Рішення

від 20.09.2024 по справі 927/666/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 вересня 2024 року м. Чернігівсправа № 927/666/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

За позовом: Заступника керівника Чернігівської окружної прокуратури,

вул. Шевченка, 1, м. Чернігів, 14000, в інтересах держави в особі

позивачів: 1. Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України,

код ЄДРПОУ 37472062, просп. Берестейський, 14, м. Київ, 01135

2. Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації,

код ЄДРПОУ 00022674, вул. Шевченка, 7, м. Чернігів, 14000

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтера Чернігів»,

код ЄДРПОУ 35686700, проспект Перемоги, 95, м. Чернігів, 14000

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів: Акціонерне товариство «Українська залізниця»,

код ЄДРПОУ 40075815, вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150

Предмет спору: про стягнення 178 642,22 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтера Чернігів», у якому просить стягнути з відповідача до Державного бюджету України на рахунок Акціонерного товариства «Українська залізниця» 178 642,22 грн, з яких 168 530,40 грн пені та 10 111,82 грн 3% річних.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.07.2024 прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Акціонерне товариство «Українська залізниця». Також цією ухвалою встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та іншим учасникам справи відзиву на позов.

Ухвала суду від 24.07.2024 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 24.07.2024 о 14:55, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву на позов є 08.08.2024.

26.07.2024 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, у задоволенні якого відмовлено ухвалою суду від 06.08.2024.

08.08.2024 відповідач у підсистемі «Електронний суд» сформував відзив на позов з доданими до нього документами, які отримані судом 09.08.2024.

08.08.2024 позивач-1 через підсистему «Електронний суд» подав до суду письмові пояснення щодо позову, які ухвалою суду від 12.08.2024 залишені судом без розгляду.

12.08.2024 позивач-2 через підсистему «Електронний суд» подав до суду заяву про відмову від позову, у якій просить закрити провадження у справі в частині розгляду позовної заяви , поданої заступником керівника Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської ОДА.

13.08.2024 прокурор у підсистемі «Електронний суд» сформував відповідь на відзив з доданими до неї документами, які отримані судом 14.08.2024.

16.08.2024 позивач-1 у підсистемі «Електронний суд» сформував письмові пояснення щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства, які отримані судом 19.08.2024.

19.08.2024 відповідач у підсистемі «Електронний суд» сформував заперечення з доданими до них документами, які отримані судом 20.08.2024.

Суд долучив до матеріалів справи подані учасниками справи заяви по суті з доданими до них документами (відзив відповідача на позов, відповідь прокурор на відзив, заперечення відповідача), як такі, що подані у порядку та строк, встановлені Господарським процесуальним кодексом України та судом, а спір вирішується з їх урахуванням.

Суд долучив до матеріалів справи письмові пояснення позивача-1 щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Міністерства.

Щодо заяви позивача-2 про відмову від позову та закриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, останню прокурором подано в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України та Чернігівської обласної державної (військової) адміністрації у зв`язку із невиконанням ними своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 55 ГПК України визначено, що відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю.

Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Отже, непідтримання компетентним органом позову, поданим в його особі, не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим, оскільки невжиття цим органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

За наведених обставин, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача 2 про закриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем тристороннього договору на постачання будівельних матеріалів. Так, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави на період воєнного стану Чернігівською обласною державною адміністрацією здійснено закупівлю будівельних матеріалів. Відповідач всупереч умовам укладеного договору, здійснив поставку будівельних матеріалів з порушенням встановленого договором строку, що є порушенням майнових інтересів держави у бюджетній сфері у період воєнного стану на території України.

Відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні з таких підстав:

- відповідач повністю виконав умови Договору, поставив товар Замовнику відповідно до його заявки, як це передбачено пунктом 5.1 Договору, з урахуванням готовності Замовника до приймання товару та додаткових усно узгоджених з сторонами строків поставки, а в свою чергу АТ «Укрзалізниця» здійснила повну оплату за поставлений товар. Саме Замовник згідно з умовами Договору після повідомлення про готовність товару до відвантаження повинен був вжити заходів щодо його вивезення зі складу Постачальника за адресою: м. Чернігів, вул. 77 Гвардійської дивізії ,1. Враховуючи неможливість вчинити вказані дії Замовником, товар не був відвантажений протягом 2-х днів від дати попередньої оплати та погоджений новий строк. Отже, відповідач вважає, що ним не було допущено порушення зобов`язань за Договором, що визнає Замовник товару, що свідчить про відсутність підстав для стягнення штрафних санкцій на підставі п. 6.1 Договору;

- вимога прокурора про стягнення 3 % річних у сумі 10 111,82 грн не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки підставою позову стало порушення негрошового зобов`язання;

- посилання прокурора про те, що пеня підлягає сплаті до Державного бюджету України є необґрунтованими, оскільки до Державного бюджету України зараховуються штрафи та пеня, які застосовуються відповідно до закону, а не пеня, сплата якої передбачається у договорі;

- за умовами п. 6.1 Договору пеня за порушення Постачальником строку поставки товару розмірі подвійної облікової ставки НБУ сплачується на рахунок саме платника АТ «Українська залізниця». Отже, платник - АТ «Українська залізниця» не є третьою особою, на яку відповідно до ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу України боржник поклав виконання свого обов`язку, а є однією із сторін договору, тобто є самостійною стороною у договірних зобов`язаннях сторін з правами та обов`язками. Водночас, сторони в Договорі не передбачили стягнення штрафних санкцій з постачальника на користь Державного бюджету;

- вимога прокурора щодо стягнення пені не відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення;

- прокурор фактично звернувся за захистом інтересів не позивачів (Чернігівської обласної військової адміністрації, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України), а третьої особи АТ «Укрзалізниця», за рахунок якого якраз і має задовольнятися позов, як того вимагає частина 4 статті 45 ГПК України. Проте абзацом 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачена заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

У відповіді на відзив прокурор заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та зазначає, що:

- зміни до договору на постачання будівельних матеріалів, у тому числі щодо п.5.4. Договору щодо поставки будівельних матеріалів упродовж 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, не вносилися;

- у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт);

- невиконання постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання будівельних матеріалів беззаперечно порушує державні інтереси у спірних правовідносинах.

Відповідач у наданих запереченнях наголошує на відсутність порушень зобов`язань за Договором та відсутність доказів порушення інтересів держави.

Інших заяв по суті у встановлений судом строк до суду не надходило.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

На офіційному веб-сайті АТ «Укрзалізниця» опублікований проект договору на постачання будівельних матеріалів (далі Договір), форма та умови якого затверджені рішенням правління АТ «Укрзалізниця».

У преамбулі Договору вказано, що сторонами, які уклали цей договір для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а саме для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій, з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави, є: військова адміністрація (надалі «Замовник»), Акціонерне товариство «Українська залізниця» (надалі «Платник»), та юридична особа або фізична особа-підприємець, яка здійснила акцепт (прийняття) умов цього Договору шляхом приєднання до його умов (надалі - «Постачальник»).

За цим Договором Постачальник зобов`язується поставити Замовнику будівельні матеріали (вироби, продукцію) для першочергових аварійно-ремонтних робіт на об`єктах, які пошкоджені внаслідок бойових дій (надалі Товар (-и)), перелік, кількість, ціни та умови поставки яких зазначаються Замовником у заявках (далі заявка), а Замовник зобов`язується прийняти вказаний Товар, а Платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього Договору. Укладанням цього Договору Постачальник підтверджує, що Товар належить Постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено Сторонами (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна ціна (вартість) Договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого Товару, на підставі підписаних Сторонами (Постачальником та Замовником) первинних бухгалтерських документів.

У п. 2.2 Договору визначено, що оплата Товару Платником здійснюється з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану» (зі змінами), на таких умовах:

2.2.1. Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості Товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Замовника сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином, за умови наявності письмового погодження переліків Товару, постачальників, обсягів, цін на Товар, що закуповується, з Міністерством розвитку громад та територій України, та бюджетних коштів на поточних рахунках Платника.

2.2.2. Остаточний розрахунок за поставлений Товар проводиться Платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання Платником від Замовника сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином, за умови наявності письмового погодження переліків Товару, постачальників, обсягів, цін на Товар, що закуповується, з Міністерством розвитку громад та територій України, та бюджетних коштів на поточних рахунках Платника.

2.2.3. Усі підписання та погодження відповідних документів можуть здійснюватися засобами електронної пошти/у паперовому вигляді/повідомленням через месенджери (у вигляді фотокопії)/з використанням відповідних програмних комплексів (рішень), у тому числі шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису/удосконаленого електронного підпису.

Визначені пунктом 2.2 цього Договору документи (рахунок, акт прийому-передачі, накладна тощо) підлягають направленню на адреси Платника за допомогою відповідних програмних комплексів (рішень) (п. 2.3 Договору).

Усі розрахунки за Договором здійснюються в безготівковому порядку в національній валюті України ? гривні (п. 2.4 Договору).

За умовами п. 5.1-5.3 Договору поставка Товару за цим Договором здійснюється Постачальником партіями протягом строку дії Договору на умовах, визначених у заявках відповідно до пункту 1.1 цього Договору, на підставі письмових заявок Замовника. Заявки подаються за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення), та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень, документів і вважаються дозволом на поставку та є підтвердженням готовності Замовника до приймання Товару.

Подання заявки за допомогою поштового відправлення (в тому числі електронного) здійснюється з обов`язковим зазначенням даних уповноваженого на надання таких заявок представника (представників) Замовника та відповідного уповноваженого на прийняття таких заявок представника Постачальника шляхом направлення сканованої копії підписаного уповноваженим представником документа будь-яким загальноприйнятим способом поштового або електронного зв`язку.

Постачальник зобов`язаний розглянути заявку Замовника у строк не більше 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту її отримання та надати письмове повідомлення про прийняття заявки повністю або частково (в якій частині) шляхом направлення Постачальником сканованої копії рахунку у порядку, визначеному п. 2.2 цього Договору, після чого заявка вважається узгодженою. Повідомлення Постачальника про прийняття заявки Замовника (сканована копія рахунку на попередню оплату) направляється на ту електронну адресу Замовника, з якої надійшла заявка, визначена пунктом 1.1 цього Договору або за допомогою інших засобів передачі електронних повідомлень, що визначені заявкою. Якщо Постачальник не має можливості виконати поставку на умовах, викладених у заявці, Постачальник повинен письмово відмовити в заявці (із зазначенням причин такої відмови) та направити таку відмову Замовнику за допомогою інтерактивного способу зв`язку (електронна пошта) та/або загальним поштовим зв`язком (поштове відправлення) та/або іншими засобами передачі електронних повідомлень у строк, що не перевищує 24 (двадцять чотири) години з моменту отримання відповідної заявки. У разі, якщо Постачальник протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту отримання відповідної заявки Замовника не вчинив або вчинив із запізненням дії визначені у цьому пункті вище, то така заявка Замовника вважається не прийнятою Постачальником та не узгодженою Сторонами.

Пунктом 5.4 Договору передбачено, що товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання Постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено Сторонами додатково.

Датою поставки Товару є дата приймання Замовником партії Товару та підписання Замовником відповідних документів. Один примірник документів, що підтверджує поставку Товару негайно передається Замовником Платнику у визначеному цим Договором порядку (п. 5.5 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору у разі затримки поставки Товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у цьому Договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого Товару за кожний день затримки.

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення Постачальником його акцепту і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині взаєморозрахунків ? до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1 Договору).

Відповідно до умов статті 634 Цивільного кодексу України цей Договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання Замовника та Постачальника до всіх умов Договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття Замовником усіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення Замовником на адресу Постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього Договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття Постачальником всіх умов цього Договору (акцептом) є факт направлення Постачальником на адресу Замовника письмового повідомлення про прийняття заявки Замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної пунктом 1.1 цього Договору (п. 12.2 Договору).

За умовами п. 12.3-12.4 Договору Постачальник не має права змінювати умови Договору, а лише може до них приєднатися.

Факт направлення Замовником на адресу Постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього Договору, засвідчує повну та беззаперечну згоду Замовника з усіма умовами цього Договору та змінами до нього.

