Постанова

від 10.09.2024 по справі 922/3826/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3826/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Іваненка Є. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної громади Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 (колегія суддів: Слободін М. М. - головуючий, Плахов О. В., Гребенюк Н. В.) та рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 (суддя Хотенець П. В.) у справі

за позовом Релігійної громади Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви

до Богодухівської міської ради Харківської області

про поновлення договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди, визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У серпні 2023 року Релігійна громада Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Богодухівської міської ради Харківської області (далі - Богодухівська міська рада), в якій з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила:

- поновити договір оренди землі від 05.05.2006 з урахуванням додаткової угоди від 11.08.2016 про поновлення договору оренди землі від 05.05.2006;

- визнати укладеною з 01.07.2023 додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 05.05.2006;

- визнати протиправним і скасувати рішення Богодухівської міської ради від 04.08.2023 № 6641-VIII "Про відмову в поновленні договору оренди земельної ділянки комунальної власності Релігійній громаді Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви".

1.2. Позовні вимоги Релігійної громади Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви обґрунтовані тим, що позивач, реалізуючи своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, 01.06.2020 направив орендодавцю лист-повідомлення з проектом додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, продовживши його на 7 років (на думку позивача, загальний строк дії договору складав би 23 роки з моменту його укладення), та, визначивши розмір орендної плати у розмірі 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на 8 % більше, ніж визначено договором оренди землі. Однак, як зазначав позивач, орендодавець у встановлений строк лист-повідомлення не розглянув і ухилився від укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі. Натомість Богодухівська міська рада 04.08.2023 з порушенням строку, визначеного статтею 33 Закону України "Про оренду землі", прийняла рішення про відмову в поновленні договору оренди землі. Таке рішення, на думку позивача, порушує його переважне право на поновлення договору оренди землі. За таких обставин позивач з посиланням на приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом про поновлення договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди, визнання протиправним та скасування рішення Богодухівської міської ради.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2024, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 у справі № 922/3826/23, відмовлено у повному обсязі в задоволенні позовних вимог Релігійної громади Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви до Богодухівської міської ради про поновлення договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди, визнання протиправним та скасування рішення.

2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Релігійної громади Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви, господарський суд першої інстанції виходив із того, що при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Водночас місцевий господарський суд установив, що позивач порушив вимоги законодавства щодо внесення змін до істотних умов договору оренди землі, оскільки відповідно до проекту додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, позивач без погодження з відповідачем змінив розмір орендної плати (12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки) та змінив строк договору оренди землі. За таких обставин господарський суд першої інстанції визнав обґрунтованою відмову відповідача в поновленні договору оренди землі з урахуванням необхідності використання відповідачем земельної ділянки для власних потреб. При цьому така відмова, за висновком господарського суду першої інстанції, не порушує переважного права орендаря на поновлення договору перед третіми особами. Водночас місцевий господарський суд констатував, що власник має право розпоряджатися, володіти та користуватися земельною ділянкою для задоволення власних потреб.

2.3. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, погодився з висновками місцевого господарського суду та додатково зазначив, що позивач, звертаючись до відповідача з листом-повідомленням, надав проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, в якому самостійно, без погодження з орендодавцем визначив строк продовження договору оренди землі в бік збільшення (23 роки) та змінив в односторонньому порядку розмір орендної плати. Крім того, апеляційний господарський суд зазначив, що переважне право позивача буде порушено саме з моменту укладення договору оренди з новим орендарем, а не на підставі можливих дій у майбутньому, що ґрунтуються на припущеннях позивача. Водночас апеляційний господарський суд установив, що відповідач пропустив місячний строк на розгляд листа-повідомлення позивача.

3. Короткий зміст касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 та рішенням Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 у справі № 922/3826/23, до Верховного Суду звернулася Релігійна громада Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позовні вимоги Релігійної громади Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви про поновлення договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди, визнання протиправним та скасування рішення.

3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Релігійна громада Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви зазначає, що оскаржувані судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Релігійна громада Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3.3. На думку скаржника, господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права, викладені в постановах Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 920/1034/21, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 05.05.2006 між Богодухівською районною державною адміністрацією (орендодавець) та Релігійною громадою Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви ( орендар) укладено договір оренди землі.

4.2. Пунктом 1 договору оренди землі передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення підсобного господарства, яка знаходиться на території Сіннянської сільської ради за межами населеного пункту.

4.3. Відповідно до пункту 2 договору оренди землі в оренду передається земельна ділянка площею 27,9901 га.

4.4. Пунктом 6 договору оренди землі визначено, що договір укладено строком на 10 років.

4.5. 02.04.2007 на земельну ділянку відкрито Поземельну книгу та проведено державну реєстрацію земельної ділянки з присвоєнням їй кадастрового номера 6320888000:01:007:0381.

4.6. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 09.08.2016 № 7542-СГ договір оренди землі поновлений на 7 років. Крім того, цим наказом внесено зміни до договору оренди землі, а саме: змінено пункт 2 договору оренди землі в частині зазначення кадастрового номера земельної ділянки; змінено пункт 4 договору оренди землі в частині зазначення розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки; змінено пункт 6 договору оренди землі та викладено його в такій редакції: "Договір укладено на 7 (сім) років. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію"; змінено пункт 7 договору оренди землі в частині визначення розміру та умов внесення орендної плати.

4.7. На виконання наказу Головного управління Держгеокадастру в Харківській області від 09.08.2016 № 7542-СГ між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та позивачем укладено додаткову угоду від 11.08.2016 про поновлення договору оренди землі.

4.8. 17.08.2016 проведено державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за Головним управлінням Держгеокадастру в Харківській області (державна форма власності) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

4.9. Крім того, 17.08.2016 проведено реєстрацію "іншого речового права" у виді права оренди земельної ділянки на умовах додаткової угоди від 11.08.2016 про поновлення договору оренди землі.

4.10. З урахуванням наведених обставин господарські суди зазначили, що позивач у встановлений законом спосіб набув та зареєстрував право оренди земельної ділянки державної власності строком на сім років, тобто до 11.08.2023, на умовах договору оренди землі зі змінами від 11.08.2016.

4.11. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 30.11.2021 у період дії договору оренди землі відбулася зміна власника земельної ділянки на підставі Закону України від 28.04.2021 № 1423-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин". Господарські суди зазначили, що право власності на земельну ділянку зареєстроване за Богодухівською міською радою.

4.12. Господарські суди попередніх інстанцій також установили, що позивач 01.06.2023 звернувся до відповідача з листом-повідомленням, додав проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, в якому самостійно без погодження з орендодавцем визначив строк продовження договору оренди землі в бік збільшення (23 роки) та змінив розмір орендної плати.

4.13. Наведений лист було передано на засідання постійної депутатської комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою.

4.14. Відповідно до протоколу засідання від 01.08.2023 комісія з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою рекомендувала відмовити в поновлені договору оренди землі у зв`язку з неможливістю його продовження.

4.15. Рекомендаційний висновок комісії з питань земельних відносин, природокористування, планування територій, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища та благоустрою було передано на розгляд сесії Богодухівської міської ради для вирішення питання щодо поновлення або відмови в поновлені договору оренди землі.

4.16. Колегіальним рішенням Богодухівської міської ради від 04.08.2023 № 6641-VІІІ вирішено відмовити у продовженні на новий строк договору оренди землі.

4.17. Пунктом 4 наведеного рішення Богодухівської міської ради від 04.08.2023 № 6641-VІІІ доручено Відділу земельних відносин та захисту довкілля Виконавчого комітету Богодухівської міської ради здійснити заходи щодо підготовки для включення земельної ділянки з кадастровим номером 6320888000:01:007:0381 до переліку земельних ділянок (лотів) комунальної власності Богодухівської міської ради для продажу права оренди на земельних торгах.

4.18. Крім того, позивачу направлено лист-повідомлення, в якому зазначено, що за результатами розгляду листа-повідомлення від 01.06.2023 Богодухівська міська рада прийняла рішення від 04.08.2023 № 6641-VIII "Про відмову в поновлені договору оренди земельної ділянки комунальної власності Релігійній громаді Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви" у зв`язку з тим, що Богодухівська міська рада має намір використовувати земельну ділянку для власних потреб на свій розсуд.

4.19. Оскільки орендодавець у місячний термін не прийняв рішення про поновлення договору оренди, а також не повідомив про наявність заперечень щодо такого поновлення у цей строк, позивач, вважаючи порушеним своє переважне право на укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі та незаконним оспорюване рішення Богодухівської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з цим позовом.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

5.3. Предметом позову в цій справі є вимоги Релігійної громади Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви до Богодухівської міської ради з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог про поновлення договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди, визнання протиправним та скасування рішення.

5.4. Підставою позовних вимог, на думку Релігійної громади Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви, є порушення Богодухівською міською радою переважного права позивача на укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі.

5.5. Верховний Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

5.6. Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".

5.7. Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

5.8. Частиною 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

5.9. Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності у постанові від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21 зазначив, що стаття 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до 16.07.2020, мала назву "Поновлення договору оренди землі" та передбачала, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1 цієї статті).

5.10. При цьому Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" істотно змінив редакцію статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини 1- 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі"). Поновлення ж договору (частина 6 попередньої редакції статті 33 Закону України "Про оренду землі") тепер регулюється статтею 1261 Земельного кодексу України.

5.11. Відповідно до абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

5.12. Згідно із частиною 2 статті 1261 Земельного кодексу України якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

5.13. Також відповідно до частини 1 статті 1261 Земельного кодексу України умова щодо поновлення договору не може встановлюватися в договорі оренди землі, договорі про встановлення земельного сервітуту, договорах про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, якщо на таких земельних ділянках розташовані будівлі або споруди, що перебувають у власності користувача або набувача права користування земельною ділянкою.

5.14. Набрання чинності відповідними законодавчими змінами означає, що вимога про укладення додаткового договору (угоди) в порядку поновлення договору не є належною, оскільки стаття 1261 Земельного кодексу України передбачає для процедури поновлення інший механізм, за якого правочин щодо поновлення не укладається взагалі (натомість договір вважається поновленим, якщо жодна із сторін не заявила до реєстру про виключення відомостей про поновлення).

5.15. Таким чином, умова про поновлення договору взагалі не може встановлюватися в договорі оренди землі щодо земельних ділянок державної та комунальної власності, крім випадків, визначених частиною 1 статті 1261 Земельного кодексу України. Тобто поновлення договорів оренди земель державної та комунальної власності в процедурі, зазначеній у статті 1261 Земельного кодексу України, за загальним правилом заборонено.

5.16. Наведене свідчить про те, що зміст поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 розділу Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" базується саме на положеннях статті 1261 Земельного кодексу України, що пов`язує можливість поновлення існуючого договору з наявністю у цьому договорі обов`язкової умови про його поновлення. У разі наявності такої умови договір поновлюється на такий самий строк і на таких саме умовах.

5.17. При цьому укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі), яке передбачене частиною 1 статті 33 Закону України "Про оренду землі" у редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", базується на встановленому законом переважному праві добросовісного орендаря та надає сторонам при застосуванні цієї процедури можливість змінювати істотні умови договору.

5.18. Тому поняття "поновлення договору оренди", про яке йдеться в абзаці 4 Розділу Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" та поняття "поновлення договору оренди", яке містилося в Законі України "Про оренду землі" в попередній редакції, є змістовно різними.

5.19. Відповідно до правовідносин щодо процедури укладення договору оренди землі на новий строк у порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не застосовуються положення абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, оскільки вказівки про інше положення законодавства не містять. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2024 у справі № 906/1321/21, від 23.01.2024 у справі № 910/10236/21, від 16.01.2024 у справі № 910/14543/20, від 30.01.2024 у справі № 906/1323/21.

5.20. Господарські суди попередніх інстанцій, розглянувши цю справу по суті позовних вимог, дійшли висновку про відмову в задоволенні позову Релігійної громади Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви. При цьому господарські суди встановили, що позивач, звертаючись до відповідача з листом-повідомленням, додав проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, в якому самостійно, без погодження з орендодавцем визначив строк продовження договору оренди землі в бік збільшення та змінив розмір орендної плати.

5.21. Релігійна громада Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви не погоджується з висновками господарських судів попередніх інстанцій, а тому звернулася з касаційною скаргою на судові рішення. Релігійна громада Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.22. Пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.23. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права, викладені в постановах Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 920/1034/21, від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16.

5.24. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, зазначених у пункті 1 частини 2 цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.25. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.

5.26. Колегія суддів установила, що постанова Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 920/1034/21, на яку посилається скаржник, ухвалена за результатами перегляду судових рішень про задоволення позову щодо визнання продовженим (поновленим) договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, визнання протиправним та скасування рішення Сумської міської ради. У наведеній постанові з урахуванням установлених судами обставин справи колегія суддів зазначила, що поновлення договору оренди землі від 10.02.2006 має здійснюватися на умовах, визначених таким договором, за правилами, чинними на момент його укладення, а саме відповідно до положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі).

5.27. Із посиланням на наведену постанову Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 920/1034/21 скаржник зазначає, що у спірних правовідносинах, які виниклии у цій справі № 922/3826/23, необхідно застосовувати приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на день укладення додаткової угоди від 04.08.2016 до договору оренди землі.

5.28. Однак колегія суддів не може взяти до уваги посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 25.07.2023 у справі № 920/1034/21, оскільки у справі № 920/1034/21 позивач звернувся до відповідача, зокрема, із вимогою про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі в порядку поновлення договору оренди землі. Тому Верховний Суд у справі № 920/1034/21 з урахуванням абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" зазначив про необхідність застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 10.02.2006.

5.29. Водночас у цій справі № 922/3826/23 позивач, реалізуючи своє переважне право на поновлення договору оренди землі на новий строк, звернуся із позовом, в якому просив, зокрема, визнати укладеною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі.

5.30. Колегія суддів зазначає, що до правовідносин щодо укладення договору оренди землі на новий строк у порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди на новий строк шляхом судового розгляду такої вимоги не застосовуються положення абзацу 4 розділу "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі". Натомість за загальним правилом дії законів у часі застосуванню підлягає стаття 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення з такою вимогою, оскільки вказівки про інше положення законодавства не містять. Подібний висновок викладений у пункті 6.25 постанови Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21.

5.31. З огляду на викладене Верховний Суд не може взяти до уваги доводи скаржника про необхідність застосовування до спірних правовідносин приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на день укладення додаткової угоди від 04.08.2016 до договору оренди землі, оскільки до спірних правовідносин належить застосовувати приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент звернення із вимогою про визнання укладеною додаткової угоди.

5.32. Верховний Суд також не може взяти до уваги посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 33 Закону України "Про оренду землі", викладені в постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18 з урахуванням такого.

5.33. Зміст оскаржуваних судових рішень у справі № 922/3826/23 свідчить про встановлення господарськими судами фактичних обставин справи щодо звернення позивача в порядку реалізації переважного права орендаря на укладення додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі.

5.34. Верховний Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, чинній на момент звернення позивача із вимогою про визнання укладеною додаткової угоди) після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний строк розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом договору оренди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і в разі відсутності заперечень укладає договір оренди. У разі оренди земель державної та комунальної власності укладення договору здійснюється на підставі рішення органу, уповноваженого здійснювати передачу земельних ділянок у власність або користування згідно із статтею 122 Земельного кодексу України. За наявності заперечень орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі можуть бути оскаржені в суді.

5.35. Господарські суди попередніх інстанцій, розглядаючи цю справу по суті позовних вимог, установили, що позивач, реалізовуючи своє переважне право, звернувся до відповідача з листом-повідомленням, додав проект додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі, в якому самостійно без погодження з орендодавцем визначив строк продовження договору оренди в бік збільшення (23 роки) та змінив розмір орендної плати.

5.36. При цьому господарські суди встановили відсутність доказів досягнення між Релігійною громадою Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви та Богодухівською міською радою домовленості щодо нового строку договору оренди землі та нового розміру орендної плати.

5.37. Разом з тим, як установили господарські суди, орендар звернувся до суду з позовною вимогою про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі на інших, не узгоджених сторонами умовах.

5.38. Колегія суддів зазначає, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 23.05.2023 у справі № 917/129/22, від 12.07.2022 у справі № 924/707/19, від 19.10.2021 у справі № 921/66/19.

5.39. Таким чином, недосягнення сторонами домовленості щодо істотних умов договору при їх зміні виключає можливість поновлення договору оренди землі з підстав переважного права.

5.40. Крім того, Верховний Суд зазначає, що переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, не може домінувати над виключним правом орендодавця як власника земельної ділянки щодо користування та розпорядження нею на власний розсуд після закінчення строку дії договору оренди землі. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 28.05.2024 у справі № 604/648/23, від 12.04.2024 у справі № 131/970/23, від 12.01.2021 у справі № 908/454/17.

5.41. Водночас скаржник вважає, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, про те, що додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

5.42. Із посиланням на наведену постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 скаржник зазначає, що відповідач порушив місячний строк на розгляд листа-повідомлення орендаря про укладення додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди, а в подальшому відмовив в укладенні додаткової угоди з інших підстав, ніж незгода із запропонованими позивачем умовами.

5.43. Колегія суддів з урахуванням доводів скаржника зазначає, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення господарського суду першої інстанції в апеляційному порядку, установив, що відповідач пропустив місячний строк на розгляд листа-повідомлення позивача.

5.44. Разом з тим позивач скористався наданим йому процесуальним правом на звернення до суду із позовом про поновлення договору оренди землі, визнання укладеною додаткової угоди, визнання протиправним та скасування рішення відповідача. За результатами розгляду справи № 922/3826/23 господарські суди дійшли висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки встановили, що позивач звернувся до суду з позовною вимогою про визнання укладеною додаткової угоди на інших, не узгоджених сторонами умовах.

5.45. Колегія суддів зазначає, що за встановлених у цій справі обставин пропуск радою місячного строку на розгляд листа-повідомлення орендаря про укладення додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди не може слугувати підставою для визнання укладеною такої додаткової угоди на змінених умовах в судовому порядку.

5.46. Верховний Суд також не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, оскільки висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.

5.47. Водночас висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", викладені в постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, сформульовані щодо положень статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній, до внесення Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" змін, а тому не підлягають застосуванню в цій справі № 922/3826/23.

5.48. Крім того, скаржник у касаційній скарзі посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, що стосуються ефективності способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах. Проте колегія суддів констатує, що висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях господарських судів попередніх інстанцій, не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, на які посилається скаржник.

5.49. Верховний Суд також зазначає, що поновлення договору оренди землі за частиною 6 статті 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі, могло бути реалізовано лише шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі на тих самих умовах і на той самий строк. Проте, як установили господарські суди, позивач звернувся до суду з позовною вимогою про укладення додаткової угоди щодо внесення змін до договору оренди на змінених умовах, які не узгоджені сторонами договору.

5.50. Отже, Верховний Суд за результатами перегляду оскаржуваних судових рішень не може взяти до уваги доводи скаржника про те, що господарські суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, неправильно застосували приписи статті 33 Закону України "Про оренду землі" та не врахували висновки щодо застосування цієї норми права, викладені в постановах від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, від 26.05.2020 у справі № 908/299/18, оскільки висновки, викладені в оскаржуваних судових рішеннях, не суперечать висновкам, на які посилається скаржник.

5.51. Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний господарський суд з порушенням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16, безпідставно визнав поведінку позивача такою, що не відповідає презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

5.52. Колегія суддів не може взяти до уваги такі доводи скаржника, оскільки зміст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду свідчить про те, що апеляційний господарський суд не визнавав поведінку позивача недобросовісною. Водночас апеляційний господарський суд з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16, зазначив, що відповідач відмовив позивачу у продовженні договору оренди землі на новий строк, і підстави такої відмови, за висновком суду, відповідають принципам справедливості та добросовісності.

5.53. З урахуванням викладеного не можуть бути враховані доводи скаржника про те, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16.

5.54. Оскільки господарські суди встановили відсутність доказів досягнення між позивачем та відповідачем домовленості щодо нового строку договору оренди землі та нового розміру орендної плати, то дійшли правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Релігійної громади Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви у цій справі.

5.55. Тому Верховний Суд констатує, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цих підстав.

5.56. Крім того, деякі доводи скаржника зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками господарських судів, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог у цій справі.

5.57. Верховний Суд також зазначає, що інші доводи касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися, не спростовують висновків господарських судів попередніх інстанцій, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Релігійної громади Святої Трійці Харківської Єпархії Української Православної Церкви залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 15.01.2024 у справі № 922/3826/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак