Ухвала

від 20.09.2024 по справі 916/1402/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/1402/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАНИ УКРАЇНИ" про ухвалення додаткового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАНИ УКРАЇНИ" (код ЄДРПОУ 40489427, 67806, Одеська обл., Овідіопольський р-н, селище міського типу Авангард, вул. Теплична, буд.1)

до відповідача: Малого приватного підприємства "ДАЛЕТ" (код ЄДРПОУ 31976542, 65059, м. Одеса, вул. Люстдорфська Дорога, буд. 29 "Б", кв. 33)

про стягнення 297386,16 грн.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "КРАНИ УКРАЇНИ" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Малого приватного підприємства "ДАЛЕТ" про стягнення 297386,16 грн.

Ухвалою від 26.04.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАНИ УКРАЇНИ" прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.07.2024 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАНИ УКРАЇНИ" задоволено в повному обсязі.

Між цим, враховуючи заявлене у позовній заяві представником позивача клопотання про подання доказів понесення витрат на правничу допомогу в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України, питання щодо розподілу судових витрат в цій частині судом у судовому рішенні не вирішувалось.

Позивачем 18.07.2024 подано заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на правову допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

За приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч.3 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Ухвалою від 19.07.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАНИ УКРАЇНИ" про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду; постановлено розглянути заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАНИ УКРАЇНИ" про ухвалення додаткового рішення впродовж розумного строку; розгляд заяви здійснювати без повідомлення (виклику) сторін; повідомлено сторін, що подання ними пояснень з приводу заяви може бути здійснене до суду у строк до 15.08.2024.

Суд враховує, що ухвала суду від 19.07.2024 направлена позивачу до Електронного кабінету та доставлена до нього 19.07.2024 о 16:00.

Відповідачу ухвала суду від 19.07.2024 була направлена на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулась до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.

Згідно з ч.5 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з ч.6 та 7 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

За наведеного суд констатує, що сторони є належним чином повідомленими про розгляд даної заяви господарським судом, судом дотримані вимоги процесуального закону щодо належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної заяви.

Жодних заяв, клопотань чи заперечень від відповідача не надходило.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.

У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 04.02.2022 між адвокатом Сторожук Дмитром Івановичем (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРАНИ УКРАЇНИ" (далі - клієнт) укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 65/1.

Відповідно до п.1 договору, клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення (усно або письмово), а адвокат зобов`язується відповідно до завдання-доручення клієнта надати йому за плату юридичні послуги, щодо здійснення представництва (правової (правничої) допомоги) прав та інтересів клієнта в органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, судах України, правоохоронних органах тощо.

За умовами п. 2 договору, клієнт делегує адвокату наступні права: представляти інтереси клієнта та приймати участь у судових засіданнях в усіх інстанціях, у тому числі в першій, апеляційній та касаційній інстанціях по цивільним, кримінальним, адміністративним справам, розробити правову позицію у справі, скласти позовну заяву, підготувати позовні матеріали та подати їх в суд, знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії з документів, долучених до справи, одержувати копії рішень, ухвал, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, а також свідкам, експертам, спеціалістам, заявляти клопотання та відводи, давати усні та письмові пояснення судові, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб, знайомитися з журналом судового засідання, знімати з нього копії та подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, прослуховувати запис фіксування судового засідання технічними засобами, робити з нього копії, подавати письмові зауваження з приводу його неправильності чи неповноти, оскаржувати рішення і ухвали суду, змінювати підставу або предмет позову, збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, відмовитись від позову, визнати позов повністю або частково, пред`явити зустрічний позов, укладати мирову угоду, розписуватися за Клієнта, в тому числі підписувати позовні заяви, апеляційні та касаційні скарги, представляти інтереси Клієнта у Пенсійному фонді України та в усіх його відділеннях, подавати заяви, запити, отримувати відповіді, нести від імені Клієнта необхідні грошові витрати, користуватися іншими процесуальними правами, встановленими ЦПК, КПК, КАСУ КУпАП тощо.

Розділом 2 договору передбачені права та обв`язки сторін.

Згідно з розділом 3 договору, клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість послуг адвоката (гонорар), що надаються, у порядку та строки, визначені у додаткових угодах (замовленнях), які є невід`ємною частиною договору. Додаткові витрати, відповідно до завдання-доручення, що не були включені до загальної вартості юридичних послуг згідно договору, сплачуються клієнтом на підставі окремих додаткових угод. У випадку дострокового розірвання договору з ініціативи клієнта, клієнт зобов`язується оплатити адвокату гонорар за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання. У випадку дострокового розірвання договору з ініціативи адвоката на підставі передбачених пунктами 3.,7.5.4.,7.5.5.,7.5.6.,7.5.7. цього договору, клієнт зобов`язаний оплатити адвокату гонорар в повному обсязі, визначений у додаткових угодах. В усіх інших випадках клієнт зобов`язаний оплатити адвокату гонорар за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання.

За умовами п. 7.1 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін (у разі наявності печаток) та діє до моменту набрання рішенням суду законної сили по справі або інших обставин за домовленістю між сторонами, які зазначені у додаткових угодах (замовленнях).

Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.

25.03.2024 між адвокатом Сторожук Дмитром Івановичем та Товариством з обмеженою відповідальністю "КРАНИ УКРАЇНИ" укладено додаткову угоду №1-1 до договору № 65/1 про надання правової (правничої) допомоги від 04.02.2022, в якій сторони погодили наступне:

1. Клієнт на підставі договору №65/1 про надання правової (правничої) допомоги від 04 лютого 2022 року доручає адвокату здійснити наступні види правової (правничої) допомоги (послуги) у суді першої інстанції (Господарський суд Одеської області):

- провести усну консультацію, вивчення документів, підготовка позовної заяви та подача її до суду;

- підготовка необхідних заяв та клопотань, інших процесуальних документів, передбачених ГПК України по справі.

- участь у судових засіданнях в Господарському суді Одеської області по справі.

2. Згідно цієї додаткової угоди до договору №65/1 від 04.02.2022 клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість послуг адвоката (гонорар), що надається, у розмірі 50000,00 грн., що є фіксованою платою, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, у наступному порядку - протягом 15 робочих днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції.

17.07.2024 між сторонами складено розрахунок часу і перелік видів правової (правничої) допомоги (обсяг наданих послуг), наданих клієнту згідно додаткової угоди №1-1 договору про надання правової (правничої) допомоги №65/1 від 04.02.2022.

Вище вказаним розрахунком передбачений детальний опис наданих послуг:

- проведення усної консультації, вивчення документів, підготовка позовної заяви та подача її до суду - 20 год.;

- підготовка необхідних заяв та клопотань, інших процесуальних документів, передбачених ГПК України по справі - 2 год.

Згідно додаткової угоди № 1-1 до договору №65/1 від 04.02.2022, клієнт зобов`язується сплатити адвокату вартість послуг адвоката (гонорар), що надається, у розмірі 50000,00 грн., що є фіксованою платою, яка не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу, у наступному порядку - протягом 15 робочих днів з дня проголошення рішення суду першої інстанції.

Також, у розрахунку зазначено, що даний розрахунок є одночасно актом передачі-приймання виконаних послуг.

Розрахунок підписаний між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплені печатками.

В матеріалах справи наявний ордер на надання правової допомоги, виданий адвокатом Сторожук Д.І., та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно з ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом ч.ч. 3-6 ст. 126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч. 5-7 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справах "East/West Alliance Limited" проти України" та "Ботацці проти Італії").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, сьомою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, враховуючи частини п`яту-сьому, дев`яту статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду викладена в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Саме така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2019 у справі №916/1340/18.

Правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №906/194/18, акцентує увагу на необхідності дослідження документів на підтвердження обсягу витрат на правову допомогу, у тому числі щодо необхідності наявності розрахунку відповідних витрат, а також оцінки можливого фактичного їх понесення, оскільки у зазначеному випадку встановлення факту понесення витрат залежить від доведення факту надання правової допомоги у відповідних обсягах.

Від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а тому відповідно до вимог чинного процесуального закону цілком достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Даний висновок суду повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 15.06.2021 у справі №922/2987/20, від 18.05.2021 у справі №923/121/20, від 13.12.2018 у справі №816/2096/17, від 16.05.2019 у справі №823/2638/18, від 09.07.2019 у справі №923/726/18 та від 26.02.2020 у справі №910/14371/18.

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладений в постанові від 28.11.2019 у справі №914/1605/18.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ст.131-2 Конституції України, для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Зазначеним положенням Конституції України відповідає стаття 16 Господарського процесуального кодексу України, положеннями якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з преамбулою Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Відповідно до ст.1 Закону, у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Частиною 3 статті 4 Закону визначено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Згідно з ст. 13 Закону, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Так, з системного аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що до витрат сторін, понесених у зв`язку з розглядом господарської справи, закон відносить, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, для надання якої в силу Конституції України діє адвокатура. Між цим, Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", який визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, передбачено, що адвокат може здійснювати адвокатську діяльність як індивідуально, так і в організаційних формах адвокатської діяльності, перелік яких є вичерпний, а саме - адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність").

За змістом ч.3 ст.27 Закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

За змістом частини третьої статті 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

- договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та зазвичай укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені у частині другій статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

- за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, при цьому на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись, главою 52 Цивільного кодексу України;

- як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним (ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару);

- адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата (вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв);

- адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні (вказане передбачено як положеннями цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність");

- відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Додатково судом враховується, що правнича допомога у справі надається адвокатом, тобто особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність щодо забезпечення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту, склала кваліфікаційний іспит, підтвердивши теоретичні знання у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, високий рівень практичних навичок та умінь у застосуванні закону.

Таким чином, укладаючи договір про надання правової допомоги, адвокат не тільки обізнаний про порядок, умови та особливості укладення договору про надання правової допомоги, правові наслідки, пов`язані з його виконанням, а також розподілом витрат на професійну правничу допомогу між сторонами за результатами розгляду справи, а й повинен забезпечувати допомогу клієнту щодо отримання відшкодування витрат, понесених ним у зв`язку з судовим розглядом справ (в тому числі щодо формування тексту договору, погодження розміру витрат (вартості робіт), підтвердження їх первинними документами тощо.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (у тому числі і в частині компенсації витрат на професійну правничу допомогу), в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Так, на підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу у даній справі позивачем було надано низку документів, а саме: договір про надання правової (правничої допомоги) №65/1 від 04.02.2022, додаткову угоду №1-1 до договору, розрахунок часу і перелік видів правової (правничої) допомоги (обсяг наданих послуг), наданих клієнту згідно додаткової угоди №1-1 до договору про надання правової (правничої) допомоги №65/1 від 04.02.2022.

Разом з тим, наданий представником позивача договір не містить жодної прив`язки до розгляду судом господарської справи №916/1402/24, так само, ані додаткова угода №1-1, ані розрахунок часу і перелік видів правової (правничої) допомоги (обсяг наданих послуг) не містять посилання на справу №916/1402/24.

Крім того, у зазначених документах відсутні положення, які б підтверджували надання правової допомоги у зв`язку з правовідносинами, які були спірними та оцінювались судом при розгляді даної справи по суті, натомість, викладені у них формулювання є абстрактними та такими, що можуть тлумачитися обширно, між тим ризики з неясністю положень документів повинна нести саме та особа, яка включила/зазначила це положення, що узгоджується з принципом contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав), що має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище.

Відсутність у чинному законодавстві обов`язку адвоката зазначати єдиний унікальний номер справи у документах, що підтверджують факт надання правової допомоги, жодним чином не спростовує необхідності викладення вказаних документів таким чином, щоб їх зміст дозволяв однозначно ідентифікувати факт надання професійної правничої допомоги саме у зв`язку з судовим розглядом тієї справи, в якій відповідні судові витрати заявлені до відшкодування за рахунок іншої сторони.

Таким чином, господарський суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАНИ УКРАЇНИ" про стягнення судових витрат на правову допомогу, оскільки з наданих до суду документів на підтвердження понесення витрат не вбачається можливим встановити, що останні пов`язані з даною справою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.126, 129, 236 - 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАНИ УКРАЇНИ" про стягнення судових витрат на правову допомогу відмовити.

Суддя М.Б. Сулімовська

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення складено і підписано 20.09.2024.