Факт направлення Постачальником повідомлення про прийняття заявки (рахунку на попередню оплату) та/або поставка Товару Постачальником за цим Договором засвідчують повну та беззаперечну згоду Постачальника з усіма умовами цього Договору та змінами до нього.

У п. 13 Договору міститься інформація про Платника АТ «Українська залізниця», зокрема про його банківські рахунки, які відкриті у ПАТ «Державний ощадний банк України», у ПАТ «АБ «Укргазбанк» та в АТ «Державний експортно-імпортний банк України».

07.10.2022 Чернігівською обласною військовою адміністрацією складено заявку на отримання будівельних матеріалів, найменування та кількість яких вказана у заявці; постачальником матеріалів зазначено ТОВ «Інтера Чернігів», адреса доставки м. Чернігів, вул. 77-ї Гвардійської Дивізії, 1.

На підставі зазначеної заявки ТОВ «Інтера Чернігів» виставлено Чернігівській обласній військовій адміністрації рахунок №10/09 від 10.10.2022 на оплату товару на загальну суму 27 339 377,40 грн, з яких аванс становить 30% - 8 201 813,22 грн.

Виходячи з умов п. 12.4 Договору, факти направлення Замовником на адресу Постачальника заявки, визначеної пунктом 1.1 цього Договору, та направлення Постачальником на адресу Замовника рахунку на попередню оплату свідчать про прийняття Замовником та Постачальником усіх умов цього Договору.

Отже, між Чернігівською ОВА як замовником, АТ «Укрзалізниця» як платником та ТОВ «Інтера Чернігів» як постачальником укладено тристоронній договір шляхом приєднання сторін до договору на постачання будівельних матеріалів, який оприлюднено на веб-сайті АТ «Укрзалізниця».

14.11.2022 АТ «Укрзалізниця» перерахувало ТОВ «Інтера Чернігів» передоплату (згідно з рахунком №10/09 від 10.10.2022 за бюджетною програмою 3121150 (КЕКВ 2620) у розмірі 8 201 813,22 грн, на підтвердження чого надано платіжне доручення №256636 від 14.11.2022.

Відповідно до видаткової накладної №00000025 від 02.12.2022 ТОВ «Інтера Чернігів» поставило, а Чернігівська ОВА прийняла будівельні матеріали на загальну суму 27 339 377,40 грн.

Прокурор зазначає, що відповідач мав поставити позивачу-2 товар у термін до 16.11.2022, однак фактично здійснив поставку 02.12.2022, тобто з порушенням строку, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача пеню та 3% річних, нараховані за несвоєчасну поставку товару.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення пені.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частинами першою - третьою статті 231 ГК України передбачено, що Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

З наведених вище положень статей 230-231 ГК України, статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.

Зазначене стосується і зобов`язань, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, що має місце у даному спорі, оскільки виконання зобов`язання з оплати відповідачу поставленого товару фінансується за рахунок субвенції, виділеної з державного бюджету місцевим бюджетам.

Предметом спору у справі, що розглядається, є, зокрема, стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов`язань з поставки товару в сумі 168 530,40 грн до Державного бюджету України шляхом зарахування на рахунок АТ «Укрзалізниця».

Прокурор вважає, що оскільки оплата за поставлений товар здійснювалась за кошти, які виділялися безпосередньо з резервного фонду Державного бюджету України за бюджетною програмою 3101710, КЕКВ2620, нараховані штрафні санкції підлягають стягненню з відповідача безпосередньо до Державного бюджету України шляхом перерахування на рахунок АТ «Укрзалізниця».

Як встановив суд, пунктом 6.1 Договору сторонами погоджено, що у разі затримки поставки Товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником, Постачальник сплачує на зазначений у цьому Договорі рахунок Платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого Товару за кожний день затримки.

Положення частин другої статті 231 ГК України передбачають, що навіть у разі, якщо зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, сторони можуть врегулювати сплату неустойки (пені, штрафу) у договорі іншим чином, ніж передбачено цією статтею ГК України.

Відповідно до статті 167 ЦК України, держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин. Держава може створювати юридичні особи публічного права (державні підприємства, навчальні заклади тощо) у випадках та в порядку, встановлених Конституцією України та законом. Держава може створювати юридичні особи приватного права (підприємницькі товариства тощо), брати участь в їх діяльності на загальних підставах, якщо інше не встановлено законом.

