Рішення

від 10.09.2024 по справі 916/10/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" вересня 2024 р. Справа № 916/10/24Господарський суд Одеської області у складі судді Нікітенка С.В., за участю секретаря судових засідань Склезь Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу,

за позовом: Виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси (65059, м. Одеса, вул. Краснова, 10; код ЄДРПОУ 03528552) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Думська, 1; код ЄДРПОУ 26597691),

до відповідача: Приватного підприємства БАСТІОН-2015 (67584, Одеська обл., Одеський р-н, селище Ліски, вул. Южна, буд.103; код ЄДРПОУ 39669170),

про усунення перешкод у володінні та користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва.

За участю представників сторін:

від прокуратури прокурор Тунік В.М.;

від позивача Явченко Д.В., самопредставництво;

від відповідача адвокат Крайнюков М.М., ордер серія ВЕ № 1107461.

Обставини справи.

Виконувач обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради 02.01.2024 звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в якій просить зобов`язати Приватне підприємство БАСТІОН-2015 за власний рахунок усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою територіальної громади міста Одеси загальною площею 421 кв.м. шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - нежитлової будівлі загальною площею 295,6 кв.м за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 153Д/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1436928151101).

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 справу № 916/10/24 передано на розгляд судді Господарського суду Одеської області Рога Н.В.

Ухвалою суду (суддя Рога Н.В.) від 05.01.2024 позовну заяву виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси залишено без руху.

11 січня 2024 року до суду від Київської окружної прокуратури міста Одеси надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду (суддя Рога Н.В.) від 16.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/10/24. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 13.02.2024 о 10:30 год.

Протокольною ухвалою від 13.02.2024 відкладено підготовче засідання на 05.03.2024 о 09.30 год.

Ухвалою суду (суддя Рога Н.В.) від 05.03.2024 підготовче засідання відкладено на 21.03.2024 о 09:30 год.

21 березня 2024 року до суду від Приватного підприємства БАСТІОН-2015 надійшов відзив.

Протокольною ухвалою від 21.03.2024 відкладено підготовче засідання на 09.04.2024 о 14:00 год.

01 квітня 2024 року до суду від керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Одеської області (суддя Рога Н.В.) від 03.04.2024 заявлено самовідвід від розгляду справи № 916/10/24.

Розпорядженням керівника апарату Господарському суді Одеської області від 04.04.2024 № 132 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 916/10/24, за наслідками якого головуючим суддею у справі визначено Нікітенка С.В.

Ухвалою суду від 09.04.2024 прийнято справу № 916/10/24 до провадження судді Нікітенка С.В. в порядку загального позовного провадження. Розгляд справи постановлено почати спочатку та призначити підготовче засідання у справі на 07.05.2024 о 10:30 год. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 07.05.2024 о 10:30 год.

У підготовчому засіданні 07.05.2024 судом було оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 21.05.2024 о 11:20 год.

У підготовчому засіданні 21.05.2023 суд протокольною ухвалою залишив відзив на позовну заву без розгляду, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Судом встановлено, що на день подання відзиву у ПП БАСТІОН-2015 відсутній зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі).

Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 170 ГПК України суд повертає письмову заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду у разі, якщо її подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Судом також встановлено, що відзив на позовну заяву подано з пропуском встановленого судом процесуального строку.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що відзив ПП БАСТІОН-2015 подано без додержання вимог ч. 6 ст. 6 ГПК України та з пропуском встановленого судом процесуального строку для подання відзиву, суд дійшов до висновку про залишення його без розгляду.

Ухвалою від 21.05.2024 закрито підготовче провадження у справі № 916/10/24, призначено справу до судового розгляду по суті на 25.06.2024 о 14:10 год. Постановлено здійснити розгляд справи по суті впродовж розумного строку. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 25.06.2024 о 14:10 год.

25 червня 2024 року до суду від Приватного підприємства БАСТІОН-2015 надійшли письмові пояснення по справі.

Вказані пояснення суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 25.06.2024 судом було оголошено перерву у засіданні суду до 10.09.2024 о 15:30 год.

Прокурор у судовому засіданні 10.09.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник позивача у судовому засіданні 10.09.2024 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити, з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.09.2024 позовні вимоги не визнав та у задоволенні позовних вимог просив відмовити, з підстав викладених у письмових поясненнях.

У судовому засіданні 10.09.2024 після повернення з нарадчої кімнати судом відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини рішення і повідомлено присутніх учасників справи про орієнтований час складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись з цим позовом до суду виконувач обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в обґрунтування позовних вимог посилається на ті обставини, що Київською окружною прокуратурою м. Одеси в рамках здійснення конституційної функції щодо представництва прокурором інтересів держави в суді вивчалося питання законності будівництва нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та встановлено наступне.

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на підставі рішення державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. від 08.12.2017 за індексним номером 38610613 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на господарську будівлю загальною площею 184,1 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1431917151101).

Підставою для державної реєстрації зазначено: виписка № 332, видана 10.12.1992 від імені виконкому Одеської міської ради депутатів трудящих, та технічний паспорт, виданий 05.12.2017 ТОВ «ПРОФПРОЕКТ».

Разом з тим, відповідно до інформації Департаменту архівної справи та діловодства Одеської міської ради, виконавчим комітетом Одеської міської ради народних депутатів рішення № 332 від 10.12.1992 щодо відведення земельних ділянок під забудову в м. Одесі по вул. Перекопської дивізії (на теперішній час Фонтанська дорога), 153Д/1, в тому числі на користь ОСОБА_1 не приймалось.

Проте рішення з реквізитами «№ 332 від 03.09.1992» стосується реєстрації регіональної зовнішньоекономічної інвестиційної асоціації «Регионалвнешинвест» та не має жодного відношення до спірного об`єкта.

Крім того, відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 за № 127, технічний паспорт ? документ, що складається на основі матеріалів технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, містить основні відомості про нього (місцезнаходження (адреса), склад, технічні характеристики, план та опис об`єкта, ім`я/найменування власника/замовника, відомості щодо права власності на об`єкт нерухомого майна, відомості щодо суб`єкта господарювання, який виготовив технічний паспорт тощо) та видається замовнику.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 09.02.2022 у справі № 752/9104/18, з огляду на норми Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики від 24.05.2001 за № 127, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5573, технічний паспорт на будинок не підтверджує право власності та, відповідно, не заміняє собою свідоцтво про право власності чи інший правовстановлюючий документ, не дає право володіти, користуватись чи розпоряджатись нерухомістю це лише документ, який фіксує технічні дані об`єкта.

Отже, технічний паспорт лише підтверджує проведення технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна та не являється правоустановчим документом.

Крім того, за інформацією Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, рішення щодо передачі у власність чи користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 (з урахуванням дробів і літер) Одеською міською радою не приймалось.

Таким чином, первинна реєстрація права власності на спірну господарську будівлю відбулася без відповідних правових підстав, за відсутності у ОСОБА_1 права власності або користування земельною ділянкою.

Однак в подальшому державним реєстратором Махортовим І.О. на підставі висновку № 02/12 від 08.12.2017 прийнято рішення про поділ об`єкта нерухомого майна (з відкриттям розділів) на два самостійні об`єкти, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 182,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1436928151101, рішення від 13.12.2017 за індексним номером 38711861) та нежитлове приміщення загальною площею 2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1436932851101, рішення від 13.12.2017 за індексним номером 38711812).

В результаті вказаного поділу ОСОБА_1 став власником нежитлової будівлі загальною площею 182,1 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1436928151101) та нежитлового приміщення загальною площею 2 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1436932851101).

В подальшому на підставі договору дарування № 20 від 03.01.2018 ОСОБА_1 подарував по нежитлової будівлі загальною площею 182,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 1436928151101) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які надалі на підставі акту прийому-передачі від 19.04.2018 передали вказану нежитлову будівлю загальною площею 182,1 кв. м до статутного фонду приватного підприємства «БАСТІОН-2015», директором якого є ОСОБА_3 .

Надалі, у період з 16.11.2018 по 08.04.2019, ПП «БАСТІОН-2015» проведено роботи з капітального ремонту вказаної нежитлової будівлі, в результаті чого її площу збільшено з 182,1 кв.м. до 295,6 кв.м., про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради «Регіональне бюро державної реєстрації» Бондара О.М. від 17.05.2019 за індексним номером 46908839).

Прокурор зазначає, що вказані обставини були предметом дослідження у цивільній справі № 520/16267/19 за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ПП «БАСТІОН-2015», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О., за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. про скасування рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності, про визнання недійсним договорів дарування та акту прийому-передачі.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10.06.2021 у справі № 520/16267/19 у задоволенні позовної заяви прокурора відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 18.05.2023 частково задоволено апеляційну скаргу Одеської обласної прокуратури на рішення Київського районного суду м. Одеси від 10.06.2021 у справі № 520/16267/19, яким відмовлено у задоволенні позовної заяви Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ПП «БАСТІОН-2015», державного реєстратора комунального підприємства «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О., за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Чередниченко Г.А. про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна по Фонтанській дорозі, 153Д/1 в м. Одесі, визнання недійсними договорів дарування та акту прийому-передачі.

Судом апеляційної інстанції скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким:

- Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 38610613) на господарську будівлю ? об`єкт нежитлової нерухомості, розташованого по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1431917151101);

- Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 38711861) щодо поділу господарської будівлі ? об`єкту нежитлової нерухомості, розташованого по Фонтанській дорозі, 153Д/1 в м. Одесі (реєстраційний номер1436928151101);

- Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 38711703) щодо об`єкта нерухомого майна ? нежитлового приміщення, розташованого по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1436928151101);

- Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстраційна служба Одеської області» Махортова І.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер: 38711812) щодо об`єкта нерухомого майна ? нежитлового приміщення розташованого по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер: 1436932851101).

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що первинна реєстрація права власності на нерухоме майно за вказаною адресою відбулась без правових підстав, а правова природа майна та його належність на законних підставах ОСОБА_1 не встановлена, в результаті чого порушено право комунальної власності Одеської міської ради на відповідну земельну ділянку.

Зазначена постанова Одеського апеляційного суду від 18.05.2023 у справі № 520/16267/19 набрала законної сили 18.05.2023.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені (п. 47 постанови Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 761/29966/16-ц).

Таким чином, за твердженням прокурора, обставини, встановлені у постанові Одеського апеляційного суду від 18.05.2023 у цивільній справі № 520/16267/19 щодо незаконності первинної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на господарську будівлю за адресою: АДРЕСА_1 не потребують доказування у зазначеній господарській справі.

Прокурор зазначає, що станом на теперішній час спірна нежитлова будівля загальною площею 295.6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у власності ПП «БАСТІОН-2015», код ЄДРПОУ 39669170 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1436928151101).

Водночас ні первинний набувач ОСОБА_1 (незаконність набуття права власності якого встановлена постановою Одеського апеляційного суду від 18.05.2023 у справі № 520/16267/19), ні останній набувач ПП «БАСТІОН-2015» не отримували права власності чи користування земельною ділянкою під таким об`єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, слідчим відділом Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.12.2021 за № 42021163010000117 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні отримано Висновок експерта судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи №22-519-521 від 31.05.2023, з якого слідує, що загальна фактична площа земельної ділянки під досліджуваною нежитловою будівлею - 421 кв.м.

Відповідно до ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

У постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі № 922/2060/20 сформовано наступний правовий висновок: «за загальним правилом, правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, орган місцевого самоврядування наділений в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому відсутність державної реєстрації речового права на земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку».

В силу приписів ст. 83 Земельного кодексу України власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , була та залишається територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Враховуючи вищевикладене, прокурор звернувся до суду з позовною заявою в якій просить зобов`язати Приватне підприємство БАСТІОН-2015 за власний рахунок усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою територіальної громади міста Одеси загальною площею 421 кв.м. шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - нежитлової будівлі загальною площею 295,6 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1436928151101).

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги виконувача обов`язків керівника Київської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про судоустрій та статус суддів, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Приписами статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 ЦК України). Елементом особливої правової охорони землі є норма частини 2 статті 14 Конституції України про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 2 статті 373 ЦК України).

Згідно з частиною другою, пунктом б) частини третьої статті 152 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Зважаючи на той факт, що будівництво ОСОБА_1 спірної господарської будівлі загальною площею 184,1 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , подальші поділ об`єкту та збільшення його площі ПП «БАСТІОН-2015» до 295,6 кв. м відбувалось на земельній ділянці територіальної громади, яка не відводилась для такої мети, то зазначений об`єкт нерухомого майна набув ознак об`єкта самочинного будівництва, відповідно до приписів ч. 1 ст. 376 ЦК України.

Відповідно до частин 4, 7 ст. 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідно до пункту 17 постанови пленуму ВССУ від 30.03.2012 за № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України про правовий режим самочинного будівництва», позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Позов може бути пред`явлено до особи, яка здійснила будівництво, як про зобов`язання знесення забудови, так і про знесення забудови за рішенням суду самим власником (користувачем) земельної ділянки за рахунок особи, яка здійснила самочинне будівництво, з одночасним відшкодуванням підтверджених витрат на його знесення.

У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 642/1536/17-ц сформовано наступний правовий висновок: системний аналіз положень статей 376 ЦК України, 38 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дає підстави для висновку, що самочинне будівництво підлягає безумовному знесенню, якщо: власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності за особою, яка здійснила таке будівництво.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. п. 39, 40 постанови у справі № 911/3454/17 від 27.10.2020 обґрунтовано визначено, що за змістом частини 4 статті 376 ЦК України збудований об`єкт нерухомості може бути знесений як особою, яка здійснила самочинне будівництво, так і особою яка здійснює самочинне будівництво. У разі, якщо право власності чи право користування земельною ділянкою не оформлене, забудова цієї земельної ділянки порушує права третіх осіб.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, у випадках самочинного будівництва, зокрема, якщо нерухоме майно збудоване або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, стаття 376 Цивільного кодексу України не ставить можливість знесення об`єкта самочинного будівництва в залежність від можливостей його перебудови. Натомість правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4 статті 376 ЦК України). В цьому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову. Це є логічним та виправданим, оскільки такі види самочинного будівництва, безперечно, не можуть бути приведені до легітимного стану шляхом перебудови.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 22.06.2020 у справі № 922/2155/18, позивач у спорі про захист прав на земельну ділянку може пред`явити будь-яку позовну вимогу, яка не передбачена законом або договором, а суд може захистити порушене право у заявлений спосіб, у тому числі шляхом визнання відсутнім права, але за умови, що такий спосіб захисту прав на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право позивача і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

У постанові від 27.10.2020 у справі № 911/3454/17, Верховний Суд зазначив, що дійшовши спочатку правильних висновків щодо задоволення позовної вимоги про скасування рішення про держреєстрацію, згідно з яким неправомірно було зареєстровано право власності на об`єкт самочинного будівництва, та похідний характер позовної вимоги про знесення самочинно збудованого нерухомого майна, у подальшому суд дійшов непослідовного висновку про відсутність підстав для задоволення похідної вимоги, яка є негаторним позовом і водночас ефективним способом захисту прав позивачів на земельну ділянку державної власності, оскільки відповідає положенням статей 376, 391 ЦК України і статей 152, 212 ЗК України.

Таким чином, матеріально-правова вимога про знесення об`єкта самочинного будівництва має похідний характер від скасування рішення про первинну державну реєстрацію і є водночас ефективним способом захисту прав позивача на земельну ділянку комунальної власності за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 153Д/1.

Незважаючи на те, що станом на теперішній час право власності на спірний об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю загальною площею 295.6 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ПП «БАСТІОН-2015», така реєстрація не змінює правовий режим будівництва як самочинного, оскільки такий об`єкт побудовано на земельній ділянці комунальної власності, яка не відводилась для такої мети.

Відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Зміст приписів статті 376 ЦК України підтверджує неможливість застосування інших, ніж ті, що встановлені цією статтею, способів легітимізації (узаконення) самочинного будівництва та набуття права власності на такі об`єкти. Реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, яка його здійснила, не змінює правовий режим такого будівництва як самочинного (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц).

Верховний Суд у постанові від 24.03.2021 у справі № 200/2192/18 зазначив, що об`єкт незавершеного будівництва, який є предметом спору у цій справі, є об`єктом самочинного будівництва, відповідно, ефективним способом захисту порушених прав міської ради як власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, щодо користування і розпорядження цією земельною ділянкою є вимога про знесення такого будівництва відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України. При цьому обставина щодо державної реєстрації права власності на цей об`єкт не спростовує факт самочинності зведення цього нерухомого майна, та наявності підстав для застосування статті 376 ЦК України.

Враховуючи, що спірний об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлова будівля загальною площею 295,6 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно побудована на земельній ділянці в межах міста Одеси, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що ПП БАСТІОН-2015 зобов`язано за власний рахунок усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою територіальної громади міста Одеси загальною площею 421 кв.м., шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва.

Доводи відповідача, викладені ним у письмових поясненнях в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Щодо інших доводів сторін у справі, викладених в обґрунтування власних правових позицій по наявному спору, то суд не вбачає підстав для надання таким оцінки у межах розглядуваного спору, оскільки вищенаведені аргументи суду у даному рішенні, на думку суду, є самостійною та достатньою підставою для висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Приватне підприємство БАСТІОН-2015 (67584, Одеська обл., Одеський р-н, селище Ліски, вул. Южна, буд.103; код ЄДРПОУ 39669170) за власний рахунок усунути перешкоди у володінні та користуванні земельною ділянкою територіальної громади міста Одеси загальною площею 421 кв.м. шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - нежитлової будівлі загальною площею 295,6 кв.м за адресою: м. Одеса, Фонтанська дорога, 153Д/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1436928151101).

3. Стягнути з Приватного підприємства БАСТІОН-2015 (67584, Одеська обл., Одеський р-н, селище Ліски, вул. Южна, буд.103; код ЄДРПОУ 39669170) на на користь Одеської обласної прокуратури (65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 2684,00 грн.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повне рішення складено 19 вересня 2024 р.

Суддя Нікітенко С.В.