловживання процесуальними правами.

Суд встановив, що позивач від імені та в інтересах якого діє адвокат, обізнаний із обов`язком дотримуватися належної процесуальної поведінки. Проте незважаючи на це, позивач подав до суду завірену згідно з оригіналом копію договору, яка має очевидну невідповідність у найменуванні юридичної особи замовника та інший код ЄДРПОУ.

З урахуванням зазначеного суд установив, що позивач не вжив всіх необхідних заходів за для виконання ухвали суду та не усунув недоліки.

Суд зазначає, що відповідно до статті 79 ГПК України (вірогідність доказів) копія завіреного згідно з оригіналом договору про надання юридичних послуг від 01.07.2021 року № 01/07-02-21 та додатку № 1 із помилками більш вірогідно навмисно була виготовлена та використана позивачем для подання до суду.

З огляду на зазначене суд визнав, що позивач діяв недобросовісно і така недобросовісність є зловживанням процесуальними правами, оскільки неусунення недоліків є свідченням недобросовісного використання наданих законом процесуальних прав.

Суд установив, що позивач та його представник вдалися до нечесних вчинків та маніпулювання доказами.

Під зловживанням процесуальними правами розуміється «форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, несумірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав усупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду й вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду» (правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 30.11.2020 у справі Nє 806/1943/18).

Таким чином, суть зловживання процесуальними правами полягає у тому, що особа, яка прагне досягти певних правових наслідків, здійснює процесуальні дії (бездіяльність), зовні «схожі» на юридичні факти, з якими закон пов`язує настання певних наслідків. Незважаючи на те, що такі дії мають повністю штучний характер, тобто не підкріплюються фактами об`єктивної дійсності, певні правові наслідки, які вигідні особі, все ж таки можуть настати. Тож об`єктивною ознакою зловживання є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на досягнення бажаного результату.

Визнання зловживанням процесуальними правами - це не лише внутрішнє переконання суду, воно має ґрунтуватися на доказах. У цій справі такими доказами слугують подані до суду примірники договорів, зокрема і на виконання ухвали суду про залишення без руху.

Суд врахував й наявні елементи суб`єктивної сторони процесуального правопорушення і визнав, що позивач діяв умисно.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені ГПК України. Тобто у частині четвертій ст. 43 ГПК України закріплено не право, а обов`язок суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Суд встановив, що підставою застосування заходів процесуального примусу судом є порушення позивачем та його представником встановлених Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» принципів, правил, процесуальних обов`язків та їх ігнорування.

Відповідно до Принципу 2 Рекомендації R (84)5 Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо принципів цивільного судочинства, спрямованих на вдосконалення функціонування правосуддя від 28 лютого 1984 року, якщо сторона починає явно необґрунтоване провадження, суд має бути наділений повноваженнями постановляти рішення у справі у спрощеному порядку, і, якщо це доречно, накладати на цю сторону штраф. Коли в ході судового провадження сторона поводиться недобросовісно і явно зловживає процедурою з очевидною метою затягти провадження, суд має бути наділений повноваженнями або невідкладно винести рішення по суті справи, або застосувати санкції, такі як накладення штрафу, відшкодування завданих збитків або позбавлення права на процесуальну дію; в особливих випадках суд має бути в змозі стягнути судові витрати з адвоката. Професійним організаціям адвокатів слід запропонувати передбачити дисциплінарні санкції у випадках, коли певний їх член зловживав правами.

Одним із заходів боротьби з процесуальними зловживаннями є штаф.

Згідно з частиною 1 статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 2 статті 43 ГПК України визначено, що залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (ч.4 ст. 43 ГПК України).

Відповідно до частини 1 статті 131 ГПК України Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 135 ГПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Згідно з частиною 3 статті 135 ГПК України у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зловживання процесуальними правами представником учасника справи суд, з урахуванням конкретних обставин справи може стягнути штраф як з учасника справи, так і з його представника.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухваленню законного та обґрунтованого рішення, а також створенню особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав і так само прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 12.08.2019 у справі №905/945/18, від 16.10.2019 у справі №906/936/18 та від 06.05.2021 у справі №910/6116/20).

Зловживання процесуальними правами зводиться до того, що особа реалізує свої процесуальні права і вчиняє передбачені процесуальним законодавством процесуальні, дії, але робить це на шкоду іншим особам, з метою, яка не співпадає з завданням господарського процесу, визначеним у статті 2 ГПК України.

Суд встановив, що ТОВ «КУА «Імідж Фінанс» та адвокат Кузьмічов Олексій Дмитрович не виконали судове рішення, яке набрало законної сили ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2024 року про залишення позову без руху з урахуванням вказаних вище обставин.

Суд визнав подання заяви зловживанням процесуальними правами.

Відтак суд вирішив повернути позовну заяву і додані до неї документи на підставі частини 3 статті 43 та частини 4 статті 174 ГПК України.

З огляду на зазначене суд за правилами пункту 1 частини 1, частини 3 статті 135 ГПК України, вирішив постановити ухвалу про солідарне стягнення в дохід Державного бюджету з позивача та його представника штраф у сумі 5 (п`яти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 131, 135, пунктом 2 та пунктом 3 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс» (код ЄДРПОУ 38323522) позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

2. Визнати дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс» (код ЄДРПОУ 38323522) та представника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зловживанням процесуальними правами.

3. Застосувати до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс» (код ЄДРПОУ 38323522) та до його представника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заходи процесуального примусу у вигляді штрафу.

4. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс» (код ЄДРПОУ 38323522) та з представника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету штраф у розмірі 15 140, 00 гривень.

5. Дана ухвала є виконавчим документом відповідно до частини 5 статті 135 Господарського процесуального кодексу України.

6. Строк пред`явлення даної ухвали до виконання в частині пункту 3 резолютивної частини цієї ухвали протягом трьох місяців з дня її підписання.

7. Направити оригінал ухвали Державній судовій адміністрації України.

Стягувач: Державна судова адміністрація України (01021, м. Київ, вулиця Липська, будинок 18/5, код ЄДРПОУ 26255795)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Імідж Фінанс» (код ЄДРПОУ 38323522).

Боржник: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 20.09.2024 року.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку визначеному статтями 255, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.С. Скриннікова