ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20.09.2024 Справа №914/1848/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Березяк Н.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
справу №914/1848/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Пакт Компані», м. Київ,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс», с. Давидів Львівського району Львівської області,
про: стягнення заборгованості
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Пакт Компані» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс» про стягнення заборгованості у розмірі 72 529,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем своїх обов`язків за Договором поставки, в частині своєчасної та повної оплати за поставлений товар.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.07.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.
Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву у якому проти задоволення позову заперечив частково, зокрема відповідач зазначає, що до моменту відкриття провадження у справі частина заборгованості в розмірі 12 000,00 грн вже була ним сплачена. Також, відповідач стверджує, що сума 3% річних не підлягає до задоволення оскільки сторонами в Договорі поставки встановлено інший розмір процентів річних, а саме: 0,01% річних від простроченої суми, відтак відповідач на вимогу позивача має сплатити 8,06 грн відсотків річних.
Не погоджуючись із запереченнями відповідача, позивачем подано до суду відповідь на відзив, у якому він підтвердив, що до моменту відкриття провадження у справі відповідачем була здійснена часткова оплата заборгованості в розмірі 12 000,00 грн. Також, позивачем долучено до матеріалів відповіді на відзив уточнену позовну заяву, згідно якої він просить зменшити позовні вимоги в частині основного боргу, а саме : 58 000,00 грн сума простроченого грошового зобов`язання та 8,43 грн. відсотків річних. В той же час, позивачем додатково заявлено вимогу про стягнення 24 022,34 грн пеня у розмірі подвійної ставки НБУ , яка не була заявлена при поданні позовної заяви.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки у разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом.
Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права.
Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.
Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не будуть забезпечувати чи не в повній мірі забезпечать позивачу захист його порушених прав та інтересів.
Зміна предмету позову можлива, зокрема у такі способи: 1) заміна одних позовних вимог іншими; 2) доповнення позовних вимог новими; 3) вилучення деяких із позовних вимог; 4) пред`явлення цих вимог іншому відповідачу в межах спірних правовідносин.
При цьому Верховний Суд у постанові від 22.07.2021 у справі № 910/18389/20 зазначив про те, що збільшити або зменшити розмір позовних вимог можна лише тоді, коли вони виражені у певному цифровому еквіваленті, наприклад, у грошовому розмірі. Доповнення позовних вимог новими відбувається шляхом зміни предмету позову, а не через збільшення розміру позовних вимог.
Як вбачається зі змісту уточненої позовної заяви, яку позивачем подано в якості додатку до відповіді на відзив - позивач просить стягнути з ТзОВ «Агролайф Транссервіс» на користь ТзОВ «Агро Пакт Компані» окрім основної суми заборгованості в сумі 58 000,00 та 8,43 грн процентів річних ще й пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 24 022,34 грн.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Відтак, позовна вимога про стягнення пені є новою вимогою, яка не була заявлена позивачем у первісній редакції поданої позовної заяви.
Дана правова позиція викладені в Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09 липня 2020 року у справі №922/404/19.
Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - зміну обставин, на яких ґрунтуються вимоги особи, яка звернулася з позовом. Зміна предмету або підстав позову може відбуватися лише у межах спірних правовідносин. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.
Правовий висновок Верховного Суду, що регулює подібні правовідносини викладений у постановах Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі №826/19197/16, від 22 липня 2021 року.
Суд зазначає, що позивач заявивши в уточненій позовній заяві про стягнення пені в сумі 24 022,34 грн, фактично просить суд змінити як предмет, так і підстави позову, що суперечить положенням ст. 49 ГПК України, та не допускається.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що уточнену позовну заяву слід прийняти до розгляду частково, в частині зменшення суми основної суми заборгованості в сумі 58 000,00 та 8,43 грн процентів річних, а вимогу про стягнення пені в сумі 24 022,34 грн слід залишити без розгляду як таку, що суперечить положенням ст. 49 ГПК України.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Пакт Компані» (Покупець) було укладено Договір поставки №29/11-23 від 29 листопада 2023 року.
Відповідно до п.1.1. Договору - Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Товар у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам даного Договору на підставі Специфікації та/або видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного Договору.
Відповідно до п. 3.1. Договору оплата за Товар здійснюється Покупцем на умовах відтермінування платежу 14 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем, якщо інше не встановлено у відповідній Специфікації.
Згідно 5.1. Договору Сторони домовились, що поставка партії Товару здійснюється постачальником на умовах DDP згідно ІНКОТЕРМС 2020 склад покупця, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
У разі невиконання чи неналежного виконання своїх зобов`язань по даному договору, Сторони несуть відповідальність у відповідності із чинним законодавством України (пункт 6.1. Договору).
У разі порушення строків оплати за Товар Покупець сплачує на вимогу Постачальника проценти в розмірі 0,01% (одну соту відсотка) річних від простроченої (неоплачуваної) суми за кожен день прострочення. Сторони також погодили не застосовувати нарахування і стягнення інфляційних втрат в порядку статті 625 ЦКУ (пункт 6.2. Договору).
На виконання умов Договору, ТзОВ «Агро Пакт Компані» поставило та передало у власність ТзОВ «Агролайф Транссервіс» Товар (Лушпиння соняшникове пресоване гранульоване), згідно видаткових накладних №61 від 26.01.2024 на суму 122 148,00 грн та №62 від 26.01.2024 на суму 124 632,00 грн.
Згідно долучених до матеріалів справи меморіальних ордерів за травень - червень 2024 року відповідач погасив заборгованість за Договором частково, на загальну суму 146 780,00 грн, непогашеною залишалась заборгованість в розмірі 100 000,00 грн.
Листом №03/07-02-юк позивач направив на адресу відповідача претензію про неналежне виконання умов Договору, у якій вимагав оплатити заборгованість за поставлений товар на суму 100 000,00 грн.
В подальшому, 05.07.2024 відповідачем було сплачено 15 000,00 грн, а 12.07.2024 сплачено ще 15 000,00 грн заборгованості за Договором. Сума непогашеної заборгованості станом на 17.07.2024 становить 70 000,00 грн.
Відтак позивач завернувся з позовом з матеріально правовою вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Пакт Компані» заборгованості у розмірі 72 529,00 грн, з яких 70 000,00 грн сума простроченого грошового зобов`язання та 2529,00 грн 3% річних.
Після направлення до суду позовної заяви ще до відкриття провадження у справі відповідачем частково погашено заборнованість в розмірі 12 000 грн., про що позивачем повідомлено при зменшенні позовних вимог.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, суд дійшов висновку, що зменшені позовні вимоги є обґрунтовані та підлягають до задоволення .
При ухваленні рішення, суд виходив з наступного.
Правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів.
Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно ч.1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов`язань, є зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є Договір поставки №29/11-23 від 29 листопада 2023 року.
Відповідно до частини 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
В силу статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Оплата за Товар здійснюється Покупцем на умовах відтермінування платежу 14 календарних днів з моменту отримання товару Покупцем, якщо інше не встановлено у відповідній Специфікації (п. 3.1. Договору).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).
Як вбачається з матеріалів справи ТзОВ «Агро Пакт Компані» виконало взяті на себе зобов`язання шляхом постачання ТзОВ «Агролайф Транссервіс» Лушпиння соняшникового пресованого гранульованого 45,7 т. на загальну суму - 246 780 грн, що підтверджується згідно видатковими накладними №61 та №62 від 26 січня 2024 року та товаро-транспортними накладними №Р61 та №Р62 від 26 січня 2024 року.
Згідно п.3.1. Договору поставки термін оплати за поставлений Товар, згідно видаткових накладних №61 та №62 від 26 січня 2024 року, сплив 09 лютого 2024 року.
Матеріалами справи підтверджується заборгованість відповідача в сумі 58 000,00 грн.
З огляду на те, що решту вартості поставленого товару в сумі 58 000,00 грн відповідач не оплатив, що ним не заперечується, та підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку, що в цій частині позов є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.
Щодо вимоги в частині про стягнення 8,43 грн процентів річних суд встановив наступне.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно укладеного пункту 6.2. Договору у разі порушення строків оплати за Товар Покупець сплачує на вимогу Постачальника проценти в розмірі 0,01% (одну соту відсотка) річних від простроченої (неоплачуваної) суми за кожен день прострочення. Сторони також погодили не застосовувати нарахування і стягнення інфляційних втрат в порядку статті 625 ЦКУ.
Враховуючи викладене, відповідач повинен відшкодувати суми заборгованості по поставленому, але не повністю оплаченому товару, відсотки річних у розмірі 0,01% від простроченої суми.
Суд здійснивши власний розрахунок заборгованості в межах заявленого періоду (з урахуванням сум, сплачених відповідачем), суд дійшов висновку, що такий зроблений арифметично правильно, відтак до стягнення з відповідача підлягає 8,43 грн відсотків річних.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Судові витрати на підставі статей 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судовий збір покладається на відповідача .
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 74, 75, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Зменшені позовні вимоги задоволити .
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролайф Транссервіс» (81151, Львівська обл., Львівський р-н, село Давидів, вул. Львівська, будинок 2, корпус А; код ЄДРПОУ: 37278500) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Пакт Компані» 01133, м. Київ, вул. Коновальця Євгена, будинок 44-Б, офіс 217; код ЄДРПОУ: 44553364) 58 000,00 грн заборгованості за прострочення грошового зобов`язання, 8,43 грн процентів річних та 3028,00 грн відшкодування витрат судового збору.
3 В частині вимоги про стягнення пені в сумі 24 022,34 грн заяву залишити без розгляду.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV Господарським процесуальним кодексом України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБерезяк Н.Є.
Суд | Господарський суд Львівської області |
Дата ухвалення рішення | 20.09.2024 |
Оприлюднено | 23.09.2024 |
Номер документу | 121753145 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Львівської області
Березяк Н.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні