Постанова

від 04.09.2024 по справі 922/5476/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/5476/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Рогач Л. І., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 (колегія суддів: Плахов О. В. - головуючий, Терещенко О. І., Тихий П. В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2024 (суддя Жиляєв Є. М.)

за позовом Національної поліції України

до: 1) Харківської міської ради

2) Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Національної поліції України в Харківській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні 1-го відповідача: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області

2) Комунального підприємства "Харків-Сигнал"

3) Комунального підприємства "Інкоммедсервіс"

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном

за участю:

позивача: Гвоздецька О М. (самопредставництво)

відповідача 1, 2: Василенко І. Ю. (самопредставництво)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Мацлош С. М. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Національна поліція звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради (далі - відповідач-1), Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - відповідач-2), у якому просила:

- усунути перешкоди, створені відповідачем-1 у здійсненні позивачу права користування та розпоряджання приміщеннями в літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова, шляхом скасування запису в Державному реєстрі прав від 26.12.2008 (рішення про реєстрацію права власності, реєстраційний номер: 25968936 від 26.12.2008, реєстратор Капітанов З.Г, номер запису 8870 в книзі:1) про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради на нежитлову будівлю літ. А-3, загальною площею 2333,7 кв.м розташовану за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Чоботарська, 6;

- усунути перешкоди, створені відповідачем-1 у здійсненні позивачу права користування та розпоряджання приміщеннями в літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова, шляхом скасування розпорядження Харківського міського голови від 15.03.2011 № 965 в частині прийняття рішення про видачу свідоцтва на право власності на нежитлову будівлю літ. А-3 загальною площею 2333,7 кв.м за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Чоботарська, 6;

- усунути перешкоди, створені відповідачем-1 у здійсненні позивачу права користування та розпоряджання приміщеннями в літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова, шляхом скасування свідоцтва про право власності, виданого 17.03.2011, видавник Виконавчий комітет Харківської міської ради, на нежитлову будівлю літ. А-3 по вулиці Чоботарській, 6, м. Харкова площею 2333,7 кв.м за територіальною громадою м. Харкова в особі відповідача-1;

- усунути перешкоди, створені відповідачем-1 у здійсненні позивачу права користування та розпоряджання приміщеннями в літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова, шляхом скасування запису в Державному реєстрі прав від 23.03.2011 про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Харкова в особі відповідача-1 на нежитлову будівлю літ. А-3, загальною площею 2333,7 кв.м, розташовану за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Чоботарська, 6; реєстраційний номер 33161477, номер запису: 8870 в книзі: 1, реєстратор Борщ О. І.;

- усунути перешкоди, створені відповідачем-1 у здійсненні позивачу права користування та розпоряджання приміщеннями в літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова, шляхом скасування запису в Державному реєстрі прав від 23.04.2014 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 12709739 від 28.04.2014 11:07:31, Титова Людмила Михайлівна, Харківське міське управління юстиції, Харківська обл.) про державну реєстрацію права власності за територіальною громадою м. Харкова в особі відповідача-1 на нежитлову будівлю літ. А-3, загальною площею 2333,7 кв.м, розташованого за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Чоботарська, 6;

- усунути перешкоди, створені відповідачем-2 у здійсненні позивачу права користування та розпоряджання приміщеннями в літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова, шляхом визнання недійсним договору про передачу майна в господарське відання, серія та номер: 1581, виданий 26.09.2012, укладеного між відповідачем-2 та Комунальним підприємством «Інкоммедсервіс» та додаткової угоди до договору серія та номер: б/н, укладеної 17.10.2016 між відповідачем-2 і Комунальним підприємством «Інкоммедсервіс»;

- усунути перешкоди, створені відповідачем-2 у здійсненні позивачу права користування та розпоряджання приміщеннями в літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова, шляхом визнання недійсним договору господарського відання № 1323 від 22.02.2008, укладеного між відповідачем-2 та Комунальним підприємством «Харків-Сигнал».

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами у незаконний спосіб порушено право позивача, як суб`єкта управління на розпорядження державним майном, тому воно підлягає захисту у судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.04.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024, позов задоволено повністю.

2.2 Свої висновки суди мотивували тим, що спірний об`єкт нерухомого майна має статус державної власності, тому здійснення відповідачами будь-яких дій щодо цього майна є неправомірним та порушує права позивача. При цьому суди вказали на те, що передача спірного нерухомого майна до комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування проведена з порушенням вимог законодавства, право власності на це майно не було оформлено належним чином та відповідно у відповідача-1 воно не могло виникнути.

3. Короткий зміст касаційних скарг та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги відповідач-1 посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду, що перелічені у касаційній скарзі. Відповідач-1 зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 257, 262, 267 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах, а також суди не дослідили зібрані у справі докази. Також відповідач-1 вказує на те, що суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб - Міністерство внутрішніх справ України, Харківське міське управління внутрішніх справ України в Харківській області та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області.

3.3 У касаційній скарзі відповідач-2 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.4 На обґрунтування касаційної скарги відповідач-2 посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду, що перелічені у касаційній скарзі. Відповідач-1 зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статей 257, 262, 267 Цивільного кодексу України в подібних правовідносинах, а також суди безпідставно відмовили у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб - Міністерство внутрішніх справ України, Харківське міське управління внутрішніх справ України в Харківській області та Головне управління Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області.

3.5 Позивач, Головне управління Національної поліції України в Харківській області у відзивах на касаційні скарги, посилаючись на правильне застосування судами норм чинного законодавства, зазначили про безпідставність доводів та вимог викладених у касаційній скарзі, у зв`язку з чим просили відмовити у їх задоволенні.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 482-12 від 30.12.1983 затверджено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом першого пускового комплексу будівлі центрального керуючого пункту автоматизованої системи управління дорожнім рухом в Ленінському районі та передано дану будівлю управління капітального будівництва міськвиконкому міському відділу державної автоінспекції.

4.2 Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради народних депутатів № 57 від 23.02.1987 затверджено Акт приймання в експлуатацію другого пускового комплексу будівлі центрального керуючого пункту автоматизованої системи управління рухом у складі пускового комплексу ЦКП ВСУД по проспекту Машинобудівників та передано дев`ятиповерхову будівлю по вул. Ярославській, 1/29 Управлінню внутрішніх справ міськвиконкому.

4.3 Нежитлова будівля по вул. Ярославській, 1/29 у комплексі з триповерховою будівлею була прийнята до державної власності та оприбуткована на баланс Управління внутрішніх справ Харківського міськвиконкому, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією авізо № 79 від 06.05.1987.

4.4 08.02.2005 Харківським міським головою було видано розпорядження № 311 «Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно» (далі - Розпорядження), на підставі якого було видано державі Україна свідоцтво про право власності на нежитлові будівлі літ. «А-9» загальною площею 11234,7 кв.м, літ. «Б-1» загальною площею 58,5 кв.м, літ. «В-1» загальною площею 88,9 кв.м, літ. «Г-1» загальною площею 150,2 кв.м, літ. «Д-1» загальною площею 149,5 кв.м, розташовані по вул. Ярославській,1/29 у м. Харкові. Зобов`язано комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» в установленому порядку оформити свідоцтво про право власності за встановленим зразком згідно з пунктом 1 цього розпорядження та в місячний термін зареєструвати вказані нежитлові будівлі.

4.5 На виконання Розпорядження 09.02.2005 виконавчим комітетом Харківської міської ради видано свідоцтво про право власності Державі Україна серії ЯЯЯ № 178021 на нежитлові будівлі: літ. «А-9» загальною площею 11234,7 кв.м, літ. «Б-1» загальною площею 58,5 кв.м, літ. «В-1» загальною площею 88,9 кв.м, літ. «Г-1» загальною площею 150,2 кв.м, літ. «Д-1» загальною площею 149,5 кв.м, розташовані в місті Харкові по вул. Ярославській,1/29 (далі - Свідоцтво).

4.6 Суди встановили, що нежитлова триповерхова будівля по вул. Чоботарській, 6, м. Харкова літ. А2-3 була об`єднана з нежитловою дев`ятиповерховою будівлею літ. А-9 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова (фактично входить до складу цієї будівлі) та з моменту приймання в експлуатацію перебувала на балансі управління внутрішніх справ міськвиконкому, суб`єктом управління було Міністерство внутрішніх справ України та вказані будівлі були державною власністю.

4.7 Розпорядженням Харківського міського голови від 28.05.2008 № 1082 «Про скасування розпорядження Харківського міського голови від 08.02.2005 № 311» (далі - розпорядження № 1082) Розпорядження було скасовано.

4.8 Також встановлено, що рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2008 у справі № 35/183-08 скасовано Свідоцтво, визнано право власності за територіальною громадою міста Харкова на триповерхову прибудову площею 2333,7 кв.м., літ. «А-3» по вул. Чоботарській, 6 в місті Харкові.

4.9 Відповідачем-1 було зареєстровано право власності на триповерхову прибудову літ. «А-3» площею 2333,7 кв.м. за адресою: м. Харків, вул. Чоботарська, 6 за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 26.12.2008.

4.10 17.03.2011 Виконавчим комітетом Харківської міської ради було видано свідоцтво про право власності на нежитлову будівлю літ. «А-3» загальною площею 2333,7 кв.м за адресою: м. Харків, вул. Чоботарська, 6, згідно якого право власності належить територіальній громаді м. Харкова в особі Харківської міської ради.

4.11 Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю літ. «А-3» площею 2333,7 кв.м по вулиці Чоботарській, 6 у м. Харків зареєстровано за територіальною громадою м. Харкова в особі Харківської міської ради. Документом, поданим для державної реєстрації є свідоцтво про право власності, серія та номер: б/ н, видане 17.03.2011, видавник: Виконавчий комітет Харківської міської ради. Дата державної реєстрації 23.04.2014.

4.12 Крім того встановлено, що постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду від 16.02.2011 у справі №35/183-08, скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2008 та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.

4.13 Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 у справі № 35/183-08 скасовано постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.11.2010 та рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2008, провадження у справі припинено.

4.14 Суди врахувавши постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 у справі № 35/183-08, дійшли висновку, що Свідоцтво є чинним.

4.15 Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2009 у справі № 2а-36478/09/2070 визнано нечинним та скасовано розпорядження № 1082.

4.16 Суди встановили, що постанова Харківського апеляційного господарського суду від 16.06.2011 у справі № 35/183-08 та постанова Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2009 у справі № 2а-36478/09/2070, не оскаржені, тому набрали законної сили та є обов`язковими до виконання.

4.17 Позивач вказував, що документи, які стали підставою для реєстрації права власності на нежитлову прибудову літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29 у м. Харкова площею 2333,7 кв.м. (вул. Чоботарській, 6) за територіальною громадою міста Харкова в особі Харківської міської ради, були скасовані, будь-яких інших підстав, в тому числі для видання розпорядження Харківського міського голови від 15.03.2011 № 965 не існувало. Таким чином, ця нежитлова прибудова залишається у державній власності, а суб`єктом управління є Національна поліція України, балансоутримувачем Головне управління Національної поліції в Харківській області, проте, незважаючи на вказані обставини, балансоутримувач не може повноцінно використовувати спірні приміщення.

4.18 Згідно відповіді за вих. № 891/0/50-23 від 12.04.2023 Департаменту реєстрації Виконавчого комітету Харківської міської ради на запит Головного управління Національної поліції в Харківській області, в нежитлових приміщеннях 3-го поверху (№ 55-63), загальною площею 203,4 кв.м, літ. «А-3» по вул. Чоботарській, 6, м. Харкова розміщується Комунальне підприємство «Інкоммедсервіс» на підставі договору про передачу майна в господарське відання № 1581 від 26.09.2012; в нежитлових приміщеннях підвалу № 36-57, приміщеннях 1-го поверху № 58-81, приміщеннях 2-го поверху № 46-55, приміщеннях 3-го поверху № 50-54 та приміщеннях технічного поверху № 1-3, загальною площею 2130,3 кв.м, у нежитловій будівлі літ. «А-3» по вул. Чоботарській, 6 розміщено Комунальне підприємство «Харків-Сигнал» на підставі договору про передачу майна в господарське відання № 1323 від 22.02.2008.

4.19 17.07.2023 до Національної поліції України від Головного управління Національної поліції в Харківській області надійшов лист № 767/119/01/26-2023, в якому повідомлялося про неможливість повноцінного використання триповерхової прибудови літ. А2-3 по вул. Ярославській, 1/29, м. Харкова та наявність перешкод з боку відповідачем-1 у його використанні.

4.20 З метою припинення здійснення перешкод у повноцінному використанні майна, позивач направив відповідачу-1 лист від 24.08.2023 за № 2808/119-26/01-2023, з вимогою припинити порушення прав Національної поліції України на розпоряджання та використання таких приміщень: нежитлових приміщень підвалу (приміщення № 36-57) загальною площею 509,3 кв.м; нежитлових приміщень першого поверху (приміщення № 58-81) загальною площею 655,4 кв.м; нежитлових приміщень другого поверху (приміщення № 46-54) загальною площею 267,6 кв.м; нежитлових приміщень третього поверху (приміщення № 50-63) загальною площею 266,8 кв.м; нежитлових приміщень технічного поверху (приміщення № 1,2) загальною площею 35,5 кв.м; розірвати укладені договори з Комунальним підприємством «Інкоммедсервіс» та з Комунальним підприємством «Харків-Сигнал» про передачу майна в господарське відання; звільнити вказані приміщення, а у випадку неможливості звільнити приміщення (у зв`язку із неможливістю підшукати інші приміщення та з метою не зупинення безперервних процесів по здійсненню забезпечення діяльності міста) звернутися у порядку визначеному законодавством до Національної поліції України щодо укладення договорів оренди.

4.21 Проте, відповіді на вказане звернення надано не було, як і не було в добровільному порядку усунуто перешкоди у використанні позивачем спірними приміщеннями, що і стало причиною виникнення спору у даній справі.

4.22 Також встановлено, що відповідачами подані заяви про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

4.23 Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо застосування позову про усунення перешкод (негаторний позов)

4.24 Відповідно до частини першої статті 316, частини першої статті 317 та частини першої статті 319 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

4.25 За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

4.26 Згідно із частиною першою статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

4.27 Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

4.28 У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без позбавлення володіння майном власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом.

4.29 Звернутися з негаторним позовом може володіючий власник або титульний володілець, щодо майна якого відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

4.30 Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

4.31 Виходячи з принципу реєстраційного посвідчення володіння нерухомим майном Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 7.2) сформулювала висновок про те, що необхідною ознакою негаторного позову є наявність зареєстрованого за позивачем права власності на нерухоме майно; в іншому випадку, коли право позивача на нерухомість не зареєстроване, застосовуються інші способи захисту: віндикаційний, кондикційний, виконання обов`язку в натурі тощо.

4.32 Оскільки у справі, що переглядається, за позивачем не зареєстроване право власності на спірне нерухоме майно, він не може звертатись за застосуванням негаторного позову.

Щодо позовних вимог про скасування записів в Державному реєстрі прав

4.33 Згідно статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у редакції, яка була чинною на час вирішення спору, у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.

4.34 За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

4.35 Статтею 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

4.36 Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 82), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 24)).

4.37 Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (постанова ВП від 05.10.22 справа № 922/1830/19 п.8.1, постанова від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (п.п.6.1, 6.2 - з посиланням на ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України).

4.38 Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі № 925/642/19 (пункт 52), від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19 (пункт 8.2).

4.39 Як вбачається, обраний позивачем спосіб захисту про скасування записів в Державному реєстрі прав не передбачений законом або договором, що є самостійною підставою для відмови в позові у цій частині.

4.40 Разом із тим слід зазначити, що поряд із судовим захистом прав чи законних інтересів у передбачених законом випадках особи не позбавлені можливості вчиняти певні дії, спрямовані на відновлення своїх прав чи законних інтересів.

4.41 Європейський суд з прав людини у рішенні від 06.09.2005 у справі «Салов проти України» зауважує, що однією з вимог, яка постає з вислову «передбачений законом», є передбачуваність відповідних заходів. Та чи інша норма не може вважатись «законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість (за необхідності й за належної правової допомоги) передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія. Крім того, ЄСПЛ підкреслює, що рівень передбачуваності значною мірою залежить від змісту заходу, сфери, яку він має охопити, а також кількості й статусу тих, до кого він застосовується.

4.42 Згідно статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (пункт 9); інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно (пункт 14).

4.43 Проведення державної реєстрації прав визначено статтею 18 цього Закону.

4.44 Відповідно до положень частини 5 статті 18 наведеного Закону у разі якщо державна реєстрація прав проводиться не в результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, або державна реєстрація прав проводиться не автоматично у випадках, визначених цим Законом, державний реєстратор обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, спрямованих на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав. Частиною 8 цієї статті визначено, що державній реєстрації підлягають виключно, зокрема, заявлені речові права на нерухоме

4.45 Із встановлених судами обставин справи не вбачається, що за наслідками ухвалення судових рішень у вищенаведених справах № 35/183-08 та № 2а-36478/09/2070, на підставі яких у даній справі, що переглядається у касаційному порядку, суди дійшли висновку, що свідоцтво про право власності Державі Україна серії ЯЯЯ № 178021 є чинним, позивач звертався до державного реєстратора з приводу проведення державної реєстрації відповідних прав на спірне нерухоме майно.

Щодо позовної вимоги про скасування розпорядження Харківського міського голови від 15.03.2011 № 965 в частині прийняття рішення про видачу свідоцтва на право власності на нежитлову будівлю

4.46 Предметом судового розгляду у цій справі є вимоги позивача щодо скасування розпорядження Харківського міського голови від 15.03.2011 № 965 в частині прийняття рішення про видачу свідоцтва на право власності на нежитлову будівлю літ. А-3 загальною площею 2333,7 кв.м за адресою: Харківська область, м. Харків, вулиця Чоботарська, 6, на підставі якого було оформлено право власності на нерухоме майно.

4.47 Обґрунтовуючи свою позицію, позивач стверджує, що розпорядженням голови Харківської міської ради від 15.03.2011 № 965 порушується його право власності на зазначені вище об`єкти нерухомості і єдиним способом захисту цього права, на його думку, є звернення до суду про скасування такого розпорядження.

4.48 Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 100), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц відступила від висновку у своїй постанові від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16 (пункт 5.17).

4.49 У пункті 8.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21, зроблено правовий висновок про те, що вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди, є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17 (пункт 39), від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20.

4.50 За вказаних обставин оскільки скасування зазначеного розпорядження не дозволить позивачу ефективно відновити володіння спірним майном, у цій частині позову належить відмовити.

Щодо позовної вимоги про скасування свідоцтва про право власності

4.51 У постанові від 21.09.2022 у справі № 908/976/19 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на свої попередні висновки про те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову щодо такого майна, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння, є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11. 2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18 (пункт 80), від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункти 63, 74), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того, чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212-1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 38)).

4.52 Отже, за встановлених у цій справі обставин заявлена вимога про скасування свідоцтва про право власності є неефективною, оскільки її задоволення не призведе до відновлення права, яке позивач вважає порушеним.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним договорів

4.53 Відповідно до положень частини 4 статті 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

4.54 Комунальне підприємство "Інкоммедсервіс" і Комунальне підприємство "Харків-Сигнал", які є сторонами оспорених договорів, у справі, що переглядається, мають статус третіх осіб, а не відповідачів.

4.55 Отже, спрямованість позовних вимог до третіх осіб за загальним правилом виключає задоволення зазначених позовних вимог.

4.56 У зв`язку із цим у цій частині позову також належить відмовити.

Щодо інших доводів

4.57 За вказаних вище обставин у позові позивачу у цій справі позивачу належить відмовити із наведених вище підстав, а не у зв`язку із пропуском позовної давності.

Результати розгляду касаційних скарг

4.58 Згідно статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права (частина 1).

4.59 Враховуючи вище викладене, касаційні скарги відповідачів підлягають частковому задоволенню, оскаржені судові рішення належить скасувати і прийняти нове рішення, у задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 315, 316, 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Харківської міської ради та Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради задовольнити частково.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 02.04.2024 у справі № 922/5476/23 скасувати і прийняти нове рішення.

У позові Національній поліції України відмовити.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

Є.В. Краснов