Рішення

від 11.09.2024 по справі 910/6422/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.09.2024Справа № 910/6422/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Укрвугілля"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про внесення змін до договору,

За участі представників сторін:

від позивача: Царенко Є.П. за ордером від 27.03.2023 року серії АІ № 1336739;

від відповідача: Бабій Х.М. (у порядку самопредставництва).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Укрвугілля" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач, Товариство) про внесення змін до укладеного між сторонами 30.12.2021 року договору про поворотну фінансову допомогу № 37-004-08-21-01527 в частині строків повернення поворотної фінансової допомоги, а саме: "строк повернення фінансової поворотної допомоги до кінця 2024 року, але не раніше сплину 6-ти місячного строку з дати закінчення дії воєнного стану".

Ухвалою від 29.05.2024 року господарський суд міста Києва залишив позовну заяву Підприємства без руху з одночасним встановленням останньому способу та строку усунення її недоліків.

30.05.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява Підприємства про усунення недоліків позовної заяви, в якій останнє уточнило прохальну частину позову та просило суд внести зміни до договору про поворотну фінансову допомогу від 30.12.2021 року № 37-004-08-21-01527 в частині строків повернення фінансової допомоги, а саме:

- пункт 5.1 Договору викласти в наступній редакції: "5.1. Поворотна безвідсоткова фінансова допомога підлягає поверненню не раніше сплину 6-ти місячного строку з дати закінчення (скасування) дії воєнного стану в Україні";

- речення друге пункту 5.2 Договору виключити з тексту Договору (в редакції Договору, зміненого додатковою угодою від 03.07.2023 року № 2).

Ухвалою від 04.06.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/6422/24, вирішив здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 03.07.2024 року.

12.06.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання позивача від 12.06.2024 року про здійснення розгляду справи № 910/6422/24 у закритому засіданні, обґрунтоване наявністю підстав вважати, що деяким доданим до позовної заяви документам надано гриф обмеження доступу "Конфіденційно".

13.06.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 12.06.2024 року № 0421/06, в якій останній змінив предмет позову та просив суд на підставі судового рішення внести зміни до Договору про поворотну фінансову допомогу від 30.12.2021 року № 37-004-08-21-01527, укладеного між позивачем та відповідачем, в частині строків повернення поворотної фінансової допомоги, а саме:

- пункт 5.1 Договору викласти в наступній редакції: "5.1. Поворотна безвідсоткова фінансова допомога підлягає поверненню в строк не пізніше 180 календарних днів з дати закінчення (скасування) дії воєнного стану в Україні";

- пункт 5.2. Договору (в редакції Договору, зміненого Додатковою угодою від 03.07.2023 року № 2) викласти в наступній редакції: "5.2. Отримувач зобов`язується у строк, встановлений у п. 5.1 Договору, повернути Надавачеві поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у сумі, визначеній в п. 2.1., а у разі отримання її частини - у сумі, що відповідає сумі заборгованості за поворотною безвідсотковою фінансовою допомогою".

20.06.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача від 19.06.2024 року № 01-13749/10-вих на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що настання форс-мажорних обставин та погіршення фінансового становища контрагентів Підприємства не є істотною зміною обставин за укладеним між сторонами договором і не може бути правовою підставою для внесення змін до цього правочину. Крім того, після 20.03.2023 року правовідносини між сторонами змінилися, а такі зміни були оформлені додатковими угодами від 03.07.2023 року № 2 та від 19.10.2023 року № 3, відповідно до яких договір укладено на інших умовах, зокрема із більш тривалим строком повернення фінансової допомоги, порівняно з тим, який сторони погодили на дату укладення означеного правочину. Таким чином, уклавши дві додаткові угоди до договору через півтора роки після початку повномасштабної агресії російської федерації, позивач вже скористався механізмом, передбаченим статтею 652 Цивільного кодексу України.

Більше того, сформульовані Підприємством позовні вимоги про внесення змін до договору в частині строків повернення поворотної фінансової допомоги, на думку відповідача, не можуть вважатися справедливими, добросовісними, розумними та такими, що відповідають меті приведення договору у відповідність з обставинами, які, за твердженням позивача, істотно змінились.

20.06.2024 року через систему "Електронний суд" надійшло клопотання відповідача від 19.06.2024 року про здійснення розгляду справи № 910/6422/24 у закритому засіданні, обґрунтоване тим, що відкритий розгляд справи може мати наслідком оприлюднення (розголошення) інформації з обмеженим доступом.

У підготовчому засіданні 03.07.2024 року господарський суд міста Києва прийняв до розгляду заяву позивача від 12.06.2024 року № 0421/06 про зміну предмета позову, встановив відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву (з урахуванням зміни предмета позову) до 12.07.2024 року, встановив позивачу строк на подання відповіді на відзив до 19.07.2024 року, встановив відповідачу строк на подання заперечень до 26.07.2024 року, а також відклав підготовче засідання на 31.07.2024 року.

10.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшов відзив відповідача від 10.07.2024 року на позовну заяву (з урахуванням прийнятої судом до розгляду заяви позивача про зміну предмета позову), в якому Товариство заперечило проти задоволення вимог позивача.

19.07.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача від 19.07.2024 року, в якій останній підтвердив відповідність наявних у матеріалах справи електронних копій документів їх оригіналам.

До початку призначеного підготовчого засідання 31.07.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача від 31.07.2024 року № 0450 про долучення до матеріалів справи доказів - сертифікатів про форс-мажорні обставини. Означені документи долучені судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 31.07.2024 року господарський суд міста Києва без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження у справі № 910/6422/24 на 30 днів, а також відмовив у задоволенні клопотань сторін про розгляд справи у закритому засіданні.

Ухвалою від 31.07.2024 року господарський суд міста Києва закрив підготовче провадження у справі № 910/6422/24 та призначив її до судового розгляду по суті на 11.09.2024 року.

Представник позивача у судовому засіданні 11.09.2024 року підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 12.06.2024 року № 0421/06, та наполягав на їх задоволенні. Разом із тим, останній просив суд оголосити у цьому судовому засіданні перерву для підготовки до судових дебатів.

Проте, при дослідженні матеріалів справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вищенаведеного клопотання представника позивача з огляду на відсутність будь-яких доказів та обґрунтувань того, що спір у даній справі, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.09.2024 року проти задоволення вимог Підприємства заперечив з підстав, зазначених у відзивах на позовну заяву від 19.06.2024 року № 01-13749/10-вих та від 10.07.2024 року.

У судовому засіданні 11.09.2024 року проголошену вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.12.2021 року між Підприємством (отримувач) та Товариством (надавач) відповідно до витягу з протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 року № 150 було укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 37-004-08-21-01527 (далі - Договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, надавач передає отримувачу кошти у розмірі, визначеному в пункті 2.1 (далі - поворотна безвідсоткова фінансова допомога), а отримувач зобов`язується повернути поворотну безвідсоткову фінансову допомогу в порядку та у строк, визначені цим Договором.

Означений правочин, а також додаткові угоди від 11.01.2022 року № 1, від 03.07.2023 року № 2 та від 19.10.2023 року № 3 до нього підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток наведених суб`єктів господарювання.

Слід зазначити, що за умовами витягу з протоколу засідання від 15.12.2021 року № 150 Кабінет Міністрів України з метою підтримки безперебійного постачання вугільної продукції тепловій генерації погодився з пропозицією Товариства щодо надання зазначеним державним підприємством безвідсоткової зворотної фінансової допомоги Підприємству в розмірі 600 мільйонів гривень зі строком повернення до 20.12.2022 року.

У той же час, відповідно до пункту 2.1 Договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 до нього) поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається в національній валюті України в сумі 500 000 000,00 грн. ПДВ за даною операцією не передбачено.

За умовами пунктів 2.2, 2.3 Договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога надається з метою використання її отримувачем для підтримки безперебійного постачання вугільної продукції тепловій генерації. Поворотна фінансова допомога надається отримувачу на безоплатній основі, проценти за користування грошовими коштами не нараховуються та не сплачуються.

Поворотна безвідсоткова фінансова допомога вважається переданою отримувачу при її зарахуванні на поточний рахунок отримувача (пункт 3.3 Договору).

У пункті 1 додаткової угоди № 2 до Договору сторони визначили, що станом на дату укладення цієї додаткової угоди заборгованість отримувача за Договором, строк повернення якої настав, складає 350 000 000,00 грн.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 Договору (в редакції додаткових угод № 2 та № 3 до нього) поворотна безвідсоткова фінансова допомога підлягає поверненню до 31.12.2024 року (включно). Поворотну фінансову допомогу отримувач зобов`язується повернути надавачу відповідно до Графіку повернення, який є невід`ємною частиною Договору.

З матеріалів справи вбачається, що у Графіку повернення (в редакції додаткової угоди № 3) сторони погодили наступні строки повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги за Договором (у загальному розмірі 350 000 000,00 грн.):

до 31.12.2023 року - 155 000 000,00 грн.;

до 31.01.2024 року - 16 250 000,00 грн.;

до 29.02.2024 року - 16 250 000,00 грн.;

до 31.03.2024 року - 16 250 000,00 грн.;

до 30.04.2024 року - 16 250 000,00 грн.;

до 31.05.2024 року - 16 250 000,00 грн.;

до 30.06.2024 року - 16 250 000,00 грн.;

до 31.07.2024 року - 16 250 000,00 грн.;

до 31.08.2024 року - 16 250 000,00 грн.;

до 30.09.2024 року - 16 250 000,00 грн.;

до 31.10.2024 року - 16 250 000,00 грн.;

до 30.11.2024 року - 16 250 000,00 грн.;

до 31.12.2024 року - 16 250 000,00 грн.

За умовами пунктів 5.3, 5.4 Договору поворотна безвідсоткова фінансова допомога повертається отримувачем шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок надавача та вважається поверненою надавачу отримувачем з часу зарахування коштів на поточний рахунок надавача у банківській установі, що його обслуговує. Поворотна безвідсоткова фінансова допомога вважається поверненою надавачу отримувачем після сплати усієї суми отриманої отримувачем, вказаної у пункті 2.1, а у разі отримання її частини - у сумі, що відповідає сумі заборгованості за поворотною безвідсотковою фінансовою допомогою.

Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 цього правочину останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками (за наявністю) сторін і діє до повного виконання обов`язків сторонами. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, вчинене під час дії цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що 30.12.2021 року між Підприємством та державними вугледобувними підприємствами було укладено 9 договорів поворотної фінансової допомоги на загальну суму 500 000 000,00 грн. зі строком повернення безвідсоткової фінансової зворотної допомоги - до 15.12.2022 року (включно).

Так, з урахуванням протоколу засідання Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 року № 150 та пункту 2.2 Договору, 30.12.2021 року між Підприємством та Державним підприємством "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 01-2022/ФД, за яким позивач надає Державному підприємству "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" кошти у розмірі 20 000 000,00 грн. з метою використання їх отримувачем для підтримки безперебійного постачання вугільної продукції тепловій генерації, а також договір поставки рядового вугілля № 01-2022/ФДП, за умовами якого Державне підприємство "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" зобов`язалося поставити Підприємству рядове вугілля в обсязі, визначеному Графіком відвантаження вугілля, виходячи із розміру поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, отриманої відповідно до договору № 01-2022/ФД або розміру отриманої попередньої оплати за цим договором.

30.12.2021 року між Підприємством та Державним підприємством "Мирноградвугілля" укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 02-2022/ФД, за яким позивач надає Державному підприємству "Мирноградвугілля" кошти у розмірі 25 000 000,00 грн. з метою використання їх отримувачем для підтримки безперебійного постачання вугільної продукції тепловій генерації, а також договір поставки рядового вугілля № 02-2022/ФДП, за умовами якого Державне підприємство "Мирноградвугілля" зобов`язалося поставити Підприємству рядове вугілля в обсязі, визначеному Графіком відвантаження вугілля, виходячи із розміру поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, отриманої відповідно до договору № 02-2022/ФД або розміру отриманої попередньої оплати за цим договором.

30.12.2021 року між Підприємством та Державним підприємством "Селидіввугілля" укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 03-2022/ФД, за яким позивач надає Державному підприємству "Селидіввугілля" кошти у розмірі 30 000 000,00 грн. з метою використання їх отримувачем для підтримки безперебійного постачання вугільної продукції тепловій генерації, а також договір поставки рядового вугілля № 03-2022/ФДП, за умовами якого Державне підприємство "Селидіввугілля" зобов`язалося поставити Підприємству рядове вугілля в обсязі, визначеному Графіком відвантаження вугілля, виходячи із розміру поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, отриманої відповідно до договору № 03-2022/ФД або розміру отриманої попередньої оплати за цим договором.

30.12.2021 року між Підприємством та Державним підприємством "Шахта ім. М.С. Сургая" укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 04-2022/ФД, за яким позивач надає Державному підприємству "Шахта ім. М.С. Сургая" кошти у розмірі 75 000 000,00 грн. з метою використання їх отримувачем для підтримки безперебійного постачання вугільної продукції тепловій генерації, а також договір поставки рядового вугілля № 04-2022/ФДП, за умовами якого Державне підприємство "Шахта ім. М.С. Сургая" зобов`язалося поставити Підприємству рядове вугілля в обсязі, визначеному Графіком відвантаження вугілля, виходячи із розміру поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, отриманої відповідно до договору № 04-2022/ФД або розміру отриманої попередньої оплати за цим договором.

30.12.2021 року між Підприємством та Державним підприємством "Добропіллявугілля-видобуток" укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 05-2022/ФД, за яким позивач надає Державному підприємству "Добропіллявугілля-видобуток" кошти у розмірі 120 000 000,00 грн. з метою використання їх отримувачем для підтримки безперебійного постачання вугільної продукції тепловій генерації, а також договір поставки рядового вугілля № 05-2022/ФДП, за умовами якого Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток" зобов`язалося поставити Підприємству рядове вугілля в обсязі, визначеному Графіком відвантаження вугілля, виходячи із розміру поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, отриманої відповідно до договору № 05-2022/ФД або розміру отриманої попередньої оплати за цим договором.

30.12.2021 року між Підприємством та Державним підприємством "Первомайськвугілля" укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 06-2022/ФД, за яким позивач надає Державному підприємству "Первомайськвугілля" кошти у розмірі 35 000 000,00 грн. з метою використання їх отримувачем для підтримки безперебійного постачання вугільної продукції тепловій генерації, а також договір поставки рядового вугілля № 06-2022/ФДП, за умовами якого Державне підприємство "Первомайськвугілля" зобов`язалося поставити Підприємству рядове вугілля в обсязі, визначеному Графіком відвантаження вугілля, виходячи із розміру поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, отриманої відповідно до договору № 06-2022/ФД або розміру отриманої попередньої оплати за цим договором.

30.12.2021 року між Підприємством та Акціонерним товариством "Лисичанськвугілля" укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 07-2022/ФД, за яким позивач надає Акціонерному товариству "Лисичанськвугілля" кошти у розмірі 30 000 000,00 грн. з метою використання їх отримувачем для підтримки безперебійного постачання вугільної продукції тепловій генерації, а також договір поставки рядового вугілля № 07-2022/ФДП, за умовами якого Акціонерне товариство "Лисичанськвугілля" зобов`язалося поставити Підприємству рядове вугілля в обсязі, визначеному Графіком відвантаження вугілля, виходячи із розміру поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, отриманої відповідно до договору № 07-2022/ФД або розміру отриманої попередньої оплати за цим договором.

30.12.2021 року між Підприємством та Державним підприємством "Львіввугілля" укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 08-2022/ФД, за яким позивач надає Державному підприємству "Львіввугілля" кошти у розмірі 160 000 000,00 грн. з метою використання їх отримувачем для підтримки безперебійного постачання вугільної продукції тепловій генерації, а також договір поставки рядового вугілля № 08-2022/ФДП, за умовами якого Державне підприємство "Львіввугілля" зобов`язалося поставити Підприємству рядове вугілля в обсязі, визначеному Графіком відвантаження вугілля, виходячи із розміру поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, отриманої відповідно до договору № 08-2022/ФД або розміру отриманої попередньої оплати за цим договором.

