ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" вересня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/623/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Андрощук О.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Чернюк А.В. - виписка з ЄДРПОУ;
від відповідача1: Трохліб М.С. - довіреність №2696-05 від 20.12.2023;
від відповідача2: Ступак О.І. - довіреність №2165 від 17.06.2024;
прокурор Ільченко П.Л. - сл. посвідчення №071249 від 01.03.2023,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"
2) Комунального підприємства "Лікарня №1" Житомирської міської ради
про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 678363,29 грн безпідставно отриманих коштів
Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 21.01.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.01.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 29.01.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 07.09.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 20.09.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 27.09.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 28.09.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 25.10.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 27.10.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 18.11.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- визнати недійсною додаткову угоду № 13 від 25.11.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" 678363,29 грн безпідставно отриманих коштів.
Ухвалою від 07.06.2024 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 08.07.2024.
17.06.2024 до суду від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву з доданими до нього документами.
18.06.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява, в якій останній позовні вимоги прокуратури підтримує у повному обсязі.
24.06.2024 до суду через "Електронний суд" від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
04.07.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшла заява про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.
04.07.2024 на адресу суду від прокуратури надійшла відповідь на відзив з доказами направлення.
Підготовче засідання, яке було призначено на 08.07.2024 о 10:00 год. не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для його проведення (у період з 09:54 по 11:36) у Житомирській області тривала повітряна тривога.
Ухвалою від 08.07.2024 суд призначив підготовче засідання на 07.08.2024.
18.07.2024 до суду через систему "Електронний суд" від відповідача-1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
22.07.2024 до суду через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява, в якій останні просить задовольнити позовну заяву прокурора у повному обсязі.
Протокольною ухвалою від 07.08.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 10.09.2024.
Розглянувши заяву відповідача-1 про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, суд відмовив в її задоволенні, з огляду на таке.
В обґрунтування цієї заяви відповідач-1 зазначає, що позовна заява є такою, що подана прокурором повторно, оскільки предмет позову, суб`єктний склад (сторони), підстави позову та навіть суд у даній справі залишилися тотожними тим, що були у справі №906/843/23, тому відповідач-1 просить закрити провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.
Так, 19.06.2023 заступник керівника Житомирської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Житомирської міської ради та Комунального підприємства "Лікарня №1" Житомирської міської ради до Господарського суду Житомирської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", в якому просив визнати недійсними додаткові угоди №1, 2, 3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13 та стягнути кошти в сумі 678363,29 грн.
Ухвалою суду від 26.06.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/843/23 за правилами загального позовного провадження.
Рішенням суду у справі №906/843/23 у задоволенні позову було відмовлено.
Відповідач-1 звертає увагу, що позовна заява подавалася прокурором фактично на тих самих підставах, на основі аналогічних аргументів та з тим самим предметом позову.
Також відповідач-1 зазначає, що на стадії підготовчого провадження у справі №906/843/23 суд неодноразово зазначав про те, що суб`єктний склад визначений прокурором в позовній заяві, а також позовні вимоги були визначені некоректно. Для надання можливості прокурору подати уточнення до позову, зокрема щодо суб`єктного складу сторін, суд під час підготовчого провадження неодноразового оголошував перерву.
Позивачем було подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи Комунального підприємства "Лікарня №1" Житомирської міської ради, внаслідок чого останнього було залучено до справи як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, що підтверджується ухвалою суду від 02.10.2023 у справі №906/843/23.
Відповідач-1 вважає, що прокурор мав неодноразову можливість для чіткого визначення суб`єктного складу сторін, позовних вимог та предмету позову в позовній заяві, тому повторний розгляд даної справи є недоречним.
Прокурор та представник позивача у засіданні суду 07.08.2024 вказали про відсутність підстав для закриття провадження у справі.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Так, згідно з п.2 ч.1 ст.175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Необхідно зауважити на тому, що відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Суд встановив, що у даній справі заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Комунального підприємства "Лікарня №1" Житомирської міської ради.
Водночас у справі №906/843/23, на яку посилається відповідач-1, Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (з урахуванням заяви про зміну предмета позову, уточненої позовної заяви та клопотання про виправлення описки у п.13 прохальної частини позовної заяви), а Комунальне підприємство "Лікарня №1" Житомирської міської ради суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позови у справах №906/843/23 та №906/623/24 не є тотожними, оскільки вони не збігаються за складом учасників процесу, що не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору, тому відповідно відсутні підстави для задоволення заяви відповідача-1 про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч.1 ст.231 ГПК України.
Прокурор у засіданні суду підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. Просив судові витрати покласти на відповідачів.
Представник позивача просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача-1 просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.
Представник відповідача-2 просив визнати недійсними додаткові угоди до договору № 2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020. Просив врахувати, що дії лікарні вчинені під примусом в період тяжких обставин і як такі, що направлені на захист життя людей. Пояснив, що відповідач-1 направляв вимоги про укладення додаткових угод на збільшення вартості електроенергії у період важкої ситуації із захворюваністю на коронавірус, та чинив тиск на відповідача-1 погрожуючи розірванням договору та припиненням постачання електричної енергії, що змусило відповідача-1 укласти додаткові угоди на вкрай невигідних умовах. Зазначив, що у випадку припинення електропостачання відповідачем-1 та отримання електроенергії від "постачальника останньої надії" вартість електроенергії була б вища, тому лікарня укладала вказані додаткові угоди.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача, відповідача-1 та відповідача-2, суд
ВСТАНОВИВ:
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що Комунальним підприємством "Лікарня №1" Житомирської міської ради 25.11.2020 на веб-порталі публічних закупівель "Prozorro" розміщено оголошення за ідентифікатором UA-2020-11-25-011356-c про відкриті торги з закупівлі електричної енергії обсягом 1300000 кіловат-година на суму 3360500,00 грн.
Відповідно до форми річного плану закупівлі, наведена закупівля проводилась Комунальним підприємством "Лікарня №1" Житомирської міської ради за кошти місцевого бюджету (КЕКВ: 2610 - Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям), розмір бюджетного призначення становив 3360500,00 грн.
За результатами проведення аукціону, пропозиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" в розмірі 2421103,10 грн виявилась найбільш економічно вигідною, у зв`язку з чим 15.12.2020 останнє визнано переможцем процедури закупівлі.
29.12.2020 між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради (відповідач-2, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (відповідач-1, постачальник), за результатами проведення аукціону, укладено договір № 2 про постачання електричної енергії споживачу (т.1, а.с.44-50).
Згідно з п.3.5, 5.2 договору, обсяг закупівлі електричної енергії, яка постачається за цим договором складає 1 300 000 кВт/год., загальна вартість становить 2 421 103,10 грн з урахуванням ПДВ.
Відповідно до специфікації, яка є додатком № 2 до договору, вартість одиниці кВт.год. становила 1,55198 грн. без ПДВ та 1,862387 гривень з ПДВ.
Надалі за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" до вищевказаного договору сторонами були внесені зміни щодо вартості електричної енергії, шляхом укладення додаткових угод №1 від 01.01.2021, №2 від 25.01.2021, №3 від 29.01.2021, №5 від 07.09.2021, №6 від 20.09.2021, №7 від 27.09.2021, №8 від 28.09.2021, №9 від 25.10.2021, №10 від 27.10.2021, №12 від 18.11.2021 та №13 від 25.11.2021 (т.1, а.с.53-85).
На думку прокурора, вказані додаткові угоди слід визнати недійсними, оскільки вони укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", так як відсутнє передбачене п.13.3 договору документальне підтвердження наявності підстав для підвищення ціни за одиницю товару. Крім того, додатковими угодами передбачено підвищення ціни за одиницю закуповуваної електричної енергії більше ніж на 10% у порівнянні з ціною, визначеною договором, що свідчить про невідповідність додаткових угод вимогам ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" через порушення нормативного ліміту зміни ціни.
Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор вказав, що вартість за 1 кВт.год електричної енергії за договором №2 від 29.12.2020, внаслідок укладення додаткових угод №1,2,3 протягом 21.01.2021 - 29.01.2021 року (8 днів) зросла на 0,49 грн, або ж на 26,34%, а загалом за всіма додатковими угодами - на 2,48 грн, або ж на 132,97%.
Пояснив, що згідно даних, розміщених на офіційному сайті ДП "Оператор ринку", ціна на ринку електричної енергії в період укладення додаткових угод, була сталою, а подекуди зменшувалася, тому підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" для збільшення ціни, сторони не мали.
Прокурор стверджує, що відповідач-1 випадки зниження ціни ігнорував, а випадки її підвищення використовував як приводи для внесення змін до договору, що свідчить про спрямованість дій відповідача не на належне виконання умов договору про закупівлю, а на багатократне, неправомірне та недобросовісне підвищення цін на товар.
На думку прокурора, наданий відповідачем на обґрунтування необхідності підняття ціни витяг із сайту "Оператор ринку", згідно з яким надано порівняння середньозважених цін на РДН та ВРД за 1 та 2 декади січня 2021 року, не відповідає умовам пп. 2 п. 13.3 договору, тому не може вважатись належним документом для засвідчення збільшення ціни товару та укладення додаткових угод №1-3.
Також вважає, що довідки Харківської торгово-промислової палати не містять відомостей щодо коливання ціни на ринку електричної енергії в сторону збільшення між датами укладення відповідних додаткових угод, тому підстав для укладення додаткових угод №5, №6, №7, №8, №9, №10, №12, № 13 також не було.
Зауважив, що наведені обставини досліджувались та були встановлені управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області під час перевірки закупівлі, за результатами якої складено акт №06-30/05 від 211.11.2022 (т.1, а.с.26-43).
Як зазначив прокурор, відповідач-1 з метою отримання конкурентної переваги перед іншими учасниками торгів штучно занизив вартість електричної енергії в своїй тендерній пропозиції, що мало наслідком визнання замовником його переможцем.
На думку прокурора, оскільки оспорювані додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, правова підстава для сплати вартості поставленого товару за умовами цих додаткових угод відпала, тому сплачені відповідачу-1 кошти у розмірі 678363,29 грн понад ціну, передбачену договором №2 від 29.12.2020 є безпідставно одержаними коштами, що підлягають стягненню з відповідача-1 на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України на користь їх власника, яким є Житомирська міська об`єднана територіальна громада в особі Житомирської міської ради.
Позивач у заяві від 17.06.2024 (т.1, а.с.221-224) позовні вимоги прокуратури підтримав у повному обсязі.
Відповідач-1 у відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.230-242) просив відмовити в задоволенні позову та вказав, що предмет позову, суб`єктний склад (сторони), підстави позову та навіть суд у даній справі є тотожними тим, що були у справі №906/843/23, тому поданий позов підлягає поверненню, а провадження у справі закриттю відповідно до п.3 ч.1 ст. 231 ГПК України. Зазначив, що, оскільки договір №2 був укладений між відповідачами 29.12.2020, тому позовні вимоги щодо повернення коштів за договором є такими, що заявлені після закінчення терміну позовної давності, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідач-1 вважає, що витяги із офіційного вебсайту ДП "Оператор ринку", на підставі яких укладалися спірні додаткові угоди, містять дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо), а також належним чином підтверджують зміну ціни електричної енергії на ринку та не суперечать абз.3 пп.2 п.13.3 договору, тому доводи позивача щодо неналежної форми документа, який засвідчує збільшення ціни товару, є необґрунтованими. Вказав, що довідки Торгово-промислової палати, виходячи з їх змісту, містять відомості про коливання ціни електричної енергії на ринку, що ґрунтуються на інформації про фактичну її вартість відповідно до даних з офіційного вебсайту ДП "Оператор ринку", а тому містять виключно достовірну та офіційну інформацію.
Також відповідач-1 вважає, що висновки, наведені в акті перевірки закупівлі №06-30/05 від 21.11.2022, складеному Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області про те, що цінові довідки ТПП не підтверджують коливання цін товару, є такими, що не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи.
Пояснив, що до кожної пропозиції зміни ціни за одиницю товару було надано обґрунтоване підтвердження коливання ціни на ринку, які відображають поступове та послідовне зростання цін на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні об`єднаної енергетичної системи (ОУС) України, тому додаткові угоди про збільшення ціни за одиницю товару укладені у відповідності до вимог законодавства та умов договору.
Зазначив, що інформація про порівняння середньозважених цін на РДН та ВДР за 1 та 2 декади січня 2021 року надавалися Товариством для загального розуміння Лікарнею №1 стану середньозваженої ціни електричної енергії на ринку та підтвердження факту того, що для ТОВ "ЖОЕК" подальше постачання за договором є невигідним та збитковим, а не як на підставу для укладення додаткових угод №1,2,3. Наголосив, що кожна пропозиція зміни ціни була розглянута Лікарнею №1 та погоджена, про що свідчить підписання та скріплення печаткою вищевказаних додаткових угод.
На думку відповідача, п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗК "Про публічні закупівлі" прямо передбачає можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю товару та не обмежує підсумковий, кінцевий відсоток підвищення ціни.
Вказує, що особи, які не є стороною договору, не можуть бути отримувачем сплачених за цим договором коштів, а відтак дана вимога прокурора є безпідставною.
Вважає, що задоволення вимоги про повернення коштів, які є складовою частиною ціни договору та вартості поставленого товару, призведе до зміни такої істотної умови договору як ціна після його виконання, що суперечить приписам ч. 3 ст. 632 ЦК України.
Відповідач-1 звернув увагу, що інформація про порівняння середньозважених цін на РДН та ВРД за 1 та 2 декади січня 2021 року за своєю суттю не є витягом з сайту ДП "Оператор ринку", а була взята з "Порівняльного аналізу роботи ринку "на добу наперед" та "внутрішньодобового ринку" Відділу спостереження ДП "Оператор ринку" від 22.01.2021 і є порівняльною таблицею. Звернув увагу, що даний Аналіз був оприлюднений 22.01.2021 та офіційному сайті ДП "Оператор ринку", а тому Товариство ніяким чином не могло надати вищевказану таблицю 13.01.2021, як про це стверджує прокурор, тим паче, 2 декадою січня 2021 року є період з 11.01.2021, тому станом на 13.01.2021 інформація, що містилася в таблиці, існувати не могла. Пояснив, що в супровідних листах, які направлялися при укладенні додаткових угод 1,2,3 до Договору, чітко вказані дати, між якими було зростання середньозваженої ціни, що в свою чергу відповідають датам, наданих ТОВ "ЖОЕК" витягів, а також в додатках до супровідних листів чітко вказано витяги з сайту ДП "Оператор ринку".
Зазначив, що прив`язка прокурора до дати направлення супровідних листів при укладенні додаткових угод №1,2,3 до договору, а саме 13.01.2021, яка є помилковою, а також наведення аргументів, що на цьому базуються, є прямо протилежними аргументам стосовно надання Товариством інформації про порівняння середньозважених цін на РДН та ВРД за 1 та 2 декади січня 2021 року, що на його думку надсилалася як підстава для укладення вищевказаних угод.
Пояснив, що відповідно до вимог тендерної документації та проекту договору, що є її додатком, період постачання електричної енергії був визначений з 01.01.2021 по 31.12.2021, тому в пропозиції Товариства була врахована прогнозована вартість електричної енергії на дату початку постачання електричної енергії. Зауважив, що спрогнозувати вартість електроенергії на весь період виконання договору не є можливим у зв`язку зі специфікою функціонування ринку електричної енергії.
Зауважив, що належним органом уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах є Державна аудиторська служба України та її територіальні органи.
У відзиві на позовну заяву відповідач-2 (т.1, а.с.190-195) просив визнати недійсними спірні додаткові угоди та вказав, що надходження під час поширення коронавірусної інфекції листів від відповідача-1 про підвищення в 2021 році ціни 1 кВт./год. електроенергії з попередженням про дострокове розірвання договору та про припинення постачання електроенергії у разі відмови лікарні на збільшення ціни товару та укладання додаткових угод, поставило споживача в надзвичайно важкі обставини, та такими діями відповідач-1 вчиняв тиск на формування волі споживача, що примусило укласти спірні додаткові угоди. Зазначив, що за відсутності тяжких обставин (щоденне збільшення кількості хворих (важкі форми) на коронавірусну інфекцію в стаціонарі лікарні, недостатність апаратів ШВЛ, медичного кисню, погроз відповідача щодо припинення постачання електроенергії лікарні, відповідач-2 діяв би згідно чинного законодавства та умов договору, тобто відмовився б від постачальника та провів би нові торги.
Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі визначених ним позивачів, при цьому суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Щодо підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором.
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються Законом України "Про прокуратуру".
