Рішення
від 05.09.2024 по справі 911/507/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р. м. Київ Справа № 911/507/24

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В. за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Пірнівської сільської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІНАЦЕНТР»

про стягнення 452 424,54 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: Переверзев І.В.;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Пірнівська сільська рада звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІНАЦЕНТР» про стягнення 452 424,54 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконані зобов`язання щодо виконання робіт в повному обсязі за договором № 06/11 від 06.11.2020 на виконання робіт по об`єкту. У зв`язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 452 424,54 грн завданих збитків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2024 у справі № 911/507/24 позовну заяву Пірнівської сільської ради залишено без руху.

13.03.2024 від позивача надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 05.03.2024.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/507/24. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу відповіді на відзив. Зобов`язано позивача надати суду оригінали всіх документів по суті спору, доданих до позовної заяви (для огляду). Призначено підготовче засідання у справі на 18.04.2024.

25.03.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до Пірнівської сільської ради про стягнення 21 584,46 грн інфляційних втрат та 14 013,59 грн 3% річних, нарахованих за період з 17.12.2022 до 20.03.2024, що не охоплений постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 911/2746/22.

Разом із зустрічною позовною заявою до суду представником відповідача подано клопотання про участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.03.2024 у справі № 911/507/24 клопотання представника відповідача задоволено частково. Підготовче засідання у справі № 911/507/24, яке призначено на 18.04.2024, постановлено провести в режимі відеоконференції. В частині вимог про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.04.2024 у справі № 911/507/24 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІНАЦЕНТР» б/н від 25.03.2024 до Пірнівської сільської ради про стягнення 35 598,05 грн разом із доданими до неї документами повернуто заявнику без розгляду.

05.04.2024 до суду від Пірнівської сільської ради надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2024 у справі № 911/507/24 у задоволенні заяви Пірнівської сільської ради про забезпечення позову відмовлено.

01.04.2024 до суду від позивача надійшла заява про долучення документів (оригіналів доказів) на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.03.2024. У заяві позивач повідомив суд, що в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12021110000000038 від 01.02.2021 на підставі ухвали слідчого судді від 20.02.2023 вилучено оригінали документів, копії яких було подано до позовної заяви, а саме: договір на виконання робіт по об`єкту № 06/11 від 06.11.2020 та акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року № 28/12, № 28/1/12, № 14/12 та № 15/12, а також платіжні доручення № 1 від 12.11.2020, № 2 від 28.12.2020 та № 3 від 28.12.2020. Також Пірнівська сільська рада повідомила, що не має у своєму розпорядженні оригінал висновку експерта № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023, а оригінальний примірник зазначеного висновку знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12024110000000150 від 26.02.2024, що виділене з кримінального провадження № 12021110000000038, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.02.2021.

05.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листа Київської обласної прокуратури № 09/1/1-181-21 від 04.04.2024, яким прокуратура повідомила відповідача про те, що за результатами досудового розслідування слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження № 12021110000000038 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

18.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача позивача надійшла скан-копія довіреності на представництво інтересів Пірнівської сільської ради адвокатом Чуніхіним Олегом Миколайовичем.

18.04.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін.

У підготовчому засіданні суд повідомив представників сторін, що до суду від відповідача надійшов відзив на позов, заява про долучення документів (оригіналів доказів) на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.03.2024 позивача, а також клопотання про долучення до матеріалів справи листа Київської обласної прокуратури № 09/1/1-181-21 від 04.04.2024. Суд протокольно прийняв вказані документи до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.04.2024 відкладено підготовче засідання у справі № 911/507/24 на 15.05.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

01.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2024 у справі № 911/507/24 клопотання представника відповідача задоволено частково. Підготовче засідання у справі № 911/507/24, яке призначено на 15.05.2024, постановлено провести в режимі відеоконференції. В частині вимог про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції відмовлено.

24.04.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.

15.05.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін. Суд протокольно прийняв відповідь на відзив позивача до розгляду та долучив її до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні представник відповідача заявив усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження у зв`язку із тим, що відповідач має намір подати до суду рецензію на висновок експерта № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023, який станом на дату підготовчого засідання у відповідача відсутній.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.05.2024 постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та відкладення підготовчого засідання у справі № 911/507/24 на 12.06.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

22.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

23.05.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.06.2024 у справі № 911/507/24 клопотання представника позивача та представника відповідача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено. Підготовче засідання у справі № 911/507/24, яке призначено на 12.06.2024, постановлено провести в режимі відеоконференції.

10.06.2024 до суду через підсистему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи консультативного висновку від 07.06.2024 з рецензування висновку експерта № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за постановою СУ ГУНП в Київській області від 30.05.2023

12.06.2024 у підготовче засідання з`явились представники сторін. У підготовчому засіданні суд, враховуючи повідомлення відповідачем у відзиві на позовну заяву про подання до суду під час розгляду справи висновку щодо питань, які є предметом доказування у цій справі, який станом на день подання відзиву не виготовлено, суд протокольно задовольнив клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи доказів та долучив їх до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.06.2024 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/507/24 до судового розгляду по суті на 17.07.2024, про що занесено до протоколу судового засідання.

17.07.2024 в судове засідання з`явились представники сторін. Суд оголосив про відкриття розгляду справи по суті та про його початок. Представники сторін виступили з вступними промовами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2024 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 911/507/24 до 31.07.2024 перед встановленням обставин справи та перевіркою їх доказами, про що занесено до протоколу судового засідання.

31.07.2024 в судове засідання з`явились представники сторін. Суд перейшов до встановлення обставин справи та перевіркою їх доказами. Представники сторін надали усні пояснення щодо обставин справи та наявних в матеріалах справи доказів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.07.2024 оголошено перерву в судовому засіданні у справі № 911/507/24 до 05.092024 перед судовими дебатами, про що занесено до протоколу судового засідання.

31.07.2024 в судове засідання з`явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав вимоги позивача необґрунтованими, недоведеними та такими, що задоволенню не підлягають, у зв`язку із чим просив суд у позові відмовити в повному обсязі.

Щодо неявки позивача в судове засідання суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Приймаючи до уваги, що учасники судового процесу скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 05.09.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

06.11.2020 між Вищедубечанською сільською радою (далі замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АФІНАЦЕНТР» (далі генеральний підрядник, позивач) укладений договір на виконання робіт по об`єкту № 06/11 (далі договір), за змістом п. 1.1 якого генеральний підрядник зобов`язується на свій ризик відповідно до проектної документації виконати роботи по об`єкту (далі об`єкт): роботи ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Капітальний ремонт по благоустрою центра в с. Вища Дубечня, Вишгородського району, Київської області, вул. Соборна, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Відповідно до пп. 1.2, 1.3 вказаного правочину, строки виконання робіт визначаються календарним графіком, що є невід`ємною частиною договору (додаток 2).

Генеральний підрядник розпочинає виконання робіт у строк, що не перевищує 10 днів з моменту підписання договору, з дня офіційної реєстрації документу уповноваженого органу, що надає право на виконання підготовчих та будівельних робіт (якщо отримання такого дозволу є обов`язковим), а також завершує виконання робіт до 31.12.2021.

Згідно з п. 3.1 договору, ціна робіт розрахована на підставі проектно-кошторисної документації та порядок визначення вартості договірної ціни проводиться згідно положень ДСТУ Б Д. 1.1-1:2013 і становить 3 214 228,00 грн з ПДВ. Договірна ціна тверда.

Згідно з п 3.6 договору, фінансування робіт на об`єкті здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення згідно ст. 23 (частина 1) Бюджетного Кодексу України. Фінансування робіт здійснюється замовником відповідно до плану фінансування по мірі надходження бюджетних коштів.

Пунктом 3.7 договору визначено, що загальний обсяг фінансування робіт за проектом Капітальний ремонт по благоустрою центра в с. Вища Дубечня, Вишгородського району, Київської області, вул. Соборна складає З 214 228,00 грн, у т.ч. на 2020 рік 2 399 099,78 грн (у т.ч. кошти місцевого бюджету в сумі 2 099 099,78 грн, кошти районного бюджету 300 000,00 грн), на 2021 рік 815 128,22 грн.

За змістом п. 4.1 договору, замовник, при надходженні бюджетних коштів, перераховує генеральному підряднику аванс (попередню оплату) у розмірі не більше 30% ціни річного обсягу робіт за договором, протягом 90 календарних днів, з моменту надходження бюджетних коштів, для придбання матеріалів.

Генеральний підрядник зобов`язується, згідно з Постановою КМУ, використати одержаний аванс (попередню оплату) на придбання матеріалів протягом одного місяця після одержання авансу (попередньої оплати).

Використаний аванс (попередня оплата) погашається на підставі акту виконаних робіт форми КБ-2в (довідки КБ-3), підписаного уповноваженими представниками сторін, представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням робіт. По закінченню місячного терміну, невикористані суми авансу (попередньої оплати) повертаються Замовнику з нарахуванням пені на рівні облікової ставки Національного банку України із застосуванням коефіцієнта 1,2 за кожний день прострочення до моменту повернення невикористаних сум попередньої оплати (авансу).

У пункті 4.2 договору сторони дійшли згоди, що розрахунок за виконані роботи здійснюється замовником шляхом перерахування коштів на поточний рахунок генерального підрядника протягом 10 календарних днів, на підставі підписаних сторонами та уповноваженим представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням робіт, актів виконаних робіт та наданого ним рахунку, по мірі надходження бюджетних коштів на розрахункові рахунки замовника.

Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більше, як 95 відсотків їх загальної вартості за договірною ціною. Кінцеві розрахунки здійснюються у термін 14 календарних днів після введення об`єкту в експлуатацію відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 «Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» (зі змінами), по мірі надходження бюджетних коштів на розрахункові рахунки замовника розпорядника коштів (п. 4.3 договору).

Пунктом 5.1 договору визначено, що здавання-приймання виконаних робіт оформлюється актами виконаних робіт за ф. КБ-2в, який підписується трьома сторонами: генеральним підрядником, представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням робіт, замовником, та довідки за ф. КБ-З.

Замовник, протягом З (трьох) днів з дня одержання акта виконаних робіт, підписаного уповноваженим представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням робіт, повертає генеральному підряднику підписаний акт виконаних робіт, або мотивовану відмову від приймання робіт.

За змістом п. 5.2 договору, у разі виявлення замовником недоліків (дефектів) протягом гарантійного строку він зобов`язаний протягом 5 (п`яти) днів письмово запросити генерального підрядника та представника спеціалізованої організації, що здійснював технічний нагляд за виконанням робіт, для складення відповідного акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів). Якщо генеральний підрядник відмовився взяти участь у складанні такого акта, замовник має право скласти такий акт із залученням незалежних експертів в однобічному порядку і надіслати його генеральному підряднику.

Згідно з пп. 6.1, 6.2 договору, строк виконання робіт: до 31.10.2020 до 31.07.2021. Місце виконання робіт: с. Вища Дубечня, Вишгородського району. Київської області, вул. Соборна.

Пунктом 8.1 договору визначено, що замовник зобов`язаний: - укласти угоди зі спеціалізованими організаціями, що здійснює технічний нагляд та авторський нагляд за виконанням робіт на об`єкті; - прийняти в установленому цим договором порядку та оплатити виконані роботи, на умовах цього договору; - негайно повідомити генерального підрядника про виявлені недоліки в роботі.

За змістом п. 8.2 договору замовник має право, зокрема: - забезпечити здійснення у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність генерального підрядника, контроль за ходом, якістю та обсягами виконання робіт; - відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі, і не можуть бути усунені генеральним підрядником, замовником або третьою особою; - вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених генеральним підрядником порушень; - в односторонньому порядку достроково розірвати договір та вимагати відшкодування збитків (шкоди) за наявності підстав встановлених договором, у тому числі, якщо генеральний підрядник своєчасно не розпочав роботи у строк визначений договором, або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим, або за наявності невиконання (неналежного виконання) зобов`язань генеральним підрядником.

Пунктом 8.3 договору визначено, що генеральний підрядник зобов`язаний, зокрема: - забезпечити виконання робіт у строки, встановлені цим договором та визначені календарним графіком, та передати їх замовнику; - забезпечити виконання робіт за договором із дотриманням державних стандартів, будівельних норм і правил, інших нормативно-правових актів, що діють на території України та проектно-кошторисній документації на об`єкт. Оформити згідно законодавства України виконавчу документацію, акти прихованих робіт, протоколи випробувань тощо, що входять до компетенції генерального підрядника, необхідні для здачі об`єкту в експлуатацію; - надати замовнику документи, щодо якості та вартості матеріалів і обладнання, що використовуються на об`єкті; - забезпечити збереження матеріалів та обладнання, результатів виконаних робіт на об`єкті; - до здачі об`єкту в експлуатацію передати замовнику всю виконавчу документацію, паспорти та сертифікати на використовувані матеріали й обладнання; - генеральний підрядник гарантує відсутність недоліків (дефектів) у виконаних ним роботах по цьому договору, відповідність робіт санітарним правилам та нормам, а також гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій та можливість їх експлуатації протягом не менш 36 (тридцять шість) місяців.

За змістом п. 8.4 договору генеральний підрядник має право, зокрема своєчасно та у повному обсязі отримати плату за виконані роботи, за умови надходження коштів з джерел фінансування на даний об`єкт.

Відповідно до п. 9.1 договору, за невиконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно законодавства України.

Генеральний підрядник відповідає за охорону майна, виконувані роботи, забезпечення безпеки руху протягом всього терміну дії договору (п. 9.5 договору).

Відповідно до п. 13.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2021, а у частині розрахунків до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Також між сторонами договору складено та підписано Календарний план робіт та календарний графік виконання робіт з Капітального ремонту по благоустрою центра в с. Вища Дубечня, Вишгородського району. Київської області, вул. Соборна (код ДК 021:2015:45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи».

Сторонами договору погоджено договірну ціну на будівництво Капітального ремонту по благоустрою центра в с. Вища Дубечня, Вишгородського району. Київської області, вул. Соборна (код ДК 021:2015:45450000-6 «Інші завершальні будівельні роботи», що здійснюється в 2020 році, за змістом якої вид договірної ціни: тверда, складена в поточних цінах станом на 14.08.2020, та складає 3 214 228,00 грн.

Суд встановив, що 09.11.2020 між ТОВ «АФІНАЦЕНТР» та Вищедубечанською сільською радою укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою сторони внесли зміни до п. 6.1 договору, згідно якого строк виконання робіт визначено до 20.12.2020, до 31.07.2021, та внесено зміни в календарний графік робіт (копія додаткової угоди долучена до відзиву на позовну заяву).

В подальшому, 28.12.2020 між ТОВ «АФІНАЦЕНТР» та Вищедубечанською сільською радою укладено додаткову угоду № 2 до договору, якою сторони внесли зміни до п. 3.7 договору, визначивши, що загальний обсяг фінансування робіт за проектом Капітальний ремонт по благоустрою центра в с. Вища Дубечня Вишгородського району Київської області, вул. Соборна складає 3 214 228,00 грн, у т.ч. на 2020 рік 1 886 321,04 грн, на 2021 рік 1 327 906,96 грн., виклавши календарний графік у відповідній редакції (копія наявна в матеріалах справи).

Суд встановив, що 12.11.2020 замовник, на виконання 4.1 договору, перерахував на користь генерального підрядника грошові кошти в сумі 719 729,93 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1 від 12.11.2020 на суму 719 729,93 грн із призначенням платежу: « 0116030;3132; попер. Оплата на придоб.мат.на кап.рем.благ.в с В.Дубечня зг. дог№06/11 від 06.11.20, зг. рах.32, від 10.11.2020р.; в т.ч. ПДВ 119954».

З матеріалів справи вбачається, що у грудні 2020 року між сторонами договору, за наслідками виконання відповідачем підрядних робіт та на виконання п. 5.1 договору, складено та підписано акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) на загальну суму 1 886 321,04 грн, а саме: акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року № 28/12 (форма КБ-2в) від 28.12.2020 на суму 1 131 596,29 грн, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року № 28/1/12 (форма КБ-2в) від 28.12.2020 на суму 34 994,82 грн, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року № 14/12 (форма КБ-2в) від 14.12.2020 на суму 714 310,25 грн, акт приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року № 15/12 (форма КБ-2в) від 14.12.2020 на суму 5 419,68 грн.

Суд встановив, що усі вищезазначені акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) підписані уповноваженими представниками замовника, генерального підрядника та представником технічного нагляду без будь-яких зауважень та заперечень та скріплені їх відтискам печаток.

28.12.2020 замовником здійснено остаточний розрахунок за виконані роботи на загальну суму 1 166 591,11 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 2 від 28.12.2020 на суму 1 131 596,29 грн та № 3 від 28.12.2020 на суму 34 994,82 грн.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, договір на виконання робіт по об`єкту № 06/11 від 06.11.2020 укладений між Вищедубечанською сільською радою (код ЄДРПОУ 04359519) та ТОВ «АФІНАЦЕНТР». Разом з цим до суду із даною позовною заявою звернулась Пірнівська сільська рада. З приводу цього суд встановив та зазначає наступне.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Вищедубечанська сільська рада (код ЄДРПОУ 04359519) не є припиненою, а знаходиться в стані припинення та відсутні записи про наявність правонаступників.

Згідно з ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Частиною 5 ст. 104 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України, після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 107 Цивільного кодексу України, передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Разом з цим, 19.07.2020 набрала чинності Постанова Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» № 807-ІХ від 17.07.2020, відповідно до підп. 10 п. 1 якої у Київській області утворено, зокрема Вишгородський район (з адміністративним центром у місті Вишгород) у складі територій Вишгородської міської, Димерської селищної, Іванківської селищної, Петрівської сільської, Пірнівської сільської. Поліської селищної, Славутицької міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України № 715-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області», затверджено перелік громад, де визначено назви територіальних громад із визначенням адміністративного центру та визначення назв населених пунктів, території яких входять до складу території територіальної громади.

Відповідно до змісту додатку до розпорядження Кабінету Міністрів України № 715-р від 12.06.2020, затверджено склад території Пірнівської територіальної громади Вишгородського району, та назви територіальних громад (населених пунктів), які увійшли до її території, зокрема Вищедубечанська територіальна громада.

З матеріалів справи вбачається, що 26.11.2020 на першій сесії восьмого скликання Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області було прийнято рішення № 07-01-VIII «Про реорганізацію сільських рад шляхом приєднання до Пірнівської сільської ради», відповідно до підп. 1.1 п. 1 якого сільська рада вирішила здійснити реорганізацію Вищедубечанської сільської ради шляхом приєднання до Пірнівської сільської ради.

Пунктом 2 рішення Пірнівської сільської ради № 07-01-VIII від 26.11.2020 вирішено визначити Пірнівську сільську раду правонаступником всього майна, прав та обов`язків, зокрема Вищедубечанської сільської ради.

06.12.2020 набув чинності Закон України № 1009-1Х від 17.11.2020 року «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», яким внесено зміни до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Згідно з підп. 1, 4 п. 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні» положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень: у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (розформовані територіальні громади).

Сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту.

Згідно з підп. 9 п. 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні» положення Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», юридична особа сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.

Підпунктом 12 п. 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні») визначено, що під час реорганізації юридичних осіб органів місцевого самоврядування у випадках, визначених цим пунктом, не застосовуються положення законодавства щодо необхідності одержання згоди кредиторів стосовно заміни боржника у зобов`язанні (переведення боргу).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 20.05.2021 у справі № 902/682/20, при реорганізації юридичної особи відбувається універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві все майно особи як сукупність прав та обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника чи правонаступників, при цьому в цій сукупності переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику незалежно від їх виявлення на той момент. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, уповноважений орган юридичної особи спрямовує свою волю на передачу не окремого майна, прав або обов`язків, а усієї їх сукупності (такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17).

Як норми Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», так і норми розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначають однаковий момент правонаступництва юридичних осіб (сільських, селищних, міських рад) внаслідок об`єднання територіальних громад з дня набуття повноважень новообраною радою (підпункт 9 пункту 6-1 розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та абзац 2 частини четвертої статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад»).

Також, при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Отже, лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво. Внаслідок же злиття, приєднання або перетворення правонаступником є лише одна особа і будь-який розподіл прав та обов`язків при таких видах реорганізації неможливий. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 зі справи № 910/5953/17.

З матеріалів справи вбачається, що 09.02.2021 на п`ятій сесії восьмого скликання Пірнівської сільської ради Вишгородського району Київської області прийнято рішення № 69-05-VIII «Про затвердження передавальних актів Новосілківської, Нижчедубечанської, Вищедубечанської, Лебедівської, Воропаївської, Жукинської, та Сувидської сільських рад Вишгородського району Київської області», підп. 1.3 п. 1 якої селищна рада вирішила затвердити передавальний акт Вищедубечанської сільської ради (ЄДРПОУ 04359519).

04.01.2021 комісією з реорганізації Вищедубечанської сільської ради складено передавальний акт, згідно з яким, керуючись ч. 2 та 3 ст. 107 Цивільного кодексу України, ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», Пірнівська сільська рада, внаслідок реорганізації Вищедубечанської сільської ради шляхом приєднання до Пірнівської сільської ради, є правонаступником майна, активів та зобов`язань Вищедубечанської сільської ради.

В матеріалах справи наявний акт приймання-передачі основних засобів № 1 від 31.12.2020, акт приймання-передачі «малоцінних та швидкозношуваних предметів» № 2 від 31.12.2020, підписані уповноваженими представниками Вищедубечанської сільської ради та Пірнівської сільської ради, а також додатки № 13, 14 до передавального акта.

З урахуванням усього наведене вище, суд встановив, що Пірнівська сільська рада є правонаступником усіх прав та обов`язків Вищедубечанської сільської ради, а відтак уповноважена на звернення до суду із даною позовною заявою.

Звертаючись до суду із даним позовом Пірнівська сільська рада стверджує, що слідчим управлінням ГУНП в Київській області було порушено кримінальне провадження № 12021110000000038 від 01.02.2021 року за ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України, розслідування якого станом на дату звернення до суду триває.

Суд встановив, що 29.12.2023 Пірнівська сільська рада отримала від ГУНП в Київській області лист № 38/109/24/88-2023 від 28.12.2021, в якому проінформовано сільську раду, що в ході проведення досудового розслідування призначено судову будівельно-технічну експертизу за результатами проведення якої отримано висновок експерта № СЕ-19/111-23/27824-БТ відповідно до якого встановлено вартість фактично не виконаних робіт на суму 452 424,54 грн. Крім того, повідомлено раду про призначену судову економічну експертизу за результатами проведення якої отримано висновок експерта № СЕ-19/111-23/45759-ЕК відповідно до якого встановлено розмір збитку завданий Вищедубечакській сільській раді Вишгородського району Київської області у сумі 452 424,54 грн з урахуванням ПДВ. Разом з цим листом повідомлено раду, що досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021110000000038 від 01.02.2021 триває. Разом з листом на адресу ради направлено копію висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ на 32 аркушах та копію висновку судової економічної експертизи № СЕ-19/111-23/45759-ЕК на 19 аркушах (копія листа наявна в матеріалах справи).

Отримання вказаного вище листа з додатками Пірнівською сільською радою підтверджується відміткою Виконавчого комітету Пірнівської сільської ради вх. № 3078/02-37 від 29.12.2023 на листі ГУНП в Київській області.

Як зазначив позивач, з вказаного вище листа Пірнівській сільській раді стало відомо, що в рамках кримінального провадження 24.08.2023 було проведено експертизу та згідно висновку експерта було встановлено, що вартість невиконаних, але оплачених робіт складає 452 424,54 грн, а вартість фактично виконаних робіт склала лише 1 433 896,50 грн.

З огляду на наведене вище, як зазначив позивач, 26.01.2024 Пірнівська сільська рада направила на адресу ТОВ «АФІНАЦЕНТР» вимогу № 03-47.26/126 від 26.01.2024, в якій повідомила відповідача, що в рамках кримінального провадження № 12021110000000038 від 01.02.2021 проведено будівельно-технічну експертизу, за результатами якої складено висновок судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023 та встановлено факт невиконання генеральним підрядником будівельних робіт за договором № 06/11 від 06.11.2020 з капітального ремонту по благоустрою центра в с. Вища Дубечня Вишгородського району Київської області на суму 454 424,54 грн, які були оплачені Вищедубечанською сільською радою. У зв`язку із зазначеним, позивач вимагав відповідача повернути безпідставно отримані кошти в розмірі 454 424,54 грн, з урахуванням індексу інфляції, на рахунок Пірнівської сільської ради за реквізитами, наведеними у вимозі.

Проте, за доводами позивача, вимога про повернення вартості невиконаних, але оплачених робіт, з боку відповідача залишилась без відповіді та задоволення.

Позивач стверджує, що відповідачем було заподіяно позивачу збитки в розмірі 452 424,54 грн шляхом отримання коштів за роботи, які не були виконані належним чином, що підтверджується експертним висновком № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023, а також долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями на перерахунок коштів.

Отже, на переконання позивача, висновок судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023 є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні ст. 76-78 ГПК Україні завдання відповідачем позивачу збитків у загальній сумі 452 424,54 грн.

Враховуючи вказане, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 452 424,54 грн на підставі ст. 22, 611, 614 Цивільного кодексу України, що відповідає сумі невиконаних відповідачем робіт, за які було отримано кошти.

У свою чергу відповідач заперечив проти позовних вимог, наголосивши, що єдиним документом, яким позивач обґрунтовує свою правову позицію у цій справі, є висновок експерта за результатами судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023, яким визначено, що вартість фактично невиконаних будівельних робіт складає 452 424,54 грн. Однак, на переконання відповідача, вказаний висновок експерта не може бути доказом обставин, на які посилається позивач як на підставу своєї позовної вимоги, оскільки цей висновок є хибним у встановленні вартості фактично невиконаних будівельних робіт, у зв`язку із чим, викликає у відповідача сумніви у його об`єктивності та обґрунтованості. Відповідач звернув увагу суду, що висновок експерта був складений без надання експерту проектної документації, яка мають виключне доказове значення (копію проектної документації відповідач долучив до відзиву на позовну заяву). Крім того, як зазначив відповідач, експертом під час виготовлення висновку було використано ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва», які станом на момент проведення експертизи вже втратили чинність.

Стосовно висновку експерта в частині виконання генеральним підрядником робіт з улаштування тротуарної плитки відповідач зауважив, що ТОВ «АФІНАЦЕНТР» було придбано тротуарну плитку у виробника саме товщиною 40 мм та сплачено за неї ціну із розрахунку 270 грн за кв. м, в. Як зазначив позивач, саме цю плитку товщиною 40 мм було встановлено на об`єкті, про що зазначено у проектній документації, і ціну за встановлення саме такої плитки зазначено у спірних актах виконаних робіт. У звою чергу замовник, згідно пояснень відповідача, був обізнаний про те, якої товщини повинна бути встановлена плитка на об`єкті та на її встановлення надавав згоду, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_1 від 09.11.2021 (протокол допиту міститься в матеріалах кримінального провадження № 12021110000000038), яка підписувала від імені замовника договір з відповідачем. Відповідач також звернув увагу, що на стор. 20 проектної документації в графі «Дані елементів покриття (найменування, товщина)», а також на стор. 23 проектної документації, а саме в схемі «Вузол влаштування поребрика» зазначено «тротуарна плитка 40 мм». У зв`язку із зазначеним, за доводами відповідача, на об`єкті повинна була бути встановлена тротуарна плитка товщиною саме 40 мм, а не 70 мм і саме такі роботи фактично було виконано підрядником, що підтверджується підписами технічного нагляду у спірних актах. За ствердженням відповідача, в актах виконаних робіт було помилково зазначено про встановлення тротуарної плитки 70 мм, що не призвело до завдання шкоди замовнику та охоронюваним інтересам держави, оскільки замовник фактично сплатив вартість встановлення плитки товщиною саме 40 мм. У свою чергу відповідач, згідно його пояснень, під час виконання робіт з улаштування тротуарної плитки керувався саме проектною документацією, наданою замовником, у якій на сторінці 20 зазначено, що тротуарна плитка, яка має бути встановлена на об`єкті, повинна мати товщину 40 мм. Проте, як зазначив відповідач, експерт у своєму висновку зазначив про те, що на об`єкті взагалі не було встановлено ніякої плитки.

Крім того відповідач стверджував, що дорожній борт був змонтований генеральним підрядником в повному обсязі у 2020 році, а саме 352 метри, кількість бортових каменів 352 шт. Однак, згідно пояснень відповідача, на початку 2021 року роботи на об`єкті продовжилися і при засипці рослинного шару було прийняте рішення демонтувати частково бордюр для заїзду вантажного транспорту, щоб уникнути подальшого руйнування та збереження бортових каменів, з подальшим його встановленням після завершення ґрунтових робіт. Станом на день підписання актів, за ствердженням відповідача, на об`єкті було встановлено 352 бортових камені.

На думку відповідача, всупереч ч. 3 ст. 98 ГПК України, долучений позивачем до позовної заяви висновок експерта, який міститься в матеріалах кримінального провадження №12021110000000038, виготовлений а ні на замовлення учасника поточної справи, а ні на підставі ухвали суду про призначення експертизи, у зв`язку із чим такий доказ не може мати статусу висновку експерта в розумінні ГПК України і, відповідно, бути належним та допустимим доказом по справі.

Відповідач також посилається на висновок з рецензування від 07.06.2024 на висновок судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023, стверджуючи, що поданий позивачем висновок є неповним, необґрунтованим, необ`єктивним та таким, в якому дослідження базуються на власних припущеннях експерта, а проведені розрахунки не відповідають нормативно-правовим та законодавчим актам, викликає сумніви у правильності, а відтак не може слугувати джерелом доказів.

З урахуванням зазначеного вище, відповідач стверджував про недоведеність позивачем неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором на виконання робіт по об`єкту № 06/11 від 06.11.2020 та, як наслідок, завдання позивачу збитків в сумі 452 424,54 грн, у зв`язку із чим, на думку відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Отже предметом спору у даній справі є наявність у відповідача обов`язку відшкодувати позивачу збитки в сумі 452 424,54 грн за оплачені за договором № 06/11 від 06.11.2020 роботи по об`єкту: роботи ДСТУ БД.1.1-1:2013 Капітальний ремонт по благоустрою центра в с. Вища Дубечня, Вишгородського району, Київської області, вул. Соборна, які, за ствердженням позивача, не виконані, проте відображені в актах приймання виконаних будівельних робіт як виконані.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір на виконання робіт по об`єкту № 06/11 від 06.11.2020, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у його сторін взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов`язків за договором підряду, а перед замовником за порушення субпідрядником свого обов`язку (ст. 838 Цивільного кодексу України). Наведена правова норма кореспондується зі ст. 319 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до частини першої статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Як передбачено частиною першою статті 877 Цивільного кодексу України, підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

За приписами частин першої і другої статті 882 Цивільного кодексу України замовник, який одержав повідомлення підрядника про готовність до передання робіт, виконаних за договором будівельного підряду, або, якщо це передбачено договором, етапу робіт, зобов`язаний негайно розпочати їх прийняття. Замовник організовує та здійснює прийняття робіт за свій рахунок, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із частиною першою статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, достроково.

У пункті 4.1 договору сторонами узгоджено, що замовник, при надходженні бюджетних коштів, перераховує генеральному підряднику аванс (попередню оплату) у розмірі не більше 30% ціни річного обсягу робіт за договором, протягом 90 календарних днів, з моменту надходження бюджетних коштів, для придбання матеріалів. Генеральний підрядник зобов`язується, згідно з Постановою КМУ, використати одержаний аванс (попередню оплату) на придбання матеріалів протягом одного місяця після одержання авансу (попередньої оплати).

Судом було встановлено, що 12.11.2020 замовник, на виконання 4.1 договору, перерахував на користь генерального підрядника грошові кошти в сумі 719 729,93 грн, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням № 1 від 12.11.2020 на суму 719 729,93 грн.

Частина 4 статті 882 Цивільного кодексу України передбачає, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Суд встановив вище, що усі вищезазначені акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) підписані уповноваженими представниками замовника, генерального підрядника та представником технічного нагляду без будь-яких зауважень та заперечень та скріплені їх відтискам печаток.

Позивач стверджує, що за наслідками проведення в рамках кримінального провадження № 12021110000000038 від 01.02.2021 судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023 встановлено факт невиконання генеральним підрядником будівельних робіт за договором на виконання робіт по об`єкту № 06/11 від 06.11.2020 з капітального ремонту по благоустрою центра в с. Вища Дубечня Вишгородського району Київської області на суму 454 424,54 грн з ПДВ, які були сплачені Вищедубечанською сільською радо.

У зв`язку із цим, за ствердженням позивача, відповідачем було заподіяно позивачу збитки в розмірі 452 424,54 грн, шляхом отримання коштів за роботи, які не були виконані належним чином.

Так, відповідно до змісту висновку експерта № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023 (арк. 21 висновку) при проведенні візуально-інструментального огляду експертом було встановлено:

- товщина плит бетонних тротуарних фігурних (ФЕМ), за результатами візуально-інструментального обстеження, на всіх ділянках покриття становить 4 см (40 мм), що не відповідає товщині ФЕМ, зазначеній в акті № 28/12 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 та акті № 14/12 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 до договору № 06/11 від 06.11.2020 (у вказаних актах зазначено про улаштування плит бетонних тротуарних фігурних товщиною 70 мм).

- відповідно акта № 14/12 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 виконані роботи з установлення бортових каменів бетонних і залізобетонних у довжині 352 метри з урахуванням нових бортових каменів в кількості 352 шт. Фактично виконано установлення 335 шт.

- припущення про відсутність або порушення технологічному процесу в улаштуванні прошарку суцільного перерізу з нетканого синтетичного матеріалу в земляному полотні (геотекстиль), зважаючи на факт проростання трави між ФЕМ (зображення 3). Варто зауважити, що ці роботи відносяться до прихованих робіт.

Отже, згідно висновку експерта, обсяги та вартість фактично виконаних робіт за договором 06/11 від 06.11.2020, укладеним між Вищедубечанською сільською радою та ТОВ «АФІНАЦЕНТР» на роботи з капітального ремонту по благоустрою центра с. Вища Дубечня Вишгородського району, Київської області, вул. Соборна не відповідають обсягам та вартості, фінансово-звітної документації.

Враховуючи наведене вище, за змістом висновку експерта, вартість фактично невиконаних робіт по капітальному ремонту по благоустрою центру с. Вища Дубечня, Вишгородського району. Київської області, вул. Соборна, становить 452 424,54 грн.

Вказана сума, за ствердженням позивача, відображена генеральним підрядником в актах приймання виконаних будівельних робіт, які фактично ним не виконані, та є збитками, завданими позивачу внаслідок неналежного виконання підрядником договору на виконання робіт по об`єкту № 06/11 від 06.11.2020.

Відповідно до ст. 857 Цивільного кодексу України, робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Якщо договором або законом передбачено надання підрядником замовникові гарантії якості роботи, підрядник зобов`язаний передати замовникові результат роботи, який має відповідати вимогам статті 857 цього Кодексу протягом усього гарантійного строку. Гарантія якості роботи поширюється на все, що становить результат роботи, якщо інше не встановлено договором підряду (ст. 859 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Наведені норми містять презумпцію обов`язку замовника здійснювати приймання роботи з його засвідченням актом або іншим документом, що фіксує факт прийняття роботи. Крім того, на замовника покладається обов`язок оглянути виконані роботи. Зазначення такого огляду полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаної роботи (пункт 5.4 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 908/665/20).

Значення огляду при прийняті робіт полягає у тому, що він дозволяє виявити можливі недоліки виконаних робіт до підписання акта здачі-приймання. У акті сторона, яка приймає роботи має вказати всі претензії до виконаних робіт, якщо у замовника є такі претензії. При цьому сторони складають перелік претензій, що додається до акта здачі-приймання і визначає строки їх усунення. Якщо при здачі-приймання об`єкта виявляться суттєві недоліки, які виникли з вини підрядника, замовник не повинен приймати об`єкт до їх усунення і має право затримати оплату за виконані роботи (постанова у справі № 912/2635/17 від 01.08.2019).

Отже, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом покладений саме на замовника.

За змістом частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Як було зазначено судом вище, пунктом 5.1 договору визначено, що здавання-приймання виконаних робіт оформлюється актами виконаних робіт за ф. КБ-2в, який підписується трьома сторонами: генеральним підрядником, представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням робіт, замовником, та довідки за ф. КБ-З. Замовник, протягом З (трьох) днів з дня одержання акта виконаних робіт, підписаного уповноваженим представником спеціалізованої організації, що здійснює технічний нагляд за виконанням робіт, повертає генеральному підряднику підписаний акт виконаних робіт, або мотивовану відмову від приймання робіт.

Водночас пунктом 8.1 договору визначено, що замовник зобов`язаний:

- укласти угоди зі спеціалізованими організаціями, що здійснює технічний нагляд та авторський нагляд за виконанням робіт на об`єкті;

- прийняти в установленому цим договором порядку та оплатити виконані роботи, на умовах цього договору;

- негайно повідомити генерального підрядника про виявлені недоліки в роботі.

При цьому п. 8.2 договору замовник наділений правом, зокрема:

- забезпечити здійснення у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність генерального підрядника, контроль за ходом, якістю та обсягами виконання робіт;

- відмовитися від прийняття закінчених робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість їх (його) використання відповідно до мети, зазначеної у проектній документації та договорі, і не можуть бути усунені генеральним підрядником, замовником або третьою особою;

- вимагати безоплатного виправлення недоліків, що виникли внаслідок допущених генеральним підрядником порушень;

- в односторонньому порядку достроково розірвати договір та вимагати відшкодування збитків (шкоди) за наявності підстав встановлених договором, у тому числі, якщо генеральний підрядник своєчасно не розпочав роботи у строк визначений договором, або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у строк, визначений договором, стає неможливим, або за наявності невиконання (неналежного виконання) зобов`язань генеральним підрядником.

Тобто замовник, за змістом п. 8.1 договору, мав змогу безперешкодно здійснювати у будь-який час, не втручаючись у господарську діяльність генерального підрядника, контроль за ходом та обсягами виконання робіт, їх якістю, кількістю, а також якістю та кількістю матеріалів, що використовувались підрядником під час виконання робіт.

Отже замовник фактично як безпосередньо перед прийняттям робіт, так і в ході виконання робіт мав змогу виявити всі наявні недоліки та дефекти роботи, якщо такі дійсно існували.

Суд наголошує на тому, що норми матеріального права та умови договору на виконання робіт по об`єкту № 06/11 від 06.11.2020 не наділяють замовника (або, у даному випадку, його правонаступника) правом в односторонньому порядку здійснювати переоцінку підписаних актів приймання виконаних підрядних робіт.

При цьому, як закріплено у п. 8.1 договору, саме на замовника покладено обов`язок укласти угоди зі спеціалізованими організаціями, що здійснюють технічний нагляд та авторський нагляд за виконанням робіт на об`єкті.

Натомість, як вказано вище, усі акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) підписані представником технічного нагляду без зауважень та заперечень, а також містять відмітки технічного нагляду «обсяг робіт підтверджую».

Відомостей від третьої особи, яка здійснювала технічний нагляд під час виконання генеральним підрядником ремонті по благоустрою центра в с. Вища Дубечня, Вишгородського району, Київської області, вул. Соборна, щодо неналежного виконання відповідачем умов договору на виконання робіт по об`єкту № 06/11 від 06.11.2020 матеріали справи не містять.

Водночас суд зазначає, що укладення угоди зі спеціалізованою організацією, що здійснює технічний нагляд та/або авторський нагляд за виконанням робіт на об`єкті, не звільняє замовника від відповідальності перед підрядником за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань, а також не позбавляє права замовника самостійно здійснювати контроль за ходом, якістю, вартістю та обсягами виконання робіт.

Також, виходячи зі змісту п. 8.1 та пп. 5.1, 5.2 договору, замовник зобов`язаний прийняти в установленому порядку виконані роботи незалежно від умов виконання договору технічного нагляду. Тобто делегування замовником окремих його функцій по об`єкту жодним чином не звільняло замовника від обов`язку оглянути виконану роботу, щоб виявити можливі недоліки.

З огляду на наведене, суд зазначає, що положення укладеного між сторонами договору та норми чинного законодавства не звільняють замовника від обов`язку перевірити якість та обсяги виконаних генеральних підрядником робіт при їх прийманні та, як наслідок, від обов`язку негайно заявити підряднику про допущені у роботі відступи від умов договору або інші недоліки, у разі їх виявлення, навіть за умови підтвердження таких робіт технічним наглядом.

Матеріали справи не містять доказів того, що замовник у ході виконання договору заявляв про будь-які недоліки у роботах або матеріалах (їх кількості, характеристик тощо). Докази протилежного у матеріалах справи відсутні, натомість, акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2020 року підписані без заперечень та зауважень зі сторони замовника й оплачені в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Чинне законодавство визначає обов`язок замовника оплатити прийняту роботу, а також права та дії замовника у випадку, якщо після прийняття робіт від підрядника замовник виявив недоліки та відступи, які мають ознаки прихованих (не могли бути виявлені при звичайному способі прийому робіт), в залежності від їх істотності, дій підрядника з їх усунення та ступеню можливості виконаних робіт для їх використання відповідно до умов договору (пункт 33 постанови Верховного Суду від 20.11.2019 у справі № 910/8103/16).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 853 Цивільного кодексу України, якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, обидві сторони порівну.

Верховний Суд у пункті 7.10 постанови від 24.07.2020 та у постанові від 14.01.2021 у справі № 922/2216/18 сформулював висновки щодо застосування норм частини першої-третьої статті 853 ЦК України. Цими нормами врегульовані різні випадки з різними правовими наслідками. Так, з частин 1 та 2 наведеної норми слідує, що замовник втрачає право заявляти саме про явні недоліки роботи, тобто ті, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття. За приписами частини 3 названої статті замовник має право вже після прийняття робіт негайно після їх виявлення заявити про приховані недоліки, тобто ті, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.

З огляду на положення статей 857 та 858 ЦК України, в яких визначені вимоги до якості виконаних підрядних робіт та відповідальність підрядника за неналежну якість роботи, позивач (замовник), посилаючись на наявність у виконаних відповідачем (підрядником) підрядних роботах недоліків та недопрацювань, має відповідно до правил доказування в господарському процесі довести, що виконані підрядником роботи не відповідають умовам договору підряду або вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру, результат роботи є непридатним для використання, а виявлені недоліки є істотними (постанова Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/2683/19).

Суд зазначає, що такі роботи як улаштування плит бетонних тротуарних фігурних та улаштування каменя бортового не є прихованими роботами в розумінні Державних будівельних норм України, а відтак замовник під час прийняття виконаних генеральним підрядником робіт мав можливість пересвідчитися у товщині плит бетонних тротуарних фігурних, які улаштовані на об`єкті, а також встановити точну кількості улаштованого на об`єкті каменя бортового.

Отже недоліки виконаних відповідачем робіт, про які стверджує позивач, могли бути встановлені замовником при звичайному способі її прийняття. Тому не заявивши про такі недоліки підряднику під час прийняття робіт, замовник втратив право посилатись на відсутність виконаних робіт або матеріалів та не може в односторонньому порядку коригувати акти приймання виконаних будівельних робіт.

Суд наголошує на тому, що в матеріалах справи відсутні докази того, що внаслідок виявлення Вищедубечанською сільською радою або її правонаступником Пірнівською сільською радою недоліків у виконаних генеральним підрядником роботах, замовник (його правонаступник) звертався до підрядника, в порядку п. 5.2 договору, з письмовим повідомленням про такі недоліки та запрошував його та представника спеціалізованої організації, що здійснював технічний нагляд за виконанням робіт, для складення відповідного акта про порядок і строки усунення виявлених недоліків (дефектів).

Акт про виявлені недоліки замовником із залученням незалежних експертів в однобічному порядку не складався і не надсилався генеральному підряднику.

Доказів того, що до дати звернення позивачем до суду із даним позовом, замовник (його правонаступник) звертався до відповідача з будь-якими вимогами/повідомленнями про усунення виявлених недоліків у роботі сторонами до суду не надано та матеріали справи не містять.

Отже документів, що підтверджували б виявлення Вищедубечанською сільською радою (або її правонаступником) недоліків у виконаних позивачем роботах, що виконувались відповідачем на підставі договору № 06/11 на виконання робіт по об`єкту від 06.11.2020 матеріали справи не містять.

З огляду на те, що у грудні 2020 року замовник прийняв виконані підрядником роботи за актами приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) за грудень 2020 року на загальну суму 1 886 321,04 грн без перевірки, а також не повідомив належним чином підрядника про виявлені недоліки у строк, встановлений п. 5.2 договору та ст. 853 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача, що станом на 2023 рік висновком експерта № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023 встановлено факт невиконання генеральним підрядником будівельних робіт за договором на виконання робіт по об`єкту № 06/11 від 06.11.2020 з капітального ремонту по благоустрою центра в с. Вища Дубечня Вишгородського району Київської області, на суму 454 424,54 грн з ПДВ, які були сплачені Вищедубечанською сільською радою.

Стосовно висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023, проведеної в межах кримінального провадження, наданого позивачем на підтвердження факту неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № 06/11 від 06.11.2020 та заподіяння позивачу збитків в сумі 452 424,54 грн за відображені підрядником в актах приймання виконаних будівельних робіт роботи, які фактично не виконані відповідачем, суд встановив та зазначає наступне.

На переконання позивача, висновок судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023 є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні ст. 76-78 ГПК Україні завдання відповідачем позивачу збитків у загальній сумі 452 424,54 грн.

У свою чергу відповідач стверджує, що всупереч ч. 3 ст. 98 ГПК України, долучений позивачем до позовної заяви висновок експерта, проведеної в межах кримінального провадження, виготовлений а ні на замовлення учасника поточної справи, а ні на підставі ухвали суду про призначення експертизи, у зв`язку із чим не може мати статусу висновку експерта в розумінні ГПК України і, відповідно, мати статус належного та допустимого доказу по справі.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 7-1 Закону України «Про судову експертизу», підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 98, ч. 1 ст. 101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Та обставина, що експертиза проведена не за ухвалою суду у справі, що переглядається, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтями 384, 385 КК України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (постанови Верховного Суду від 11.05.2022 у справі № 450/3032/19, від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22)).

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (постанова Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 907/651/17).

Висновок експертизи, призначеної в межах кримінального провадження, оцінюється господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статті 86 ГПК України, при цьому сторони не позбавлені можливості надати суду докази на його спростування, клопотати перед судом про виклик у судове засідання експерта, який проводив експертизу тощо (постанова Верховного Суду від 11.03.2021 у справі № 923/188/20).

Отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі, є допустимим і достовірним доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку та мотивувати, чи визнає доказ, чи відхиляє його (постанова Верховного Суду від 07.02.2024 у справі № 201/11458/20).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 (провадження № 14-98цс20) зазначила про те, що «висновок судово-почеркознавчої експертизи не можна вважати таким, що не відповідає критеріям належності та допустимості доказів, як про це стверджує банк у касаційній скарзі. Позивач подав до суду копію цього висновку, зроблену з копії того ж висновку, яку засвідчив слідчий. Для його використання як доказу подання до суду окремого дозволу слідчого, а також вироку суду, який набрав законної сили у кримінальному провадженні, не є потрібним. Такий висновок судово-почеркознавчої експертизи, який позивач відповідно до закону одержав у межах кримінального провадження, стосується предмета доказування у цій справі».

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 5.24-5.25 постанови від 19.11.2019 у справі 918/204/18 (провадження № 12-73гс19) відхилила аргументи скаржника щодо неналежності та недопустимості доказу висновку експертизи, проведеної в межах досудового розслідування, зазначивши, що «належним чином засвідчена копія висновку експерта була отримана судом на підставі ухвали безпосередньо від слідчого відділу поліції, й оцінка цьому висновку була надана судами з урахуванням положень процесуального законодавства, зокрема статей 76-79 ГПК України».

Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (постанова Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 918/36/19).

Узагальнюючи наведені вище Верховного Суду щодо прийняття копії висновку експерта, складеного в рамках кримінального провадження, суд зазначає, що:

- висновок експерта, складений в рамках кримінального провадження на виконання рішення органу досудового розслідування, є допустимим письмовим доказом у справі, за умови, що експерт є атестованим і попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок;

- копія висновку експерта має бути належним чином засвідчена;

- для прийняття копії висновку експерта не потрібно окремого дозволу слідчого чи вироку суду у кримінальному провадженні;

- цей доказ не має для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює копію висновку експерта у сукупності з іншими доказами у справі;

- сторони мають право надати суду докази на спростування висновку експерта, клопотати про виклик експерта до суду; про призначення додаткової або повторної експертизи тощо.

Наведеним вище спростовуються твердження відповідача, долучений позивачем до позовної заяви висновок експерта, складений в межах кримінального провадження, виготовлений а ні на замовлення учасника поточної справи, а ні на підставі ухвали суду про призначення експертизи, у зв`язку із чим не може мати статусу висновку експерта в розумінні ст. 98 ГПК України, і, відповідно, мати статус належного та допустимого доказу по справі.

Разом з цим щодо можливості подання стороною копії висновку слід виходити з такого.

Відповідно до частин 2, 5 ст. 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Частина 1 ст. 81 ГПК України передбачає, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК України).

Учасник справи повинен був надати засвідчені власноручним підписом копії письмових доказів, оригінали яких у нього є; подати за наявності копії письмових доказів, яких у нього немає, зазначивши, в якого учасника такі докази можуть бути витребувані судом, або заявити клопотання про витребування таких доказів (пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 170/129/21 (провадження № 14-97цс22)). Для підтвердження відповідності копії оригіналу документа сторона спору зобов`язана надати суду для огляду оригінал письмового документа або зазначити про наявність в іншої особи оригіналу такого письмового документа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 906/1336/19).

Отже, учасник справи має обов`язок підтверджувати відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього. Учасник справи може подати доказ в копії, що не засвідчена, якщо у нього відсутній оригінал, але у такому разі необхідно зазначити особу, в якій знаходиться оригінал письмового доказу, та заявити клопотання про витребування доказу з обґрунтуванням неможливості самостійно його надати.

Позивач подав до суду копію висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023, отриманого від старшого слідчого в ОВС слідчого управління ГУНП в Київській області разом з листом № 38/109/24/88-2023 від 28.12.2023.

З матеріалів справи вбачається, що позивач підтвердив відповідність письмових доказів, долучених до позовної заяви у копіях, оригіналам, які знаходяться у нього своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення, у тому числі копію висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023.

Проте, як зазначено судом вище, учасник справи повинен надати засвідчені власноручним підписом копії письмових доказів, оригінали яких у нього є.

У заяві про долучення документів (оригіналів доказів) на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 21.03.2024 позивач повідомив суд, що Пірнівська сільська рада не має у своєму розпорядженні оригінал висновку експерта № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023, а оригінальний примірник зазначеного висновку знаходиться в матеріалах кримінального провадження № 12024110000000150 від 26.02.2024, що виділене з кримінального провадження № 12021110000000038, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.02.2021.

Отже, враховуючи відсутність у позивача оригіналу висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023, у позивача відсутні підстави підтверджувати відповідність копії вказаного письмового доказу оригіналу.

Разом з цим суд встановив, що позивач подав до суду копію висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023, яка не засвічена в порядку, встановленому чинним законодавством, особою, у якої знаходиться оригінал такого письмового документа.

Клопотання про витребування висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023 жодною стороною під час розгляду даної справи заявлено не було.

Відповідно до п. 72 постанови Верховного Суду від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23, копія з копії висновку експерта, що не була засвідчена належним чином стороною, не приймається судом до розгляду як письмовий доказ, що виключає його оцінку разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу.

Оскільки позивачем при поданні до суду доказів не дотримано вимог ст. 81, 91 ГПК України, з урахуванням того, що подана позивачем копія висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023 не засвічена в порядку, встановленому чинним законодавством, особою, у якої знаходиться оригінал такого письмового документа, а позивачем, у свою чергу, не заявлялось клопотання про витребування доказів, господарський суд дійшов висновку, що невідповідність вимогам процесуального закону наданого позивачем документу зумовлює неможливість його прийняття судом в якості належного доказу у справі.

З урахуванням зазначеного вище, надана позивачем копія висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023 не приймається судом до уваги при прийнятті рішення у даній справі.

Враховуючи неприймання судом до уваги при прийнятті рішення у даній справі висновку судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023 з підстав, наведених судом вище, суд не вдається до дослідження наданого відповідачем консультативного висновку від 07.06.2024 з рецензування висновку експерта № СЕ-19/111-23/27824-БТ від 24.08.2023 за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи за постановою СУ ГУНП в Київській області від 30.05.2023.

Інших належних та допустимих доказів на підтвердження порушення відповідачем зобов`язань за договором на виконання робіт по об`єкту № 06/11 від 06.11.2020 та невиконання генеральним підрядником роботи на загальну суму 452 424,54 грн та як наслідок, доказу завдання позивачу збитків на вказану суму, позивач до суду не надав та матеріали справи не містять.

Крім того суд враховує, що Київська обласна прокуратура повідомила ТОВ «АФІНАЦЕНТР» листом № 09/1/1-181-21 від 04.04.2024, що за результатами досудового розслідування в межах кримінального провадження № 12021110000000038 слідчим прийнято рішення про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Отже станом на дату розгляду даної справи відсутній вирок суду відносно ТОВ «АФІНАЦЕНТР» з приводу отримання відповідачем грошових коштів від замовника на виконання робіт по об`єкту в с. Вища Дубечня, які відповідач фактично не виконав, чим привласнив грошові кошти.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. Обов`язок (тягар) доказування обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18, від 23.12.2020 у справі № 910/2284/20).

У постанові Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено, що Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів. Тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13ц (провадження № 14-400цс19).

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, надані позивачем на підтвердження неналежного виконання відповідачем договору на виконання робіт по об`єкту № 06/11 від 06.11.2020, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено суду факт порушення відповідачем умов договору та не доведено того, що відповідач, в порушення ст. 857, 859 Цивільного кодексу України, не виконав роботу, що відповідає умовам договору, та відобразив в актах приймання будівельних робіт роботи, які фактично оплачені Вищедубечанською сільською радою, проте не виконані ТОВ «АФІНАЦЕНТР» на суму 452 424,54 грн.

Відповідно до частин 1, 2 статті 883 Цивільного кодексу України передбачено, підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Питання стягнення збитків у господарській діяльності врегульовано статтею 22 Цивільного кодексу України, статтями 224, 225 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною 2 статті 224 Господарського кодексу України передбачено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, в силу частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, включаються: - вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: - протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; - шкідливий результат такої поведінки (збитки); - причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; - вина правопорушника.

Кредитор, вимагаючи відшкодування збитків, має довести три перші умови відповідальності, зокрема факт порушення боржником зобов`язання, розмір збитків, причинний зв`язок. Вина боржника у порушенні презюмується та не підлягає доведенню кредитором.

Статтею 623 ЦК України зазначено, що боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Положення ч. 2 ст. 623 ЦК України кореспондує положенням ст. 74 ГПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, якщо кредитор пред`являє вимогу про відшкодування реальної шкоди та/або упущеної вигоди, він має надати докази наявності таких збитків (платіжні або інші документи, що підтверджують витрати, документи, що підтверджують наявність упущеної вигоди тощо).

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється по за межами конкретного випадку, і, відповідно, поза межами юридично значимого зв`язку.

Враховуючи норми ч. 4 ст. 623 ЦК України на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання.

Крім того, кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення договірних зобов`язань для підприємства.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

З урахуванням усього наведеного вище у сукупності, враховуючи встановлені судом обставини справи та наявні в матеріалах докази, господарський суд дійшов висновку про недоведеність позивачем повного складу цивільного правопорушення, необхідного для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, а саме: позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, яка полягала у неналежному виконанні відповідачем зобов`язань за договором № 06/11 від 06.11.2020 та невиконання відповідачем по спірному об`єкту робіт на суму 452 424,54 грн, не доведено завдання позивачу діями/бездіяльністю відповідача шкоду; не доведено розміру завданих збитків та причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача та заподіяними збитками.

У свою чергу недоведеність позивачем, повного складу цивільного правопорушення, необхідного для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача збитків.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що позивач в установленому порядку обставини, які ним повідомлені, не довів та належних доказів на підтвердження вказаних ним відомостей до суду не надав, з урахуванням не доведення позивачем усіх елементів складу цивільного правопорушення для настання цивільно-правової відповідальності, господарський суд прийшов висновку, що позовні вимоги Пірнівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «АФІНАЦЕНТР» про стягнення збитків в сумі 452 424,54 грн, що спричинені неналежним виконання відповідачем умов договору на виконання робіт по об`єкту № 06/11 від 06.11.2020, нормативно та документально не доведені, а тому не підлягають задоволенню.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують вищенаведених висновків суду.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Приймаючи до уваги висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судовий збір залишається за позивачем.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2024.

Суддя Л.В. Сокуренко


Суд	Господарський суд Київської області
Дата ухвалення рішення	05.09.2024
Оприлюднено	23.09.2024
Номер документу	121753056
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг будівельного підряду

Сокуренко Л.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 05.09.2024 по справі 911/507/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Судовий реєстр по справі —911/507/24

Рішення від 05.09.2024

Рішення
від 05.09.2024 по справі 911/507/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