30.12.2021 року між Підприємством та Державним підприємством "Волиньвугілля" укладено договір про поворотну фінансову допомогу № 09-2022/ФД, за яким позивач надає Державному підприємству "Волиньвугілля" кошти у розмірі 5 000 000,00 грн. з метою використання їх отримувачем для підтримки безперебійного постачання вугільної продукції тепловій генерації, а також договір поставки рядового вугілля № 09-2022/ФДП, за умовами якого Державне підприємство "Волиньвугілля" зобов`язалося поставити Підприємству рядове вугілля в обсязі, визначеному Графіком відвантаження вугілля, виходячи із розміру поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, отриманої відповідно до договору № 09-2022/ФД або розміру отриманої попередньої оплати за цим договором.

У позовній заяві Підприємство вказувало не те, що отримані ним від Товариства за Договором грошові кошти фінансової допомоги у загальному розмірі 500 000 000,00 грн. у повному обсязі були направлені вищенаведеним державним вугледобувним підприємствам в якості поворотної фінансової допомоги на підставі укладених договорів та на виконання пункту 7.2 протокольного рішення засідання Кабінету Міністрів України від 15.12.2021 року.

Підприємство зазначало, що на момент укладення Договору та договорів з державними вугледобувними підприємствами не існувало підстав і обставин, які б свідчили про неможливість у майбутньому виконання сторонами своїх зобов`язань за укладеними правочинами, і про те, що можуть виникнути істотні зміни відповідних обставин.

Однак, після укладення Договору відбулася зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні цієї угоди, яка була зумовлена багатьма чинниками, що стали наслідком воєнної агресії рф, які позивач не має можливості усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися. Означені обставини унеможливили виконання Підприємством всіх його зобов`язань за Договором у зв`язку із нестачею власних коштів.

З огляду на викладені обставини, у 2023 році позивач звертався до Товариства з проханням відтермінувати строк повернення коштів за Договором, за результатами чого сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору про продовження строку повернення залишку боргу за Договором до кінця 2024 року. Крім цього, відповідно до додаткової угоди № 3 до означеного правочину повернення залишку боргу сторони узгодили здійснювати за графіком до кінця 2024 року. Вказаний графік був складений з урахуванням того, що до листопада 2023 року позивач частково отримав запозичені кошти від державних вугледобувних підприємств та повернув відповідачеві 150 000 000,00 грн.

Разом із тим, розпочата російською федерацією 24.02.2022 року військова агресія проти України та введення воєнного стану призвели до того, що деякі державні вугледобувні підприємства були вимушені зупинити свою господарську діяльність через знаходження на тимчасово окупованій території або території, яка знаходиться в безпосередній близькості до зони ведення бойових дій (АТ "Лисичанськвугілля", ДП "Первомайськвугілля", ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" та ДП "Шахта ім. М.С. Сургая"). ДП "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" та ДП "Шахта ім. М.С. Сургая" отримали висновки Торгово-промислової палати, які підтверджують факт настання форс-мажорних обставин, оскільки підприємства знаходяться у безпосередній близькості від зони ведення бойових дій. Виробничі потужності АТ "Лисичанськвугілля" та ДП "Первомайськвугілля" знаходяться на тимчасово окупованій території, що також унеможливлює ведення господарської діяльності, а отже повернення цими підприємствами заборгованості за договорами отримання фінансової допомоги є неможливим. Інша частина вугледобувних підприємств не можуть повернути кошти, оскільки з початком військової агресії російської федерації їх фінансовий стан значно погіршився, а господарська діяльність стала збитковою.

Крім того, позивач звернув увагу на те, що у 2024 році єдиним напрямком, за яким Підприємство здійснювало відвантаження вугілля, були ТЕС ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" (Зміївська та Трипільстка ТЕС) на підставі Договору від 29.12.2023 року № 111/11. У той же час, у березні-квітні 2024 року відбулися обстріли військами російської федерації ТЕС ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО", внаслідок чого ПАТ "ЦЕНТРЕНЕРГО" втратило можливість приймати зафрахтоване вугілля, а позивач фактично зупинив свої комерційні операції.

Наведені обставини, на переконання Підприємства, свідчать про те, що 11.04.2024 року виникли форс-мажорні-обставини, викликані ракетними обстрілами російської федерації, які мають безпосередній зв`язок із неможливістю виконання позивачем зобов`язання з поверненню боргу за Договором у передбачений цим правочином строк.

Укладаючи додаткові угоди про відтермінування строків повернення фінансової допомоги, позивач очікував на покращення ситуації з вугледобувними підприємствами, які зупинили свою господарську діяльність. Однак, наразі покращення ситуації з державними вугледобувними підприємствами, які припинили свою виробничу діяльність, не відбулося, у зв`язку із чим Підприємство 21.02.2024 року повторно звернулося до Товариства з проханням укласти додаткову угоду про продовження строку повернення фінансової допомоги до моменту закінчення воєнного стану та сплину 6-ти місяців після його закінчення (перехідний період, необхідний для відновлення платоспроможності зазначених державних вугледобувних підприємств). Проте, відповідач не погодився вносити до спірного Договору запропоновані Підприємством зміни.

З огляду на викладені обставини, Підприємство (з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 12.06.2024 року № 0421/06) просило суд на підставі судового рішення внести зміни до Договору в частині строків повернення поворотної фінансової допомоги, а саме:

- пункт 5.1 Договору викласти в наступній редакції: "5.1. Поворотна безвідсоткова фінансова допомога підлягає поверненню в строк не пізніше 180 календарних днів з дати закінчення (скасування) дії воєнного стану в Україні";

- пункт 5.2. Договору (в редакції Договору, зміненого Додатковою угодою від 03.07.2023 року № 2) викласти в наступній редакції: "5.2. Отримувач зобов`язується у строк, встановлений у п. 5.1 Договору, повернути Надавачеві поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у сумі, визначеній в п. 2.1., а у разі отримання її частини - у сумі, що відповідає сумі заборгованості за поворотною безвідсотковою фінансовою допомогою".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України).

Приписи частин 2, 3 статті 6 і статті 627 Цивільного кодексу України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак, останні у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.

Підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або законодавством. У той же час, зміна чи розірвання договору в судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини 1 статті 611, абзац 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

Згідно з частинами 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За умовами частини 4 статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Припис абзацу 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними. Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3, частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.09.2019 року в справі № 910/17469/18 (пункти 41-42), від 19.11.2019 року в справі № 910/9859/18 (пункти 37, 41-44), від 25.02.2020 року в справі № 922/2279/19 (пункти 8.8-8.12), від 19.07.2022 року в справі № 910/14155/21 (пункт 8).

Аналогічний висновок також викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року в справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Аналіз норми статті 652 Цивільного кодексу України вказує на те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору та/або розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог.

Тотожна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17.05.2023 року в справі № 914/865/22.

Частина 2 статті 652 Цивільного кодексу України передбачає можливість розірвання договору, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - зміни договору за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони лише у разі, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились.

Як встановлено судом та не заперечувалося сторонами під час розгляду справи, у пункті 5.1 Договору (в його первісній редакції) Підприємство та Товариство за взаємною згодою визначили строк повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги - до 20.12.2022 року (включно).

Разом із тим, у визначений Договором строк позивач свої зобов`язання не виконав, тоді як часткове погашення заборгованості на суму 150 000 000,00 грн. відбулося з простроченням, а саме: 27.12.2022 року Підприємство перерахувало на користь відповідача 50 000 000,00 грн.; 29.12.2022 року - 50 000 000,00 грн.; 04.01.2023 року - 50 000 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що листом від 16.05.2023 року № 0324/06 Підприємство звернулося до відповідача з пропозицією продовжити (пролонгувати) граничний строк повернення поворотної безвідсоткової позики за Договором шляхом укладення відповідної додаткової угоди. Означене звернення мотивоване настанням форс-мажорних обставин внаслідок початку повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, які унеможливили виконання вугледобувними підприємствами договірних зобов`язань перед позивачем та, як наслідок, зобов`язань Підприємства перед Товариством за Договором.

Листом від 24.05.2023 року № 01-10214/04-вих Товариство повідомило позивача про акцептування вищенаведеної пропозиції щодо зміни умов Договору (продовження граничного строку повернення поворотної фінансової допомоги) за умови отримання погодження уповноваженого органу Підприємства на внесення змін до умов Договору, встановлення наступного графіка повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги: до 31.10.2023 року - 150 000 000,00 грн., до 30.11.2023 року - 100 000 000,00 грн., до 31.12.2023 року - 100 000 000,00 грн., а також забезпечення протягом 30 календарних днів з дати укладення додаткової угоди внесення змін до всіх договорів з банківськими установами, укладених на обслуговування рахунків Підприємства, щодо безакцептного списання грошових коштів у межах суми заборгованості за Договором на користь Товариства.

Зважаючи на погодження сторонами істотних умов щодо зміни положень Договору, Підприємство та Товариство уклали додаткову угоду від 03.07.2023 року № 2, в якій, зокрема, погодили нову редакцію пункту 5.1 Договору: поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 20.12.2023 року (включно).

У той же час, листом від 11.10.2023 року № 0668/06 Підприємство повторно звернулося до відповідача з проханням переглянути умови Договору в частині зміни графіку повернення фінансової допомоги. Так, позивач вказав, що вугільна галузь перебуває у стагнації, державні вугледобувні підприємства, які отримали кошти в якості фінансової допомоги, мають значний брак обігових коштів, не можуть своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за переробку вугілля, оплату матеріально-технічних та технологічних потреб, своєчасну виплату заробітної плати, оплату за електроенергію тощо. Окремі державні вугледобувні підприємства опинилися на тимчасово окупованих територіях та в зоні ведення активних бойових дій, у зв`язку з чим припинили виробничу діяльність та не мають можливості повернути кошти отриманої фінансової допомоги. З огляду на викладене, Підприємство просило відповідача змінити графік повернення фінансової допомоги шляхом укладення відповідної додаткової угоди до Договору, виклавши його у наступній редакції: протягом листопада-грудня 2023 року - 155 000 000,00 грн.; до 31.01.2024 року - 16 250 000,00 грн.; до 29.02.2024 року - 16 250 000,00 грн.; до 31.03.2024 року - 16 250 000,00 грн.; до 30.04.2024 року - 16 250 000,00 грн.; до 31.05.2024 року - 16 250 000,00 грн.; до 30.06.2024 року - 16 250 000,00 грн.; до 31.07.2024 року - 16 250 000,00 грн.; до 31.08.2024 року - 16 250 000,00 грн.; до 30.09.2024 року - 16 250 000,00 грн.; до 31.10.2024 року - 16 250 000,00 грн.; до 30.11.2024 року - 16 250 000,00 грн.; до 31.12.2024 року - 16 250 000,00 грн.

Листом від 18.10.2023 року № 01-21546/04-вих відповідач повідомив позивача про акцептування означеної оферти. Враховуючи наведені обставини, Підприємство та Товариство уклали додаткову угоду від 19.10.2023 року № 3, в якій, зокрема, погодили нову редакцію пункту 5.1 Договору: поворотна безвідсоткова фінансова допомога підлягає поверненню до 31.12.2024 року (включно), а також внесли запропоновані Підприємством зміни до Графіку повернення фінансової допомоги.

Відтак, додатковими угодами від 03.07.2023 року № 2 та від 19.10.2023 року № 3 сторони внесли зміни до Договору, послідовно виклавши його умови щодо строків повернення фінансової допомоги в нових редакціях.

Враховуючи наведені обставини, а також беручи до уваги зазначені позивачем обґрунтування для внесення змін до Договору на підставі судового рішення, суд дійшов висновку про фактичну відсутність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, оскільки після підписання Договору сторони згідно з додатковими угодами від 03.07.2023 року № 2 та від 19.10.2023 року № 3 вже неодноразово вносили зміни до цього правочину внаслідок початку повномасштабної збройної агресії проти України, скрутного матеріального становища державних вугледобувних підприємств, перебування частини з них на тимчасово окупованих територіях та в зоні ведення активних бойових дій тощо.

Наведені обставини свідчать про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог Підприємства.

Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, Підприємство посилалося на те, що отримані ним від Товариства за Договором грошові кошти фінансової допомоги у загальному розмірі 500 000 000,00 грн. були спрямовані державним вугледобувним підприємствам в якості поворотної фінансової допомоги на підставі укладених з ними договорів. Однак, після підписання Договору та надання позивачем означених коштів Державному підприємству "Шахтоуправління "Південнодонбаське № 1" (20 000 000,00 грн.), Державному підприємству "Мирноградвугілля" (25 000 000,00 грн.), Державному підприємству "Селидіввугілля" (30 000 000,00 грн.), Державному підприємству "Шахта ім. М.С. Сургая" (75 000 000,00 грн.), Державному підприємству "Добропіллявугілля-видобуток" (120 000 000,00 грн.), Державному підприємству "Первомайськвугілля" (35 000 000,00 грн.), Акціонерному товариству "Лисичанськвугілля" (30 000 000,00 грн.), Державному підприємству "Львіввугілля" (160 000 000,00 грн.) та Державному підприємству "Волиньвугілля" (5 000 000,00 грн.) відбулася зміна обставин, якими сторони Договору керувалися при його укладенні. Така зміна обставин була зумовлена багатьма чинниками, що стали наслідком воєнної агресії рф, які позивач не має можливості усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися. Означені обставини унеможливили виконання Підприємством всіх його зобов`язань за Договором у зв`язку із нестачею власних коштів.

Відповідно до статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 196 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про те, що позивач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з відповідачем Договір, усвідомлював та добровільно погодив усі його істотні умови, зокрема щодо кінцевої дати повернення фінансової допомоги (яка у подальшому неодноразово була відтермінована).

У той же час, порушення контрагентами позивача своїх зобов`язань за договорами про поворотну фінансову допомогу, наведені позивачем в якості підстав для внесення змін до Договору, за своєю природою не є об`єктивними обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язання саме Підприємством.

Слід зазначити, що умовами Договору не встановлена залежність виконання зобов`язань позивача з повернення поворотної безвідсоткової фінансової допомоги від дій його контрагентів та не визначено, що єдиним джерелом повернення таких коштів за Договором є повернення державними вугледобувними підприємствами позивачу коштів, які вони отримали від останнього на підставі відповідних договорів про поворотну фінансову допомогу.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що обставини, якими Підприємство обґрунтовувало пред`явлені у даній справі позовні вимоги, не є істотними для внесення змін до Договору, а позивач належними засобами доказування не довів наявності істотної зміни обставин та не надав доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Щодо наданого позивачем Висновку Торгово-промислової палати України про істотну зміну обставин від 20.03.2023 року № 775/1.5-7.1, суд зазначає, що такий висновок ТПП України є виключно думкою незалежних фахівців з певного питання, поставленого ТПП України. Зазначений письмовий доказ не є беззаперечним. Крім того, вказаний висновок є нерелевантним до спірних у даній справі правовідносин, оскільки був отриманий позивачем у березні 2023 року, тобто до моменту внесення змін до Договору за погодженням обох сторін на підставі додаткових угод від 03.07.2023 року № 2 та від 19.10.2023 року № 3.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов`язковими для застосування на всій території України.

Водночас вказаний Закон не містить положень щодо наявності у торгово-промислової палати повноважень з видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів.

До подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 08.12.2020 року в справі № 910/11888/19, від 03.09.2020 року в справі № 910/15637/19 та від 10.09.2020 року в справі № 910/13459/18.

Суд також зазначає, що підтвердження форс-мажорних обставин може бути підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань (що не є предметом розгляду в даній справі), а не для примусового внесення змін до відповідного договору, якщо лише самим договором не передбачено іншого.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.06.2021 року в справі № 910/9258/20.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оскільки Підприємство не довело тих обставин, на які воно посилалося як на підставу пред`явлених до відповідача вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного позову.

При цьому, суд зазначає, що інші доводи сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Підприємства.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача, у зв`язку із відмовою в задоволенні позову, та компенсації останньому не підлягають.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 20.09.2024 року.

Суддя В.С. Ломака