За приписами пункту 3 частини першої статті 3 ЦК України свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства України.

Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, одним з ключових елементів цивільного права є автономія волі учасників цивільних відносин, а тому законодавець передбачив, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частини друга, третя статті 6 ЦК України).

Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23, особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Договір - це універсальний регулятор, а отже він є підставою для становлення, зміни чи припинення приватних прав і обов`язків та інших наслідків саме для його сторін. Договір як універсальний регулятор приватних відносин покликаний забезпечити їх регулювання і має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною першою статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як виснував Верховний Суд у постанові від 11.01.2024 у справі № 916/1247/23 особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін.

Суд встановив, що договір на постачання будівельних матеріалів сторонами укладено в добровільному порядку.

При цьому ТОВ «Інтера Чернігів» укладало цей договір лише шляхом приєднання до його умов, а умови договору викладались на сайті АТ «Укрзалізниця». Тобто ТОВ «Інтера Чернігів» не впливало на формулювання умов договору, не могло їх змінити в переддоговірній процедурі, а лише приєднувалось в цілому до умов договору.

Таким чином, між сторонами цього спору існують договірні стосунки на підставі укладеного договору, а тому відносини сторін мають договірний характер і саме договір визначає, зокрема, підстави, порядок, умови, межі, період та розмір відповідальності сторін.

Отже, оскільки у пункті 6.1 Договору сторони, керуючись принципом свободи договору, погодили умову про те, що у разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому Замовником (Чернігівською обласною військовою адміністрацією), Постачальник (ТОВ «Інтера Чернігів») сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок Платника (АТ «Укрзалізниця») пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, доводи прокурора про необхідність стягнення пені саме до Державного бюджету України є безпідставними.

Та обставина, що грошові кошти, які ТОВ «Інтера Чернігів» отримало в рахунок оплати за Договором, були виділені з державного бюджету не має правового значення, оскільки особливі умови договору про сплату пені можуть встановлюватись сторонами у договорі, і сторони, скориставшись такою можливістю, визначили, що пеня за порушення строків поставки товару сплачується на рахунок АТ «Укрзалізниця».

Походження саме з Державного бюджету України грошових коштів, за рахунок яких було оплачено закупівлю товару, не є підставою для зміни умов господарського договору, і не є підставою для стягнення, всупереч умовам договору, пені до Державного бюджету України.

Крім того, пунктом 23 частини другої ст. 29 Бюджетного кодексу України передбачено зарахування до доходів загального фонду Державного бюджету України коштів від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 6-3, 6-4, 6-9, і 13-5 частини третьої цієї статті, пунктами 37-39 частини першої статті 64, пунктом 13 частини першої статті 64-1 та пунктами 26 і 27 частини першої статті 66 цього Кодексу).

Однак дана норма регулює зарахування до Державного бюджету України штрафів та пені, які застосовуються відповідно до закону, тобто мова йде про податкові, митні адміністративні правопорушення тощо, а не про пеню, сплата якої передбачається у договірних відносинах.

У договірних відносинах обов`язок зі сплати пені стороною, яка порушила умови договору, має бути передбачений договором або законом.

Проте пунктом 6.1 Договору не передбачено сплату Постачальником пені до Державного бюджету України, а передбачено її сплату на рахунок Платника, тобто АТ «Укрзалізниця».

При цьому у п. 13 Договору вказані такі рахунки Платника АТ «Укрзалізниця», які відкриті в установах банків, а не в органах державної казначейської служби.

Як вбачається з умов Договору та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 «Деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану», АТ «Укрзалізниця» уповноважена, зокрема, виступати платником за тристоронніми договорами.

Тристоронній договір - це різновид багатосторонніх договорів, можливість укладення яких визначена частиною четвертою статті 626 ЦК України. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів. Частиною першою зазначеної статті передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відтак, у тристоронньому договорі правами та обов`язками наділяються усі троє учасники правочину.

