Ухвала

від 21.08.2024 по справі 526/2131/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

21 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 526/2131/23

провадження № 61-11026ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Рой Інна Володимирівна , на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 липня

2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Агро-край» про стягнення орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду позовом до Товариства

з обмеженою відповідальністю «Агро-край» (далі - ТОВ «Агро-край»), у якому просила стягнути з ТОВ «Агро-Край» заборгованість з орендної плати, інфляційні витрати, 3 % річних, індексацію орендної плати за користування земельними ділянками кадастровий номер 5320485500:00:001:0554 та 5320485500:00:001:0556 за період 2021-2022 роки в загальному розмірі 64 218,76 грн, з яких 46 303,00 грн - основний борг, 1 330,10 грн - 3 % річних, 8 126,60 грн - інфляційні витрати,

8 459,06 грн - індексація орендної плати.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 березня

2024 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Агро-край» задоволено. Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати

за користування земельними ділянками (кадастровий номер 5320485500:00:001:0554 та 5320485500:00:001:0556) за період 2021-2022 роки

в загальному розмірі 34 510,99 грн, з яких: 23 151,48 грн - орендна плата за землю; 2 311,98 грн 3 % річних та 9 046,63 грн - інфляційні втрати. Стягнуто з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат зі сплати судового збору в розмірі 1 073,60 грн та витрат на правову допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 17 липня 2024 року рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 березня 2024 року змінено

в частині стягнення з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 судових витрат

на правничу допомогу, зменшивши їх з 5 000,00 грн до 2 000,00 грн. В іншій частині рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 березня 2024 року залишено без змін.

31 липня 2024 року Рой І. В. , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 липня 2024 року, в якій представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити постанову Полтавського апеляційного суду від 17 липня 2024 року, виклавши

її резолютивну частину в такій редакції: «Апеляційну скаргу Товариства

з обмеженою відповідальністю «Агро-край» залишити без задоволення. Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 27 березня 2024 року залишити без змін».

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Рой І. В. , у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Із оскаржуваного судового рішення, доданих до скарги матеріалів убачається,

що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав

для висновків щодо її незаконності.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю

або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру

та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті першої, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво

або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах

і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави

і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів,

які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи

та фінансового стану сторін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані

ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим

та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним

зі:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи

на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу

за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня

2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду

від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду

від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі

№ 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 750/2055/20 (провадження № 61-16723св20) вказано, що саме зацікавлена сторона

має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат

на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін

без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу,

які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення

їх неспівмірності.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила,

що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність;

3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам,

що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої

та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності. Тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно

тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається із оскаржуваного судового рішення інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи представляла адвокат Рой І. В., повноваження якої підтверджуються договором про надання правничої допомоги від 18 травня

2023 року.

На підтвердження факту надання і отримання професійної правової допомоги,

а також факту її оплати, представником заявниці подано до суду копії договору про надання правничої допомоги від 18 травня 2023 року, копію додаткової угоди № 1 від 18 травня 2023 року та акта виконаних робіт № 1 від 16 червня 2023 року.

У межах розгляду цієї справи адвокат Рой І. В. склала та направила адвокатський запит до ТОВ «Агро-Край» від 18 травня 2023 року, позовну заяву до місцевого суду від 19 червня 2023 року, клопотання про витребування доказів у справі.

Наведений перелік наданих юридичних послуг міститься в акті виконаних робіт

від 16 червня 2023 року № 1.

Також адвокатом Рой І. В. подавалися інші заяви та клопотання до постановлення рішення Гадяцьким районним судом Полтавської області.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів апеляційний суд врахував, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність щодо предмета спору.

Суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним

із складністю виконаних адвокатом робіт.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених

та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат

на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн не є розумним та співмірним із складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним, фактично сформована судова практика

за спорами такої категорії, а тому для адвоката ця категорія справ не становить надмірної складності, не потребує значних витрат часу та не вимагає великого обсягу аналітичної й технічної роботи, тобто не займає багато часу

на виготовлення документів та збору додатків до них.

Суд апеляційної інстанції вказав, що написання позовної заяви у цій категорії справ не становить надмірної складності, визначена в акті виконаних робіт консультація належить до організаційних питань та є складовою частиною витрат, пов`язаних

із складанням процесуальних документів, а тому визначена вартість послуг

у розмірі 5 000,00 грн є завищеною і підлягає зменшенню до 2 000,00 грн.

Таким чином апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що з ТОВ «Агро-Край» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 000,00 грн витрат

за надання правничої (правової) допомоги.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про

те, що спір у цій справі не належить до категорій справ значної складності, обсяг матеріалів справи не є значним, фактично сформована судова практика

за спорами такої категорії, а тому ця категорія справ не становить надмірної складності, не вимагає значних витрат часу та великого обсягу аналітичної

й технічної роботи, тобто не займає багато часу на виготовлення документів

та додатків до них.

Посилання у касаційній скарзі на правові позиції Верховного Суду є безпідставним, так як вони не суперечать висновкам суду апеляційної інстанції.

По суті доводи касаційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду апеляційної інстанції не спростовують,

на законність судового рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити

у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення свідчить

про те, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд

вже викладав у постанові висновок щодо питання застосування норм права

у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, а суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення із врахуванням такого висновку, а тому

у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє Рой Інна Володимирівна , на постанову Полтавського апеляційного суду від 17 липня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Агро-край» про стягнення орендної плати.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Сердюк

С. О. Карпенко

І. М. Фаловська