Відповідно до ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Положеннями ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".
У Рішенні Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № З-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
Із урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого, подається позов, в чому саме відбулося, чи може відбутися, порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні, функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року № З-рп/99).
Як зазначає прокурор, порушення інтересів держави, з метою захисту яких прокуратура звернулася до суду з цим позовом полягає в наступному.
Внаслідок укладення між відповідачами додаткових угод до договору закупівлі, нераціонально та неефективно використано бюджетні кошти, а також грубо порушено вимоги, встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", насамперед, закріплені в статті 3 Закону, принципи максимальної економії та ефективності закупівлі, недискримінації учасників.
При цьому, належним чином документально не підтверджене та таке, що суперечить фактичному коливанню ринкових цін на електричну енергію, підвищення ціни закуповуваної продукції фактично нівелює економію бюджетних коштів, досягнуту проведенням відкритих торгів, спотворює призначення та мету цього та інших інститутів публічних закупівель.
Відтак, безпідставне укладення додаткових угод до договору про закупівлю та підвищення на їх підставі ціни за одиницю товару у даному випадку порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора (аналогічні висновки наведено у постанові Верховного Суду від 12.02.2020 по справі №913/166/19).
Статтею 143 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють, їх виконання, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону, утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, установи, організації.
Так, рішенням Житомирської міської ради від 18.12.2019 № 1694 внесено зміни та затверджено в новій редакції статут комунального підприємства "Лікарня № 1" Житомирської міської ради (т.1, а.с.133-139).
Згідно з п. 1.1 статуту, комунальне підприємство є лікарняним закладом охорони здоров`я - комунальним унітарним некомерційним підприємством, що надає послуги вторинної/спеціалізованої медичної допомоги в порядку та на умовах, встановлених законодавством та статутом.
Відповідно до п. 1.3 статуту, підприємство створене на базі майна Житомирської міської об`єднаної територіальної громади в особі Житомирської міської ради.
Пунктом 1.4. статуту передбачено, що засновником та органом управління майном підприємства є Житомирська об`єднана територіальна громада в особі Житомирської міської ради (засновник). Підприємство підпорядковане, підзвітне та підконтрольне засновнику.
Частинами 1, 4, 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування з Україні" передбачено, що територіальним громадам сіл, селиш, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки.
Відповідно до ст. 17 вказаного Закону, відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.
Наведене вказує, що кошти місцевого бюджету, за рахунок яких здійснювалась закупівля електричної енергії за договором № 2 від 29.12.2020, належать Житомирській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Житомирської міської ради, а отже їх безпідставне перерахування на користь третіх осіб спричиняє шкоду як інтересам такої територіальної громади, так і інтересам держави.
З урахуванням викладеного та приймаючи до уваги, що дана закупівля здійснена за рахунок коштів місцевого бюджету, а також те, що Житомирська міська рада є засновником комунального підприємства, таке підприємство підпорядковано та підзвітне раді, саме на Житомирську міську раду покладаються функції внутрішнього контролю за повнотою надходжень і витрачанням бюджетних коштів, в тому числі при проведенні публічних закупівель, а тому остання в даному випадку підлягає визнанню органом, уповноваженим на виконання функцій захисту інтересів, держави (місцевого самоврядування) в розумінніЗакону України "Про прокуратуру".
Водночас, Житомирською міською радою не забезпечено належного виконання функцій щодо ефективного використання коштів місцевого бюджету та допущено пасивність у захисті порушених інтересів територіальної громади, яка полягає у невжитті заходів щодо повернення зайво сплачених коштів.
Як вбачається з матеріалів справи, Комунальне підприємство "Лікарня №1" Житомирської міської ради зверталося до Житомирської окружної прокуратури з листами 20.01.2023 №1563 та 03.05.2023 №233 (т.1, а.с.130-132), у яких просило, у зв`язку з відсутністю у підприємства коштів на сплату судового збору, ініціювати позов до суду щодо визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання електричної енергії та стягнення з відповідача-1 безпідставно отриманих коштів.
Суд встановив, що 19.04.2023 Житомирська окружна прокуратура, в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру", направила Житомирській міські раді повідомлення №51-14-2903 вих-23 (т.1, а.с.126-128), у якому вказала про встановлення факту безпідставного укладення додаткових угод, внаслідок чого відбулося надлишкове перерахування коштів з місцевого бюджету та просила повідомити про намір звернутися з відповідним позовом до суду, а також попереджала, що у разі невжиття відповідних заходів, Житомирською окружною прокуратурою буде самостійно скеровано позовну заяву в інтересах держави в особі Житомирської міської ради.
У відповіді від 26.04.2023 Житомирська міська рада повідомила про те, що КП "Лікарня №1" зверталося до ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" з претензією від 13.12.2022 №3289 про сплату коштів в сумі 601596,65 грн, внаслідок укладення додаткових угод, у відповідь на яку ТОВ "ЖОЕК" повідомило про відсутність підстав для сплати вказаної суми. Також вказала, що КП "Лікарня №1" не зверталося до суду про стягнення зазначеної суми, а Житомирська міська рада не має змоги сплатити судовий збір, оскільки частина коштів, що передбачені на ведення претензійно-позовної роботи, витрачається на сплату сум виконавчих зборів, штрафів та виконання рішень судів (т.1, а.с.129).
Також 01.05.2024 Житомирська окружна прокуратура, з метою забезпечення захисту порушених інтересів держави, дотримуючись вимог ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", направила на адресу Житомирської міської ради повідомлення про намір звернення до суду в інтересах держави № 51-84-3522 вих-24, у якому викладено обставини укладення додаткових угод до договору та запропоновано вжити заходів для відновлення порушених інтересів територіальної громади, в тому числі шляхом звернення до суду з позовом до відповідача-1 (т.1, а.с.172).
У листі від 01.05.2024, у відповідь на вказане повідомлення, Житомирська міська рада зазначила про відсутність коштів для сплати судового збору та клопотала про звернення прокуратури з відповідним позовом до суду (т.1, а.с.173).
Суд враховує, що Велика Палата Верховного суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 дійшла висновку, що у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб`єкт владних повноважень, а як сторона у зобов`язальних правовідносинах. У цьому висновку Велика Палата Верховного Суду звертається (п.8.30) mutatis mutandis до власних висновків, викладених у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18.
Також суд враховує, що на Житомирську міську раду покладаються функції внутрішнього контролю за повнотою надходжень і витрачанням бюджетних коштів, в тому числі при проведенні публічних закупівель. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади Житомирської області.
Оскільки засновником КП "Лікарня №1" та власником її майна є територіальна громада Житомирської області в особі Ради, яка фінансує і контролює діяльність цього комунального закладу, а також зобов`язана контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання КП коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, суд дійшов висновку про те, що Житомирська міська рада є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов`язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету, а тому є належним позивачем у цій справі. Аналогічні висновки викладені Великою Палатою Верховного суду у постанові від 21.06.2023 у справі №905/1907/21.
За вказаного, суд враховує також, що Житомирська міська рада є заінтересованою особою в розумінні приписів ч.3 ст. 215 ЦК України.
Водночас Житомирською міською радою не забезпечено належного виконання функцій щодо ефективного використання коштів місцевого бюджету та допущено пасивність у захисті порушених інтересів територіальної громади, яка полягає у невжитті заходів щодо повернення зайво сплачених коштів.
Також, зважаючи на твердження відповідача про те, що належним позивачем у даній справі має бути Держаудитслужба, слід зазначити, що відповідно до усталеної правової позиції Верховного суду (постанови від 25.02.2021 у справі №912/9/20, від 19.08.2020 у справі №923/449/18, від 18.06.2021 у справі №927/491/19), законодавство не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду, належним буде звернення в особі хоча б одного з них.
Крім того, у матеріалах справи міститься лист Управління Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області "Про розгляд звернення" від 27.01.2023 №260631-17/350-2023 (т.1, а.с.125), у якому, у відповідь на звернення Житомирської окружної прокуратури від 12.01.2023 №21-84-286 вих-23, повідомлено, що, враховуючи норми ст.2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", відповідач-1 не є підконтрольною органам державного фінансового контролю установою. В той час як відповідно до норм Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" та Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006, органи державного фінансового контролю можуть звернутися до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених порушень виключно за результатами проведених заходів державного фінансового контролю та зі стягнення коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства, лише у дохід держави. Враховуючи правову позицію, наведену в постанові Верховного Суду України від 06.11.2020 у справі №906/1024/19, органи державного фінансового контролю не мають правових підстав звертатись до суду з позовом спрямованим на те, щоб стягнути з непідконтрольної йому установи (суб`єкта господарювання) кошти. Таким чином, в Управління відсутнє законодавче право заявляти позов щодо стягнення з відповідача-1 матеріальної шкоди (збитків), у зв`язку з чим заявлено клопотання про вжиття прокуратурою заходів представницького характеру.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.06.2024 Житомирська окружна прокуратура надіслала Житомирській міській раді повідомлення №51-84-4397-вих-24 про звернення до суду в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (т.1, а.с.174).
Суд встановив, що прокурором дотримано вимоги ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та попередньо, до пред`явлення позову, повідомлено позивача щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову, у разі неможливості вжиття ним відповідних заходів.
Суд дійшов висновку, що прокурор правомірно звернувся з позовом в інтересах держави в особі Житомирської міської ради. Прокурором доведена наявність підстав для участі у даній справі в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Суд також враховує, що Конституційний Суд України в рішенні від 25.12.1997 у справі N 9-зп5 дав офіційне тлумачення такого змісту: "частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене; частину другу статті 124 Конституції України необхідно розуміти так, що юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі".
Відповідно до ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Враховуючи те, що право на судовий захист в силу ст. 64 Конституції України, ст. 4 ГПК України не може бути обмежене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду.
Розглядаючи позовні вимоги в частині визнання додаткових угод №1 від 21.01.2021, №2 від 25.01.2021, №3 від 29.01.2021, №5 від 07.09.2021, №6 від 20.09.2021, №7 від 27.09.2021, №8 від 28.09.2021, №9 від 25.10.2021, №10 від 27.10.2021, №12 від 18.11.2021 та №13 від 25.11.2021 до договору №3 від 29.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу (т.1, 53, 56, 59, 63, 66, 69, 72, 75, 78, 82, 85) недійсними, суд враховує таке.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі".
Метою Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно з пунктами 6, 11, 22 ст.1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено наступне: договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб`єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону; предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).
Основні вимоги до договору про закупівлю та внесення змін до нього передбачені ст. 41 Закону.
Згідно частин 4, 5 ст.41 даного Закону, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Відповідно до ч.1 ст.651 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.2 ч.5 ст. 41 ЗУ "Про публічні закупівлі", збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.
Тобто положення п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" прямо передбачає, що обов`язковою умовою для збільшення ціни договору є наявність підтверджених обставин коливання цін на ринку щодо відповідного товару.
Чинне законодавство не передбачає, які саме документи мають підтверджувати факт коливання цін. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що частина п`ята статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає можливість змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% та має на меті запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника. Разом з тим, ця норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.
Документи щодо коливання ціни повинні підтверджувати, чому відповідне підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні запропонованій замовнику на тендері, чому виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним, те що ціна була не прогнозованою (подібна за змістом позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 12.02.2020 у справі №913/166/19, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).
Суд враховує, що Велика палата Верховного суду у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 зробила висновок про застосування норм п.2 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", вказавши:
- ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.
- зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
- у будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.
Як зазначалось вище та встановлено судом, 29.12.2020 між КП "Лікарня №1" (споживач, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник, відповідач-1) був укладений договір №2 про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно з п. 3.5, 5.2 договору, обсяг закупівлі електричної енергії, яка постачається за цим договором складає 1 300 000 кВт/год., загальна вартість становить 2 421 103,10 грн з урахуванням ПДВ.
Відповідно до специфікації, яка є додатком № 2 до договору, вартість одиниці кВт.год. становила 1,55198 грн. без ПДВ та 1,862387 гривень з ПДВ.
У п. 13.3 договору сторони визначили, що умови останнього можуть бути змінені за згодою сторін у порядку, визначеному законодавством України шляхом укладення сторонами додаткової угоди до цього договору. Істотні умови цього договору можуть змінюватися у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме:
1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків споживача. Сторони можуть внести зміни до договору у разі зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, а також у випадку зменшення обсягу споживчої потреби товару. В такому випадку ціна договору зменшується в залежності від змін таких обсягів;
2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
У випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об`єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару. Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на будь яку дату після укладення договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки/інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики. У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення цього договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами. Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.01.2021 сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 2,011884 грн з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (т.1, а.с.53).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №1 від 21.01.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 8%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №406-05 від 12.01.2021, у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 10.01.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 02.01.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку", що становить 10,8%. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін до договору та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та витяг із сайту "Оператор ринку" (т.1, а.с.51-52).
25.01.2021 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 2,174439 грн з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (т.1, а.с.56).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №2 від 25.01.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 16,76%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №421-05 від 13.01.2021, у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 15.01.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 10.01.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку", що становить 11,8%. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та витяг із сайту "Оператор ринку" (т.1, а.с.54-55).
29.01.2021 сторони уклали додаткову угоду №3 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 2,352968 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (т.1, а.с.59).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №3 від 29.01.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 26%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №456-05 від 13.01.2021, у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 20.01.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 15.01.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку", що становить 11,8%. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та витяг із сайту "Оператор ринку" (т.1, а.с.57-58).
12.04.2021 сторони уклали додаткову угоду №4 до договору, згідно якої відповідно до п. 5.2. Договору та у зв`язку із змінами до плану використання бюджетних коштів на 2021 рік, сторони зменшили суму зареєстрованих бюджетних зобов`язань на 100000,00 грн (т.1, а.с.60).
17.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №5 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 2,550993 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (т.1, а.с.63).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №5 від 17.09.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 36,97%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №1523 від 19.08.2021, у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 09.08.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 05.08.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди, копію цінової довідки Харківської ТПП та копію довіреності менеджера (т.1, а.с.61-62).
20.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №6 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 2,768623 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (т.1, а.с.66).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №6 від 20.09.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 48,66%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №1524 від 19.08.2021, у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 05.08.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 29.07.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди, копію цінової довідки Харківської ТПП та копію довіреності менеджера (т.1, а.с.64-65).
27.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №7 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 2,976390 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (т.1, а.с.69).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №6 від 20.09.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 59,82%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №3598 від 20.09.2021, у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 10.08.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 09.08.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди, копію цінової довідки Харківської ТПП та копію довіреності менеджера (т.1, а.с.67-68).
28.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №8 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 3,212258 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (т.1, а.с.72).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №8 від 28.09.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 72,48%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №3621 від 21.09.2021, у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" за 1-шу декаду вересня 2021 (01.09.2021-10.09.2021) відносно середньозваженої ціни за 3-тю декаду серпня 2021 (21.08.2021-31.08.2021), що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та копію цінової довідки Харківської ТПП (т.1, а.с.70-71).
28.09.2021 сторони уклали додаткову угоду №9 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 3,402132 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (т.1, а.с.75).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №9 від 20.09.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 82,68%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №1819 від 18.10.2021, у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 14.09.2021 відносно середньозваженої ціни на 10.08.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та копію цінової довідки Харківської ТПП (т.1, а.с.73-74).
27.10.2021 сторони уклали додаткову угоду №10 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 3,647610 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (т.1, а.с.78).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №10 від 27.10.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 95,86%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №1820 від 18.10.2021, у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 23.09.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 14.09.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та копію цінової довідки Харківської ТПП (т.1, а.с.76-77).
10.11.2021 сторони уклали додаткову угоду №11 до договору, згідно якої сторони збільшили суму зареєстрованих бюджетних зобов`язань на 133703,10 грн (т.1, а.с.79).
18.11.2021 сторони уклали додаткову угоду №12 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 3,976770 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (т.1, а.с.82).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №12 від 18.11.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 113,53%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №1930 від 04.11.2021, у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 28.10.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 23.09.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та копію цінової довідки Харківської ТПП (т.1, а.с.80-81).
25.11.2021 сторони уклали додаткову угоду №13 до договору, якою збільшили ціну за 1 кВт.год до 4,338813 грн (з ПДВ) та погодили, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год (т.1, а.с.85).
Суд встановив, що внаслідок укладення додаткової угоди №13 від 25.11.2021, ціна за 1 кВт.год збільшилася на 132,97%. Також встановив, що підставою для укладення вказаної угоди став лист ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" №1981 від 04.11.2021, у якому останнє повідомляло КП "Лікарня №1" про те, що враховуючи збільшення ціни електричної енергії на ринку України, яке неможливо було передбачити під час укладення договору, необхідно переглянути ціни електричної енергії, що поставляється по договору. Вказував, що підставою для підвищення ціни електроенергії по договору є зростання середньозваженої ціни електричної енергії по РДН в торговій зоні "ОЕС України" станом на 01.11.2021 відносно середньозваженої ціни станом на 28.10.2021, що підтверджується офіційними даними веб-сайту "Оператор ринку" та довідкою Харківської ТПП. Враховуючи вказане, ЖОЕК просило КП "Лікарня №1 розглянути пропозицію про внесення змін у договір та один примірник підписаної угоди повернути на адресу ТОВ "ЖОЕК", або надати відповідь в порядку та строки, визначені пп. 1 п. 3.2.4. Правил. До листа додано проект додаткової угоди та копію цінової довідки Харківської ТПП (т.1, а.с.82-83).
Дослідивши та проаналізувавши вищевказане, суд встановив, що на підтвердження обставин коливання ціни електричної енергії на ринку відповідачем для споживача було надано:
- по додатковим угодам №1 від 21.01.2021, №2 від 25.01.2021, №3 від 29.01.2021 - витяг з сайту ДП "Оператор ринку", який містить дані порівняння середньозважених ціна на РДН та ВДР за 1 та 2 декади січня 2021 (т.1, а.с.52, 55, 58).
- по додатковій угоді №5 від 07.09.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1884/21 від 13.08.2021 (т.1, а.с.62);
- по додатковій угоді №6 від 20.09.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1884-2/21 від 13.08.2021 (т.1, а.с.65);
- по додатковій угоді №7 від 27.09.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №1884-1/21 від 13.08.2021 (т.1, а.с.68);
- по додатковій угоді №8 від 28.09.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2181/21 від 15.09.2021 (т.1, а.с.71);
- по додатковій угоді №9 від 25.10.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2355-1/21 від 24.09.2021 (т.1, а.с.74);
- по додатковій угоді №10 від 27.10.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2355-2/21 від 24.09.2021 (т.1, а.с.77);
- по додатковій угоді №12 від 18.11.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2739/21 від 03.11.2021 (т.1, а.с.81);
- по додатковій угоді №13 від 25.11.2021 - цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2739-1/21 від 03.11.2021 (т.1, а.с.84).
Дослідивши вищевказані витяг з сайту ДП "Оператор ринку" та цінові довідки Харківської торгово-промислової палати, суд дійшов висновку, що вказані цінові довідки та роздруківки не містять відомостей та аналізу щодо динаміки ціни на електроенергію в періоди між укладенням договору та на дату кожної окремої додаткової угоди, тому не можуть бути належними доказами коливання ціни на електричну енергію на ринку в бік збільшення, що може бути підставою для зміни істотних умов договору.
Зокрема, обґрунтовуючи підстави для укладення додаткових угод №1 від 21.01.2021, №2 від 25.01.2021, №3 від 29.01.2021, ТОВ "ЖОЕК" надало витяг з сайту ДП "Оператор ринку", однак останній не підтверджує коливання цін на ринку щодо електричної енергії станом на час укладення вказаних додаткових угод, а також не відповідає формі документа, що підтверджує збільшення ціни товару, домовленості щодо якого досягли сторони у пп.2 п.13.3 договору. Наведене свідчить про те, що додаткові угоди №1 від 21.01.2021, №2 від 25.01.2021, №3 від 29.01.2021, якими збільшено вартість електричної енергії з 21.01.2021 по 29.01.2021, тобто за 8 днів на 26,34%, укладені з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Надані відповідачем до додаткових угод №5 від 07.09.2021, №6 від 20.09.2021, №7 від 27.09.2021, №8 від 28.09.2021, №9 від 25.10.2021, №10 від 27.10.2021, №12 від 18.11.2021, №13 від 25.11.2021, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати є лише документами довідкового характеру (носять фактографічно-інформаційний характер), про що зазначено в п. 9 самої довідки, і фактично дублюють дані із сайту ДП "Оператор ринку" щодо середньозваженої ціни та не містять точної інформації про коливання цін на електричну енергію станом, як на момент укладення договору, звернення відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод та відповідних розрахункових періодів. Жодна довідка не містить будь-якої інформації саме про факт і розмір коливання цін на електричну енергію у порівнянні з датою укладення договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару.
Таким чином, необхідність внесення зазначених змін ціни за одиницю товару не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена документально.
Отже, відповідач не навів доводів на підтвердження того, що внесення змін до договору в частині збільшення ціни на електричну енергію було належним чином документально обґрунтовано, або невнесення змін було б очевидно невигідним та збитковим.
При цьому, як встановлено судом, за усіма додатковими угодами, вартість електричної енергії зросла на 132,97%, а загальний обсяг товару зменшився у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год, про що сторони зазначали у кожній додатковій угоді.
Водночас, суд наголошує, що у спірних правовідносинах, ціна за одиницю товару не може бути збільшена більш ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі.
Також суд враховує сталу та послідовну позицію Верховного Суду, що будь-який покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки. При цьому, така відмова покупця не надає постачальнику права в односторонньому порядку розірвати договір. Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме - закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.
Суд також враховує, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Беручи участь у процедурі публічних закупівель, самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, товариство гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни.
У постанові від 13.04.2023 у справі №908/653/22 Верховний Суд зазначив, що законодавство про публічні закупівлі встановлює спеціальний порядок зміни істотних умов договору, укладеного на відкритих торгах. Споживач, як сторона договору, розпоряджався не власними коштами, а коштами місцевого бюджету, тобто коштами відповідної громади. Відтак Верховний Суд погодився з прокурором, що таке розпорядження було неефективним, здійсненим на шкоду інтересам держави та громади, з порушенням норм Закону України "Про публічні закупівлі" та засад цивільного законодавства (добросовісного користування правами).
Верховним Судом у постанові від 12.09.2019 у справі №915/1868/18 наголошено, що можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі".
Укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.
Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Таким чином, вказані додаткові угоди до договору №2 від 29.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу, укладені з порушенням ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тому підлягають визнанню недійсними.
Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, за подібних обставин, дійшла висновку, що кошти одержані відповідачем безпідставно, оскільки підстава внаслідок визнання додаткових угод недійсними відпала, тому останній зобов`язаний їх повернути в силу статей 216, 1212 ЦК України.
Недійсність спірної додаткової угоди означає, що зобов`язання сторін регулюються виключно договором, тобто і поставка, і оплата мають здійснюватися сторонами відповідно до умов саме первісної редакції договору.
Суд встановив, що на виконання умов договору №2 від 29.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", згідно актів приймання-передачі електричної енергії (т.1, а.с.108-118) поставило Комунальному підприємству "Лікарня №1" Житомирської міської ради 934756 кВт.год. електричної енергії, за яку останнє сплатило 2421103,10 грн (т.1, а.с.86-107).
Згідно з приписами ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.
Зважаючи на недійсність додаткових угод №1 від 21.01.2021, №2 від 25.01.2021, №3 від 29.01.2021, №5 від 07.09.2021, №6 від 20.09.2021, №7 від 27.09.2021, №8 від 28.09.2021, №9 від 25.10.2021, №10 від 27.10.2021, №12 від 18.11.2021 та №13 від 25.11.2021 договору №2 від 29.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу, беручи до уваги приписи ч.1 ст.216 ЦК України, зобов`язання сторін за вказаний період регулюються умовами договору №2 від 29.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу, згідно з додатком 2 до якого (специфікацією) встановлено ціну за одиницю товару 1,862387 грн, тому відповідачем-2 підлягало сплаті за отримані від відповідача-1 934756 кВт.год. електричної енергії за умовами договору №2 від 29.12.2020 про постачання електричної енергії споживачу 1742739,81 грн (935756 х 1,862387).
Суд встановив, що різниця між сумою коштів, які фактично переховано за постачання електричної енергії по ціні визначеній з урахуванням додаткових угод та сумою, яка мала бути сплачена за ціною визначеною у договорі без урахування додаткових угод, становить 678363,29 грн (2421103,10 грн - 1742739,81 грн).
Таким чином, грошові кошти в сумі 678363,29 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем-1, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача-1 на користь позивача 678363,29 грн безпідставно отриманих коштів є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З приводу заперечень відповідача щодо заявлених позовних вимог, які ґрунтуються на пропуску строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.
Перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Водночас Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 726, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, а постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" скасовано карантин з 30.06.2023.
Також за приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Через військову агресію Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022). Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який неодноразово продовжувався та триває на даний час.
Отже, на час дії на території України карантину, а також воєнного стану (діє і дотепер) строки, визначені статтею 257 Цивільного кодексу України, були продовжені та не спливли.
З огляду на те, що строк позовної давності продовжувався на строк дії карантину та продовжується на період дії воєнного стану, суд дійшов висновку, що строк позовної давності за вказаними позовними вимогами не пропущений.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України", обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір покладається: з вимоги про визнання недійсними додаткових угод - порівну на відповідачів. З вимоги про стягнення 678363,29 грн безпідставно отриманих коштів - на відповідача-1.
Суд звертає увагу, що витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь особи, яка його сплачувала, в даному випадку - Житомирської обласної прокуратури.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 21.01.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія".
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 25.01.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія".
4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 29.01.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія".
5. Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 07.09.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія".
6. Визнати недійсною додаткову угоду № 6 від 20.09.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія".
7. Визнати недійсною додаткову угоду № 7 від 27.09.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія".
8. Визнати недійсною додаткову угоду № 8 від 28.09.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія".
9. Визнати недійсною додаткову угоду № 9 від 25.10.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія".
10. Визнати недійсною додаткову угоду № 10 від 27.10.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія".
11. Визнати недійсною додаткову угоду № 12 від 18.11.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія".
12. Визнати недійсною додаткову угоду № 13 від 25.11.2021 до договору №2 про постачання електричної енергії споживачу від 29.12.2020, укладену між Комунальним підприємством "Лікарня № 1" Житомирської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія".
13. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, м. Житомир, майдан Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 42095943) на користь Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, майдан ім. С.П.Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ 13576954) 678363,29 грн безпідставно отриманих коштів.
14. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, м. Житомир, майдан Перемоги, 10, код ЄДРПОУ 42095943) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950) 26829,45 грн судового збору.
15. Стягнути з Комунального підприємства "Лікарня №1" Житомирської міської ради (10002, м. Житомир, вул. Велика Бердичівська, 70, код ЄДРПОУ 42788614) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, буд. 11, код ЄДРПОУ 02909950) 16654,00 грн судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 20.09.24
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - до справи;
- учасникам справи через електронний суд.
Суд | Господарський суд Житомирської області |
Дата ухвалення рішення | 10.09.2024 |
Оприлюднено | 23.09.2024 |
Номер документу | 121752619 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Визнання договорів (правочинів) недійсними купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг енергоносіїв |
Господарське
Господарський суд Житомирської області
Вельмакіна Т.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні