Рішення

від 11.09.2024 по справі 922/2101/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2024м. ХарківСправа № 922/2101/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Трофімова І.В.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотоприлад" (18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 85) до Державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод" (64302, Харківська обл., м. Ізюм, пр. Незалежності, 66) про стягнення 2'405'331,38 грн за участю представників:

позивача - Столярчука О.А.;

відповідача - Пацурковської О.М.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фотоприлад" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод" про стягнення заборгованості за Договором №1849 від 12 серпня 2021 року в сумі 2'405'331,38 грн, з яких: 1'284'935,59 грн - основна заборгованість, 907'730,09 грн - пеня, 146'811,67 - інфляційні втрати та 65'854,03 грн - 3% річних.

Також, позивач просить покласти на відповідача судові витрати у вигляді судового збору.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.04.2024 призначено підготовче засідання на 22 травня 2024 року о 14:00.

09.07.2024 відповідач подав відзив (вх.№ 17490), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що відповідачем було виготовлено продукцію, зазначену у п.1.1. спірного договору № 1849, та повідомлено позивача, що підтверджується проведенням спільних нарад між сторонами, на яких обговорювався факт виготовлення продукції продавцем, перевірялась якість виготовленої продукції, у т.ч. зі сторони кінцевого споживача (замовника), що підтверджується заявою свідка, у відповідності до вимог п. 4.3. договору № 1849. Однак, у зв`язку із повномасштабним збройним вторгненням російської федерації на територію України та початком бойових дій в м. Ізюм (з 24.02.2022) та окупацією м. Ізюм (з 01.04.2022-11.09.2022), саме позивач не виконав умови договору № 1849 та не здійснив поставку продукції. Також відповідач зазначає, що він письмово повідомляв ТОВ НВК "Фотоприлад" про настання форс мажорних обставин, які унеможливили виконання сторонами умов Договору № 1849.

01.08.2024 позивач подав відповідь на відзив (вх.№ 19397), в якій вказав, що твердження відповідача у відзиві про виготовлену продукцію, готовність її до відвантаження та проведення спільних нарад не відповідають дійсності.

07.08.2024 відповідач подав заперечення на відповідь на відзив (вх.№ 19841), в яких зазначив, що спірні платежі позивачем здійснено не задля виконання умов Договору № 1849 від 12.08.2021, оскільки в платіжних дорученнях в графі "Призначення платежу" не було вказано конкретного договору.

Протокольною ухвалою від 28.08.2024 підготовче засідання було закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.09.2024 о 15-30.

Представник позивача в судовому засіданні 11.09.2024 підтримав свій позов, просив задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 11.09.2024 підтримав свій відзив, проти задоволення позовних вимог заперечував.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини.

12.08.2021 між Державним підприємством Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад" (далі - Позивач, Покупець), яке згідно з наказом ДК "Укроборонпром" від 25.07.2022 № 296 перетворено в Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробничий комплекс "Фотоприлад", та Державним підприємством "Ізюмський приладобудівний завод" (далі - Відповідач, Продавець) укладено Договір № 1849 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується виготовити та поставити Покупцю запасні частини необхідні для капітального ремонту 60-ти танків Т-80УД, за номенклатурою, у кількості та за цінами згідно до специфікацій (додаток № 1, додаток № 2), що є невід`ємними частинами цього договору, а Покупець зобов`язується прийняти вказану продукцію в терміни, визначені цим договором і сплатити її вартість.

Відповідно до п. 1.2 Договору Продукція, що постачається Покупцю за цим договором призначена для подальшої поставки Покупцем в режимі експорт через ДК "Укрспецекспорт" іноземному кінцевому споживачу.

Згідно з п. 2.1 Договору встановлена ціна одиниці продукції, вказана у специфікаціях № 1, № 2 і складає грошові суми еквівалентні долару США, згідно курсу котирування валют НБУ па момент формування цін на продукцію:

- 1 дол. США = 28,0096 грн позиція № 1 (специфікація №1, №2) станом на 21.04.2021;

- 1 дол. США = 27,9094 грн позиція № 2-15 (специфікація №1), позиція № 2-13 (специфікація №2) станом на 12.04.2021.

Згідно з п. 2.3 Договору загальна сума цього договору становить 4'490'845,50 грн, в тому числі ПДВ (20%) 748'474,25 грн, що на момент укладення договору складає суму еквівалентну 160'683,63 дол. США.

Згідно з пунктами 2.5. 2.6 Договору встановлено, що Покупець проводить оплату продукції, що постачається за даним договором, шляхом перерахунку валютного еквіваленту ціни за одиницю продукції в гривнях за курсом НБУ на день здійснення відповідного платежу на розрахунковий рахунок постачальника.

Покупець здійснює оплату в наступному порядку:

2.6.1 Платіж - 1. В якості попередньої оплати (авансу), Покупець перерахує продавцю суму у розмірі 30% від вартості партії 1 (додаток №1) та партії 2 (додаток № 2) в строк 5-ти банківських днів з дати отримання грошових коштів від ДК "Укрспецекспорт" на підставі виставлених Продавцем рахунків за вимогою Покупця.

28.09.2021 Покупцем було здійснено оплату згідно з рахунком № 8150 (платіжне доручення № 3381) за продукцію в сумі 654'484,27 грн з ПДВ та згідно з рахунком №8151 (платіжне доручення № 3378) в сумі 630'451,32 грн, всього: 1'284'935,59 грн.

Пунктом 4.1 договору визначено, що продукція, яка є предметом поставки за цим договором відвантажується на адресу Покупця двома партіями згідно додатку №1 та додатку № 2 на умовах FСАМ Ізюм, згідно міжнародним правилам тлумачення торгівельних термінів "ІНКОТЕРМС" (в редакції 2010 року).

Партія 1 у строк протягом 11 місяців від дати отримання коштів від Покупця відповідно до п. 2.6.1.

Партія 2 у строк протягом 22 місяців від дати отримання коштів від Покупця відповідно до п. 2.6.1.

Позивач зазначає, що станом на 12.06.2024 Відповідачем не виконано зобов`язання за Договором щодо поставки продукції у строк протягом 11-ти місяців від дати отримання коштів від Позивача, термін виконання якого збіг 29.08.2022.

Такі обставини, на думку Позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення також закріплені в ст.173-175 Господарського кодексу України.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст. 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.265 Господарського кодексу України).

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч.6 ст.265 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

За умовами Договору, перша партія продукцію мала бути поставлена у строк протягом 11 місяців від дати отримання коштів від Покупця відповідно до п. 2.6.1.

28.09.2021 Покупцем було здійснено оплату 30% від вартості партії 1 в сумі 1'284'935,59 грн.

Проте Відповідачем не виконано зобов`язання за Договором щодо поставки продукції у строк протягом 11-ти місяців від дати отримання коштів від Позивача, термін виконання якого збіг 28.08.2022.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, умовою застосування вищевказаних положень ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 у справі №910/15963/20).

При цьому, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №912/2275/17).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач зазначені Позивачем обставини не спростував, доказів поставки устаткування або повернення коштів не надав.

Суд критично ставиться до тверджень Відповідача, про те, що спірні платежі позивачем здійснено не задля виконання умов Договору № 1849 від 12.08.2021, оскільки в платіжних дорученнях в графі "Призначення платежу" вказано номера рахунків, в яких у свою чергу вказано номер спірного договору.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, та те, що Відповідач взяті на себе договірні зобов`язання з поставки відповідного товару Позивачу не виконав, доказів протилежного, до прийняття рішення у справі, суду не надав суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості у сумі 1'284'935,59 грн обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо посилань Відповідача у відзиві про виготовлену продукцію, готовність її до відвантаження та проведення спільних нарад, суд зазначає наступне.

Суд критично ставиться до наданої відповідачем заяви свідки, оскільки вона не засвідчена нотаріально, як того вимагає ч. 3 ст. 88 ГПК України.

Крім того, проведення спільних нарад з питання виготовлення продукції, про що зазначено у відзиві, Договором № 1849 не передбачено.

Водночас у розділах 4, 5 Договору № 1849 від 12.08.2021 визначено чіткі та конкретні умови, строки та порядок поставки продукції.

Так, згідно з п. 4.1 Договору продукція поставляється двома партіями у строк протягом 11 місяців - перша партія та 22 місяців - друга партія від дати отримання коштів від Покупця.

Про готовність поставити продукцію, Продавець зобов`язується повідомити Покупця (по факсу, електронною поштою, тощо) не пізніше 5 днів від дати поставки (п. 4.3 Договору).

Суд установив, що в матеріалах справи відсутнє таке повідомлення.

У пунктах 5.2 - 5.6 Договору встановлено порядок проведення передвідвантажувальної інспекції, яка проходить на території Продавця. Продавець одночасно з пред`явленням виготовленої продукції зобов`язаний надати на час проведення передвідвантажувальної інспекції відповідні креслення та/або іншу документацію, необхідну для ідентифікації продукції.

Протягом 80-ти днів від дати укладення цього Договору продавець надає Покупцю Програму приймання та методику функціональних випробувань продукції (п.5.4 Договору).

Проте таку програму та методику Відповідачем не надано. Терміни проведення передвідвантажувальної інспекції продукції погоджуються не пізніше ніж за 30 днів до запланованої дати передачі продукції. Суд установив, що такий документ також відсутній в матеріалах справи.

До того ж, на прохання Позивача у листі від 01.02.2023 № 15-11/11 повідомити про наявність продукції та можливість її відвантаження, інформації з цього питання Відповідачем не надано.

Відтак, твердження Відповідача про виготовлену продукцію, готовність її до відвантаження та проведення спільних нарад, є необґрунтованим та відхиляються судом.

Щодо посилань Відповідача на форс-мажорні обставини, як на підставу не виконання умов Договору, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно з п. 8.1. Договору Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які виникли після набрання чинності цим Договором поза волею Сторін та призвели до невиконання або неналежного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором.

Якщо сторона несвоєчасно повідомить про настання обставин непереборної сили, то вона не може посилатися на їх дію як на підставу звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором, крім тих випадків, коли самі обставини перешкоджають відправленню такого повідомлення (п. 8.3 Договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншими відповідними компетентними органами, особами (п. 8.4 Договору).

Суд зазначає, що порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено в Законі України "Про торгово-промислові палати в Україні" (далі Закон) та деталізовано в розділі 6 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 № 44(5) (далі - Регламент).

Відповідно до ч.3 ст. 14 Закону Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Частиною 1 ст. 141 Закону встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Відповідно до п. 3.3. Регламенту сертифікат (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - Сертифікат) - документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно з п. 6.2. Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Пунктами 6.11.6., 6.11.7. Регламенту передбачено, що сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) підписується уповноваженою особою, яка прийняла рішення про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), і першим віце-президентом або віце-президентом ТПП України/президентом, першим віце-президентом або віце-президентом регіональної ТПП. На Сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) проставляється печатка ТПП України/регіональної ТПП на підпис першого віце-президента або віцепрезидента ТПП України/президента, першого віце-президента або віце-президента регіональної ТПП, який підписав такий Сертифікат.

Аналізуючи наведені норми, можна дійти висновку, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно Сертифікатом ТПП про форс-мажорні (обставини непереборної сили), а не шляхом розміщення на офіційному вебсайті загального листа від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1. Такий лист не передбачений ані статтями 14, 141 Закону, ані положеннями Регламенту, та не містить посилання на зобов`язання за Договорами та неможливість їх виконання саме Відповідачем через наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021 у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, одне лише передбачене законом віднесення військового стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо Відповідач доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках воєнного стану (надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо), унеможливлює виконання саме Договору.

У матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчує наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язань Відповідача за Договором.

Крім того, п. 8.1. Договору передбачає звільнення від відповідальності за невиконання умов Договору, а не звільнення від обов`язку повернення коштів за товар.

Відтак, твердження Відповідача, як на підставу не виконання умов Договору №184, у зв`язку з виникненням форс-мажорних обставин, є необґрунтованим та відхиляються судом.

Згідно з пунктом п. 7.1 договору, у випадку порушення строку поставки продукції, визначеної цим договором. Продавець зобов`язаний сплатити Покупцю на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, нараховану на ціну продукції разом з ПДВ, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунки пені, зазначає, що прострочення Відповідача з поставки товару виникло з 29.08.2022.

При цьому, приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Зазначеною нормою права передбачено період часу, за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Умови договору про сплату пені за кожний день прострочення, не можуть розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №925/1386/19, від 12.03.2020 у справі №907/65/18, від 22.08.2019 у справі №914/508/17 та від 07.06.2019 у справі №910/23911/16.

Водночас пунктом 7 розділу ІХ Прикінцеві положення Господарського кодексу України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2023 № 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236" продовжено на всій території України дію карантину до 30.06.2023.

Дію карантину, встановленого цією постановою, неодноразово продовжувалась та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27 червня 2023 р. № 651 з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено.

За таких обставин Позивач мав право нараховувати пеню від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а саме з 29.08.2022 та по 01.01.2024 (сплив 6 місяців після закінчення карантину).

Здійснивши перерахунок вказаних нарахувань суд установив, що вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню в сумі 742'584,27 грн (за період з 28.09.2022 по 01.01.2024).

Водночас відповідно до статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом зазначеної норми, вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій, яке пов`язане з наявністю виняткових обставин, вимагає надання судом оцінки як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України, на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Суд бере до уваги, що підприємство Відповідача, незважаючи на початок збройної агресії рф проти України та постійні обстріли м. Харкова та області, не припиняло роботу, хоча в спірний період більшість підприємств міста призупинили свою господарську діяльність, а деякі і зовсім зупинилися, у зв`язку із обстрілами та евакуацією працівників. Крім того, суд враховує, що підприємство Відповідача значний час перебувало під окупацією.

Враховуючи викладене, суд вбачає підстави для зменшення 742'584,27 грн пені до 272'319,03 грн (на 63%).

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 65'854,03 грн та інфляційних втрат 146'811,67 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч.2 ст. 530 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, строк повернення відповідачем сплачених за Договором коштів не був визначений Сторонами. Водночас 24.05.2023 Позивач направив Відповідачеві письмове повідомлення про повернення коштів, сплачених відповідно до Договору №1849 від 12 серпня 2021 року.

Враховуючи приписи ч.2 ст. 530 ЦК України, Відповідач є таким, що прострочив виконання обов`язку з повернення позивачу коштів у сумі 1'284'935,59 грн з 01.06.2023, а не з 28.09.2022 як зазначено Позивачем.

Перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних витрат, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 3% річних у розмірі 39'662,47 грн за період 01.06.2023 - 12.06.2024 та інфляційне збільшення боргу у розмірі 42'745,37 грн за період: червень 2023 року - травень 2024 року.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір у цій справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Слід зазначити, що у випадку зменшення розміру штрафних санкцій, витрати позивача пов`язані зі сплатою судового збору відшкодовуються з відповідача у повному обсязі.

Відтак, враховуючи часткову відмову у задоволенні позову в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат в сумі 295'403,68 грн, суд покладає на Відповідача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без врахування зменшення штрафних санкцій).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Ізюмський приладобудівний завод" (64302, Харківська обл., м. Ізюм, пр. Незалежності, 66; ідент. код 30210163) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фотоприлад" (18000, м. Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 85; ідент. код 14312329) 1'284'935,59 грн основної заборгованості, 272'319,03 грн пені, 42'745,37 грн інфляційних втрат, 3% річних у сумі 39'662,47 грн та судовий збір у сумі 31'648,91 грн.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України

Учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фотоприлад" (18000, м.Черкаси, вул. Б. Вишневецького, 85; ідент. код 14312329).

Відповідач - Державне підприємство "Ізюмський приладобудівний завод" (64302, Харківська обл., м. Ізюм, пр. Незалежності, 66; ідент. код 30210163).

Повне рішення складено "20" вересня 2024 р.

СуддяІ.В. Трофімов