З умов укладеного між сторонами договору вбачається, що на АТ "Укрзалізниця" покладено як права, так і обов`язки в тому числі, і передбачено відповідальність платника за невиконання своїх зобов`язань. Зокрема, пунктом 1.1 Договору на Платника покладено обов`язок своєчасно забезпечити оплату товару, абзацом другим пункту 12.4 Договору передбачено право Платника вносити зміни до договору за погодженням із Замовником, а відповідно до положень пункту 6.6 Договору Платник Платник (третя особа у справі), несе відповідальність за своєчасне здійснення платежів за умовами цього Договору.

Також статутом АТ «Укрзалізниця», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735, передбачено, що товариство є юридичною особою приватного права, має право від свого імені вчиняти будь-які правочини та укладати будь-які договори, набувати майнові та немайнові права, нести обов`язки, виступати позивачем і відповідачем у суді, крім випадків, передбачених законодавством та цим Статутом (пункт 15).

Відтак АТ «Укрзалізниця» є самостійною стороною у договірних зобов`язаннях сторін з комплексом прав, обов`язків і відповідальністю, та може самостійно заявляти позовну вимогу про стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання в частині поставки товару, передбаченої укладеним договором.

Наведене також свідчить про те, що стягнення пені в судовому порядку має здійснюватися виключно відповідно до умов пункту 6.1 Договору, а саме на рахунок та на користь АТ «Укрзалізниця».

Саме такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 23.07.2024 у справі №909/532/23, від 09.08.2024 у справі №917/1957/23, від 09.09.2024 у справі №902/1372/23.

Разом з тим, прокурор просить стягнути пеню не на користь АТ «Укрзалізниця», а саме до Державного бюджету України.

При цьому у разі стягнення пені з відповідача на користь АТ «Укрзалізниця», останнє має бути позивачем у справі, а не третьою особою, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Зі змісту наведених норм убачається, що підставою для вступу (залучення) в судовий процес третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, є її заінтересованість у результатах вирішення спору - ймовірність виникнення в майбутньому в неї права на позов або пред`явлення до неї позовних вимог зі сторони позивача чи відповідача. Водночас предмет спору повинен перебувати за межами цих правовідносин, інакше така особа може мати самостійні вимоги на предмет спору. Для таких третіх осіб неможливий спір про право з протилежною стороною у зазначеному процесі. Якщо такий спір допускається, то ця особа повинна мати становище співвідповідача у справі, а не третьої особи.

Отже, не можна покладати на третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, будь-які матеріально-правові обов`язки, а також установлювати чи захищати їх права, тобто ухвалити рішення суду про права чи обов`язки цих третіх осіб.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній.

За наведених обставин, суд доходить висновку про те, що вимога про стягнення з відповідача пені в дохід державного бюджету шляхом зарахування на рахунок АТ «Укрзалізниця» є безпідставною, а тому у задоволенні позову у цій частині слід відмовити.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних.

Прокурор просить стягнути з відповідача 10 111,82 грн 3% річних за період з 17.11.2022 по 01.12.2022.

Умовами Договору не передбачено сплату 3% річних саме на рахунок Платника АТ «Укрзалізниця».

Разом з тим, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора (пункти 17, 18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц).

Стаття 712 ЦК України визначає основні зобов`язання учасників правовідносин поставки товару: за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Подібне визначення міститься також у статті 265 Господарського кодексу України.

Отже, прострочене основне зобов`язання відповідача у відповідних правовідносинах має товарний, а не грошовий характер.

Водночас передумовою для нарахування 3% річних є несвоєчасне виконання боржником грошового зобов`язання (частина друга статті 625 ЦК України).

За наведених обставин, суд доходить висновку про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача 3% річних, оскільки ним допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі №922/1715/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позові відмовлено, судові витрати, понесені прокуратурою, стягненню з відповідача не підлягають.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

У відзиві на позов відповідач зазначив попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких складає 50 000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідач не надав суду договору про надання правової (правничої) допомоги, укладеного з адвокатом, де встановлено розмір та/або порядку обчислення таких витрат, а також доказів фактичного надання адвокатом послуг з правничої допомоги у цій справі до ухвалення рішення суду.

Не подано відповідачем і відповідної заяви в порядку 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відтак підстави для здійснення розподілу судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу адвоката у суду відсутні.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун